Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Валсартан-Рихтер

Міжнародна назва: Valsartan
Виробник: ТОВ «Гедеон Ріхтер Польща».
АТ Код: АТХ С09C А03
Клінико-фармакологічна група: Прості препарати антагоністів ангіотензину II.
Форма випуску: Таблетки, вкриті плівковою оболонкою

Склад

діюча речовина: 1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 40 мг або 80 мг, або 160 мг валсартану;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат;

склад плівкової оболонки opadry TAN 03B34653(коричневий) для таблеток по 40 мг: гіпромелоза, титану діоксид (E 171), макрогол, заліза оксид жовтий (E 172), заліза оксид червоний

(E 172), заліза оксид чорний (E 172), тальк;

склад плівкової оболонки opadry PINK 03B34654 (рожевий) для таблеток по 80 мг та по 160 мг: гіпромелоза, титану діоксид (E 171), макрогол, заліза оксид жовтий (E 172), заліза оксид червоний

(E 172), тальк.

Показання

Артеріальна гіпертензія (таблетки 40 мг)

Лікування артеріальної гіпертензії у дітей віком від 6 років.

Артеріальна гіпертензія (таблетки 80 мг та 160 мг)

Лікування артеріальної гіпертензії у дорослих та дітей віком від 6 років.

Стан після перенесеного інфаркту міокарда (таблетки 40 мг, 80 мг та 160 мг)

Лікування клінічно стабільних дорослих пацієнтів із симптоматичною серцевою недостатністю або систолічною дисфункцією лівого шлуночка, яка протікає безсимптомно, після перенесеного (від 12 годин до 10 днів) інфаркту міокарда .

Серцева недостатність (таблетки 40 мг, 80 мг та 160 мг)

Лікування симптоматичної серцевої недостатності у дорослих пацієнтів, коли не можна застосовувати інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), або як допоміжна терапія з інгібіторами АПФ, коли не можна застосовувати бета-блокатори .

Протипоказання

  • Гіперчутливість до валсартану або до будь-якої з допоміжних речовин.
  • Тяжка печінкова недостатність, біліарний цироз печінки та холестаз.
  • Одночасне застосування препарату Валсартан-Ріхтер з аліскіреном пацієнтам, які страждають на цукровий діабет чи ниркову дисфункцію (швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ)

< 60 мл/хв/1,73 м2) .

Дозування

Спосіб застосування.

Валсартан-Ріхтер застосовувати внутрішньо, незалежно від прийому їжі, запиваючи водою.

  • Артеріальна гіпертензія

Рекомендована початкова доза препарату Валсатан-Ріхтер становить 80 мг 1 раз на добу. Антигіпертензивний ефект досягається протягом 2 тижнів, а максимальний ефект – протягом

4 тижнів лікування. У деяких хворих, у яких не вдається досягти адекватного контролю артеріального тиску, доза може бути збільшена до 160 мг та до максимального значення –

320 мг.

Валсатан-Ріхтер також можна комбінувати з іншими антигіпертензивними препаратами 2 рази на добу, дозу можна поступово збільшувати до

40 мг, 80 мг та 160 мг 2 рази на добу протягом кількох наступних тижнів. Максимальна доза становить 160 мг 2 рази на добу. В цілому, рекомендується досягнення дози 80 мг 2 рази на добу через 2 тижні після початку лікування, а досягнення максимальної дози 160 мг 2 рази на добу – через 3 місяці залежно від переносимості пацієнтом препарату. Якщо з'являється симптоматична артеріальна гіпотензія або ниркова недостатність, необхідно розглянути доцільність зменшення дози. Валсартан можна застосовувати пацієнтам, які отримують інше лікування у період після перенесеного інфаркту міокарда, наприклад, тромболітичні препарати, ацетилсаліцилову кислоту, блокатори β-адренорецепторів, статини та діуретики. Одночасне застосування з інгібіторами АПФ не рекомендується .

Пацієнти, які перенесли інфаркт міокарда, у будь-якому разі потребують контролю функції нирок.

