Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Тризивир

Міжнародна назва: Zidovudine, lamivudine and abacavir
Виробник: Глаксо Оперейшнс ЮК Лімітед (Велика Британія)/
АТ Код: АТС J05A R04
Клінико-фармакологічна група: Противірусні засоби для системного застосування. Противірусні засоби для лікування ВІЛ, комбінація.
Форма випуску: Таблетки, вкриті оболонкою

Склад

діючі речовини: абакавір, ламівудин, зидовудин;

1 таблетка містить 300 мг абакавіру у вигляді абакавіру сульфату, 150 мг ламівудину та 300 мг зидовудину;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят (тип А), магнію стеарат, Opadry® зелений 03B11434.

Показання

Лікування ВІЛ-інфікованих дорослих та підлітків віком від 12 років.

Протипоказання

Застосування Тризивіру протипоказане пацієнтам з відомою гіперчутливістю до препарату або до будь-якого з його компонентів (абакавіру, ламівудину чи зидовудину), а також до будь-якого допоміжного складника препарату.

Тризивір протипоказаний пацієнтам з порушеннями функції печінки.

Тризивір протипоказаний пацієнтам з термінальною стадією порушення функції нирок.

Враховуючи наявність у складі препарату зидовудину, Тризивір протипоказаний пацієнтам з рівнем нейтрофілів нижче 0,75 х 109/л або рівнем гемоглобіну нижче 7,5 г/дл, чи 4,65 ммоль/л .

Дозування

Рекомендована доза Тризивіру для дорослих та підлітків віком від 12 років – по 1 таблетці 2 рази на добу.

Тризивір не слід застосовувати підліткам та дорослим з масою тіла менше 40 кг, оскільки неможливо скоригувати дозу фіксованих комбінацій. Тризивір можна застосовувати незалежно від приймання їжі.

Лікування призначає лікар, який має досвід терапії ВІЛ-інфекції.

У разі, якщо потрібно припинити лікування одним зі складників Тризивіру або зменшити дозу, можна скористатись окремими формами випуску абакавіру, ламівудину та зидовудину.

Порушення функції нирок.

Може виникнути необхідність зменшити дозу ламівудину або зидовудину пацієнтам з порушеною функцією нирок. Тому рекомендується призначати окремі препарати абакавіру, ламівудину та зидовудину пацієнтам зі зниженою функцією нирок (кліренс креатиніну <50 мл/хв). Тризивір не призначають пацієнтам з термінальною стадією захворювання нирок.

Порушення функції печінки.

Тризивір протипоказаний пацієнтам з порушеннями функції печінки .

Дозування для хворих літнього віку.

Спеціальних даних з фармакокінетики щодо пацієнтів віком понад 65 років немає. Рекомендується звертати особливу увагу на цю групу хворих у зв‘язку з можливістю вікового зниження ниркової функції або зміни гематологічних показників.

Корекція дози для пацієнтів з гематологічними побічними ефектами.

Корекція дози зидовудину може бути необхідною у випадку падіння рівня гемоглобіну нижче 9 г/дл чи 5,59 ммоль/л або ж падіння кількості нейтрофілів нижче 1,0 х 109/л . У цьому випадку потрібно використовувати абакавір, ламівудин та зидовудин в ізольованих формах.

Побічні дії

Тризивір містить абакавір, ламівудин та зидовудин. Таким чином, при лікуванні Тризивіром можна очікувати побічні явища, пов’язані з цими активними компонентами (див. таблицю нижче). Для багатьох із цих ефектів залишається нез’ясованим, чи пов’язані вони з активними інгредієнтами, широким спектром інших ліків, які застосовують при лікуванні ВІЛ, чи є результатом самої хвороби. Оцінки профілю безпеки Тризивіру у ході клінічних досліджень все ще не існує.

