Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Тражента

Міжнародна назва: Linagliptin
Виробник: Виробництво, первинне та вторинне пакування, контроль якості, випуск серії:
АТ Код: АТС А10В Н05
Клінико-фармакологічна група: Препарати, що застосовуються при цукровому діабеті. Інгібітори дипептидилпептидази-4 (ДПП-4).
Форма випуску: Таблетки, вкриті плівковою оболонкою

Склад

діюча речовина: лінагліптин;

1 таблетка містить лінагліптину 5 мг;

допоміжні речовини: маніт (Е 421), крохмаль прежелатинізований, крохмаль кукурудзяний, коповідон, магнію стеарат, покриття Opadry® рожеве (02F34337);

склад покриття Opadry® рожеве (02F34337): гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), тальк, макрогол, заліза оксид червоний (Е 172).

Показання

Лікування цукрового діабету II типу для покращення контролю глікемії у дорослих.

Монотерапія:

  • якщо за допомогою дієти і фізичних навантажень не вдається досягти задовільного контролю рівня глюкози в крові та коли метформін не підходить через непереносимість або протипоказаний через ниркову недостатність.

Комбінована терапія:

  • у комбінації з метформіном, коли за допомогою дієти і фізичних навантажень та прийому тільки метформіну не вдається досягти задовільного контролю глікемії;
  • у комбінації з сульфонілсечовиною та метформіном, коли за допомогою дієти і фізичних навантажень та подвійної терапії цими препаратами не вдається досягти задовільного контролю глікемії;
  • у комбінації з інсуліном, з метформіном або без нього, коли даний режим самостійно, з дієтою або фізичними навантаженнями не забезпечує задовільного контролю глікемії.

Протипоказання

Підвищена чутливість до активної речовини або до будь-якої з допоміжних речовин.

Дозування

Дозування.

Доза ТРАЖЕНТИ становить 5 мг 1 раз на день. Коли лінагліптин додають до метформіну, слід підтримувати дозування метформіну, а лінагліптин застосовувати супутньо.

При застосуванні лінагліптину в комбінації із сульфонілсечовиною або інсуліном слід розглянути застосування нижчої дози сульфонілсечовини або інсуліну з метою зниження ризику гіпоглікемії .

Особливі групи хворих.

Порушення функції нирок. Для пацієнтів із порушенням функції нирок коригування дози ТРАЖЕНТИ не потрібне.

Порушення функції печінки. Фармакокінетичні дослідження вказують на те, що коригування дози не потрібне для пацієнтів з порушенням функції печінки, але клінічний досвід застосування препарату таким пацієнтами є обмеженим.

Пацієнти літнього віку. Для цієї категорії хворих не потрібне коригування дози. Однак клінічний досвід застосування препарату пацієнтам віком > 80 років обмежений і слід виявляти обережність при лікуванні цієї групи пацієнтів.

Спосіб застосування.

ТРАЖЕНТУ можна приймати в будь-який час дня незалежно від прийому їжі. Якщо доза пропущена, її слід прийняти якнайшвидше. Не слід приймати подвійну дозу в один і той самий день.

Побічні дії

З огляду на вплив допоміжної терапії на побічні реакції (наприклад на гіпоглікемію) побічні реакції було проаналізовано та викладено на основі відповідних режимів лікування (монотерапія, додатково до метформіну, додатково до метформіну та сульфонілсечовини, додатково до інсуліну).

Побічні реакції подано за системами органів та абсолютною частотою виникнення. Частота виникнення визначена як дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 - <1/10), нечасто (≥ 1/1000 - < 1/100), рідко (≥1/10000 - < 1/1000), дуже рідко (<1/10 000), невідомо (не можна встановити за наявними даними).

Побічні реакції, про які повідомили пацієнти, які приймали ТРАЖЕНТУ 5 мг щоденно як монотерапію чи як додаткову терапію.

