Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Вилате 1000

Міжнародна назва: Von Willebrand factor and coagulation factor VIII

Дозування

Лікування слід розпочинати під наглядом лікаря, який має досвід лікування коагуляційних порушень. Препарат призначений для одноразового використання, слід вводити весь вміст флакону. Якщо у флаконі залишиться будь-яка кількість препарату, її треба знищити відповідно до місцевих вимог.

Хвороба Віллебранда

Співвідношення між фактором VIII:C і фВ:RСо складає 1:1. Як правило, кожне введення 1 МО/кг маси тіла фактора VIII:C і фВ:RСо підвищує рівень активності відповідного білка у плазмі в середньому на 1,5 – 2%. Звичайно, доза препарату ВІЛАТЕ, необхідна для досягнення адекватного гемостазу, складає приблизно 20-50 МО/кг маси тіла. Це підвищить рівень фактора VIII:C та фВ:RСо у пацієнтів приблизно на 30-100%.

Може знадобитися введення препарату ВІЛАТЕ у початковій дозі 50-80 МО/кг маси тіла, особливо у пацієнтів із хворобою Віллебранда типу 3, коли підтримання відповідних рівнів у плазмі може вимагати більш високих доз, ніж при інших типах хвороби Віллебранда.

Профілактика кровотечі у випадку хірургічного втручання або серйозної травми.

Для профілактики кровотеч при хірургічному втручанні, препарат ВІЛАТЕ слід вводити за 1-2 години перед початком хірургічного втручання. Повинні бути досягнуті рівні фВ:RCo ≥ 60 МО/дл (≥ 60%) та рівні фактора VIII:C ≥ 40 МО/дл (≥ 40%).

Відповідну дозу необхідно повторно застосовувати кожні 12-24 години лікування. Доза і тривалість лікування залежать від клінічного стану пацієнта, типу і тяжкості кровотечі, а також рівнів фактора VIII:C і фВ:RCo.

У пацієнтів, які отримують препарати фактора Віллебранда, що містять фактор VIII, потрібно контролювати рівні фактора VIII:C у плазмі для визначення стабільних надмірних плазмових рівнів фактора VIII:C, які можуть підвищити ризик тромботичних подій, особливо у пацієнтів з відомими клінічними або лабораторними факторами ризику.

У випадку спостереження надмірних рівнів фактора VIII:C в плазмі, слід розглянути доцільність зменшення доз і/або подовження інтервалу між введенням доз, або використання препарату фактора Віллебранда, що містить низький рівень фактора VIII.

Профілактика.

Для тривалої профілактики кровотеч у пацієнтів із хворобою Віллебранда, препарат ВІЛАТЕ у дозах 20-40 МО/кг маси тіла слід вводити 2 або 3 рази на тиждень. У деяких випадках, наприклад, у пацієнтів із шлунково-кишковими кровотечами, можуть знадобитися більш високі дози.

Гемофілія A

Дозування та тривалість замісної терапії залежать від ступеня дефіциту фактора VIII, від локалізації та тяжкості кровотечі, а також від клінічного стану пацієнта.

Кількість введених одиниць фактора VIII виражається в Міжнародних Одиницях (МО), які визначені діючим стандартом Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я для препаратів фактора VIII. Активність фактора VIII в плазмі виражається або у відсотках (відносно нормального рівня фактора у плазмі крові людини), або в МО (відповідно Міжнародного Стандарту для фактора VIII в плазмі).

1 МО активності фактора VIII еквівалентна кількості фактора VIII в 1 мл нормальної плазми крові людини.

Розрахунок необхідної дози фактора VIII базується на емпіричному визначенні, що введення фактораVIII:C у дозі 1 МО на 1 кг маси тіла підвищує рівень у плазмі на 1,5 – 2 %. Необхідна доза визначається за наступною формулою:

Потрібна кількість МО = Маса тіла (кг) ´ бажане підвищення фактора VIII (%) (МО/дл) ´ 0,5 МО/кг

Кількість препарату, яку необхідно вводити, та частота введення повинні завжди бути орієнтовані на клінічну ефективність у кожному конкретному випадку.

У випадку наведених нижче геморагічних подій, активність фактора VIII не повинна опускатися нижче заданого рівня активності плазми крові (у % від нормальної або МО/дл) у відповідний період. Наступну таблицю можна використати для визначення доз при виникненні кровотеч та хірургічному втручанні.

