Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Темонат 20

Міжнародна назва: Temozolomide
Виробник: НАТКО ФАРМА ЛІМІТЕД.
АТ Код: ATC L01A X03
Клінико-фармакологічна група: Антинеопластичні засоби; алкілувальні сполуки.
Форма випуску: Капсули

Склад

1 капсула містить 20 мг, 100 мг чи 250 мг темозоломіду;

допоміжні речовини: лактоза безводна, натрію крохмальгліколят, кислота винна, кислота стеаринова, кремнію діоксид колоїдний.

Показання

Злоякісна гліома у формі множинної гліобластоми або анапластичної астроцитоми, за наявності рецидиву або прогресування захворювання після стандартної терапії. Крім того, як терапевтичний засіб першої лінії при лікуванні хворих, які страждають на поширену метастазуючу злоякісну меланому.

Протипоказання

Темонат протипоказаний особам, які мають підвищену чутливість до компонентів препарату або до дакарбазину (ДТІК), пацієнтам, які мають ознаки вираженої мієлосупресії, вагітним та матерям-годувальницям.

Дозування

Препарат може бути призначений тільки лікарями, що мають досвід лікування онкологічних захворювань.

Дорослі. Хворим, яким раніше не проводилася хіміотерапія, Темонат призначають для внутрішнього прийому дозою 200 мг/м2 один раз на день протягом п’яти днів 28-денного циклу. Для пацієнтів, які раніше лікувалися хіміотерапією, початкова доза становить 150 мг/м2 один раз на день; у другому циклі доза може бути підвищена до 200 мг/м2 на день, якщо у перший день наступного циклу абсолютне число нейтрофілів не нижче 1,5 ´109 на 1 л, а число тромбоцитів не нижче 100 ´109 на 1 л.

Діти. Дітям віком від 3 років Темонат призначають для внутрішнього прийому дозою 200 мг/м2 один раз протягом п’яти днів 28-денного циклу. Для дітей, які раніше лікувалися хіміотерапією, початкова доза становить 150 мг/м2 один раз на день протягом п’яти днів з підвищенням до 200 мг/м2 на день протягом наступного циклу, якщо не відмічається ознак гематологічної токсичності.

Лікування слід продовжувати до моменту прогресування захворювання; тривалість лікування сягає максимально 2 роки.

Темонат варто приймати натще, не менше, ніж за одну годину до вживання їжі. Призначена доза повинна бути вжита, з використанням мінімально можливої кількості капсул. Капсули препарату Темонат ковтають цілими, запивають склянкою води; капсули не слід розкривати чи жувати. При пошкодженні капсули варто уникати контакту її вмісту зі шкірою чи слизовими оболонками. При потраплянні порошку на шкіру або слизову слід промити це місце водою.

Антиеметики можна вживати до, чи після прийому препарату Темонат. Якщо блювання спостерігається після прийому капсули, другу капсулу не варто приймати у той же день.

Побічні дії

Найбільш часто зустрічаються у клінічних випробуваннях такі небажані явища, як шлунково-кишкові розлади, зокрема, нудота (43%) та блювання (36%). Ці явища зазвичай були слабкої або помірної інтенсивності (не більше 5 нападів блювання на добу), минали самостійно або легко контролювались шляхом стандартного використання антиеметиків. Частота випадків сильної нудоти та блювання становила 4%.

У числі інших небажаних явищ, які часто зустрічались, можна назвати втомлюваність (22%), закрепи (17%), головний біль (14%). Повідомлялось також про анорексію (11%), діарею (8%), висипи, пропасницю та сонливість (6% у кожному випадку). Рідше (від 2% до 5% випадків) зустрічались (у порядку зменшення) астенія, біль (включаючи біль у животі), запаморочення, зниження маси тіла, нездужання, задишка, алопеція, озноб, свербіж, диспепсія, спотворення смаку, парестезія.

При лікуванні пацієнтів, які страждають на гліому та метастазуючу меланому, були відзначені випадки тромбоцитопенії та нейтропенії 3 або 4 ступеня у 19% та 17% відповідно при першому захворюванні й у 20% і 22% – при другому захворюванні. При розвитку цих небажаних явищ доводилось госпіталізувати хворих та (або) відміняти Темонат у 8% та 4% випадків відповідно при захворюванні гліомою та у 3% та 1,3% при захворюванні на меланому. Пригнічення кісткового мозку було передбаченим (це явище мало місце зазвичай протягом перших кількох циклів лікування, причому максимальну гостроту спостерігали у період між 21 та 28 днями); відновлення відбувалося швидко (як правило, протягом 1–2 тижнів). Не спостерігалось ознак кумулятивного пригнічення кісткового мозку.

