Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Трилептал

Міжнародна назва: Oxcarbazepine
Виробник: Делфарм Хюнінг С. А. С.
АТ Код: АТС N03A F02
Клінико-фармакологічна група: Протиепілептичні препарати.
Форма випуску: Суспензія оральна

Склад

діюча речовина: oxcarbazepine;

1 мл суспензії оральної містить 60 мг окскарбазепіну;

допоміжні речовини: пропілпарабен (E 216); сахарин натрію; кислота сорбінова; макроголу стеарат; метилпарабен (E 218); жовтий сливово-лимонний ароматизатор 39К020 (що містить етанол 36 %); кислота аскорбінова; целюлоза мікрокристалічна та натрію кармелоза; пропіленгліколь; сорбіту розчин, що не кристалізується; вода очищена.

Показання

Для лікування парціальних нападів із вторинно генералізованими тоніко-клонічними нападами або без них.

Протипоказання

Підвищена чутливість до активної речовини або до будь-яких допоміжних речовин препарату.

Дозування

Трилептал показаний для застосування як монотерапії або додаткової терапії дорослим та дітям віком від 6 років.

У разі монотерапії або додаткової терапії лікування Трилепталом починають з клінічно ефективної дози, розділеної на 2 прийоми. Доза може бути збільшена залежно від клінічної відповіді пацієнта. При заміні інших протиепілептичних лікарських засобів на Трилептал на початку застосування Трилепталу слід поступово знижувати дозу супутнього протиепілептичного препарату(-ів). При додатковій терапії, оскільки загальне навантаження на пацієнта протиепілептичними лікарськими засобами збільшується, дози супутніх протиепілептичних препаратів, можливо, повинні бути знижені та/або доза Трилепталу повинна збільшуватися більш повільно.

Трилептал можна застосовувати незалежно від прийому їжі.

Трилептал, суспензію оральну, слід призначати в мілілітрах (нижче наведена таблиця перерахунку дози в міліграмах у мілілітри). Призначена доза в мілілітрах округляється до найближчих 0,5 мл.

Дози, наведені в таблиці 1, застосовуються тільки пацієнтам віком від 6 років. Ці дози застосовують двічі на добу.

Таблиця 1

 

 

Доза в міліграмах (для застосування двічі на добу) Доза в мілілітрах (для застосування двічі на добу)
45-75 мг 1 мл
76-105 мг 1,5 мл
106-135 мг 2 мл
136-165 мг 2,5 мл
166-195 мг 3 мл
196-225 мг 3,5 мл
226-255 мг 4 мл
256–285 мг 4,5 мл
286–315 мг 5 мл
316–345 мг 5,5 мл
346–375 мг 6 мл
376–405 мг 6,5 мл
406–435 мг 7 мл
436–465 мг 7,5 мл
466–495 мг 8 мл
496–525 мг 8,5 мл
526–555 мг 9 мл
556–585 мг 9,5 мл
586–615 мг 10 мл
616–645 мг 10,5 мл
646–675 мг 11 мл
676–705 мг 11,5 мл
706–735 мг 12 мл
736–765 мг 12,5 мл
766–795 мг 13 мл
796–825 мг 13,5 мл
826–855 мг 14 мл
856–885 мг 14,5 мл
886–915 мг 15 мл
916–945 мг 15,5 мл
946–975 мг 16 мл
976–1005 мг 16,5 мл
1006–1035 мг 17 мл
1036–1065 мг 17,5 мл
1066–1095 мг 18 мл
1096–1125 мг 18,5 мл
1126–1155 мг 19 мл
1156–1185 мг 19,5 мл
1186–1215 мг 20 мл

Побічні дії

Небажаними реакціями, про які повідомлялося найчастіше, є сонливість, головний біль, запаморочення, двоїння в очах, нудота, блювання та втома, які виникали більше ніж у 10 % пацієнтів.

Категорія частоти* визначається таким чином:- дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 - < 1/10); нечасто (≥1/1000 - <1/100); рідко (≥1/10000 - <1/1000); дуже рідко (<1/10000); невідомо - неможливо встановити з наявних даних

У рамках кожної групи за частотою побічні реакції представлені в порядку зменшення серйозності.

