Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Спорагал

Міжнародна назва: Itraconazole
Виробник: ТОВ «Фарма Старт».
АТ Код: АТС J02А С02
Клінико-фармакологічна група: Протигрибкові засоби для системного застосування. Похідні триазолу. Ітраконазол.

Форма випуску: Капсули

Склад

діюча речовина: itraconazole;

1 капсула містить ітраконазолу 100 мг (у вигляді пелет);

допоміжні речовини: гідроксипропілметилцелюлоза, акрилатний сополімер, сахароза, поліетиленгліколь 20000;

склад капсули: желатин, титану діоксид (Е 171), індіготин (Е 132).

Показання

Мікози, спричинені чутливими до ітраконазолу збудниками: вульвовагінальний кандидоз; дерматологічні/офтальмологічні грибкові захворювання – дерматомікоз, висівкоподібний лишай, грибковий кератит; оральний кандидоз; оніхомікози, спричинені дерматофітами та/або дріжджами; системні мікози – системний аспергільоз або кандидоз, криптококоз, включаючи криптококовий менінгіт (імуноослабленим пацієнтам із криптококозом та всім пацієнтам з криптококозом центральної нервової системи препарат призначати лише у разі неефективності лікування іншими протигрибковими препаратами); гістоплазмоз, споротрихоз, паракокцидіоїдоз, бластомікоз та інші системні мікози, що зустрічаються вкрай рідко.

Протипоказання

Підвищена чутливість до препарату або до його компонентів.

Одночасне застосування з наступними лікарськими засобами:

  • субстратами CYP3A4, що можуть подовжувати інтервал QT: астемізол, бепридил, цизаприд, дофетилід, левацетилметадол (левометадил), мізоластин, пімозид, хінідин, терфенадин, сертиндол. Одночасне застосування може спричинити підвищення концентрації у плазмі крові цих субстратів, що може призвести до подовження інтервалу QT та рідко – до випадків тріпотіння-мерехтіння шлуночків;
  • інгібіторами HMG-CoA редуктази, що метаболізуються CYP3A4, таких як аторвастатин, ловастатин та симвастатин;
  • триазоламом та пероральним мідазоламом;
  • алкалоїдами ріжків, наприклад дигідроерготаміном, ергометрином (ергоновіном), ерготаміном і метилергометрином (метилергоновіном);
  • елетриптаном;
  • нісолдипіном.

Протипоказане застосування пацієнтам зі шлуночковою дисфункцією, такою як застійна серцева недостатність або застійна серцева недостатність в анамнезі (за винятком лікування інфекцій, що загрожують життю).

Дозування

Застосовувати внутрішньо. Для оптимальної абсорбції препарату необхідно застосовувати капсули одразу після прийому їжі. Капсули слід ковтати цілими.

Схеми лікування дорослих для кожного показання наступні:

Побічні дії

Найчастішими побічними реакціями при застосуванні ітраконазолу були реакції з боку травного тракту, дерматологічні і печінкові порушення.

Побічні реакції систематизовані відносно органів та систем.

Інфекції та інвазії: інфекції верхніх дихальних шляхів;

з боку системи крові: лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія;

з боку імунної системи: сироваткова хвороба, ангіоневротичний набряк, анафілактичні, анафілактоїдні та алергічні реакції;

метаболічні розлади: гіпертригліцеридемія, гіпокаліємія, гіпокальціємія;

з боку нервової системи: периферична нейропатія, парестезія, гіпестезія, головний біль, запаморочення;

з боку органів зору: порушення зору, диплопія, помутніння зору;

з боку органів слуху: шум у вухах, тимчасова або стійка втрата слуху;

з боку серцево-судинної системи: застійна серцева недостатність;

з боку дихальної системи: диспное, риніт, синусит, набряк легень;

з боку травного тракту: біль у животі, нудота, блювання, диспепсія, діарея, запор, здуття, дисгевзія, панкреатит;

з боку гепатобіліарної системи: транзиторне підвищення активності трансаміназ у крові, тяжка гепатотоксичність (включаючи поодинокі випадки летальної гострої печінкової недостатності), гепатит;

з боку шкіри та підшкірної клітковини: алопеція, світлочутливість, свербіж, висипання, кропив’янка, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, лейкоцитокластичний васкуліт, токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, ексфоліативний дерматит;

з боку опорно-рухового апарату: міалгія, артралгія;

з боку сечовивідної системи: полакіурія, нетримання сечі;

з боку репродуктивної системи: дисменорея, еректильна дисфункція;

загальні порушення: набряки, гарячка.

