Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Тизанидин-Ратиофарм

Міжнародна назва: Tizanidine
Форма випуску: Таблетки

Склад

Діюча речовина: тизанідин;

1 таблетка містить тизанідину у формі тизанідину гідрохлориду 2 мг або 4 мг;

допоміжні речовини: лактоза безводна, целюлоза мікрокристалічна (Avicel РН 112), кремнію діоксид колоїдний безводний, кислота стеаринова.

Показання

Хронічні судомні стани, спричинені розладами центральної нервової системи.

Гострі м’язові судоми локального походження.

Протипоказання

  • Відома гіперчутливість до тизанідину або до інших інгредієнтів препарату.
  • Значне порушення функції печінки.
  • Астенічний бульбарний параліч.
  • Одночасне застосування тизанідину та флувоксаміну або ципрофлоксацину.

Дозування

Одночасний прийом їжі не впливає на фармакокінетику тизанідину.

Дорослі: по 2-6 мг 3-4 рази на добу. Початкова доза не повинна перевищувати

6 мг 3 рази на добу. Дозу препарату слід збільшувати поступово на 2-4 мг один або два рази на тиждень.

Терапевтичний ефект, як правило, досягається при застосуванні препарату у дозі 12–24 мг на добу, яку розподіляють на 3-4 прийоми однакової кількості препарату. Добова доза не повинна перевищувати 36 мг.

Тривалість лікування визначається індивідуально.

Порушення функції печінки та нирок: при порушенні функції печінки та нирок дозу препарату слід зменшити. Рекомендується починати з дози 2 мг 1 раз на добу. Підвищення дози проводять поступово. Якщо початкова доза неефективна, рекомендується спочатку підвищити добову дозу, що приймається за 1 раз, після чого збільшити кількість прийомів.

Побічні дії

Побічні реакції препарату класифіковані за частотою: дуже часто (у 10 % спостережень і більше), часто (від 1 до 10 %), нечасто (від 0,1 до 1 %), рідко (від 0,01 до 0,1%), дуже рідко (менш ніж у 0,01 %). Для кожної групи побічні реакції представлені у порядку від найтяжчих до найменш тяжких (див. табл.).

Побічні реакції при застосуванні тизанідину

 

Психічні розлади
Рідко Галюцинації, інсомнія, розлади сну
Нервова система
Часто Сонливість, запаморочення
Серце
Часто Брадикардія
Судинні розлади
Часто Артеріальна гіпотензія
Травний тракт
Часто Сухість у роті
Рідко Нудота, диспептичні розлади
Гепатобіліарна система
дуже рідко Гепатит
Кістково-м’язова система, суглоби та сполучна тканина
Рідко М’язова слабкість
Загальні симптоми та стани у місці застосування
Часто Швидка втомлюваність
Лабораторні показники
Часто Зниження артеріального тиску
Рідко Підвищення активності трансаміназ у сироватці крові

При застосуванні препарату у низьких дозах (рекомендованих для усунення гострих судом м’язів локального походження) відзначали сонливість, втомлюваність, запаморочення, сухість у роті, підвищення артеріального тиску, нудоту, диспептичні прояви, підвищення активності трансаміназ у сироватці. Як правило, ці реакції були слабко виражені, транзиторні.

При призначенні препарату у вищих дозах (рекомендованих для лікування спастичності) зазначені побічні реакції виявляли частіше, вони були виразніші, проте це не потребувало відміни тизанідину. Також спостерігали такі побічні реакції: артеріальну гіпотензію, брадикардію, м’язову слабкість, інсомнію, розлади сну, галюцинації, гепатит.

Передозування

Симптоми: нудота, блювання, артеріальна гіпотензія, запаморочення, міоз, кома.

Лікування: симптоматичне.

Лікарська взаємодія

Протипоказане одночасне застосування тизанідину та флувоксаміну або ципрофлоксацину (обидва препарати є інгібіторами CYP4501A2 у людини), оскільки це спричиняє підвищення площі під фармакокінетичною кривою, що описує залежність «концентрація/час» (AUC) для тизанідину – відповідно у 33 та 10 разів. Це зумовлює виникнення клінічно значущої тривалої артеріальної гіпотензії, що супроводжується сонливістю, запамороченням, зниженням психомоторної активності. Не рекомендують одночасно застосовувати тизанідин та інші інгібітори CYP1A2, зокрема деякі антиаритмічні препарати (аміодарон, мекселетин, пропафенон), циметидин, деякі фторхінолони (еноксацин, пефлоксацин, ципрофлоксацин, норфлоксацин), рофекоксиб, пероральні контрацептиви та тиклопідин.

При одночасному застосуванні з антигіпертензивними засобами (в тому числі діуретиками) можливе виникнення артеріальної гіпотензії та брадикардії. Алкоголь та седативні препарати можуть потенціювати седативний ефект тизанідину.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Тизанідин-ратіофарм – це міорелаксант скелетних м’язів центральної дії, який справляє безпосередній вплив на спинний мозок, де він інгібує вивільнення збуджувальних амінокислот, які стимулюють рецептори N-метил-D-аспартату (NMDA). Цей ефект, вірогідно, зумовлений стимулюванням альфа-2 рецепторів. У такий спосіб пригнічується полісинаптична передача сигналів на рівні міжнейронних зв’язків у спинному мозку (що відповідає за надмірний тонус м’язів), і тонус м’язів знижується. Тизанідин застосовують як спазмолітик для лікування гострого, болісного спазму м’язів та хронічної спастичності спинномозкового та церебрального походження. Тизанідин знижує опірність пасивним рухам, пригнічує спазм та клонічні судоми, можливо, покращує довільну силу м’язів.