Передозування

Передозування Тризивіру не описане. Після гострого передозування зидовудину або ламівудину не спостерігалося специфічних симптомів або явищ, крім тих, що описані в розділі побічних ефектів. Летальних випадків не було, всі пацієнти одужали. Одноразові дози до 1200 мг і добові дози до 1800 мг абакавіру застосовували пацієнтам у ході клінічних досліджень. Жодних несподіваних побічних реакцій не було описано. Вплив більш високих доз невідомий.

У випадку передозування пацієнт повинен бути під наглядом з метою виявлення токсичності . При необхідності проводиться стандартна підтримуюча терапія. Ламівудин піддається діалізу, тому при передозуванні можна використати постійний гемодіаліз, хоча цей метод достатньо не вивчений. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз мають обмежений вплив на виведення зидовудину, але прискорюють елімінацію його метаболіту. Невідомо, чи виводиться абакавір за допомогою перитонеального діалізу або гемодіалізу.

За детальнішою інформацією лікар може звернутися до інструкцій для медичного застосування ламівудину, абакавіру та зидовудину.

Лікарська взаємодія

Клінічні дослідження свідчать, що не існує клінічно значущих взаємодій між абакавіром, зидовудином та ламівудином. Оскільки Тризивір містить абакавір, ламівудин та зидовудин, будь-які взаємодії, виявлені для кожного з цих препаратів, можуть спостерігатися і для Тризивіру.

Взаємодії, зазначені нижче, не можуть вважатися вичерпними, однак представляють класи медичних препаратів, при призначенні яких слід бути обережними.

Взаємодії стосовно абакавіру.

З огляду на результати експерименту in vitro та відомі шляхі метаболізму абакавіру, його взаємодія з іншими препаратами, опосередкована цитохоромом Р450, є малоймовірною. Абакавір не виявляє здатності пригнічувати метаболізм, що здійснюється ферментом ЗА4 цитохрому Р450. In vitro було також встановлено, що абакавір не пригнічує ферменти CYP 3A4, CYP 2C9 або CYP 2D6. Індукція печінкового метаболізму у клінічних дослідженнях не спостерігалася. Таким чином, існує незначна можливість взаємодій з антиретровірусними інгібіторами протеаз та іншими препаратами, що метаболізуються більшістю ферментів Р450.

Етанол. Метаболізм абакавіру порушується при одночасному застосуванні етанолу, що призводить до збільшення AUC абакавіру приблизно на 41 %. Ці дані не вважаються клінічно значущими. Абакавір не впливає на метаболізм етанолу.

Метадон. У фармакокінетичному дослідженні одночасне застосування 600 мг абакавіру два рази на добу з метадоном призвело до зниження Cmax абакавіру на 35 % і затримки tmax на 1 годину, однак AUC залишалася незмінною. Зміни фармакокінетики абакавіру не вважаються клінічно значущими. У цьому дослідженні абакавір збільшував середній системний кліренс метадону на 22 %. Ця зміна не розглядається як клінічно значуща для більшості пацієнтів, проте у деяких випадках може бути необхідною корекція дози метадону.

Ретиноїди. Ретиноїдні сполуки, такі як ізотретиноїн, виводяться за участю алкогольдегідрогенази. Взаємодії з абакавіром можливі, але не вивчені.

Взаємодії стосовно ламівудину.

Вірогідність метаболічної взаємодії з ламівудином низька через обмежений метаболізм, низький ступінь зв’язування з білками та майже повну ниркову елімінацію ламівудину у незміненому стані. Можливість взаємодій з іншими одночасно застосовуваними препаратами слід мати на увазі, особливо у випадках, коли основним шляхом виведення є нирковий.

Триметоприм. Застосування триметоприму/сульфаметоксазолу 160 мг/800 мг (ко-тримоксазолу) збільшує на 40 % рівень ламівудину завдяки триметоприму. Але якщо у пацієнта немає ниркової недостатності, коригування дози не потрібне (див. «Спосіб застосування та дози»). Ламівудин не впливає на фармакокінетику триметоприму або сульфаметоксазолу. Вплив одночасного призначення ламівудину з більш високими дозами ко-тримоксазолу, що застосовується для лікування пневмонії, викликаної Pneumocystis carinii, та токсоплазмозу, не вивчався.

