Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Теветен Плюс

Виробник: Абботт Продактс ГмбХ, Німеччина;
АТ Код: АТС C09D A02
Клінико-фармакологічна група: Комбіновані препарати антагоністів ангіотензину II. Епросартан і діуретики.

Форма випуску: Таблетки, вкриті плівковою оболонкою

Склад

діючі речовини: 1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить епросартану мезилату 735,8 мг (еквівалентно епросартану 600 мг) і гідрохлоротіазиду 12,5 мг;

допоміжні речовини: ядро таблетки - лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, кросповідон, магнію стеарат, вода очищена; оболонка - Опадрі ІІ карамельний 85F27320 (полівініловий спирт, макрогол 3350, тальк, титану діоксид (Е 171), заліза оксид жовтий (Е 172), заліза оксид чорний (Е 172).

Показання

Есенціальна артеріальна гіпертензія.

Протипоказання

  • Гіперчутливість до активної речовини, до будь-якого іншого компонента препарату, або до сульфаніламідів;
  • вагітність та годування груддю;
  • тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв);
  • тяжка печінкова недостатність;
  • двостороння реноваскулярна гіпертензія з гемоваскулярними проявами або тяжкий ступінь стенозу ниркової артерії єдиної функціонуючої нирки.

Дозування

Рекомендована доза для дорослих – 1 таблетка 1 раз на день, вранці.

Теветен® плюс можна застосовувати самостійно або у комбінації з іншими антигіпертензивними засобами.

Препарат можна застосовувати незалежно від прийому їжі.

Хворі літнього віку

Особливого підбору доз для осіб літнього віку не потрібно.

Діти

Оскільки безпека та ефективність застосування Теветену® плюс у дітей не встановлені, призначення препарату дітям не рекомендується.

Хворі з порушенням функції печінки

Особливого підбору доз для хворих із порушенням функції печінки легкого та помірного ступеня тяжкості не потрібно.

Хворі з порушенням функції нирок

Спеціального підбору доз для пацієнтів з порушенням функції нирок, у яких кліренс креатиніну вище 30 мл/хв, не потрібно.

Побічні реакції.

У пацієнтів, які отримували лікування епросартаном, найчастіше були присутні такі побічні реакції як головний біль та неспецифічні порушення з боку шлунково-кишкового тракту, що виявлялися у 11 % і 8 % пацієнтів відповідно.

Побічні ефекти у пацієнтів, які лікувалися епросартаном у клінічних дослідженнях (n= 2316):

(дуже часті: >1/10; часті: >1/100, <1/10; нечасті: >1/1000, <1/100).

Порушення з боку імунної системи:

Нечасті: гіперчутливість*.

Порушення з боку нервової системи:

Дуже часті: головний біль*.

Часті: запаморочення*.

Порушення з боку судин:

Нечасті: артеріальна гіпотензія.

Порушення з боку шкіри і підшкірних тканин:

Часті: алергічні шкірні реакції (висип, свербіж).

Нечасті: ангіоневротичний набряк*.

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту:

Часті: неспецифічні гастроінтестинальні скарги (нудота, діарея, блювання).

Загальні симптоми і реакції в місці введення:

Часті: астенія.

*Зустрічаються не частіше, ніж при застосуванні плацебо.

Жодна з перерахованих побічних реакцій не зустрічається у дослідженнях комбінованого продукту (епросартан + гідрохлоротіазид) частіше, ніж при застосуванні лише епросартану. Лише артеріальна гіпотензія спостерігалася у обмеженого числа пацієнтів (n = 372) з більшою частотою (часто) при застосуванні комбінованого продукту порівняно з монотерапією епросартаном.

Крім перерахованих побічних реакцій, що спостерігалися під час клінічних досліджень, мають місце спонтанні повідомлення про наступні побічні реакції епросартану при клінічних застосуваннях. За наявними даними їхня частота не оцінювалася (невідома).

Порушення з боку нирок та сечовидільної системи: порушення функції нирок , включаючи гостру ниркову недостатність у пацієнтів, які мають відповідний ризик (наприклад, стеноз ниркової артерії).

