Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Венофундин

Міжнародна назва: Hydroxyethylstarch
Виробник: Б.Браун Медикал СА/B.Braun Medical SA.
АТ Код: АТС В05А А07
Клінико-фармакологічна група: Кровозамінники і перфузійні розчини.
Форма випуску: Розчин для інфузій

Склад

діючі речовини: гідроксіетилкрохмаль, натрію хлорид;

1000 мл розчину містять гідроксіетилкрохмалю (полі(О-2-гидроксиетил)крохмалю, м.м. 130 000, коефіцієнт молярного заміщення 0,42) 60 г; натрію хлориду 9 г;

концентрація електролітів: натрій: 154 ммоль/л; хлориди: 154 ммоль/л;

допоміжна речовина: вода для ін’єкцій.

Показання

Гіповолемія, спричинена гострою крововтратою, у випадках, коли застосування тільки кристалоїдів вважається недостатнім.

Протипоказання

Стани гіпергідратації, включаючи набряк легень.

Ниркова недостатність з олігурією чи анурією.

Внутрішньочерепна кровотеча.

Тяжка гіпернатріємія або тяжка гіперхлоремія, гіперволемія.

Гіперчутливість до гідроксиетилкрохмалю або будь-якої допоміжної речовини.

Тяжкі порушення функції печінки.

Застійна серцева недостатність.

Ниркова недостатність або замісна ниркова терапія, при тяжкій коагулопатії.

Дозування

ГЕК потрібно призначати у найнижчих ефективних дозах протягом найкоротшого періоду часу. Лікування повинно супроводжуватися безперервним моніторингом гемодинаміки, і повинно бути припинено одразу після досягнення відповідних показників гемодинаміки.

Добова доза і швидкість інфузії залежать від об’єму втрати крові, підтримання або відновлення гемодинамічних параметрів.

Перші 10-20 мл препарату слід вводити повільно і при ретельному моніторингу стану пацієнта, щоб якомога раніше виявити можливу анафілактичну реакцію.

Максимальна швидкість введення

Максимальна швидкість введення залежить від клінічної ситуації. Пацієнтам у стані гострого шоку можна вводити до 20 мл на 1 кг маси тіла на годину (еквівалентно 0,33 мл/кг/хв або 1,2 г гідроксиетилкрохмалю на 1 кг маси тіла на годину).

У ситуаціях, що загрожують життю, можна вводити 500 мл розчину під ручим тиском. Див. також розділ «Спосіб введення і тривалість терапії».

Максимальна добова доза

До 50 мл Венофундину на 1 кг маси тіла (еквівалентно 3 г гідроксиетилкрохмалю на 1 кг маси тіла). Це еквівалентно 3500 мл Венофундину для пацієнта з масою 70 кг.

Спосіб введення і тривалість терапії

Для внутрішньовенного введення.

У випадку введення шляхом швидкої інфузії під тиском перед інфузією необхідно видалити все повітря з пластикового контейнера і системи для введення, оскільки інакше існує ризик виникнення повітряної емболії під час інфузії.

Тривалість терапії залежить від тривалості та ступеня гіповолемії, гемодинамічного ефекту лікування і рівня гемодилюції.

Побічні дії

Побічні реакції розподіляються за ступенем частоти за такою шкалою:

дуже часто (> 1/10), часто (> 1/100 - < 1/10), нечасто (> 1/1000 - < 1/100), рідко (> 1/10000 - <1/1000), дуже рідко (< 1/10000)

Найчастіше повідомлялося про побічні реакції, прямо пов’язані з терапевтичним ефектом застосування розчинів крохмалю і введеними дозами, такі як гемодилюція внаслідок розширення внутрішньосудинного простору у разі, коли компоненти крові одночасно не застосувалися. Також може відмічатися дилюція факторів коагуляції.

Зазначені нижче анафілактичні реакції не є дозозалежними.

Розлади крові і лімфатичної системи

Дуже часто: знижений гематокрит і знижена концентрація протеїнів плазми у результаті гемодилюції.

