Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Виздок

Міжнародна назва: Docetaxel
Виробник: ВІНУС РЕМЕДІС ЛІМІТЕД.
АТ Код: АТС L01C D02
Клінико-фармакологічна група: Антинеопластичні засоби. Алкалоїди рослинного походження та інші препарати природного походження.
Форма випуску: Розчин для інфузій (концентрований)

Склад

Діюча речовина: 1 мл концентрату містить 40 мг доцетакселу;

допоміжні речовини: полісорбат 80;

розчинник – етанолу розчин 13%.

Показання

  • У комбінації з доксорубіцином і циклофосфамідом, призначений для ад’ювантної терапії хворих з операбельним вузловим раком молочної залози;
  • у комбінації з доксорубіцином, призначений для лікування хворих з місцевопрогресуючим або метастатичним раком молочної залози, які раніше не отримували цитотоксичну терапію з приводу цього стану;
  • як монотерапія, призначений для лікування хворих з місцевопрогресуючим раком молочної залози після неефективної терапії, яка включала антрациклін або алкілуючий препарат;
  • у комбінації з трастузумабом, призначений для лікування хворих з метастатичним раком молочної залози з підвищеною експресією НЕR-2 пухлинними клітинами, які раніше не отримували хіміотерапію з приводу метастазів;
  • у комбінації з капецитабіном, призначений для лікування хворих з місцевопрогресуючим або метастатичним раком молочної залози;
  • недрібноклітинний рак легенів (місцевопрогресуючий або метастатичний): після попередньої неефективної хіміотерапії;
  • неоперабельний, локально прогресуючий або метастатичний недрібноклітинний рак легенів: препарат застосовують у комбінованій терапії з цисплатином або карбоплатином для лікування пацієнтів, які попередньо не отримували хіміотерапію;
  • метастатична карцинома яєчників: після неефективного лікування препаратами першої лінії або іншими хіміотерапевтичними засобами.

Протипоказання

Підвищена чутливість до компонентів препарату, показник кількості нейтрофілів менше ніж 1,5 х 109/л, анемія, вагітність, період годування груддю, тяжка форма печінкової недостатності.

Дозування

Препарати доцетакселу слід застосовувати у відділеннях, що спеціалізуються на цитотоксичній хіміотерапії, винятково під наглядом терапевта, компетентного у проведенні протиракової хіміотерапії!

Монотерапія. Рак молочної залози. Доцет призначають у дозі 100 мг/м2, вводять шляхом внутрішньовенної інфузії тривалістю 1 година з інтервалом 3 тижні.

Недрібноклітинний рак легенів. Доцет призначають у дозі 75 мг/м2, вводять шляхом внутрішньовенної інфузії тривалістю 1 година кожні 3 тижні.

Метастатична карцинома яєчників. Рекомендована доза Доцету становить 100 мг/м2, вводять шляхом внутрішньовенної інфузії тривалістю 1 година з інтервалом 3 тижні.

Комбінована терапія. Рак молочної залози. При комбінації з доксорубіцином (у дозі 50 мг/м2) Доцет призначають у дозі 75 мг/м2, шляхом внутрішньовенної інфузії тривалістю 1 година з інтервалом 3 тижні як терапію першого ряду.

Недрібноклітинний рак легенів. Рекомендований режим хіміотерапії: Доцет призначають у дозі 75 мг/м2 одразу після введення цисплатину (у дозі 75 мг/м2) протягом 30-60 хв. Для лікування після попередньої неефективної хіміотерапії препаратами платини призначають разову дозу 75 мг/м2.

Тривалість лікування. Тривалість лікування визначає лікуючий онколог на основі оцінки ефективності і переносимості препарату. Загалом лікування Доцетом продовжують доти, доки спостерігається об`єктивний клінічний ефект у вигляді ремісії або стабілізації захворювання. Якщо виявляються об`єктивні дані щодо прогресування захворювання або неприйнятні побічні ефекти, лікування Доцетом слід припинити.