Залцитабін. Ламівудин може пригнічувати внутрішньоклітинне фосфорилювання залцитабіну при одночасному призначенні цих препаратів. Тому Тризивір не рекомендується застосовувати у поєднанні із залцитабіном.

Взаємодії стосовно зидовудину.

Зидовудин виводиться головним чином шляхом кон’югації у печінці до неактивного глюкуронідного метаболіту. Активні речовини, які елімінуються переважно шляхом печінкового метаболізму, особливо через глюкуронізацію, здатні пригнічувати метаболізм зидовудину.

Атоваквон. Наявних данних про вплив зидовудину на фармакокінетику атоваквану немає. Однак фармакокінетичні дані показують, що атоваквон зменшує рівень метаболізму зидовудину до його глюкуронідного метаболіту (AUC зидовудину збільшується на 33 % і пік концентрації глюкуроніду у плазмі зменшується на 19 %). При дозуванні 500 або 600 мг/день вважається маловірогідним, щоб протягом 3 тижнів, що є курсом лікування атоваквоном гострої пневмонії, викликаної Pneumocystis carinii, може збільшитись частота побічних ефектів, пов’язаних із вищим рівнем зидовудину у плазмі крові. При тривалій терапії атоваквоном слід дуже ретельно спостерігати за пацієнтом.

Кларитроміцин. Таблетки кларитроміцину зменшують абсорбцію зидовудину. Цього можна уникнути при застосуванні зидовудину та кларитроміцину зі щонайменш двогодинним інтервалом.

Ламівудин. Одночасне застосування зидовудину з ламівудином призводить до збільшення концентрації зидовудину на 13 % та Сmax на 28 %. Однак його загальний рівень суттєво не змінюється. Ці зміни не впливають на безпеку пацієнта, тому корекція дози не потрібна. Зидовудин не впливає на фармакокінетику ламівудину.

Фенітоїн. При застосуванні зидовудину у деяких пацієнтів відзначався низький рівень фенітоїну в крові, в одного пацієнта було відзначено підвищений його рівень. Ці спостереження свідчать про необхідність ретельного контролю рівня фенітоїну у крові хворих, які приймають Тризивір та фенітоїн.

Фенобарбітал. Взаємодія не вивчалась. Потенційно можливе незначне зниження концентрації зидовудину у плазмі крові. Даних щодо рекомендацій з корекції дози недостатньо.

Пробенецид. Обмежені дані свідчать, що пробенецид підвищує період напіввиведення та рівень зидовудину через пригнічення глюкуронізації. Ниркова екскреція глюкуроніду (та, можливо, самого зидовудину) у присутності пробенециду зменшується.

Рифампіцин. Обмежені дані свідчать, що одночасне призначення зидовудину та рифампіцину зменшує рівень зидовудину на 48 ± 34 %. Однак клінічне значення цього явища невідоме.

Ставудин. Зидовудин може пригнічувати внутрішньоклітинне фосфорилювання ставудину при одночасному застосуванні цих препаратів. Тому ставудин не рекомендується призначати у поєднанні з Тризивіром.

Вальпроєва кислота, флюконазол або метадон. Було показано, що при сумісному застосуванні із зидовудином збільшується його AUC з відповідним зниженням його кліренсу. Оскільки дані обмежені, клінічна значущість цього невідома. Пацієнт повинен знаходитись під ретельним спостереженням для виявлення ознак токсичності зидовудину.

Антагоністи Н1-рецепторів. Взаємодія не вивчалась, корекція дози не потрібна.

Рибавірин. Загострення анемії, пов’язане із застосуванням рибавірину, спостерігалось у хворих, які приймали зидовудин у складі комплексного лікування ВІЛ, хоча точний механізм цього залишається нез’ясованим. Тому не рекомендується суміщати рибавірин та зидовудин. Лікар повинен замінити зидовудин іншим противірусним препаратом у складі комбінованої антиретровірусної терапії, якщо така вже призначена. Це особливо важливо для пацієнтів з відомою зидовудиніндукованою анемією в анамнезі.