Передозування

Повідомлень про випадки передозування препарату немає.

При випадковому передозуванні потрібно промити шлунок (протягом першої години після прийому препарату), можна прийняти активоване вугілля. Ітраконазол не виводиться за допомогою діалізу. Специфічного антидоту немає.

Лікарська взаємодія

Лікарські засоби, що впливають на всмоктування ітраконазолу.

Лікарські засоби, що зменшують кислотність шлунка, знижують всмоктування ітраконазолу.

Лікарські засоби, що впливають на метаболізм ітраконазолу.

Ітраконазол метаболізується ферментом типу цитохрому CYP3A4.

Одночасне застосування препаратів, що індукують ферментні системи печінки (рифампіцин, рифабутин, фенітоїн), істотно знижує біодоступність ітраконазолу, тому поєднання ітраконазолу з цими потужними індукторами ферментів не рекомендується. При одночасному застосуванні з карбамазепіном, фенобарбіталом, ізоніазидом, екстрактом звіробою можна очікувати аналогічну взаємодію.

Потенційні інгібітори ферменту CYP3A4, такі як ритонавір, індинавір, саквінавір, кларитроміцин, еритроміцин можуть збільшувати біодоступність ітраконазолу.

Вплив ітраконазолу на метаболізм інших лікарських засобів.

Ітраконазол може пригнічувати метаболізм лікарських засобів, що розщепляються ферментами типу цитохрому CYP3A4. Результатом цього може бути посилення або подовження їх дії, включаючи побічні реакції. При одночасному застосуванні слід звернутися за інформацією щодо медичного застосування відповідного лікарського засобу.

Після припинення лікування рівні ітраконазолу у плазмі крові знижуються поступово залежно від доз та тривалості лікування. Це слід брати до уваги при оцінці пригнічувального ефекту ітраконазолу на метаболізм препаратів, що застосовуються одночасно.

Лікарські засоби, які протипоказані до застосування під час прийому ітраконазолу зазначені у розділі «Протипоказання».

Слід бути обережними при одночасному застосуванні ітраконазолу і блокаторів кальцієвих каналів у зв’язку з підвищенням ризику розвитку застійної серцевої недостатності. Додатково до можливих фармакокінетичних взаємодій, пов’язаних з метаболізмом ферменту CYP3A4, блокатори кальцієвих каналів можуть створювати негативний інотропний ефект, який може посилювати негативну інотропну дію ітраконазолу.

Лікарські засоби, при призначенні яких необхідно контролювати рівень їх концентрації у плазмі крові, дію або побічні ефекти (при одночасному призначенні з ітраконазолом дозу вказаних препаратів при необхідності слід зменшити):

  • пероральні коагулянти;
  • інгібітори ВІЛ-протеази, такі як ритонавір, індинавір, саквинавір;
  • деякі протипухлинні препарати: алкалоїди барвінку рожевого, бусульфан, доцетаксел і триметрексат;
  • блокатори кальцієвих каналів групи дигідропіридину та верапаміл, що розщеплюється ферментом CYP3A4;
  • деякі імуносупресивні препарати: циклоспорин, такролімус, сиролімус (рапаміцин);
  • деякі глюкокортикоїди: будесонід, дексаметазон, флутиказон, метилпреднізолон;
  • дигоксин (через інгібування Р-глікопротеїну);
  • інші препарати: карбамазепін, цилостазол, буспірон, дизопірамід, алфентаніл, алпразолам, бротизолам, мідазолам в/в, рифабутин, ебастин, фентаніл, галофантрин, репаглінід та ребоксетин. Важливість підвищення їх концентрації та клінічна значущість цих змін при одночасному застосуванні з ітраконазолом з’ясовуються.