Таблиця 2

 

З боку крові та лімфатичної системи
Нечасто Лейкопенія
Дуже рідко Тромбоцитопенія
Невідомо Пригнічення кісткового мозку, апластична анемія, агранулоцитоз, панцитопенія, нейтропенія
З боку імунної системи
Дуже рідко Підвищена чутливість (включаючи мультиорганну гіперчутливість), яка характеризується особливостями, такими як висипання та гарячка. Можуть бути порушені інші органи або системи, такі як кровоносна та лімфатична системи (наприклад, еозинофілія, тромбоцитопенія, лейкопенія, лімфаденопатія, спленомегалія), печінка (наприклад, відхилення від норми результатів функціональних печінкових проб, гепатит), м’язи та суглоби (наприклад, опухання суглобів, міалгія, артралгія), нервова система (наприклад, печінкова енцефалопатія), нирки (наприклад, протеїнурія, інтерстиціальний нефрит, ниркова недостатність), легені (наприклад, диспное, набряк легенів, астма, бронхоспазм, інтерстиціальне захворювання легенів), ангіоневротичний набряк.
Невідомо Анафілактичні реакції
З боку обміну речовин і харчування
Часто Гіпонатріємія
Дуже рідко Гіпонатріємія, асоційована з такими ознаками та симптомами, як напади, сплутаність свідомості, пригнічений рівень свідомості, енцефалопатія (додаткові небажані ефекти зазначені також у розділі «Порушення з боку нервової системи»), порушення зору (наприклад, розмитий зір), блювання, нудота.
Невідомо Гіпотиреоз
З боку психіки
Часто Сплутана свідомість, депресія, апатія, збудженість (наприклад, знервованість), афективна лабільність.
З боку нервової системи
Дуже часто Сонливість, головний біль, запаморочення
Часто Атаксія, тремор, ністагм, порушення уваги, амнезія
З боку органів зору
Дуже часто Диплопія
Часто Розмитий зір, порушення зору
З боку органів слуху та рівноваги
Часто Вертиго
З боку серця
Дуже рідко Аритмія, атріовентрикулярна блокада
З боку судин
Невідомо Артеріальна гіпертензія
З боку травної системи
Дуже часто Нудота, блювання
Часто Діарея, запор, біль у животі
Дуже рідко Панкреатит та/або підвищення рівня ліпази та/або амілази
З боку жовчовивідних шляхів та печінки
Дуже рідко Гепатит
З боку шкіри та її похідних
Часто Висипання, облисіння, акне
Нечасто Кропив’янка
Дуже рідко Ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), мультиформна еритема
З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини
Дуже рідко Системний червоний вовчак
Загальні порушення
Дуже часто Втома
Часто Астенія
Відхилення від норми, виявлені у результаті лабораторних досліджень
Нечасто Підвищення рівня печінкових ферментів, підвищення рівня лужної фосфатази в крові
Невідомо Зниження T4 (клінічна значущість незрозуміла)

* згідно з класифікацією частоти за CIOMS III (Ради Міжнародних організацій з медичних наук).

Дуже рідко протягом застосування Трилепталу може розвинутися клінічно значуща гіпонатріємія (Na+ <125 ммоль/л). Зазвичай вона розвивалася протягом перших 3 місяців лікування Трилепталом, хоча були пацієнти із сироватковим рівнем натрію, що вперше знижувався до показника <125 ммоль/л за період більше ніж через 1 рік після початку терапії.

Передозування

Були отримані повідомлення про окремі випадки передозування. Максимальна прийнята доза становила приблизно 24000 мг. Всі пацієнти видужали після симптоматичного лікування. Симптоми передозування включають сонливість, запаморочення, нудоту, блювання, гіперкінез, гіпонатріємію, атаксію та ністагм. Специфічного антидоту не існує. Належним чином слід призначати симптоматичне та підтримуюче лікування. Слід прийняти до уваги видалення лікарського засобу шляхом промивання шлунка та/або його інактивації за допомогою застосування активованого вугілля.