 

Побічні реакції за режимами лікування
Лінагліптин, монотерапія Лінагліптин + метформін Лінагліптин + метформін + сульфоніл-сечовина Лінагліптин + інсулін
Інфекції та інвазії
Назофарингіт Нечасто Нечасто Невідомо Нечасто
З боку імунної системи
Гіперчутливість (наприклад, гіперреактивність бронхів) Невідомо Рідко Невідомо Невідомо
З боку метаболізму
Гіпоглікемія Дуже часто
З боку дихальної системи
Кашель Нечасто Нечасто Невідомо Нечасто
З боку травної системи
Панкреатит Невідомо Невідомо Невідомо Нечасто
Запор Нечасто
З боку шкіри та підшкірної жирової клітковини
Ангіоневротичний набряк* Рідко
Кропив’янка* Рідко
Висип* Нечасто
Дослідження
Підвищення рівня амілази Нечасто Нечасто Нечасто Нечасто

*На основі постмаркетингового досвіду.

Передозування

Симптоми. Під час контрольованих клінічних досліджень за участю здорових добровольців разові дози до 600 мг лінагліптину (що еквівалентно дозі, яка у 120 разів перевищує рекомендовану) переносились добре. Немає досвіду застосування людині доз вище 600 мг.

Лікування. У випадку передозування слід провести промивання шлунка, встановити клінічне спостереження та, за необхідності, проводити симптоматичну терапію.

Лікарська взаємодія

Оцінка взаємодії з іншими лікарськими засобами іn vitro.

Лінагліптин за механізмом дії є слабким конкурентним та слабким/помірним інгібітором CYP ізоферменту CYP3A4, але він не пригнічує інші ізоферменти CYP. Він не є індуктором ізоферментів CYP. Лінагліптин є субстратом глікопротеїну P та пригнічує опосередкований P-глікопротеїном транспорт дигоксину з низькою ефективністю. З огляду на ці результати та на дослідження взаємодії з іншими лікарськими засобами in vivo вважається малоймовірним, що лінагліптин спричиняє взаємодії з іншими субстратами P-глікопротеїну.

Оцінка взаємодії з іншими лікарськими засобами іn vivo.

Вплив інших лікарських засобів на лінагліптин.

Клінічні дані, описані нижче, вказують на те, що ризик клінічно значущої взаємодії при одночасному застосуванні лікарських засобів є низьким.

Метформін. Одночасне застосування 3 рази на день 850 мг метформіну із 10 мг лінагліптину 1 раз на день клінічно значущо не вплинуло на фармакокінетику лінагліптину у здорових добровольців.

Сульфонілсечовина. Фармакокінетика 5 мг лінагліптину в стабільному стані не була змінена при одночасному застосуванні одноразової дози 1,75 мг глібенкламіду (глібуриду).

Ритонавір. Одночасне застосування разової пероральної дози 5 мг лінагліптину та багаторазових пероральних доз 200 мг ритонавіру, потужного інгібітору P-глікопротеїну та CYP3A4, збільшило AUC та Cmax лінагліптину відповідно приблизно вдвічі та втричі.

Незв’язані концентрації, що зазвичай нижчі ніж 1 % при терапевтичній дозі лінагліптину, збільшувалися у 4-5 разів після одночасного застосування з ритонавіром. Моделювання концентрацій лінагліптину в плазмі у стабільному стані з чи без ритонавіру вказують на те, що збільшення експозиції не буде асоціюватись з підвищеним накопиченням. Ці зміни фармакокінетики лінагліптину не вважались клінічно значущими. Тому не очікується клінічно значущої взаємодії з іншими інгібіторами P-глікопротеїну/CYP3A4.

Рифампіцин. Багаторазове одночасне застосування лінагліптину з рифампіцином, потужним інгібітором P-глікопротеїну та CYP3A4, призвело до зниження на 39,6 % та 43,8 % AUC та Cmax лінагліптину в стабільному стані та до зниження приблизно на 30 % пригнічення дипептидилпептидази-4 на найнижчому рівні. Таким чином, очікується, що клінічна ефективність лінагліптину в комбінації з потужними індуктором P-глікопротеїну може не досягатися, особливо при тривалому сумісному застосуванні. Одночасне застосування з іншими потужними індукторами P-глікопротеїну та CYP3A4, такими як карбамазепін, фенобарбітал та фенітоїн, не досліджувалося.

Вплив лінагліптину на інші лікарські засоби.

Під час клінічних досліджень, як описано нижче, лінагліптин не мав жодного клінічно значущого впливу на фармакокінетику метформіну, глібуриду, симвастатину, варфарину, дигоксину чи пероральних контрацептивів, надаючи in vivo доказ малої схильності щодо взаємодії із субстратами CYP3A4, CYP2C9, CYP2C8, P-глікопротеїну та органічним катіонним транспортером (ОКТ).

