Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Тринелл

Виробник: АТ “Береш Фарма”, Угорщина.
АТ Код: АТС N02BE51
Клінико-фармакологічна група: Аналгезуючі і жарознижувальні лікарські засоби.
Форма випуску: Таблетки, вкриті плівковою оболонкою

Склад

1 таблетка містить парацетамолу 500 мг, пропіфеназону 300 мг, кофеїну 75 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кальцію гідрофосфат безводний, натрію крохмальгліколят (тип А), магнію стеарат, тальк, кремнію діоксид колоїдний безводний, повідон, гідроксипропілметилцелюлоза, поліоксид-40 стеарат (макроголу стеарат), титану діоксид, хіноліновий жовтий, патент голубий V (E 131), віск карнаубський.

Показання

Симптоматичне лікування болю слабкої й середньої інтенсивності, різної етіології, наприклад, головного болю, мігрені, зубного болю, болю у післяопераційний період, ревматичного болю, болю при менструації, а також послаблення болю і зниження температури при загальній застуді і грипі.

Протипоказання

Відома підвищена чутливість до піразолону й подібних речовин (феназону, амінофеназону, метамізолу), а також до фенілбутазону, ацетилсаліцилової кислоти.

Відома підвищена чутливість до складових даного лікарського препарату.

Тяжка печінкова і ниркова недостатність.

Спадковий дефіцит ферменту глюкоза-6-фосфатдегідрогеназа.

Порушення обміну порфірину (гостра печіночна порфірія).

Дитячий вік до 12 років.

Надмірне вживання алкоголю або хронічний алкоголізм.

Дозування

Разова доза для дітей старше 12 років і дорослих становить 1 таблетку. За необхідності протягом 24 годин можливий прийом ще 3 таблеток. Максимальна добова доза - 4 таблетки. Тривалість лікування визначається лікарем.

Побічні дії

  • Іноді можуть спостерігатися шкірні алергічні реакції (кропив’янка, еритема).
  • У поодиноких випадках у пацієнтів з підвищеною чутливістю побічні явища можуть бути такими: висип, еритема, кропив’янка, ангіоневротичний набряк, диспное, астма. Були повідомлення про анафілактичні реакції, включаючи анафілактичний шок. Багаторазовий прийом кофеїну протягом одного дня пацієнтами з підвищеною чутливістю може спричинити подразнення шлунково-кишкового тракту, тахікардію, надмірне збудження центральної нервової системи.
  • Пропіфеназон і парацетамол у поодиноких випадках можуть спричинювати тромбоцитопенію, лейкопенію, агранулоцитоз і панцитопенію.
  • Парацетамол у великих дозах (в основному при тривалому лікуванні) - токсичний, а в дуже великих дозах може призвести до руйнування печінки з летальним результатом (необоротний некроз печінкової тканини). Ранні симптоми токсичної дії парацетамолу: анорексія, нудота, блювання, підвищена пітливість, загальна слабкість, погіршення загального стану.
  • Великі дози препарату, прийняті протягом тривалого часу, можуть призвести також до погіршення функції нирок.

Передозування

Симптоми передозування можуть виявитися тільки при тривалому застосуванні денних доз, що у багато разів перевищують запропоновану дозу.

Симптоми передозування: нудота, блювання, анорексія, погіршення загального стану, біль у ділянці живота, блідість шкірних покривів, гіпертензія, аритмія, тахікардія, прискорене дихання, тремор, часте сечовипускання, сонливість, судоми, тривога, головний біль, збудження, дратівливість, шум у вухах. Лабораторні й інші показники передозування: протягом 12-48 годин після передозування підвищується вміст трансамінази і білірубіну в плазмі, виникає гепатомегалія і збільшується протромбіновий час. Печінкова кома настає через 48 годин, супроводжуючись жовтухою, гіпоглікемією і порушенням згортання крові.

Лікування передозування: при випадковому прийомі великих доз препарату треба промити шлунок і призначити симптоматичну терапію. У перші 10 годин потрібно застосування як антидоту N-ацетилцистеїну (перорально: дати початкову дозу 140 мг/кг маси тіла, через 8 годин давати підтримуючі дози по 70 мг/кг маси тіла через кожні 4 години). У випадку тяжкого передозування необхідний моніторинг показників життєво важливих функцій пацієнта під постійним спостереженням лікаря. У випадку судом необхідно внутрішньовенне введення барбітуратів швидкої дії або діазепаму.

Увага! Від застосування теофіліну необхідно втриматися, тому що він може спричиняти судоми.

Лікарська взаємодія

Взаємодії лікарського препарату з іншими лікарськими засобами складаються із взаємодій його складових.