  • Серцева недостатність

Рекомендована початкова доза препарату Валсатан-Ріхтер становить 40 мг 2 рази на добу. Поступове збільшення дози до 80 мг та 160 мг 2 рази на добу має здійснюватися з інтервалами не менш ніж 2 тижні до досягнення максимальної дози, яка залежить від переносимості препарату пацієнтом. Слід розглянути питання про зменшення дози одночасно застосовуваних діуретиків. Максимальна добова доза, яка використовувалася під час клінічних випробувань, становила 320 мг і була розподілена на декілька прийомів.

Валсартан можна застосовувати у комбінації з іншими препаратами для лікування серцевої недостатності. Однак застосування потрійної комбінації інгібітору АПФ, бета-блокатора та валсартану не рекомендується .

Пацієнти з серцевою недостатністю потребують контролю функції нирок.

Застосування окремим групам пацієнтів

Пацієнти літнього віку

Пацієнти літнього віку не потребують корекції доз.

Ниркова недостатність

Дорослі пацієнти з кліренсом креатиніну > 10 мл/хв. не потребують корекції доз . Одночасне застосування препарату Валсартан-Ріхтер з аліскіреном протипоказане пацієнтам з порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) < 60 мл/хв/1,73 м2) .

Цукровий діабет

Одночасне застосування препарату Валсартан-Ріхтер з аліскіреном протипоказане пацієнтам з цукровим діабетом .

Печінкова недостатність

Валсартан-Ріхтер протипоказаний пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю, біліарним цирозом печінки та холестазом .

Пацієнтам зі слабкою або помірною печінковою недостатністю без холестазу доза валсартану не повинна перевищувати 80 мг.

Артеріальна гіпертензія у дітей

Діти віком від 6 років

Початкова доза становить 40 мг 1 раз на добу для дітей з масою тіла менше 35 кг та 80 мг 1 раз на добу для дітей з масою тіла 35 кг або більше. Корекцію дози слід здійснювати залежно від реакції артеріального тиску. Максимальні дози, які використовувалися під час клінічних випробувань, наведені у таблиці 1.

Дози, які перевищують наведені у таблиці, не досліджувалися, а отже, не рекомендовані для застосування.

Таблиця 1

 

Маса тіла Максимальна доза валсартану
≥ 18 кг - < 35 кг 80 мг
≥ 35 кг -< 80 кг 160 мг
≥ 80 кг - ≤ 160 кг 320 мг

Діти віком до 6 років

Безпека та ефективність препарату Валсартан-Ріхтер у дітей віком від 1 до 6 років не встановлені.

Застосування дітям віком від 6 років з нирковою недостатністю

Застосування дітям з кліренсом креатиніну < 30 мл/хв та дітям, які знаходяться на діалізі, не досліджувалося, тому валсартан не рекомендований для застосування таким пацієнтам. Діти з кліренсом креатиніну > 30 мл/хв не потребують корекції дози. Необхідний ретельний контроль функції нирок та рівня калію у сироватці крові .

Застосування дітям віком від 6 років з печінковою недостатністю

Як і дорослим, Валсартан-Ріхтер протипоказаний дітям з тяжкою печінковою недостатністю, біліарним цирозом печінки та холестазом . Клінічний досвід застосування препарату Валсартан-Ріхтер дітям зі слабкою або помірною печінковою недостатністю обмежений. Доза валсартану таким пацієнтам не повинна перевищувати 80 мг.

Серцева недостатність та нещодавно перенесений інфаркт міокарда у дітей

Валсартан-Ріхтер не рекомендований для лікування серцевої недостатності та нещодавно перенесеного інфаркту міокарда у дітей через відсутність даних щодо його безпеки та ефективності.

