Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Залтрап

Міжнародна назва: Aflibercept
Виробник: Sanofi-Aventis Deutschland GmbH/ Санофі-Авентіс Дойчланд ГмбХ.

Показання

ЗАЛТРАП (ZALTRAP) у комбінації з хіміотерапією іринотеканом/ 5-фторурацилом/фоліновою кислотою (схема FOLFIRI) показаний дорослим пацієнтам з метастатичним колоректальним раком (МКРР), який виявився резистентним до схеми хіміотерапії на основі оксаліплатину або прогресував на фоні її застосування.

Протипоказання

Гіперчутливість до афліберсепту або до будь-якої з допоміжних речовин.

Офтальмологічне/інтравітреальне застосування препарату ЗАЛТРАП (ZALTRAP) з огляду на його гіперосмотичність .

Протипоказання, що стосуються компонентів схеми FOLFIRI (іринотекану, 5-ФУ та фолінової кислоти), див. у відповідних чинних Загальних характеристиках лікарських засобів.

Дозування

ЗАЛТРАП (ZALTRAP) має застосовуватися під наглядом лікаря, що має досвід призначення протипухлинних препаратів.

Рекомендована доза препарату ЗАЛТРАП (ZALTRAP), який вводять шляхом внутрішньовенної інфузії протягом 1 години, становить 4 мг/кг маси тіла, з подальшим застосуванням схеми FOLFIRI. Це вважається одним циклом лікування.

Схема FOLFIRI, що має використовуватися при цьому, включає одночасне введення у день 1 за допомогою системи для внутрішньовенних інфузій з Y-подібним конектором іринотекану 180 мг/м2 у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом 90 хвилин та фолінової кислоти (рацемічна суміш право- та лівообертальних ізомерів) 400 мг/м2 у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом 2 годин, з подальшим введенням 5-фторурацилу (5-ФУ) 400 мг/м2 у вигляді внутрішньовенного болюсу, а потім – 5-ФУ 2400 мг/м2 у вигляді безперервної внутрішньовенної інфузії протягом 46 годин. Цей цикл лікування повторюється кожні 2 тижні.

Лікування препаратом ЗАЛТРАП (ZALTRAP) має продовжуватися, поки не буде виявлене прогресування захворювання або поки не виникнуть неприйнятні токсичні реакції.

Модифікація дози. Застосування препарату ЗАЛТРАП (ZALTRAP) необхідно відмінити в наступних випадках :

  • тяжкі геморагічні явища;
  • перфорація органів шлунково-кишкового тракту (ШКТ);
  • утворення нориць;
  • артеріальна гіпертензія, що не контролюється належним чином антигіпертензивною терапією, або розвиток гіпертензивного кризу чи гіпертензивної енцефалопатії;
  • артеріальні тромбоемболічні події (АТЕ);
  • венозні тромбоемболічні події 4 ступеня тяжкості (в тому числі тромбоемболія легеневої артерії);
  • нефротичний синдром або тромботична мікроангіопатія (ТМА);
  • тяжкі реакції гіперчутливості (в тому числі бронхоспазм, задишка, ангіоневротичний набряк та анафілаксія) ;
  • порушення загоєння ран, яке потребує медичного втручання
  • синдром оборотної задньої енцефалопатії (СОЗЕ) (також відомий як синдром оборотної задньої лейкоенцефалопатії (СОЗЛ))

Прийом препарату ЗАЛТРАП (ZALTRAP) слід тимчасово припинити щонайменше за 4 тижні до планової хірургічної операції .

 

Тимчасове припинення застосування комбінації ЗАЛТРАП (ZALTRAP)/FOLFIRI або модифікація доз
Нейтропенія або тромбоцитопенія Застосування засобів ЗАЛТРАП (ZALTRAP)/FOLFIRI слід тимчасово припинити, поки кількість нейтрофілів не становитиме ≥1,5 × 109/л або поки кількість тромбоцитів не становитиме ≥75 × 109/л.
Фебрильна нейтропенія або нейтропенічний сепсис Зменшити дозу іринотекану на 15-20% в наступних циклах хіміотерапії. При повторних проявах – додатково зменшити дози 5-ФУ для болюсного та інфузійного введення на 20% в наступних циклах. При повторних проявах після зменшення доз іринотекану та 5-ФУ слід зважити доцільність зниження дози препарату ЗАЛТРАП (ZALTRAP) до 2 мг/кг. Може розглядатися можливість застосування гранулоцитарного колонієстимулюючого фактору (Г-КСФ).
Легкі або середньоважкі реакції гіперчутливості на препарат ЗАЛТРАП (ZALTRAP) (в тому числі гіперемія, висипання, кропивниця та свербіння) Інфузію слід тимчасово припинити, поки реакція гіперчутливості не зникне. За наявності клінічних показань можна призначати кортикостероїди та/або антигістамінні засоби. У наступних циклах хіміотерапії може бути розглянута можливість попереднього застосування кортикостероїдів та/або антигістамінних засобів.
Тяжкі реакції гіперчутливості (в тому числі бронхоспазм, задишка, ангіоневротичний набряк та анафілаксія) Припинити застосування комбінації ЗАЛТРАП (ZALTRAP)/FOLFIRI та призначити відповідну медикаментозну терапію.
Тимчасове припинення застосування препарату ЗАЛТРАП (ZALTRAP) та модифікація дози
Артеріальна гіпертензія Застосування препарату ЗАЛТРАП (ZALTRAP) слід тимчасово припинити, поки не буде досягнутий контроль над артеріальною гіпертензією. При повторних проявах тяжкої артеріальної гіпертензії застосування препарату слід тимчасово припинити, поки не буде досягнутий контроль над гіпертензією, і в наступних циклах хіміотерапії зменшити дозу препарату до 2 мг/кг.
Протеїнурія Слід тимчасово припинити застосування препарату ЗАЛТРАП (ZALTRAP), якщо рівень екскреції білка з сечею становить ≥2 г/24 год, та поновити введення препарату, коли рівень екскреції білка з сечею становитиме <2 г/24 год. При повторних проявах протеїнурії слід тимчасово припинити застосування препарату, поки рівень білка в сечі не зменшиться до <2 г/добу, після чого зменшити дозу препарату до 2 мг/кг.
Модифікація доз препаратів схеми FOLFIRI при її застосуванні в комбінації з препаратом ЗАЛТРАП (ZALTRAP)
Тяжкий стоматит та синдром долонно-підошовної еритродизестезії Слід зменшити дози 5-ФУ для болюсного та інфузійного введення на 20%.
Тяжка діарея Слід зменшити дозу іринотекану на 15-20%. Якщо тяжка діарея повторюється на наступному циклі хіміотерапії, слід також зменшити дози 5-ФУ для болюсного та інфузійного введення на 20%. Якщо тяжка діарея не припиняється і після зменшення дози обох цих препаратів, застосування схеми FOLFIRI слід припинити. За необхідності можна застосовувати протидіарейні лікарські засоби та засоби для регідратації.

При виникненні інших токсичних реакцій, пов'язаних із застосуванням іринотекану, 5-ФУ або фолінової кислоти, слід керуватися відповідними чинними Загальними характеристиками лікарських засобів.

