Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Тазар

Міжнародна назва: Piperacillin and enzyme inhibitor
Виробник: Люпін Лімітед на заводі Астрал Фармасьютікал Індастріз.
АТ Код: АТС J01C R05
Клінико-фармакологічна група: Комбінації пеніцилінів, у тому числі з інгібіторами бета-лактамаз.
Форма випуску: Порошок для розчину для ін’єкцій

Склад

діючі речовини: 1 флакон містить піперациліну натрію, еквівалентно піперациліну 4 г, тазобактаму натрію, еквівалентно тазобактаму 0,5 г.

Показання

Лікування системних та/або локальних бактеріальних інфекційних процесів, спричинених грампозитивною та грамнегативною аеробною та анаеробною флорою, чутливою до піперациліну або піперациліну/тазобактаму.

У дорослих, у тому числі пацієнтів літнього віку:

  • інфекції нижніх дихальних шляхів (включаючи госпітальну пневмонію);
  • неускладнені та ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит);
  • неускладнені та ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин (абсцес, інфіковані трофічні виразки);
  • інтраабдомінальні інфекції;
  • бактеріальна септицемія;
  • у комбінації з аміноглікозидами застосовується при лікуванні хворих з гарячкою, яка виникла на тлі нейтропенії.

У дітей віком від 2 до 12 років:

  • у комбінації з аміноглікозидами застосовують при лікуванні хворих з гарячкою, яка виникла на тлі нейтропенії;
  • інтраабдомінальні інфекції, включаючи ускладнені форми гострого апендициту: з поширеним розлитим перитонітом; з апендикулярним інфільтратом, пов’язаним з абсцедуванням.

Змішані інфекції (спричинені грампозитивною та грамнегативною аеробною та анаеробною флорою).

Протипоказання

Підвищена індивідуальна чутливість до бета-лактамних антибіотиків або інгібіторів бета-лактамаз.

Дозування

Перед застосуванням препарату слід зробити шкірну пробу на переносимість. Тазар необхідно вводити внутрішньовенно краплинно протягом приблизно 20-30 хвилин або внутрішньовенно струминно повільно як мінімум протягом 3-5 хвилин.

У хворих у стані нейтропенії гарячка найчастіше буває ознакою інфекції. У даному випадку можна розпочати емпіричну терапію препаратом Тазар до того, як будуть відомі результати посіву на чутливість до антибіотиків.

Дорослі та діти старше 12 років з нормальною функцією нирок.

Рекомендована добова доза становить 12 г піперациліну/1,5 г тазобактаму, тобто 4,5 г препарату Тазар кожні 8 годин (3 рази на добу). Загальна доза препарату Тазар залежить від тяжкості та від обмеження поширення інфекції і може змінюватися від 2 г/0,25 г (2 г піперациліну/0,25 г тазобактаму) до 4,5 г (4 г піперациліну/0,5 г тазобактаум), кожні 6-8 годин (3-4 рази на добу).

Для хворих з гарячкою, яка виникла на тлі нейтропенії, рекомендована доза становить 4,5 г препарату Тазар (4 г піперациліну/0,5 г тазобактаму) кожні 6 годин (4 рази на добу) у комбінації з аміноглікозидами.

Пацієнтам літнього віку з нормальною функцією нирок: модна застосовувати таку ж саму рекомендовану добову дозу препарату, як і дорослим (крім випадків з порушенням функції печінки).

Хворі (дорослі (у тому числі пацієнти літнього віку) та діти старше 12 років) з нирковою недостатністю.

При призначенні препарату хворим з нирковою недостатністю або хворим, які перебувають на гемодіалізі, необхідно скорегувати дози та інтервал між ними залежно від ступеня ниркової недостатності.

Для пацієнтів з нирковою недостатністю рекомендуються дози, наведені в таблиці 1.

Таблиця 1

 

Кліренс креатиніну (мл/хв) Рекомендована доза препарату Тазар
20-80 4,5 г кожні 8 годин
< 20 4,5 г кожні 12 годин

Для пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, максимальна добова доза становить 8 г/1 г піперациліну/тазобактаму. Оскільки під час гемодіалізу 30-50 % піперациліну видаляється через 4 години, необхідно призначення додатково 2 г/0,25 г піперациліну/тазобактаму після кожного сеансу діалізу. У пацієнтів з нирковою та печінковою недостатністю у підборі дози може допомогти визначення концентрації препарату Тазар у сироватці крові.

