Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Венлифт

Міжнародна назва: Venlafaxine
Виробник: Ранбаксі Лабораторіз Лімітед.
АТ Код: АТС N06A X16
Клінико-фармакологічна група: Антидепресанти.

Склад

діюча речовина: venlafaxin;

1 капсула містить венлафаксину гідрохлориду, еквівалентно венлафаксину 75 мг або 150 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, гідроксипропілметилцелюлоза, етилцелюлоза, повідон, триацетин, тальк.

Показання

Депресія (за наявності або відсутності симптомів тривоги).

Профілактика рецидивів після першого епізоду депресії або профілактика нових рецидивів.

Генералізовані тривожні розлади (ГТР).

Соціальні тривожні розлади (соціальна фобія).

Протипоказання

Підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату.

Одночасне застосування будь-якого антидепресанта із групи інгібіторів МАО (ІМАО), а також період протягом 14 днів після відміни необоротних інгібіторів МАО. Після повної відміни венлафаксину терапію ІМАО слід розпочинати не раніше ніж через 7 днів.

Захворювання серця (серцева недостатність, захворювання коронарних артерій, зміни ЕКГ, існуюче раніше подовження інтервалу QT, шлуночкові аритмії), артеріальна гіпертензія, порушення електролітного балансу.

Період вагітності і годування груддю. Дитячий вік.

Дозування

Капсули Венліфту слід приймати з їжею. Кожну капсулу слід ковтати цілою, запиваючи рідиною. Не ділити, не товкти, не розжовувати, не вміщувати капсулу у воду. Капсули слід приймати 1 раз на добу, приблизно в один і той же час, вранці або ввечері.

Депресія

Рекомендована доза становить 75 мг на добу за один прийом.

Якщо з урахуванням перебігу захворювання необхідна вища доза, наприклад, при вираженій депресії або стаціонарному лікуванні пацієнта, рекомендована початкова доза може становити 150 мг на добу за один прийом. Після цього добову дозу можна підвищувати на 37,5 - 75 мг з інтервалом 2 тижні і більше, але не менше 4 днів, до досягнення бажаного терапевтичного ефекту (для можливості застосування дози 37,5 мг слід призначати препарат у відповідному дозуванні). Рекомендована максимальна доза Венліфту – 225 мг на добу при помірній депресії або 350 мг – при вираженій депресії. Після досягнення необхідного терапевтичного ефекту дозу слід поступово знижувати до мінімально ефективної дози відповідно до реакції і переносимості кожного пацієнта. При високих дозах підвищується ризик побічної дії препарату.

Генералізовані тривожні розлади (ГТР) і соціальні тривожні розлади (соціальна фобія)

Рекомендована доза Венліфту – 75 мг на добу за один прийом.

Якщо після 2 тижнів лікування не настає помітне поліпшення стану, добову дозу можна підвищити до 150 мг на добу за один прийом. При добовій дозі 75 мг анксіолітичний ефект спостерігався через 1 тиждень.

Профілактика рецидивів або нових епізодів

Показана ефективність венлафаксину при тривалій (до 12 місяців при депресії і соціальній фобії; до 6 місяців при генералізованих тривожних розладах) терапії. За рекомендаціями спеціалістів лікування гострих епізодів депресії повинно тривати не менше 6 місяців.

Зазвичай дози, які застосовуються для профілактики рецидиву або нового епізоду, дорівнюють дозам, які застосовуються для лікування первинного епізоду. Необхідно регулярно – не менше 1 разу у 3 місяці – обстежувати пацієнта для контролю ефективності тривалої терапії Венліфтом.

Ниркова недостатність.

Швидкість клубочкової фільтрації більше 30 мл/хв – корекція дози не потрібна.

Швидкість клубочкової фільтрації 10 - 30 мл/хв – дозу слід знизити на 50 %.

Не рекомендується застосовувати венлафаксин при швидкості клубочкової фільтрації менше 10 мл/хв.

Печінкова недостатність.

При легкій печінковій недостатності (протромбіновий час менше 14 секунд) корекція дози не потрібна. При помірній печінковій недостатності (протромбіновий час від 14 до 18 с) дозу слід знизити на 50 %. Не рекомендується застосовувати венлафаксин при тяжкій нирковій недостатності (протромбіновий час більше 18 с).