Побічні ефекти, спричинені гідрохлоротіазидом (частота їх невідома):

 

Порушення з боку крові та лімфатичної системи: Порушення з боку імунної системи: Порушення обміну речовин і харчування: Психічні порушення: Порушення з боку нервової системи та органа зору: Порушення з боку органа слуху і лабіринту: Кардіальні порушення: Порушення з боку судин: Порушення з боку дихальної системи, грудної клітки, середостіння: Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: Порушення з боку гепатобіліарної системи: Порушення з боку шкіри і підшкірної тканини: Порушення з боку скелетно-м'язової системи і сполучної тканини: Порушення з боку нирок та сечовидільої системи: Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз: Загальні порушення та реакції в місці введення: лейкопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, апластична анемія, гемолітична анемія. анафілактичні реакції. анорексія, гіперглікемія, гіперурикемія, подагра, гіпонатріємія, гіпокаліємія, гіпохлоремія, гіперкальціємія, гіпомагніємія, гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія. розлади лібідо. запаморочення, парестезії, головний біль, тимчасове порушення зору. вертиго. аритмія. артеріальна гіпотензія, включаючи ортостатичну гіпотензію, васкуліт. набряк легенів, пневмоніт. панкреатит, абдомінальний біль, блювання, діарея, нудота, запор, відчуття дискомфорту у шлунку. внутрішньопечінкова холестатична жовтяниця. токсичний епідермальний некроліз, реакції фоточутливості, висип. системний червоний вовчак, м'язові спазми. ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит, порушення функції нирок. порушення статевої функції. пірексія, астенія.

Окрім вищеперерахованих побічних реакцій, мають місце спонтанні повідомлення про побічні реакції, що спостерігалися під час постмаркетингового застосування епросартану + гідрохлоротіазиду. За даними, що існують, частота їх не оцінювалася (невідома).

Психічні порушення: депресія, тривожність, безсоння, нервозність, невгамовність.

Передозування

Не було повідомлень про передозування Теветеном® плюс. Комбінація епросартан + гідрохлоротіазид добре переноситься при пероральному застосуванні (максимальна разова доза, що була призначена людині, 1200 мг епросартану разом з 25 мг гідрохлоротіазиду).

Найбільш імовірним проявом передозування може бути артеріальна гіпотензія.

Інші симптоми можуть бути пов'язані з дегідратацією або зниженням рівня електролітів (гіпокаліємія, гіпохлоремія, гіпонатріємія) і, найімовірніше, будуть проявлятися нудотою і сонливістю. Лікування має бути підтримуючим і симптоматичним. Залежно від часу, що пройшов після передозування, можна вжити заходи, щоб викликати блювання; для подальшого промивання шлунка і/або застосування активованого вугілля. При виникненні артеріальної гіпотензії пацієнта необхідно покласти у ліжко і провести відновлення об’єму циркулюючої крові і солі.

Епросартан не видаляється при гемодіалізі. Ступінь виведення гідрохлоротіазиду при гемодіалізі не встановлений.

Лікарська взаємодія

Епросартан + гідрохлоротіазид

Зниження кров'яного тиску Теветеном® плюс може посилюватися при одночасному застосуванні інших гіпотензивних ліків.

Нестероїдні протизапальні препарати можуть послабити діуретичну та антигіпертензивну дію Теветену® плюс.

Епросартан

Епросартан не показав впливу на фармакокінетику дігоксину та фармакодинаміку варфарину або глібуриду (глібенкламіду). Також не виявилося впливу епросартану на фармакокінетику ранітидину, кетоконазолу або флуконазолу.

Є досвід безпечного застосування епросартану разом із блокаторами кальцієвих каналів (наприклад, ніфедипіну пролонгованої дії) без значних клінічних проявів побічних реакцій.

Оборотне підвищення концентрації літію у сироватці крові та токсичності було відзначено при сумісному призначенні літію з інгібіторами АСЕ. Неможливо виключити можливість виникнення подібного ефекту після застосування епросартану. Рекомендується ретельний контроль рівня літію у сироватці крові при одночасному призначенні літію і Теветену® плюс.