Діти віком від 2 до 12 років з нормальною функцією нирок.

Тазар рекомендовано застосовувати тільки при нейтропенії або при ускладненій формі гострого апендициту.

При нейтропенії. Хворим із гарячкою, яка виникла на тлі нейтропенії, у комбінації з аміноглікозидами: дітям з нормальною функцією нирок та масою тіла менше 50 кг доза повинна становити 90 мг (80 мг піперациліну/10 мг тазобактаму)/кг маси тіла кожні 6 годин у комбінації з відповідною дозою аміноглікозиду, не перевищуючи 4,5 г (4 г піперациліну/0,5 г тазобактаму) кожні 6 годин (4 рази на добу).

У дітей з масою тіла понад 50 кг доза відповідає дорослій та вводиться у комбінації з аміноглікозидом у відповідній дозі.

При ускладненій формі гострого апендициту:

  • дітям з масою тіла до 40 кг та нормальною функцією нирок рекомендована доза становить 112,5 мг препарату Тазар (100 мг піперациліну/12,5 мг тазобактаму)/кг маси тіла кожні 8 годин, не перевищуючи 4,5 г (4 г піперациліну/0,5 г тазобактаму) кожні 8 годин (3 рази на добу);
  • дітям з масою тіла понад 40 кг та нормальною функцією нирок доза відповідає дорослій.

Діти віком від 2 до 12 років з нирковою недостатністю.

При призначенні препарату хворим з нирковою недостатністю необхідно скорегувати дози та інтервал між ними залежно від ступеня ниркової недостатності.

Для пацієнтів з нирковою недостатністю рекомендуються дози, наведені в таблиці 2.

Таблиця 2

 

Кліренс креатиніну (мл/хв) Рекомендована доза піперациліну/тазобактаму Кратність введення Максимальна добова доза
≥ 40 Підбір дози не вимагається
20-39 90 мг (80 мг піперациліну/ 10 мг тазобактаму)/кг маси тіла Кожні 8 годин Сумарна доза – не більше 12 г/1,5 г на добу
< 20 90 мг (80 мг піперациліну/ 10 мг тазобактаму)/кг маси тіла Кожні 12 годин Сумарна доза – не більше 8 г/1 г на добу

Рекомендована доза для дітей, які перебувають на гемодіалізі, з масою тіла менше 50 кг – 45 мг (40 мг піперациліну/5 мг тазобактаму)/кг маси тіла на добу, вводити кожні 8 годин.

Вищезазначені зміни дозування – тільки приблизні. Кожному пацієнту необхідно провести ретельний моніторинг для визначення ознак токсичності лікарського засобу.

Доза та кратність введення препарату повинні бути відповідно скореговані.

Хворі з печінковою недостатністю.

Для хворих з печінковою недостатністю не потрібно індивідуального підбору дози препарату Тазар.

Тривалість терапії. Хворим з гарячкою, яка виникла на тлі нейтропенії, введення препарату слід продовжувати як мінімум протягом 48 годин після зникнення клінічних ознак та симптомів інфекції. Для іншої патології тривалість терапії визначається тяжкістю інфекційного процесу, а також динамікою клінічних та бактеріологічних показників.

При ускладненій формі гострого апендициту дітям віком від 2 до 12 років рекомендується проводити лікування мінімум 5 днів та максимум 14 днів.

Рекомендації щодо змішування та розведення

Тільки для внутрішньовенного введення.

Для внутрішньовенного струминного введення вміст флакона, що містить 4,5 г препарату, розводять у 20 мл одного з розчинів (застосовують стерильну голку та шприц, неруйнівний метод). Для приготування розчину для внутрішньовенного введення як розчинник використовують 0,9 % розчин натрію хлориду, 5 % розчин глюкози, стерильну воду для ін’єкцій. Струшують до повного розчинення. Речовина розчиняється повністю, не залишаючи ніякого нерозподіленого залишку, отримуємо прозорий безбарвний або ледь жовтуватого кольору розчин. Дозу слід вводити протягом 3-5 хвилин.

Для внутрішньовенного краплинного введення вміст флакона, що містить 4,5 г препарату, розводять у 20 мл 0,9 % розчину натрію хлориду, далі одержаний розчин можна розвести до бажаного об’єму (наприклад від 50 до 500 мл) одним із сумісних розчинників для внутрішньовенного введення.

