Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

В-Иммуноферон 1А

Міжнародна назва: Interferon beta-1a
Виробник: ВАТ «Київмедпрепарат».
АТ Код: АТС L03A B07
Клінико-фармакологічна група: Імуностимулятори. Цитокіни та імуномодулятори. Інтерферони.
Форма випуску: Розчин для ін'єкцій

Склад

діюча речовина: interferon beta–1а;

1 флакон містить 12 000 000 МО рекомбінантного інтерферону бета – 1a людини;

допоміжні речовини: маніт (Е 421), альбумін людини, натрію ацетат, вода для ін’єкцій.

Показання

Розсіяний склероз із рецидивно-ремітуючим типом перебігу, що характеризується не менше ніж двома загостреннями протягом попередніх 3-х років і відсутністю ознак його безперервного прогресуючого перебігу між рецидивами.

Протипоказання

Гіперчутливість на природний чи рекомбінантний інтерферон бета або альбумін людини в анамнезі; період вагітності та годування груддю; тяжкі депресивні стани і/або суїцидальні тенденції в анамнезі; захворювання печінки у фазі декомпенсації; епілепсія при відсутності ефекту від лікування.

Дозування

Лікування починають і проводять під контролем лікаря, який має досвід лікування розсіяного склерозу.

12 000 000 МО вводять підшкірно 3 рази на тиждень. При поганій переносимості лікування, доза препарату може бути знижена до 6 000 000 МО підшкірно 3 рази на тиждень.

Препарат вводять в один і той же час та день тижня.

Не встановлено протягом якого періоду слід застосовувати препарат. Рекомендується оцінювати стан хворого не менше одного разу на 2 роки протягом 4 років від початку лікування.

Термін лікування визначає лікар залежно від перебігу захворювання та ефективності терапії.

Побічні дії

Найчастіше відзначається грипоподібний синдром.

Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже часто – нейтропенія, лейкопенія, лімфопенія, тромбоцитопенія, анемія.

Ендокринні розлади: нечасто – гіпотиреоїдізм або гіпертиреоїдизм.

Психічні розлади: часто - депресія, нечасті - суїцидальні тенденції.

Неврологічні розлади: дуже часто - головний біль.

Шлунково-кишкові розлади: часто - діарея, нудота, блювання, зниження апетиту.

Зміни з боку шкіри та підшкірної клітковини: часто - висип, гіперемія шкіри.

Порушення опорно-рухового апарату: часто - міалгія, артралгія.

Загальні порушення: дуже часто – грипоподібний синдром, гарячка, озноб, загальна слабкість.

Реакції в місці ін'єкції: почервоніння, припухлість, болючість; дуже рідко - некроз у місці ін'єкцій.

Інші побічні ефекти: безсоння, запаморочення, відчуття тривоги.

Передозування

Випадки передозування не описані.

Лікарська взаємодія

Необхідно дотримуватись обережності при одночасному застосуванні β-імуноферону 1а з препаратами, що мають вузький терапевтичний індекс і кліренс котрих значно залежить від цитохрому Р450, наприклад, протиепілептичні препарати і антидепресанти.

Взаємодія β-імуноферону 1а з ГКС або АКТГ не вивчалась, проте результати клінічних досліджень свідчать, що хворі з розсіяним склерозом можуть під час рецидивів захворювання отримувати β-імуноферон 1а у сполученні з ГКС або АКТГ. Несумісний з мієлосупресивними препаратами.

Несумісність

Не змішувати з іншими лікарськими засобами. Не використовувати в якості розчинника інші лікарські засоби, крім тих, що зазначені в розділі «Спосіб застосування та дози».

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Інтерферони є групою ендогенних глікопротеїнів, яким притаманні імуномодулюючі, противірусні та антипроліферативні властивості. β-імуноферон 1а - рекомбінантний інтерферон бета 1а, являє собою нативну амінокислотну послідовність, ідентичну природному людському інтерферону бета. Одержують з використанням клітин ссавців (яєчники китайського хом'яка). Механізм дії β-імуноферону 1а при розсіяному склерозі нез”ясован остаточно. Відомо, що препарат сприяє обмеженню уражень ЦНС, які є основою захворювання. Фармакодинаміка не залежить від шляху введення β-імуноферона 1а. Концентації інтерферону бета після підшкірного і внутрішньомм’язового введення рівноцінні.