Парацетамол

Антацидні лікарські засоби можуть зменшувати ступінь всмоктування сполучення, а також сповільнювати це всмоктування.

Хронічне вживання алкоголю може збільшити гепатотоксичність парацетамолу через надмірне утворення токсичного метаболіту - фенацетину (індукція CYP 2E1), а також спричинити виснаження глютатіонових депо в клітинах печінки.

Крім того, індукторами CYP 2E1 є карбамазепін, барбітурати, ізоніазид, фентоїн, рифампін, ритонавір і ін., які викликають таку ж дію, що хронічне споживання алкоголю.

Сульфінпіразон може індукувати посилення утворення фенацетину.

Парацетамол може знизити кліренс бузульфану.

Тривале застосування парацетамолу разом з нестероїдними протизапальними засобами (НПЗС) або саліцилатами збільшує ризик токсичної нефропатії, а також ракових захворювань нирок і сечового міхура.

Парацетамол може взаємодіяти з кумариновими та індадіоновими антикоагулянтами, підсилюючи їх гіпотромбінемічну відповідь, тому на підставі відповідного лабораторного контролю може бути необхідною модифікація дози.

У великих концентраціях парацетамол може пригнічувати дію інсуліну.

Кофеїн: Кофеїн з високою інтенсивністю метаболізується ферментами мікросом печінки, і це є визначальним чинником у взаємодіях кофеїну з іншими лікарськими препаратами за рахунок зниження або підвищення метаболізму цих сполучень.

Пероральні протизаплідні препарати знижують кліренс кофеїну й збільшують період його напіввиведення.

Певні антибіотики знижують кліренс кофеїну, тим самим, підвищуючи ризик токсичної дії цього сполучення. Найбільш важливі представники таких антибіотиків - ципрофлосацин, еноксацин, норфлоксацин, офлоксацин і еритроміцин.

Супутнє застосування кофеїну з барбітуратами може послабити їх гіпнотичний та спазмолітичний ефект.

Антиаритмічні препарати, наприклад, мексилетин, знижують кліренс кофеїну приблизно на 50%, тим самим підвищуючи ризик токсичної дії цього сполучення.

Супутнє застосування кофеїну з β-адреноблокаторами може призвести до взаємного пригнічення терапевтичного ефекту.

При супутньому застосуванні з літієм кофеїн збільшує виведення цього сполучення із сечею і, отже, знижує його терапевтичний ефект.

Пропіфеназон: Не рекомендується застосування пропіфеназону разом з іншими препаратами - інгібіторами циклооксигенази через загальні побічні ефекти (наприклад, спричинення ерозійних змін у шлунково-кишковому тракті).

Пропіфеназон може змінювати дію антикоагулянтів.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Препарат справляє знеболюючу, жарознижуючу та протизапальну дію, що зумовлено його складом: парацетамол - неселективний інгібітор центральної циклооксигенази; пропіфеназон - неселективний інгібітор циклооксигенази; кофеїн - конкурентний інгібітор A1- і А2-аденозинових рецепторів, інгібітор 3,5-ц-AMФ-фосфодіестерази.