Метформін. Одночасне щоденне застосування багаторазових доз 10 мг лінагліптину з 850 мг метформіну, субстрату органічного катіонного транспортера, клінічно значущо не вплинуло на фармакокінетику метформіну у здорових добровольців. Таким чином, лінагліптин не є інгібітором опосередкованого ОКТ транспорту.

Препарати сульфонілсечовини. Одночасне застосування багаторазових пероральних доз 5 мг лінагліптину та разової пероральної дози 1,75 мг глібенкламіду (глібуриду) призвело до клінічно незначущого зниження на 14 % AUC та Cmax глібенкламіду. Оскільки глібенкламід, головним чином, метаболізується за участю CYP2C9, ці дані також підтримують висновок, що лінагліптин не є інгібітором CYP2C9. Не очікується клінічно значущої взаємодії з іншими препаратами сульфонілсечовини (наприклад гліпізидом, толбутамідом та глімепіридом), які, як і глібенкламід, головним чином, виводяться за участю CYP2C9.

Дигоксин. Одночасне застосування багаторазових доз 5 мг лінагліптину з багаторазовими дозами 0,25 мг дигоксину не мало жодного впливу на фармакокінетику дигоксину у здорових добровольців. Тому лінагліптин не є інгібітором опосередкованого P-лікопротеїном транспорту in vivo.

Варфарин. Багаторазові щоденні дози 5 мг лінагліптину не вплинули на фармакокінетику S(-) чи R(+) варфарину, субстрату CYP2C9, що застосовувався у вигляді разової дози.

Симвастатин. Багаторазові щоденні дози лінагліптину мали мінімальний вплив на фармакокінетику симвастатину в стабільному стані, чутливого субстрату CYP3A4, у здорових добровольців. Після прийому дози, що перевищує терапевтичну, 10 мг лінагліптину одночасно з 40 мг симвастатину щоденно протягом 6 днів, AUC симвастатину в плазмі збільшилася на 34 %, Cmax у плазмі – на 10 %.

Пероральні контрацептиви. Одночасне застосування з 5 мг лінагліптину не вплинуло на фармакокінетику левоноргестрелу чи етинілестрадіолу в стабільному стані.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Механізм дії. Лінагліптин – це інгібітор ферменту ДПП-4 (дипептидилпептидази 4, EC 3.4.14.5), ферменту, який залучений до інактивації гормонів інкретину GLP-1 та GIP (глюкагонподібного пептиду-1, глюкозозалежного інсулінотропічного поліпептиду). Ці гормони швидко розпадаються за участю ферменту ДПП-4. Обидва гормони інкретину залучені у фізіологічну регуляцію гомеостазу глюкози. Інкретини виділяються на низькому базальному рівні протягом всього дня, та рівні збільшуються відразу після прийому їжі. GLP-1 та GIP збільшують біосинтез інсуліну та секрецію з бета-клітин підшлункової залози у присутності нормальних та підвищених рівнів глюкози в крові. Більш того, GLP-1 також знижує секрецію глюкагону альфа-клітин підшлункової залози, призводячи до зниження викиду глюкози з печінки. Лінагліптин дуже ефективно зв’язується з ДПП-4 зворотно та, таким чином, призводить до стійкого збільшення та пролонгації рівнів активного інкретину. Лінагліптин залежно від рівня глюкози збільшує рівні секреції інсуліну та знижує секрецію глюкагону, таким чином призводячи до загального покращення гомеостазу глюкози. Лінагліптин селективно зв’язується з ДПП-4 та демонструє селективність, що більше ніж у 10000 разів перевищує активність ДПП-8 чи ДПП-9 in vitro.

Фармакокінетика

Після перорального застосування 5 мг дози здоровим добровольцям лінагліптин швидко всмоктувався з максимальними концентраціями в плазмі (середній Tmax) через 1,5 години після прийому дози.

