Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Торзакс

Міжнародна назва: Atorvastatin
Виробник: АЛКАЛОЇД АД-Скоп'є.
АТ Код: АТХ C10A A05
Клінико-фармакологічна група: Гіполіпідемічні препарати, монокомпонентні. Інгібітори ГМГ КоА-редуктази.
Форма випуску: Таблетки, вкриті плівковою оболонкою

Склад

діюча речовина: 1 таблетка містить аторвастатину кальцію тригідрат еквівалентно аторвастатину 10 мг, 20 мг, 40 мг або 80 мг;

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат/целюлоза мікрокристалічна; кальцію карбонат; коповідон; кросповідон; натрію кроскармелоза; натрію лаурилсульфат; кремнію діоксид колоїдний безводний; тальк; магнію стеарат; опадрай білий Y-1-7000 (гіпромелоза; макрогол 400; титану діоксид (E 171).

Показання

Запобігання серцево-судинним захворюванням.

Для дорослих пацієнтів без клінічно вираженої ішемічної хвороби серця, але з декількома факторами ризику розвитку ішемічної хвороби серця, такими як вік, тютюнопаління, артеріальна гіпертензія, низький рівень ЛПВЩ або наявність ранньої ішемічної хвороби серця у сімейному анамнезі, аторвастатин показаний для:

  • зменшення ризику виникнення інфаркту міокарда;
  • зменшення ризику виникнення інсульту;
  • зменшення ризику проведення процедур реваскуляризації та стенокардії.

Для пацієнтів з цукровим діабетом 2-го типу та без клінічно вираженої ішемічної хвороби серця, але з декількома факторами ризику розвитку ішемічної хвороби серця, такими як ретинопатія, альбумінурія, тютюнопаління або артеріальна гіпертензія, аторвастатин показаний для:

  • зменшення ризику виникнення інфаркту міокарда;
  • зменшення ризику виникнення інсульту.

Для пацієнтів з клінічно вираженою ішемічною хворобою серця аторвастатин показаний для:

  • зменшення ризику виникнення нелетального інфаркту міокарда;
  • зменшення ризику виникнення летального та нелетального інсульту;
  • зменшення ризику проведення процедур реваскуляризації;
  • зменшення ризику госпіталізації у зв'язку із застійною серцевою недостатністю;
  • зменшення ризику виникнення стенокардії.

Гіперліпідемія.

  • Як доповнення до дієти, щоб зменшити підвищені рівні загального холестерину, холестерину ЛПНЩ, аполіпопротеїну В та тригліцеридів, а також для підвищення рівня холестерину ЛПВЩ у пацієнтів з первинною гіперхолестеринемією (гетерозиготною сімейною та несімейною) та змішаною дисліпідемією (типи IIa та IIb за класифікацією Фредріксона).
  • Як доповнення до дієти для лікування пацієнтів з підвищеними рівнями тригліцеридів у сироватці (тип IV за класифікацією Фредріксона).
  • Для лікування пацієнтів з первинною дисбеталіпопротеїнемією (тип III за класифікацією Фредріксона), у тих випадках, коли дотримання дієти є недостатньо ефективним.
  • Для зменшення загального холестерину та холестерину ЛПНЩ у пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією як доповнення до інших гіполіпідемічних методів лікування (наприклад, аферез ЛПНЩ), або якщо такі методи лікування недоступні.
  • Як доповнення до дієти для зменшення рівнів загального холестерину, холестерину ЛПНЩ і аполіпопротеїну В у хлопчиків та дівчат після початку менструацій віком від 10 до 17 років з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, якщо після відповідної дієтотерапії результати аналізів такі:

a) холестерин ЛПНЩ залишається ³ 190 мг/дл або

б) холестерин ЛПНЩ ³ 160 мг/дл та:

  • у сімейному анамнезі наявні ранні серцево-судинні захворювання або
  • два або більше інших факторів ризику розвитку серцево-судинних захворювань присутні у пацієнта дитячого віку.

Протипоказання

Підвищена чутливість до аторвастатину або до інших компонентів препарату; активні захворювання печінки або персистуюче підвищення активності печінкових трансаміназ (у 3 рази вище за норму); період вагітності і годування груддю, вірогідність настання вагітності внаслідок застосування недостатньо ефективних методів контрацепції.

Побічні дії

Класифікація частоти виникнення побічних реакцій:

дуже часто (< 1/10); часто (> 1/100, < 1/10); нечасто (> 1/1000, < 1/100); рідко (> 1/10000, < 1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних).

Інфекційні і паразитарні захворювання.

Часто: назофарингіт.

З боку крові і лімфатичної системи.

Рідко: тромбоцитопенія.

З боку імунної системи.

Часто: алергічні реакції;

дуже рідко: анафілактична реакція.

З боку обміну речовин.

Часто: гіперглікемія;

нечасто: гіпоглікемія, збільшення маси тіла, втрата апетиту.

Порушення психіки.

Нечасто: безсоння, страхітливі сновидіння.

З боку нервової системи.

Часто: головний біль;

нечасто: запаморочення, парестезія, гіпестезія, зміна смаку, амнезія;

рідко: периферична нейропатія.

З боку органів зору.

Нечасто: нечіткість зору;

рідко: розлад зору.

З боку органів слуху і рівноваги.

Нечасто: дзвін у вухах;

дуже рідко: втрата слуху.

З боку сечостатевої системи: лейкоцитоурія, інфекції сечовивідних шляхів.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки і середостіння.

Часто: фаринголарингеальний біль, носова кровотеча.

З боку травної системи.

Часто: запор, метеоризм, диспепсія, нудота, пронос;

нечасто: блювання, біль у верхній і нижній частині живота, відрижка, панкреатит.

З боку печінки і жовчовивідних шляхів.

Нечасто: гепатит;

рідко: холестаз, холестатична жовтяниця;

дуже рідко: печінкова недостатність.

З боку шкіри і підшкірних тканин.

Нечасто: кропив'янка, шкірні висипання, свербіж, алопеція;

рідко: ангіоневротичний набряк, бульозний дерматит, у тому числі мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз.

З боку скелетно-м'язової і сполучної тканини.

Часто: біль у м'язах, артралгія, біль у кінцівках, м'язовий спазм, опухання суглоба, біль у спині;

нечасто: біль у шиї, м'язове стомлення;

рідко: міопатія, міозит, рабдоміоліз, тендопатія, яка іноді ускладнюється розривом.

З боку статевих органів і молочної залози.

Дуже рідко: гінекомастія, імпотенція.

Загальні розлади і порушення в місці введення.

Нечасто: дискомфорт, астенія, біль у грудях, периферичний набряк, стомлюваність, підвищена температура.

Лабораторні та інструментальні дані.

У пацієнтів, які отримували аторвастатин, спостерігалося м'яке, скороминуще підвищення сироваткових трансаміназ, що не вимагає припинення лікування.

Часто: зміни функціональних проб печінки, підвищення креатинкінази у крові;

нечасто: наявність лейкоцитів у сечі.

Діти.

З боку нервової системи.

Часто: головний біль.

З боку травної системи.

Часто: біль у животі.

Лабораторні та інструментальні дані.

Часто: підвищений рівень аланінамінотрансферази, підвищення рівня креатинфосфокінази (КФК) у крові.

На основі наявних даних передбачається, що частота, тип і тяжкість побічних реакцій у дітей будуть такими ж, як у дорослих.

При застосуванні деяких статинів були зареєстровані наступні небажані явища: сексуальні дисфункції; депресія; виняткові випадки інтерстиціального захворювання легенів, особливо при тривалій терапії.

Передозування

Специфічного лікування немає; проводять симптоматичну та підтримуючу терапію. Необхідно провести аналіз функцій печінки і вимірювати рівень сироваткової КФК. Оскільки аторвастатин зв'язується з білками плазми крові, гемодіаліз малоефективний.

Лікарська взаємодія

Ризик розвитку міопатії під час лікування статинами підвищується у разі одночасного застосування похідних фіброєвої кислоти, ліпідомодифікаційних доз ніацину, циклоспорину або потужних інгібіторів CYP 3A4 (наприклад, кларитроміцину, інгібіторів протеази ВІЛ та ітраконазолу) .

Потужні інгібітори CYP 3A4. Аторвастатин метаболізується цитохромом P450 3A4. Одночасне застосування препарату з потужними інгібіторами CYP 3A4 може призвести до підвищення концентрацій аторвастатину в плазмі. Ступінь взаємодії та підсилення дії залежать від мінливості впливу на CYP 3A4. Слід по можливості уникати одночасного застосування з потужними інгібіторами CYP3A4 (наприклад з циклоспорином, телітроміцином, кларитроміцином, делавірдином, стирипентолом, кетоконазолом, вориконазолом, ітраконазолом, посаконазолом та інгібіторами протеаз ВІЛ, у тому числі ритонавіром, лопінавіром, атазанавіром, індинавіром, дарунавіром тощо). Якщо неможливо уникнути одночасного застосування цих препаратів з аторвастатином, слід розглянути можливість застосування меншої початкової та максимальної доз аторвастатину. Також рекомендується проводити належний клінічний моніторинг стану пацієнта.

Помірні інгібітори CYP3A4 (наприклад еритроміцин, дилтіазем, верапаміл і флуконазол) можуть збільшити концентрацію аторвастатину в плазмі. Підвищення ризику розвитку міопатії спостерігається при одночасному застосуванні еритроміцину в комбінації зі статинами. Аміодарон та верапаміл пригнічують діяльність CYP3A4 і їх одночасне застосування з аторвастатином може призвести до збільшення експозиції аторвастатину.

При одночасному застосуванні з помірними інгібіторами CYP3A4 слід розглянути питання про призначення аторвастатину в нижчій максимальній дозі і провести відповідне клінічне спостереження за пацієнтом. Клінічний моніторинг рекомендується також після початку терапії або після корекції дози інгібітору.

Грейпфрутовий сік. Містить один або більше компонентів, які пригнічують CYP3A4, отже, може підвищувати плазматичні концентрації речовин, які метаболізуються під дією CYP3A4. Застосування 240 мл (1 склянки) грейпфрутового соку призводить до зниження AUC на 20,4 % активного ортогідроксиметаболіту. Велика кількість грейпфрутового соку (більше 1,2 л у день впродовж 5 днів) збільшує показник AUC аторвастатину у 2,5 раза і показник AUC активного аторвастатину і його метаболітів.

Кларитроміцин. Значення AUC аторвастатину значно підвищувалось при одночасному застосуванні аторвастатину у дозі 80 мг та кларитроміцину (500 мг двічі на добу) порівняно із застосуванням тільки аторвастатину. Отже, у пацієнтів, що приймають кларитроміцин, слід з обережністю застосовувати аторвастатин у дозі вище 20 мг .

Комбінація інгібіторів протеаз. Значення AUC аторвастатину значно підвищувалось при одночасному застосуванні аторвастатину з декількома комбінаціями інгібіторів протеази ВІЛ, а також з інгібітором протеази вірусу гепатиту С телапревіром, порівняно із застосуванням тільки аторвастатину. Тому, у пацієнтів, що приймають інгібітор протеази ВІЛ типранавір + ритонавір або інгібітор протеази вірусу гепатиту C телапревір, слід уникати одночасного застосування із препаратом Торзакс®. Препарат слід з обережністю призначати пацієнтам, які приймають інгібітор протеази ВІЛ лопінавір + ритонавір, та застосовувати у найнижчій необхідній дозі. У пацієнтів, що приймають інгібітори протеази ВІЛ саквінавір + ритонавір, дарунавір + ритонавір, фосампренавір або фосампренавір + ритонавір, доза аторвастатину не повинна перевищувати 20 мг та застосовуватись з обережністю . При застосуванні у пацієнтів, які приймають інгібітор протеази ВІЛ нелфінавір або інгібітор протеази вірусу гепатиту С боцепревір, доза аторвастатину не повинна перевищувати 40 мг, а також рекомендується проведення ретельного клінічного моніторингу пацієнтів.

Ітраконазол. Значення AUC аторвастатину значно підвищувалось при одночасному застосуванні аторвастатину у дозі 40 мг та ітраконазолу у дозі 200 мг. Отже, у пацієнтів, що приймають ітраконазол, слід бути обережними, якщо доза аторвастатину перевищує 20 мг .

Циклоспорин. Аторвастатин та його метаболіти є субстратами транспортера OATP1B1. Інгібітори OATP1B1 (наприклад, циклоспорин) можуть підвищувати біодоступність аторвастатину. Значення AUC аторвастатину значно підвищувалось при одночасному застосуванні аторвастатину в дозі 10 мг та циклоспорину в дозі 5,2 мг/кг/добу порівняно із застосуванням тільки аторвастатину. Слід уникати одночасного застосування аторвастатину та циклоспорину .

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

. Аторвастатин є селективним конкурентним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази – ензиму, який регулює швидкість перетворення ГМГ-КоА в мевалонат – попередник стеролів (у тому числі холестерин). У печінці ТГ і холестерин включаються в ЛПДНЩ, проникають у плазму крові і транспортуються до периферичних тканин. ЛПНЩ утворюються з ЛПДНЩ і катаболізуються переважно шляхом взаємодії з рецепторами, які мають високу афінність до ЛПНЩ (рецептори ЛПНЩ). Аторвастатин знижує концентрації холестерин і ліпопротеїнів у плазмі крові за рахунок пригнічення ГМГ-КоА-редуктази, синтезу холестерин у печінці і збільшення кількості рецепторів ЛПНЩ на поверхні гепатоцитів, що посилює захоплення і катаболізм ЛПНЩ.

Фармакокінетика

Абсорбція. Швидко всмоктується після перорального прийому; Cmax досягається через 1-2 години. Всмоктування і концентрація у плазмі крові підвищуються пропорційно дозі препарату. Біодоступність аторвастатину у формі таблеток порівняно з розчином становить 95 % і 99 % відповідно. Абсолютна біодоступність аторвастатину становить приблизно 12 %, а системна доступність інгібуючої активності по відношенню до ГМГ-КоА-редуктази –приблизно 30 %. Низька системна біодоступність обумовлена пресистемним кліренсом у слизовій оболонці травного тракту і біотрансформацією під час первинного проходження через печінку. Розподіл. Середній об'єм розподілу аторвастатину дорівнює приблизно 381 л. Зв'язування з білками плазми крові становить ≥ 98 %. Метаболізм. Аторвастатин значною мірою метаболізується за допомогою цитохрому P450 3A4, утворюючи при цьому орто- і парагідроксильовані похідні і різні продукти β-окиснення; далі метаболізується шляхом глюкуронізації. In vitro орто- і парагідроксильовані метаболіти проявляють інгібуючу активність відносно ГМГ-КоА-редуктази еквівалентно дії аторвастатину. Інгібуючий ефект препарату по відношенню до ГМГ-КоА-редуктази приблизно на 70 % визначається активністю циркулюючих метаболітів. Виведення. Аторвастатин головним чином виводиться з жовчю після печінкової і/або позапечінкової біотрансформації і не піддається значній шлунково-печінковій рециркуляції. T1/2 аторвастатину з плазми становить приблизно 14 годин. Інгібуюча активність по відношенню до ГМГ-КоА-редуктази зберігається упродовж 20-30 годин внаслідок присутності активних метаболітів. Особливі групи населення Пацієнти літнього віку: плазматичні концентрації аторвастатину та його метаболітів у здорових добровольців літнього віку вище, ніж у молодих пацієнтів, в той же час гіполіпідемічні ефекти порівнянні з такими у пацієнтів молодших вікових груп. Стать: концентрація аторвастатину і його активних метаболітів у плазмі крові у жінок відрізняється від такої у чоловіків (Cmax вище приблизно на 20 %, a AUC нижче на 10 %). Проте ці розбіжності не мають клінічного значення, а гіполіпідемічний ефект препарату у чоловіків і жінок майже однаковий. Ниркова недостатність: захворювання нирок не впливає на концентрацію аторвастатину у плазмі крові або на ліпідні ефекти аторвастатину і його активних метаболітів. Печінкова недостатність: у хворих на алкогольний цироз печінки концентрація аторвастатину і його метаболітів у плазмі крові значно підвищена (Cmax – приблизно у 16 разів, значення AUC – в 11 разів). SLOC1B1 поліморфізм: у пацієнтів з поліморфізмом SLCO1B1 існує ризик підвищеної експозиції аторвастатину, що може призвести до збільшення ризику розвитку рабдоміолізу.

Фізико-хімічні властивості

таблетки по 10 мг, 20 мг и 40 мг: круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого кольору, з рискою з одного боку;таблетки по 80 мг: довгасті, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, білого кольору, з рискою з одного боку.

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

Аторвастатин виявляє незначний вплив на здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами, але рекомендовано дотримуватись обережності при здійсенні вищенаведених дій.

Особливості застосування

 

Таблиця 1. Взаємодії лікарських засобів, пов'язані з підвищеним ризиком міопатії/рабдоміолізу
Препарати, що взаємодіють Медичні рекомендації щодо застосування
Циклоспорин, інгібітори протеази ВІЛ (типранавір + ритонавір), інгібітор протеази вірусу гепатиту С (телапревір) Уникати застосування аторвастатину
Інгібітор протеази ВІЛ (лопінавір + ритонавір) Застосовувати з обережністю та в найменшій необхідній дозі
Кларитроміцин, ітраконазол, інгібітори протеази ВІЛ (саквінавір + ритонавір*, дарунавір + ритонавір, фосампренавір, фосампренавір + ритонавір) Не перевищувати дозу 20 мг аторвастатину на добу
Інгібітор протеази ВІЛ (нелфінавір) Інгібітор протеази вірусу гепатиту С (боцепревір) Не перевищувати дозу 40 мг аторвастатину на добу

*Застосовувати з обережністю та в найменшій необхідній дозі.

Гемфіброзил. У зв'язку із підвищеним ризиком міопатії/рабдоміолізу при одночасному прийомі інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази з гемфіброзилом, слід уникати сумісного застосування аторвастатину з гемфіброзилом .

Інші фібрати. Оскільки відомо, що ризик розвитку міопатії під час лікування інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази підвищується при одночасному прийомі інших фібратів, аторвастатин слід застосовувати з обережністю при сумісному використанні з іншими фібратами .

Ніацин. Ризик виникнення побічних явищ з боку скелетних м'язів може збільшуватись при застосуванні препарату в комбінації з ніацином, а отже за таких умов слід розглянути можливість зниження дози аторвастатину .

Рифампіцин або інші індуктори CYP3A4. Одночасне застосування аторвастатину і стимуляторів Р450 ЗА4 (рифампіцин, ефавіренц, звіробій продірявлений) може викликати зниження концентрації аторвастатину різного ступеня в плазмі крові.

У зв'язку з подвійним механізмом дії рифампіцину (індуктор цитохрому Р450ЗА4 і інгібітор ферменту-переносника ОАТР1В1 в печінці) рекомендується одночасно застосовувати його з аторвастатином, оскільки відстрочене застосування аторвастатину після терапії рифампіцином супроводжувалося значним зниженням концентрації аторвастатину у плазмі крові. При необхідності одночасного застосування слід контролювати ефективність препарату.

Дилтіазему гідрохлорид. Одночасний прийом аторвастатину (40 мг) та дилтіазему (240 мг) супроводжується підвищенням концентрації аторвастатину в плазмі крові.

Циметидин. У результаті проведених досліджень ознак взаємодії аторвастатину та циметидину не виявлено.

Антациди. Одночасне застосування аторвастатину і суспензії пероральних антацидів, яка містить гідроксиди алюмінію і магнію, зменшує концентрацію аторвастатину в плазмі приблизно на 35 %, однак це не впливало на зменшення рівня Х-ЛПНЩ.

Колестипол. При одночасному застосуванні аторвастатину і колестиполу плазматична концентрація аторвастатину і його активних метаболітів знижувалася приблизно на 25 %. У той же час гіполіпідемічний ефект при застосуванні цих препаратів у комбінації був більш виражений, ніж при прийомі кожного із засобів окремо.

Азитроміцин. Одночасне застосування аторвастатину (10 мг щоденно) і азитроміцину (500 мг щоденно) не змінювало концентрацію аторвастатину в плазмі.

Інгібітори транспортних білків. Інгібітори транспортних білків (наприклад, циклоспорин) можуть підвищувати біодоступність аторвастатину. За необхідності одночасного застосування рекомендується зниження дози та клінічний моніторинг ефективності.

Езетиміб. Ризик виникнення м'язових подій збільшується при одночасному застосуванні езетимібу та аторвастатину. Рекомендується клінічний моніторинг пацієнтів.

Фузидова кислота. При одночасному застосуванні аторвастатину і фузидової кислоти були відзначені м'язові події, в тому числі рабдоміоліз. Пацієнтів слід ретельно контролювати і при необхідності тимчасово припинити лікування аторвастатином.

Дигоксин. При багаторазовому одночасному прийомі дигоксину і 10 мг аторвастатину рівноважні концентрації дигоксину в плазмі крові трохи збільшилися. Пацієнти, які приймають дигоксин, повинні знаходитися під постійним контролем.

Пероральні контрацептиви. Одночасне застосування аторвастатину і пероральних контрацептивів призводить до підвищення концентрації у плазмі норетиндрону та етинілестрадіолу. Ці підвищення слід брати до уваги при виборі перорального контрацептиву для жінки, яка приймає препарат.

Варфарин. Одночасне застосування аторвастатину і варфарину призводить до незначного зниження протромбінового часу в перші дні такого лікування, проте через 15 діб застосування аторвастатину цей показник нормалізується. Однак потрібний постійний контроль за станом пацієнтів, які отримують варфарин, якщо до схеми лікування додають аторвастатин.

Антипірин. Оскільки аторвастатин не змінює фармакокінетику антипірину, взаємодія між іншими препаратами, що метаболізуються за допомогою цього ж цитохрому (такими як терфенадин, толбутамід, тріазолам, пероральні контрацептиви), є малоймовірною.

Амлодипін. У дослідах взаємодії лікарських засобів одночасне застосування 80 мг аторвастатину з 10 мг амлодипіну у здорових добровольців супроводжувалося збільшенням експозиції аторвастатину, хоча не мало клінічно значущого ефекту.

Колхіцин. При одночасному застосуванні аторвастатину з колхіцином повідомлялося про випадки міопатії, в тому числі рабдоміолізу, тому слід з обережністю призначати аторвастатин з колхіцином.

Наведені вище взаємодії і застереження слід враховувати при лікуванні дітей.

Використання препарату дітьми

Безпечність та ефективність препарату у пацієнтів віком 10-17 років з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією було досліджено в контрольованому клінічному дослідженні тривалістю 6 місяців у хлопчиків-підлітків та дівчат після початку менструацій. Пацієнти, які отримували лікування аторвастатином, мали загалом подібний профіль небажаних реакцій до пацієнтів, що отримували плацебо. Інфекційні захворювання були тими небажаними явищами, які найчастіше спостерігалися в обох групах, незалежно від оцінки причинно-наслідкового зв'язку. У цій групі пацієнтів не досліджувалися дози препарату більші за 20 мг. У цьому вузькому контрольованому дослідженні не було виявлено значущого впливу препарату на ріст або статеве дозрівання хлопців або на довжину менструального циклу у дівчат . Дівчат-підлітків слід проконсультувати щодо прийнятних методів контрацепції протягом періоду лікування аторвастатином .

Аторвастатин не досліджувався в контрольованих клінічних дослідженнях, які б включали пацієнтів препубертатного віку або пацієнтів молодше 10 років.

Клінічна ефективність препарату в дозах до 80 мг/добу протягом 1 року була оцінена в неконтрольованому дослідженні у пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, до якого було включено 8 пацієнтів дитячого віку.

Використання вагітними або при годуванні груддю

Аторвастатин протипоказаний вагітним жінкам та жінкам, які можуть завагітніти. Статини можуть завдавати шкоди плоду при застосуванні у вагітних жінок. Аторвастатин можна застосовувати у жінок дітородного віку, тільки якщо дуже малоймовірно, що такі пацієнтки завагітніють, та були проінформовані про потенційні фактори ризику. Якщо жінка завагітніла в період лікування препаратом Торзакс®, слід негайно припинити прийом препарату та повторно проконсультувати пацієнтку стосовно потенційних факторів ризику для плоду та відсутності відомої клінічної користі від продовження прийому препарату під час вагітності.

При нормальному протіканні вагітності рівні сироваткового холестерину та тригліцеридів підвищуються. Прийом гіполіпідемічних лікарських засобів під час вагітності не матиме корисного ефекту, оскільки холестерин та його похідні необхідні для нормального розвитку плода. Атеросклероз – це хронічний процес, а, отже, перерва в прийомі гіполіпідемічних препаратів під час вагітності не повинна мати значного впливу на результати довгострокового лікування первинної гіперхолестеринемії.

Адекватних та добре контрольованих досліджень застосування аторвастатину під час вагітності не проводилось. Надходили рідкісні повідомлення про вроджені аномалії після внутрішньоутробної експозиції до статинів. При проспективному спостереженні приблизно 100 випадків вагітностей у жінок, які лікувалися іншими препаратами групи статинів, частота випадків вроджених аномалій плода, викиднів та внутрішньоутробних смертей/мертвонароджень не перевищувала частоти, очікуваної для загальної популяції. Однак, це дослідження могло тільки виключити 3-4-кратне підвищення ризику вроджених аномалій розвитку плода порівняно з фоновою частотою. У 89 % цих випадків лікування препаратом розпочиналося до вагітності та припинялося під час першого триместру після виявлення вагітності.

Період годування груддю.

Невідомо, чи проникає аторвастатин у жіноче грудне молоко, однак відомо, що невелика кількість іншого лікарського препарату цього класу проникає в жіноче грудне молоко. Оскільки статини потенційно здатні викликати серйозні небажані реакції у немовлят, які знаходяться на грудному вигодуванні, жінкам, які потребують лікування препаратом Торзакс®, не слід годувати груддю своїх немовлят .

Упаковка

Таблетки по10 мг, 20 мг і 80 мг.

Первинна упаковка: 10 таблеток у блістері з плівки PVC/TE/PVdC та алюмінієвої фольги;

вторинна упаковка: 3 блістери у картонній коробці.

Таблетки по 40 мг.

Первинна упаковка: 15 таблеток у блістері з плівки PVC/TE/PVdC та алюмінієвої фольги;

вторинна упаковка: 2 блістери у картонній коробці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

2 роки. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.


Отзывы