Особливі групи пацієнтів

Люди похилого віку. У базовому дослідженні за участі пацієнтів з МКРР 28,2% пацієнтів були віком ≥65 і <75 років, і 5,4% пацієнтів були віком ≥75 років. У пацієнтів похилого віку корекція дози препарату ЗАЛТРАП (ZALTRAP) не потрібна.

Печінкова дисфункція. Спеціальних досліджень з вивчення застосування препарату ЗАЛТРАП (ZALTRAP) у пацієнтів з порушенням функції печінки не проводилося . Клінічні дані свідчать про те, що у пацієнтів з легкою або помірною печінковою дисфункцією зміна дози афліберсепту не потрібна. Дані із застосування афліберсепту у пацієнтів з тяжкою печінковою дисфункцією наразі відсутні.

Ниркова дисфункція. Спеціальних досліджень з вивчення застосування препарату ЗАЛТРАП (ZALTRAP) у пацієнтів з порушенням функції нирок не проводилося . Клінічні дані свідчать про те, що у пацієнтів з легкою або помірною нирковою дисфункцією зміна початкової дози препарату не потрібна. Дані із застосування препарату у пацієнтів з тяжкою нирковою дисфункцією наразі дуже обмежені, тому лікування таких пацієнтів має проводитися з обережністю.

Педіатрична популяція. Релевантний досвід застосування препарату ЗАЛТРАП (ZALTRAP) в педіатричній популяції за таким показанням, як метастатичний колоректальний рак, відсутній.

Спосіб застосування.

ЗАЛТРАП (ZALTRAP) показаний для застосування тільки у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом 1 години. Через гіперосмоляльність (1000 мОсм/кг) концентрату ЗАЛТРАП (ZALTRAP) нерозведений концентрат препарату ЗАЛТРАП (ZALTRAP) не можна вводити внутрішньовенно струменево або болюсно. ЗАЛТРАП (ZALTRAP) не можна вводити інтравітреально .

Кожен флакон концентрату для приготування розчину для інфузій призначений лише для однократного використання (для введення однієї дози препарату).

Розведений розчин препарату ЗАЛТРАП (ZALTRAP) слід вводити за допомогою системи для інфузій з поліефірсульфоновим фільтром з діаметром пор 0,2 мікрони.

Інфузійна система має бути вироблена з одного з наступних матеріалів:

  • полівінілхлорид (ПВХ), що містить ди(2-етилгексил)фталат (ДЕГФ);
  • ПВХ без вмісту ДЕГФ, з триоктилтримелітатом (TOTM);
  • поліпропілен;
  • вистелений поліетиленом ПВХ;
  • поліуретан.

Не можна використовувати фільтри з полівініліденфториду (ПВДФ) або нейлону.

Запобіжні заходи, що мають бути застосовані перед початком підготовки препарату до введення або перед введенням препарату

ЗАЛТРАП (ZALTRAP) – стерильний апірогенний концентрат без консервантів, тому приготування розчину для інфузій має виконуватися медичним працівником, із дотриманням правил техніки безпеки, в асептичних умовах.

При застосуванні препарату ЗАЛТРАП (ZALTRAP) слід дотримуватися обережності, що включає використання захисного обладнання, засобів особистого захисту (наприклад, рукавичок) та спеціальних підготовчих процедур.

Приготування інфузійного розчину.

  • Перед використанням оглянути флакон з препаратом ЗАЛТРАП (ZALTRAP). Концентрат має бути прозорим, без сторонніх часточок.
  • У залежності від необхідної пацієнтові дози відібрати з флакону потрібну кількість концентрату ЗАЛТРАП (ZALTRAP). Для приготування розчину для інфузій може знадобитися більше одного флакона.
  • Розвести концентрат до необхідного для введення об'єму, додавши розчин хлориду натрію 9 мг/мл (0,9%) або 5% розчин глюкози для інфузій. Концентрація готового для внутрішньовенної інфузії розчину препарату ЗАЛТРАП (ZALTRAP) має знаходитися в межах 0,6–8 мг/мл афліберсепту.
  • Використовувати інфузійні пакети, вироблені з ПВХ з вмістом ДЕГФ або з поліолефінів.
  • Розведений розчин перед введенням необхідно оглянути на наявність твердих часточок або зміни кольору. За наявності будь-яких змін кольору розчину або включень твердих часточок розведений розчин використовувати не можна.
  • ЗАЛТРАП (ZALTRAP) – флакон для разового використання. Не можна повторно відбирати вміст із флакона після першого проколу пробки. Будь-яка невикористана кількість концентрату має бути утилізована.

Утилізація.

Всі невикористані рештки лікарського засобу та інші відходи необхідно утилізувати у відповідності до місцевих вимог.

Побічні дії

Загальна характеристика профілю безпечності препарату. Безпека препарату ЗАЛТРАП (ZALTRAP) у комбінації зі схемою FOLFIRI оцінювалася у дослідженні III фази за участю 1216 пацієнтів, які раніше отримували лікування з приводу метастатичного колоректального раку, з яких 611 пацієнтів приймали ЗАЛТРАП (ZALTRAP) 4 мг/кг в комбінації зі схемою FOLFIRI кожні 2 тижні (один цикл) і 605 пацієнтів отримували комбінацію плацебо/FOLFIRI. Медіана кількості отриманих циклів лікування з використанням комбінації ЗАЛТРАП (ZALTRAP)/FOLFIRI становила 9.

Найбільш частими побічними реакціями (усіх ступенів тяжкості, з частотою виникнення ≥20%) в групі застосування комбінації ЗАЛТРАП (ZALTRAP)/FOLFIRI, які зустрічалися щонайменше на 2% частіше, ніж в групі застосування плацебо/FOLFIRI, були такі (в порядку зменшення частоти виникнення): лейкопенія, діарея, нейтропенія, протеїнурія, підвищення рівня аспартатамінотрансферази (АСТ), стоматит, підвищена втомлюваність, тромбоцитопенія, підвищення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ), артеріальна гіпертензія, зменшення маси тіла, зниження апетиту, носова кровотеча, біль у животі, дисфонія, підвищення рівня креатиніну в сироватці крові і головний біль (див. Таблицю 1).

Найбільш частими побічними реакціями 3-4 ступенів тяжкості (з частотою виникнення ≥5%) в групі застосування комбінації ЗАЛТРАП (ZALTRAP)/FOLFIRI, які зустрічалися щонайменше на 2% частіше, ніж в групі застосування плацебо/FOLFIRI, були такі (в порядку зменшення частоти виникнення): нейтропенія, діарея, артеріальна гіпертензія, лейкопенія, стоматит, підвищена втомлюваність, протеїнурія та загальна слабкість (див. Таблицю 1).

Найбільш частими побічними реакціями, які обумовили необхідність повної відміни комбінації ЗАЛТРАП (ZALTRAP)/FOLFIRI у ≥1% пацієнтів, були судинні порушення (3,8%), в тому числі артеріальна гіпертензія (2,3%), інфекції (3,4%), загальна слабкість/підвищена втомлюваність (1,6%, 2,1%), діарея (2,3%), дегідратація (1%), стоматит (1,1%), нейтропенія (1,1%), протеїнурія (1,5%) та тромбоемболія легеневої артерії (1,1%).

