Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Волютан

Міжнародна назва: Hydroxyethylstarch
Виробник: ТОВ фірма «Новофарм-Біосинтез».
АТ Код: АТС B05A A07
Клінико-фармакологічна група: Кровозамінники та перфузійні розчини. Препарати гідроксиетильованого крохмалю.
Форма випуску: Розчин для інфузій

Склад

діюча речовина: hydroxyethylstarch;

1 мл розчину містить гідроксиетилкрохмалю (ГЕК) 200/0,5 – 60 мг;

допоміжні речовини: натрію хлорид, вода для ін’єкцій.

Показання

  • Профілактика та лікування гіповолемії, спричиненої гострою крововтратою, у випадках, коли застосування тільки кристалоїдів вважається недостатнім, і шоку;
  • передопераційна гемодилюція;
  • терапевтична гемодилюція при переміжній кульгавості, ішемічному інсульті у гострій фазі, різкому нейросенсорному зниженні слуху.

Протипоказання

  • Підвищена чутливість до гідроксиетилкрохмалю або до будь-якого іншого компонента препарату;
  • гіперволемія;
  • ниркова недостатність з олігурією або анурією (рівень креатиніну ³ 2 мг/дл);
  • тяжкі порушення системи згортання крові;
  • гемодіаліз;
  • внутрішньочерепна кровотеча;
  • гіпокаліємія, гіперхлоремія, гіпернатріємія;
  • декомпенсована серцева недостатність;
  • гіпергідратація, в тому числі набряк легень;
  • стани дегідратації, у разі неохідності коррекції водно-електролітного балансу;
  • при дефіциті фібриногену препарат слід застосовувати тільки при невідкладних станах, коли є ризик для життя, поки не буде можливості провести переливання крові;
  • пацієнти з нирковою недостатністю чи пацієнти із замісною нирковою терапією, при тяжкій коагулопатії;
  • пацієнти з сепсисом, опіками та критично хворі пацієнти із-за ризику ураження нирок та смерті.

Дозування

Перші 10-20 мл потрібно вводити повільно і при суворому контролі стану пацієнта (через можливі анафілактичні реакції). Добова доза і швидкість інфузії залежать від масштабів крововтрати і підвищення в’язкості крові. Тривалість та об’єм терапії залежать від тривалості та масштабів гіповолемії.

Значення гематокриту 30 % вважається граничним, при якому показане застосування колоїдних кровозамінників хворим, які не належать до групи ризику, пов'язаного зі станом серцево-судинної або легеневої систем.

Не слід перевищувати загальну кількість ГЕК, яка становить 300 г, що відповідає 5 л препарату Волютан® на курс лікування (багаторазове введення). Необхідно уникати перевантаження системи кровообігу, можливого при занадто швидкому введенні або занадто високій дозі препарату.

Рекомендації стосовно дозування у разі гіповолемії і шоку.

Максимальна добова доза – 33 мл/кг маси тіла на добу або 2500 мл/75 кг маси тіла на добу, або 2 г ГЕК/кг маси тіла на добу.

Максимальна швидкість інфузії – 20 мл/кг маси тіла на годину або 1500 мл/75 кг маси тіла на годину, або 1,2 г ГЕК/кг маси тіла на годину.

Рекомендовані дози для лікувальної гемодилюції.

При гемодилюції з терапевтичною метою можна використовувати багатоденні або багатотижневі інфузійні схеми. Багатоденні інфузійні схеми використовують, у першу чергу, при гострих (ішемічний інсульт у гострій фазі, різке нейросенсорне зниження слуху), а також при хронічних порушеннях кровообігу (переміжна кульгавість), при цьому добова доза зазвичай становить від 500 до 1000 мл препарату Волютан® (при різкому нейросенсорному зниженні слуху і переміжній кульгавості частіше застосовують низьке дозування, наприклад від 500 до 750 мл на добу, а при ішемічному інсульті – високе: від 750 до 1000 мл на добу). Інфузійну терапію проводять зі швидкістю, наприклад, 75-250 мл на годину, а тривалість її становить, як правило, від 5 до 10 діб. При ішемічному інсульті в гострій фазі на початку терапії можна додатково вводити так звану навантажувальну дозу, що становить 250-500 мл, при цьому інфузію проводять з підвищеною швидкістю, наприклад до 250-500 мл на годину.

При використанні багатотижневої інфузійної схеми інфузію проводять 2-3 рази на тиждень по 250-500 мл, при цьому швидкість інфузії знаходиться у межах від 125 до 250 мл на годину, а тривалість терапії зазвичай становить від 3 до 6 тижнів. У більшості випадків рекомендується приводити введену кількість препарату (при необхідності аж до кровопускання) у відповідність з гемодинамічними та/або гемореологічними показниками, наприклад центральний венозний тиск (ЦВТ) – 15 мм рт.ст., гематокрит – від 38 % до 42 % тощо. При паралельному відборі крові необхідно слідкувати за тим, щоб не виникало гіповолемії. Для цього інфузію слід проводити або паралельно із забором крові, або перед ним, а введена кількість препарату повинна бути більшою від кількості відібраної крові. Граничні добові і курсові дози такі ж, як і при поповненні об'єму.

