Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Тиворал

Міжнародна назва: Levothyroxine sodium
Виробник: ГАЛЕНІКА а.д.
АТ Код: АТС Н0ЗА А01
Клінико-фармакологічна група: Тиреотропні засоби.
Форма випуску: Таблетки

Склад

діюча речовина: левотироксин натрію;

1 таблетка містить 100 мкг левотироксину натрію;

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, натрію кроскармелоза, желатин, магнію стеарат, лактоза, моногідрат.

Показання

  • Еутиреоїдний зоб.
  • Гіпотиреоз.
  • Після резекції щитовидної залози як замісна терапія та для профілактики рецидиву зоба.
  • Рак щитовидної залози (після оперативного лікування).
  • Дифузний токсичний зоб: після досягнення еутиреоїдного стану тиреостатиками (у вигляді комбінованої або монотерапії).
  • Як діагностичний засіб при проведенні тесту тиреоїдної супресії.

Протипоказання

Тиворал ® не можна застосовувати у наступних випадках:

  • підвищена чутливість до діючої речовини чи до будь-якого з компонентів препарату;
  • тиреотоксикоз;
  • стенокардія;
  • хвороба Аддісона;
  • декомпенсована недостатність надниркових залоз;
  • декомпенсована гіпофізарна недостатність;
  • декомпенсований чи нерегульований тиреотоксикоз;
  • нерегульований гіпертиреоз;
  • гострий інфаркт міокарда;
  • гострий міокардит;
  • гострий панкардит;
  • комплексна терапія із тиреостатиками у період вагітності;
  • внаслідок наявності у складі препарату лактози не рекомендується застосовувати препарат хворим зі спадковою непереносимістю галактози, лактазною недостатністю Лаппа та порушенням всмоктування глюкози чи галактози.

Дозування

Режим дозування встановлюється індивідуально залежно від стадії та перебігу захворювання і показників лабораторних аналізів. Препарат приймати вранці натщесерце за 30 хвилин до їди, запиваючи невеликою кількістю рідини.

Дані рекомендації є загальними. Добова доза визначається індивідуально на основі лабораторних даних та огляду пацієнта. Для більшості хворих підвищення лабораторних даних Т4 та fТ4 рівень сироваткової концентрації у плазмі крові ТТГ є основою для подальшого лікування.

Лікування тиреоїдними гормонами необхідно розпочинати з мінімальних доз та поступово підвищувати кожні 2-4 тижні до стабілізації метаболізму у всіх хворих, крім новонароджених, для яких важливо швидко провести замісну терапію.

У пацієнтів літнього віку, хворих із кардіоваскулярною патологією, тяжким довготривалим гіпотиреозом необхідний постійний моніторинг на початку лікування.

Розпочинати лікування слід обережно, з найнижчих дозувань, поступово підвищуючи дозу до підтримуючої через тривалі проміжки часу (наприклад, поступове підвищення дози на 12,5 мкг кожні 2 тижні), регулярно визначаючи рівень ТТГ у крові.

Для пацієнтів із низькою масою тіла та більшим розміром зобу слід застосовувати менші дози препарату.

Схема дозування:

Побічні дії

При підвищеній чутливості до препарату можуть спостерігатися алергічні реакції з боку шкіри та дихальної системи. Можуть з’явитися симптоми, подібні до симптомів тиреотоксикозу.

Кардіальні порушення: аритмія, стенокардія, тахікардія, відчуття серцебиття.

Неврологічні та психічні розлади: головний біль, відчуття тривоги/неспокій, дратівливість, відчуття жару, підвищене потовиділення, порушення сну, безсоння, тремор, гарячка, підвищена чутливість до тепла, псевдопухлина головного мозку.

Шлунково-кишкові розлади: діарея, зниження маси тіла, блювання.

Порушення з боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: слабкість та судоми м’язів.

Порушення з боку імунної системи: реакції гіперчутливості, такі як свербіж, висипи, набряк.

Розлади репродуктивної системи: порушення менструального циклу.