Часто (дозозалежні): високі дози гідроксіетилкрохмалю спричиняють дилюцію факторів коагуляції, що може вплинути на згортання крові. Після введення високих доз час згортання і АПТЧ (активований частковий тромбопластиновий час) можуть збільшуватись, а рівні комплексу ФVIII/vWF можуть зменшуватись.

Розлади імунної системи

Рідко: після введення гідроксіетилкрохмалю можуть розвинутись анафілактичні/анафілактоїдні реакції різної інтенсивності, включаючи набряк обличчя, припливи, кропив’янка, висип, гіпотензія, диспное, бронхоспазм, тахікардія, підвищення артеріального тиску. Тому всі пацієнти, яким проводять інфузію крохмалю, потребують ретельного моніторингу щодо розвитку анафілактичних реакцій. У випадку анафілактичної реакції необхідно негайно припинити інфузію і застосувати звичайну невідкладну терапію.

Не існує тестів для попереднього визначення схильності окремого пацієнта до анафілактичних реакцій, їх результату або тяжкості.

Профілактичне застосування кортикостероїдів було визнане неефективним.

Загальні розлади і стан ділянки введення

Нечасто: повторні інфузії ГЕК протягом багатьох днів, особливо при досягненні високих кумулятивних доз, зазвичай призводили до появи висипань, що дуже погано піддавалися лікуванню. Ці висипання можуть з’явитися через багато тижнів після припинення інфузій крохмалю і залишатися впродовж декількох місяців. Вірогідність розвитку цього побічного ефекту для Венофундину вивчена недостатньо.

Дані лабораторних досліджень

Дуже часто: інфузія гідроксіетилкрохмалю призводить до підвищення сироваткових концентрацій альфа-амілази. Цей ефект є результатом утворення амілазного комплексу гідроксиетилкрохмалю, що виводиться ренально та екстраренально із затримкою. Не слід помилково інтерпретувати це як свідчення розладів функції підшлункової залози.

Передозування

Найбільший ризик, пов’язаний з гострим передозуванням, – це гіперволемія. У цьому випадку необхідно негайно припинити інфузію і розглянути можливість застосування діуретиків.

Лікарська взаємодія

Досліджень взаємодії не проводили. Однак дотепер не було отримано звітів щодо взаємодії з іншими лікарськими засобами.

Несумісність

У разі відсутності досліджень сумісності не можна змішувати цей лікарський засіб з іншими лікарськими засобами.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Венофундин – це колоїдний замісник об’єму плазми, що містить 6 % гідроксіетилкрохмалю (ГЕК) у 0,9 % розчині (9 мг/мл) натрію хлориду. Його середня молекулярна маса становить 130 000 Да, а молярне заміщення – 0,42. Венофундин – це ізоонкотичний розчин, тобто внутрішньосудинний об’єм плазми збільшується еквівалентно введеній дозі. Тривалість об’ємного ефекту залежить в основному від молярного заміщення і меншою мірою від середньої молекулярної маси. Внутрішньосудинний гідроліз полімерів ГЕК призводить до постійного вивільнення менших молекул, що також мають онкотичну активність перед виділенням нирками. Венофундин може знижувати гематокрит і в’язкість плазми. Після ізоволемічного застосування об’ємно-розширювальний ефект підтримується протягом щонайменше 6 годин.

Фармакокінетика

Після одноразового введення 1000 мл Венофундину плазмовий кліренс становив 19 мл/хв, AUC – 58 мг х год/мл, а кінцевий час напіввиведення з сироватки крові– близько 12 годин.

Фізико-хімічні властивості

прозорий, безбарвний водний розчин;pH: 4,0-6,5; теоретична осмолярність: 309 мОсмоль/л; кислотність титрування: < 1,0 ммоль/л.

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

Достатнього досвіду вивчення впливу лікування на можливість керувати автотранспортом і працювати з механізмами немає.

Особливості застосування

Слід завжди уникати об’ємного перевантаження внаслідок передозування. Дозу слід ретельно підбирати, особливо пацієнтам із серцевою недостатністю.

При лікуванні пацієнтів з гіповолемією також слід уникати тяжкої гемодилюції в результаті введення високих доз розчинів ГЕК. Межі гемодилюції індивідуально різняться, тобто рівень гемоглобіну може становити від 10 до 6 мг/100 мл, залежно від клінічного стану пацієнта, особливо це стосується кардіоваскулярних ризиків. Для забезпечення достатнього об’єму транспорту кисню може знадобитися переливання крові або еритроцитарної маси.