Лікарська взаємодія

Індукція синтезу ферментів

Окскарбазепін та його фармакологічно активний метаболіт (моногідроксипохідне, МГП) є слабкими in vitro та in vivo індукторами ферментів CYP3A4 і CYP3A5 цитохрому P450, відповідальних за метаболізм дуже великої кількості препаратів, наприклад, імунодепресантів (наприклад, циклоспорину, такролімусу), оральних контрацептивів (див. нижче) та деяких інших протиепілептичних лікарських засобів (наприклад, карбамазепіну), що призводить до зниження плазмових концентрацій цих лікарських засобів (у таблиці нижче викладені результати стосовно інших протиепілептичних лікарських засобів).

Окскарбазепін та МГП in vitro є слабкими індукторами УДФ-глюкуронілтрансфераз (вплив на особливі ферменти в цьому сімействі невідомий). Отже, окскарбазепін та МГП in vivo можуть незначно індукувати вплив на метаболізм лікарських засобів, які виводяться, головним чином, за допомогою кон’югації через УДФ-глюкуронілтрансферази. На початку лікування Трилепталом або при зміні дози для досягнення нового рівня індукції може знадобитися 2-3 тижні.

У випадку відміни терапії Трилепталом може виявитися необхідним зменшення дози супутніх препаратів, рішення про яке слід приймати під клінічним наглядом та/або при спостереженні за плазмовим рівнем препарату. Індукція, ймовірно, поступово знижується через 2-3 тижні після відміни терапії.

Гормональні контрацептиви. Було показано, що Трилептал впливає на два компоненти оральних контрацептивів: етинілестрадіол та левоноргестрел. Середні значення AUC етинілестрадіолу та левоноргестрелу знижувалися на 48-52 % та 32-52 % відповідно. Отже, супутнє застосування Трилепталу з гормональними контрацептивами може призвести до неефективності цих контрацептивів. Необхідно застосовувати інший надійний метод контрацепції.

Пригнічення синтезу ферментів

Окскарбазепін та МГП пригнічують CYP2C19. Отже, при спільному застосуванні Трилепталу у високих дозах з лікарськими засобами, які в основному метаболізуються за допомогою CYP2C19 (наприклад, фенітоїну), може виникнути взаємодія. Плазмові рівні фенітоїну підвищувалися на 40 % при призначенні доз Трилепталу, які перевищували 1200 мг/добу (у таблиці нижче викладені результати стосовно інших протисудомних препаратів). У такому випадку може стати необхідним скорочення супутнього застосування фенітоїну.

Протиепілептичні лікарські засоби

Потенційні взаємодії між Трилепталом та іншими протиепілептичними лікарськими засобами оцінювалися в клінічних дослідженнях. Інформація про вплив цих взаємодій на середні значення AUC та Cmin викладена в таблиці 3.

Таблиця 3

Резюме інформації про взаємодію протиепілептичних препаратів з Трилепталом

 

Протиепілептичний лікарський засіб Вплив Трилепталу на протиепілептичний лікарський засіб Вплив протиепілептичного лікарського засобу на МГП
Супутнє застосування Концентрація Концентрація
Карбамазепін Зниження на 0-22 % (підвищення рівня карбамазепіну-епоксиду на 30 %) Зниження на 40 %
Клобазам Не досліджувався Вплив відсутній
Фелбамат Не досліджувався Вплив відсутній
Ламотриджин Незначне зниження* Вплив відсутній
Фенобарбітон Підвищення на 14-15 % Зниження на 30-31 %
Фенітоїн Підвищення на 0-40 % Зниження на 29-35 %
Вальпроєва кислота Вплив відсутній Зниження на 0–18 %

* Попередні результати показують, що окскарбазепін може призвести до зниження концентрації ламотриджину, що є, можливо, важливим при застосуванні у дітей, але потенціал розвитку взаємодії окскарбазепіну є меншим, ніж той, що спостерігається при одночасному застосуванні препаратів, які індукують синтез ферментів (карбамазепін, фенобарбітон та фенітоїн).

Було показано, що у дорослих сильнодіючі індуктори синтезу ферментів цитохрому P450 (тобто, карбамазепін, фенітоїн та фенобарбітон) знижують рівні МГП в плазмі крові (на 29-40 %). У дітей віком 4-12 років кліренс МГП збільшувався приблизно на 35 % при застосуванні одного з трьох протиепілептичних препаратів, які індукують синтез ферментів, порівняно з монотерапією. Комбінована терапія Трилепталом та ламотриджином призводила до підвищення ризику виникнення небажаних явищ (нудоти, сонливості, запаморочення та головного болю). При одночасному застосуванні з Трилепталом одного або кількох протиепілептичних препаратів може бути розглянута в індивідуальному порядку можливість обережної корекції дози та/або контролю рівня в плазмі крові. Це особливо стосується пацієнтів дитячого віку, які одночасно отримували ламотриджин.

