Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Стиллат

Виробник: Mepro Pharmaceuticals PVT. LTD, India/ Мепро Фармасьютикалс ПВТ. ЛТД, Індіа.
АТ Код: АТС J01R A
Клінико-фармакологічна група: Антибактеріальні препарати для системного застосування. Комбінації з іншими антимікробними засобами.
Форма випуску: Таблетки, вкриті оболонкою

Склад

діючі речовини: 1 таблетка, вкрита оболонкою, містить гатифлоксацину сесківігідрату, еквівалентного гатифлоксацину 200 мг та орнідазолу 500 мг;

допоміжні речовини: магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію кроскармелоза, кислота сорбінова, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, желатин; покриття таблетки: гідроксипропілметилцелюлоза, титану діоксид (Е 171), пропіленгліколь, тартразин (Е 102), жовтий захід (Е 110), поліетиленгліколь 6000.

Показання

Інфекції, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами, переважно аеробною та анаеробною флорою:

  • ускладнені урогенітальні інфекції (інфікування Neisseria gonorrhoe, Mycoplasma hominis, Mycoplasma genitalis, Ureaplasma, Сhlamydia trachоmatis),
  • ускладнені анаеробною флорою (у різноманітних комбінаціях), поєднаних з трихомонадною інфекцією;
  • інфекції сечовидільної системи та ускладнені інфекції сечовидільної системи (гострий та хронічний пієлонефрит, гострий та хронічний простатит, гострий та хронічний цистит; гострий та хронічний уретрит, гострий та хронічний ендоцервіцит, інші гострі та хронічні захворювання сечовидільної системи, у тому числі з ускладненнями, поєднаними з трихомонадною інфекцією).

Протипоказання

Підвищена чутливість до гатифлоксацину та до інших фторхінолонів в анамнезі, до орнідазолу або до інших похідних нітроімідазолу, до інших компонентів препарату. Цукровий діабет, захворювання центральної нервової системи (епілепсія, ураження головного мозку, знижений судомний поріг, розсіяний склероз). Патологічні ураження крові або інші гематологічні аномалії.

Дозування

Дозу слід встановлювати індивідуально, але звичайна доза становить 2 таблетки на добу, тривалість лікування - 10 діб. Застосовують внутрішньо. Залежно від показань, схеми лікування та маси тіла пацієнта, дорослим пацієнтам рекомендовано наступне дозування:

  • ускладнені урогенітальні інфекції (інфікування Neisseria gonorrhoeae Mycoplasma hominis, Mycoplasma genitalis, Сhlamydia trachоmatis, анаеробною флорою), поєднані з трихомонадною інфекцією - 1 таблетка 2 рази на добу або по 2 таблетки 1 раз на добу, протягом від 5 до 14 діб;
  • при трихомонадно-бактеріальній інфекції - 2 таблетки на добу (вранці та ввечері) протягом 10 діб. При ускладнених формах трихомонадно-бактеріальної інфекції тривалість і схеми лікування підбираються індивідуально. Щоб запобігти можливості повторного зараження статевий партнер також повинен отримати курс лікування;
  • інфекції сечовидільної системи та ускладнені інфекції сечовидільної системи (гострий та хронічний пієлонефрит, гострий та хронічний простатит, хронічний цистит; хронічний уретрит, інші гострі та хронічні захворювання сечовидільної системи, у тому числі з ускладненнями) – по 1 таблетці 2 рази на добу, або по 2 таблетки 1 раз на добу, протягом 10–14 діб.

Приймати препарат рекомендовано після їди, хоча одночасний прийом з їжею не впливає на всмоктування гатифлоксацину та орнідазолу.

Коригування дози для пацієнтів з нирковою недостатністю. Оскільки препарат виводиться нирками, дозу препарату необхідно змінити для пацієнтів з кліренсом креатиніну < 30 мл/хв, включаючи пацієнтів, які перебувають на перитонеальному діалізі (CAPD). Рекомендована доза Стіллату для таких пацієнтів – 1 таблетка першого дня та 1 таблетка через 24 години, на третій день -- перерва, потім по 1 таблетці кожні 48 годин, починаючи з четвертого дня. Для пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, дозу призначають після проведення сеансу діалізу. При застосуванні одноразової дози немає необхідності проводити корекцію режиму дозування.