Схема лікування при кровотечах і хірургічних втручаннях

 

Ступінь кровотечі / Тип хірургічної процедури Необхідний рівень фактора VIII (%) (МО/дл) Частота введення доз (години) / Тривалість терапії (дні)
Кровотеча
Помірні кровотечі: Початковий гемартроз, кровотеча у м’язах або кровотеча з ротової порожнини 20 - 40 Повторювати кожні 12 – 24 години. Щонайменше протягом 1 доби до припинення кровотечі, що визначено за усуненням відчуття болю або загоєнням.
Більш розповсюджені кровотечі: гемартроз, кровотеча у м’язах або гематома 30 - 60 Повторювати інфузію кожні 12 – 24 години протягом 3 – 4 днів або більше, доки не будуть усунені біль та обмеження руху.
Кровотечі, що загрожують життю 60 - 100 Повторювати інфузію кожні 8 – 24 години до зникнення загрози.
Хірургічне втручання
Мале, включаючи видалення зуба 30 - 60 Кожні 24 години, щонайменше протягом 1 доби до досягнення загоєння.
Велике 80 – 100 (до- та післяопераційне введення) Повторювати інфузію кожні 8 – 24 години до адекватного загоєння рани, потім продовжити лікування, щонайменше, ще 7 днів, підтримуючи активність фактора VIII на рівні 30 % - 60 % (МО/дл).

Профілактика.

Для довгострокової профілактики кровотеч у пацієнтів із тяжкою гемофілією А, слід вводити препарат ВІЛАТЕ у дозах від 20 до 40 МО/кг маси тіла з інтервалом 2 - 3 дні. У деяких випадках, особливо у молодших за віком пацієнтів, можуть знадобитися більш короткі інтервали між введенням препарату або більш високі дози.

Безперервна інфузія.

Перед хірургічним втручанням необхідно провести фармакокінетичний аналіз, щоб оцінити кліренс. Початкову швидкість введення препарату можна розрахувати таким чином:

Швидкість введення препарату (МО/кг/год) = кліренс (мл/кг/год) ´ бажаний рівень стійкого стану (МО/мл)

Після перших 24 годин постійної інфузії, необхідно знову кожен день підраховувати кліренс, використовуючи рівняння стійкого стану з виміряним рівнем і відомою швидкістю введення препарату.

Протягом курсу лікування рекомендується проводити відповідне визначення рівнів фактора VIII:C для встановлення потрібної дози та частоти повторних інфузій. Зокрема, у випадку великих хірургічних втручань обов’язково проводити ретельний контроль замісної терапії за допомогою коагуляційного аналізу (фактор VIII:C). Відповідь на лікування фактором VIII може різнитися поміж окремих пацієнтів, досягаючи різних рівнів відновлення in vivo та демонструючи різні періоди напіввиведення.

У пацієнтів слід контролювати появу нейтралізуючих антитіл фактора VIII (інгібіторів). Якщо очікувані рівні активності фактора VIII у плазмі не досягаються або якщо відповідна доза не контролює кровотечу, слід провести аналіз для визначення присутності інгібітора фактора VIII. У пацієнтів з високими рівнями інгібітора, терапія фактором VIII може бути неефективною і тому необхідно розглянути інші можливі методи лікування. Лікування таких пацієнтів повинні проводити лікарі, які мають досвід ведення пацієнтів з порушеннями гемостазу.

Спосіб застосування

Швидкість ін’єкції або інфузії не повинна перевищувати 2-3 мл на хвилину.

Правила щодо розведення:

  1. Порошок та розчинник у закритих флаконах нагріти до кімнатної температури. Таку температуру необхідно підтримувати під час розведення. Якщо для нагрівання використовують водяну баню, слід бути обережними, щоб уникати контакту води з гумовими пробками (без латексу) або ковпачками флаконів. Температура водяної бані повинна бути не вище 37°С.
  2. Зняти ковпачки з флакону, що містить порошок, та з флакону, що містить розчинник, а гумові пробки для дезінфекції протерти тампонами, змоченими спиртом.
  3. Зняти захисний ковпачок з короткого кінця двосторонньої голки, переконавшись у тому, що Ви не доторкнулися до її відкритого кінця. Потім проколоти центр гумової пробки флакону з розчинником за допомогою вертикально направленої голки. Для того, щоб повністю видалити рідину із флакону з розчинником, голку необхідно ввести в гумову пробку таким чином, щоб вона увійшла в пробку і її було видно у флаконі.
  4. Зняти захисний ковпачок з іншого, довгого кінця двосторонньої голки, впевнившись в тому, що Ви не доторкнулися до відкритого кінця голки. Тримаючи флакон з розчинником догори дном над вертикально розташованим флаконом з порошком, швидко проколіть голкою центр гумової пробки флакону з концетратом. Вакуум усередині флакона з порошком втягне розчинник.
  5. Вийняти двосторонню голку з порожнім флаконом для розчинника із флакона з порошком, потім повільно повертайте флакон до тих пір, поки концентрат повністю не розчиниться. ВІЛАТЕ розчиняється швидко при кімнатній температурі до прозорого або трохи опалесцентного розчину. Якщо концентрат не розчиниться повністю або утвориться агрегат, препарат не можна застосовувати.

