Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Вансейр

Міжнародна назва: Montelukast

Протипоказання

Підвищена чутливість до монтелукасту або до будь-якого з компонентів препарату.

Дитячий вік до 2-х років.

Дозування

Препарат слід застосовувати дітям під наглядом дорослих.

Для дітей віком 2-5 років добова доза становить 1 жувальну таблетку 4 мг, яку слід приймати перед сном. Вансейр приймати за 1 годину до або через 2 години після їди. Для пацієнтів цієї групи індивідуальний підбір дози не потрібен.

Для дітей віком 6-14 років добова доза становить 1 жувальну таблетку 5 мг, яку слід приймати перед сном. Вансейр приймати за 1 годину до або через 2 години після їди. Для пацієнтів цієї групи індивідуальний підбір дози не потрібен.

Для пацієнтів віком від 15 років рекомендується застосовувати Вансейр, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 10 мг.

Тривалість лікування встановлює лікар.

Загальні рекомендації.

Терапевтичний ефект препарату на показники контролю астми відбувається упродовж 1 доби. Пацієнтам рекомендується продовжувати застосовувати Вансейр, навіть якщо їх астма під контролем, так само як і під час її загострення.

Регулювання дози не потрібне для пацієнтів з нирковою недостатністю або легким чи середнім ступенем порушення функції печінки.

Передозування

Спеціальні дані про передозування у період лікування монтелукастом відсутні. При дослідженні пацієнтів із хронічною астмою введення препарату Вансейр у дозі 200 мг/добу протягом 22 тижнів та при короткостроковому дослідженні введення препарату у дозі 900 мг/добу протягом 1 тижня не спричиняли ніяких клінічно значущих небажаних ефектів.

Випадки гострого передозування зафіксовані при застосуванні дорослим та дітям доз, що перевищують 1000 мг (приблизно 61 мг/кг у 42-місячної дитини). Клінічні та лабораторні дані узгоджувалися з профілем безпеки у дорослих та дітей. У більшості випадків передозування небажаних явищ не відзначалося. Найпоширеніші небажані явища узгоджувалися з профілем безпеки монтелукасту та включали біль у животі, сонливість, спрагу, головний біль, блювання та психомоторну гіперактивність, мідріаз, гіперкінези.

Невідомо, чи виводиться монтелукаст за допомогою перитонеального діалізу або гемодіалізу.

Побічні реакції.

Інфекції та інвазії: інфекції верхніх дихальних шляхів.

З боку нервової системи: головний біль.

З боку травного тракту: біль у животі.

Загальні розлади: спрага.

Побічні реакції, зареєстровані у постмаркетинговому періоді:

З боку крові та лімфатичної системи: тенденція до посилення кровоточивості.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, у тому числі анафілактичні, еозинофільна інфільтрація печінки.

З боку психіки: порушення сну, у тому числі нічні кошмари, галюцинації, безсоння, дратівливість, гнів, нетерплячість, сомнамбулізм; психомоторна гіперактивність (дратівливість, неспокій; збудження, включаючи агресивну поведінку або ворожість; тремор), депресія, дезорієнтація, суїцидальні думки та поведінка (спроби суїциду).

З боку нервової системи: млявість і запаморочення, парестезія/гіпостезія, напади.

З боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття.

З боку травного тракту: діарея, сухість у роті, диспепсія, нудота, блювання.

З боку гепатобіліарної системи: підвищений рівень сироваткових трансаміназ (АСТ, АЛТ), гепатит (холестатичний, гепатоцелюлярний та змішані ураження печінки).

З боку шкіри та підшкірної клітковини: ангіоневротичний набряк, гематома, кропив'янка, свербіж, висипання, вузликова еритема.

З боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини: артралгія, міалгія, у тому числі судоми м'язів.

Загальні розлади: астенія/втома, відчуття дискомфорту, набряк.

У поодиноких випадках під час лікування монтелукастом описане виникнення носової кровотечі, синдрому Чарг-Страуса (СЧС) .

