Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Сульперацеф

Виробник: ТОВ "АБОЛмед".
АТ Код: АТС J01 DA82
Клінико-фармакологічна група: Протимікробні засоби для системного застосування.
Форма випуску: Порошок для приготування розчину для ін'єкцій

Склад

1 флакон містить цефоперазону натрієвої солі у перерахуванні на цефоперазон 1 г;

сульбактаму натрієвої солі у перерахуванні на сульбактам 1 г.

Показання

  • Інфекції ЛОР-органів, дихальних шляхів
  • Менінгіт
  • Інтраабдомінальні інфекції (перитоніти різної локалізації, в т.ч. післяопераційні, холецистити, холангіти, абсцеси печінки)
  • Інфекції сечовивідних шляхів
  • Септицемія
  • Запальні захворювання органів малого таза (пельвіоперитоніт, ендометрит, гонорея)
  • Інфекції шкіри і м'яких тканин
  • Інфекції кісток і суглобів

Протипоказання

Сульбактам/цефоперазон протипоказаний хворим з алергією на пеніциліни, сульбактам, цефоперазон або будь-які цефалоспорини.

З обережністю: вагітність, годування груддю. Тяжкі печінкова та ниркова недостатність.

Дозування

Препарат вводять внутрішньовенно (в/в) або внутрішньом’язово (в/м).

Дорослим – по 2-4 г на добу з інтервалом 12 год; при тяжких, стійких інфекціях – по 8 г на добу. Максимальна добова доза – 8 г.

Хворим з хронічною нирковою недостатністю при кліренсі креатиніну (КК) менше 30 мл/хв) потрібна корекція дози: КК 15-30 мл/хв – по 1 г 2 рази на добу, КК менше 14 мл/хв – по 500 мг 2 рази на добу.

Дітям – 40-80 мг/кг на добу у 2-4 прийоми; при тяжких, довготривалих інфекціях – по 160 мг/кг на добу. Максимальна добова доза – 160 мг/кг.

Немовлятам протягом першого тижня життя препарат слід вводити кожні 12 год. Максимальна добова доза сульбактаму - 80 мг/кг на добу.

Внутрішньовенне введення. Вміст флакона розчиняють у 5-6 мл стерильної води для ін’єкцій або в 5% розчині глюкози для ін’єкцій, або 0,9% розчині натрію хлориду для ін’єкцій. Вводять повільно не менше 3 хв.

Для інфузій препарат розчиняється як вказано вище і після розчинення розводиться до 20мл тим самим розчинником. Інфузію вводять протягом 15-60 хв.

Побічні дії

Алергійні реакції: анафілактичний шок, транзиторна еозинофілія, пропасниця.

Шлунково-кишковий тракт: діарея, нудота, блювання, псевдомембранозний коліт.

Шкірні реакції: макулопапульозні висипання, кропив'янка, свербіж, синдром Стівенса - Джонсона. Ризик їх вище у хворих з алергійними реакціями (особливо на пеніцилін) в анамнезі.

Система кровотворення: кровотечі (дефіцит вітаміну К). Зниження кількості нейтрофілів. При тривалому лікуванні (як і іншими бета-лактамними антибіотиками) може розвинутись оборотна нейтропенія. У деяких пацієнтів під час лікування відмічалася позитивна проба Кумбса. Спостерігається також зниження рівня гемоглобіну і гематокриту. Відмічається транзиторна лейкопенія і тромбоцитопенія, а також гіпопротромбінемія.

Інші: головний біль, пропасниця, біль при ін'єкції, озноб, гематурія, васкуліт.

Лабораторні показники: підвищення активності "печінкових" трансаміназ і лужної фосфатази, гіперкреатинінемія, гіпербілірубінемія; гіпопротромбінемія.

Місцеві реакції: Сульперацеф добре переноситься при внутрішньом'язовому введенні. Іноді після внутрішньом'язової ін'єкції спостерігається транзиторний біль. При внутрішньовенному введенні сульбактаму/цефоперазону (як і інших цефалоспоринів і пеніцилінів) за допомогою катетера може розвинутися флебіт у місці інфузії (0,1%).

Передозування

Симптоми: судоми. Лікування – симптоматична терапія.

Лікарська взаємодія

Алкоголь. При вживанні алкоголю під час лікування цефоперазоном і майже 5 днів після його введення були зареєстровані такі реакції, як припливи, пітливість, головний біль і тахікардія, тому пацієнтів слід попереджати про можливість появи таких симптомів при вживанні алкогольних напоїв під час і невдовзі після лікування сульбактамом/цефоперазоном. За необхідності штучного харчування хворих (внутрішньо або парентерально) слід уникати застосування розчинів, що містять етанол.