Тривала внутрішньовенна крапельна інфузія. Через можливі анафілактичні реакції перші 10-20 мл препарату Волютан® слід вводити повільно, уважно спостерігаючи за станом хворого. Необхідно враховувати ризик перевантаження системи кровообігу внаслідок занадто швидкого введення і занадто високої дози препарату. Особливо обережно інфузію проводять хворим із порушенням згортання крові, серцевою недостатністю і набряком легень, нирковою недостатністю і хронічними захворюваннями печінки.

Під час застосування препарату потрібно слідкувати за тим, щоб хворий отримував достатню кількість рідини. При повторному введенні препарату протягом кількох діб або тижнів необхідно зменшити добову дозу через тривалий час напіввиведення субфракції ГЕК. Тривалість і масштаби терапії залежать від тривалості і масштабів гіповолемії та ефекту гемодилюції. Показники гематокриту, що вважаються критичними, встановлюють в індивідуальному порядку залежно від клінічної картини. Потрібно слідкувати за зниженням рівня білка у крові через проведення гемодилюції та його поповнювати при необхідності.

ГЕК потрібно призначати у найнижчих ефективних дозах протягом найкоротшого періоду часу. Лікування повинно супроводжуватися безперервним моніторингом гемодинаміки, і повинно бути припинено відразу після досягнення відповідних показників гемодинаміки.

Побічні дії

Частоту побічних реакцій встановлюють таким чином: дуже часто: ≥ 1/10; часто: від ≥ 1/100 до < 1/10; іноді: від ≥ 1/1000 до < 1/100; рідко: від ≥ 1/10000 до < 1/1000; дуже рідко: < 1/10000; невідомо: за наявними даними оцінка неможлива.

З боку крові та лімфатичної системи. Дуже часто: зниження гематокриту та рівня білка крові через гемодилюцію. Часто (залежно від введеної дози) відносно високі дози ГЕК призводять до розрідження концентрації факторів зсідання, що може вплинути на зсідання крові. Може збільшуватися час кровотечі.

З боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини. Іноді тривале застосування ГЕК може спричинити стійкий свербіж, який може виникнути після закінчення лікування, тривати протягом кількох місяців та спричинювати дуже неприємні відчуття.

Результати додаткових методів дослідження. Дуже часто після інфузії препарату значно підвищується рівень амілази у крові, що не слід розглядати як ознаку патології підшлункової залози.

З боку нирок та сечовивідних шляхів. Рідко повідомлялося про випадки виникнення болю у ділянці нирок. У таких випадках потрібно припинити інфузію, забезпечити достатнє надходження рідини в організм хворого та ретельно контролювати рівень креатиніну у крові. У разі дегідратації введення препарату може призвести до анурії.

З боку імунної системи. Дуже рідко: анафілактичні реакції різної інтенсивності. Анафілактичні реакції. Повідомлялося про окремі випадки анафілактичних реакцій на ГЕК (частота у перерахуванні на одиницю інфузії – приблизно 0,085 %). Такі реакції переважно проявляються блюванням, незначним підвищенням температури тіла, відчуттям холоду, свербежем та кропив'янкою. Спостерігається збільшення підщелепних та навколовушних слинних залоз, легкі грипоподібні симптоми (головний біль, біль у м'язах), набряки нижніх кінцівок. Тяжкі реакції непереносимості, що супроводжуються шоком та життєво небезпечними симптомами (зупинка серцевої діяльності та дихання), винятково рідкісні (частота в перерахуванні на одиницю інфузії – приблизно 0,006 %). При виникненні реакції непереносимості інфузію слід припинити та одночасно розпочати проведення загальноприйнятих заходів екстреної допомоги.

Симптоми анафілаксії. Симптоми анафілаксії можуть проявлятися протягом кількох хвилин. Симптомами, що повинні стривожити, є сильний свербіж і почервоніння шкіри (раптовий приплив крові до обличчя та шиї). Іноді хворий відчуває ядуху і у нього виникає відчуття клубка у горлі. Для наступної стадії характерні нудота та спазми у животі, тахікардія та різке зниження артеріального тиску, що може призвести до втрати свідомості, зупинки серцевої діяльності та дихання.