Таблиця 3

 

Дозування/флакон (піперацилін/ тазобактам) Необхідний об’єм розчинника Тазар, необхідний об’єм розчинника 0,9 % натрію хлориду для внутрішньовенного введення протягом 30 хв Тазар, отримана концентрація
4 г + 0,5 г 20 мл 100 мл 45 мг/мл
150 мл 30 мг/мл

Струшують до повного розчинення. Речовина розчиняється повністю, не залишаючи ніякого нерозподіленого залишку, отримуємо прозорий безбарвний або ледь жовтуватого кольору розчин. Дозу слід вводити протягом 30 хвилин.

Приготування розчину для переведення сухої лікарської форми у рідку необхідно виконувати у стерильних умовах.

Побічні дії

У більшості випадків побічні дії при застосуванні препарату Тазар (діарея, блювання, нудота, висипання) не були тяжкими і переносилися пацієнтами, не потребуючи відміни.

Побічні ефекти класифікуються за такою частотою: дуже часто (³ 1/10); часто (³ 1/100, < 1/10); нечасто (³ 1/1000, < 1 /100); рідко (³ 1/10 000, < 1/1000); дуже рідко (< 1/10 000).

Інфекції та інвазії: нечасто – грибкова суперінфекція (Candidal superinfection).

З боку системи крові: дуже часто – агранулоцитоз, позитивна пряма реакція Кумбса, панцитопенія, збільшення часткового тромбопластинового часу, збільшення протромбінового часу, тромбоцитоз; нечасто – лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія; рідко – анемія, кровотечі (включаючи пурпуру, носові кровотечі, збільшення часу кровотечі), еозинофілія, гемолітична анемія.

З боку імунної системи: нечасто – реакції гіперчутливості; рідко – анафілактичні/анафілактоїдні реакції (включаючи анафілактичний шок).

Метаболічні порушення: дуже рідко – гіпоальбумінемія, зниження рівня глюкози сироватки крові, гіпопротеїнемія, гіпокаліємія.

З боку нервової системи: нечасто – головний біль, безсоння; рідко – запаморочення, слабкість; дуже рідко – галюцинації.

З боку серцево-судинної системи: нечасто – артеріальна гіпотензія, флебіт, тромбофлебіт, відчуття жару; рідко – тахікардія, аритмія.

З боку травного тракту: часто – діарея, нудота, блювання; нечасто – запори, диспепсія, жовтяниця, стоматит; рідко – біль у животі, псевдомембранозний коліт, сухість у роті.

З боку гепатобіліарної системи: нечасто – збільшення рівня гаммаглутамілтрансферази сироватки крові, підвищені показники АСТ або АЛТ і /або позитивна серологічна реакція при гепатиті В або С зумовлювали більший ризик розвитку печінкових побічних явищ в обох групах, підвищення білірубіну, лужної фосфатази.

З боку дихальної системи: рідко – задишка.

З боку шкіри: часто – висипання; нечасто – свербіж, кропив’янка; рідко – бульозний дерматит, поліморфна еритема, екзема; дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.

З боку кістково-м’язової системи: рідко – артралгія, м’язова слабкість.

З боку сечовидільної системи: нечасто – підвищення креатиніну сироватки крові; рідко – інтерстиціальний нефрит, ниркова недостатність; дуже рідко – підвищення рівня азоту сечовини крові.

Загальні порушення: нечасто – жар, реакції у місці введення; рідко – судоми, озноб, риніт.

При застосуванні у високих дозах у пацієнта може розвинутися гіпернатріємія, тремор, енцефалопатія (особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю).

У хворих на муковісцидоз лікування піперациліном підвищувало вірогідність виникнення гарячки та висипань.

Вплив на результати лабораторних та інших діагностичних досліджень.

Введення препарату Тазар може призвести до псевдопозитивної реакції на глюкозу в сечі при використанні реакції із солями міді, що характерно і для інших пеніцилінів. Рекомендується використовувати методи визначення глюкози, основані на ферментативному окисненні глюкози.

Передозування

Більшість небажаних симптомів, які спостерігаються при передозуванні (включаючи нудоту, блювання та діарею), мали місце і при введенні звичайних доз. У хворих може виникати підвищена нейром’язова збудливість або судоми при введенні доз, які перевищують рекомендовані (особливо при наявності ниркової недостатності).

Лікування: терапія симптоматична.