Побічні дії

Таблиця 2

Артеріальна гіпертензія

 

З боку кровотворної та лімфатичної систем Зниження рівня гемоглобіну, зниження гематокриту, нейтропенія, тромбоцитопенія
З боку імунної системи Гіперчутливість, у тому числі сироваткова хвороба
З боку метаболізму та харчування Підвищений рівень калію у сироватці крові, гіпонатріємія
З боку органів слуху та вестибулярного апарату Вертиго (запаморочення)
З боку судинної системи Васкуліт
З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння Кашель
З боку кишково-шлункового тракту Біль у шлунку
З боку гепатобіліарної системи Підвищений рівень печінкових ферментів, у тому числі підвищений рівень білірубіну у сироватці крові
З боку шкіри та підшкірної клітковини Ангіоневротичний набряк, висипання, свербіж
З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини Міалгія
З боку нирок та сечовидільної системи Ниркова недостатність та порушення функції нирок, підвищений рівень креатиніну у сироватці крові
Загальні порушення Слабкість

Реакції, які спостерігалися у пацієнтів з артеріальною гіпертензією незалежно від причинно-наслідкового зв’язку із застосуванням досліджуваного препарату: артралгія, астенія, біль у спині, діарея, вертиго, головний біль, безсоння, зниження лібідо, нудота, набряки, фарингіт, риніт, синусит, інфекції верхніх дихальних шляхів, вірусні інфекції.

Діти

Артеріальна гіпертензія

За винятком окремих порушень з боку травного тракту (наприклад, біль у шлунку, нудота, блювання) та вертиго, не відзначалося значних відмінностей за такими параметрами, як тип небажаних реакцій, їх частота та серйозність, між профілем безпеки у дітей віком від 6 років та раніше зареєстрованим профілем безпеки у дорослих пацієнтів.

Нейрокогнітивна оцінка та оцінка розвитку дітей віком 6-16 років не виявила клінічно значущого загального негативного впливу лікування валсартаном протягом періоду до 1 року.

Гіперкаліємія частіше спостерігалася у дітей віком від 6 років із основними хронічними хворобами нирок.

Профіль безпеки у дорослих пацієнтів після інфаркту міокарда та/або з серцевою недостатністю відрізнявся від загального профілю безпеки, який спостерігався у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Це може бути пов’язане з основним захворюванням цих пацієнтів. Небажані реакції, які спостерігалися у дорослих пацієнтів після інфаркту міокарда та/або з серцевою недостатністю, перелічені нижче.

Таблиця 3

Стан після інфаркту міокарда та/або серцева недостатність (досліджено лише у дорослих пацієнтів)

 

З боку кровотворної та лімфатичної систем Тромбоцитопенія
З боку імунної системи Гіперчутливість, у тому числі сироваткова хвороба
З боку метаболізму та харчування Гіперкаліємія, підвищений рівень калію у сироватці крові, гіпонатріємія
З боку нервової системи Запаморочення, постуральне запаморочення, синкопе (непритомність), головний біль
З боку органів слуху та вестибулярного апарату Вертиго
З боку серця Серцева недостатність
З боку судинної системи Артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія, васкуліт
 З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння Кашель
З боку кишково-шлункового тракту Нудота, діарея
З боку гепатобіліарної системи Підвищений рівень печінкових ферментів
З боку шкіри та підшкірної клітковини Ангіоневротичний набряк, висипання, свербіж
З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини Міалгія
З боку нирок та сечовидільної системи Ниркова недостатність та порушення функції нирок, гостра ниркова недостатність, підвищений рівень креатиніну у сироватці крові, підвищений рівень азоту сечовини у крові
Загальні розлади та порушення у місці введення Астенія, слабкість

Лікарська взаємодія

Одночасне застосування протипоказано

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) (БРА ІІ або ІАПФ з аліскіреном)

Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ (АРАІІ), включаючи валсартан, або інгібіторів ангіотензин-перетворювального ферменту (ІАПФ) і аліскирену при лікуванні пацієнтів, які страждають на цукровий діабет, або з порушенням функції нирок (ШКФ

<60 мл/хв/1,73 м2) протипоказано .

Одночасне застосування не рекомендується

Літій

Після одночасного застосування інгібіторів АПФ з літієм спостерігалося оборотне підвищення концентрацій літію у сироватці крові та токсичність. Враховуючи відсутність досвіду одночасного застосування валсартану та літію, ця комбінація не рекомендується. Якщо вона все ж вважається необхідною, рекомендований ретельний контроль рівнів літію у сироватці крові.