Табличний перелік побічними реакцій. У Таблиці 1 наведений перелік побічних реакцій та відхилень від норми з боку результатів лабораторних аналізів, що спостерігалися у пацієнтів, які отримували комбінацію ЗАЛТРАП (ZALTRAP)/FOLFIRI, в порівнянні з пацієнтами, які отримували плацебо/ЗАЛТРАП (ZALTRAP), згрупованих за категоріями «Система-Орган-Клас» за класифікацією MedDRA та за частотою виникнення. Побічні реакції, представлені у Таблиці 1, визначаються як будь-які клінічні реакції або відхилення від норми з боку результатів лабораторних аналізів (всіх ступенів тяжкості), що зустрічалися на ≥2% частіше у пацієнтів в групі прийому афліберсепту у порівнянні із групою плацебо у дослідженні за участю пацієнтів з МКРР; в таблицю включені також ті реакції, які не досягли цього порогового значення різниці частоти, але узгоджуються із класовими ефектами анти-VEGF препаратів і спостерігалися у будь-якому дослідженні з вивчення афліберсепту. Інтенсивність побічних реакцій класифікована відповідно до NCI CTC (Загальні критерії токсичності Національного онкологічного інституту США), версія 3.0 (ступінь тяжкості ≥3 = G≥3). Частота побічних реакцій визначалася для усіх ступенів тяжкості з використанням таких критеріїв: дуже часто (≥1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (від ≥ 1/10 000 до < 1/1000); дуже рідко (< 1/10 000); частота невідома (неможливо оцінити за доступними даними).

Таблиця 1. Побічні реакції, які зустрічалися у пацієнтів на фоні застосування комбінації ЗАЛТРАП (ZALTRAP)/FOLFIRI в дослідженні за участю пацієнтів з МКРР

 

Система-Орган-Клас Категорія частоти Побічні реакції
Всі ступені тяжкості Ступені тяжкості ≥3
Інфекційні та паразитарні захворювання
Дуже часто Інфекція (1) Інфекція (1)
Часто Нейтропенічна інфекція/сепсис (1) Інфекція сечових шляхів Назофарингіт Нейтропенічна інфекція/сепсис (1)
Нечасто Інфекція сечових шляхів
Розлади з боку крові та лімфатичної системи
Дуже часто Лейкопенія (2) Нейтропенія (1), (2) Тромбоцитопенія (2) Лейкопенія (2) Нейтропенія (2)
Часто Фебрильна нейтропенія Фебрильна нейтропенія Тромбоцитопенія (2)
Розлади з боку імунної системи
Часто Гіперчутливість (1)
Нечасто Гіперчутливість (1)
Метаболічні та аліментарні розлади
Дуже часто Погіршення апетиту Зниження маси тіла
Часто Дегідратація (1) Дегідратація (1) Погіршення апетиту Зниження маси тіла
Розлади з боку нервової системи
Дуже часто Головний біль
Часто Головний біль
Нечасто СОЗЕ (1), (4) СОЗЕ (1), (4)
Розлади з боку судин
Дуже часто Артеріальна гіпертензія (1) Геморагічне явище (1) Артеріальна гіпертензія
Часто Артеріальний тромбоемболізм (1) Венозний тромбоемболізм (1) Артеріальний тромбоемболізм (1) Венозний тромбоемболізм (1) Геморагічне явище (1)
Розлади з боку респіраторної системи, грудної клітки та середостіння
Дуже часто Задишка Носова кровотеча Дисфонія
Часто Біль у ротоглотці Ринорея
Нечасто Задишка Носова кровотеча Дисфонія Біль у ротоглотці
Розлади з боку шлунково-кишкової системи
Дуже часто Діарея (1) Стоматит Біль в животі Біль у верхніх відділах живота Діарея (1) Стоматит
Часто Ректальна кровотеча Нориця (1) Афтозний стоматит Геморой Прокталгія Зубний біль Біль в животі Біль у верхніх відділах живота
Нечасто Перфорація органів ШКТ (1) Перфорація органів ШКТ (1) Ректальна кровотеча Нориця (1) Афтозний стоматит Прокталгія
Гепатобіліарні розлади
Дуже часто Підвищений рівень АСТ (2) Підвищений рівень АЛТ (2)
Часто Підвищений рівень АСТ (2) Підвищений рівень АЛТ (2)
Розлади з боку шкіри та підшкірної клітковини
Дуже часто Синдром долонно-підошовної еритродизестезії
Часто Гіперпігментація шкіри Синдром долонно-підошовної еритродизестезії
Нечасто Порушення загоєння ран (1) Порушення загоєння ран (1)
Розлади з боку нирок та сечовивідного тракту
Дуже часто Протеїнурія (1), (3) Підвищення рівня сироваткового креатиніну
Часто Протеїнурія (1), (3)
Нечасто Нефротичний синдром (1) Тромботична мікроангіопатія (1) Нефротичний синдром (1) Тромботична мікроангіопатія (1)
Загальні розлади та реакції у місці введення
Дуже часто Астенічні стани Астенічні стани
Примітка: Побічні реакції реєструвалися з використанням Медичного словника нормативно-правової діяльності (MedDRA) версії MEDDRA 13.1 і оцінювалися за ступенем тяжкості за Загальними критеріями токсичності Національного онкологічного інституту США (NCI CTC) версії 3.0 (1) Див. параграф «Опис окремих небажаних реакцій» у цьому розділі (2) На основі лабораторних показників (відсотки розраховувалися від числа пацієнтів, у яких виконувалися лабораторні оцінки) (3) Компіляція клінічних та лабораторних даних (4) Не були зареєстровані у дослідженні за участю пацієнтів з МКРР; проте СОЗЕ спостерігався у пацієнтів, що брали участь в інших дослідженнях, де вони отримували афліберсепт у якості монотерапії або у комбінації з хіміотерапевтичними засобами, відмінними від засобів схеми FOLFIRI

У базовому дослідженні за участю пацієнтів з МКРР такі побічні явища, як анемія, нудота, блювання, запор, алопеція, підвищення рівня лужної фосфатази та гіпербілірубінемія, спостерігалися у ≥20% пацієнтів. Частота цих небажаних реакцій була порівнянною в обох групах, і різниця частоти в групі застосування комбінації ЗАЛТРАП (ZALTRAP)/FOLFIRI у порівнянні із групою плацебо не перевищувала поріг ≥2%.

Опис окремих побічних реакцій.

Геморагічні явища. У пацієнтів, які отримують ЗАЛТРАП (ZALTRAP), підвищується ризик виникнення геморагічних явищ, в тому числі тяжких і іноді фатальних. У базовому дослідженні за участю пацієнтів з МКРР випадки виникнення кровотеч/крововиливів (усіх ступенів тяжкості) спостерігалися у 37,8% пацієнтів, які приймали ЗАЛТРАП (ZALTRAP)/FOLFIRI, порівняно з 19,0% пацієнтів, які отримували плацебо/FOLFIRI. Найбільш часто спостерігалася невелика (1-2 ступеня) носова кровотеча, яка зустрічалася у 27,7% пацієнтів, що отримували комбінацію ЗАЛТРАП (ZALTRAP)/FOLFIRI. Геморагічні явища 3-4 ступенів тяжкості, серед яких ШК-кровотечі, гематурія та післяпроцедурні геморагічні явища, були зареєстровані у 2,9% пацієнтів, які приймали ЗАЛТРАП (ZALTRAP)/FOLFIRI, порівняно з 1,7% пацієнтів, які отримували плацебо/FOLFIRI. В інших дослідженнях у пацієнтів, які приймали ЗАЛТРАП (ZALTRAP), спостерігалися тяжкі внутрішньочерепні крововиливи та легеневі кровотечі/кровохаркання, в тому числі фатальні .