При застосуванні Трилепталу самоіндукція ферментів не спостерігалася.

Взаємодії з іншими лікарськими засобами

Циметидин, еритроміцин, вілоксазин, варфарин та декстропропоксифен не впливали на фармакокінетику МГП.

Взаємодія між окскарбазепіном та препаратами ІМАО теоретично можлива, виходячи з структурного зв’язку окскарбазепіну з трициклічними антидепресантами.

Пацієнти, які отримують лікування трициклічними антидепресантами, були включені до клінічних досліджень, і клінічно значущих взаємодій не спостерігалося.

Комбінована терапія препаратами літію та окскарбазепіном може підвищувати нейротоксичність.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Фармакологічна активність окскарбазепіну зумовлена, в першу чергу, дією його метаболіту – моногідроксипохідного (МГП). Механізм дії окскарбазепіну та МГП пов’язаний, головним чином, з блокадою потенціалзалежних натрієвих каналів, що призводить до стабілізації надмірно збуджених мембран нейронів, пригніченню повторюваних нейрональних розрядів та зменшенню поширення синаптичних імпульсів. Крім того, збільшилась провідність іонів калію та модуляція високопотенційних активованих кальцієвих каналів, що можуть також сприяти протисудомним ефектам. Не було виявлено значущих взаємодій з нейромедіаторами мозку або центрами модулятора рецепторів.