Епросартан не продемонстрував інгібуючого ефекту на цитохромні Р450-ферменти людини CYP1A, 2А6, 2С9/8, 2С19, 2D6, 2Е та ЗА in vitro.

Гідрохлоротіазид

Через зниження рівня калію в крові гідрохлоротіазид може посилювати дію або побічні ефекти препаратів дигіталісу і протиаритмічних засобів.

Гідрохлоротіазид збільшує ризик гіпокаліємії при одночасному застосуванні з ліками, що спричинюють втрату калію, такими як діуретики, що виводять калій, проносні засоби, кортикостероїди і АКТГ (див. «Особливості застосування»).

Гідрохлоротіазид може знизити толерантність до глюкози. Може виникнути потреба змінити дозу цукрознижувальних препаратів хворим на діабет (див. «Особливості застосування»).

Усмоктування гідрохлоротіазиду знижується при застосуванні аніонообмінних смол, таких як холестирамін або холестипол.

Гідрохлоротіазид може посилювати ефекти недеполяризуючих м'язових релаксантів (типу тубокурарину).

Алкоголь, барбітурати та наркотики можуть збільшити здатність гідрохлоротіазиду

спричиняти ортостатичну гіпотензію. Одночасне застосування з амантадином призводить до зростання токсичності амантадину. При одночасному застосуванні кальцитоніну зростає втрата іонів калію.

Гідрохлоротіазид може впливати на результати лабораторних аналізів: може знижувати в плазмі рівень йоду, зв’язаного з білками; може підвищувати концентрацію вільного білірубіну в сироватці крові. Перед проведенням аналізів на визначення стану функції паращитовидної залози гідрохлоротіазид слід відмінити.

Нестероїдні протизапальні засоби можуть послабляти антигіпертензивний ефект Теветену® плюс.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Епросартан Епросартан є потужним, непептидним, активним при пероральному прийомі, небіфенільним нететразольним антагоністом рецепторів ангіотензину II, який селективно зв'язується з AT1-рецепторами. Ангіотензин II відіграє важливу роль у патогенезі артеріальної гіпертензії і є основним активним гормоном ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Крім того, епросартан блокує прямий судинозвужуючий ефект ангіотензину, а його непрямі ефекти, пов'язані з посиленням проведення нервового імпульсу, вказують на потенційну здатність протидіяти підвищеній активності симпатичної нервової системи. Епросартан перешкоджає впливу ангіотензину II на артеріальний тиск, нирковий кровотік і виділення альдостерону у здорових добровольців. Терапевтичний ефект зберігається протягом 24 годин без появи постуральної гіпотензії або рефлекторної тахікардії після прийому першої дози. Припинення лікування епросартаном не призводить до різкого рикошетного підйому артеріального тиску. Епросартан не порушує механізмів саморегуляції функції нирок. У здорових чоловіків епросартан покращує ефективний нирковий кровотік. Епросартан підтримує функцію нирок у хворих на есенціальну гіпертензію і в осіб із нирковою недостатністю. На відміну від інгібіторів АПФ, епросартан не посилює ефектів, пов'язаних із підвищенням рівня брадикініну, наприклад, кашлю. Гідрохлоротіазид Гідрохлоротіазид є широко відомим тіазидним діуретиком. Тіазиди впливають на механізми реабсорбції електролітів у ниркових канальцях, викликаючи пряме збільшення екскреції рідини, натрію і хлоридів. Сечогінний ефект гідрохлоротіазиду призводить до зменшення об’єму плазми, збільшення активності реніну плазми крові і секреції альдостерону з подальшим збільшенням виділення із сечею калію і бікарбонату та зменшенням рівня калію у сироватці крові. Антигіпертензивна дія гідрохлоротіазиду зумовлена комбінацією сечогінного ефекту і прямого впливу на судини (зниження судинної резистентності). Теветен® плюс Комбіноване внутрішньовенне введення епросартану і гідрохлоротіазиду щурам зі спонтанною артеріальною гіпертензією продемонструвало виражений антигіпертензивний ефект. У хворих на ізольовану систолічну гіпертензію епросартан дає статистично значуще зниження систолічного кров'яного тиску порівняно з плацебо. Додавання гідрохлоротіазиду 1 раз на добу (12,5 мг) до епросартану 1 раз на добу (600 або 1200 мг) призводило до ще більшого статистично достовірного зниження систолічного кров'яного тиску порівняно з прийомом тільки епросартану 1 раз на добу (600 або 1200 мг). Одночасне застосування епросартану усуває втрати калію, пов'язані із сечогінним ефектом гідрохлоротіазіду, можливо, шляхом блокади ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Сечогінний ефект виникає протягом 2 годин з піком через приблизно 4 години.