Побічні дії

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи гарячку, жар, анафілактоїдні реакції, анафілактичний шок, васкуліт, ангіоневротичний набряк.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: шкірні висипання, кропив’янка, еритема, екзема, свербіж, фотосенсибілізація, фототоксичність, алергічний дерматит, пітливість, сухість шкіри, синдром Стівенса-Джонсона.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, ажитація, збудження, порушення та втрата/сплутаність свідомості, галюцинації, депресія, нервозність, неспокій, тривожність, кошмари чи параноя, порушення сну, безсоння, сонливість, ознаки сенсорної або змішаної периферичної нейропатії, парестезія, порушення смакових відчуттів, тремор, ригідність, порушення координації, судоми, порушення зору, дзвін у вухах, ототоксичність.

Кардіальні розлади: відчуття серцебиття, тахікардія, артеріальна гіпертензія або гіпотензія, периферичні набряки, розширення судин, подовження інтервалу QT на ЕКГ, синкопе, torsades de pointes.

З боку шлунково-кишкового тракту: анорексія, запор, діарея, диспепсія, здуття живота, абдомінальний біль, глосит, гастрит, кандидоз ротової порожнини, стоматит, виразка ротової порожнини, печія, порушення апетиту, блювання, нудота, спрага, сухість у роті, металевий присмак у роті, панкреатит.

З боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини: артропатії, артралгії, міалгії, судоми м’язів, порушення суглобового хряща, тендиніти, тендовагініти, розриви сухожилля.

З боку гепатобіліарної системи: ознаки гепатотоксичності, включаючи підвищення рівня печінкових ферментів; холестатична жовтяниця, гепатит, біль у правому підребер’ї.

З боку ендокринної системи: коливання рівня цукру у крові – гіпоглікемія (включаючи гіпоглікемічну кому); гіперглікемія (включаючи гіперосмолярну некетонемічну гіперглікемію).

З боку нирок та сечовидільних шляхів: порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність; кристалурія; транзиторний нефрит; дизурія; гематурія.

Дихальні розлади: диспное, фарингіт.

З боку крові та лімфатичної системи: прояви впливу на утворення кісткового мозку, нейтропенія, тромбоцитопенія.

Лабораторні зміни: підвищення рівня АЛТ, АСТ, лужної фосфатази, білірубіну, амілази, порушення рівня електролітів, підвищення протромбінового часу.

Загальні розлади: астенія, слабкість, втомлюваність, біль у спині, біль у грудях, вагініт.

Інші побічні реакції можуть зустрічатися при застосуванні гатифлоксацину у складі моно- або комбінованої терапії: порушення мислення, порушення толерантності до алкоголю, артрит, астма, бронхоспазм, атаксія, біль у кістках, брадикардія, хейліт, коліт, ціаноз, деперсоналізація, дисфагія, біль у вухах, екхімози, носова кровотеча, ейфорія, біль в очах, фоточутливість очей, шлунково-кишкові геморагії, генералізовані набряки, гінгівіт, ворожість, галюцинації, маткові кровотечі, гематурія, гіперестезія, гіпервентиляція, гіпоглікемія, лімфаденопатія, макулопапульозні висипання, метрорагія, мігрень, набряк губ, міалгія, міастенія, біль у шиї, панічні атаки, параноя, параосмія, фотофобія, псевдомембранозний коліт, психоз, птоз, ректальні геморагії, стрес, субстернальний біль, везикулобульозні висипання.

Передозування

Симптоми: сплутаність свідомості, галюцинації, зменшення частоти дихання, запаморочення, нудота, блювання, діарея, абдомінальний біль, судомні напади, тремор, психози, периферичний неврит, порушення зору і слуху, подовження інтервалу QT на електрокардіограмі, посилення проявів інших побічних ефектів.