Інші препарати, включаючи, але не вичерпно, ацетилсаліцилову кислоту, кодеїн, морфін, метадон, індометацин, кетопрофен, напроксен, оксазепам, лоразепам, циметидин, клофібрат, дапсон і ізопринозин, можуть змінювати метаболізм зидовудину шляхом конкурентного пригнічення глюкуронізації або прямого пригнічення мікросомального метаболізму у печінці. Тому треба з обережністю застосовувати ці препарати у комбінації з Тризивіром, особливо у разі тривалого лікування.

Одночасне застосування, здебільшого у гострих випадках, із препаратами, що є потенційно нефротоксичними або мають мієлосупресивні властивості (такими як пентамідин для системного застосування, дапсон, піриметамін, ко-тримоксазол, амфотерицин, флюцитозин, ганцикловір, інтерферон, вінкристин, вінбластин і доксорубіцин), також може збільшити ризик побічних ефектів зидовудину. При необхідності одночасного застосування Тризивіру та будь-якого з цих препаратів слід проводити моніторування функції нирок та гематологічних параметрів та при необхідності зменшувати дозу одного чи кількох складників терапії.

Враховуючи, що у пацієнтів, які одержують Тризивір, можуть розвиватись опортуністичні інфекції, може бути необхідним призначення профілактичної антибактеріальної терапії, яка може включати ко-тримоксазол, пентамідин, піриметамін і ацикловір. Обмежені дані клінічних досліджень свідчать про відсутність істотного збільшення ризику побічних ефектів зидовудину з цими препаратами.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Ламівудин, зидовудин та абакавір є сильними селективними інгібіторами ВІЛ-1 і ВІЛ-2. Ламівудин є високосинергічним відносно зидовудину у гальмуванні реплікації ВІЛ у культурі клітин. Абакавір є синергічним in vitro у поєднанні з зидовудином та чинить адитивну дію у поєднанні з ламівудином. Усі три препарати послідовно метаболізуються внутрішньоклітинними кіназами до 5-трифосфатів (ТФ). Ламівудин-ТФ, абакавір-ТФ та зидовудин-ТФ є конкурентними інгібіторами зворотної транскриптази вірусу імунодефіциту людини. Але головним механізмом антивірусної активності є включення інгредієнтів у вигляді монофосфату до ланцюга вірусної ДНК, результатом чого буде припинення її реплікації. Трифосфати ламівудину, абакавіру та зидовудину проявляють значно меншу спорідненість з ДНК-полімеразою клітини-хазяїна. Перехресна резистентність між абакавіром, зидовудином чи ламівудином та інгібіторами протеази або ненуклеозидними інгібіторами зворотної транскриптази маловірогідна. Знижена чутливість до абакавіру продемонстрована у груп пацієнтів з неконтрольованою реплікацією вірусу, які раніше отримували лікування і є резистентними до інших нуклеозидних інгібіторів.