Перед інфузією Доцету всі пацієнти повинні отримати премедикацію з метою зменшення ризику реакції гіперчутливості та синдрому затримки рідини. Премедикація розпочинається за 24 години до введення Доцету і полягає в пероральному прийманні 16 мг дексаметазону на добу (по 8 мг 2 рази на добу) протягом 3 днів, тобто дексаметазон слід приймати напередодні, в день інфузії та наступного дня після інфузії Доцету.

Коригування дози під час лікування. Доцет слід вводити пацієнтам з показником кількості нейтрофілів більше 1,5 х 109/л. У пацієнтів з фебрильною пропасницею, а також у випадках, коли кількість нейтрофілів менше 0,5 х 109/л утримується протягом більше 1 тижня після інфузії, при виражених реакціях з боку шкіри або при значній периферичній нейропатії дозу необхідно зменшити зі 100 мг/м2 до 75 мг/м2 або з 75 мг/м2 до 60 мг/м2 .

Пацієнтам, які отримували першу дозу Доцету 75 мг/м2 у комбінації з цисплатином або карбоплатином і в яких зниження кількості тромбоцитів за час попередніх курсів хіміотерапії становило менше ніж 25 х 109/л (з цисплатином) і менше ніж 75 х 109/л (з карбоплатином), а також пацієнтам, які мають в анамнезі нейтропенію з пропасницею, пацієнтам з тяжкими проявами негематологічної токсичності доза доцетакселу під час наступних курсів хіміотерапії повинна бути зменшена до 65 мг/м2. Якщо після зменшення дози до 60 мг/м2 знову виникають побічні ефекти, лікування слід припинити. Альтернативою може бути профілактичне застосування Г-КСФ (гранулоцитарного колонієстимулювального фактора) у лікуванні пацієнтів, які мали або нейтропенію з пропасницею, або тяжку інфекцію після попередньої інфузії, і, разом з тим, їм необхідно продовжувати лікування дозами такої ж інтенсивності. Всім хворим, які отримують Доцет, необхідно регулярно і часто (1 раз на 3-4 дні) робити розгорнутий аналіз крові. Наступна інфузія Доцету дозволяється при відновленні кількості нейтрофілів до рівня 1,5x109/л або вище.

Хворі з порушенням функції печінки. З урахуванням фармакокінетичних даних хворим з підвищеною активністю трансаміназ (активність АЛТ і/або АСТ вища за верхню межу норми більше ніж у 1,5 разу) або лужної фосфатази (активність вища верхньої межі норми у 2,5 разу) рекомендована доза Доцету становить 75 мг/м2. Хворим з підвищеним вмістом білірубіну і/або збільшеною активністю АЛТ і АСТ (> 3,5 норми) у поєднанні з підвищенням рівня лужної фосфатази у 6 разів і вище будь-які рекомендації щодо зменшення дози відсутні, і препарат можна застосовувати лише за суворими показаннями. Дані про дозування Доцету в комбінації з іншими препаратами для хворих з порушенням функції печінки відсутні.

Пацієнти літнього віку. Спираючись на фармакокінетичні дані, можна стверджувати, що для пацієнтів літнього віку не існує спеціальних інструкцій для застосування препарату.

Приготування розчину для інфузій

Рекомендації з техніки безпеки. Доцет, як усі протипухлинні засоби, є потенційно токсичною речовиною, тому необхідно дотримуватись обережності при приготуванні і застосуванні розчину. При роботі з Доцетом слід користуватися медичними гумовими рукавичками. У разі потрапляння концентрату, напівготового або інфузійного розчину на шкіру її слід негайно і ретельно промити водою з милом. Якщо концентрат, напівготовий розчин або інфузійний розчин потрапив на слизові оболонки, місце ураження треба негайно і ретельно промити водою.

А) Приготування напівготового розчину.