Фармакокінетика

Абсорбція Після перорального застосування Трилепталу окскарбазепін повністю всмоктується та значною мірою метаболізується до його фармакологічно активного метаболіту (МГП). Після одноразового застосування 600 мг Трилепталу суспензії оральної здоровими добровольцями чоловічої статі натщесерце середнє значення Cmax МГП становило 24,9 мкмоль/л з відповідною медіаною tmax 6 годин. У дослідженні балансу маси за участі чоловіків тільки 2 % загальної радіоактивності в плазмі було обумовлено незміненим окскарбазепіном, приблизно 70 % - МГП, а решта – незначними другорядними метаболітами, які швидко виводяться. Їжа не впливає на швидкість та ступінь всмоктування окскарбазепіну, отже, Трилептал можна застосовувати незалежно від вживання їжі. Розподіл Уявний об’єм розподілу МГП становить 49 літрів. Приблизно 40 % МГП зв’язується з білками сироватки крові, в основному з альбуміном. У терапевтичному відповідному діапазоні ступінь зв’язування не залежить від концентрації препарату в сироватці крові. Окскарбазепін та МГП не зв’язуються з альфа-1-кислим глікопротеїном. Окскарбазепін та МГП перетинають плаценту. В одному випадку концентрації МГП в плазмі були однаковими в плазмі новонародженого та матері. Біотрансформація Окскарбазепін за допомогою цитозольних ферментів швидко зменшується в печінці до МГП, яке несе основну відповідальність за фармакологічний ефект Трилепталу. Пізніше МГП метаболізується шляхом кон’югації з глюкуроновою кислотою. Невеликі кількості (4 % від дози) окиснюються до фармакологічно неактивного метаболіту (10,11-дигідроксіпохідного, ДГП). Виведення Окскарбазепін виводиться з організму у вигляді, головним чином, метаболітів, переважно нирками. Більше ніж 95 % дози виводиться із сечею, причому менше ніж 1 % - у вигляді незміненого окскарбазепіну. Виведення з калом становить менше ніж 4 % прийнятої дози. Приблизно 80 % дози виводиться із сечею у вигляді глюкуронідів МГП (49 %) або незміненого МГП (27 %), тоді як кількість неактивного ДГП становить приблизно 3 %, а кон’югати окскарбазепіну – 13 % дози. Окскарбазепін швидко виводиться з плазми крові з очевидними значеннями періоду напіврозпаду між 1,3-2,3 годинами. На відміну, очевидний період напіврозпаду МГП в плазмі складав в середньому 9,3±1,8 години. Пропорційність дозі Стаціонарні плазмові концентрації МГП у пацієнтів досягаються протягом 2-3 днів при застосуванні Трилепталу двічі на день. В стаціонарному стані фармакокінетика МГП є лінійною та демонструє пропорційність дози в діапазоні доз 300-2400 мг/добу. Особливі групи пацієнтів Пацієнти з порушенням функції печінки Фармакокінетика та метаболізм окскарбазепіну та МГП після одноразового перорального застосування дози 900 мг препарату оцінювалися у здорових добровольців та у пацієнтів з порушенням функції печінки. Порушення функції печінки легкого та помірного ступеня не впливають на фармакокінетику окскарбазепіну та МГП. Трилептал не досліджувався у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки. Пацієнти з порушенням функції нирок Існує лінійна залежність між кліренсом креатиніну та нирковим кліренсом МГП. При одноразовому застосуванні 300 мг Трилепталу у пацієнтів з порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) період напіврозпаду МГП збільшується на 60-90 % (16-19 годин), а AUC збільшується в два рази порівняно з дорослими пацієнтами з нормальною функцією нирок (10 годин). Діти Фармакокінетика Трилепталу була оцінена в клінічних дослідженнях за участі пацієнтів дитячого віку, які застосовували Трилептал у діапазоні доз 10-60 мг/кг/добу. Кліренс МГП з поправкою на масу тіла знижується, оскільки вік та маса збільшуються, наближаючись до показників дорослих пацієнтів. Кліренс за середньою масою тіла у дітей віком від 4 до 12 років приблизно на 40 % вище за кліренс у дорослих пацієнтів. Отже, вплив МГП у цих дітей при лікуванні аналогічними дозами з поправкою на масу тіла становить приблизно 2/3 показника у дорослих. Оскільки маса тіла збільшується, очікується, що у пацієнтів віком від 13 років кліренс МГП з поправкою на масу тіла досягне показника дорослих пацієнтів. Вагітність Дані, отримані у обмеженої кількості жінок, вказують на поступове зниження плазмових рівнів МГП протягом вагітності. Пацієнти літнього віку Після застосування Трилепталу одноразово (у дозі 300 мг) і повторно (у дозі 600 мг/добу) у добровольців літнього віку (віком 60-82 років) максимальні плазмові концентрації та значення AUC для МГП були на 30-60 % вище, ніж у добровольців молодшого віку (18-32 років). Порівняння показників кліренсу креатиніну у добровольців молодшого та літнього віку вказують на те, що така відмінність пов’язана з віковим зменшенням кліренсу креатиніну. Немає потреби в особливих рекомендаціях щодо дозування, оскільки терапевтичні дози підбирають індивідуально. Стать Не спостерігалося жодних фармакокінетичних відмінностей залежно від статі у дітей, дорослих або осіб літнього віку.

Фізико-хімічні властивості

суспензія від майже білого до злегка коричневого або злегка червоного кольору.

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

Застосування Трилепталу було пов’язано з небажаними реакціями з боку нервової системи та органів зору. Отже, пацієнтам рекомендовано утримуватися від занять, що потребують швидкості психомоторних реакцій.

Особливості застосування

Діти При монотерапії та додатковій терапії лікування Трилепталом слід розпочинати з дози 8-10 мг/кг/добу, розділеної на 2 прийоми. При додатковій терапії терапевтичні ефекти спостерігаються при середній підтримуючій дозі приблизно 30 мг/кг/добу. При наявності клінічних показань доза може збільшуватися з приблизно тижневими інтервалами не більше ніж на 10 мг/кг/добу від початкової дози до максимальної дози 46 мг/кг/добу для досягнення бажаної клінічної відповіді. Всі вищезазначені рекомендації з дозування (для дорослих, пацієнтів літнього віку та для дітей) ґрунтуються на дозах, досліджених у клінічних дослідженнях для всіх вікових груп. Проте у відповідних випадках можна розглянути можливість початку лікування з більш низьких доз. Пацієнти з печінковою недостатністю Не потребується корекції режиму дозування у пацієнтів з легкою та помірною печінковою недостатністю. Застосування Трилепталу не досліджувалося у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю. Пацієнти з нирковою недостатністю У пацієнтів з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше ніж 30 мл /хв) терапію Трилепталом слід розпочинати з половини звичайної початкової дози (300 мг/добу), яку підвищують, щонайменше з тижневими інтервалами, для досягнення бажаної клінічної відповіді. При підвищенні дози у пацієнтів з нирковою недостатністю може бути необхідним більш пильне спостереження.