При одночасному застосуванні із зидовудином та флувастатином взаємодії не спостерігалося.

При одночасному застосуванні ітраконазолу з етинілестрадіолом або норегистероном взаємодії не спостерігалося.

Вплив на зв’язування з білками.

Дослідження in vitro показали відсутність взаємодії при зв’язуванні з білками плазми крові між ітраконазолом і такими препаратами як іміпрамін, пропранолол, діазепам, циметидин, індометацин, толбутамід, сульфаметазин.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Ітраконазол – похідне триазолу з широким спектром протигрибкової дії. Дослідження in vitro показали, що ітраконазол пригнічує утворення ергостеролу клітинних стінок гриба, забезпечуючи протигрибковий ефект. Стосовно ітраконазолу, граничні значення були встановлені лише для Candida spp. при поверхневих мікотичних інфекціях. Граничні значення CLSI такі: чутливі ≤ 0,125; чутливі дозозалежні 0,25-0,5 та резистентні ≥ 1 мкг/мл. Граничні значення не були встановлені для міцеліальних грибів. Дослідження in vitro показали, що ітраконазол пригнічує ріст широкого спектра грибків, патогенних для людини, зазвичай у концентраціях ≥ 1 мкг/мл. До них відносяться: дерматофіти (Trichophyton spp., Microsporum spp., Epidermophyton floccosum), дріжджі (Candida spp., включаючи С.albicans, C.glabrata та C.кrusei, Cryptococcus neoformans, Pityrosporum spp., Trichosporon spp., Geotrichum spp.), Aspergillus spp., Histoplasma spp., Paracoccidioides brasiliensis, Sporothrix schenckii, Fonsecaea spp., Cladosporium spp., Blastomyces dermatidis, Coccidiodes immitis, Pseudallescheria boydii, Penicillium marneffei та інші різновиди дріжджів та грибків. Candida glabrata, Candida krusei та Candida tropicalis є найменш чутливими видами Candida, а деякі ізоляти демонструють резистентність до ітраконазолу in vitro. Основні типи грибків, що не пригнічуються ітраконазолом, є зигоміцети (Rhizopus spp., Rhizomucor spp., Mucor spp., та Absidia spp.), Fusarium spp., Scedosporium ptoliferans та Scopulariopsis spp.