Перфорація органів шлунково-кишкового тракту. У пацієнтів, які приймали ЗАЛТРАП (ZALTRAP), спостерігалися випадки виникнення перфорації органів ШКТ, в тому числі фатальні. У базовому дослідженні за участю пацієнтів з МКРР випадки виникнення перфорації органів ШКТ (усіх ступенів тяжкості) спостерігалися у 3 з 611 пацієнтів (0,5%), які приймали ЗАЛТРАП (ZALTRAP)/FOLFIRI, порівняно з 3 з 605 пацієнтів (0,5%), які отримували плацебо/FOLFIRI. Перфорації органів ШКТ 3-4 ступенів тяжкості спостерігалися в усіх 3 пацієнтів (0,5%) в групі застосування комбінації ЗАЛТРАП (ZALTRAP)/FOLFIRI та у 2 пацієнтів (0,3%) в групі застосування плацебо/FOLFIRI. За результатами трьох плацебо-контрольованих клінічних досліджень ІІІ фази (за участю пацієнтів з колоректальним раком, раком підшлункової залози та раком легень) частота виникнення перфорації органів ШКТ (усіх ступенів тяжкості) становила 0,8% у пацієнтів, які приймали ЗАЛТРАП (ZALTRAP), та 0,3% у пацієнтів, які отримували плацебо. Перфорації органів ШКТ 3-4 ступенів тяжкості спостерігалися у 0,8% пацієнтів, які приймали ЗАЛТРАП (ZALTRAP), та у 0,2% пацієнтів, які отримували плацебо .

Утворення нориць. У пацієнтів, які отримували ЗАЛТРАП (ZALTRAP), спостерігалися випадки утворення нориць, як в ШКТ, так і поза ШКТ. У базовому дослідженні за участю пацієнтів з МКРР випадки виникнення нориць (анальних, тонкокишково-сечоміхурних, тонкокишково-шкірних, товстокишково-піхвових, кишкових) спостерігалися у 9 з 611 пацієнтів (1,5%) в групі застосування комбінації ЗАЛТРАП (ZALTRAP)/FOLFIRI та у 3 з 605 пацієнтів (0,5%) в групі застосування плацебо/FOLFIRI. Утворення ШК-нориць 3 ступеня тяжкості спостерігалося у 2 пацієнтів, які приймали ЗАЛТРАП (ZALTRAP) (0,3%), та у 1 пацієнта, який отримував плацебо (0,2%). За результатами трьох плацебо-контрольованих клінічних досліджень ІІІ фази (за участю пацієнтів з колоректальним раком, раком підшлункової залози та раком легень) частота виникнення нориць (усіх ступенів тяжкості) становила 1,1% у пацієнтів, які приймали ЗАЛТРАП (ZALTRAP), та 0,2% у пацієнтів, які отримували плацебо. Нориці 3-4 ступенів тяжкості спостерігалися у 0,2% пацієнтів, які приймали ЗАЛТРАП (ZALTRAP), та у 0,1% пацієнтів, які отримували плацебо .

Артеріальна гіпертензія. У базовому дослідженні за участю пацієнтів з МКРР артеріальна гіпертензія (усіх ступенів тяжкості) спостерігалася у 41,2% пацієнтів у групі застосування комбінації ЗАЛТРАП (ZALTRAP)/FOLFIRI та у 10,7% пацієнтів у групі застосування плацебо/FOLFIRI. У пацієнтів, які отримували комбінацію ЗАЛТРАП (ZALTRAP)/FOLFIRI, спостерігався підвищений ризик артеріальної гіпертензії 3-4 ступеня тяжкості (в тому числі артеріальна гіпертензія та один випадок есенціальної гіпертензії). Артеріальна гіпертензія 3 ступеня тяжкості (яка потребувала корекції існуючої антигіпертензивної терапії або застосування більше ніж одного лікарського засобу) виникла у 1,5% пацієнтів у групі застосування плацебо/FOLFIRI та у 19,1% пацієнтів у групі застосування комбінації ЗАЛТРАП (ZALTRAP)/FOLFIRI. Артеріальна гіпертензія 4 ступеня тяжкості (гіпертензивний криз) була зареєстрована у 1 пацієнта (0,2%) в групі застосування комбінації ЗАЛТРАП (ZALTRAP)/FOLFIRI. Серед цих пацієнтів, які отримували комбінацію ЗАЛТРАП (ZALTRAP)/FOLFIRI і у яких розвинулася артеріальна гіпертензія 3-4 ступенів тяжкості, у 54% захворювання виникло під час перших двох циклів лікування .

Тромботичні та емболічні явища.

Артеріальні тромбоемболічні події. У базовому дослідженні за участю пацієнтів з МКРР АТЕ (включаючи транзиторні ішемічні атаки, цереброваскулярні події, стенокардію, внутрішньосерцевий тромб, інфаркт міокарда, артеріальну тромбоемболію та ішемічний коліт) спостерігалися у 2,6% пацієнтів у групі застосування комбінації ЗАЛТРАП (ZALTRAP)/FOLFIRI та у 1,5% пацієнтів у групі застосування плацебо/FOLFIRI. Події 3-4 ступенів тяжкості спостерігалися у 11 пацієнтів (1,8%) в групі застосування комбінації ЗАЛТРАП (ZALTRAP)/FOLFIRI та у 3 пацієнтів (0,5%) в групі застосування плацебо/FOLFIRI. За результатами трьох плацебо-контрольованих клінічних досліджень ІІІ фази (за участю пацієнтів з колоректальним раком, раком підшлункової залози та раком легень) частота виникнення АТЕ (усіх ступенів тяжкості) становила 2,3% у пацієнтів, які приймали ЗАЛТРАП (ZALTRAP), та 1,7% у пацієнтів, які отримували плацебо. АТЕ 3-4 ступенів тяжкості спостерігалися у 1,7% пацієнтів, які приймали ЗАЛТРАП (ZALTRAP), та у 1,0% пацієнтів, які отримували плацебо .

Венозні тромбоемболічні події. До венозних тромбоемболічних подій (ВТЕ) відносилися тромбоз глибоких вен і тромбоемболія легеневої артерії. У базовому дослідженні за участю пацієнтів з МКРР випадки виникнення ВТЕ усіх ступенів тяжкості спостерігалися у 9,3% пацієнтів, які приймали ЗАЛТРАП (ZALTRAP)/FOLFIRI, порівняно з 7,3% пацієнтів, які отримували плацебо/FOLFIRI. ВТЕ 3-4 ступенів тяжкості спостерігалися у 7,9% пацієнтів в групі застосування комбінації ЗАЛТРАП (ZALTRAP)/FOLFIRI та у 6,3% пацієнтів в групі застосування плацебо/FOLFIRI. Випадки тромбоемболії легеневої артерії спостерігалися у 4,6% пацієнтів в групі застосування комбінації ЗАЛТРАП (ZALTRAP)/FOLFIRI та у 3,5% пацієнтів в групі застосування плацебо/FOLFIRI. За результатами трьох плацебо-контрольованих клінічних досліджень ІІІ фази (за участю пацієнтів з колоректальним раком, раком підшлункової залози та раком легень) частота виникнення ВТЕ (усіх ступенів тяжкості) становила 7,1% у пацієнтів, які приймали ЗАЛТРАП (ZALTRAP), та 7,1% у пацієнтів, які отримували плацебо.