Калійзберігаючі діуретики, добавки калію, замінники солі, що містять калій, та інші речовини, потенційно здатні підвищувати рівень калію

Якщо вважається необхідним поєднання лікарського засобу, який впливає на рівень калію, із валсартаном, рекомендується контролювати рівень калію у плазмі крові.

Одночасне застосування вимагає обережності

Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), у тому числі селективні інгібітори циклооксигенази-2 (COX-2), ацетилсаліцилова кислота у дозі > 3 г/добу та неселективні НПЗЗ

У разі одночасного застосування антагоністів ангіотензину ІІ із НПЗЗ антигіпертензивний ефект може зменшитися. До того ж, одночасне застосування антагоністів ангіотензину ІІ та НПЗЗ може призвести до підвищеного ризику погіршення ниркової функції та підвищення рівня калію у сироватці крові. Тому на початку лікування рекомендується контроль функції нирок та відповідна гідратація.

Транспортні білки

Відомо, що in vitro валсартан є субстратом для білків-переносників OATP1B1/OATP1B3 та MRP2. Клінічне значення цих даних невідоме. Одночасне застосування валсартану та інгібіторів білків-переносників OATP1B1/OATP1B3 (наприклад, рифампіцин, циклоспорин) або інгібіторів білків-переносників MRP2 (наприклад, ритонавір) може збільшити системну експозицію валсартану. Слід проявляти обережність на початку або в кінці одночасного застосування такої комбінації.

Інші засоби

У дослідженнях лікарських взаємодій з використанням валсартану не було виявлено клінічно значущих лікарських взаємодій з валсартаном або з будь-яким з наступних препаратів: циметидином, варфарином, фуросемідом, дигоксином, атенололом, індометацином, гідрохлоротіазидом, амлодипіном, глібенкламідом.

Застосування у педіатрії

Рекомендується дотримуватися обережності при комбінованому лікуванні дітей і підлітків з артеріальною гіпертензією, у яких часто першопричинним станом є порушення функції нирок, валсартаном та іншими препаратами, що інгібують ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, які можуть призвести до збільшення вмісту калію в сироватці крові. Потрібен ретельний моніторинг функції нирок та вмісту калію в сироватці крові.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Валсартан – активний антагоніст рецепторів ангіотензину II, призначений для внутрішнього застосування. Він селективно діє на підтип рецепторів АТ1, відповідальний за відомі ефекти ангіотензину ІІ. Підвищений рівень ангіотензину ІІ у плазмі крові після блокування рецепторів АТ1 валсартаном може стимулювати ефект неблокованих рецепторів АТ2, що врівноважує ефект рецепторів АТ1. Валсартан не проявляє часткової агоністичної активності до рецепторів АТ1, проте проявляє значно більшу (приблизно у 20000 разів) спорідненість з рецепторами АТ1 порівняно з рецепторами АТ2. Валсартан не пригнічує АПФ (ангіотензин-перетворювальний фермент), також відомий під назвою кініназа II, що перетворює ангіотензин І та ангіотензин ІІ і руйнує брадикінін. Його застосування пацієнтам з артеріальною гіпертензією призводить до зменшення артеріального тиску без зміни частоти пульсу. •Артеріальна гіпертензія (таблетки 80 мг та 160 мг) Застосування валсартану хворим з артеріальною гіпертензією призводить до зниження артеріального тиску без впливу на частоту пульсу. Початок гіпотензивного ефекту відзначається через 2 години або максимум через 4-6 годин після прийому; тривалість ефекту перевищує 24 години. Максимальний терапевтичний ефект розвивається через 4 тижні після початку лікування та підтримується на цьому рівні у разі довготривалого лікування. Одночасне застосування з гідрохлоротіазидом призводить до досягнення значного додаткового зменшення артеріального тиску. Раптове припинення прийому препарату не супроводжується розвитком синдрому відміни. Тривале застосування препарату пацієнтами з артеріальною гіпертензією дозволило встановити, що він не впливає на рівень загального холестерину, рівень сечової кислоти, а також концентрації тригліцеридів і глюкози у сироватці крові (аналізи проводили натще). Застосування препарату призводить до зменшення кількості госпіталізацій у зв’язку із серцевою недостатністю, уповільнення прогресування серцевої недостатності, покращення функціонального класу за класифікацією NYHA (Нью-Йоркської кардіологічної асоціації), збільшення фракції викиду, а також зменшення ознак і симптомів серцевої недостатності та покращення якості життя. • Стан після перенесеного інфаркту міокарда (таблетки 40 мг, 80 мг та 160 мг) Відомо також, що застосування валсартану пацієнтам у післяінфарктний період сприяє зниженню серцево-судинної летальності, зменшенню кількості госпіталізацій унаслідок серцевої недостатності та рецидивів інфаркту міокарда (до основного лікування включалися ацетилсаліцилова кислота, бета-блокатори, інгібітори АПФ, тромболітичні препарати і статини). Застосування комбінації валсартану з каптоприлом не приносить більшої користі, ніж прийом тільки каптоприлу, тому застосовувати таку комбінацію не рекомендується. Клінічний досвід застосування дітям віком до 6 років Валсартан не рекомендований для застосування цій віковій категорії пацієнтів.

