Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Сингуляр

Міжнародна назва: Montelukast
Виробник: Мерк Шарп і Доум Б.В., Нідерланди/
АТ Код: АТХ R03D C03
Клінико-фармакологічна група: Засоби для системного застосування при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів. Блокатори лейкотрієнових рецепторів.
Форма випуску: Гранули

Склад

діюча речовина: montelukаst;

1 саше з гранулами містить 4,16 мг монтелукасту натрію, що еквівалентно 4 мг монтелукасту;

допоміжні речовини: маніт (Е 421), гідроксипропілцелюлоза, магнію стеарат.

Показання

Як додаткове лікування при бронхіальній астмі у пацієнтів віком від 6 місяців до 5 років з персистуючою астмою від легкого до середнього ступеня, яка недостатньо контролюється інгаляційними кортикостероїдами, а також при недостатньому клінічному контролі астми за допомогою агоністів β-адренорецепторів короткої дії, які застосовують при необхідності.

Альтернативне низьким дозам інгаляційних кортикостероїдів лікування пацієнтів віком від 2 до 5 років з персистуючою астмою легкого ступеня, у яких останнім часом не було серйозних нападів астми, що потребували перорального прийому кортикостероїдів, а також для тих пацієнтів, у яких виявлена непереносимість інгаляційних кортикостероїдних препаратів .

Профілактика астми у пацієнтів віком від 2 років, домінуючим компонентом якої є бронхоспазм, індукований фізичним навантаженням.

Протипоказання

Підвищена чутливість до активної речовини або будь-якої з допоміжних речовин.

Дозування

Лікарський засіб слід давати дитині під наглядом дорослих. Денна доза для пацієнтів віком від 6 місяців до 5 років становить одне саше, що приймається ввечері. Необхідності у коригуванні дози для цієї вікової групи немає. За результатами клінічних досліджень дані щодо ефективності препарату для пацієнтів віком від 6 місяців до 2 років з персистуючою астмою обмежені. Відповідь пацієнтів на терапію препаратом Сингуляр® слід оцінювати після 2 – 4 тижнів лікування, і за відсутності відповіді слід припинити лікування. Не рекомендується застосовувати дітям віком до 6 місяців.

Спосіб застосування препарату Сингуляр®.

Сингуляр® можна приймати безпосередньо перорально або після змішування з холодною або кімнатної температури м’якою їжею (напр., яблучне або морквяне пюре, морозиво, рис). Саше слід відкривати безпосередньо перед застосуванням та прийняти повну дозу препарату відразу протягом 15 хвилин. Якщо Сингуляр® змішується з їжею, його не можна зберігати на майбутнє. Не слід розчиняти препарат у рідинах, однак після прийому його можна запити. Препарат приймають незалежно від прийому їжі.

Загальні рекомендації.

Терапевтичний ефект препарату триває протягом одного дня. Слід рекомендувати продовжувати прийом препарату Сингуляр® навіть тоді, коли астма перебуває під контролем, а також в періоди загострення.

Немає необхідності в корекції дози для пацієнтів з порушенням функції нирок або з порушеннями функції печінки від легкого до середнього ступеня. Немає даних відносно пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня. Дозування для хлопчиків і дівчаток однакове.

Сингуляр® як метод лікування, альтернативний низьким дозам інгаляційних кортикостероїдів, для пацієнтів з персистуючою астмою легкого ступеня

Монтелукаст не рекомендований як монотерапія пацієнтам з персистуючою астмою помірного ступеня. Можливість застосування монтелукасту як методу лікування, альтернативного низьким дозам інгаляційних кортикостероїдів, для пацієнтів віком від 2 до 5 років з персистуючою астмою легкого ступеня слід розглядати лише для пацієнтів, у яких останнім часом не було серйозних нападів астми, що потребували перорального прийому кортикостероїдів, а також для тих пацієнтів, у яких виявлена непереносимість інгаляційних кортикостероїдів . Персистуюча астма легкого ступеня визначається як прояв симптомів астми частіше одного разу на тиждень, але рідше одного разу на добу, наявність нічних нападів частіше двох разів на місяць, але рідше одного разу на тиждень при нормальній функції легенів між епізодами. Якщо досягнення задовільного контролю астми не виявлене під час подальших обстежень (зазвичай протягом одного місяця), слід оцінити необхідність додаткової або іншої протизапальної терапії, яка б базувалася на поетапній системі лікування астми. Необхідно періодично оцінювати контроль астми.