Використання препарату дітьми

Трилептал не рекомендовано застосовувати дітям віком до 6 років, оскільки безпека та ефективність не були належним чином доведені.

Використання вагітними або при годуванні груддю

Вагітність

Загальний ризик, пов’язаний з епілепсією та протиепілептичними лікарськими засобами:

Було показано, що у дітей, народжених жінками з епілепсією, поширеність вроджених вад у 2-3 рази більша за частоту в загальній групі пацієнтів, яка становить приблизно 3 %. У групі пацієнтів, які отримували лікування, збільшення частоти вад спостерігалося при політерапії, проте, в якій мірі за це відповідають медикаментозна терапія та/або захворювання, ще не з’ясовано.

Більше того, не можна переривати ефективну протиепілептичну терапію, оскільки загострення хвороби є дуже шкідливим як для матері, так і для плода.

Ризик, пов’язаний з окскарбазепіном:

Кількість клінічних даних про застосування препарату під час вагітності лишається недостатньою для оцінки тератогенного потенціалу окскарбазепіну.

Враховуючи ці дані:

  • Якщо жінка, яка отримує Трилептал, завагітніла або планує вагітність, слід уважно повторно оцінити застосування цього препарату. Варто призначати мінімальні ефективні дози та по можливості слід віддавати перевагу монотерапії принаймні протягом перших трьох місяців вагітності.
  • Пацієнток необхідно проконсультувати стосовно можливості підвищення ризику вад розвитку та надати можливість проведення пренатального скринінгу.
  • Протягом вагітності не можна переривати ефективне протиепілептичне лікування окскарбазепіном, оскільки загострення хвороби є дуже шкідливим як для матері, так і для плода.

Моніторинг та профілактика:

Протиепілептичні лікарські засоби можуть сприяти дефіциту фолієвої кислоти, що, можливо, сприяє розвитку аномалій плода. Рекомендований прийом добавок з фолієвою кислотою до та протягом вагітності. Оскільки ефективність прийому таких добавок не доведена, може бути запропоноване спеціальне антенатальне діагностування навіть тим жінкам, які додатково отримують фолієву кислоту.

Дані, отримані в обмеженої кількості жінок, вказують на те, що плазмові рівні активного метаболіту окскарбазепіну, 10-моногідроксипохідного (МГП), протягом вагітності можуть поступово знижуватися. Рекомендований ретельний моніторинг клінічної відповіді у жінок, які отримують терапію Трилепталом, упродовж вагітності для забезпечення адекватного контролю нападів, що зберігаються. Слід розглядати визначення змін концентрацій МГП у плазмі крові. Якщо протягом вагітності дози препарату підвищувалися, також необхідно розглянути можливість моніторингу плазмових рівнів МГП у післяпологовий період.

У новонародженої дитини:

Повідомлялося про порушення згортання крові у новонароджених, спричинені протиепілептичними засобами. В якості запобіжного заходу слід застосовувати вітамін K1 протягом останніх кількох тижнів вагітності та новонародженому.

Лактація

Окскарбазепін та його активний метаболіт (МГП) виділяються у грудне молоко. Для обох сполук співвідношення концентрації в молоці до плазми дорівнювало 0,5. Вплив на немовля, яке зазнало дії Трилепталу через грудне молоко, невідомий. Тому Трилептал не слід застосовувати у період годування груддю.

Упаковка

По 250 мл суспензії оральної у флаконі з коричневого (янтарного) скла (Тип ІІІ), укупореному пластиковою кришкою із функцією захисту від дітей білого кольору. По 1 флакону разом із дозувальним комплектом (10 мл поліпропіленовий дозувальний шприц та адаптер для флакона) у картонній коробці.

Категория видачі

за рецептом.

Умови та терміни зберігання

3 роки.

Зберігати при температурі не вище 30 С. Зберігати у недоступному для дітей місці. Використати протягом 7 тижнів після першого відкриття флакона.