Загальні розлади: у дітей можливе тимчасове випадання волосся.

Після появи симптомів побічної дії необхідно зменшити дозу або тимчасово припинити застосування препарату, в результаті чого дані небажані реакції зникають. Після зникнення побічних ефектів лікування слід проводити з обережністю. Відомі випадки розвитку тиреоїдного кризу внаслідок гострої або хронічної інтоксикації, які проявлялися аритмією, серцевою недостатністю, комою та летальним кінцем.

Передозування

Симптоми легкого чи помірного передозування: гарячка, стенокардія, тахікардія, аритмія, гіперкінезія, головний біль, нервова збудженість, неспокій, відчуття жару, судоми м’язів, стенокардія, зниження маси тіла, підвищене потовиділення, діарея. Ці симптоми зникають після зменшення дози чи часткового припинення прийому препарату.

Симптоми гострого передозування: можуть проявлятися тиреоїдним кризом із розвитком колапсу та коми. Ознаки та симптоми тиреотоксикозу можуть з’являтися через 5 днів унаслідок поступового перетворення левотироксину на трийодтиронін.

При лікуванні гострого передозування слід застосовувати симптоматичну терапію. Лікування має бути спрямоване на зменшення гастроінтестинального всмоктування та усунення підвищеної симпатичної активності. Необхідно промити шлунок. Для зменшення необхідно застосовувати активоване вугілля або холестирамін.

При необхідності призначають α-адреноблокатори, проводять оксигенотерапію, плазмаферез.

Недоцільно застосовувати тиреостатики для попередження розвитку тиреоїдного кризу (пропілтиоурацил, літій) внаслідок їх тривалого всмоктування та відстроченої дії.

Лікарська взаємодія

Антидіабетичні засоби (інсулін, похідні сульфонілсечовини) – необхідність в інсуліні або пероральних антидіабетичних препаратах може зменшуватися у гіпотиреоїдних пацієнтів і істотно збільшуватися з початком замісної терапії.

Знижується терапевтичний ефект глікозидів наперстянки. У пацієнтів із гіпертиреозом дози наперстянки необхідно поступово підвищувати.

Антикоагулянти (пероральні), що належать до групи кумаринів (варфарин, дикумарол, феніндіон) – гіпотромботичний ефект може бути посилений, тому їх дозу необхідно зменшувати.

Сумісне застосування трициклічних антидепресантів із тиреоїдними препаратами може потенціювати терапевтичний і токсичний ефекти обох препаратів завдяки підвищенню чутливості до катехоламінів.

При одночасному застосуванні з симпатоміметиками можливе зростання ризику коронарної недостатності у пацієнтів із коронарною хворобою серця.

Жінки, які приймають естрогенвмісні пероральні контрацептиви, а також жінки постклімактеричного віку, які приймають гормонзамісні препарати, можуть потребувати вищих доз левотироксину.

Андрогени та кортикостероїдні препарати можуть пригнічувати зв’язування Тиворалу® з білками сироватки крові.

При одночасному застосуванні холестирамін, колестипол, циметидин, сукральфат, та препарати, які містять алюміній, залізо, карбонат кальцію, їжа, що містить соєве борошно, зменшують концентрацію левотироксину у плазмі крові за рахунок гальмування всмоктування його в кишечнику. Тиворал® слід приймати за 4-5 годин перед застосуванням холестираміну, колестиполу та не менш ніж за 2 години перед застосуванням препаратів, які містять алюміній.

Карбамазепін, фенітоїн, фенобарбітал, прімідон, та рифампіцин підвищують метаболізм левотироксину натрію.

При сумісне застосуванні з кетаміном відомі випадки розвитку тахікардії та підвищення артеріального тиску.

При одночасному застосуванні з ловастатином можливе як збільшення, так і зменшення ефективності лікування Тиворалом®.

Протизапальні засоби (фенілбутазон, ацетилсаліцилова кислота) – знижують рівень левотироксину у плазмі крові.