Фармакокінетика

Абсорбція. Ламівудин, абакавір та зидовудин добре абсорбуються зі шлунково-кишкового тракту. Біодоступність ламівудину у дорослих при прийомі всередину становить 80-85%, абакавіру – 83 %, зидовудину – 60-70 %. У ході фармакокінетичного дослідження ВІЛ-інфікованих фармакокінетичні параметри абакавіру, ламівудину та зидовудину у фазі плато були подібними до таких при призначенні одного Тризивіру та комбінації Комбівіру (комбінованого препарату ламівудину та зидовудину) з Зіагеном (абакавіром). Параметри фази плато також були аналогічні до значень, отриманих під час дослідження біоеквівалентності Тризивіру у здорових добровольців. Під час дослідження біоеквівалентності порівнювали Тризивір з комбінованим застосуванням ламівудину 150 мг, зидовудину 300 мг та абакавіру 300 мг. Вивчали також вплив їжі на швидкість та ступінь абсорбції. Була показана біоеквівалентність Тризивіру та комбінації ламівудину 150 мг, зидовудину 300 мг та абакавіру 300 мг. При прийманні їжі знижувалася швидкість абсорбції Тризивіру, проте ступінь абсорбції не змінювався. Виявлені зміни не вважаються клінічно значущими, Тризивір можна застосовувати незалежно від приймання їжі. Розподіл. Досліди щодо внутрішньовенного введення ламівудину, абакавіру та зидовудину показали, що середній об’єм розподілу становить 1,3, 0,89 і 1,6 л/кг відповідно. У терапевтичних дозах ламівудин дає лінійну фармакокінетичну криву та у невеликій кількості зв’язується з головними білками плазми (менше 36 % сироваткового альбуміну in vitro). Зв‘язування зидовудину з білками плазми становить від 34 % до 38 %. Ступінь зв’язування з білками абакавіру у терапевтичних концентраціях низький або помірний (близько 49 %). Ламівудин, абакавір та зидовудин проникають до центральної нервової системи (ЦНС) і досягають спинномозкової рідини (СМР). Середнє співвідношення кількості СМР/сироватка для ламівудину та зидовудину через 2-4 години після перорального прийому становить приблизно 0,12 і 0,5 відповідно. Дійсний ступінь проникнення ламівудину до ЦНС та його зв’язок із клінічною ефективністю залишаються невідомими. Дослідження ВІЛ-інфікованих пацієнтів показали високий ступінь проникнення абакавіру у спинномозкову рідину, при цьому AUC (площа під кривою концентрація/час) у спинномозковій рідині становила від 30 % до 44 % рівня у плазмі крові. Метаболізм. Метаболізм ламівудину – вторинний шлях його виведення. Ламівудин виводиться головним чином шляхом ниркової екскреції у незміненому стані. Імовірність метаболічної взаємодії з іншими препаратами низька внаслідок невисокого ступеня метаболізму в печінці (5-10 %) і низького рівня зв’язування з білками у плазмі крові. 50-80 % зидовудину виводиться шляхом ниркової екскреції у вигляді головного метаболіту 5-глюкуронідзидовудину, який присутній як у сечі, так і в плазмі. Після внутрішньовенного введення визначається 3’-аміно-3’-деокситимідин як метаболіт зидовудину. Абакавір метаболізується головним чином у печінці, менше 2 % призначеної дози виводиться нирками у незміненому стані. Основні шляхи метаболізму – алкогольдегідрогеназний шлях та глюкуронізація з утворенням 5’-карбоксильної кислоти та 5’-глюкуроніду; 66 % введеної дози виводиться з сечею. Виведення. Період напіввиведення ламівудину становить від 5 до 7 годин. Середній системний кліренс ламівудину становить приблизно 0,32 л/год/кг, виводиться препарат головним чином нирками (більше 70 %) за допомогою системи транспорту органічних катіонів. Вивчення показало, що при нирковій недостатності виведення ламівудину гальмується, тому при кліренсі креатиніну, що дорівнює або менше 50 мл/хв, потрібне зниження дози ламівудину (див. «Спосіб застосування та дози»). При внутрішньовенному введенні зидовудину середній кінцевий період напіввиведення з плазми становить 1,1 години, а середній системний кліренс становить 1,6 л/год/кг. Передбачуваний нирковий кліренс зидовудину становить 0,34 л/год/кг, виведення препарату відбувається шляхом гломерулярної фільтрації та активної тубулярної екскреції. При нирковій недостатності концентрація зидовудину підвищується. Середній період напіввиведення абакавіру – приблизно 1,5 години. Після тривалого застосування абакавіру у дозі 300 мг 2 рази на добу не відбувається значної кумуляції. Препарат біотрансформується у печінці з подальшим виведенням метаболітів із сечею. Метаболіти та незмінений абакавір виявляються в сечі у кількості приблизно 83 % від призначеної дози; решта виводиться з калом.

Фармацевтичні характеристики.

Фізико-хімічні властивості

таблетки капсулоподібної форми, вкриті оболонкою, блакитно-зеленого кольору з маркуванням «GX LL1» з одного боку.