Фармакокінетика

Абсорбція та біодоступність: тизанідин абсорбується швидко та майже повністю, проте внаслідок екстенсивного метаболізму першого проходження його середня абсолютна біодоступність становить лише приблизно 34 %. Пікова концентрація у плазмі досягається приблизно через 1 годину після застосування таблеток. Розподіл: середній об’єм розподілу “стабільного стану”(Vss) після внутрішньовенного застосування становить 2,6 л/кг. Зв’язування з протеїнами плазми становить 30 %. При застосуванні препарату у дозах 4-12 мг відзначають лінійну фармакокінетику. Незначна варіабельність фармакокінетичних параметрів (максимальна концентрація в плазмі крові (Cmax ) та AUC) у різних індивідів полегшує достовірну оцінку концентрації препарату в плазмі після його застосування внутрішньо. Біотрансформація: тизанідин зазнає швидкого екстенсивного метаболізму в печінці. Метаболізується in vitro переважно цитохромом P450 1A2. Всі метаболіти тизанідину неактивні. Елімінація: кінцевий напівперіод елімінації тизанідину з системного кровотоку становить в середньому 2 – 4 години. Тизанідин екскретується переважно нирками (приблизно 70 % дози) у формі метаболітів. Приблизно 2,7 % речовини, що виводиться, – це активний інгредієнт у незміненій формі. Особливості застосування для окремих груп пацієнтів: у пацієнтів з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну понад 25 мл/хв) Cmax удвічі перевищує таку у здорових осіб. Кінцевий період напіввиведення також подовжений майже до 14 годин, що зумовлює вищі (майже у 6 разів) значення AUC. Прийом їжі: одночасний прийом їжі не має суттєвого впливу на фармакокінетичний профіль тизанідину. Хоча Cmax збільшується приблизно на 1/3, це не вважають клінічно значимим. Вживання їжі одночасно з прийомом тизанідину не впливає на абсорбцію тизанідину (AUC).

Фізико-хімічні властивості

Тизанідин-ратіофарм – це білі таблетки округлої форми. Тизанідин-ратіофарм 2 мг, таблетки мають з одного боку тиснення «N» і «62». Тизанідин-ратіофарм 4 мг, таблетки мають розподільчу риску з одного боку та тиснення «N» і «63» з протилежного боку.

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

Зважаючи на побічні реакції, Тизанідин-ратіофарм може значною мірою впливати на здатність керувати автомобілем або працювати з точними механізмами.

Особливості застосування

У пацієнтів з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 25 мл/хв) лікування слід розпочинати з дози препарату 2 мг 1 раз на добу. Збільшувати дозу слід поступово, залежно від переносимості та ефективності препарату. Якщо лікування недостатньо ефективне, рекомендують насамперед збільшити дозу, призначену пацієнту 1 раз на добу, за відсутності ефекту – збільшити частоту застосування препарату.

Таблетки препарату Тизанідин-ратіофарм містять лактозу. Тому препарат не рекомендують призначати пацієнтам при наявності рідкісних спадкових форм непереносимості галактози, значного дефіциту лактази або порушення абсорбції глюкози-галактози.

Літні пацієнти: Досвід застосування тизанідину у пацієнтів літнього віку обмежений. У дослідженні порівнювали фармакокінетику препарату у пацієнтів літнього віку з хронічними порушеннями функції та зниженням кліренсу нирок з такою у здорових добровольців молодого віку. Встановлене зменшення швидкості виведення тизанідину у пацієнтів літнього віку майже у 6 разів. Оскільки виведення нирками становить лише незначну частку кліренсу тизанідину, цей ефект можна також пояснити віковими змінами метаболічного кліренсу. Тому застосовувати тизанідин у пацієнтів літнього віку слід обережно.

Використання препарату дітьми

Препарат не можна призначати дітям, оскільки немає достатнього досвіду застосування препарату у дітей.

Використання вагітними або при годуванні груддю

Вагітність. У експерименті на тваринах тератогенний ефект Тизанідину-ратіофарм не встановлений. Контрольовані дослідження застосування тизанідину у вагітних жінок не проводились. Тому Тизанідин-ратіофарм не слід призначати під

час вагітності, за винятком ситуацій, коли користь від лікування значно перевищує будь-який ризик.

Період годування груддю. За даними експериментальних досліджень, у тварин в молоко екскретується невелика кількість тизанідину, проте препарат не можна призначати в період годування груддю.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери у картонній коробці.

Категория видачі

За рецептом.

Виробник in bulk.

Юніхем Лабораторі

Умови та терміни зберігання

3 роки.

Зберігати при температурі не вище 25 ºС. Зберігати в недоступному для дітей місці.


Отзывы