Передозування

При разовому прийомі високих доз Темонату (до 1000 мг/м2) спостерігалися очікувані ефекти, такі як нейтропенія та тромбоцитопенія. У разі передозування рекомендується зробити гематологічне дослідження та призначити за необхідності підтримуюче лікування.

Лікарська взаємодія

Сумісне використання препарату Темонат з ранітидином не призводить до зміни ступеня всмоктування темозоломіду.

Прийом препарату Темонат разом з їжею викликав 33% зниження Сmax та 9% зменшення AUC. Оскільки неможливо виключити, що зміна показника Сmax може мати клінічне значення, Темонат варто приймати натщесерце.

Аналіз даних популяційної фармакокінетики, які отримані протягом досліджень ІІ фази, показує, що сумісний прийом дексаметазону, прохлорперазину, фенітоїну, карбамазепіну, ондансетрону, антагоністів Н2-рецепторів гістаміну або фенобарбіталу не змінює кліренсу темозоломіду. Сумісний прийом вальпроєвої кислоти викликав слабовиражене, але статистично значиме зниження кліренсу темозоломіду.

Дослідження, спрямовані на з’ясування дії темозоломіду на метаболізм чи виведення інших препаратів, не проводились. Однак, у зв’язку з тим, що темозоломід не метаболізується в печінці та слабо зв’язується з білками, маловірогідним є те, щоб він міг би впливати на фармакокінетику інших лікарських засобів. Використання препарату Темонат з іншими речовинами, які пригнічують кістковий мозок, може збільшити ймовірність такого пригнічення.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

. Темонат – це імідазотетразин алкілувальний засіб з протипухлинною активністю. При потраплянні в системну циркуляцію (при фізіологічних значеннях рН) він зазнає швидкого хімічного перетворення з утворенням активної сполуки – монометилтриазеноімідазолкарбоксаміду (МТІК). Вважають, що цитотоксичність МТІК головним чином обумовлена алкілюванням гуаніну в положенні О 6 та додатковим алкілюванням в положенні N 7 . Цитотоксичне пошкодження, яке розвивається потім, швидше всього, включає (запускає) механізм аберантного відновлення метилового залишку.

Фармакокінетика

. Темозоломід швидко всмоктується після внутрішнього прийому та виводиться із організму з сечею. Швидко проходить крізь гематоенцефалічний бар’єр та потрапляє в цереброспинальну рідину. Максимальні концентрації досягались в середньому 0,5 та 1,5 годинами (найраніше через 20 хвилин) після прийому дози препарату. Період напіввиведення з плазми складав приблизно 1,8 години. Кліренс препарату в плазмі, об’єм розподілу та період напіввиведення не залежали від дози. Темозоломід слабо зв'язується з білками (10-20%), у зв’язку з чим не варто очікувати взаємодії препарату з речовинами, які сильно зв’язуються з білками. Після перорального прийому темозоломіду з поміткою 14 С середній ступінь виведення ізотопу 14 С з фекаліями протягом 7 днів становив 0,8%, що говорить про повну всмоктуванність. Основний шлях виведення темозоломіду – через нирки. Через 24 години після перорального прийому приблизно 5–10% дози знаходять в незмінному вигляді в сечі; інша частина виводиться у вигляді кислотної форми темозоломіду, 5-аміноімідазол-4-карбоксаміду (АІК) та неідентифікованих полярних метаболітів. Аналіз фармакокінетики темозоломіду показав, що кліренс темозоломіду в плазмі не залежить від віку, функції нирок чи вживання тютюну. В окремому фармакокінетичному дослідженні було виявлено, що фармакокінетичний профіль препарату в плазмі пацієнтів, що страждають порушенням функції печінки слабкої чи помірної форми був аналогічним такому у людей з нормальною функцією печінки. У дітей показник AUC вище, ніж у дорослих. Однак, максимальна переносима доза (МПД) у дітей та дорослих є однаковою і становить 1000 мг/м 2 за цикл лікування.

