Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Тиклид

Міжнародна назва: Ticlopidine
Виробник: «Санофі Вінтроп Індастріа», Франція / «Sanofi Winthrop Industrie», France.
Форма випуску: Таблетки, вкриті оболонкою

Склад

діюча речовина: тіclopidine;

1 таблетка містить тиклопідину гідрохлориду 250 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 90 мкм, повідон ексципієнт К 30, кислота лимонна безводна, крохмаль кукурудзяний, магнію стеарат, кислота стеаринова, Опадри білий (гідроксипропілметилцелюлоза, титану діоксид (Е 171), поліетиленгліколь).

Показання

Профілактика артеріальних тромботичних ускладнень (інсульт, інфаркт міокарда, смерть від судинного захворювання) у пацієнтів, в яких перший інсульт був пов`язаний з атеросклерозом. Профілактика значних ішемічних ускладнень, особливо коронарних, у пацієнтів, які страждають на хронічний облітеруючий атеросклероз з ураженням нижніх кінцівок та діагностованою переміжною кульгавістю.

Профілактика рецидивуючого тромбозу артеріовенозних фістул при довгостроковому гемодіалізі.

Протипоказання

Геморагічні діатези.

Органічні ушкодження, що призводять до кровотечі: активна пептична виразка або гостра фаза геморагічного інсульту.

Захворювання крові, що призводять до подовження часу кровотечі.

Алергічні реакції на тиклопідин в анамнезі.

Гематологічні розлади (лейкопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз) в анамнезі.

Дозування

Дорослим для перорального застосування (для всіх показань).

Приймають по 2 таблетки на добу, під час їжі. Термін лікування визначає лікар.

Побічні дії

Гематологічні. У двох клінічних дослідженнях, проведених за участі 2048 хворих із цереброваскулярними порушеннями, які застосовували тиклопідин, було зареєстровано 2,4% випадків нейтропенії, у тому числі в 0,8% хворих спостерігалася тяжка нейтропенія (<450 нейтрофілів/мм3). Летальний кінець спостерігався приблизно у 0,02% випадків.

Передозування

Дані досліджень на тваринах свідчать, що передозування препарату може спричинити розвиток тяжкої гастроінтестинальної непереносимості.

За необхідності проводять ретельний контроль основних показників стану організму та гемостазу (часу кровотечі).

При передозуванні рекомендується викликати блювання. Лікування симптоматичне.

Лікарська взаємодія

Деякі речовини, можуть взаємодіяти з цим препаратом згідно з їх антитромбоцитарними властивостями, зокрема: ацетилсаліцилова кислота, НПЗЗ, клопідогрель, тирофібан, ептифібатид абциксимаб, та ілопрост. Одночасне застосування кількох інгібіторів агрегації тромбоцитів, а також одночасне застосування препарату з гепарином, пероральними антикоагулянтами та тромболітиками може значно підвищити ризик кровотечі, тому необхідно проводити регулярний клінічний та біологічний контроль стану пацієнта.

Комбінації, застосування яких потребує обережності.

Теофілін (основа та солі), амінофілін. Можливе підвищення рівня теофіліну в плазмі, ризик його передозування (зниження кліренсу теофіліну в плазмі). Рекомендується клінічний контроль стану пацієнта, визначення рівня теофіліну в плазмі. За необхідності дозу теофіліну необхідно коригувати протягом лікування тиклопідином та після його закінчення.

Фенітоїн, фосфенітоїн. Можливе підвищення рівня фенітоїну в плазмі з ознаками його передозування (пригнічення метаболізму фенітоїну).

Рекомендується клінічний контроль стану пацієнта та визначення концентрації фенітоїну в плазмі.

Циклоспорин. Зниження концентрації циклоспорину в крові.

Необхідно збільшити дозу циклоспорину та контролювати його концентрацію в крові. Зменшення дози можливе після відміни тиклопідину.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Тиклопідин є інгібітором агрегації тромбоцитів. Він спричиняє, залежно від дози, пригнічення агрегації тромбоцитів та вивільнення деяких тромбоцитарних факторів, а також збільшення часу кровотечі. Ця дія не проявляється in vitro, а тільки in vivo, однак не було знайдено будь-яких активних циркулюючих метаболітів. Тиклопідин блокує агрегацію тромбоцитів шляхом інгібування АДФ-залежного зв`язування фібриногену з мембранами тромбоцитів. На відміну від ацетилсаліцилової кислоти, він не інгібує циклооксигеназу. Ймовірно, що циклічна АМФ тромбоцитів не відіграє ролі в механізмі дії тиклопідину. Час кровотечі при тиску в манжетці 40 мм рт. ст., виміряному методом Іві, збільшується більше ніж у 2 рази порівняно з початковими показниками. Збільшення часу кровотечі без застосування манжетки для вимірювання артеріального тиску менш виражене. У більшості пацієнтів час кровотечі та інші показники функції тромбоцитів нормалізуються через тиждень після відміни препарату. Ефект пригнічення агрегації тромбоцитів спостерігається через 2 дні після початку застосування тиклопідину 2 рази на добу. Максимальний ефект досягається на 5–8-й день лікування при прийомі 250 мг тиклопідину два рази на добу. У терапевтичній дозі тиклопідин пригнічує АДФ-залежну (2,5 мкмоль/л) агрегацію тромбоцитів на 50–70%. Нижчі дози спричиняють пропорційно менш виражене пригнічення агрегації тромбоцитів. Клінічні дослідження довели, що ефективність тиклопідину дещо більша, ніж ацетилсаліцилової кислоти (див. «Фармакодинамічні властивості») при застосуванні як засобу для вторинної профілактики тромботичних ускладнень. Ця перевага повинна бути розглянута у співвідношенні з побічними ефектами тиклопідину (див. «Побічні ефекти»). Під час проведення подвійного сліпого рандомізованого дослідження у Північній Америці (TASS) порівнювався ефект тиклопідину та ацетилсаліцилової кислоти (1300 мг на добу). Більше 3000 пацієнтів, які перенесли ішемічний інсульт або транзиторну ішемічну атаку, або мікроінсульт, були включені в це дослідження та спостерігалися протягом 3 років. У групі пацієнтів, які отримували тиклопідин, спостерігалось достовірне зниження:
  • кількості нелетальних ішемічних інсультів та або/смертності з інших причин (первинна комбінована кінцева точка);
  • кількості як нелетальних, так і летальних ішемічних інсультів (вторинна комбінована кінцева точка).
Найбільший ефект був досягнутий протягом першого року лікування.