Лікарська взаємодія

При профілактиці і хронічному лікуванні астми, алергічних ринітів Вансейр може бути суміщений разом з іншими препаратами. При дослідженні міжлікарських взаємодій не було виявлено ніякого впливу рекомендованої клінічної дози монтелукасту на фармакокінетику нижче зазначених препаратів: теофіліну, преднізону, преднізолону, пероральних контрацептивів (етиніл естрадіол/норетиндрон, 35:1), терфенадину, дигоксину і варфарину.

Хоч додатково і не було проведено жодних специфічних досліджень щодо випадків взаємодій, не спостерігалося ніяких проявів небажаних взаємодій одночасного застосування Вансейру з широким спектром призначуваних препаратів, серед яких: тіреоїдні гормони, бензодіазепіни, седативні, нестероїдні протизапальні та протинабрякові лікарські засоби.

При поєднанні препарату з фенобарбіталом параметр AUC (площа під кривою, що описує зміну концентрації у плазмі крові) знижувався приблизно на 40 %. Корекції дози препарату Вансейр не потрібно.

Монтелукаст метаболізується ферментом CYP 3A4, тому одночасне застосування Вансейру з індукторами цього ферменту, такими як фенітоїн, фенобарбітал та рифампіцин, та звіробій, може призвести до зниження концентрації монтелукасту у плазмі крові.

У дослідженнях in vitro було показано, що монтелукаст – це потужний інгібітор CYP 2С8. Однак дані клінічного дослідження взаємодії монтелукасту та розиглітазону (препарат, що метаболізується переважно CYP 2С8) показали, що монтелукаст не пригнічує CYP 2С8 in vivo. Тому не очікується, що монтелукаст значно впливатиме на метаболізм лікарських засобів, що метаболізуються за допомогою цього ферменту (таких як паклітаксел, розиглітазон та репаглінід).

Індуктори CYРЗА4 ( наприклад: аміноноглютетімід, карбамазепін, нафцилін, невірапін, фенобарбітал, фенітоїн та ріфампіцин) також зменшують дії монтелукасту та його концентрацію у плазмі крові.

Індуктори CYP2С9 (наприклад: карбамазепін, фенобарбітал, рифампіцин, рифапентін, секобарбітал) можуть зменшувати дії монтелукасту та його концентрацію у плазмі крові.

Доцільно проводити відповідний клінічний моніторинг у пацієнтів у тих випадках, коли одночасно з Вансейром застосовували сильні індуктори ензиму цитохрому Р450, такі як фенобарбітал або рифампін.

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

Впливу монтелукасту на здатність пацієнта керувати автомобілем або працювати з механізмами не очікується. Проте у поодиноких випадках у окремих пацієнтів може виникати запаморочення або сонливість, тому під час прийому препарату слід утримуватися від керування автомобілем або іншими механізмами.

Особливості застосування

Рекомендується продовжувати лікування звичайними відповідними ліками для зняття нападів. У випадку гострого нападу слід застосовувати інгаляційні β-агоністів короткої дії. Пацієнтам слід якомога швидше звернутися до лікаря, якщо їм потрібна більша кількість інгаляцій короткодіючих β-агоністів, ніж зазвичай.

Не слід різко замінювати інгаляційні або пероральні кортикостероїди на монтелукаст.

Немає даних, які доводили б, що прийом пероральних кортикостероїдів можна зменшити при одночасному застосуванні монтелукасту.

Пацієнтам, у яких спостерігаються загострення астми після фізичного навантаження, зазвичай варто продовжувати звичайне лікування із застосуванням інгаляції β-2-агоністів і вони повинні мати при собі короткодіючий препарат β-2-агоніста для інгаляції.

Пацієнтам з відомою чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти варто уникати її прийому та інших нестероїдних протизапальних препаратів у період терапії препаратом Вансейр. Хоча відомо, що монтелукаст ефективно поліпшує дихальну функцію у хворих на бронхіальну астму з відомою гіперчутливістю до ацетилсаліцилової кислоти, він не послаблює бронхоспастичну реакцію на прийом цих препаратів.

Необхідно попередити пацієнтів про те, що їм варто щодня приймати Вансейр відповідно до призначень лікаря як у періоди загострень, так і при відсутності симптомів. Якщо контроль симптомів астми недостатній, необхідно переглянути лікування.