Метаболізм пропранололу підвищується при його спільному застосуванні з Тиворалом®.

Літій та калію йодид пригнічують вивільнення тиреоїдного гормона.

Серталін, хлороквин/прогуаніл – знижують ефективність левотироксину та підвищують рівень ТТГ у сироватці крові.

Левотироксин підсилює дію непрямих антикоагулянтів, що може потребувати зниження їх дози.

При одночасному застосуванні з саліцилатами, фуросемідом у високих дозах (250 мг), дикумарином, клофібратом, фенітоїном підвищується вміст незв’язаного з білками плазми крові левотирокину і тироксину.

Пропілтіоурацил, глюкокортикоїди, бета-блокатори, аміодарон та препарати, які містять йод, інгібують периферійне перетворення тироксину (Т4) у трийодтиронін (Т3).

Внаслідок високого вмісту йоду аміодарон сприяє розвитку як тиреотоксикозу, так і гіпотиреозу. Особливу увагу слід приділяти випадкам вузлового зоба, який, можливо, може розвинутися внаслідок аутоімунного тиреоїдиту, який не діагностувався.

Препарати, які містять сою, можуть пригнічувати абсорбцію левотироксину натрію у кишечнику. Необхідно коригувати дозу препарату.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Левотироксин натрію є синтетичним замінником натурального гормона щитовидної залози та належить до лікарських засобів, що мають назву тиреоїдні гормони. Основна дія гормона щитовидної залози – це стимуляція калоригенезу, посилення метаболізму (жирів, білків, вуглеводів), посилення росту та розвитку, стимуляція кардіоваскулярної та центральної нервової систем, посилення чутливості організму до катехоламінів.

Фармакокінетика

Левотироксин натрію частково всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Майже повністю зв’язується з протеїнами плазми крові. Період напіввиведення левотироксину з плазми крові становить 6-7 днів, та подовжується у період вагітності та у хворих на мікседему. Метаболізується печінкою та нирками. Левотироксин екскретується з сечею у вигляді дейодованих метаболітів та кон’югатів. Невелика кількість виводиться з калом.

Фізико-хімічні властивості

округлі таблетки майже білого кольору з пласкими поверхнями та хрестоподібним діленням з одного боку.

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

Відсутні дані щодо здатності левотироксину натрію впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Особливості застосування

Зміни у складі допоміжних речовин препарату Тиворал® можуть зумовлювати підвищення швидкості вивільнення активної субстанції з таблетки. Тому призначення лікування препаратом чи його продовження слід проводити під наглядом лікаря. Також необхідно слідкувати за рівнем тиреотропного гормона у сироватці крові.

Перед початком лікування тиреоїдними гормонами або проведенням проб на тиреоїдну супресію слід виключити наявність або вилікувати наступні захворювання: коронарна хвороба серця, стенокардія, атеросклероз, підвищений артеріальний тиск, гіпофізарна недостатність, недостатність надниркових залоз. Також слід виключити аутоімунний тиреоїдит або вилікувати це захворювання до початку проведення терапії тиреоїдними гормонами.

Слід уникати можливості навіть незначних проявів тиреотоксикозу, спричиненого застосуванням препарату у пацієнтів, які страждають коронарною хворобою серця, серцевою недостатністю, тахіаритмією. Отже, при лікуванні таких пацієнтів тиреоїдними гормонами необхідно регулярно контролювати рівень тиреоїдних гормонів.

У випадку розвитку вторинного тиреотоксикозу причину слід виявити до призначення замісної терапії, при необхідності слід провести курс замісної терапії для компенсації недостатності кори наднирникових залоз.

Тиреоїдні гормони не сприяють зниженню маси тіла. Призначення фізіологічних доз не призводить до зниження маси тіла у пацієнтів із нормально функціонуючою щитовидною залозою (еутиреоїдний стан). При перевищенні рекомендованих доз можливе виникнення побічних явищ.