Лікування: промивання шлунка. Пацієнт повинен перебувати під наглядом лікаря та отримувати симптоматичне лікування. Потрібно застосувати відповідну до стану гідратаційну терапію. Гатифлоксацин недостатньо ефективно виводиться з організму шляхом гемодіалізу (приблизно 14 % протягом 4 годин) або за допомогою форсованого гемодіалізу (приблизно 11 % через 8 днів). У разі виникнення судом застосовувати діазепам. Терапія симптоматична.

Лікарська взаємодія

Ефект інших лікарських засобів може підвищуватися або послаблюватися під час лікування препаратом Стіллат. Взаємодія з іншими лікарськими засобами зумовлена взаємодією гатифлоксацину та орнідазолу - діючими речовинами препарату Стіллат.

Гатифлоксацин.

Прийом гатифлоксацину через 1 годину після циметидину (1 раз на добу перорально у дозі 200 мг) не впливає на фармакокінетику гатифлоксацину. Ці результати вказують на те, що на всмоктування гатифлоксацину не впливають антагоністи Н2-рецепторів гістаміну, такі як циметидин і фамотидин.

Одночасне застосування гатифлоксацину з антацидними лікарськими засобами зменшує його біодоступність.

Застосування гатифлоксацину не впливає на системний кліренс внутрішньовенного мідазоламу. Добова внутрішньовенна доза мідазоламу 0,0145 мг/кг не впливає на фармакокінетику гатифлоксацину. Ці результати можуть бути враховані у разі недостатньої ефективності гатифлоксацину під час проведення досліджень з ізоферментом CYP3A4 у людей.

Одночасне застосування гатифлоксацину і теофіліну не впливало на фармакокінетику жодного з цих препаратів.

Сумісне застосування гатифлоксацину і варфарину не впливало на фармакокінетику жодного з цих препаратів, протромбіновий час не змінювався.

Одночасне застосування гатифлоксацину з цукрознижувальними пероральними препаратами може призвести до коливань рівня глюкози (може виникати гіпоглікемія або гіперглікемія) у крові, що потребує ретельного контролю за показниками рівня глюкози у крові протягом лікування гатифлоксацином. Якщо виникають небезпечні для здоров’я пацієнта відхилення рівня глюкози у крові, гатифлоксацин потрібно відмінити.

Небезпека розвитку шлуночкових порушень ритму при застосуванні гатифлоксацину зростає і стає реальною небезпекою у хворих старших вікових груп, особливо у жінок, при наявних захворюваннях серця, при супутньому застосуванні лікарських засобів, які збільшують тривалість інтервалу QT (цизаприд, еритроміцин, антипсихотичні препарати, трициклічні антидепресанти) чи гальмують серцевий ритм (протиаритмічні препарати класу ІА (наприклад хінідин, прокаїнамід) або класу ІІІ (наприклад аміодарон, соталол), спричиняють гіпокаліємію, а також при одночасному застосуванні препаратів, що мають конкуруючі шляхи метаболізму та змінюють концентрацію один одного.

Паралельне застосування гатифлоксацину та дигоксину не дало значного ефекту стосовно зміни фармакокінетики гатифлоксацину. Пацієнтів, які приймають дигоксин, необхідно перевіряти на ознаки та симптоми токсичності. У пацієнтів, які виявили ознаки чи симптоми інтоксикації дигоксином, концентрацію дигоксину у сироватці слід перевірити та дозу дигоксину відкоригувати відповідно.

Системне виведення гатифлоксацину значно підвищується при паралельному застосуванні гатифлоксацину та пробенециду.

Під час доклінічних і клінічних досліджень виявлено, що при паралельному застосуванні фторхінолонів з нестероїдними протизапальними препаратами може підвищуватися ризик виникнення розладів центральної нервової системи і судом.

Орнідазол.

На відміну від інших похідних нітроімідазолу орнідазол не пригнічує альдегіддегідрогеназу і тому сумісний з алкоголем. Проте орнідазол посилює дію пероральних антикоагулянтів кумаринового ряду, що вимагає відповідної корекції їх дозування.

Орнідазол пролонгує міорелаксуючу дію векуронію броміду.

Сумісне застосування фенобарбіталу та інших індукторів ферментів знижує період циркуляції орнідазолу в сироватці крові, у той час як інгібітори ферментів (наприклад циметидин) підвищують.