Протеїнурія. У базовому дослідженні за участю пацієнтів з МКРР випадки виникнення протеїнурії (за зведеними клінічними і лабораторними даними) спостерігалися у 62,2% пацієнтів, які приймали ЗАЛТРАП (ZALTRAP)/FOLFIRI, порівняно з 40,7% пацієнтів, які отримували плацебо/FOLFIRI. Протеїнурія 3-4 ступенів тяжкості спостерігалася у 7,9% пацієнтів в групі застосування комбінації ЗАЛТРАП (ZALTRAP)/FOLFIRI порівняно з 1,2% пацієнтів в групі застосування плацебо/FOLFIRI. Нефротичний синдром був зареєстрований у 2 пацієнтів (0,5%) групи застосування комбінації ЗАЛТРАП (ZALTRAP)/FOLFIRI і не виявлений у жодного з пацієнтів групи застосування плацебо/FOLFIRI. У одного пацієнта з групи ЗАЛТРАП (ZALTRAP)/FOLFIRI з існуючими протеїнурією та артеріальною гіпертензією розвинулася тромботична мікроангіопатія (ТМА). За результатами трьох плацебо-контрольованих клінічних досліджень ІІІ фази (за участю пацієнтів з колоректальним раком, раком підшлункової залози та раком легень) частота виникнення нефротичного синдрому становила 0,5% у пацієнтів, які приймали ЗАЛТРАП (ZALTRAP), та 0,1% у пацієнтів, які отримували плацебо .

Нейтропенія та нейтропенічні ускладнення. У базовому дослідженні за участю пацієнтів з МКРР нейтропенія (усіх ступенів тяжкості) спостерігалася у 67,8% пацієнтів у групі застосування комбінації ЗАЛТРАП (ZALTRAP)/FOLFIRI та у 56,3% пацієнтів у групі застосування плацебо/FOLFIRI. Нейтропенія 3-4 ступенів тяжкості спостерігалася у 36,7% пацієнтів в групі застосування комбінації ЗАЛТРАП (ZALTRAP)/FOLFIRI порівняно з 29,5% пацієнтів в групі застосування плацебо/FOLFIRI. Найбільш часто з нейтропенічних ускладнень 3-4 ступенів тяжкості виникала фебрильна нейтропенія, яка розвинулася у 4,3% пацієнтів у групі застосування комбінації ЗАЛТРАП (ZALTRAP)/FOLFIRI порівняно з 1,7% пацієнтів у групі застосування плацебо/FOLFIRI. Нейтропенічна інфекція/сепсис 3-4 ступенів тяжкості спостерігалися у 1,5% пацієнтів в групі застосування комбінації ЗАЛТРАП (ZALTRAP)/FOLFIRI та у 1,2% пацієнтів в групі застосування плацебо/FOLFIRI .

Інфекції. Інфекції більш часто виникали у пацієнтів, які приймали ЗАЛТРАП (ZALTRAP)/FOLFIRI (інфекції всіх ступенів тяжкості – 46,2%; 3-4 ступенів тяжкості – 12,3%), ніж у пацієнтів, які отримували плацебо/FOLFIRI (інфекції всіх ступенів тяжкості – 32,7%; 3-4 ступенів тяжкості – 6,9%). До них належали інфекція сечовивідних шляхів, назофарингіт, інфекція верхніх дихальних шляхів, пневмонія, інфекції в місці введення катетера та інфекції зубів.

Діарея та дегідратація. У базовому дослідженні за участю пацієнтів з МКРР діарея (усіх ступенів тяжкості) спостерігалася у 69,2% пацієнтів у групі застосування комбінації ЗАЛТРАП (ZALTRAP)/FOLFIRI та у 56,5% пацієнтів у групі застосування плацебо/FOLFIRI. Дегідратація (всіх ступенів тяжкості) спостерігалася у 9,0% пацієнтів, які отримували ЗАЛТРАП (ZALTRAP)/FOLFIRI, та у 3,0% пацієнтів, які отримували плацебо/FOLFIRI. Діарея 3-4 ступенів тяжкості спостерігалася у 19,3% пацієнтів в групі застосування комбінації ЗАЛТРАП (ZALTRAP)/FOLFIRI порівняно з 7,8% пацієнтів в групі застосування плацебо/FOLFIRI. Дегідратація 3-4 ступенів тяжкості спостерігалася у 4,3% пацієнтів в групі застосування комбінації ЗАЛТРАП (ZALTRAP)/FOLFIRI порівняно з 1,3% пацієнтів в групі застосування плацебо/FOLFIRI .

Реакції гіперчутливості. У базовому дослідженні за участю пацієнтів з МКРР тяжкі реакції гіперчутливості спостерігалися у 0,3% пацієнтів, які приймали ЗАЛТРАП (ZALTRAP)/FOLFIRI, порівняно з 0,5% пацієнтів, які отримували плацебо/FOLFIRI .

Порушення загоєння ран. Застосування препарату ЗАЛТРАП (ZALTRAP) може призводити до порушення процесу загоєння ран (розходження країв рани, неспроможність анастомозу). У базовому дослідженні за участю пацієнтів з МКРР випадки порушення процесу загоєння ран спостерігалися у 3 пацієнтів (0,5%), які приймали ЗАЛТРАП (ZALTRAP)/FOLFIRI, порівняно з 5 пацієнтами (0,8%), які отримували плацебо/FOLFIRI. Порушення загоєння ран 3 ступеня тяжкості спостерігалося у 2 пацієнтів (0,3%) в групі застосування комбінації ЗАЛТРАП (ZALTRAP)/FOLFIRI і у жодного з пацієнтів в групі застосування плацебо/FOLFIRI. За результатами трьох плацебо-контрольованих клінічних досліджень ІІІ фази (за участю пацієнтів з колоректальним раком, раком підшлункової залози та раком легень) частота порушення процесу загоєння ран (усіх ступенів тяжкості) становила 0,5% у пацієнтів, які приймали ЗАЛТРАП (ZALTRAP), та 0,4% у пацієнтів, які отримували плацебо. Порушення загоєння ран 3-4 ступенів тяжкості спостерігалися у 0,2% пацієнтів, які приймали ЗАЛТРАП (ZALTRAP), та у жодного з пацієнтів, які отримували плацебо .

Синдром зворотної задньої енцефалопатії (СЗЗЕ). У базовому дослідженні III фази за участю пацієнтів з МКРР випадків виникнення СЗЗЕ зареєстровано не було. У інших дослідженнях повідомлялося про випадки виникнення СЗЗЕ у пацієнтів, які отримували ЗАЛТРАП (ZALTRAP) у якості монотерапії (0,5%) і у комбінації з іншими хіміотерапевтичними засобами .