Терапія анафілактичного шоку. При появі перших ознак (шкірні реакції, нудота) рекомендується припинити інфузію, але канюлю залишити у вені або забезпечити відповідний доступ до вени, перевести хворого у положення з опущеною головою та звільнити дихальні шляхи. Негайно внутрішньовенно ввести адреналін (1 мл розчину адреналіну 1:1000 розвести до 10 мл). Спочатку ввести 1 мл отриманого розчину, що дорівнює 0,1 мг адреналіну, під контролем пульсу та артеріального тиску. Для збільшення об'єму внутрішньовенно рекомендується введення 5 % людського альбуміну. Також внутрішньовенно рекомендується введення 250-1000 мг преднізолону або еквівалентної кількості іншого глюкокортикоїдного засобу. Преднізолон можна вводити кілька разів. Для дітей дозування адреналіну та преднізолону зменшують відповідно до віку і маси тіла. Рекомендують інші заходи, такі як штучна вентиляція легень, застосування кисню, призначення антигістамінних засобів. Лікування таких хворих слід проводити в умовах відділення інтенсивної терапії.

Передозування

Гостре передозування може призвести до гіперволемії. У таких випадках необхідно негайно припинити інфузію і, за рішенням лікаря, застосувати діуретичний засіб.

Лікарська взаємодія

При змішуванні з розчинами для інфузій, концентратами для приготування розчинів для інфузій, розчинами для ін’єкцій та порошками або сухими речовинами для приготування розчинів для ін’єкцій треба кожного разу ретельно, хоча б візуально, перевіряти сумісність/змішуваність препаратів, але, однак, можлива хімічна або терапевтична несумісність, невидима оком.

При одночасному застосуванні з антибіотиками аміноглікозидної групи гідроксиетилкрохмаль може посилювати їх нефротоксичність.

Несумісність

При змішуванні з розчинами для інфузій, концентратами для приготування розчинів для інфузій, розчинами для ін'єкцій та порошками або сухими речовинами для приготування розчинів для ін'єкцій потрібно кожного разу ретельно, хоча б візуально, перевіряти сумісність/змішуваність препаратів, але, однак, можлива хімічна або терапевтична несумісність, невидима оком.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

® - це колоїдний плазмозамінник, що містить 6 % ГЕК в ізотонічному розчині натрію хлориду. Волютан ® - майже ізоонкотичний розчин, тобто збільшення об'єму плазми майже еквівалентно введеному об'єму препарату. Тривалість ефекту збільшення об'єму плазми залежить від величини середньої молекулярної маси (175000-225000 Да), молярного заміщення (0,45-0,55). Внаслідок внутрішньовенного гідролізу α-амілазою крові полімерів ГЕК утворюються молекули з меншою молекулярною масою, що не перевищують нирковий поріг та є онкотично активними до їх виведення нирками. ГЕК добре переноситься хворими і не спричиняє місцевоподразнюючих ефектів та імунотоксичної дії. ГЕК накопичується в клітинах ретикулоендотеліальної системи, але не чинить токсичної дії на печінку, легені, селезінку та лімфатичні вузли. Інфузія ГЕК 6 % відновлює порушену гемодинаміку, покращує мікроциркуляцію та реологічні властивості крові (за рахунок зниження гематокриту), зменшує в'язкість крові, знижує агрегацію тромбоцитів та перешкоджає агрегації еритроцитів. При введенні препарату хворим із гіповолемією нормалізується об'єм циркулюючої крові та покращується гемодинамічна та серцева функції. Об'єм крові підтримується щонайменше протягом 6 годин.

Фармакокінетика

® у плазмі становить 5-6 годин при 4 годинній інфузії 500 мл 10 % розчину пацієнтам зі здоровими нирками (тобто максимальне значення рівня ГЕК у плазмі зменшується вдвічі через 5-6 годин після закінчення інфузії). Завдяки добре керованому ефекту короткочасного досягнення об'єму (приблизно 3 години), а також сприятливим реологічним властивостям (пониження в'язкості крові та гематокриту, нормалізація підвищеної здатності тромбоцитів до агрегації) препарат Волютан ® придатний як для поповнення об'єму протягом короткого та середнього періоду часу, так і для гемодилюції. ГЕК, порівняно з іншими плазмозамінниками, на короткий час відкладається у тканинах (головним чином у ретикулогістоцитарній системі (РГС)). Хоча через кілька місяців депонуючі вакуолі визначалися у клітинах РГС, даних про те, що завдається шкода функції РГС, немає. ГЕК безперервно розщеплюється амілазою сироватки крові та виводиться нирками. Через 24 години із сечею виводиться близько 70 % уведеного ГЕК і близько 10 % ще визначається у сироватці крові. При діалізі ГЕК виводиться недостатньо, і значимість його гемофільтрації достовірно не визначена.

Фізико-хімічні властивості

прозора або злегка опалесцентна рідина.