Пацієнти літнього віку.

Сам по собі літній вік пацієнта не вимагає зміни дози, однак при лікуванні літніх пацієнтів слід дотримуватись обережності (наприклад, через можливість порушення функції нирок). У цьому разі слід застосовувати найменшу ефективну дозу. При підвищенні дози пацієнт має перебувати під пильним медичним наглядом.

Відміна Венліфту.

Раптове припинення терапії Венліфтом особливо після високих доз препарату, може спричиняти симптоми відміни, тому перед відміною препарату рекомендується поступово знизити його дозу. Тривалість періоду, необхідного для зниження дози, залежить від величини дози, тривалості терапії, а також індивідуальної чутливості пацієнта. Якщо високі дози застосовувалися протягом 6 тижнів, рекомендується період зниження дози тривалістю не менше 2 тижнів.

Побічні дії

Побічні реакції класифіковані за системами організму і частотою: дуже часто (> 1/10); часто (< 1/10 і > 1/100); іноді (< 1/100 і > 1/1000); рідко (< 1/1000); дуже рідко (< 1/10 000).

Загальні симптоми: дуже часто – астенія, головний біль; часто – біль у животі, озноб, підвищення температури тіла, втомлюваність, слабкість; рідко – анафілаксія.

З боку травного тракту: дуже часто – запори, нудота; часто – зниження апетиту, пронос, блювання; іноді – бруксизм, оборотне підвищення активності печінкових ферментів; рідко – шлунково-кишкові кровотечі; дуже рідко – панкреатит.

З боку серцево-судинної системи: часто – прискорене серцебиття, артеріальна гіпертензія, розширення кровоносних судин; іноді – артеріальна гіпотензія/ортостатична гіпотензія, втрата свідомості, аритмії, тахікардія; дуже рідко – піруетна аритмія, подовження інтервалу QT, шлуночкова тахікардія, фібриляція шлуночків.

З боку дихальної системи: часто – порушення дихання, позіхання; дуже рідко – легенева еозинофілія.

З боку нервової системи: дуже часто – запаморочення, сухість у роті, безсоння, занепокоєння, сонливість; часто – незвичні сновидіння, збудження, тривога, сплутаність свідомості, підвищення м’язового тонусу, парестезії, тремор; іноді – апатія, галюцинації, міоклонус; рідко – атаксія з порушенням рівноваги і координації рухів, порушення мовлення, у тому числі дизартрія, манія або гіпоманія, а також прояви, що нагадують злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), судомні напади, серотонінергічний синдром; дуже рідко – марення, екстрапірамідні розлади, у тому числі дискінезія і дистонія, психомоторне збудження/акатизія.

З боку сечостатевої системи: дуже часто – аноргазмія, порушення ерекції, порушення еякуляції та оргазму; часто – прискорене сечовипускання, зниження лібідо, порушення менструального циклу; іноді – затримка сечі, менорагія; рідко – галакторея.

З боку органів чуття: часто – порушення зору й акомодації, мідріаз, шум та дзвін у вухах; іноді – зміна смакових відчуттів.

З боку шкіри і підшкірної тканини: дуже часто – підвищена пітливість; часто – шкірний висип і свербіж; іноді – ангіоневротичний набряк, макулопапульозні висипи, кропив’янка, реакції фотосенсибілізації, алопеція; рідко – мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона.

З боку системи крові: іноді – екхімози, кровотечі із слизових оболонок; рідко – збільшення часу кровотечі, крововиливи, тромбоцитопенія; дуже рідко – порушення системи крові (агранулоцитоз, апластична анемія, нейтропенія, панцитопенія).

Порушення обміну речовин та харчування: часто – підвищення рівня холестерину в сироватці крові, збільшення або зменшення маси тіла; іноді – гіпонатріємія, підвищення активності печінкових трансаміназ; рідко – гепатит; дуже рідко – підвищення рівня пролактину.

З боку опорно-рухового апарату: часто – артралгія, міалгія; іноді – м’язові спазми; дуже рідко – рабдоміоліз.