Інші небажані реакції та відхилення від норми з боку результатів лабораторних аналізів (усіх ступенів тяжкості), частота виникнення яких відрізнялася на ≥5% у пацієнтів в групі ЗАЛТРАП (ZALTRAP)/FOLFIRI порівняно з групою пацієнтів, які отримували плацебо/FOLFIRI. Побічні реакції та відхилення від норми з боку результатів лабораторних аналізів (усіх ступенів тяжкості), частота виникнення яких відрізнялася на ≥5% у пацієнтів в групі ЗАЛТРАП (ZALTRAP)/FOLFIRI порівняно з групою пацієнтів, які отримували плацебо/FOLFIRI, були такими: лейкопенія (78,3% проти 72,4% усіх ступенів тяжкості; 15,6% проти 12,2% 3-4 ступенів тяжкості), підвищення рівня АСТ (57,5% проти 50,2% усіх ступенів тяжкості; 3,1% проти 1,7% 3-4 ступенів тяжкості), стоматит (50,1% проти 32,9% усіх ступенів тяжкості; 12,8% проти 4,6% 3-4 ступенів тяжкості), підвищена втомлюваність (47,8% проти 39,0% усіх ступенів тяжкості; 12,6% проти 7,8% 3-4 ступенів тяжкості), тромбоцитопенія (47,4% проти 33,8% усіх ступенів тяжкості; 3,3% проти 1,7% 3-4 ступенів тяжкості), підвищення рівня АЛТ (47,3% проти 37,1% усіх ступенів тяжкості; 2,7% проти 2,2% 3-4 ступенів тяжкості), порушення апетиту (31,9% проти 23,8% усіх ступенів тяжкості; 3,4% проти 1,8% 3-4 ступенів тяжкості), зменшення маси тіла (31,9% проти 14,4% усіх ступенів тяжкості; 2,6% проти 0,8% 3-4 ступенів тяжкості), дисфонія (25,4% проти 3,3% усіх ступенів тяжкості; 0,5% проти 0 3-4 ступенів тяжкості), головний біль (22,3% проти 8,8% усіх ступенів тяжкості; 1,6% проти 0,3% 3-4 ступенів тяжкості), загальна слабкість (18,3% проти 13,2% усіх ступенів тяжкості; 5,1% проти 3,0% 3-4 ступенів тяжкості), синдром долонно-підошовної еритродизестезії (11,0% проти 4,3% усіх ступенів тяжкості; 2,8% проти 0,5% 3-4 ступенів тяжкості) та гіперпігментація шкіри (8,2% проти 2,8% усіх ступенів тяжкості; 0 проти 0 3-4 ступенів тяжкості).

Педіатрична популяція. Безпечність цього лікарського засобу для педіатричної популяції наразі не встановлена.

Інші окремі підгрупи пацієнтів.

Люди похилого віку. У базовому дослідженні за участю пацієнтів з МКРР в групі застосування комбінації ЗАЛТРАП (ZALTRAP)/FOLFIRI 172 пацієнта (28,2%) були у віці ≥65 і <75 років, і 33 пацієнта (5,4%) – у віці ≥75 років. У пацієнтів похилого віку (≥65 років) може бути більш висока вірогідність розвитку небажаних реакцій. У пацієнтів похилого віку частота діареї, запаморочення, загальної слабкості, зниження маси тіла та дегідратації була на ≥5% вищою за таку у пацієнтів молодшого віку. Необхідно ретельно контролювати стан літніх пацієнтів щодо ознак розвитку діареї та можливої дегідратації .

Ниркова дисфункціяє. У трьох плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях ІІІ фази побічні реакції на фоні застосування препарату ЗАЛТРАП (ZALTRAP) в підгрупі пацієнтів з легкою нирковою дисфункцією на вихідному рівні (n=352) були порівнянними із такими у пацієнтів без ниркової дисфункції (n=642). Кількість пацієнтів з помірною/тяжкою нирковою дисфункцією на вихідному рівні, що отримали препарат ЗАЛТРАП (ZALTRAP), була обмеженою (n=49). У цих пацієнтів частота виникнення позаниркових побічних явищ в підгрупі пацієнтів з нирковою дисфункцією була зазвичай порівнянною з такою частотою у пацієнтів без ниркової дисфункції, за винятком виявленого збільшення частоти виникнення дегідратації (усіх ступенів тяжкості) на >10% .

Імуногенність. ЗАЛТРАП (ZALTRAP), як і інші білкові лікарські препарати, є потенційно імуногенним.

За сукупними результатами усіх клінічних досліджень в області онкології спостерігається подібна частота випадків вироблення антитіл до лікарського засобу (АЛЗ) з низьким титром (після початку дослідження) за результатами тестів на АЛЗ, як у пацієнтів, які отримували плацебо, так і у тих, хто приймав ЗАЛТРАП (ZALTRAP) (відповідно 3,3% та 3,8%). Імунна відповідь на афліберсепт з високими титрами АЛЗ не була виявлена у жодного з пацієнтів. Позитивний результат тесту з нейтралізацією антитіл мали 17 пацієнтів, які приймали ЗАЛТРАП (ZALTRAP) (1,6%), та 2 пацієнти, які отримували плацебо (0,2%). У базовому дослідженні за участю пацієнтів з МКРР позитивна відповідь в тесті на АЛЗ частіше спостерігалася у пацієнтів, які отримували плацебо/FOLFIRI [18/526 (3,4%)], ніж у пацієнтів, які отримували ЗАЛТРАП (ZALTRAP)/FOLFIRI [8/521 (1,5%)]. Позитивні результати в тесті з нейтралізацією антитіл за результатами базового дослідження МКРР також були вищими у пацієнтів в групі плацебо/FOLFIRI [2/526 (0,38%)], ніж у пацієнтів в групі ЗАЛТРАП (ZALTRAP)/FOLFIRI [1/521 (0,19%)]. Жодного впливу на фармакокінетичний профіль афліберсепту у пацієнтів з позитивним результатом тестів на імуногенність не спостерігалося.

Беручи до уваги подібні результати тестів на АЛЗ у пацієнтів, які отримували плацебо, і у тих, які приймали ЗАЛТРАП (ZALTRAP), можна зробити висновок, що фактична частота виникнення проявів імуногенності до препарату ЗАЛТРАП (ZALTRAP) згідно із результатами цих тестів, ймовірно, є переоціненою.

Дані стосовно імуногенності значною мірою залежать від чутливості та специфічності тесту. Крім того, на отримані дані стосовно частоти позитивних результатів щодо наявності антитіл впливають декілька факторів, в тому числі особливості поводження зі зразками, час відбору зразків, прийом супутніх лікарських засобів та характер основного захворювання. У зв’язку з цим порівняння частоти випадків утворення антитіл до препарату ЗАЛТРАП (ZALTRAP) з частотою випадків утворення антитіл до інших лікарських засобів може бути некоректним.

Лікарська взаємодія

Популяційний фармакокінетичний аналіз та порівняння даних різних досліджень між собою не виявили жодних фармакокінетичних лікарських взаємодій між афліберсептом та препаратами схеми FOLFIRI.

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

Вплив препарату ЗАЛТРАП (ZALTRAP) на здатність керувати транспортними засобами чи працювати з механізмами відсутній чи незначний. Пацієнтам, у яких виникають симптоми, пов'язані з погіршенням зору або зниженням здатності до концентрації уваги чи швидкості реакції, слід рекомендувати відмовитися на період лікування від управління транспортними засобами та роботи з механізмами .