Після початку прийому левотироксину або зміні препарату рекомендується скоригувати дозування препарату відповідно до реакції пацієнта на препарат, даних лабораторних аналізів.

Необхідно дотримуватися обережності при застосуванні Тиворал® хворим:

  • з пангіпопітуїтаризмом чи іншими захворюваннями, які провокують розвиток надниркової недостатності (кортикостероїдна терапія обов’язково має передувати лікуванню тироксином);
  • з пролонгованим гіпотиреозом та хворим літнього віку (збільшувати та зменшувати дозування необхідно поступово);
  • з серцево-судинними захворюваннями (серцева недостатність, діагностовані за допомогою ЕКГ-дослідження випадки інфаркту міокарда, стенокардії, атеросклерозу, артеріальної гіпертензії);
  • з цукровим діабетом;
  • застосування у період вагітності та годування груддю.

При очікуванні автономного гіпотиреозу (токсична аденома, багатовузловий токсичний струміт та дисемінований тиреоїдит) перед початком лікування необхідно провести дослідження ТТГ чи супресійну сцинтіграфію.

У жінок менопаузального віку, які хворіють на гіпотиреоз та мають підвищений ризик розвитку остеопорозу, потрібно уникати надвисоких рівнів левотироксину в сироватці крові та ретельно стежити за функцією щитовидної залози. Левотироксин не слід призначати на стадії гіпертиреозу, окрім застосування у якості підтримуючої терапії при лікуванні тиреостатичними засобами.

У дітей застосування високих доз може призвести до порушення функції нирок. Можливо підвищення частоти нападів у дітей, хворих на епілепсію.

Вагітним необхідно збільшувати дозу препарату через підвищену потребу гормонів при вагітності. При годуванні груддю застосування препарату можливе тільки при ретельному лікарському нагляді.

Пацієнтам літнього віку варто зменшувати загальноприйняті дози.

Використання препарату дітьми

Дітям віком до 1 року добову дозу Тиворалу® дають за 1 прийом, за 30 хвилин до першого годування. Таблетку розчиняють у воді до тонкої зависі, яку готують безпосередньо перед прийомом препарату.

Новонародженим лікування слід розпочинати з нижчих доз – 12,5 мкг на добу, поступово збільшуючи до підтримуючої дози через кожні 2-4 тижні.

Використання вагітними або при годуванні груддю

Вагітність. При застосуванні підтримуючих доз Тиворалу® вагітним жінкам для лікування гіпотиреозу необхідно уважно стежити за рівнем гормонів у плазмі крові. На відміну від І триместру вагітності, левотироксин натрію не проникає через плацентарний бар’єр у ІІ та ІІІ триместрі вагітності. Карциногенний та тератогенний ефекти левотироксину невідомі. У період вагітності необхідне збільшення дози препарату через підвищений вміст тироксинзв’язуючого глобуліну.

У період вагітності протипоказано застосування левотироксину для проведення супутньої терапії гіпертиреозу тиреостатичними препаратами, оскільки при цьому потрібна вища доза тиреостатичних засобів. Тиреостатичні засоби, на відміну від левотироксину, проникають через плацентарний бар’єр у значних дозах і можуть спричинити розвиток гіпотиреозу плода. У зв’язку з цим при наявності гіпертиреозу у період вагітності рекомендують проводити монотерапію тиреостатичними препаратами у низьких дозах.

У період вагітності слід відмовитися від проведення тестів щитовидної залози.

Годування груддю. Мінімальна кількість левотироксину, що екскретується у грудне молоко, може викликати гіпотиреоз та пригнічення секреції ТТГ у новонароджених. Вважається, що кількість тиреоїдного гормона, яка проникає у грудне молоко, є недостатньою для розвитку дисфункції щитовидної залози.

У період вагітності або годування груддю препарат слід приймати з обережністю, тільки у рекомендованих дозах і під наглядом лікаря.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері; по 5 блістерів у картонній коробці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

3 роки.

Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності.

Зберігати в оригінальній упаковці в сухому, захищеному від світла місці, при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.