При раптовій відміні препарату або зниженні його дози спостерігаються: втомлюваність, сонливість, головний біль, нудота, блювання, анорексія, сухість у роті, запаморочення, діарея, безсоння, неспокій, тривога, роздратованість, дезорієнтація, гіпоманія, парестезії, підвищена пітливість. При тривалому лікуванні тяжкість та частота більшості цих ефектів знижується, причому не виникає потреби у відміні препарату. Дуже важливо поступово знижувати дозу препарату, особливо після введення високих доз. Тривалість періоду, необхідного для зниження дози, залежить від величини дози, тривалості терапії, а також індивідуальної чутливості пацієнта.

Передозування

Симптоми: зміна ЕКГ (збільшення інтервалу QT, блокада ніжки пучка Гіса, розширення комплексу QRS), синусова та шлуночкова тахікардія, брадикардія, артеріальна гіпотензія, судомні стани, порушення свідомості. У деяких випадках повідомлялось про фатальні випадки після передозування, коли високі дози венлафаксину були прийняті одночасно з алкоголем та/або іншими психотропними препаратами.

Лікування: специфічний антидот невідомий. Рекомендується безперервний контроль життєво важливих функцій (дихання та кровообігу) пацієнта, а також симптоматична терапія. Можна дати активоване вугілля.

Не рекомендується викликати блювання через небезпеку аспірації. При лікуванні передозування слід враховувати можливість одночасного прийому пацієнтом декількох препаратів. Венлафаксин та О-десметилвенлафаксин (ОДВ) не виводяться при діалізі.

Лікарська взаємодія

Повідомлялось про побічні реакції, деякі з них тяжкі, коли лікування венлафаксином ініціювалось невдовзі після відміни MAOI і коли MAOI застосовувались найближчим часом після відміни венлафаксину. Дані реакції включали тремор, міоклонус, підвищене потовиділення, нудоту, блювання, припливи, запаморочення, гіпертермію з характерними рисами подібними до нейролептичного злоякісного синдрому, напади і смерть. Застосування Венліфту може розпочинатися не раніше ніж через 14 діб після закінчення терапії МАОІ. Після відміни Венліфту слід почекати не менше 7 діб перед початком терапії МАОІ.

Особлива обережність необхідна при застосуванні Венліфту з препаратами, що впливають на центральну нервову систему (ЦНС).

Необхідно враховувати взаємний вплив Венліфту з препаратами, переліченими нижче.

Літій: повідомляють про взаємодію між препаратами літію і венлафаксином, що призводить до підвищення рівня літію.

Іміпрамін: фармакокінетика венлафаксину та його метаболіту О-десметилвенлафаксин (ОДВ) не змінююється, тому зниження дози венлафаксину при сумісному застосуванні цих препаратів не потрібне.

Галоперидол: ефект може посилитися.

Діазепам: фармакокінетичні профілі венлафаксину і ОДВ при застосуванні діазепаму змінювались незначно. Венлафаксин не впливає на фармакокінетичний профіль діазепаму або на психомоторні чи психометричні ефекти, спричинені діазепамом.

Клозапін: спостерігається підвищення рівня клозапіну у крові та розвиток його побічних ефектів (наприклад, епілептичних нападів).

Рисперидон: при одночасному застосуванні цих препаратів (незважаючи на збільшення AUC рисперидону) фармакокінетика суми активних компонентів (рисперидону та його активного метаболіту) істотно не змінюється.

Алкоголь: зниження розумової та рухової активності під впливом алкоголю не посилюється після введення венлафаксину, але під час застосування препарату Венліфт вживання алкогольних напоїв не рекомендується.

ЕСТ (електросудомна терапія): при ЕСТ при прийманні селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну відзначалося збільшення тривалості епілептичної активності. Необхідно дотримуватись обережності і забезпечити пильний медичний нагляд за станом хворого при застосуванні препарату.

Лікарські препарати, які метаболізуються ізоферментами цитохрому Р450: фермент CYP2D6 системи цитохрому Р450 перетворює венлафаксин на активний метаболіт О-десметилвенлафаксин (ОДВ). На відміну від багатьох інших антидепресантів, дозу Венліфту можна не знижувати при одноразовому застосуванні з препаратами, які гальмують активність CYP2D6, або у пацієнтів з генетично зумовленим зниженням активності CYP2D6, оскільки сумарна концентрація активної речовини та метаболіту (венлафаксину та ОДВ) при цьому не зміниться.

Основний шлях виведення венлафаксину включає метаболізм за участю CYP2D6 та CYРЗА4, тому слід бути особливо обережними при призначенні венлафаксину у поєднанні з лікарськими препаратами, які пригнічують обидва ці ферменти.

Венлафаксин – відносно слабкий інгібітор CYP2D6 і не пригнічує активність ізоферментів CYP1A2, CYP2C9 та CYP3A4; тому не слід очікувати його взаємодії з іншими препаратами, у метаболізмі яких беруть участь ці печінкові ферменти.

Циметидин: пригнічує метаболізм венлафаксину при його першому проходженні через печінку, але не впливає істотно на його перетворення в ОДВ або швидкість виведення ОДВ, концентрація якого у циркулюючій крові значно вища. Тому немає потреби змінювати дозу Венліфту і циметидину при їхньому сумісному застосуванні. Ця взаємодія може бути більш вираженою у літніх хворих або при порушенні функції печінки, тому у таких випадках сумісне застосування циметидину та Венліфту вимагає більш пильного медичного контролю.

Варфарин: повідомлялось про потенціювання антикоагулянтного ефекту, в тому числі про підвищення протромбінового часу (PT) або INR (Міжнародного Нормалізованого Співвідношення) у хворих, які приймали варфарин з наступним додаванням венлафаксину.

Індинавір: при одночасному застосуванні цих препаратів змінюється фармакокінетика індинавіру (з 28 % зменшенням площі під кривою «концентрація-час» та 36 % зниженням максимальної концентрації в плазмі).

Лікарські препарати, що зв'язуються з білками плазми крові: зв'язування з білками плазми для венлафаксину і ОДВ незначне. Тому не слід очікувати лікарських взаємодій, зумовлених зв’язуванням з білками.

Кетоконазол: фармакокінетичне дослідження кетоконазолу у екстенсивних метаболізаторів (EM) та слабких метаболізаторів (PM) CYP2D6 мало результатом вищі рівні концентрації в плазмі як венлафаксину, так і ОДВ у більшої частини досліджуваних після застосування кетоконазолу.

Метопролол: метопролол не змінює фармакокінетичний профіль венлафаксину або його активного метаболіту – O-десметилвенлафаксину.

Венлафаксин призводив до зниження артеріального тиску, знижуючи ефект метопрололу. Клінічне значення цієї знахідки для пацієнтів з артеріальною гіпертензією невідоме. Слід виявляти обережність при спільному застосуванні венлафаксину і метопрололу.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Антидепресантний ефект венлафаксину пов'язаний з посиленням нейротрансміттерної активності центральної нервової системи. Венлафаксин та його основний метаболіт О-десметилвенлафаксин (ОДВ) є потужними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну, а також пригнічують зворотне захоплення дофаміну нейронами. Венлафаксин та ОДВ при одноразовому або багаторазовому введенні знижують бета-адренергічні реакції. Вони однаково ефективно впливають на зворотне захоплення нейротрансміттера. Венлафаксин не пригнічує активність моноаміноксидази (МАО). Венлафаксин не має спорідненості з опіатними, бензодіазепіновими, фенциклідиновими або N-метил-d-аспартатними (NMDA) рецепторами; він також не впливає на вивільнення норадреналіну з тканин головного мозку.