Під час застосування терапії літієм необхідно контролювати концентрацію солей літію, креатиніну електролітів.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

. Гатифлоксацин є 8-метоксифтороквінолоном, має антибактеріальну активність щодо широкого діапазону грамнегативних та грампозитивних мікроорганізмів. Протибактеріальна дія гатифлоксацину забезпечується завдяки пригніченню ДНК-гірази та топоізомерази IV. ДНК-гіраза є важливим ферментом, який бере участь у редуплікації ДНК-збудників. Топоізомераза IV є ферментом, який відіграє провідну роль у реплікації хромосом ДНК при поділі бактеріальної клітини. Виявилося, що С-8-метоксична половина має більшу активність і повільніший розвиток резистентності порівняно з неметоксичною С-8 половиною. До гатифлоксацину чутливі наступні збудники - грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes та відносно чутливі грампозитивні мікроорганізми: Streptococcus milieri, Streptococcus mitior, Streptococcus agalactiae, Streptococcus dysgalactiae, Staphylococcus cohnii, Staphylococcus epidermidis (включаючи метицилінрезистентні штами), Staphylococcus haemolyticus, Staphylococcus hominis, Staphylococcus saprophyticus, Staphylococcus simulans, Corynebacterium diphtheriae;

чутливі збудники - грамнегативні мікроорганізми: Haemophillus influenzae (включаючи штами, що продукують β-лактамазу), Haemophilias раrаіnfluenzae, Klebsiella pneumoniae, Moraxella catarrhalis (включаючи штами, що продукують β-лактамазу), Escherichia coli, Enterobacter cloacae, Neisseria gonorrhоеае (включаючи штами, що продукують β-лактамазу);

відносно чутливі - грамнегативні мікроорганізми: Bordetella pertussis, Klebsiella oxytoca, Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter intermedius, Enterobacter sakazaki, Proteus mіrabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii, Providencia rettgeri, Providencia stuartii;

відносно чутливі анаероби — Bacteroides distasonis, Bacteroides eggerthiі, Bacteroides fragilis, Bacteroides ovatus, Bacteroides thetaiotaomicron, Bacteroides uniformis, Fusobacterium spp., Porphyromonas spp., Porphyromonas anaerobius, Porphyromonas asaccharolyticus, Porphyromonas magnus, Prevotella spp., Propionibacterium spp., Ctostridium perfringens, Clostridium ramosum;

чутливі збудники атипової форми - Сhlamydia pneumoniae, Сhlamydia trachomatis, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Legionella pneumophila, Ureaplasma;

та відносно чутливі атипові форми - Caxiella burnettii.

До гатифлоксацину чутливі такі збудники як мікобактерії туберкульозу, H. Pylori. Гатифлоксацин ефективний відносно бактерій, резистентних до β-лактамних і макролідних антибіотиків.

Механізм дії орнідазолу пов’язаний з порушенням структури ДНК у чутливих до нього мікроорганізмів. Орнідазол активний відносно Trichomonas vaginalis, Entamoeba histolytica, Giardia lamblia (Giardia intestinalis), Haelicobacter Pylori, а також деяких анаеробних бактерій, таких як Bacteroides та Clostridium spp., Fusobacterium spp. та анаеробних коків.