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

Спеціальні дослідження з цього приводу не проводилися. Виходячи з фармакологічних характеристик препарату, немає підстав припускати будь-який шкідливий вплив. Але для визначення здатності виконувати ці функції треба брати до уваги клінічний стан пацієнта та профіль побічних ефектів Тризивіру.

Особливості застосування

Загалом за даними клінічних досліджень, проведених до введення скринінгу на наявність HLA B*5701 алелі, приблизно у 5 % досліджуваних, які отримували абакавір, розвивалася реакція гіперчутливості, що в окремих випадках закінчилася летально. Вона характеризується симптомами, що вказують на залучення багатьох органів та систем організму.

Майже у всіх пацієнтів з реакціями гіперчутливості розвиваються гарячка та/або висип (зазвичай плямисто-папульозний або кропив’янка) як складова частина синдрому, однак інколи спостерігаються реакції без висипу та гарячки.

Симптоми можуть спостерігатися у будь-який момент лікування абакавіром, однак зазвичай вони проявляються протягом перших 6 тижнів лікування (середній час до початку симптомів – 11 днів).

Явища та симптоми реакції гіперчутливості розглядаються нижче.

Явища, що спостерігаються не менш ніж у 10 % пацієнтів з реакцією гіперчутливості, виділені у тексті жирним шрифтом .

Шкіра: висип (зазвичай плямисто-папульозний або кропив’янка).

Шлунково-кишковий тракт: нудота, блювання, діарея, біль у животі , виразки у ротовій порожнині.

Дихальна система: задишка, кашель , біль у горлі, респіраторний дистрес-синдром у дорослих, дихальна недостатність.

Різне: гарячка, втомлюваність, загальне нездужання , набряки, лімфоаденопатія, артеріальна гіпотензія, кон’юнктивіт, анафілаксія.

Неврологія/психіатрія: головний біль , парестезії, летаргія.

Гематологія: лімфопенія.

Печінка/підшлункова залоза: підвищення показників функції печінки , гепатит, печінкова недостатність.

Скелетно-м’язова система: міалгії, рідко – міоліз, артралгії, підвищення рівня креатинфосфокінази.

Урологія: підвищення рівня креатиніну, ниркова недостатність.

Деяким пацієнтам з гіперчутливістю раніше ставили діагноз захворювань дихальної системи (пневмонія, бронхіт, фарингіт), грипоподібних захворювань, гастроентериту або реакцій на інші препарати. Така затримка визначення діагнозу гіперчутливості призводила до того, що пацієнти продовжували застосовувати абакавір або відновлювали його застосування; це викликало появу більш тяжкої реакції гіперчутливості або летальний наслідок.

Таким чином, слід завжди мати на увазі можливість реакції гіперчутливості, якщо у пацієнтів спостерігаються вищевказані симптоми. Якщо реакцію гіперчутливості не можна виключити, застосування Тризивіру або будь-якого іншого препарату, що містить абакавір (Зіаген, Ківекса), не слід розпочинати знову.

При продовженні терапії симптоми реакції гіперчутливості погіршуються, а після відміни абакавіру завичай проходять.

Повторне призначення абакавіру після реакції гіперчутливості призводить до швидкого поновлення симптомів у межах кількох годин. Такий рецидив реакції гіперчутливості може бути більш вираженим, ніж перший прояв, і призвести до небезпечної для життя артеріальної гіпотензії та летального наслідку. Незалежно від наявності у них HLA B*5701 алелі пацієнтам, у яких розвинулася реакція гіперчутливості, необхідно припинити застосування Тризивіру і більше ніколи не приймати його або будь-який інший препарат, що містить абакавір (Зіаген, Ківекса).

Є поодинокі повідомлення про реакції гіперчутливості після повторного призначення абакавіру у випадках, коли припиненню застосування передував один ключовий симптом гіперчутливості (наприклад висип, гарячка, втомлюваність/загальне нездужання, шлунково-кишкові або респіраторні симптоми).