Аміноглікозиди. Розчини сульбактаму/цефоперазону і аміноглікозидів не слід безпосередньо змішувати через їх фармацевтичну несумісність. Якщо проводиться комбінована терапія сульбактамом/цефоперазоном і аміноглікозидом, то два препарати вводять шляхом послідовних інфузій з використанням окремих вторинних катетерів, а первинний катетер промивають адекватним розчином між уведенням доз препаратів. Інтервали між введенням сульбактаму/цефоперазону і аміноглікозиду протягом дня повинні бути якомога більшими. Посилює нефротоксичність аміноглікозидів, фуросеміду. Посилює ризик кровотеч при застосуванні з антиагрегатними нестероїдними протизапальними засобами

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Антибактеріальним компонентом Сульперацефу є цефоперазон – цефалоспориновий антибіотик третього покоління, що діє на чутливі мікроорганізми під час їхнього активного розмноження шляхом інгібування біосинтезу мукопептиду клітинної стінки. Сульбактам не має клінічно значущої антибактеріальної активності (за винятком Neisseriaceae та Acinetobacter) і є необоротним інгібітором більшості основних бета-лактамаз, які продукуються мікроорганізмами, стійкими до бета-лактамних антибіотиків. Сульбактам також зв'язується з деякими пеніцилін-зв'язуючими білками, тому Сульперацеф часто діє на чутливі штами більш виражено, ніж один цефоперазон. Комбінація сульбактаму і цефоперазону активна щодо всіх мікроорганізмів, чутливих до цефоперазону. Окрім того, відмічається синергічний ефект щодо різних мікроорганізмів, насамперед: Haemophilus influenzae, Bacteroides species, Staphylococcus species, Acinetobacter calcoaceticus, Enterobacter aerogenes, Escherichia coli, Proteus mirabilis, Klebsiella pneumoniae, Morganella morganii, Citrobacter freundii, Enterobacter cloacae, Citrobacter diversus. Сульперацеф активний in vitro щодо широкого спектра клінічно значущих мікроорганізмів, до яких належать нижченаведені: Грампозитивні мікроорганізми Staphylococcus aureus (продукуючий і не продукуючий пеніциліназу), Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичний стрептокок групи А), Streptococcus agalactiae (бета-гемолітичний стрептокок групи В), більшість інших штамів бета-гемолітичних стрептококів, багато штамів Streptococcus faecalis (ентерококи). Грамнегативні мікроорганізми Escherichia coli, Klebsiella species, Enterobacter species, Citrobacter species, Haemophilus influenzae, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii, Providencia rettgeri, Providencia species, Serratia species (включаючи S. marcescens), Salmonella і Shigella species, Pseudomonas aeruginosa і деякі інші Pseudomonas species, Acinetobacter calcoaceticus, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Bordetella pertussis, Yersinia enterocolitica. Анаеробні мікроорганізми Грамнегативні палички (зокрема Bacteroides fragilis, інші Bacteroides species і Fusobacterium species). Грампозитивні і грамнегативні коки (зокрема Peptococcus, Peptostreptococcus і Veillonella species). Грампозитивні палички (зокрема Clostridium, Eubacterium і Lactobacillus species).