Пацієнтам також необхідно знати, що Вансейр не показаний для терапії початку гострих астматичних нападів, і що вони повинні завжди мати при собі препарат короткодіючого β-2-агоніста для інгаляцій, щоб терміново допомогти собі у момент початку гострого нападу.

Пацієнтам треба ретельно стежити за тим, як часто вони застосовують для інгаляції β-2-агоніст у період лікування препаратом Вансейр. Їх необхідно попереджати про необхідність негайно звернутися до лікаря, коли необхідна доза ліків для інгаляції перевищує звичайну дозу або денну максимальну дозу.

Пацієнтам, які приймають Вансейр, слід повідомити, що вони не повинні знижувати дозу препарату або припиняти прийом протиастматичних лікарських засобів.

У поодиноких випадках у пацієнтів, які приймають монтелукаст, може розвинутись системна еозинофілія, коли стають помітними клінічні симптоми васкуліту, подібні до синдрому Чарг-Страуса (гранулематозний алергічний аргіїт) у пацієнтів, котрі приймають системні кортикостероїдні препарати. Такі випадки зазвичай асоційовані зі зниженням дози перорально прийнятих кортикостероїдів. Можливості того, що застосування антагоністів рецепторів лейкотрієну може призводити до розвитку синдрому Чарг-Страуса, не можна ні виключити, ні довести. Лікар зобов’язаний уважно стежити за можливими проявами еозинофілії, васкулітних висипань, погіршенням легеневих симптомів, ускладненнями з боку серця і/або нейропатією. Пацієнтам, у яких розвинулися такі симптоми, слід пройти повторне обстеження, і режим їх лікування потрібно переглянути. Причинний зв'язок застосування монтелукасту та зазначених станів остаточно не встановлений. Проте при зниженні дози системних кортикостероїдів у пацієнтів, які приймають Вансейр, необхідні обережність і відповідний клінічний моніторинг.

Нейропсихічні розлади

У дорослих та підлітків, які приймали Вансейр, відзначалися нейропсихічні розлади. У постмаркетинговий період при застосуванні Вансейру були присутні такі побічні ефекти: збудження, агресивна та ворожа поведінка, патологічний страх, депресія, порушення сну, галюцинації, безсоння, дратівливість, сомнамбулізм, суїцидальні думки та поведінка, тремор.

Пацієнти та лікарі повинні бути настороженими щодо нейропсихічних розладів. Пацієнтів слід попередити про необхідність звертання до лікаря при виникненні зазначених побічних ефектів.

У такому випадку лікарі повинні ретельно оцінити ризики та користь щодо продовження лікування Вансейром.

Монтелукаст як альтернативний спосіб лікування по відношенню до низьких доз інгаляційних кортикостероїдів при персистуючій астмі легкого ступеня.

Монтелукаст не рекомендується як монотерапія хворим із персистуючою астмою помірного ступеня. Рішення про застосування монтелукасту як альтернативного лікарського засобу по відношенню до низьких доз інгаляційних кортикостероїдних препаратів для дітей, хворих на персистуючу астму легкого ступеня, може бути прийняте лише для пацієнтів без тяжких астматичних нападів у недавньому анамнезі, що потребують перорального застосування кортикостероїдів, а також для тих пацієнтів, які не можуть приймати інгаляційні кортикостероїдні препарати.

Персистуюча астма легкого ступеня – це астма, при якій прояв симптомів астми відбувається частіше 1 разу на тиждень, але рідше 1 разу на добу, нічні напади спостерігаються частіше 2 разів на місяць, але рідше 1 разу на тиждень, між епізодами функція легень залишається у нормі. Якщо згодом (як правило, протягом одного місяця) не можливо досягти задовільного контролю астми, слід оцінити необхідність додаткової чи іншої протизапальної терапії, що базується на поетапній системі лікування астми. Контроль астми у пацієнтів необхідно періодично оцінювати.