Фармакокінетика

Абсорбція. Принаймні 92 % одноразової пероральної дози венлафаксину абсорбується. Після прийому капсул з модифікованим вивільненням венлафаксину пікові плазмові концентрації венлафаксину і ОДВ досягаються у межах між 6 ± 1,5 і 8,8 ± 2,2 годинами відповідно. Швидкість абсорбції венлафаксину із капсул з модифікованим вивільненням венлафаксину повільніша, ніж його швидкість елімінації. Таким чином, справжній період напіввиведення після прийому капсул з модифікованим вивільненням венлафаксину (15 ± 6 годин) фактично є періодом напівабсорбції, замість справжнього періоду напіврозподілу (5 ± 2 години), що спостерігається після прийому таблеток негайного вивільнення. Після застосування рівних денних доз венлафаксину у вигляді таблеток негайного вивільнення або капсул тривалого вивільнення вплив як венлофаксину, так і ОДВ був схожим для двох лікарських форм, а коливання концентрацій в плазмі були трохи нижчими після лікування капсулами з модифікованим вивільненням венлафаксину. Таким чином, капсули з модифікованим вивільненням венлафаксину забезпечують повільнішу швидкість абсорбції, але такий же об’єм абсорбції, як і таблетки негайного вивільнення. Mетаболізм. Венлафаксин зазнає широкого первинного метаболізму у печінці, головним чином, за рахунок CYP2D6 до основного метаболіту – ОДВ. Венлафаксин також метаболізується до N-десметилвенлафаксину, що каталізується через CYP3A3/4, і до інших другорядних метаболітів. Екскреція. Венлафаксин та його метаболіти виводяться з організму, головним чином, нирками. Приблизно 87 % дози венлафаксину виводиться з сечею протягом 48 годин у вигляді незміненого венлафаксину, некон’югованого ОДВ, кон’югованого ОДВ або інших другорядних метаболітів. Періоди напіввиведення венлафаксину та його активного метаболіту O-десметилвенлафаксину збільшені у пацієнтів з нирковою та печінковою недостатністю. Прийом капсул з модифікованим вивільненням венлафаксину з їжею не впливав на абсорбцію венлафаксину, або наступне утворення ОДВ. Спеціальні групи пацієнтів. Вік і стать пацієнта не впливають на фармакокінетику препарату. У пацієнтів з цирозом печінки період напіввиведення венлафаксину був подовжений приблизно на 30 % і кліренс зменшений приблизно на 50 %, а період напіввиведення ОДВ був подовжений приблизно на 60 % і кліренс знижений приблизно на 30 %. У таких пацієнтів необхідна корекція дози. У пацієнтів з нирковою недостатністю період напіввиведення венлафаксину після перорального застосування був подовжений приблизно на 50 %, кліренс був знижений приблизно на 24 % (у хворих з порушеною функцією нирок з рівнем клубочкової фільтрації 10 - 70 мл/хв). У пацієнтів, які перебували на діалізі, період напіввиведення венлафаксину був подовжений приблизно на 180 %, кліренс був зниженим приблизно на 57 %. Так само період напіввиведення ОДВ був подовжений приблизно на 40 %, незважаючи на те, що кліренс був незміненим у пацієнтів з нирковою недостатністю (10 - 70 мл/хв). У пацієнтів, які перебували на діалізі, період напіввиведення ОДВ був подовжений приблизно на 142 %, кліренс був знижений приблизно на 56 %. У таких пацієнтів необхідна корекція дози.

Фізико-хімічні властивості

капсули по 75 мг – тверді желатинові капсули розміру «1» з рожевими прозорими кришкою і корпусом, з написом «RVn” на кришці капсули і «75» – на корпусі; капсула містить білі або майже білі сферичні гранули;

капсули по 150 мг – тверді желатинові капсули розміру «0» з прозорими, кольору карамелі кришкою і корпусом, з написом «RVn» на кришці капсули і «150» – на корпусі; капсула містить білі або майже білі сферичні гранули.

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

Під час лікування слід утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами через можливість виникнення побічних реакцій з боку нервової системи і органа зору.

Особливості застосування

Не слід починати лікування Венліфтом раніше ніж через 14 діб після припинення лікування інгібіторами моноаміноксидази (MAOI).

У хворих з депресивними станами перед початком будь-якої терапії слід враховувати ймовірність суїцидальних спроб. Тому для зниження ризику передозування початкова доза препарату повинна бути, по можливості, низькою, а пацієнт повинен перебувати під пильним медичним наглядом.

У пацієнтів з афективними розладами при лікуванні антидепресантами, у тому числі венлафаксином, можуть виникнути гіпоманіакальні або маніакальні стани. Венліфт слід призначати обережно хворим із манією в анамнезі. Такі пацієнти потребують медичного нагляду.