Лікарська взаємодія

При одночасному введенні піперациліну та векуронію піперацилін сприяв пролонгуванню блокади векуронієм нейром’язової передачі. Вірогідно, через їх подібний механізм дії блокада нейром’язової передачі, спричинена будь-яким деполяризуючим міорелаксантом, може пролонговуватися у присутності піперациліну. При одночасному призначенні з гепарином, пероральними антикоагулянтами та іншими засобами, які впливають на систему згортання крові, у тому числі на функцію тромбоцитів, слід частіше проводити дослідження системи згортання крові у динаміці. Піперацилін може затримувати виведення метотрексату, отже, для попередження токсичного ефекту, необхідно слідкувати за рівнем метотрексату в сироватці крові у хворих.

Як і при застосуванні інших пеніцилінових антибіотиків, одночасне введення пробенециду та препарату Тазар подовжує період напіввиведення та зменшує нирковий кліренс як піперациліну, так і тазобактаму; однак максимальні концентрації обох препаратів у плазмі крові не змінюються.

Не виявлено фармакокінетичної взаємодії між препаратом Тазар і ванкоміцином. Піперацилін, у тому числі і при сумісному застосуванні з тазобактамом, не виявляв значущого впливу на фармакокінетику тобраміцину як у пацієнтів зі збереженою функцією нирок, так і у пацієнтів з легким і помірним ступенем порушення функції нирок. Фармакокінетика піперациліну, тазобактаму і метаболітів також значною мірою не змінювалася при призначенні тобраміцину.

Сумісне застосування з аміноглікозидами.

При змішуванні розчинів препарату Тазар і аміноглікозидів можлива їх інактивація, тому ці препарати рекомендується вводити окремо. У ситуаціях, коли переважає сумісне застосування, розчини препарату Тазар і аміноглікозидів необхідно готувати окремо. Для введення потрібно використовувати лише V-подібний катетер. При дотриманні всіх вищезазначених умов Тазар можна вводити за допомогою V-подібного катетера лише з указаними в таблиці 4 аміноглікозидами:

Таблиця 4

 

Аміноглікозид Доза (мг/мл) Необхідний об’єм розчину (мл) Концентрація розчину при внутрішньовенному введені (мг/мл) Сумісний розчин
Амікацин* 250 143-33 1,75-7,5 0,9 % розчин натрію хлориду або 5 % розчин декстрози
Гентаміцин* 40 57-12 0,7-3,32 0,9 % розчин натрію хлориду або 5 % розчин декстрози

*час введення (див. інструкцію для медичного застосування).

Доза аміноглікозиду залежить від маси тіла, характеру інфекції (тяжка або така, що загрожує життю) і функції нирок (кліренс креатиніну).

При сумісному внутрішньовенному введенні медичному персоналу необхідно виконувати ряд вимог, а саме:

  • дотримуватися асептичних умов, застосовувати набір для внутрішньовенного введення протягом 24 годин;
  • вести маркування на контейнері: прізвище пацієнта, час і дата введення;
  • час від часу вести перевірку стану розчину – прозорість, кольоровість, наявність сторонніх часток, видимих неозброєним оком.

Фармацевтична сумісність з іншими лікарськими засобами: Тазар не слід змішувати в одному шприці або крапельниці з іншими лікарськими препаратами, окрім гентаміцину, амікацину і вказаних вище розчинників, оскільки немає даних про сумісність.