Правила щодо введення ін’єкції:

Як запобіжний захід, пацієнтам слід поміряти частоту пульсу до введення та під час введення фактора VIII. Якщо відмічається підвищення частоти пульсу, слід зменшити швидкість або припинити введення.

  1. Після того, як порошок розвели вище вказаним способом, зняти захисний ковпачок з фільтрувальної голки і проколоти гумову пробку флакона з концентратом.
  2. Зняти ковпачок з фільтрувальної голки та приєднати її до шприца.
  3. Перевернути флакон з прикріпленим шприцом догори дном і набрати розчин у шприц.
  4. Продезінфікувати намічене місце ін’єкції тампоном, змоченим спиртом.
  5. Зняти фільтрувальну голку зі шприца і натомість приєднати голку для інфузії (у вигляді метелика).
  6. Ввести розчин внутрішньовенно повільно, зі швидкістю 2 – 3 мл/хвилину.

Будь-який невикористаний препарат або відходи матеріалів необхідно утилізувати відповідно до місцевих вимог.

Особливості застосування

Як і при будь-якому внутрішньовенному введенні білкового препарату, отриманого із плазми, можливі реакції гіперчутливості алергічного типу. Пацієнтів необхідно ретельно контролювати та уважно спостерігати за будь-якими симптомами протягом всього періоду інфузії.

Пацієнтів слід інформувати про ранні ознаки реакцій гіперчутливості, що включають алергічний висип, генералізовану кропив’янку, стиснення в грудях, свистяче дихання, гіпотензію та анафілаксію.

Якщо з’являються алергічні симптоми, пацієнтам слід негайно припинити застосування препарату і звернутися до свого лікаря.

У випадку шоку слід застосовувати сучасні стандартні методи лікування шоку.

Стандартні заходи попередження інфекцій внаслідок застосування лікарських препаратів, виготовлених з крові або плазми людини, включають: вибір донорів, скринінг добровільних донорів та порцій донорської плазми на специфічні маркери інфекцій та впровадження ефективних технологічних процесів для інактивації вірусів.

Незважаючи на це, при застосуванні лікарських препаратів, виготовлених з крові або плазми людини, все одно неможливо повністю виключити можливість передачі інфекційних збудників. Це також стосується невідомих вірусів, нових вірусів, що з’являються, та інших патогенів.

Заходи, які використовуються, вважаються ефективними проти вірусів з оболонкою, таких як вірус імунодефіциту людини (ВІЛ), вірус гепатиту В (HBV) та вірус гепатиту С (HCV), а також проти безоболонкового вірусу гепатиту А (HAV). Вжиті заходи можуть мати обмежене значення проти таких безоболонкових вірусів, як парвовірус В19.

Зараження парвовірусом В19 може мати серйозні наслідки для вагітних жінок (внутрішньоутробна інфекція) і для осіб з імунодефіцитом або підвищеним еритропоезом (наприклад, гемолітична анемія).

Наполегливо рекомендується кожний раз при призначенні препарату ВІЛАТЕ пацієнту реєструвати і записувати назву та номер серії лікарського препарату для того, щоб можна було прослідити зв’язок між станом пацієнта і введенням препарату конкретної серії.

У пацієнтів, які регулярно або повторно отримують лікування препаратами фактора VIII/фактора Віллебранда, виготовленими з плазми людини, слід розглянути можливість проведення відповідної вакцинації (проти гепатиту А і В).

Хвороба Віллебранда

При застосуванні препарату фактора Віллебранда, що містить фактор VIII, лікар повинен знати, що постійне лікування може викликати надмірне підвищення фактора VIII:C. У пацієнтів, які отримують препарати фактора Віллебранда, що містять фактор VIII, необхідно контролювати рівні фактора VIII:C у плазмі, щоб уникнути появи стабільних надмірних плазмових рівнів фактора VIII:C, які можуть збільшити ризик тромботичних ускладнень.

Існує ризик розвитку тромботичних ускладнень при застосуванні препаратів фактора Віллебранда, що містять фактор VIII, особливо у пацієнтів з відомими клінічними або лабораторними факторами ризику. Таким чином, у пацієнтів, які відносяться до групи ризику, необхідно контролювати появу ранніх ознак тромбозу. Профілактику венозної тромбоемболії слід розпочати відповідно до діючих рекомендацій.