Фармакокінетика

Як сульбактам, так і цефоперазон добре розподіляються в різні тканини і рідини, зокрема у жовч, жовчний міхур, шкіру, апендикс, фаллопієви труби, яєчники, матку тощо. Максимальні концентрації сульбактаму і цефоперазону після внутрішньовенного введення 2 г сульбактаму/цефоперазону (1 г сульбактаму, 1 г цефоперазону) протягом 5 хв становлять у середньому 130,2 і 236,8 мкг/мл відповідно. Це відображає більший об'єм розподілу сульбактаму (Vd = 18,0-27,6 л) порівняно з об”ємом розподілу цефоперазону (Vd = 10,2-11,3 л). При введенні сульбактаму/цефоперазону приблизно 84% сульбактаму і 25% цефоперазону виводиться нирками. Решта цефоперазону виводиться переважно з жовчю. При парентеральному введенні сульбактаму/цефоперазону період напіввиведення сульбактаму становить у середньому приблизно 1 год, цефоперазону – 1,7 год. Концентрація субстанцій в сироватці пропорційна введеній дозі. При повторному застосуванні значущих змін фармакокінетики обох компонентів сульбактаму/цефоперазону не відмічається. При введенні препарату кожні 8-12 год кумуляція не спостерігається. Фармакокінетика при порушенні функції печінки Цефоперазон активно виводиться з жовчю. Період напіввиведення цефоперазону звичайно подовжується, а екскреція препарату із сечею збільшується у хворих, які мають захворювання печінки і/або обструкцію жовчних шляхів. Навіть при тяжкому порушенні функції печінки в жовчі досягається терапевтична концентрація цефоперазону, а період напіввиведення збільшується у 2-4 рази. Фармакокінетика при порушенні функції нирок У хворих з різними ступенями порушення функції нирок, які лікувалися сульбактамом/цефоперазоном, виявлено висока кореляція між загальним кліренсом сульбактаму з організму і розрахунковим кліренсом креатиніну. У хворих з термінальною нирковою недостатністю виявлене значне подовження періоду напіввиведення сульбактаму (у середньому 6,9 і 9,7 год у різних дослідженнях). Гемодіаліз спричинює значні зміни періоду напіввиведення, загального кліренсу з організму і об'єму розподілу сульбактаму. Фармакокінетика у людей похилого віку У людей похилого віку з нирковою недостатністю і порушеною функцією печінки спостерігається збільшення періоду напіввиведення, зниження кліренсу і збільшення об'єму розподілу як сульбактаму, так і цефоперазону. Фармакокінетика сульбактаму корелює зі ступенем порушення функції нирок, а фармакокінетика цефоперазону – зі ступенем порушення функції печінки. Фармакокінетика у дітей У дітей немає істотних відмінностей фармакокінетики компонентів сульбактаму/цефоперазону порівняно з такою у дорослих. Середній період напіввиведення сульбактаму в дітей становить від 0,91 до 1,42 год, а цефоперазону – від 1,44 до 1,88 год.

Особливості застосування

У хворих, які одержували бета-лактамні антибіотики, зокрема цефалоспорини, описані випадки серйозних реакцій гіперчутливості (анафілактичних). Ризик таких реакцій вище у пацієнтів, у яких в анамнезі відмічалися реакції гіперчутливості. При розвитку алергійної реакції необхідно відмінити препарат і призначити адекватну терапію.

Корекція доз може бути необхідною у разі тяжкої обструкції жовчних шляхів, тяжких захворювань печінки, а також порушення функції нирок у поєднанні з будь-яким із зазначених станів.

Для хворих з порушенням функції печінки і супутнім порушенням функції нирок необхідний моніторинг концентрації цефоперазону в сироватці крові і корекція його дози у разі потреби. Якщо в таких випадках регулярний моніторинг концентрації цефоперазону в сироватці не проводиться, його добова доза не повинна перевищувати 2 г.

При лікуванні цефоперазоном, як і іншими антибіотиками, у поодиноких випадках розвивається дефіцит вітаміну К. Причиною його, ймовірно, є пригнічення нормальної мікрофлори кишечнику, яка синтезує цей вітамін. До групи ризику можна віднести пацієнтів з неповноцінним харчуванням, мальабсорбцією (наприклад при муковісцидозі), які тривало знаходяться на внутрішньовенному штучному харчуванні. В таких випадках, а також у хворих, які одержують антикоагулянти, необхідно контролювати протромбіновий час і за наявності показань призначати вітамін К.

При тривалому лікуванні сульбактамом/цефоперазоном, як і іншими антибіотиками, може спостерігатися надмірний ріст нечутливих мікроорганізмів. Хворі під час лікування повинні перебувати під ретельним наглядом. При тривалому лікуванні рекомендується періодично контролювати показники функцій внутрішніх органів, зокрема нирок, печінки і системи кровотворення. Це особливо важливо для немовлят, насамперед недоношених, і маленьких дітей.

Враховуючи широкий спектр активності препарату, можна проводити адекватну монотерапію. При одночасному застосуванні аміноглікозидів необхідно контролювати функцію нирок. При тривалому лікуванні необхідно контролювати показники функцій нирок, печінки і системи кровотворення. У період терапії можуть відмічатися хибнопозитивні результати визначення глюкози у сечі при використанні розчинів Бенедикта або Фелінга, хибнопозитивна реакція Кумбса. Лікування недоношених немовлят, вагітних і жінок, які годують груддю, проводять у тому випадку, коли можлива користь перевищує потенційний ризик.

Упаковка

Скляний флакон (20 мл), закупорений гумовою пробкою і алюмінієвим ковпачком.

1 флакон у картонній коробці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

Зберігати у сухому, захищеному від світла, недоступному для дітей місці при температурі 15-25°С.

Термін придатності – 2 роки. Не застосовувати після закінчення терміну придатності.

Приготовлений розчин для ін’єкцій придатний до використання протягом 18 год при температурі зберігання 15-25°С.