1. Взяти необхідну кількість флаконів Доцету (забезпечте 5-хвилинний період перебування флаконів в умовах кімнатної температури, якщофлакони зберігались у холодильнику).

За допомогою шприца асептично відберіть весь розчинник із флакона з розчинником, що міститься в одній упаковці з концентратом Доцету.

3. Введіть весь розчинник у флакон з концентратом Доцету.

Вийнявши шприц з голкою із флакона, перемішуйте протягом 45 с одержану суміш розчинника і концентрату, перевертаючи флакон.

НЕ ТРУСИТИ! Ви отримали напівготовий розчин .

5. Залиште флакон з напівготовим розчином при кімнатній температурі на 5 хв, після цього перевірте гомогенність і прозорість розчину (наявність піни навіть через 5 хв є нормою, оскільки в складі препарату міститься полісорбат 80).

Напівготовий розчин, який містить 10 мг/мл доцетакселу, необхідно використати одразу після приготування. Однак хіміко-фізична стабільність готового розчину підтверджується протягом 8 годин при зберіганні при температурі від 2 – 8 °С або при кімнатній температурі.

Б) Приготування розчину для інфузій

Готуючи інфузійний розчин, слід пам’ятати, що в 1 мл напівготового розчину міститься 10 мг доцетакселу. Набрати в шприц необхідну кількість мілілітрів напівготового розчину і ввести у флакон з 250 мл 0,9 % розчину натрію хлориду або 5 % розчину глюкози. Якщо необхідна доза Доцету перевищує 200 мг, слід використовувати більший об’єм рідини для інфузії, щоб концентрація доцетакселу не була вищою за 0,74 мг/мл.

Перемішайте круговими рухами вміст флакона з розчином для інфузії.

Розчин Доцету для ін’єкцій повинен бути використаний протягом наступних 4 годин і введений шляхом інфузії, яка триває 1 годину, в асептичних умовах, при нормальному освітленні приміщення та кімнатній температурі.

Якщо при огляді напівготового розчину або розчину для інфузії виявлено преципітати (осад або будь-які часточки – включення), вводити розчин не дозволяється і його треба знищити.

Ліквідація відходів. Усі матеріали, які використовувались для розведення і введення препарату, слід знищити відповідно до стандартних процедур.

Побічні дії

Нейтропенія (оборотна і некумулятивна), тромбоцитопенія, анемія, стоматит, нудота, блювання, діарея, парестезії, бронхоспазм, затримка рідини в організмі, набряки, алопеція, астенія, міалгія, підвищення рівня трансаміназ і білірубіну в сироватці крові. У зв’язку із застосуванням доцетакселу в комбінації з іншими хіміотерапевтичними засобами і/або радіотерапією були зареєстровані поодинокі випадки гострої мієлоїдної лейкемії та синдрому мієлодисплазії.

З боку крові та лімфатичної системи. Зареєстровано пригнічення кісткового мозку та інші гематологічні побічні реакції. Дуже часто: нейтропенія, анемія, інфекції (сепсис і пневмонія), фебрильна нейтропенія. Часто: тромбоцитопенія, кровотечі.

Реакції підвищеної чутливості. Розвивалися зазвичай через декілька хвилин після початку інфузії доцетакселу і були, як правило, легкого або середнього ступеня тяжкості. Найчастіше були зареєстровані такі симптоми, як гіперемія, висипання, у т.ч. без свербежу, відчуття стиснення в грудях, болі у спині, задишка, медикаментозна гарячка або озноб. Тяжкі реакції супроводжувалися артеріальною гіпотензією або бронхоспазмом, або генералізованим висипанням/еритемою. Зареєстровано декілька випадків анафілактичного шоку, іноді з летальним кінцем.