У пацієнтів з хворобою Віллебранда, особливо при типі 3, можуть з’явитися нейтралізуючі антитіла (інгібітори) до фактора Віллебранда. Якщо очікувані рівні активності фВ:RCo в плазмі неможливо досягти або якщо кровотеча не буде контролюватися введенням відповідної дози препарату, у пацієнта слід провести відповідний аналіз, щоб визначити, чи присутній інгібітор фактора Віллебранда. У пацієнтів з високими рівнями інгібітора, терапія фактором Віллебранда може бути неефективною і тому необхідно розглянути інші можливі методи лікування. Лікування таких пацієнтів повинні проводити лікарі, які мають досвід ведення пацієнтів з порушеннями гемостазу.

Гемофілія А

Утворення нейтралізуючих антитіл (інгібіторів) до фактора VIII є відомим ускладненням при лікуванні хворих на гемофілію А. Цими інгібіторами звичайно є імуноглобуліни IgG, спрямовані проти прокоагулянтної активності фактора VIII, кількість яких визначається в Модифікованих Одиницях Бетезда (ОБ) на мл плазми (ОБ/мл) з використанням модифікованого аналізу. Ризик виникнення інгибіторів пов’язаний із появою анти-гемофільного фактора VIII. Такий ризик є найвищим протягом перших 20 днів з моменту впливу. Рідко інгібітори можуть виникнути після перших 100 днів з моменту впливу. Пацієнтів, що лікуються фактором VIII, слід ретельно контролювати щодо появи інгібіторів за допомогою відповідних клінічних та лабораторного досліджень.

Випадки повторного виникнення інгібіторів (низький титр) спостерігаються після переходу з одного препарату фактора VIII на інший у пацієнтів, які раніше отримували лікування з експозицією більш ніж 100 днів, та які мають виникнення інгібіторів в анамнезі. Тому рекомендується ретельний моніторинг пацієнтів щодо виникнення інгібіторів після переходу на будь-який інший препарат.

Цей лікарський препарат містить до 2,55 ммоль натрію (58,7 мг) на дозу 500 МО фактора VIII і фактора Віллебранда/флакон та до 5,1 ммоль натрію (117,3 мг) на дозу 1000 МО фактора VIII I фактора Віллебранда/флакон, відповідно. На це слід звернути увагу пацієнтам, що знаходяться на контрольованій безсольовій дієті.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії.

Про взаємодії з іншими лікарськими препаратами невідомо.

Передозування.

Про симптоми передозування людського фактора VIII або фактора Віллебранда не повідомлялося. У випадку значного передозування можуть виникнути тромбоемболічні ускладнення.

Несумісність.

ВІЛАТЕ не можна змішувати з іншими лікарськими препаратами або вводити одночасно з іншим внутрішньовенним препаратом в тій же самій інфузійній системі.

Можна використовувати лише набір для ін’єкцій/інфузій, який передбачений, тому що лікування може виявитися невдалим в результаті адсорбції фактора VIII/фактора Віллебранда внутрішніми поверхнями деяких інших видів інфузійного обладнання.

Застосування під час вагітності і годуванні груддю.

Дослідження репродуктивної функції у тварин з фактором VIII/фактором Віллебранда не проводилися.

Хвороба Віллебранда

Немає досвіду лікування вагітних жінок або тих жінок, які годують груддю.

ВІЛАТЕ слід застосовувати вагітним жінкам або тим жінкам, які годують груддю при дефіциті фактора Віллебранда тільки тоді, коли для цього є чіткі показання, враховуючи, що пологи представляють підвищений ризик випадків кровотеч у таких пацієнток.

Гемофілія А

Базуючись на тому, що гемофілія А у жінок розповсюджена рідко, немає досвіду лікування препаратом ВІЛАТЕ під час вагітності та годування груддю. Таким чином, препарат ВІЛАТЕ необхідно застосовувати під час вагітності та годування груддю тільки тоді, коли для цього є чіткі показання.

Діти

Існує недостатньо даних, щоб рекомендувати використання препарату ВІЛАТЕ у дітей до 6 років. У проспективних клінічних дослідженнях за участю 15 пацієнтів всіх типів хвороби Віллебранда віком до 6 років, 419 інфузій Вілате було зроблено впродовж 389 днів застосування. У жодного з пацієнтів не спостерігалось появи інгібіторів до фактора Віллебранда або фактора VIII.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.

Впливу на здатність керувати автомобілем та працювати з іншими механізмами не спостерігалося.