Концентрації лінагліптину в плазмі знижуються трифазним способом з тривалим кінцевим періодом напіввиведення (кінцевий період напіввиведення для лінагліптину становить більше ніж 100 годин), що більшою мірою пов’язано з насиченим, тісним зв’язуванням лінагліптину з ДПП-4, та не впливає на накопичення препарату. Ефективний період напіввиведення для накопичення лінагліптину, як визначено з перорального застосування багаторазових доз 5 мг лінагліптину, становить приблизно 12 годин. Після дозування 1 раз на день 5 мг лінагліптину концентрації в плазмі у стабільному стані досягаються третьою дозою. AUC лінагліптину в плазмі збільшилась приблизно на 33 % після доз 5 мг у стабільному стані порівняно з першою дозою. Коефіцієнти внутрішньоособистої та міжособистої варіації AUC лінагліптину були малими (відповідно 12,6 % та 28,5 %). Фармакокінетика лінагліптину не є лінійною; взагалі, AUC лінагліптину в плазмі збільшувалась меншою мірою, ніж пропорційно дозі. Фармакокінетика лінагліптину була зазвичай подібною у здорових добровольців та у пацієнтів з цукровим діабетом ІІ типу.

Абсорбція. Абсолютна біодоступність лінагліптину становить приблизно 30 %. Одночасний прийом їжі з високим вмістом жирів з лінагліптином подовжував час до досягнення Cmax на

2 години та знижував Cmax на 15 %, але не спостерігалось жодного впливу на AUC 0-72год.. Не очікується жодного клінічно значущого впливу змін Cmax та Tmax, тому лінагліптин можна застосовувати незалежно від прийому їжі.

Розподіл. У результаті зв’язування з тканинами середній уявний об’єм розподілу в стабільному стані після разової внутрішньовенної дози 5 мг лінагліптину здоровим добровольцям становить приблизно 1110 літрів, вказуючи на те, що лінагліптин екстенсивно розподіляється по тканинах. Зв’язування лінагліптину з білками плазми залежить від концентрації, знижуючись з 99 % при 1 нмоль/л до 75-89 % при ≥ 30 нмоль/л, відображаючи насичення зв’язування з ДПП-4 зі збільшенням концентрації лінагліптину При високих концентраціях, коли ДПП-4 повністю насичується, 70-80 % лінагліптину зв’язувалося з іншими білками плазми, а не з ДПП-4, таким чином, в плазмі 30-20 % не були зв’язані.

Біотрансформація. Після перорального застосування 10 мг дози [14C]лінагліптину приблизно 5 % радіоактивності було виведено із сечею. Метаболізм відіграє другорядну роль у виведенні лінагліптину. Був виявлений один основний метаболіт з відносною експозицією 13,3 % лінагліптину в стабільному стані, який, як виявилось, є фармакологічно неактивним і, таким чином, не бере участі в інгібіторній активності лінагліптину в плазмі відносно дипептидилпептидази-4.

Виведення. Після перорального застосування 10 мг дози [14C]лінагліптину здоровим добровольцям приблизно 85 % введеної радіоактивності було виведено з калом (80 %) чи з сечею (5 %) протягом 4 днів після застосування. Нирковий кліренс у стабільному стані становив приблизно 70 мл/хв.

Особливі групи хворих.

Порушення функції нирок. У стабільному стані експозиція до лінагліптину у пацієнтів з легким порушенням функції нирок була порівняльною з такою у здорових добровольців. Стабільні передбачення для AUC лінагліптину у пацієнтів з кінцевою стадією ниркової недостатності вказували на порівняльну експозицію до експозиції у пацієнтів з помірним чи тяжким порушенням функції нирок. Крім того, не очікується, що лінагліптин виводиться до терапевтично значущого ступеня за допомогою гемодіалізу чи перитонеального діалізу. Тому немає потреби в коригуванні дози лінагліптину для пацієнтів з будь-яким ступенем порушення функції нирок. Крім того, легке порушення функції нирок не мало жодного впливу на фармакокінетику лінагліптину у пацієнтів з цукровим діабетом ІІ типу, що оцінювалось під час фармакокінетичних аналізів групи пацієнтів.

Порушення функції печінки. У пацієнтів без цукрового діабету з легкими, помірними та тяжкими порушеннями функції печінки (згідно з класифікацією Чайлд-П’ю) середні AUC та Cmax лінагліптину були подібними до відповідних значень у здорових добровольців після введення багаторазових доз 5 мг лінагліптину. Не пропонується коригувати дозу лінагліптину для пацієнтів з цукровим діабетом та з легкими, помірними чи тяжкими порушеннями функції печінки.