Фармакокінетика

Епросартан Після перорального прийому абсолютна біодоступність епросартану становить приблизно 13 %. Пік концентрації у плазмі крові спостерігається через 1-2 години. Період напіввиведення епросартану зазвичай становить 5-9 годин. Епросартан відрізняється незначним накопиченням при тривалому застосуванні. Зв’язування з білками плазми крові становить приблизно 98 % і не залежить від статі, віку, порушення функції печінки і наявності порушення функції нирок легкого/помірного ступеня тяжкості. Об’єм розподілу епросартану становить приблизно 13 літрів. Загальний плазмовий кліренс дорівнює приблизно 130 мл/хв. Після прийому внутрішньо 90 % 14С-епросартану виводиться з калом і 7 % - із сечею, з яких 80 % становить епросартан. Значення AUC (площа під кривою концентрації у плазмі) і Cmax (максимальна концентрація у плазмі) епросартану збільшуються в осіб літнього віку (у середньому приблизно в 2 рази), але це не потребує зміни дозування. Значення AUC епросартану збільшуються у хворих з порушенням функції печінки (у середньому приблизно на 40 %), що також не потребує зміни дозування. Значення AUC і Cmax епросартану були приблизно на 30 % вищими у хворих з порушенням функції нирок помірного ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 30-59 мл/хв) і на 50 % вищими у хворих із тяжкою формою порушення функції нирок (кліренс креатиніну 5-29 мл/хв) порівняно з такими в осіб із нормальною функцією нирок. У жінок і чоловіків фармакокінетика епросартану не відрізняється. Гідрохлоротіазид Гідрохлоротіазид не метаболізується, але швидко елімінується нирками. Як мінімум 61 % пероральної дози виводиться у незміненому вигляді протягом 24 годин. Гідрохлоротіазид проникає крізь плаценту і екскретується у грудне молоко. Він не проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Період напіввиведення становить 6-8 годин. Теветен® плюс Одночасне застосування гідрохлоротіазиду і епросартану істотно не впливало на фармакокінетику кожного з ліків. На біодоступність епросартану і гідрохлоротіазиду не впливає прийом їжі, але всмоктування їх сповільнюється. Пік плазмової концентрації епросартану досягається через 4 години після прийому, а гідрохлоротіазиду - через 3 години.

Фізико-хімічні властивості

таблетки, вкриті плівковою оболонкою, від світло-жовтого до жовтувато-коричневого кольору, у формі капсули, з маркуванням «5147» з одного боку і «Solvау» – з іншого.

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

Ефект Теветену® плюс на здатність керувати автомобілем і працювати з механічними пристроями не вивчався, але, виходячи з його фармакодинамічних властивостей, малоімовірно, що епросартан буде на це впливати. Однак слід дотримуватись обережності, оскільки інколи при лікуванні артеріальної гіпертензії може виникати стомленість і запаморочення.