Венлафаксин слід обережно призначати хворим з епілептичними нападами в анамнезі. Лікування слід припинити при виникненні епілептичних нападів.

Великий депресивний епізод може бути початковим проявом біполярного розладу. Тому до початку лікування антидепресантами пацієнтів із симптомами депресії слід належним чином обстежити, щоб визначити, чи належать вони до групи ризику на біполярний розлад, такий скринінг повинен містити докладний психічний анамнез, в тому числі сімейний анамнез суїцидів, біполярних розладів і депресій. Слід зазначити, що венлафаксин не ухвалений для застосування при лікуванні біполярного розладу.

Застосування венлафаксину пов'язувалось з розвитком психомоторного збудження, що клінічно було дуже подібним до акатизії, яка характеризується суб'єктивно неприємним або дистресовим збудженням і потребою рухатися, що часто супроводжується нездатністю сидіти або стояти на місці. Найімовірніше це відбувається протягом перших кількох тижнів лікування. У пацієнтів, у яких розвиваються ці симптоми, збільшення дози може завдати шкоди, і може бути необхідним переглянути питання про застосування венлафаксину.

У деяких хворих під час застосування венлафаксину спостерігається дозозалежне підвищення артеріального тиску, у зв'язку з чим рекомендується проводити регулярний контроль артеріального тиску, особливо в період коригування або підвищення дози.

Можливе підвищення частоти серцевого ритму, особливо під час прийому високих доз. У цьому разі необхідний ретельний медичний нагляд за станом хворого.

Зрідка під час застосування препарату спостерігалась ортостатична гіпотензія. Пацієнтів, особливо літнього віку, слід попередити про можливість виникнення запаморочення та відчуття невпевненості.

Можливість інтерстиціального захворювання легень і еозинофільної пневмонії слід розглянути у пацієнтів, які лікуються венлафаксином і демонструють прогресуючу задишку, кашель або дискомфорт у грудях. Таких пацієнтів слід негайно обстежити, а також розглянути питання про доцільність лікування венлафаксином.

Венліфт може підвищити ризик крововиливів у шкіру та слизові оболонки у хворих, схильних до таких станів. Пацієнтів необхідно попередити про можливість таких явищ і рекомендувати обережність при застосуванні препарату. Одночасне застосування аспірину, нестероїдних протизапальних препаратів, варфарину та інших антикоагулянтів може збільшити цей ризик.

Під час застосування Венліфту, особливо в умовах дегідратації або зниження об'єму крові (у тому числі в пацієнтів літнього віку та у хворих, які приймають діуретики) може спостерігатися гіпонатріємія та/або синдром недостатньої секреції антидіуретичного гормона.

Під час застосування препарату може спостерігатися мідріаз, у зв'язку з чим рекомендується проводити контроль внутрішньоочного тиску у хворих, які мають схильність до його підвищення та у хворих із закритокутовою глаукомою.

При лікуванні хворих із порушенням функції нирок або печінки необхідна обережність і пильний медичний нагляд за станом пацієнтів (можливе зниження дози) .

Венліфт не спричиняє толерантності до венлафаксину або залежності від нього. Незважаючи на це, як і при лікуванні іншими препаратами, що діють на центральну нервову систему, лікар має встановити пильний нагляд за пацієнтами для виявлення ознак зловживання препаратом, особливо у тих, у кого в анамнезі є такі симптоми.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

У період вагітності препарат не застосовують.

Під час застосування Венліфту, жінки повинні користуватися відповідними методами контрацепції.

Венлафаксин та його метаболіт (ОДВ) виділяються в грудне молоко. Тому під час лікування препаратом слід припинити годування груддю.

Використання препарату дітьми

Не застосовують.

Упаковка

Капсули по 75 мг – по 10 капсул у блістері; по 3 блістери в картонній упаковці; по 100 таблеток у пластиковому флаконі;

капсули по 150 мг – по 10 капсул у блістері; по 3 блістери в картонній упаковці; по 100 таблеток у пластиковому флаконі.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

2 роки.

Зберігати при температурі не вище 25 оС у сухому, недоступному для дітей місці.