Фармакокінетика

Всмоктування. Всі три діючі речовини досить швидко й майже повністю всмоктуються зі шлунково-кишкового тракту. Фармакокінетика Тринеллу складається з метаболізму кожного компонента окремо та їх фармакологічної взаємодії. Транспорт. Кожне із трьох діючих речовин комбінації відносно слабко зв'язується з білками плазми. Ступінь зв'язування становить 10% для пропіфеназону, 25% для парацетамолу і 25-36% для кофеїну. Біодоступність і розподіл. Парацетамол: об’єм розподілу парацетамолу становить 0,95 л/кг, після перорального прийому максимальна концентрація в плазмі досягається через 30-60 хвилин, період напіввиведення коливається від 2 до 4 годин. Близько 25% отриманої дози сполучення піддається метаболізму “першого проходження” у печінці, препарат метаболізується ферментами мікросом печінки шляхом гліколізування (близько 60%) і кон´югування із сульфатною групою (близько 30%). Незначна частина парацетамолу перетворюється у високореактивний проміжний продукт N-ацетил-бензо-хінонімін з подальшою інактивацією за допомогою клітинної глютатіонової системи. Співвідношення терапевтичної і токсичної концентрації в сироватці становить 1:10. Пропіфеназон: після перорального прийому близько 25% отриманої дози сполучення піддається метаболізму “першого проходження” у печінці, об’єм розподілу пропіфеназону дорівнює 0,4 л/кг, максимальна концентрація в плазмі досягається протягом 30-40 хвилин, максимум дії досягається через 90 хвилин, період напіввиведення пропіфеназону коливається в діапазоні 2,1-2,4 години. Кофеїн: після перорального прийому максимальна концентрація в плазмі досягається через 30-75 хвилин. Метаболізм кофеїну в дорослому організмі має дозозалежний характер, що передбачає метаболізм насичення. Період напіввиведення кофеїну із плазми становить 3-7 годин. Чотирьох-, п'ятикратний розбіг у періоді напіввиведення кофеїну із плазми є нормою для здорових людей. Основними метаболітами кофеїну є параксантин (80%), теобромін (10%) і теофілін (4%). Обсяг розподілу кофеїну становить близько 0,52-1,06 л/кг. Взаємодії, важливі з фармакологічної точки зору. Кофеїн викликає високозначуще збільшення AUC (площа під фармакокінетичною кривою, яка зображує залежність «концентрація/час») і AUMC (площа під першим моментом кривої AUC), достовірне підвищення Cmax (максимальна концентрація) і достовірне уповільнення кліренсу парацетамолу. На додаток до цього, парацетамол підвищує рівень вмісту пропіфеназону в крові й збільшує його період напіввиведення. Вищезгадані взаємодії підвищують аналгезуючу ефективність даного лікарського препарату. Виведення. 90-100% дози парацетамолу виводиться із сечею у формі кон´югатів. Кофеїн у незміненій формі, а також 80-90% його метаболітів виводяться із сечею, і тільки 2-5% дози виводиться з жовчю. Пропіфеназон виводиться із сечею у формі декількох метаболітів, двома основними з яких є N-дезметилпропіфеназон і гідроксиметилпропіфеназон. Лише 1% дози виводиться у формі вихідного сполучення. Метаболізм усіх компонентів значною мірою уповільнюється при нирковій або печінковій недостатності.

Особливості застосування

Необхідно повідомити пацієнтові, що даний аналгезуючий лікарський препарат можна приймати постійно і протягом тривалого часу тільки під контролем лікаря.

У таких випадках необхідна обережність при призначенні лікарського препарату (корекція дозування або часу між прийомами ЛЗ):

¨ печінкова недостатність (наприклад, при хронічному алкоголізмі або гепатиті);

¨ ниркова недостатність;

¨ синдром Гілберта (флуктуюча доброякісна жовтуха через відсутність ферменту глюкуроніл-трансферази);

¨ порушення гематопоезу.

Під час прийому препарату вживання алкоголю не рекомендується. Внаслідок тривалого застосування препарату може відбутися акумулювання парацетамолу, що може призвести до необоротної ниркової недостатності. Тривалий прийом аналгезуючих лікарських препаратів, що містять парацетамол, може спричинити серйозне кумулювання, що в окремих випадках може призвести до аналгетичної нефропатії і серйозної необоротної ниркової недостатності. У випадках астми, хронічного риніту, хронічної уртикарії, особливо якщо має місце підвищена чутливість і до інших протизапальних засобів, рекомендується підвищена обережність при застосуванні препарату. У деяких пацієнтів з підвищеною чутливістю траплялись астматичні напади і анафілактичний шок, пов'язані з прийомом препаратів, що містять пропіфеназон і парацетамол.

Прийом препарату може спотворювати такі показники лабораторних досліджень:

¨ концентрація сечової кислоти в плазмі,

¨ концентрація гепарину в плазмі,

¨ концентрація теофіліну в плазмі,

¨ концентрація амінокислот у сечі,

¨ рівень цукру в крові при використанні оксидазо-перокисдазного методу.

Постійний прийом аналгезуючих лікарських препаратів для лікування головного болю може призвести до хронічного головного болю. У випадках печінкової і ниркової недостатності слабкого ступеня дозування потребує індивідуального лікарського підходу (оцінки лікаря).

Увага! Якщо таблетку без води тримати в порожнині рота, то може статися забарвлення язика і порожнини рота, що не є шкідливим і не впливає на ефективність лікарського препарату.

Вплив на здатність керувати автотранспортом і складними механізмами: Не відомий.

Вагітність і лактація: Оскільки немає даних про застосування комбінації парацетамолу і пропіфеназону в період вагітності, призначення даного лікарського препарату в перші три місяці й в останні шість тижнів вагітності (в останньому випадку через можливість впливу на біосинтез простагландину і, внаслідок цього, виникнення дії, що перешкоджає пологам) рекомендовано тільки за абсолютними показаннями, а його застосування - тільки під контролем лікаря.

Оскільки діюча речовина проникає в материнське молоко й у ферментні системи дитини, в період лактації застосування даного лікарського препарату є протипоказаним.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері; по 1 або 2 блістери в картонній коробці.

Категория видачі

Без рецепта.

Умови та терміни зберігання

Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25оС. Термін придатності – 4 роки.


Комментарии: