Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Топотекан

Міжнародна назва: Topotecan
Виробник: Сіндан Фарма СРЛ, Румунія.
АТ Код: АТС L01Х Х17
Клінико-фармакологічна група: Антинеопластичні засоби. Топотекан.
Форма випуску: Ліофілізат для розчину для інфузій

Склад

діюча речовина: topotecan;

1 флакон містить топотекану гідрохлориду 1,09 мг або 4,35 мг, що еквівалентно 1 мг або 4 мг топотекану;

допоміжні речовини: маніт (Е 421), кислота винна, натрію гідроксид.

Показання

Монотерапія топотеканом показана:

  • пацієнтам з метастатичним раком яєчників після першої лінії хіміотерапії або подальшої терапії, якщо не було досягнуто позитивного ефекту;
  • пацієнтам з рецидивуючим дрібноклітинним раком легенів, яким проведення повторної хіміотерапії першої лінії не може бути рекомендовано.

Топотекан у комбінації з цисплатином показаний пацієнтам із рецидивуючим раком шийки матки після променевої терапії, а також хворим зі стадією IV-В. Для підтвердження лікування цією комбінацією пацієнтів, які раніше отримували цисплатин, слід провести оцінку вільного від застосування цисплатину інтервалу лікування.

Протипоказання

Підвищена чутливість до топотекану або до компонентів препарату в анамнезі.

Період вагітності або годування груддю.

Тяжка супресія кісткового мозку перед початком першого курсу лікування (початковий рівень нейтрофілів < 1,5 х 109/л, рівень тромбоцитів < 100 х 109/л).

Дозування

Застосовувати препарат слід у спеціалізованих онкологічних відділеннях та під наглядом лікаря, який має досвід лікування хіміотерапевтичними препаратами. Розчин топотекану необхідно готувати безпосередньо перед застосуванням.

Перед початком першого курсу лікування топотеканом у пацієнтів початковий рівень нейтрофілів має бути ³ 1,5 х 109/л, тромбоцитів – ³ 100 х 109/л і рівень гемоглобіну – ³ 9 г/дл (після гемотрансфузії, якщо це необхідно).

Рак яєчників та дрібноклітинний рак легенів

Початковий курс лікування

Рекомендованою дозою топотекану є 1,5 мг/м2 поверхні тіла у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом 30 хв один раз на день протягом 5 днів поспіль із перервою 3 тижні між початком кожного курсу. У разі доброї переносимості лікування слід продовжити, доки буде прогресувати хвороба .

Повторні курси лікування

Для проведення повторних курсів не можна застосовувати препарат, доки рівень нейтрофілів не досягне ³ 1 х 109/л, кількість тромбоцитів – ³ 100 х 109/л і рівень гемоглобіну – ³ 9 г/дл (після гемотрансфузії, якщо це необхідно).

Для лікування нейтропенії в онкологічних хворих з метою підтримки кількості нейтрофілів зазвичай призначають разом з топотеканом інші медичні препарати (наприклад колонієстимулювальний фактор) або зменшують дози топотекану.

Якщо для лікування пацієнтів з тяжкою нейтропенією (кількість нейтрофілів £ 0,5 х 109/л) протягом 7 і більше днів або тяжкою нейтропенією, що супроводжується пропасницею чи проявами інфекції, або для пацієнтів, лікування яких було відкладено через нейтропенію, обрано зменшення дози топотекану, дозу слід зменшувати на 0,25 мг/м2/добу до 1,25 мг/м2/добу (або за необхідності послідовно зменшувати дозу до 1,0 мг/м2/добу).

Якщо рівень тромбоцитів у процесі лікування буде нижче 25 х 109/л, дозу топотекану слід зменшувати аналогічно.

Якщо при застосуванні у дозі 1,0 мг/м2 необхідно було далі зменшувати дозу з метою запобігання побічним реакціям, застосування топотекану відміняли (за даними клінічних досліджень).

Рак шийки матки

Початковий курс лікування

Рекомендованою дозою топотекану є 0,75 мг/м2поверхні тіла, що застосовується щоденно у вигляді 30-хвилинної внутрішньовенної інфузії у 1-й, 2-й та 3-й день. У 1-й день після введення дози топотекану призначають цисплатин у вигляді внутрішньовенної інфузії у дозі 50 мг/м2 поверхні тіла. Такий режим лікування повторюється через 21 день протягом 6 курсів або доки буде прогресувати хвороба.

Повторні курси лікування

Для проведення повторних курсів не можна застосовувати препарат, доки рівень нейтрофілів не досягне ³ 1,5 х 109/л, кількість тромбоцитів – ³ 100 х 109/л і рівень гемоглобіну – ³ 9 г/дл (після гемотрансфузії, якщо це необхідно).

Для лікування нейтропенії в онкологічних хворих з метою підтримки кількості нейтрофілів зазвичай призначають разом з топотеканом інші медичні препарати (наприклад колонієстимулювальний фактор) або зменшують дози топотекану.

Якщо для лікування пацієнтів, у яких розвинулась тяжка нейтропенія (кількість нейтрофілів менше 0,5 х 109/л) протягом 7 і більше днів, або для пацієнтів з тяжкою нейтропенією, що супроводжується гарячкою чи проявавми інфекції, або для пацієнтів, лікування яких було відкладено через нейтропенію, необхідне зменшення дози топотекану, то дозу слід зменшити на 20 % до 0,60 мг/м2 поверхні тіла для наступних курсів (або до 0,45 мг/м2поверхні тіла/добу в подальшому).

Для лікування пацієнтів, рівень тромбоцитів яких у процесі лікування став менше 25 х 109/л, рекомендується зменшувати дозу топотекану аналогічно.

Дозування при порушенні функції нирок

Монотерапія

Змінювати дозу пацієнтам з легкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 40-60 мл/хв) не потрібно. Рекомендованою дозою для пацієнтів із кліренсом креатиніну 20-39 мл/хв є 75 мг/м2/добу протягом 5 послідовних днів. Відносно рекомендацій щодо дозування для пацієнтів із кліренсом креатиніну < 20 мл/хв даних недостатньо.

Комбінована терапія

Рекомендується, щоб лікування топотеканом у комбінації з цисплатином хворих на рак шийки матки починалось лише тоді, коли рівень сироваткового креатиніну у них був ≤ 1,5 мг/дл. Якщо при застосуванні комбінованої (топотекан/цисплатин) терапії рівень креатиніну у сироватці крові буде перевищувати 1,5 мг/дл, рекомендується ретельно зважити можливість зниження дози/продовження лікування цисплатином. Недостатньо даних відносно продовження монотерапії топотеканом хворих на рак шийки матки у разі припинення лікування цисплатином.

Дозування при порушеній функції печінки

Побічні дії

Для Топотекану характерна дозозалежна гематологічна токсичність. Ознак кумулятивної токсичності препарату не виявлено, всі прояви гематологічної токсичності є передбачуваними, оборотними та піддаються контролю.

Ознак кумуляції негематологічної токсичності виявлено не було. Побічні дії, які спостерігалися при застосуванні препарату, класифіковані за органами і системами організму та за частотою їх виникнення. За частотою виникнення визначено такі категорії: дуже поширені ≥1/10, поширені ≥1/100 та <1/10, непоширені ≥1/1000 та <1/100, рідко поширені ≥1/10 000 та <1/1000, дуже рідко поширені <1/10 000, включаючи поодинокі випадки.

Кров і лімфатична система

Дуже поширені: фебрильна нейтропенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, анемія, лейкопенія.

Поширені: панцитопенія.

Частота невідома: тяжка кровотеча (асоційована з тромбоцитопенією).

Дихальна система

Поширені: диспное, кашель, носові кровотечі.

Рідко поширені: інтерстиціальні захворювання легенів (у деяких випадках закінчилися летально).

Шлунково-кишковий тракт

Дуже поширені: діарея, нудота та блювання (що можуть бути тяжкими), біль у животі, запор, мукозит.

Повідомлялось про випадки нейтропенічного коліту, включаючи летальні випадки, які виникали як ускладнення індукованої топотеканом нейтропенії.

Шкіра та підшкірна клітковина

Дуже поширені: алопеція.

Поширені: свербіж.

Метаболізм і розлади травлення

Дуже поширені: анорексія (яка може бути тяжкою).

Інфекції та інвазії

Дуже поширені: інфекції.

Часто: сепсис .

Повідомлялося про летальні випадки внаслідок сепсису у пацієнтів, які лікувались топотеканом.

Загальні розлади і розлади у місці введення

Дуже поширені: астенія, втомлюваність, гіпертермія.

Поширені: нездужання.

Дуже рідко поширені: випотівання рідини із судин.

Явища випотівання рідини із судин мають помірний характер і не потребують у більшості випадків специфічної терапії.

Імунна система

Поширені: гіперчутливість, включаючи висип.

Рідко поширені: анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, кропив’янка.

Гепатобіліарна система

Поширені: гіпербілірубінемія, підвищення рівня АСТ та АЛТ.

Частота побічних реакцій, наведених вище, більш характерна для пацієнтів з тяжким соматичним статусом.

Частота наведених нижче гематологічних та негематологічних побічних реакцій, представляє побічні реакції, що пов’язані/можливо пов’язані зі застосуванням топотекану.

Гематологічні

Нейтропенія: тяжка (кількість нейтрофілів < 0,5 х 109/л) під час І курсу спостерігалась у 55 % пацієнтів; з тривалістю ≥ 7 днів – у 20 %; загалом – 77 % пацієнтів (39 % курсів).

В асоціації з тяжкою нейтропенією у 16 % пацієнтів виникала гарячка або інфекція під час І курсу лікування та загалом – у 23 % пацієнтів (6 % курсів лікування). У середньому час появи тяжкої нейтропенії становив 9 днів із середньою тривалістю 7 днів. Тяжка нейтропенія тривала більше 7 днів загалом в 11 % курсів. Серед усіх пацієнтів, включаючи тих, у кого розвинулась тяжка нейтропенія, та тих, у яких вона не розвинулась, у 11 % (4 % курсів) розвинулась гарячка та у 26 % (9 % курсів) розвинулись інфекційні ускладнення. Крім того, у 5 % усіх пацієнтів, які отримували лікування (1 % курсів), розвинувся сепсис.

Тромбоцитопенія: тяжка (кількість тромбоцитів < 25 х 109/л) спостерігалась у 25 % пацієнтів (8 % курсів), помірна (кількість тромбоцитів між 25 та 50 х 109/л) – у 25 % пацієнтів (15 % курсів). У середньому тяжка тромбоцитопенія виникала на 15 день та тривала в середньому 5 діб. Трансфузію тромбоцитів проводили у 4 % курсів. Були окремі повідомлення про тяжкі ускладнення, пов’язані з тромбоцитопенією, включаючи летальні випадки через кровотечі з пухлин.

Анемія: від помірної до тяжкої (Hb ≤ 8.0 г/дл) спостерігалась у 37 % пацієнтів (14 % курсів). Трансфузію еритроцитів проводили 52 % пацієнтів (21 % курсів).

Негематологічні

Частими негематологічними побічними реакціями були такі реакції з боку шлунково-кишкового тракту, як нудота (52 %), блювання (32 %), діарея (18 %), запор (9 %) та мукозит (14 %). Тяжкі (3 та 4 ступеня) нудота, блювання, діарея та мукозит виникали з частотою 4 %, 3 %, 2 % та 1 % відповідно.

Про помірний біль у животі повідомляли у 4 % пацієнтів.

Втомлюваність спостерігалася приблизно у 25 %, а астенія – у 16 % пацієнтів, які лікувались топотеканом. Тяжка (3-4 ступеня) втомлюваність та астенія виникала у 3 % випадків.

Тотальна або виражена алопеція спостерігалась у 30 % пацієнтів, часткова алопеція – у 15 % пацієнтів.

Іншими побічними реакціями, що презентувались як пов’язані або можливо пов’язані зі застосуванням топотекану, були анорексія (12 %), нездужання (3 %) та гіпербілірубінемія (1 %).

Були окремі повідомлення про реакції гіперчутливості, включаючи висип, свербіж, кропив’янку, ангіоневротичний набряк та анафілактичні реакції.

Передозування

Повідомлялося про передозування (дозою у 10 разів вищою за рекомендовану) при лікуванні пацієнтів внутрішньовенним топотеканом. Передбачається, що первинною ознаками передозування будуть супресія кісткового мозку та стоматит. Симптоми передозування знаходяться у межах побічних реакцій, асоційованих з топотеканом . Додатково повідомлялося про підвищені ферменти печінки при передозуванні препарату. Тактика лікаря спрямована на усунення симптомів передозування. Антидот при передозуванні не відомий.

Лікарська взаємодія

Жодних досліджень фармакокінетичної взаємодії in vivo в людини не проводилося.

Топотекан не гальмує ферменти цитохрому Р450 людини. При одночасному застосуванні топотекану з гранісетроном, ондансетроном, морфіном або кортикостероїдами не спостерігається ніякого істотного впливу на фармакокінетику топотекану.

Як і при застосуванні інших мієлосупресивних цитотоксичних препаратів, при комбінованому застосуванні топотекану з іншими цитотоксичними препаратами (наприклад з паклітакселом або етопозидом) можливе підсилення мієлосупресивного ефекту, що потребує зменшення дози препарату. Однак при застосуванні з препаратами платини взаємодія цих препаратів залежить від послідовності їх введення, від того, на який день курсу лікування (1-й чи 5-й) призначаються препарати платини. Якщо цисплатин або карбоплатин вводять в 1-й день курсу лікування топотеканом, дозу препарату зменшують порівняно з дозами препаратів, які призначаються на 5-й день курсу лікування.

При сумісному застосуванні топотекану (0,75 мг/м2/день протягом 5 послідовних днів) і цисплатину (60 мг/м2/день у 1-й день) для лікування хворих на рак яєчників середній плазмовий кліренс топотекану на 5-й день злегка зменшувався порівняно з рівнем у 1-й день. Як результат, системний розподіл загального топотекану при визначенні AUC і Cmax на 5-й день збільшувалися на 12 % і 23 % відповідно. Фармакокінетичних даних при застосуванні топотекану (0,75 мг/м2/день протягом 3 послідовних днів) і цисплатину (60 мг/м2/день на 1-й день) для лікування хворих на рак яєчників немає.

Топотекан є субстратом для обох ABCG2 (BCRP) та ABCB1 (P-глікопротеїн) – транспортних білків та білка резистентності раку молочної залози. Інгібітори ABCG2 та ABCB1 (наприклад елакридар) при сумісному застосуванні з пероральним топотеканом збільшують вплив топотекану. Вплив елакридару на фармакокінетику внутрішньовенного топотекану значно менший, ніж вплив на пероральний топотекан.

Несумісність

Невідома. Препарат вводиться шляхом внутрішньовенної інфузії (спосіб приготування розчину вказаний у розділі «Спосіб застосування та дози») в окремій системі для внутрішньовенного введення.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

В основі протипухлинної активності топотекану лежить пригнічення топоізомерази-І, фермента, що бере безпосередню участь у реплікації ДНК, оскільки топоізомераза-І зменшує деформацію, що передує процесу подвоєння. Топотекан пригнічує топоізомеразу-І шляхом стабілізації ковалентного комплексу ферменту і розщепленої нитки ДНК, що є проміжною ланкою каталітичного механізму. Клітинними наслідками пригнічення топоізомерази-І топотеканом є індукція протеїн-асоційованих поодиноких розривів ланцюга ДНК.

Фармакокінетика

Після внутрішньовенного введення топотекану у дозах 0,5-1,5 мг/м2 шляхом інфузії, що тривала 30 хв, протягом 5 діб був виявлений високий плазмовий кліренс препарату, що дорівнював 62 л/год і становив приблизно 2/3 печінкового кровотоку. Топотекан також мав великий об’єм розподілу, що становив приблизно 132 л, і відносно короткий період напіввиведення (2-3 години). За результатами порівняння фармакокінетичних параметрів, протягом 5 діб застосування препарату жодних змін у фармакокінетиці не відбувалося. AUC збільшувалася майже пропорційно до збільшення дози. Зв’язування топотекану з білками плазми було низьким (35 %) при майже рівному розподілі у клітинах крові та у плазмі. У ході демографічного дослідження було виявлено, що ряд факторів, включаючи вік, масу тіла та асцит, на кліренс загального топотекану (активного і неактивного) істотно не впливали. Виведення топотекану в людини досліджено лише частково. Основним шляхом кліренсу топотекану був гідроліз лактонового кільця до утворення гідроксикислоти з відкритим кільцем. На метаболізм припадає менше 10 % виведеного топотекану. N-деметильований метаболіт, що, як було встановлено кількісно, є так само або менш активним, ніж початкова сполука, виявлений у сечі, плазмі та калі. Середнє співвідношення між AUC метаболіту і початкової речовини склало менше ніж 10 % для загального топотекану і топотекану лактону. O-глюкуронідований метаболіт топотекану і N-деметильований топотекан виявлені в сечі. Загальне виведення лікарського засобу після застосування топотекану у п’яти добових дозах склало 71-76 % дози, введеної внутрішньовенно. Приблизно 51 % виводилися у формі загального топотекану, а 3 % – у формі N-деметильованого топотекану із сечею. З калом виводиться 18 % загального топотекану та 1,7 % N-деметильованого топотекану. Загалом на N-деметильований метаболіт у середньому припадає менш ніж 7 % (у діапазоні 4-9 %) загального лікарського засобу, що виводиться із сечею та калом. Топотекан-O-глюкуронід і N-деметильований топотекан-O-глюкуронід у сечі становлять менш ніж 2 %. Різні фракції дози (загалом 20-60 %) виводяться з сечею у вигляді топотекану або у формі відкритого кільця. In vitro топотекан не пригнічує ферменти системи цитохорму Р450 людини – CYP1A2, CYP2A6, CYP2C8/9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E, CYP3A або CYP4A – і не пригнічує цитозольні ферменти людини – дигідропіримідин або ксантиноксидазу. Плазмовий кліренс у пацієнтів з печінковою недостатністю (сироватковий білірубін між 1,5 і 10 мг/дл) знижувався приблизно до 67 % порівняно з контрольною групою. Період напіввиведення топотекану збільшився приблизно на 30 %, проте жодної істотної зміни в об’ємі розподілу не спостерігалося. Плазмовий кліренс загального топотекану (активного і неактивного) у пацієнтів з печінковою недостатністю знизився лише приблизно на 10 % порівняно з контрольною групою. Плазмовий кліренс у пацієнтів з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 41-60 мл/хв) знизився приблизно на 67 % порівняно з контрольною групою. Об’єм розподілу дещо зменшився, період напіввиведення продовжився лише на 14 %. У пацієнтів з помірною нирковою недостатністю плазмовий кліренс топотекану знизився на 34 % порівняно з контрольною групою. Середній період напіввиведення збільшився з 1,9 години до 4,9 години.

Доклінічні дані щодо безпеки. Як і інші цитотоксичні препарати, виходячи з механізму дії топотекану, він чинить генотоксичну дію на клітини ссавців (клітини лімфоми мишей та лімфоцити людини) in vitro та на клітини кісткового мозку у мишей in vivo. Також було виявлено, що топотекан призводить до загибелі ембріона та плода у тварин.

Фізико-хімічні властивості

жовтого кольору ліофілізат.

Особливі вказівки

Топотекан застосовувати можна лише у відділеннях, що спеціалізуються на проведенні цитотоксичної хіміотерапії, під наглядом лікаря, який має досвід проведення хіміотерапії.

Приготування препарату повинен здійснювати персонал, який пройшов відповідну підготовку. Не допускати до роботи з цитотоксичними препаратами вагітних співробітниць.

Робота з препаратом повинна проводитися у спеціальній зоні.

Робоча поверхня повинна бути покрита промокальним папером на пластиковій основі одноразового застосування. Працювати слід у захисних рукавичках, масках та одязі. Слід уникати випадкового потрапляння препарату в очі. Якщо цього уникнути не вдалося, очі слід негайно ретельно промити водою.

З інструментами, що використовуються для введення Топотекану, слід працювати з обережністю. Невикористаний сухий продукт або забруднені матеріали поміщати у мішок для небезпечних відходів. Гострі предмети (голки, шприци, флакони) вміщувати у відповідний надійно зафіксований контейнер. Персонал, який здійснює збір і видалення цих відходів, повинен бути інформований про пов'язані з цим ризики. Будь-які кількості невикористаних розчинів змивати у каналізацію великою кількістю води.

Утилізація небезпечних відходів здійснюється згідно з чинними діючими нормативно-правовими та санітарно-гігієнічними вимогами.

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

Вплив на здатність керувати автомобілем чи іншими механізмами не досліджувався. Проте якщо пацієнт протягом тривалого часу відчуває стомлюваність та астенію, керувати автомобілем чи іншими механізмами слід з обережністю.

Особливості застосування

Пацієнти літнього віку

Коригувати дозу пацієнтам літнього віку не потрібно, якщо не потрібна така корекція внаслідок порушення функції нирок.

Режим дозування при комбінації з іншими препаратами

Доза топотекану при застосуванні з іншими цитотоксичними препаратами може бути змінена .

Спосіб приготування розчину

Вміст флакона з 1 мг Топотекану розчинити за допомогою 1,1 мл води для ін’єкцій. Оскільки Топотекан містить 10 % надлишок, утворений розчин має блідо-жовте забарвлення та містить 1 мг/мл топотекану. Для досягнення кінцевої концентрації 25-50 мкг/мл відповідний об’єм утвореного розчину необхідно розвести або 0,9 % розчином натрію хлориду для внутрішньовенних інфузій, або 5 % розчином глюкози для внутрішньовенних інфузій.

Для розчинення 4 мг Топотекану у флакон слід додати 4 мл стерильної води для ін’єкцій. Утвориться розчин, який міститиме топотекан у концентрації 1 мг на 1 мл. Подальше розведення для отримання розчину з необхідною концентрацією від 25 до 50 мкг/мл здійснюється відповідними об’ємами 0,9 % розчину натрію хлориду для внутрішньовенних інфузій або 5 % декстрозою для внутрішньовенних інфузій.

Використання препарату дітьми

Не рекомендується застосовувати Топотекан для лікування дітей, оскільки досвіду застосування препарату пацієнтам цієї вікової категорії недостатньо.

Використання вагітними або при годуванні груддю

Як і інші цитотоксичні засоби, Топотекан може мати шкідливий вплив на плід, тому його призначення вагітним протипоказане. Жінку потрібно попередити про необхідність запобігання вагітності під час лікування топотеканом та негайного повідомлення лікаря, якщо під час лікування топотеканом вона завагітніла.

Топотекан протипоказаний жінкам у період годування груддю.

Упаковка

По 1 мг або 4 мг ліофілізату у флаконі; по 1 флакону у картонній коробці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

4 роки.

Флакони з ліофілізованим порошком зберігати у недоступному для дітей, сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С.

Відтворені та розведені розчини

З мікробіологічної точки зору, розведений розчин слід застосовувати негайно. Якщо розчин для інфузій не вводити відразу ж, за терміном і умовами його зберігання має стежити відповідальна особа (медичний персонал). Приготований розчин препарату повинен бути використаний не пізніше ніж протягом 24 годин і лише в тому випадку, якщо розчинення та розведення проводилось в атестованих асептичних умовах, а температура зберігання приготованого розчину становила 2-8 °С.