З боку шкіри та підшкірної клітковини. Спостерігали оборотні шкірні реакції, як правило, легкого та середнього ступеня тяжкості, у вигляді висипань, у т.ч. й місцевих, головним чином, на ногах і руках (у т.ч. тяжка форма синдрому “руки-ноги”, а також на передпліччях, обличчі, грудях, часто зі свербежем). Зазвичай висипання з’являлися протягом 1 тижня після інфузії доцетакселу. Тяжкі симптоми реєструвалися рідше: висипання з наступною десквамацією, що в поодиноких випадках вимагало перервати або відмінити лікування доцетакселом. Тяжкі зміни нігтьових пластинок характеризувалися гіпо- або гіперпігментацією, іноді з болями та оніхолізисом. У поодиноких випадках у зв’язку з прийомом доцетакселу спостерігали шкірний червоний вовчак і бульозні висипання, такі як мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. У деяких випадках розвитку цих ефектів можуть сприяти інші фактори.

Затримка рідини. Затримка рідини проявлялася у вигляді периферичних набряків і рідше – у вигляді плеврального випоту, перикардіального випоту, асциту та збільшення маси тіла. Периферичні набряки, як правило, починаються на нижніх кінцівках, можуть набувати генералізованої форми зі збільшенням маси тіла на 3 кг і більше. Затримка рідини має кумулятивний характер за частотою і тяжкістю.

З боку травного тракту. Стоматит, кандидоз ротової порожнини, пронос, нудота, блювання, зміна смакового сприйняття, запор, болі в животі, шлунково-кишкові кровотечі.

З боку гепатобіліарної системи. Підвищення рівня білірубіну, печінкових трансаміназ, лужної фосфатази. Відомі поодинокі випадки гепатиту, іноді з летальним кінцем, головним чином, у хворих з раніше існуючими захворюваннями печінки.

З боку нервової системи. Безсоння. У випадку тяжкої периферичної нейротоксичності потрібно знизити дозу. До ознак порушення нервової чутливості легкого та середнього ступеня тяжкості належить парестезія, дизестезія, болі, у т.ч. пекучі. Порушення нейромоторики виражається у слабкості.

З боку серцево-судинної системи. Порушення серцевого ритму, артеріальна гіпотензія, артеріальна гіпертензія, серцева недостатність, флебіти, в поодиноких випадках – венозна тромбоемболія.

Порушення метаболізму і харчування. Анорексія, збільшення або зниження маси тіла.

З боку органів зору та слуху. Посилена сльозотеча, кон’юнктивіт, порушення слуху, випадки ототоксичності; іноді – втрата слуху.

З боку опорно-рухового апарату. Міалгія, артралгія, болі в кінцівках, у кістках, у спині.

З боку органів дихання. Задишка, носова кровотеча, запалення гортані, фаринго-ларингеальний біль, ринорея, кашель; у поодиноких випадках – гострий респіраторний дистрес-синдром, інтерстиціальна пневмонія та фіброз легенів. Описані поодинокі випадки радіаційного пневмоніту у хворих, які одночасно застосовували радіотерапію.

З боку репродуктивної системи. Аменорея.

Загальні реакції. Часто – астенія, втома, гіпертермія, запалення слизових оболонок, болі в грудях (без серцевого або дихального компонента), грипоподібні стани, летаргія.

Реакції у місці введення препарату. Як правило, мали легку форму і проявлялися сухістю, гіперпігментацією, запаленням, почервонінням шкіри, флебітом або екстравазацією чи набряканням вен.

Передозування

Першими ознаками передозування є мієлосупресія, нейропатія, мукозит.

Специфічного антидоту немає. У разі передозування пацієнти повинні бути переведені до відділу інтенсивної терапії.

Лікарська взаємодія

У клінічних дослідженнях взаємодія доцетакселу з іншими препаратами не вивчалась. Кетоконазол значно уповільнює метаболізм доцетакселу, тому рекомендується бути обережними при терапії доцетакселом у пацієнтів, які одержують кетоконазол.