Фармакокінетика

Всмоктування Максимальна концентрація препарату у плазмі крові досягається через 2-4 години після перорального прийому таблеток валсартану та через 1-2 години після перорального прийому розчину валсартану. Середня абсолютна біодоступність таблеток та розчину препарату становить 23 % та 39 % відповідно. Їжа зменшує вплив валсартану (що визначається за показником AUC (площа під кривою залежності концентрації від часу)) приблизно на 40 %, а максимальну концентрацію препарату у плазмі крові (Cmax) приблизно на 50 %, хоча концентрації валсартану у плазмі, починаючи приблизно з 8 годин після прийому препарату, аналогічні у групах, які приймали препарат натще та після їжі. Проте зменшення AUC не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту, тому валсартан можна приймати незалежно від вживання іжі. Розподіл Об’єм розподілу валсартану у рівноважному стані після внутрішньовенного введення становить приблизно 17 л, що вказує на той факт, що для валсартану не характерний значний розподіл у тканинах. Валсартан значною мірою зв’язується з білками сироватки крові (94-97 %), в основному з сироватковим альбуміном. Біотрансформація Валсартан не піддається значному метаболізму, оскільки лише приблизно 20 % дози виводиться у вигляді метаболітів. Його гідроксильний метаболіт виявлявся у низьких концентраціях у плазмі крові (менш ніж 10 % показника AUC валсартану). Цей метаболіт є фармакологічно неактивним. Виведення Фармакокінетична крива валсартану має мультиекспоненційну природу (Т Т½α<1 год і T½ß - приблизно 9 годин). Валсартан виводиться переважно з жовчю та калом (близько 83 % дози) та нирками з сечею (близько 13 % дози), в основному у незміненому вигляді. Плазмовий кліренс валсартану після внутрішньовенного введення становить приблизно 2 л/год., а нирковий кліренс – 0,62 л/год. (приблизно 30 % загального кліренсу). Період напіввиведення валсартану становить 6 годин. Пацієнти з серцевою недостатністю (таблетки 40 мг, 80 мг та 160 мг) Середній проміжок часу до досягнення Cmax та період напіввиведення валсартану аналогічні у пацієнтів із серцевою недостатністю та у здорових добровольців. Значення AUC і Cmax валсартану майже пропорційні до збільшення дози вище клінічного діапазону доз (від 40 до 160 мг двічі на добу). У середньому коефіцієнт кумуляції дорівнює приблизно 1,7. Передбачуваний кліренс валсартану після перорального введення становить приблизно 4,5 л/год. Вік пацієнтів не впливає на передбачуваний кліренс пацієнтів із серцевою недостатністю. Фармакокінетика в окремих групах пацієнтів Пацієнти літнього віку. У деяких пацієнтів літнього віку системний вплив валсартану був дещо більш виражений, ніж у пацієнтів молодого віку, однак не було показано будь-якої клінічної значущості цього. Пацієнти з порушенням функції нирок Не було виявлено кореляції між функцією нирок та системним впливом валсартану. Кореляції між функцією нирок і системною експозицією валсартану не було виявлено, що очікувано для сполуки, нирковий кліренс якої становить всього 30 % від загального кліренсу з плазми крові. Тому пацієнти з порушенням функції нирок (кліренс креатиніну > 10 мл/хв) не потребують корекції дози препарату. На даний час відсутні дані щодо безпеки застосування валсартану пацієнтам з кліренсом креатиніну < 10 мл/хв та пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, тому валсартан слід застосовувати з обережністю таким пацієнтам . Валсартан володіє високою спорідненістю до білків плазми крові та не виводиться за допомогою діалізу. Пацієнти з порушенням функції печінки Приблизно 70 % дози препарату, яка всмокталася, виводиться з жовчю, в основному у незміненому вигляді. Валсартан не зазнає значної біотрансформації. У пацієнтів зі слабким і помірно вираженим порушенням функції печінки спостерігалося збільшення експозиції в два рази (AUC) порівняно зі здоровими випробуваними. Однак, кореляції між концентрацією препарату у плазмі крові та ступенем порушення функції печінки виявлено не було. Застосування Валсартан-Ріхтер для лікування пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки не досліджували . Діти Кліренс валсартану (л/год/кг) у дітей був порівняним з аналогічним кліренсом у дорослих, які використовують той самий препарат, в усьому віковому діапазоні від 1 до 16 років. Діти з порушенням функції нирок Застосування препарату у педіатрії для лікування дітей з кліренсом креатиніну <30 мл/хв, а також дітей, які перебувають на діалізі, не досліджувалося, тому не рекомендується застосовувати валсартан у цих групах пацієнтів. При лікуванні дітей з кліренсом креатиніну >30 мл/хв коригування дози не потрібно. Рекомендується ретельно контролювати функцію нирок і концентрацію калію в сироватці крові .