Фармакокінетика

Після перорального застосування одної стандартної дози тиклопідину спостерігається швидка та практично повна абсорбція. Максимальна концентрація в плазмі досягається приблизно через 2 години. Оптимальна біодоступність тиклопідину досягається при прийомі його після їди. Стабільний рівень в плазмі досягається через 7–10 діб лікування в дозі 250 мг 2 рази на добу. Період напіввиведення тиклопідину при стабільному рівні становить приблизно 30–50 годин. Однак пригнічення агрегації тромбоцитів не залежить від концентрації препарату в плазмі. Тиклопідин значною мірою метаболізуєтся в печінці. Після перорального застосування радіоактивного препарату приблизно 50–60% радіоактивності визначається в сечі та 23–30% – у калі. Пацієнти літнього віку. Основні клінічні дослідження проводились з участю пацієнтів, середній вік яких становив 64 роки. Фармакокінетика тиклопідину змінюється в пацієнтів літнього віку, але фармакологічна та терапевтична активність при застосуванні дози 500 мг на добу не залежить від віку.

Фізико-хімічні властивості

білі або майже білі, круглі, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою.

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

Не відома.

Особливості застосування

У таких випадках у кістковому мозку звичайно спостерігається зменшення мієлоїдних попередників.

Спостерігалися й інші гематологічні порушення: - аплазія кісткового мозку або панцитопенія; - тромбоцитопенія, ізольована або сполучена з гемолітичною анемією;

  • тромботична тромбоцитопенічна пурпура (ТТР) з тромбоцитопенією, гемолітичною анемією, неврологічними порушеннями, недостатністю нирок і гарячкою (див. «Особливості застосування»).

Геморагічні прояви. Геморагічні ускладнення різного ступеня тяжкості можуть спостерігатися протягом всього курсу лікування. Вони можуть продовжуватися майже 10 днів після відміни лікування та спричинювати до- та післяопераційні кровотечі (див. «Особливості застосування»).

Розлади з боку шлунково-кишкового тракту (в т.ч. діарея та нудота). Взагалі, дані симптоми з`являються на початку лікування та зникають через 1−2 тижні. Якщо ці явища мають тяжкий та постійний характер, лікування слід відмінити.

Дуже рідко спостерігався тяжкий пронос з колітом (переважно лімфоцитарного типу).

Висипання (макулопапульозні або уртикарні, часто зі свербежем).

Взагалі, висипання виникає протягом першого тижня лікування. Симптоми зникають через кілька днів після відміни лікування. Висипання можуть бути генералізованими. Дуже рідко спостерігалася мультиформна еритема.

Алергічні реакції. В поодиноких випадках різні − алергічні реакції: анафілактичні реакції, набряк Квінке, артралгії, васкуліти, вовчакоподібний синдром, алергічні нефропатії, алергічна пневмопатія та гарячка.

Розлади з боку печінки. Рідко − цитолітичний та/або холестатичний гепатит (протягом перших місяців лікування). Після відміни препарату перебіг хвороби має сприятливий прогноз. Однак в поодиноких випадках повідомлялося про летальний кінець.

Біологічні ефекти (негематологічні).

З боку печінки. Ізольоване або асоційоване підвищення рівня лужної фосфатази, трансаміназ і білірубіну протягом перших 4 місяців лікування.

Ліпіди крові. Рівні холестерол-ЛПВЩ (ліпопротеїни високої щільності), холестерол-ЛПНЩ (ліпопротеїни низької щільності), холестерол-ЛПДНЩ (ліпопротеїни дуже низької щільності) та тригліцеридів у сироватці можуть підвищуватись на 8−10% протягом 1–4 місяців лікування без подальшого прогресування під час продовження лікування. Показники співвідношень фракцій ліпопротеїдів (особливо ЛПВЩ/ЛПНЩ) залишаються незміненими. Дані клінічних досліджень свідчать, що цей ефект не залежить від віку, статі, вживання алкоголю, наявності діабету та не впливає на ризик виникнення кардіоваскулярних захворювань.

Використання препарату дітьми

Не існує даних щодо застосування препарату для лікування дітей.

Використання вагітними або при годуванні груддю

На даний час не існує достатньої інформації, щоб оцінити можливість виникнення вад розвитку або фетотоксичної дії тиклопідину під час його застосування у період вагітності, тому не слід призначати препарат в цей період.

Тиклопідин екскретується в грудне молоко, тому не рекомендується призначати його в період годування груддю.

Упаковка

№ 20; по 10 таблеток у блістері, по 2 блістери в картонній коробці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

3 роки.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище +25ºС.


Отзывы