Несумісність

Тазар не слід змішувати в одному шприці або крапельниці з іншими лікарськими засобами, крім гентаміцину, амікацину і вказаних вище розчинників, оскільки немає даних про сумісність. При застосуванні препарату Тазар сумісно з іншими антибіотиками препарати слід вводити окремо. З урахуванням хімічної нестабільності препарат Тазар не слід застосовувати сумісно з розчинами, що містять натрію гідрокарбонат. Тазар не слід добавляти у препарати крові або гідролізат альбуміну.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Піперацилін – напівсинтетичний пеніцилін широкого спектра дії, активний проти грампозитивних та грамнегативних аеробних та анаеробних бактерій, пригнічує активність бактерій шляхом інгібування формування клітинної перетинки та синтезу клітинної стінки. Тазобактам, сульфонове похідне триазолілметилпеніциланової кислоти, є інгібітором багатьох бета-лактамаз, включаючи плазмідні та хромосомні ферменти, які часто спричиняють стійкість до пеніцилінів та цефалоспоринів, включаючи цефалоспорини третього покоління. Тазобактам має лише невелику антибактеріальну активність. Присутність тазобактаму у комбінованому препараті Тазар посилює та розширює антимікробний спектр піперациліну, включаючи бактерії, які продукують бета-лактамази, що зазвичай нечутливі до нього та до інших бета-лактамних антибіотиків. Таким чином, Тазар поєднує у собі властивості антибіотика широкого спектра дії та інгібітору бета-лактамаз. Тазар активний щодо: чутливих (аеробних грампозитивних бактерій) – Brevibacterium spp., Соrynebacterium xerosis, Corynebacterium spp., Enterococcus durans, Enterococcus faecalis, Enterococcus spp., Gemella haemolysans, Gemella morbillorum, Lactococcus lactis cremoris, Listeria monocytogenes, Propionibacterium granulosum, Propionibacterium spp., Staphylococcus aureus, метицилін-чутливі, Staphylococcus epidermidis, Staphylococcus haemolyticus, Staphylococcus hominis, Staphylococcus saprophyticus, Staphylococcus sciuri, Staphylococcus xylosus, Staphylococcus spp. (коагулаза-негативний), Streptococcus agalactiae, Streptococcus anginosus, Streptococcus бета-негемолітичні групи А. Streptococcus бета-гемолітичні групи D, Streptococcus constellatus, Streptococcus gordonii, Streptococcus intermedius, Streptococcus milleri, Streptococcus milleri-group, Streptococcus mitis, Streptococcus morbillorum, Streptococcus oralis, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus sanguis, Streptococcus viridans, Streptococcus viridans group, Streptococcus spp.; чутливих (аеробних грамнегативних бактерій) – Acinetobacter anitratus, Acinetobacter lwoffii, Aeromonas sobria, Alcaligenens spp., Branhamella catarrhalis, Burkholderia cepacia, Citrobacter diversus, Citrobacter farmeri, Citrobacter freundii, Citrobacter koseri, Citrobacter spp., Eikenella corrodens, Enterobacter agglomerans, Enterobacter cloacae, Enterobacter spp., Escherichia coli, Escherichia hermannii, Escherichia vulneris, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Haemophilus spp., Klebsiella ornithinolytica, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella spp., Morganella morganii, Pasteurella multocida, Proteus, indole positive, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Proteus spp., Providencia stuartii, Providencia species, Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas fluorescens, Pseudomonas putida, Pseudomonas spp., Salmonella arizonae, Salmonella species, Serratia liquefaciens, Serratia marcescens, Serratia odorifera, Serratia spp., Shigella boydii, Shigella dysenteriae, Shigella flexneri, Shigella sonnei; чутливих (анаеробних грампозитивних бактерій) – Bifidobacterium spp., Clostridium bifermentans, Clostridium butyricum, Clostridium cadaveris, Clostridium clostridiforme, Clostridium difficile, Clostridium hastiforme, Clostridium limosum, Clostridium perfringens, Clostridium ramosum, Clostridium tertium, Clostridium spp., Eubacterium aerofaciens, Eubacterium lentum, Eubacterium spp., Peptococcus asaccharolyticus, Peptococcus spp., Peptostreptococcus anaerobius, Peptostreptococcus magnus, Peptostreptococcus micros, Peptostreptococcus prevotii, Peptostreptococcus species; чутливих (анаеробних грамнегативних бактерій) – Bacteroides caccae, Bacteroides capillosus, Bacteroides distasonis, Bacteroides fragilis, Bacteroides fragilis group, Bacteroides ovatus, Bacteroides putredinis, Bacteroides stercoris, Bacteroides thetaiotaomicron, Bacteroides uniformis, Bacteroides ureolyticus, Bacteroides vulgatus, Bacteroides spp., Fusobacterium necrophorum, Fusobacterium nucleatum, Fusobacterium varium, Fusobacterium spp., Porphyromonas asaccharolytica, Porphyromonas gingivalis, Porphyromonas species, Prevotella bivia, Prevotella disiens, Prevotella intermedia, Prevotella melaninogenica, Prevotella oralis, Prevotella spp.; з проміжною чутливістю (аеробні грампозитивні бактерії) – Enterococcus avium, Enterococcus faecium, Propionibacterium acnes; з проміжною чутливістю (аеробні грамнегативні бактерії) – Acinetobacter baumannii, Acinetobacter calcoaceticus, Acinetobacter spp., Enterobacter aerogenes, Pseudomonas stutzeri, Stenotrophomonas maltophilia; стійкі (аеробні грампозитивні бактерії) – Corynebacterium jeikeium, Staphylococcus коагулаза-негативний (метицилінрезистентний); стійкі (аеробні грамнегативні бактерії) – Legionella spp., Stenotrophomonas maltophilia. Нижче наведені мінімальні інгібуючі концентрації (MIC)