Несумісність

Не застосовувати з іншими розчинами, окрім зазначених у розділі „Спосіб застосування та дози”.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Активна речовина – доцетаксел – це продукт хімічного напівсинтезу з природної сировини (біомаса з голок європейського тиса). Доцетаксел сприяє накопиченню тубуліну в мікротубулах і запобігає їхньому розпаду, що призводить до порушення фази мітозу та міжфазових процесів у клітинах пухлин. Тривалий час утримується в клітинах у високих концентраціях. Крім того, доцетаксел виявляє активність щодо деяких клітин, які продуктують у надмірній кількості глікопротеїн, який кодується геном множинної резистентності.

Фармакокінетика

. Після введення препарату в дозі 100 мг/м² максимальна концентрація в плазмі крові становить 3,7 мкг/мл. Загальний кліренс та об’єм розподілу в стані рівноваги дорівнювали 21 л/год/м 2 . Більше 95 % препарату зв’язується з білками плазми. Приблизно 6 % введеної дози виводиться з сечею, 75% – з калом. Фармакокінетика доцетакселу не залежить від статі і віку пацієнтів. У пацієнтів з ознаками порушення функції печінки (активність АЛТ і АСТ перевищувала нормальні показники більше ніж у 1,5 разу, а активність лужної фосфатази була у 2,5 разу вищою від норми) загальний кліренс доцетакселу був зменшений на 27 % порівняно із середньостатистичним показником. Кліренс доцетакселу не змінювався у хворих з легкою або помірною затримкою рідини. Даних щодо кліренсу препарату у хворих з вираженою затримкою рідини немає. Фармацевтичні характеристики.

Фізико-хімічні властивості

прозорий, в’язкий розчин від жовтого до коричнювато-жовтого кольору.

Особливості застосування

Хворі повинні перебувати під пильним наглядом, особливо під час першої та другої інфузій, у зв’язку з можливістю виникнення реакцій підвищеної чутливості. Реакції підвищеної чутливості можуть виникнути в перші хвилини інфузії доцетакселу. Тому повинні бути у наявності всі засоби, необхідні для лікування артеріальної гіпотензії та бронхоспазму. У випадку розвитку реакції підвищеної чутливості, такі легкі симптоми, як гіперемія або місцеві шкірні реакції, не потребують відміни лікування. Однак такі тяжкі реакції, як виражена артеріальна гіпотензія, бронхоспазм або генералізовані висипання/еритема вимагають негайного припинення введення доцетакселу і застосування відповідного лікування. Не можна знову проводити лікування доцетакселом хворих, у яких мала місце тяжка реакція підвищеної чутливості. Доцет призначений для внутрішньовенного застосування. Його просочування у прилеглі тканини протягом внутрішньовенної інфузії може спричинити локальний некроз і/або тромбофлебіт.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі іншими механізмами. Не досліджена. Проте слід враховувати можливі побічні реакції, такі як астенія, втома, летаргія.

Використання препарату дітьми

Безпека і ефективність застосування Доцету при лікуванні дітей не були досліджені.

Використання вагітними або при годуванні груддю

Доцет є ембріотоксичним препаратом. Концентрація його в грудному молоці не встановлена, тому під час лікування рекомендовано припинити годування груддю. Даних про застосування доцетакселу вагітними жінками немає. Подібно до інших цитотоксичних препаратів, доцетаксел може заподіяти шкоду плоду при призначенні його вагітним жінкам. Тому доцетаксел не застосовують у період вагітності. Жінкам дітородного віку, які застосовують доцетаксел, слід рекомендувати запобігати вагітності, а у випадку її виникнення негайно повідомити про це лікарю.

Упаковка

По 0,5 мл препарату у флаконі і по 1,5 мл розчинника у флаконі, упаковані у картонну коробку; по 2 мл препарату у флаконі і по 6 мл розчинника у флаконі, упаковані у картонну коробку.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

2 роки.

Зберігати у недоступному для дітей, захищеному від світла місці при температурі 2–8 °С.


Отзывы