Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Соматин

Міжнародна назва: Somatropin
Виробник: ТОВ «ФЗ «БІОФАРМА», Україна.

Протипоказання

Соматропін не слід призначати при наявності ознак пухлинного росту. Протипухлинна терапія має бути завершена до початку лікування соматропіном.

Соматропін не призначається як стимулятор росту дітям із закритими зонами росту епіфізів трубчастих кісток.

Лікування соматропіном протипоказано пацієнтам, що перебувають у критичному стані, що гостро розвинувся як наслідок операції на відкритому серці або черевній порожнині, множинної травми та гострої дихальної недостатності.

Препарат протипоказаний при підвищеній чутливості до активної субстанції або інших компонентів, що входять до його складу.

Дозування

Соматин® вводять підшкірно, повільно, як правило, ввечері.

Дози підбирають індивідуально з урахуванням вираженості дефіциту гормону росту, маси або площі поверхні тіла, ефективності в процесі терапії.

Порушення росту при недостатній секреції гормону росту у дітей. Звичайно, рекомендується доза 0,025-0,035 мг/кг маси тіла (0,07-0,1 МО/кг) на добу або 0,7-1,0 мг/м2 площі поверхні тіла (2,1-3,0 МО/м2) на добу. Лікування починають як можна в більш ранньому віці і продовжують до зниження швидкості росту при лікуванні до 2 см/рік і менше, закриття «зон росту», досягнення соціально-допустимого росту (у дівчаток 155-160 см, у хлопчиків – 165-170 см) або досягнення кісткового віку у дівчаток 14-15 років, у хлопчиків –

16-17 років.

У випадку, коли ДГР зберігається в юності, необхідно продовжити лікування до досягнення повного соматичного розвитку (побудова тіла, маса кісток). Для контролю, досягнення нормального піку маси кісток визначається як Т > –1 (стандартизація до середнього піку маси кісток дорослого, виміряного за допомогою двоенергетичної рентгенівської абсорбціометрії з урахуванням статі та етнічної приналежності), що є однією з терапевтичних цілей протягом перехідного періоду.

Порушення росту при синдромі Шерешевського-Тернера. Рекомендована доза становить 0,045-0,05 мг/кг маси тіла (0,14 МО/кг) або 1,4 мг/м2 (4,3 МО/м2) площі поверхні тіла на добу.

Порушення росту при хронічній нирковій недостатності. Рекомендована доза – 0,045-0,05 мг/кг маси тіла (0,14 МО/кг) або 1,4 мг/м2 (4,3 МО/м2) площі поверхні тіла на добу. Недостатня швидкість росту може вимагати призначення вищої дози. Корекція дози може бути необхідною через 6 місяців лікування.

Порушення росту у низьких від народження дітей з ростом нижчим за вікову норму. Звичайно рекомендується доза 0,035 мг/кг маси тіла на добу (1 мг/м2 площі поверхні тіла на добу) до досягнення остаточного росту. Після першого року лікування слід припинити, якщо СВ швидкості росту менше +1. Лікування слід припинити, якщо швидкість росту менше 2 см/рік і кістковий вік старше 14 років для дівчаток або 16 років для хлопчиків (визначають при необхідності), що відповідає віку закриття росткових зон в епіфізах кісток.

Порушення росту при синдромі Прадера-Віллі з метою покращання росту і будови тіла. Звичайно призначають по 0,035 мг/кг маси тіла на добу або 1,0 мг/м2 площі поверхні тіла. Добову дозу 2,7 мг не слід перевищувати. Соматин® не слід застосовувати у дітей зі швидкістю росту менше 1 см на рік і у віці, коли починається закриття росткових зон в епіфізах кісток.

Дорослі із дефіцитом гормону росту. У пацієнтів, які подовжують терапію гормоном росту після ДГР у дитинстві, рекомендована доза становить 0,2–0,5 мг/добу. Доза повинна поступово збільшуватися або зменшуватися залежно від потреб пацієнта, що визначається концентрацією ІРФ-І.

Якщо ДГР виник у дорослого, лікування рекомендується починати з низької дози 0,15–0,3 мг на добу, поступово підвищуючи дозу з врахуванням клінічного ефекту, що визначається концентрацією ІРФ-І.