Таблиця 5  

чутлива проміжна чутливість стійка
Enterobacteriaceae < 16 мг/л 32-64 мг/л > 128 мг/л
Pseudomonas spp. < 64 мг/л - > 128 мг/л
Staphylococcus spp. < 8 мг/л - > 16 мг/л
* Streptococcus spp. < 1 мг/л - > 2 мг/л
Anaerobes < 32 мг/л 64 мг/л > 128 мг/л
* Рівень поширеності набутої резистентності може варіювати у різних географічних зонах та періодах часу для окремих видів.

Фармакокінетика

Не досліджувалася.

Фізико-хімічні властивості

порошок білого або майже білого кольору.

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

Дані відсутні, якщо під час лікування препаратом спостерігається запаморочення, судоми, слід утриматися від керування транспортними засобами або роботи з іншими механізмами.

Особливості застосування

Перед початком лікування препаратом Тазар необхідно детально дізнатися про наявність в анамнезі хворого реакцій гіперчутливості до пеніцилінів та цефалоспоринів, а також до інших алергенів.

При застосуванні препаратів пеніцилінової групи повідомлялося про тяжкі і рідко – летальні реакції гіперчутливості (анафілаксії) у хворих, які отримували лікування пеніцилінами. Тяжкі алергічні реакції можуть вимагати припинення введення антибіотиків, призначення адреналіну та інших невідкладних заходів.

Спричинений антибіотиками псевдомембранозний коліт може проявлятися тяжкою, постійною діареєю, яка може загрожувати життю хворого. Псевдомембранозний коліт може розпочатися під час або після антибактеріального лікування.

У окремих хворих, які отримували бета-лактамні антибіотики, виникали кровотечі.

Іноді ці реакції супроводжувалися змінами лабораторних параметрів згортання крові, таких як час згортання крові, агрегація тромбоцитів та протромбіновий час, частіше вони виникали у хворих з нирковою недостатністю. Якщо виникають ознаки кровотечі, слід припинити антибіотикотерапію та призначити відповідне лікування.

Під час призначення препарату Тазар можливий псевдопозитивний результат проби на глюкозу в сечі при використанні методу, заснованого на відновленні іонів міді. Тому рекомендується проводити пробу, засновану на ферментативному окисненні глюкози.

Вміст натрію у флаконі препарату Тазар по 4,5 г становить 217 мг (9,44 мЕкв), що може підвищувати загальний вміст надходження натрію в організм хворого. У хворих з низьким депо калію або у тих, хто одночасно приймає препарати, здатні зменшити рівень калію, може розвинутися гіпокаліємія; у таких хворих слід періодично проводити дослідження електролітів крові.

Під час тривалого лікування можуть виникати лейкопенія та нейтропенія; таким чином, слід періодично визначати гематологічний статус хворого.

При тяжких інфекціях можна розпочати емпіричну терапію препаратом Тазар до того, як будуть відомі результати посіву на чутливість до антибіотиків.

Короткочасне застосування високих доз антибіотиків для лікування гонореї може маскувати або відтермінувати симптоми інкубаційного періоду сифілісу, тому перед початком антибактеріальної терапії хворого на гонорею необхідно обстеження з метою виявлення сифілісу. Для дослідження зразка для виявлення бактерій сифілісу використовують темнопольний мікроскоп.

Використання препарату дітьми

Не застосовують дітям віком до 2 років.

Використання вагітними або при годуванні груддю

Немає адекватних досліджень щодо застосування піперациліну і тазобактаму у період вагітності. У період вагітності Тазар можна застосовувати тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Тазар у незначних концентраціях проникає у грудне молоко, тому застосовувати препарат у період годування груддю можна тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для дитини, або слід припинити годування груддю на період застосування препарату.

Упаковка

По 1 флакону з порошком у картонній упаковці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

3 роки.

Зберігати при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Приготовлений розчин зберігати протягом 24 години при температурі 25 °С або 48 годин при температурі 2-8 °С.


Отзывы