Особливості застосування

При лікуванні хворих, які страждають на множинну гліобластому, що рецидивує, та у яких виявляється низький рівень активності або значне ураження іншими захворюваннями або інфекціями, рішення про використання препарату Темонат повинно бути прийнято з урахуванням потенційної користі та ризику, включаючи ризик, пов’язаний із супутнім захворюванням.

Лабораторні показники. Необхідною умовою початку застосування препарату є досягнення таких значень лабораторних показників: абсолютне число нейтрофілів ³ 1,5 ´ 109 на 1 л, число тромбоцитів ³100 ´ 109 на 1 л. Повний клінічний аналіз крові повинен бути виконаний на 22 день (21 день після прийому першої дози) або у межах 48 год після цього дня і надалі кожен тиждень до тих пір, поки абсолютне число нейтрофілів не стане вищим 1,5 ´ 109 на 1 л, а число тромбоцитів не перевищить 100 ´ 109 на 1 л. Якщо абсолютне число нейтрофілів нижче 1,0 ´ 109 на 1 л або якщо число тромбоцитів нижче 50 ´ 109 на 1 л у ході будь-якого циклу, доза у наступному циклі повинна бути нижчою на один ступінь. Можливі дози: 100 мг/м2, 150 мг/м2 та 200 мг/м2. Найнижча рекомендована доза становить 100 мг/м2.

Особам, які страждають на сильне блювання (більше 5 приступів протягом 24 годин), може бути призначена протиблювотна терапія до початку використання Темонату.

Пацієнти, які страждають на порушення функції печінки або нирок. Фармакокінетичні показники темозоломіду однакові в осіб з нормальною функцією печінки й у пацієнтів, які страждають на порушення функції печінки в слабкій або помірній формі. Немає даних про призначення препарату Темонат особам, які страждають тяжкими порушенням функції печінки (клас ІІІ за класифікацією Чайлда) або нирок. З урахуванням фармакокінетичних властивостей темозоломіду навряд чи можна припустити, що за наявності сильного порушення функції печінки або нирок буде потрібним зниження дози. Однак, при призначенні препарату Темонат таким пацієнтам слід дотримуватись обережності.

Застосування в педіатрії. Клінічний досвід використання препарату Темонат при лікуванні дітей віком до 3 років, які страждають на множинну гліобластому, відсутній. Є обмежений досвід лікування дітей старше 3 років, які страждали на гліому. У разі меланоми клінічний досвід лікування дітей до 18 років відсутній.

Лікування літніх пацієнтів. Літні пацієнти (віком понад 70 років) можуть зазнавати підвищеного ризику нейтропенії та тромбоцитопенії у порівнянні з більш молодими людьми. Тому слід з обережністю призначати Темонат літнім хворим.

Застосування при вагітності та лактації. Дослідження на вагітних жінках не проводились. При проведені доклінічних досліджень на щурах та кроликах, які отримували дозу 150 мг/м2, були отримані дані щодо тератогенезу та(чи) токсичності відносно плода. Тому препарат Темонат, як правило, не варто призначати вагітним жінкам. При виникненні необхідності застосування препарату при вагітності жінці треба повідомити про потенційний ризик для плода. Жінки дітородного віку повинні бути поінформовані про необхідність уникати вагітності під час прийому препарату Темонат та протягом шести місяців після закінчення терапії препаратом. Невідомо, чи виділяється Темонат з грудним молоком. Тому Темонат не слід приймати матерям-годувальницям.

Темозоломід може мати генотоксичний ефект. Тому чоловіки, які приймають Темонат, повинні використовувати ефективні протизапліднювальні засоби. Чоловіки, які приймають темозоломід, не повинні планувати народження дитини протягом 6 місяців після лікування та звернутися за консультацією з приводу кріоконсервації сімені до початку лікування через можливість незворотного безпліддя, викликаного лікуванням темозоломідом.

Вплив на здатність керування автомобілем та управління механізмами. Здатність керувати автомобілем та управляти механізмами може бути порушена при прийомі препарату Темонат у зв’язку з можливістю розвитку стомлюваності та сонливості.

Упаковка

По 5 капсул по 100 мг, 250 мг у пластиковому контейнері, по 1 пластиковому контейнеру у картонній коробці; по 15 капсул по 20 мг у пластиковому контейнері, по 1 пластиковому контейнеру у картонній коробці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25ºС. Термін придатності – 2 роки.


Отзывы