Особливої обережності необхідно дотримуватися пацієнтам з порушеннями функції нирок. Їм може бути потрібна корекція дози.

Пацієнти літнього віку з гіповолемією потребують ретельного моніторингу і корекції дози для запобігання порушенням функції нирок.

Слід проводити моніторинг сироваткових концентрацій електролітів, рідинного балансу і функції нирок. Необхідно забезпечити достатній прийом рідини.

Пацієнти з тяжкою дегідратацією повинні спершу отримати розчини електролітів внутрішньовенно.

Виняткової обережності слід дотримуватися пацієнтам з печінковою недостатністю і розладами коагуляції крові, особливо гемофілією та наявною або підозрюваною хворобою фон Віллебранда.

Для забезпечення правильного результату визначення групи крові пробу слід відбирати перед введенням Венофундину.

Через можливість розвитку алергічних (анафілактичних/анафілактоїдних) реакцій необхідно проводити відповідний моніторинг пацієнтів і розпочинати інфузію з малою швидкістю.

Після введення розчинів ГЕК може відмічатися тимчасове зростання сироваткових концентрацій альфа-амілази, що не слід діагностувати як порушення функції підшлункової залози.

На даний час відсутні надійні дані щодо безпеки довгострокового застосування ГЕК у пацієнтів після хірургічних втручань і у пацієнтів з травмами. Перед призначенням ГЕК таким хворим необхідно ретельно зважити очікувану користь та невизначеність щодо довгострокової безпеки, а також розглянути можливість альтернативного лікування. При появі перших ознак ураження нирок застосування ГЕК необхідно негайно припинити. Про випадки необхідності проведення замісної ниркової терапії повідомлялося до 90 днів після інфузії ГЕК. Тому після застосування ГЕК у пацієнтів необхідно моніторувати функцію нирок. Застосування ГЕК слід негайно припинити при перших ознаках коагулопатії. У випадку повторного застосування слід ретельно контролювати показники згортання крові.

Венофундин містить 154 ммоль/л натрію. Це слід враховувати пацієнтам, які перебувають на дієті з контрольованим вмістом натрію.

Невикористаний препарат або витратний матеріал слід знищувати відповідно до місцевих вимог.

Лише для одноразового застосування.

Застосовувати лише прозорий розчин із непошкоджених контейнерів, який практично не містить сторонніх часточок.

Застосувати негайно після першого відкриття контейнера.

Використання препарату дітьми

Застосовують препарат дітям за життєвими показаннями. Існують лише обмежені клінічні дані щодо довготривалого застосування Венофундину дітям.

Використання вагітними або при годуванні груддю

Немає достатніх даних щодо застосування Венофундину для лікування вагітних. Вивчення репродуктивної токсичності Венофундину на тваринах не проводилось, але дослідження подібних препаратів виявили наявність вагінальних кровотеч, ембріотоксичних і тератогенних ефектів після повторного лікування лабораторних тварин. Анафілактичні реакції у вагітних, пов’язані з лікуванням ГЕК, можуть мати шкідливий вплив на плід. Венофундин слід застосовувати вагітним лише за життєвими показаннями, якщо очікувана користь переважає потенційний ризик для плода; особливо це стосується застосування Венофундину у першому триместрі вагітності.

Оскільки невідомо, чи проникає модифікований крохмаль з Венофундину у материнське молоко, слід дотримуватись обережності при застосуванні препарату жінкам, які годують груддю. Можна розглянути можливість тимчасового припинення годування груддю.

Упаковка

По 500 мл розчину у контейнерах поліетиленових. По 10 контейнерів у картонній коробці.

По 250 мл або по 500 мл розчину у мішках поліпропіленових. По 10 або по 20 мішків у картонній коробці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

Контейнери поліетиленові: 3 роки.

Мішки поліпропіленові: 2 роки.

Після відкриття лікарський засіб слід ввести негайно.

Зберігати при температурі до 25 ºС. Не заморожувати.