Фармакокінетика

. Абсолютна біологічна доступність гатифлоксацину у пацієнтів – 96 %. Пік концентрації гатифлоксацину у плазмі настає через 1-2 години після перорального застосування. Зв’язування з білками плазми крові для гатифлоксацину становить приблизно 20 %. Гатифлоксацин добре проникає у більшість тканин організму та швидко розподіляється по біологічних рідинах; високі концентрації утворюються у легеневій тканині, слизовій оболонці бронхів, придаткових порожнинах носа, в альвеолярних макрофагах, тканинах середнього вуха, тканинах шкіри, тканинах і секреті простати, слині, жовчі, сім’яній рідині, піхві, матці, ендо- та міометрії, маткових трубах, яєчниках. Гатифлоксацин в організмі біотрансформується з < 1 % виділення дози у сечу. Виводиться нирками. Середнє видалення гатифлоксацину – від 7 до 14 годин - не залежить від дози та режиму застосування. При експериментах із тваринами гатифлоксацин вільно проходить крізь плаценту та проникає в грудне молоко. Відмінності у фармакокінетиці гатифлоксацину були виявлені у жінок. У жінок літнього віку на 21 % збільшена максимальна концентрація на 32 % AUC - було повільніше виведення порівнянно з жінками молодшого віку. Після внутрішнього застосування 90 % орнідазолу всмоктується з травного тракту. Сmax у плазмі крові досягається протягом 3 годин. Зв’язування орнідазолу з білками плазми крові становить приблизно 13 %. Залежно від режиму дозування оптимальна концентрація активної речовини становить 6-36 мкг/л. Метаболізується орнідазол з мінімальним залученням системи цитохрому Р450. Препарат добре проникає у спинномозкову рідину та інші рідини тканини організму. Виведення орнідазолу. Період напіввиведення становить приблизно 13 годин Після одноразового застосування препарату 85 % дози виводиться протягом перших 5 діб. Виводиться переважно із сечею (63 %) та фекаліями (22 %). Приблизно 4 % від застосованої дози виводиться нирками у незміненому стані. Коефіцієнт кумуляції після багаторазового застосування препарату у дозі 500 мг або 1000 мг здоровими добровольцями кожні 12 годин становить 1,5-2,5.

Фізико-хімічні властивості

таблетки капсулоподібної форми, помаранчевого кольору, вкриті плівковою оболонкою, з одного боку – риска, гладкі з іншого боку.

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

Необхідно утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.Див. розділ «Побічні реакції».

Особливості застосування

Ризик виникнення побічних ефектів підвищується у хворих з ураженнями печінки, пацієнтів, які зловживають алкоголем, хворих на ішемію міокарда.

При прийомі антибактеріальних препаратів, включаючи і гатифлоксацин, змінюється флора кишечнику, можливий ріст Clostridium difficile, що первинно спричиняє антибіотикоасоційований коліт, повідомлялося про розвиток псевдомембранозного коліту різного ступеня тяжкості. Цю особливість потрібно враховувати при призначенні гатифлоксацину пацієнтам, які страждають від діареї після прийому лікарських препаратів.

Гатифлоксацин може спричинити збільшення QT-інтервалів електрокардіограми у деяких пацієнтів. Через недостатній клінічний досвід гатифлоксацин не слід призначати пацієнтам з подовженими QT-інтервалами, пацієнтам з неадекватною гіперкальціємією та пацієнтам, які отримують клас ІА (наприклад хінідин, прокаїнамід) або клас ІІІ (наприклад аміодарон, соталол) протиаритмічних препаратів.

Фармакокінетичні дослідження не були проведені для гатифлоксацину та препаратів, які подовжують QT-інтервали, таких як цисаприд, еритроміцин, антипсихотичні та трициклічні антидепресанти. Гатифлоксацин приймати з обережністю при паралельному застосуванні з цими препаратами. Препарат необхідно з обережністю призначати пацієнтам із захворюваннями серця, такими як брадикардія та гостра ішемія міокарда.

Імовірність подовження інтервалу QT може зростати зі збільшенням концентрації гатифлоксацину, тому рекомендовану дозу не слід перевищувати. Подовження тривалості QT може призвести до збільшення ризику виникнення шлуночкових аритмій.

У випадках підвищеної чутливості до препарату та при розвитку анафілактичного шоку спостерігалися тяжкі та летальні випадки у пацієнтів, які пройшли лікування хінолоном.

Гатифлоксацин не слід застосовувати при перших проявах підвищеної чутливості – висипаннях на шкірі або інших алергічних реакціях.

Пацієнтам, які отримують лікування препаратом, потрібно контролювати рівень цукру у крові. Якщо рівень цукру змінився або підвищився, застосування препарату слід припинити і звернутися за консультацією до лікаря.