В обох випадках метою лікування є досягнення концентрації ІРФ-І в межах 2 СВ від вікової норми. Пацієнтам з концентрацією ІРФ-І в межах норми на початку курсу лікування слід добирати таку дозу Соматину®, щоб досягти збільшення концентрації ІРФ-І до верхніх меж норми, але не більше 2 СВ. При підборі дози також слід брати до уваги клінічний ефект і небажані реакції. Доведено, що деякі пацієнти з ДГР, не дивлячись на гарну клінічну відповідь, не нормалізують рівні ІРФ-І, таким пацієнтам підвищення дози не потрібне. Щоденна підтримуюча доза лише зрідка може перевищувати 1,0 мг на добу. Для жінок може бути необхідним застосування вищих доз, ніж для чоловіків, оскільки у чоловіків з часом відзначається вища чутливість до ІРФ-І. Це означає, що для жінок, особливо тих, які отримують пероральну естроген-замісну терапію, існує ризик розвитку недостатнього клінічного ефекту, а для чоловіків – надлишкового. Корекцію дози Соматину® слід проводити кожні 6 місяців. Оскільки з віком відбувається фізіологічне зменшення продукування гормону росту, може бути необхідним зменшення дози Соматину®. При цьому слід застосовувати мінімальну ефективну дозу. У пацієнтів старше 60 років терапія повинна розпочинатися з дози 0,1–0,2 мг на добу, дозу слід повільно підвищувати відповідно до індивідуальних потреб пацієнта. Потрібно застосовувати мінімально ефективні дози. Добова підтримуюча доза у цих пацієнтів рідко перевищує 0,5 мг.

Приготування розчину препарату

Розчинити вміст флакону з активністю 4 МО (1,3 мг) в 1 мл розчинника, з активністю 8 МО (2,6 мг) – у 2 мл, розчинника, що додається, виходячи з розрахованої дози. Для цього відібрати розчинник шприцом та повільно ввести у флакон з препаратом через пробку, обережно погойдуючи до повного розчинення вмісту флакону. Різке струшування при цьому неприпустиме. Це може призвести до денатурації активних компонентів.

Побічні дії

У дорослих пацієнтів характерні побічні ефекти, що обумовлені затримкою рідини, а саме периферичні набряки, пастозність нижніх кінцівок, артралгії, міальгії та парестезії. Ці явища, звичайно, слабо чи помірно виражені, проявляються протягом перших місяців лікування та зникають самі або після зменшення дози препарату. Частота цих побічних ефектів залежить від дози соматропіну, віку пацієнтів та, можливо, обернено пропорційна віку, в якому виникла недостатність гормону росту. У дітей дані побічні ефекти виникають рідко.

При застосуванні соматропіну можливі поодинокі випадки цукрового діабету ІІ типу. У дорослих інколи може спостерігатися кистьовий тунельний синдром. Також можливе зниження рівня кортизолу в сироватці, що, можливо, пов’язано з дією соматропіну на транспортні білки.

Частота виникнення лейкемії не відрізняється від такої у дітей без дефіциту гормону росту. Зрідка розвивається доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія.

Можливе зниження функції щитовидної залози, гіперглікемія, епіфізеоліз, панкреатит. Протягом лікування доцільно проводити контроль титру антитіл до гормону росту в крові, щитовидної та надниркових залоз.

Реакція в місці введення, підвищена чутливість до розчинника, що може спричинити міозит.

Передозування

Гостре передозування може призвести до гіпоглікемії з подальшим розвитком гіперглікемії. Терапія симптоматична. Тривале передозування може призвести до гігантизму, акромегалії (надлишковий зріст).

Лікарська взаємодія

Глюкокортикостероїди можуть сповільнювати терапевтичний ефект соматропіну. За необхідності проведення замісної терапії глюкокортикоїдами слід проводити ретельний моніторинг дозування та комплаєнсу з метою запобігання розвитку недостатності надниркових залоз або пригнічення ефектів стимуляції росту.

Соматропін – індуктор активності цитохрому P450 (CYP), що може призвести до зниження концентрації в плазмі крові та відповідно до зниження ефективності ліків, що метаболізуються за участю цитохрому CYP3A, наприклад статевих гормонів, кортикостероїдів, циклосерину та протисудомних засобів.

Вплив на здатність керувати автотранспортом і працювати з механізмами. Не спостерігалося жодних проявів впливу на здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами.

Несумісність

Не досліджувалась.

Особливості застосування

Ін’єкції Соматина® роблять підшкірно, у ті ділянки, де є підшкірно-жирова клітковина: у живіт, передню поверхню стегон, задньобокову поверхню пліч, верхню частину сідниць.

Необхідно змінювати місця підшкірних ін'єкцій у зв'язку з можливістю розвитку ліпоатрофій.

Соматропін у деяких пацієнтів може спричинити резистентність до інсуліну та гіперглікемію, у зв’язку з чим пацієнти мають бути обстежені щодо зниження толерантності до глюкози. На фоні лікування Соматином® можливо буде потрібна корекція доз препаратів, що знижують цукор, у хворих цукровим діабетом. Може відбутися маніфестація гіпотиреозу, що латентно протікає, а в пацієнтів, що одержують тироксин, можуть з'явитися ознаки гіпертиреозу. У зв’язку з цим рекомендовано провести дослідження функції щитовидної залози після початку лікування соматропіном та після зміни дози прийому.

Під час лікування необхідно контролювати стан очного дна, особливо, при симптомах внутрішньочерепної гіпертензії. Набряк зорового нерва потребує відміни препарату. Виявлення кульгавості на фоні терапії Соматином® потребує ретельного спостереження.

У пацієнтів із синдромом Прадера-Віллі застосування препарату завжди слід поєднувати з малокалорійною дієтою.