У дуже рідких випадках були описані реакції гіперчутливості при відновленні терапії у пацієнтів, у яких не було раніше симптомів гіперчутливості.

Побічні явища, описані у зв’язку з застосуванням окремих компонентів Тризивіру

(Побічні явища, які спостерігаються не менш ніж у 5 % пацієнтів , виділені у тексті).

Важливо: гіперчутливість до абакавіру описана вище.

 

Абакавір Ламівудин Зидовудин
З боку серцево-судинної системи Кардіоміопатія
З боку шлунково-кишкового тракту Нудота, блювання, діарея Нудота, блювання , діарея, біль у верхній частині живота Нудота, блювання, анорексія , діарея, біль у животі, пігментація слизової оболонки рота, диспепсія та метеоризм
З боку кровоносної системи Анемія та нейтропенія (інколи тяжкі) істинна еритроцитарна аплазія, тромбоцитопенія Анемія, нейтропенія і лейкопенія та апластична анемія (докладно див. нижче), тромбоцитопенія та панцитопенія з гіпоплазією кісткового мозку, істинна еритроцитарна аплазія
З боку печінки /підшлункової залози Панкреатит Транзиторне підвищення рівня печінкових ферментів (АСТ, АЛТ), підвищення амілази сироватки, панкреатит, гепатит Захворювання печінки (наприклад тяжка гепатомегалія зі стеатозом), підвищення рівня печінкових ферментів та білірубіну у крові, панкреатит
З боку метаболічної/ ендокринної систем Лактоацидоз1, гіперлактатемія, перерозподіл/ акумуляція жирових відкладень на тілі2 Лактоацидоз1, гіперлактатемія, перерозподіл/ акумуляція жирових відкладень на тілі2 Лактоацидоз1, гіперлактатемія, перерозподіл/акумуляція жирових відкладень на тілі2
З боку скелетно-м’язової системи М’язові розлади, рідко рабдоміоліз, артралгія Міалгія, міопатія
З боку неврології/ психіатрії Головний біль Головний біль, безсоння, периферична нейропатія, парестезії Головний біль, безсоння , парестезії, запаморочення, сонливість, заторможеність свідомості, судоми, неспокій, депресія
З боку дихальної системи Кашель, назальні симптоми Кашель, задишка
З боку шкіри Висип без системних проявів. Дуже рідко – поліморфна ерітема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз Висип, алопеція, ангіоневротичний набряк Висип, пігментація нігтів та шкіри, кропив’янка, свербіж, пітливість
Інші порушення Гарячка, летаргія, втомлюваність , анорексія Гарячка, нездужання, втомлюваність Нездужання, гарячка, часте сечовипускання, зміни смаку, генералізований біль, озноб, біль у грудях, грипоподібний синдром, гінекомастія, астенія

1 Лактоацидоз – див. розділ «Особливості застосування».

2Перерозподіл/акумуляція жирових відкладень на тілі – див. розділ «Особливості застосування». Частота виникнення цього явища залежить від багатьох факторів, включаючи конкретну антиретровірусну комбінацію препаратів.

Побічні дії, пов‘язані з абакавіром

Багато з наведених вище симптомів (нудота, блювання, діарея, гарячка, летаргія, висип) виникають як складові частини реакції гіперчутливості. Тому хворим з будь-яким із цих симптомів слід ретельно обстежитися на наявність реакцій гіперчутливості. У разі припинення лікування Тризивіром через наявність хоча б одного з цих симптомів відновлення лікування Тризивіром можливе лише під безпосереднім контролем лікаря .

Гематологічні побічні явища, пов’язані з зидовудином.

Анемія (що може потребувати трансфузій), нейтропенія, лейкопенія та апластична анемія частіше спостерігаються при застосуванні високих доз (1200-1500 мг/добу) у пацієнтів з пізніми стадіями ВІЛ-хвороби (особливо з низьким резервом кісткового мозку до початку лікування), а особливо – у пацієнтів з кількістю CD4 клітин менше 100/мм3. Може виникнути необхідність у зниженні дози або відміні лікування .