Особливості застосування

Геморагічні явища. У пацієнтів, які отримують афліберсепт, підвищується ризик виникнення геморагічних явищ, в тому числі тяжких і іноді фатальних .

Необхідно моніторувати стан пацієнта для виявлення ознак та симптомів кровотечі з ШКТ, а також інших тяжких геморагічних явищ. Афліберсепт не можна призначати пацієнтам з тяжкими геморагічними явищами .

У пацієнтів, що отримували лікування засобами ЗАЛТРАП (ZALTRAP)/FOLFIRI, повідомлялося про випадки розвитку тромбоцитопенії. Контроль показників загального аналізу крові з визначенням вмісту тромбоцитів рекомендується на вихідному рівні, перед початком кожного циклу лікування афліберсептом та за клінічними показаннями. Застосування засобів ЗАЛТРАП (ZALTRAP)/FOLFIRI слід тимчасово припинити, поки кількість тромбоцитів не становитиме ≥75 × 109/л .

Перфорація органів шлунково-кишкового тракту. Повідомлялося про випадки виникнення перфорації органів ШКТ, в тому числі фатальної перфорації органів ШКТ, у пацієнтів, які приймали афліберсепт .

Необхідно моніторувати стан пацієнтів для виявлення ознак та симптомів перфорації органів ШКТ. У випадку виникнення у пацієнта перфорації органів ШКТ застосування афліберсепту слід припинити .

Утворення нориць. У пацієнтів, які отримували афліберсепт, спостерігалися випадки утворення нориць, як в ШКТ, так і поза ШКТ .

У випадку виникнення у пацієнта нориці застосування афліберсепту слід припинити .

Артеріальна гіпертензія. У пацієнтів, які отримували засоби ЗАЛТРАП (ZALTRAP)/FOLFIRI, спостерігався підвищений ризик артеріальної гіпертензії 3-4 ступеня тяжкості (в тому числі артеріальна гіпертензія та один випадок есенціальної гіпертензії) .

При існуючій артеріальній гіпертензії необхідно досягти її належного контролю, перш ніж починати лікування афліберсептом. Якщо досягти належного контролю артеріальної гіпертензії не вдається, лікування афліберсептом розпочинати не можна. Під час курсу лікування афліберсептом рекомендується виконувати вимірювання артеріального тиску кожні два тижні, в тому числі перед кожним введенням препарату, або згідно із клінічними показаннями. При виникненні артеріальної гіпертензії на фоні лікування афліберсептом слід забезпечити контроль артеріального тиску за допомогою відповідної антигіпертензивної терапії та регулярно проводити вимірювання артеріального тиску. У випадку тяжкої артеріальної гіпертензії застосування афліберсепту слід тимчасово припинити, поки не буде досягнутий контроль над гіпертензією, і в наступних циклах хіміотерапії зменшити дозу препарату до 2 мг/кг. У випадку неможливості належним чином контролювати артеріальну гіпертензію відповідною антигіпертензивною терапією та у випадку виникнення гіпертензивного кризу або гіпертензивної енцефалопатії афліберсепт слід відмінити остаточно .

Артеріальна гіпертензія може загострювати перебіг існуючих серцево-судинних захворювань. У пацієнтів з клінічно значущими серцево-судинними захворюваннями у анамнезі, такими як ішемічна хвороба серця або застійна серцева недостатність, лікування препаратом ЗАЛТРАП (ZALTRAP) має здійснюватися з обережністю. Пацієнтам з застійною серцевою недостатністю III або IV класу за NYHA препарат ЗАЛТРАП (ZALTRAP) призначати не можна.

Тромботичні та емболічні явища.

Артеріальні тромбоемболічні події (АТЕ). У пацієнтів, які отримували афліберсепт, спостерігалися випадки АТЕ (в тому числі транзиторна ішемічна атака, цереброваскулярні події, стенокардія, внутрішньосерцевий тромб, інфаркт міокарда, артеріальні емболії та ішемічний коліт) .

У випадку виникнення у пацієнта АТЕ застосування афліберсепту слід припинити .

Венозні тромбоемболічні події (ВТЕ). У пацієнтів, які отримували афліберсепт, спостерігалися випадки ВТЕ, в тому числі тромбоз глибоких вен (ТГВ) і тромбоемболія легеневої артерії (фатальна у нечастих випадках) .

У пацієнтів з небезпечними для життя (4 ступеня тяжкості) тромбоемболічними явищами (в тому числі тромбоемболією легеневої артерії) застосування препарату ЗАЛТРАП (ZALTRAP) необхідно відмінити . У пацієнтів з ТГВ 3 ступеня тяжкості слід призначити антикоагулянти за клінічними показаннями та продовжити терапію афліберсептом. У випадку повторного виникнення цих явищ, незважаючи на відповідну антикоагулянтну терапію, застосування афліберсепту слід припинити. У пацієнтів з тромбоемболічними явищами 3 ступеня тяжкості або нижче показане ретельне клінічне моніторування.

Протеїнурія. У пацієнтів, які отримували афліберсепт, спостерігалися тяжка протеїнурія, нефротичний синдром та тромботична мікроангіопатія (ТМА) .

Перед кожним введенням афліберсепту слід контролювати протеїнурію шляхом аналізу сечі за допомогою індикаторної смужки та визначення співвідношення білка і креатиніну в сечі для виявлення розвитку або прогресування протеїнурії. У пацієнтів зі співвідношенням білок/креатинін в сечі >1 слід виконати аналіз сечі, зібраної впродовж 24 годин.

Застосування афліберсепту слід тимчасово припинити при рівні протеїнурії ≥2 г/24 год і відновити, коли рівень протеїнурії становитиме <2 г/24 год. При повторних проявах протеїнурії застосування афліберсепту слід тимчасово припинити до досягнення рівня протеїнурії <2 г/24 год, після чого застосування засобу можна поновити, зменшивши дозу до 2 мг/кг. Застосування афліберсепту слід припинити у пацієнтів, у яких розвинувся нефротичний синдром або ТМА .

Нейтропенія та нейтропенічні ускладнення. Повідомлялося про підвищення частоти виникнення нейтропенічних ускладнень (фебрильна нейтропенія та нейтропенічна інфекція) при застосуванні комбінації ЗАЛТРАП (ZALTRAP)/FOLFIRI .

Контроль показників загального аналізу крові з визначенням лейкоцитарної формули рекомендується на вихідному рівні та перед початком кожного циклу лікування афліберсептом. Застосування засобів ЗАЛТРАП (ZALTRAP)/FOLFIRI слід тимчасово припинити, поки кількість нейтрофілів не становитиме ≥1,5 × 109/л . У пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку нейтропенічних ускладнень може розглядатися можливість терапевтичного застосування Г-КСФ при першому виникненні нейтропенії 3 ступеня тяжкості та вище, а також для вторинної профілактики.

Діарея та дегідратація. Повідомлялося про підвищення частоти виникнення тяжкої діареї при застосуванні комбінації ЗАЛТРАП (ZALTRAP)/FOLFIRI .

За необхідності слід зробити корекцію доз препаратів схеми FOLFIRI , призначити протидіарейні лікарські засоби та виконати регідратацію.

Реакції гіперчутливості. При проведенні базового дослідження за участю пацієнтів з МКРР у учасників дослідження, які отримували комбінацію ЗАЛТРАП (ZALTRAP)/FOLFIRI, були зареєстровані випадки тяжких реакцій гіперчутливості .