Сингуляр® для профілактики астми у пацієнтів віком від 2 до 5 років, у яких домінуючим компонентом є бронхоспазм, викликаний фізичним навантаженням

У пацієнтів віком від 2 до 5 років бронхоспазм, викликаний фізичними навантаженнями, може бути основним проявом персистуючої астми, що потребує лікування інгаляційними кортикостероїдами. Стан пацієнтів слід оцінювати після 2 - 4 тижнів лікування монтелукастом. Якщо не спостерігається задовільної відповіді на лікування, слід розглянути можливість додаткового або іншого лікування.

Терапія препаратом Сингуляр® відносно інших способів лікування астми

Якщо лікування препаратом застосовують як додаткову терапію до лікування інгаляційними кортикостероїдами, не можна різко замінювати препаратом Сингуляр® терапію інгаляційними кортикостероїдами .

Інші лікарські форми препарату Сингуляр®

Для дорослих пацієнтів віком від 15 років – таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 10 мг.

Для дітей віком 6 – 14 років – таблетки жувальні по 5 мг.

Для дітей віком 2 – 5 років – альтернативна форма – таблетки жувальні по 4 мг.

Діти.

Дану лікарську форму застосовують дітям віком від 6 місяців до 5 років.

Побічні дії

Монтелукаст оцінювався під час клінічних досліджень за участю 175 педіатричних пацієнтів віком від 6 місяців до 2 років з персистуючою астмою та за участю 1038 педіатричних пацієнтів віком від 6 місяців до 5 років з рецидивуючою астмою.

Зазвичай під час клінічних досліджень повідомлялося про такі небажані реакції, пов’язані з цим лікарським засобом (частота від ≥ 1/100 до <1/10), у пацієнтів, що отримували монтелукаст, та з більшою частотою, ніж у пацієнтів, які отримували плацебо:

Таблиця 1

 

Класи систем органів Пацієнти віком від 2 до 5 років  (одне 12-тижневе дослідження; n=461 та одне 48-тижневе дослідження; n=278) Пацієнти віком від 6 місяців до 2 років  (одне 6-тижневе дослідження; n=175)
Порушення з боку нервової системи Гіперкінез
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння Астма
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Біль у животі Діарея
Порушення з боку шкіри і підшкірних тканин Екзематозний дерматит, висипання
Загальні розлади та порушення в місці введення Спрага

Під час клінічних досліджень за участю обмеженої кількості пацієнтів при тривалому лікуванні до 2 років для дорослих та до 12 місяців для дітей віком від 6 до 14 років показники безпеки не змінилися. В цілому, 502 пацієнти віком від 2 до 5 років отримували монтелукаст протягом принаймні 3 місяців, 338 ‒ протягом 6 місяців або довше і 534 пацієнти ‒ протягом 12 місяців або довше. При тривалому лікуванні показники безпеки для цих пацієнтів також не змінилися. Показники безпеки для дітей віком від 6 місяців до 2 років не змінилися при лікуванні тривалістю до 3 місяців.

Постмаркетинговий період

Далі у таблиці 2 наведені за системно-органними класами та згідно з термінами небажаних явищ небажані реакції, про які повідомлялося з досвіду післяреєстраційного застосування. Категорії частоти визначалися на основі відповідних клінічних досліджень.