Фізико-хімічні властивості

Валсартан-Ріхтер, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 40 мг:

таблетки, вкриті плівковою оболонкою, круглі, двоопуклі, коричневого кольору, з гравіюванням C 73 з одного боку та рискою для поділу з другого, діаметром близько 8 мм.

Таблетку можна розділити на 2 рівні дози.

Валсартан-Ріхтер, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 80 мг:

таблетки, вкриті плівковою оболонкою, двоопуклі, рожевого кольору, з гравіюванням C 74 з одного боку та рискою для поділу з другого, довжиною близько 15 мм, шириною близько 6 мм. Таблетку можна розділити на 2 рівні дози.

Валсартан-Ріхтер, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 160 мг:

таблетки, вкриті плівковою оболонкою, двоопуклі, рожевого кольору; з гравіюванням C 75 з одного боку та рискою для поділу з другого, довжиною близько 18 мм, шириною близько 8 мм. Таблетку можна розділити на 2 рівні дози.

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

Досліджень щодо впливу на здатність керувати автотранспортом та роботу з іншими механізмами не проводили. Слід мати на увазі, що під час керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами можливе виникнення запаморочення або слабкості.

Особливості застосування

Використання препарату дітьми

Валсартан-Ріхтер застосовувати для лікування артеріальної гіпертензії у дітей віком від 6 років. Цей препарат не рекомендований для лікування серцевої недостатності або післяінфарктного стану у дітей через відсутність даних з безпеки та ефективності.

Безпека та ефективність валсартану у дітей віком від 1 до 6 років не встановлені.

Передозування.

Передозування валсартану може проявлятися вираженою артеріальною гіпотензією, яка може супроводжуватися пригніченням свідомості, циркулярним колапсом і/або шоком.

Лікування.

Лікувальні заходи залежать від часу, який пройшов з моменту введення, а також від типу та тяжкості симптомів; найважливішою є стабілізація кровотоку. У разі артеріальної гіпотензії пацієнт має перебувати у положенні лежачи на спині; слід також провести корекцію об’єму циркулюючої крові.

Малоймовірно, що гемодіаліз буде ефективний для виведення валсартану.

Упаковка

10 таблеток у блістері, по 3 (10×3) блістери у картонній упаковці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

4 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від впливу вологи.

Зберігати у недоступному для дітей місці.


Отзывы