Фармакокінетика

Після одноразового введення в дозі 60 мкг максимальна концентрація при визначенні імунологічним методом становить близько 6-10 МО/мл і досягається, в середньому, через 3 години після введення. Після 4-разового підшкірного введення в тій же дозі з інтервалом у 48 годин спостерігалася помірна кумуляція (AUC збільшувалася приблизно у 2,5 разу). Після одноразової ін'єкції в межах 24 годин підвищуються внутрішньоклітинна і сироваткова активність 2-5А синтетази і рівні бета-2 мікроглобуліну та неоптерину в сироватці крові, які поступово знижуються протягом 2-х днів. Внутрішньом'язове і підшкірне введення спричиняє однакові реакції. Після 4-разового підшкірного введення з інтервалом у 48 годин зазначені біологічні ефекти зберігаються, ознаки толерантності не розвиваються. β-імуноферон 1а метаболізується в організмі і виводиться з жовчю і сечею.

Фізико-хімічні властивості

прозора або з легкою опалесценцією безбарвна або жовтувата рідина.

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

Деякі несприятливі ефекти з боку ЦНС, обумовлені застосуванням β-імуноферону 1а, можуть впливати на спроможність пацієнтів до керування транспортними засобами і роботі з потенційно небезпечними механізмами.

Використання препарату дітьми

Досвід застосування β-імуноферону 1а дітям з розсіяним склерозом віком до 18 років відсутній, тому препарат не варто застосовувати для лікування хворих цієї вікової категорії.

Особливості застосувавння. З обережністю призначають хворим на депресію. Хворі з проявами депресії повинні знаходитися під наглядом, їм слід проводити відповідну терапію. При необхідності терапію β-імунофероном 1а припиняють.

Слід виявляти обережність при лікуванні β-імунофероном 1а хворих, у яких раніше спостерігалися судомні напади. Якщо епілептичні напади вперше з'явилися під час лікування β-імунофероном 1а, потрібно з'ясувати етіологію нападів і призначити протисудомну терапію перед тим, як відновити лікування β-імунофероном 1а.

Пацієнти з ішемічною хворобою серця, застійною серцевою недостатністю або аритмією повинні знаходитися під наглядом лікаря, щоб уникнути погіршення клінічного стану на початку терапії β-імунофероном 1а.

У хворих, які застосовують β-імуноферон 1а, іноді відзначається некроз у місці ін'єкцій. Для зниження ризику його розвитку слід кожний раз змінювати місце ін'єкції. Процедуру самовведення препарату хворими необхідно періодично перевіряти, особливо якщо розвиваються місцеві реакції. Якщо відмічаються численні шкірні ушкодження, застосування β-імуноферону 1а слід припинити до їх загоєння. Пацієнти, які мають поодинокі ушкодження, можуть продовжувати лікування, за умови, що розмір некрозу незначний.

Хворих слід попередити про здатність β-імуноферону 1а спричиняти аборти. Під час лікування необхідна ретельна контрацепція.

Під час лікування β-імунофероном 1а рекомендується визначати кількість лейкоцитів і тромбоцитів у периферичній крові, лейкоцитарну формулу, біохімічні показники, зокрема функціональні печінкові тести.

При введенні інтерферону бета-1а хворим з тяжкою печінковою або нирковою недостатністю, а також з тяжкою мієлосупресією слід дотримуватись особливої обережності і проводити ретельний моніторинг.

До інтерферону бета-1а можуть вироблятися антитіла, наявність антитіл знижує фармакодинамічні ефекти інтерферону бета-1а. Розвиток нейтралізуючих антитіл може супроводжуватися зниженням клінічного ефекту лікування. Якщо пацієнт слабко реагує на терапію β-імунофероном 1а і при цьому в нього визначаються нейтралізуючі антитіла, слід розглянути питання про доцільність продовження застосування β-імуноферону 1а.

Використання вагітними або при годуванні груддю

Застосування β-імуноферону 1а у період вагітності та годування груддю не рекомендується.

Упаковка

Розчин для ін’єкцій по 12 000 000 МО у флаконах №10.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

2 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці, у холодильнику при температурі від 2 0С до 8 0С. Зберігати у недоступному для дітей місці.


Отзывы