Індекс маси тіла (ІМТ). З огляду на індекс маси тіла не потрібно проводити коригування дози. ІМТ не мав клінічно значущого впливу на фармакокінетику лінагліптину у результаті фармакокінетичного аналізу популяції даних досліджень.

Стать. Залежно від статі не потрібно проводити коригування дози. За даними досліджень фармакокінетичного аналізу популяції, стать не мала клінічно значущого впливу на фармакокінетику лінагліптину

Пацієнти літнього віку. Для пацієнтів віком до 80 років не потрібно проводити коригування дози, оскільки вік не мав клінічно значущого впливу на фармакокінетику лінагліптину, за даними досліджень фармакокінетичного аналізу популяції. Пацієнти літнього віку

(65-80 років, найстаршим пацієнтам було 78 років) мали порівняльні концентрації лінагліптину в плазмі, у порівнянні з такими у молодих пацієнтів.

Діти. Дослідження що характеризують фармакокінетику лінагліптину у педіатричних пацієнтів ще не проводилися, оскільки препарат дітям не застосовують.

Расова приналежність. Залежно від расової приналежності не потрібно проводити коригування дози. Расова приналежність не мала жодного явного впливу на концентрації лінагліптину в плазмі з огляду на аналіз доступних фармакокінетичних даних, включаючи пацієнтів європейського, латиноамериканського, африканського та азійського походженняДодатково було виявлено, що фармакокінетичні характеристики є подібними в дослідженнях І фази за участю здорових добровольців з Японії, Китаю та країн Європи.

Фізико-хімічні властивості

круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою світло-червоного кольору, зі скошеними краями, із символом компанії Берінгер Інгельхайм з одного боку і знаком «D5» з іншого боку.

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

ТРАЖЕНТА не впливає або має незначний вплив на здатність керувати автомобілем та працювати з іншими механічними засобами. Однак слід попередити пацієнтів щодо ризику гіпоглікемії, особливо у разі застосування препарату у комбінації із сульфонілсечовиною та/або інсуліном.

Особливості застосування

ТРАЖЕНТУ не слід застосовувати пацієнтам із цукровим діабетом І типу або для лікування діабетичного кетоацидозу.

Гіпоглікемія. Застосування лише лінагліптину показало частоту гіпоглікемії, співставну з такою при застосуванні плацебо. Під час клінічних досліджень лінагліптину як складової комбінованої терапії з лікарськими засобами, які, як відомо, не викликають гіпоглікемії (метформін), рівні гіпоглікемії при прийомі лінагліптину були співставні з такими у пацієнтів, які приймали плацебо.

При додаванні лінагліптину до сульфонілсечовини (на основі метформіну) частота появи гіпоглікемії була вищою порівняно з такою при застосуванні плацебо .

Препарати сульфонілсечовини та інсуліну, як відомо, викликають гіпоглікемію. Тому слід обережно застосовувати комбінацію лінагліптину з сульфонілсечовиною та/або інсуліном. Можна розглянути можливість зниження дози сульфонілсечовини або інсуліну .

Гострий панкреатит. Використання інгібіторів дипептидилпептидази-4 пов’язане з ризиком розвитку гостого панкреатиту. У постмаркетинговому періоді застосування лінагліптину були спонтанні повідомлення щодо побічної реакції гострого панкреатиту. Пацієнти мають бути проінформовані щодо характерних симптомів гострого панкреатиту. Якщо є підозра на панкреатит, то застосування ТРАЖЕНТИ слід припинити. Якщо діагноз гострий панкреатит підтверджено, застосування ТРАЖЕНТИ не слід поновлювати. ТРАЖЕНТУ слід застосовувати з обережністю пацієнтам з гострим панкреатитом в анамнезі.

Використання препарату дітьми

Безпека та ефективність застосування лінагліптину дітям дотепер не встановлені. Дані відсутні.

Використання вагітними або при годуванні груддю

Вагітність.

Немає даних щодо застосування лінагліптину вагітними жінками. Як запобіжний захід, не слід застосовувати препарат під час вагітності.

Період годування груддю.

Не можна виключати ризик для дитини, яку годують грудним молоком. Рішення щодо припинення/продовження годування груддю слід приймати після оцінки користі годування груддю для дитини та користі терапії для жінки.

Фертильність.

Досліджень щодо впливу на фертильність не проводилось.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери в картонній коробці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

3 роки.

Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 ºС.