Фармакокінетика

Абсорбція. Ітраконазол швидко всмоктується після перорального прийому. Максимальна концентрація ітраконазолу у плазмі крові після перорального прийому досягається протягом 2-5 годин. Абсолютна біодоступність ітраконазолу становить 55 %. Максимальна біодоступність ітраконазолу при прийомі препарату внутрішньо відзначається одразу після їди при вживанні висококалорійної їжі. Розподіл. З білками плазми крові зв'язується 99,8 % активної речовини. Ітраконазол має також виражену афінність до жирів. Лише 0,2 % ітраконазолу у плазмі крові залишається у вигляді незв’язаної речовини. Об’єм розподілу ітраконазолу в організмі досить значний (> 700 л), з чого можна припустити його обширний розподіл у тканинах. Ітраконазол розподіляється у різних тканинах організму, причому концентрація у легенях, нирках, печінці, кістках, шлунку, селезінці, скелетних м'язах у 2-3 рази перевищує концентрацію ітраконазолу у плазмі крові. Концентрація ітраконазолу у тканинах, що містять кератин, особливо у шкірі, в 4 рази перевищує концентрацію у плазмі крові. Біотрансформація. Ітраконазол метаболізується у печінці з утворенням великої кількості похідних, одне з яких – гідроксиітраконазол – має протигрибкову дію майже на рівні ітраконазолу. Концентрація у плазмі крові гідроксиітраконазолу приблизно вдвічі вища, ніж ітраконазолу. Згідно з дослідженнями in vitro, CYP3A4 є основним ферментом, який приймає участь у метаболізмі ітраконазолу. Виведення. Приблизно 35 % ітраконазолу у вигляді неактивних метаболітів виводиться із сечею та 54 % – з калом. У незміненому стані із сечею виводиться менше 0,03 %, у той час як з калом у незміненому стані виводиться приблизно 3-18 % від прийнятої дози препарату. Кліренс ітраконазолу знижується при вищих дозах через насиченість печінкового метаболізму. Унаслідок нелінійної фармакокінетики ітраконазол акумулюється у плазмі крові протягом багаторазового прийому. Рівноважні концентрації досягаються протягом 15 днів, значення Сmax та AUC у 4-7 разів вищі, ніж після одноразового прийому. Середній період напіввиведення становить 40 годин після повторюваних доз. У пацієнтів із нирковою та печінковою недостатністю, а також у деяких пацієнтів з імуносупресією (СНІД, нейтропенія, трансплантація органів) біодоступність ітраконазолу може знижуватися. Доступних даних щодо довготривалого застосування ітраконазолу пацієнтам, хворим на цироз, немає. Наявні лише обмежені дані щодо застосування пероральних форм ітраконазолу хворим із порушенням функції нирок.

Фізико-хімічні властивості

тверді желатинові капсули з непрозорими корпусом та кришечкою блакитного кольору; вміст капсули – сферичні кульки від майже білого до жовтувато-кремового кольору.

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

Вплив препарату на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами не вивчався.

Слід пам’ятати про можливість виникнення таких побічних реакцій як запаморочення, порушення зору та слуху, що може призвести до негативних наслідків під час керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

Особливості застосування

Гістоплазмоз від 200 мг 1 раз на добу до 200 мг 2 рази на добу 8 місяців Споротрихоз 100 мг 1 раз на добу 3 місяці Паракокцидіоїдоз 100 мг 1 раз на добу 6 місяців Даних щодо ефективності зазначеного режиму дозування хворим на СНІД недостатньо Хромомікоз 100-200 мг 1 раз на добу 6 місяців Бластомікоз від 100 мг 1 раз на добу до 200 мг 2 рази на добу 6 місяців

Використання препарату дітьми

Клінічних даних щодо застосування препарату дітям недостатньо, тому пацієнтам цієї вікової категорії не рекомендується призначати препарат, окрім випадків, коли очікувана користь значно переважає потенційний ризик.

Використання вагітними або при годуванні груддю

У період вагітності препарат не слід призначати, за винятком випадків системних мікозів, які загрожують життю, якщо очікувана користь для матері перевищує ризик небажаного впливу на плід.

У дослідженнях на тваринах ітраконазол показав репродуктивну токсичність.

Дані про застосування ітраконазолу у період вагітності обмежені.

Повідомлялося про випадки аномалій розвитку, включаючи: вади розвитку скелету, сечостатевого тракту, серцево-судинної системи та органів зору, а також хромосомні аномалії та множинні вади розвитку.

Епідеміологічні дані щодо впливу ітраконазолу протягом І триместру вагітності у пацієнток, які отримували короткочасне лікування при вульвовагінальному кандидозі, не виявили підвищеного ризику вад розвитку.

Жінкам репродуктивного віку у період лікування препаратом рекомендується застосовувати ефективні засоби контрацепції протягом усього курсу лікування до початку першої менструації після його завершення.

Дуже незначна кількість ітраконазолу виділяється у грудне молоко. У період годування груддю препарат призначати тільки у випадках, коли очікуваний ефект від лікування перевищує можливий ризик небажаного впливу на дитину. У разі необхідності у сумнівних випадках слід припинити годування груддю.

Упаковка

По 10 капсул у блістері; по 10 капсул у блістері, 1 або 3 блістери у пачці з картону.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

3 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.


Отзывы