Нейтропенія частіше спостерігається у пацієнтів, у яких кількість нейтрофілів, рівень гемоглобіну та рівень вітаміну В12 у сироватці крові були низькими на початку лікування зидовудином.

Метаболічні порушення

Комбінована антиретровірусна терапія асоціюється з метаболічними порушеннями, такими як гіпертригліцеридемія, гіперхолестеролемія, інсулінрезистентність, гіперглікемія та гіперлактатемія.

Опортуністичні інфекції

У ВІЛ-інфіковних пацієнтів з тяжким імунодефіцитом на початку комбінованої антиретровірусної терапії можуть виникати запальні реакції на асимптоматичні або залишкові опортуністичні інфекції .

Остеонекроз

Повідомлялось про випадки остеонекрозу, особливо у пацієнтів зі загальновизнаними факторами ризику, пізніми стадіями ВІЛ–хвороби або тривалим застосуванням комбінованої антиретровірусної терапії. Частота цього невідома .

Використання препарату дітьми

Препарат не застосовують для лікування дітей віком до 12 років.

Використання вагітними або при годуванні груддю

Фертильність

Даних щодо впливу абакавіру, ламівудину або зидовудину на жіночу фертильність немає. У чоловіків зидовудин не впливав на кількість, морфологію та рухливість сперматозоїдів.

Вагітність

Безпека застосування Тризивіру у період вагітності не встановлена. За даними репродуктивних досліджень на тваринах застосування ламівудину, абакавіру і зидовудину асоціювалося з рядом змін. Тому застосування Тризивіру у період вагітності можливе лише тоді, коли очікувана користь для матері буде перевищувати можливий ризик для плода.

Повідомлялося про легкі минущі підвищення рівня лактату у сироватці крові, що можуть бути наслідком порушення функції мітохондрій, у новонароджених і немовлят, на яких мали вплив нуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази під час вагітності або пологів. Клінічне значення цього підвищення рівня лактату у сироватці крові невідоме. Існують також поодинокі повідомлення про затримку розвитку, судоми та інші неврологічні захворювання. Проте причинний взаємозв’язок цих подій із впливом нуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази під час вагітності або пологів не встановлений. Ці дані не мають відношення до рекомендацій щодо застосування антиретровірусних препаратів для попередження вертикальної передачі ВІЛ у вагітних.

У пацієнток, ко-інфікованих гепатитом, які лікуються препаратом, що містить ламівудин, таким як Тризивір, та згодом завагітніли, існує можливість повернення симптомів гепатиту після припинення лікування ламівудином.

Трансмісія від матері до плода

За даними досліджень застосування зидовудину вагітним і подальше лікування новонароджених призводило до значного зменшення рівня трансмісії ВІЛ від матері до плода.

Годування груддю

ВІЛ-інфікованим жінкам рекомендують у разі можливості не годувати груддю своїх немовлят за будь-яких умов, щоб уникнути передачі ВІЛ-інфекції. Ламівудин та зидовудин екскретуються у грудне молоко людини в концентраціях, подібних до тих, які виявляються в сироватці. Вважають, що абакавір також проникає в грудне молоко, однак цей факт не підтверджений. Матерям, які лікуються Тризивіром, не рекомендується годувати дітей грудним молоком.

Упаковка

  • ;Окремі міркування щодо припинення терапії Тризивіром

Незалежно від наявності HLA B*5701 алелі, якщо лікування Тризивіром було відмінено і розглядається питання про відновлення лікування, слід оцінити причину відміни для того, щоб переконатися, що у пацієнта не було симптомів реакції гіперчутливості. Якщо не можна виключити реакцію гіперчутливості до Тризивіру або до будь-якого іншого препарату, що містить абакавір (Зіаген, Ківекса), лікування відновлювати не можна.

Отримані окремі повідомлення про реакцію гіперчутли

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

2 роки.

Зберігати при температурі не вище 30 °С. Зберігати у місцях, недоступних для дітей.