До початку лікування соматропіном у пацієнтів з синдромом Прадера-Віллі необхідно виявити симптоми обструкції верхніх дихальних шляхів, апное під час сну або наявність респіраторних інфекцій. Якщо виявлені ці патології, дитина повинна бути направлена до отоларинголога для лікування та усунення респіраторних розладів до початку лікування. Якщо протягом лікування пацієнтів соматропіном виникають симптоми обструкції верхніх дихальних шляхів (включно поява та збільшення хропіння), лікування необхідно перервати та знову проконсультуватися у отоларинголога. Усіх пацієнтів із синдромом Прадера-Віллі слід контролювати при ймовірності апное під час сну. У пацієнтів необхідно перевіряти симптоми респіраторних інфекцій, які повинні діагностуватися якомога раніше та активно лікуватися.

У всіх пацієнтів з синдромом Прадера-Віллі необхідно контролювати масу тіла до початку та протягом лікування гормоном росту.

При застосуванні препарату слід контролювати ознаки сколіозу.

При визначенні показань для лікування низьких від народження дітей з ростом нижчим за вікову норму причини низького росту слід встановити ще до початку лікування. Таким дітям до початку лікування слід визначити рівень інсуліну і глюкози в крові натще і щорічно повторювати це дослідження.

Пацієнтам з високим ризиком виникнення цукрового діабету слід призначати препарат з обережністю та виконати пероральний тест толерантності до глюкози.

Препарат з обережністю слід призначати хворим на ниркову недостатність.

Перед введенням флакон дістати з холодильника і витримати при кімнатній температурі не

менше 30 хвилин.

Використання препарату дітьми

  • порушення росту при недостатній секреції гормону росту (дефіцит гормону росту (ДГР);
  • порушення росту при дисгенезії гонад (синдром Шерешевського-Тернера);
  • порушення росту у пубертатному періоді при хронічній нирковій недостатності;
  • порушення росту (величина стандартного відхилення (СВ) поточного росту < –2,5 і величина стандартного відхилення генетично зумовленого росту < –1) у низьких від народження дітей з ростом нижчим за вікову норму, які народилися з масою і/або довжиною тіла менше –2 стандартних відхилення, і не змогли досягти вікової норми росту (величина стандартного відхилення швидкості росту < 0 протягом останнього року) до досягнення ними 4 років і більше;
  • порушення росту при синдромі Прадера-Віллі з метою покращення росту і будови тіла. Діагноз синдрому Прадера-Віллі слід підтвердити відповідними генетичними тестами.

Дорослі

Соматин® показаний як замісна терапія дорослим із вираженим дефіцитом гормону росту, асоційованим з множинним гормональним дефіцитом внаслідок відомої патології гіпоталамуса або гіпофіза, а також тим пацієнтам, які мають дефіцит хоча б одного з гормонів гіпофіза, за винятком пролактину. Таким пацієнтам слід провести відповідний динамічний тест для встановлення наявності чи відсутності дефіциту гормону росту.

Для пацієнтів, у яких дефіцит фактору росту виник ще в дитинстві (як результат природжених, генетичних, набутих або ідіопатичних причин), слід повторно оцінити можливість продукувати гормон росту після закінчення подовжнього росту. Для пацієнтів з високою ймовірністю постійного ДГР, наприклад при природженому або вторинному ДГР внаслідок гіпоталамо-гіпофізарного захворювання або інсульту, СВ інсуліноподібного ростового фактора (ІРФ-І) < –2 без лікування гормоном росту протягом щонайменше 4 тижнів, повинно вважатися достатньою підставою для діагностики ДГР. Для всіх інших пацієнтів достатньо проведення аналізу ІРФ-І та одного тесту стимуляції гормону росту.

Використання вагітними або при годуванні груддю

Клінічний досвід застосування препарату в період вагітності обмежений. Протягом фізіологічної вагітності рівні гіпофізарного гормону росту значно знижуються після 20 тижня та практично повністю заміщаються плацентарним гормоном росту на 30 тижні. Виходячи з цього, малоймовірно, що продовження заміщувальної терапії гормоном росту буде необхідним у жінок з дефіцитом у III триместрі вагітності.

Достовірні відомості щодо можливості екскреції пептидних гормонів із грудним молоком відсутні, однак у будь-якому разі всмоктування інтактного білка в травному тракті дитини є малоімовірним.

Упаковка

По 1,3 мг (4 МЕ), или 2,6 мг (8 МЕ), препарата во флаконе; соответственно по 1,0 мл или 2,0 мл, растворителя в ампуле.

По 1 флакону с препаратом и 1 ампуле с растворителем в блистере. По 1 блистеру в пачке.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

2 роки.

Зберігати у сухому, захищеному від світла місці при температурі від 2 до 8 оС.

Перед розведенням препарат може зберігатись при кімнатній температурі (не вище 25 ºС).

Приготовлений розчин може зберігатися у флаконі не більше 15 діб при температурі від 2 до 8 оС.

Не заморожувати!