Особливі вказівки

Лікарський засіб можна застосовувати тільки у тому випадку, коли пляшка не пошкоджена. Застосовувати тільки прозорі та злегка опалесцентні розчини.

Лікарський засіб потрібно негайно використати після відкриття пляшки. Ні за яких умов відкриту пляшку з препаратом не можна зберігати з метою проведення подальшої інфузії. Невикористану кількість розчину препарату та інші непотрібні матеріали слід утилізувати відповідно до законодавства.

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

Даних немає.

Особливості застосування

На сьогодні відсутні надійні дані щодо безпеки довгострокового застосування ГЕК у пацієнтів після хірургічних втручань і у пацієнтів з травмами. Перед призначенням ГЕК таким хворим, необхідно ретельно зважити очікувану користь та невизначеність щодо довгострокової безпеки, а також розглянути можливість альтернативного лікування. При появі перших ознак ураження нирок, застосування ГЕК необхідно негайно припинити. Про випадки необхідності проведення замісної ниркової терапії повідомлялося до 90 днів після інфузії ГЕК. Тому після застосування ГЕК у пацієнтів необхідно моніторувати функцію нирок. Застосування ГЕК слід негайно припинити при перших ознаках коагулопатії. У випадку повторного застосування слід ретельно контролювати показники згортання крові.

Особливу обережність потрібно проявляти при призначенні препарату хворим із серцевою недостатністю, з порушенням функції нирок, хронічними захворюваннями печінки, геморагічним діатезом. Для запобігання розвитку анурії у хворих з дегідратацією перед початком застосування ГЕК для стимуляції діурезу необхідно провести терапію розчинами електролітів або глюкози та контролювати діурез під час інфузії препарату. При нестачі фібриногену крові в організмі рекомендується бути обережним. На початку терапії слід провести контроль рівня креатиніну у крові. У разі граничних показників креатиніну 106-177 мкмоль/л, що характерно для компенсованої ниркової недостатності, слід ретельно оцінити необхідність терапії та проводити частий контроль балансу рідини, а також показників затримки азотних шлаків нирками. Рекомендується контролювати рівень електролітів (наприклад натрію, калію, хлору) у крові. Після застосування ГЕК може підвищитися рівень амілази крові. При електрофорезі сечі із застосуванням ацетилцелюлози ГЕК спричиняє появу парапротеїноподібного артефакту, тому під час застосування ГЕК або кілька діб після його застосування потрібно використовувати альтернативні методи для діагностики парапротеїнурії, наприклад імунологічну фіксацію. Описаний взаємозв'язок між величиною дози та частотою появи свербежу при отоневрологічних захворюваннях, таких як різке нейросенсорне порушення слуху, шум у вухах та звукова травма. Тому у таких випадках рекомендується зменшити дозу максимум до 500 мл/добу і тим самим зменшити частоту появи свербежу. При застосуванні препарату потрібно контролювати функцію нирок та забезпечити введення достатньої кількості рідини в організм хворого. При шокових станах, в основному зумовлених втратою рідини та електролітів (тяжке блювання, понос), після початкового введення препарату терапію слід продовжувати із застосуванням збалансованого розчину електролітів. Високі дози препарату через ефект розрідження призводять до зниження гематокриту, а також концентрації гемоглобіну та білка у крові. Показник гемоглобіну менше 10 г/л та гематокриту менше 27 % вважаються критичними. Починаючи з показника загального білка < 5 г/дл вводиться альбумін. При втратах крові, що становлять понад 20-25 % об'єму циркулюючої крові, обов'язково застосовують еритроцитарну масу. Препарат може впливати на результати таких клінічних та біохімічних аналізів, як рівень глюкози у крові; рівень білка у крові; ШОЕ; біуретова проба; рівень жирних кислот, холестерину та сорбіт-дегідрогенази у крові; питома вага сечі.

Використання препарату дітьми

Дітям віком до 10 років препарат протипоказаний через відсутність достатнього досвіду застосовування.

Використання вагітними або при годуванні груддю

Дані про безпеку застосування ГЕК у період вагітності відсутні. Недостатньо даних, щоб зробити висновок про безпеку препарату стосовно розвитку ембріону або плода, перебігу вагітності, а також перинатального та постнатального розвитку. Застосування ГЕК протипоказано у І триместрі вагітності, а в інші періоди вагітності препарат можна застосовувати лише за життєвими показниками. При застосуванні препарату у період вагітності потрібно з усією серйозністю враховувати можливий ризик анафілактоїдних реакцій, які можуть призвести до ураження головного мозку плода. Досвід застосування препарату у період годування груддю відсутній, тому його потрібно застосовувати з обережністю.

Упаковка

По 400 або 500 мл у пляшках.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

3 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25° С. Не заморожувати. Зберігати в недоступному для дітей місці.