У випадку виникнення тяжких реакцій гіперчутливості (в тому числі бронхоспазму, задишки, ангіоневротичного набряку та анафілаксії) слід припинити застосування афліберсепту та вжити відповідних медичних заходів .

При виникненні легких або середньо тяжких реакцій гіперчутливості до препарату ЗАЛТРАП (ZALTRAP) (в тому числі гіперемія, висипання, кропивниця та свербіння) застосування афліберсепту слід тимчасово припинити до зникнення реакції. За наявності клінічних показань можна призначати кортикостероїди та/або антигістамінні засоби. У наступних циклах хіміотерапії може бути розглянута можливість попереднього застосування кортикостероїдів та/або антигістамінних засобів . При повторному призначенні препарату у пацієнтів, у яких раніше спостерігалися реакції гіперчутливості, необхідно дотримуватися обережності, оскільки у деяких пацієнтів спостерігалися випадки повторного розвитку реакцій гіперчутливості, незважаючи на профілактичні заходи, в тому числі застосування кортикостероїдів.

Порушення загоєння ран. Афліберсепт погіршував загоєння ран в експериментальних моделях на тваринах.

При застосуванні афліберсепту був відмічений потенціал погіршення процесу загоєння ран (розходження країв рани, неспроможність анастомозу) .

Застосування афліберсепту слід припиняти щонайменше за 4 тижні до планових хірургічних втручань.

Застосування афліберсепту рекомендується розпочинати не раніше ніж через 4 тижні після великого хірургічного втручання і лише після повного загоєння операційної рани. Після малого хірургічного втручання, такого як катетеризація центральних вен, біопсія та екстракція зуба, застосування афліберсепту можна розпочинати/поновлювати після повного загоєння операційної рани. У пацієнтів з порушенням загоєння ран, яке потребує медичного втручання, афліберсепт слід відмінити .

Синдром зворотної задньої енцефалопатії (СЗЗЕ). У базовому дослідженні III фази за участю пацієнтів з МКРР випадків виникнення СЗЗЕ зареєстровано не було. У інших дослідженнях повідомлялося про випадки виникнення СЗЗЕ у пацієнтів, які отримували афліберсепт як у якості монотерапії, так і в комбінації з іншими хіміотерапевтичними засобами .

СЗЗЕ може проявлятися зміненим станом свідомості, судомами, нудотою, блюванням, головним болем або розладами зору. Діагноз СЗЗЕ підтверджується даними магнітно-резонансної томографії (МРТ).

У випадку виникнення у пацієнта СЗЗЕ застосування афліберсепту слід припинити .

Люди похилого віку. У пацієнтів віком ≥65 років спостерігався підвищений ризик розвитку діареї, запаморочення, загальної слабкості, зниження маси тіла та дегідратації. Рекомендований ретельний нагляд за такими пацієнтами з метою швидкого виявлення ознак та симптомів діареї і дегідратації, призначення відповідного лікування та мінімізації потенційного ризику .

Ниркова дисфункція. Дані щодо лікування афліберсептом пацієнтів з тяжкою дисфункцією нирок наразі дуже обмежені.

Коригування дози афліберсепту не потрібне .

Функціональний статус та супутні захворювання. Пацієнти з функціональним статусом ≥2 балів за шкалою ECOG або зі значущими супутніми захворюваннями можуть мати підвищений ризик несприятливих клінічних наслідків та повинні підлягати ретельному моніторуванню на предмет виявлення ранніх ознак погіршення клінічного стану.

Інтравітреальне застосування поза схваленими показаннями. ЗАЛТРАП (ZALTRAP) є гіперосмотичним розчином, що був розроблений без огляду на сумісність із внутрішньоочними середовищами. ЗАЛТРАП (ZALTRAP) не можна вводити інтравітреально .

Використання вагітними або при годуванні груддю

Жінки з репродуктивним потенціалом / Контрацепція у чоловіків та жінок. Слід рекомендувати жінкам з репродуктивним потенціалом уникати вагітності в період застосування препарату ЗАЛТРАП (ZALTRAP) та проінформувати їх про потенційну небезпеку цього засобу для плода. Жінки і чоловіки з репродуктивним потенціалом повинні використовувати ефективні контрацептивні засоби під час застосування препарату та протягом щонайменше 6 місяців після прийому останньої дози препарату.

Вагітність. На сьогоднішній день відсутні дані щодо застосування афліберсепту у вагітних жінок. За результатами досліджень на тваринах було показано токсичність препарату для репродуктивної функції. Оскільки ангіогенез має критичне значення для розвитку плода, інгібування ангіогенезу, яке спостерігається при застосуванні препарату ЗАЛТРАП (ZALTRAP), може викликати небажані явища під час вагітності. Призначати ЗАЛТРАП (ZALTRAP) під час вагітності слід тільки у випадках, коли потенційна користь лікування виправдовує потенційний ризик для плода. Якщо пацієнтка завагітніла під час лікування препаратом ЗАЛТРАП (ZALTRAP), її необхідно проінформувати про потенційну небезпеку для плода.

Годування груддю. Жодних досліджень з вивчення впливу препарату ЗАЛТРАП (ZALTRAP) на вироблення грудного молока, наявність препарату в грудному молоці та його впливу на немовля, що вигодовують груддю, не проводилося.

Невідомо, чи екскретується афліберсепт у грудне молоко людини. Ризик для новонароджених/немовлят виключити не можна. Необхідно прийняти рішення щодо доцільності припинення вигодовування дитини грудним молоком або повної/тимчасової відміни препарату ЗАЛТРАП (ZALTRAP), беручи до уваги переваги вигодовування грудним молоком для дитини та переваги терапії цим препаратом для жінки.

Фертильність. Дані досліджень на мавпах дають підстави очікувати, що під час застосування афліберсепту фертильність чоловіків і жінок може порушуватися.

Упаковка

Флакон з прозорого боросилікатного скла гідролітичного типу I, закритий ковпачком золотистого кольору зі знімною кришечкою із вставленим ущільнюючим диском, з покриттям Flurotec ® (ПТФЕ).

Флакон, який містить 100 мг / 4,0 мл препарату, має об’єм 5 мл та синю знімну кришечку.

Флакон, який містить 200 мг / 8,0 мл препарату, має об’єм 10 мл та оранжеву знімну кришечку.

По 1 флакону в картонній коробці разом з інструкцією про застосування медичного імунобіологічного препарату.

Категория видачі

За рецептом лікаря.

Умови та терміни зберігання

Закритий флакон: 3 роки.

Після розведення в інфузійному пакеті: хімічна та фізична стабільність готового до використання розчину зберігається протягом 24 годин при температурі від +2° С до + 8° С та 8 годин при температурі + 25°C.

З мікробіологічної точки зору інфузійний розчин повинен бути використаний негайно. Якщо він не використовується одразу ж, за строки та умови його зберігання до початку використання відповідає користувач; зазвичай вони не повинні перевищувати 24 годин при температурі від +2° С до + 8° С, за винятком випадків, коли розведення препарату виконувалося у контрольованих та валідованих асептичних умовах.

Зберігати у холодильнику при температурі від +2° С до + 8° С. Зберігати в оригінальній упаковці, щоб захистити препарат від дії світла.


Отзывы