Особливості застосування

Пацієнти, які мають ризик порушення функції нирок

Деякі пацієнти, функція нирок яких залежить від безперервної специфічної активності системи ренін-ангіотензин-альдостерон (наприклад, пацієнти із тяжкою серцевою недостатністю [по класифікації NYHA: клас IV], пацієнти з двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом ниркової артерії єдиної нирки), мають ризик розвитку олігурії та/або прогресуючої азотемії та у рідких випадках гострої ниркової недостатності у процесі лікування інгібітором ангіотензин-перетворюючого ферменту (АСЕ). Ці прояви частіше виникають у пацієнтів, які отримували одночасне лікування діуретиками. Немає відповідного досвіду лікування блокаторами рецепторів ангіотензин-ІІ, таких як епросартан, щоб визначити, чи існує подібний ризик розвитку порушень ниркової функції у схильних до цього пацієнтів. При застосуванні комбінації епросартан + гідрохлоротіазид у лікуванні пацієнтів із порушеною нирковою функцією необхідно оцінити функцію нирок до початку лікування комбінацією епросартан + гідрохлоротіазид, а також в інтервалах протягом курсу лікування. Якщо у процесі лікування спостерігається погіршення функції нирок, необхідна переоцінка лікування комбінацією епросартан + гідрохлоротіазид (див. «Протипоказання»).

У хворих із порушенням функції нирок може виникати пов'язана з гідрохлоротіазидом азотемія.

Порушення функції печінки

Гідрохлоротіазид треба з обережністю застосовувати для лікування пацієнтів із порушенням функції печінки середнього і тяжкого ступеня тяжкості. Клінічний досвід лікування Теветеном® плюс хворих із тяжкою формою порушення функції печінки відсутній.

Метаболічні і ендокринні ефекти

Гідрохлоротіазид може порушувати толерантність до глюкози, що може зумовити необхідність змінити дозу протидіабетичних препаратів (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Латентний цукровий діабет може маніфестувати під час лікування Теветеном® плюс.

Оскільки доза гідрохлоротіазиду в Теветені® плюс становить 12,5 мг, повідомлялося тільки про незначні метаболічні або ендокринні ефекти.

Дисбаланс електролітів

Гідрохлоротіазид може спричиняти дисбаланс рідини і електролітів, проявляючись гіпокаліємією, гіпонатріємією (яка може проявлятися сплутаністю свідомості, судомами, загальмованостю, виснаженням, роздратованостю, спазмами м’язів), гіперкальціємією, гіпомагніємією і гіпохлоремічним алкалозом (який може проявлятися сухостю у роті, спрагою, нудотою, блюванням, змінами настрою, втомою, виснаженням, болем у м’язах, і дуже рідко призводити до печінкової енцефалопатії та печінкової коми).

Пацієнтам, які приймають діуретики, необхідний періодичний контроль електролітів у сироватці крові.

Необхідно з обережністю призначати одночасно з Теветеном® плюс калійзберігаючі діуретики і препарати, що містять калій (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Артеріальна гіпотензія

Може виникнути симптоматична артеріальна гіпотензія, особливо у пацієнтів зі значним дефіцитом рідини і/або електролітів, наприклад, після лікування діуретиками, при обмеженні споживання солі з їжею, при проносах або блюванні. Дефіцит рідини і/або електролітів необхідно усунути до початку лікування Теветеном® плюс.

Інші стани

Пацієнтам зі спадковими захворюваннями, такими як непереносимість галактози, недостатність лактази, синдром Лаппа або мальабсорбція глюкози-галактози, не слід застосовувати цей препарат.

Слід пам’ятати, що гідрохлоротіазид може призводити до анафілактичних реакцій (можуть проявлятися у вигляді кропив’янки, пурпури, анафілактичного шока).

Використання препарату дітьми

Оскільки безпека та ефективність застосування Теветену® плюс у дітей не встановлені, призначати препарат дітям не рекомендується.

Використання вагітними або при годуванні груддю

Не має відповідних даних про застосування комбінації епросартан + гідрохлоротіазид у жінок під час вагітності.

Препарати, що безпосередньо впливають на систему «ренін-ангіотензин-альдостерон», здатні здійснювати несприятливий фармакологічний вплив на вагітність та плід/новонародженого (у тому числі загибель) та/або викликати серйозні вроджені вади розвитку при призначенні вагітним жінкам (див. «Протипоказання»).

Гідрохлоротіазид екскретується у грудне молоко. Матерям, які годують груддю, лікування Теветеном® плюс протипоказано.

Упаковка

По 14 таблеток у блістері.

У картонних коробках по 1, 2 або 4 блістери.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

3 роки.

Зберігати при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей місці.