Препарат необхідно призначати з обережністю при нирковій недостатності. Ретельне клінічне обстеження та відповідні лабораторні аналізи необхідно провести до та під час проведення лікування, при необхідності слід зменшити дозу гатифлоксацину. Пацієнтам із порушеною нирковою функцією (кліренс креатиніну < 40 мл/хв) для уникнення накопичення гатифлоксацину через пониження кліренсу необхідно коригувати дозу (зменшуючи дозу до 200 мг 1 раз на добу у період пониження кліренсу креатиніну). Для пацієнтів з кліренсом креатиніну < 30 мл/хв рекомендуються знижені дози гатифлоксацину.

Щоб уникнути фотосенсибілізації та фототоксичності гатифлоксацину, під час лікування не слід виходити на вулицю та попадати під вплив ультрафіолетового проміння.

Пацієнтам літнього віку препарат застосовувати з обережністю.

Вплив на сухожилля.

При застосуванні хінолонів, включаючи гатифлоксацин, відзначалися випадки розриву сухожиль. Ризик розриву сухожиль збільшується у пацієнтів, які одночасно приймають кортикостероїди, особливо пацієнти старшого віку. У такому разі прийом препарату слід припинити. Розриви сухожиль можуть виникати як під час, так і після прийому гатифлоксацину.

Периферична нейропатія.

При прийомі хінолонів відзначалися поодинокі випадки сенсорної чи сенсорно-моторної полінейропатії, що проявляється парестезією, гіпестезією, дизестезією, слабкістю, а також судоми, підвищення внутрішньочерепного тиску, психоз. Хінолони можуть також стимулювати нервову систему, що проявляється тремором, безсонням, судомами, галюцинаціями, параноєю, депресією, нічними мареннями, безсонням. Ці реакції можуть виникати при прийомі першої дози. У такому випадку прийом препарату слід припинити.

У період проведення лікування орнідазолом можливе посилення порушень з боку центральної або периферичної нервової системи. У випадку периферичної нейропатії, порушень координації рухів (атаксії), запаморочення або затьмарення свідомості слід припинити лікування.

Як і інші хінолони, гатифлоксацин з обережністю слід застосовувати при розладах центральної нервової системи, таких як церебральний атеросклероз, епілепсія та інші фактори, які передують розвитку судом.

При застосуванні хінолонів можуть відзначатися тяжкі анафілактичні реакції, деякі реакції супроводжуються серцево-судинним колапсом, артеріальною гіпотензією/шоком, судомами, втратою свідомості, дзвоном у вухах, ангіоневротичним набряком (включаючи язик, горло, гортань, обличчя) і гострим респіраторним дистресом, задишкою, кропив’янкою, свербежем та іншими тяжкими шкірними реакціями. При даних симптомах прийом препарату слід припинити і застосувати відповідні заходи (антигістамінні препарати, кортикостероїди, пресорні аміни).

При прийомі антибактеріальних препаратів повідомлялося про тяжкі та іноді летальні випадки, деякі – внаслідок гіперчутливості, а деякі – неясної етіології. Клінічні прояви можуть включати один або кілька з наведених симптомів: гарячка, висипання або тяжкі дерматологічні реакції (токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона), васкуліт, артралгія, міалгія, сироваткова хвороба, алергічний пневмоніт, інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність, гепатит, жовтяниця, гострий некроз гепатоцитів чи печінкова недостатність, анемія, включаючи гемолітичну чи апластичну анемію, тромбоцитопенія, включаючи тромбоцитопенічну пурпуру, лейкопенію, агранулоцитоз, панцитопенію та/або інші порушення з боку системи крові.

При застосуванні високих доз препарату та у випадку лікування понад 10 днів рекомендується проводити клінічний та лабораторний моніторинг.

В осіб при наявності в анамнезі порушень з боку крові рекомендується контроль за лейкоцитами.

Може спостерігатися загострення кандидомікозу, яке вимагатиме відповідного лікування.

Використання препарату дітьми

Дітям та підліткам препарат не застосовувати.

Використання вагітними або при годуванні груддю

У період вагітності препарат протипоказаний. У період лікування препаратом слід припинити годування груддю.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері у картонній коробці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

2 роки.

Зберігати при температурі не вище 25 0С в оригінальній упаковці та недоступному для дітей місці.