Застосування препарату Вансейр можливе як додаткова терапія у пацієнтів, яким призначена інгаляція кортикостероїдів. При ньому доза кортикостероїдних препаратів може бути знижена до припустимої межі. Дозу варто знижувати поступово при постійному медичному контролі. Деяким пацієнтам призначення кортикостероїдів узагалі може бути відмінено. Прийом таблеток Вансейр не слід розпочинати одразу після припинення інгаляції кортикостероїдів.

Профілактичний прийом перед фізичними навантаженням для запобігання астматичного нападу.

У хворих віком від 2 до 5 років бронхоспазм, спричинений фізичним навантаженнями, може бути основною ознакою перестуючої астми, що потребує лікування інгаляційними кортикостероїдними препаратами. Стан пацієнта слід оцінювати на 2-4 тижні після початку лікування монтелукастом. Якщо не спостерігається задовільного результату лікування, слід прийняти рішення про додаткове чи інше лікування.

Терапія препаратом Вансейр у поєднанні з іншими препаратами для лікування астми. Таблетки Вансейр можна призначати сумісно з іншими терапевтичними засобами.

Зниження дози при комбінованій терапії.

Терапія із застосуванням бронходілятаторів.

Таблетки Вансейр можна додавати до терапії у пацієнтів, стан яких недостатньо контролюється застосуванням тільки бронходілятаторів. При досягненні очевидного лікувального ефекту (зазвичай після першого прийому препарату) дози бронходілятаторів можуть бути знижені.

Таблетки жувальні Вансейр містять фенілаланін (складова аспартаму), тому їх не слід призначати пацієнтам із фенілкетонурією.

Монтелукаст як альтернативний спосіб

Пацієнти з нирковою недостатністю

Для пацієнтів з нирковою недостатністю немає потреби у регулюванні дозування.

Пацієнти з печінковою недостатністю

Для пацієнтів із печінковою недостатністю немає потреби у регулюванні дозування. Для пацієнтів з гострою печінковою недостатністю не оцінювалась.

Застосування у період вагітності і годування груддю.

Вагітність.

Даних щодо застосування вагітним жінкам дуже мало, тому не слід застосовувати Вансейр у період вагітності, за винятком випадків, коли користь від застосування переважає потенційний ризик для плода/дитини.

За даними світового маркетингового досвіду, у дітей, матері яких приймали монтелукаст у період вагітності, зрідка спостерігалися вроджені дефекти кінцівок. Більшість цих жінок приймали також і інші препарати від бронхіальної астми. Причинний зв'язок між цими випадками та застосуванням препарату Вансейр не доведений.

Період годування груддю

Поки що невідомо, чи проникає монтелукаст у грудне молоко.

Дослідження на тваринах довели, що монтелукаст екскретується у молоко. Тому необхідно оцінити користь годування дитини та користь застосування Вансейру матір’ю та прийняти рішення щодо припинення годування груддю чи відмову від подальшого прийому Вансейру.

Фертильність

При дослідженнях фертильності у самок щурів монтелукаст викликав зменшення фертильності та коефіцієнтів запліднення при пероральній дозі 200 мг/кг (експозиція приблизно у 70 разів вища за AUC для дорослих при максимальній рекомендованій добовій пероральній дозі). При пероральній дозі 100 мг/кг (експозиція приблизно у 20 разів вища за AUC для дорослих при максимальній рекомендованій добовій пероральній дозі) не спостерігали впливу на фертильність чи заплідненість самок. Монтелукаст не впливав на фертильність самців щурів при пероральних дозах до 800 мг/кг (експозиція приблизно у 160 разів вища за AUC для дорослих при максимальній рекомендованій добовій пероральних дозі).

Використання препарату дітьми

Не рекомендується застосовувати препарат дітям віком до 2 років.

Упаковка

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. АБДІ ІБРАХІМ Ілач Санаї ве Тіджарет А.Ш. /

ABDI IBRAHIM Ilac Sanayi ve Ticaret A.S.

Місцезнаходження. Санаї Махаллеші Тунч Джаддесі №3, Есенюрт / Стамбул, Туреччина /

Sanayi Mahallesi Tunc Caddesi № 3 Esenyurt / Istanbul, Turkey.

Умови та терміни зберігання

2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С, в оригінальній упаковці.

Зберігати в недоступному для дітей місці.


Отзывы