Таблиця 2

 

Класи систем органів Термін побічної реакції Частота*
Інфекційні та паразитарні захворювання Інфекція верхніх дихальних шляхів† Дуже часто
Порушення з боку крові та лімфатичної системи Тенденція до посилення кровоточивості Рідко
Тромбоцитопенія Дуже рідко
Порушення з боку імунної системи Реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію Нечасто
Еозинофільна інфільтрація печінки Дуже рідко
Порушення з боку психіки Порушення сну, у тому числі нічні кошмари, безсоння, сомнамбулізм, тривожність, ажитація, включаючи агресивну поведінку або ворожість, депресія, психомоторна гіперактивність (включаючи дратівливість, неспокій, тремор§) Нечасто
Порушення уваги, погіршення пам’яті, тик Рідко
Галюцинації, дезорієнтація, суїцидальні думки та поведінка (суїцидальність). Дуже рідко
Порушення з боку нервової системи Сонливість, запаморочення, парестезія/гіпоестезія, судоми Нечасто
Порушення з боку серця Відчуття серцебиття Рідко
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння Носова кровотеча Нечасто
Синдром Чарг-Страуса , легенева еозинофілія Дуже рідко
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Діарея‡, нудота‡, блювання‡ Часто
Сухість у роті, диспепсія Нечасто
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Підвищені рівні трансаміназ в сироватці крові (АЛТ, АСТ) Часто
Гепатит (включаючи холестатичний, гепатоцелюлярний та ураження печінки змішаного характеру) Дуже рідко
Порушення з боку шкіри і підшкірних тканин Висипання ‡ Часто
Пурпура, кропив'янка, свербіж Нечасто
Ангіоневротичний набряк Рідко
Нодозна еритема, поліморфна еритема Дуже рідко
Порушення з боку опорно-рухового апарату, сполучної тканини та кісток Артралгія, міалгія, включаючи м'язові судоми Нечасто
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Енурез у дітей Нечасто
Загальні розлади та порушення в місці введення Лихоманка‡ Часто
Астенія/втома, відчуття дискомфорту, набряк Нечасто
* Частота визначалася для кожного небажаного явища за класифікацією, зазначеною у базі даних клінічних досліджень: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до <1/10), нечасто (≥1/1000 до <1/100), рідко (≥1/10 000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10 000). † Про виникнення цього небажаного явища, про яке повідомлялося дуже часто у пацієнтів, що отримували монтелукаст, також повідомлялося дуже часто у пацієнтів, що отримували під час клінічних досліджень плацебо. ‡ Про виникнення цього небажаного явища, про яке повідомлялося часто у пацієнтів, що отримували монтелукаст, також повідомлялося часто у пацієнтів, що отримували під час клінічних досліджень плацебо. § «рідко».

Передозування

Жодної спеціальної інформації щодо лікування передозувань препарату Сингуляр® немає. У ході досліджень хронічної астми монтелукаст призначали в дозах до 200 мг/добу дорослим пацієнтам протягом 22 тижнів, а у короткострокових дослідженнях – до 900 мг/добу протягом приблизно одного тижня, при цьому клінічно важливі побічні реакції не виникали.

При постмаркетинговому застосуванні та під час клінічних досліджень надходили повідомлення про гостре передозування препарату Сингуляр®. Вони включали прийом препарату дорослими і дітьми в дозах, що перевищують 1000 мг (приблизно 61 мг/кг у дитини віком 42 місяці). Отримані клінічні і лабораторні дані відповідали профілю безпеки у дорослих пацієнтів і дітей. У більшості випадків передозувань про побічні реакції не повідомлялось. Найчастіше спостерігалися побічні реакції, що відповідали профілю безпеки препарату Сингуляр® та включали: біль у животі, сонливість, спрагу, головний біль, блювання та психомоторну гіперактивність.

Невідомо, чи виводиться монтелукаст за допомогою перитонеального діалізу або гемодіалізу.

Лікарська взаємодія

Сингуляр® можна призначати разом з іншими препаратами, що зазвичай застосовуються для профілактики або тривалого лікування астми. При дослідженні взаємодії між лікарськими засобами рекомендована клінічна доза монтелукасту не мала важливого клінічного впливу на фармакокінетику таких препаратів: теофілін, преднізон, преднізолон, пероральні контрацептиви (етинілестрадіол/норетиндрон 35/1), терфенадин, дигоксин та варфарин.

У пацієнтів, які одночасно приймали фенобарбітал, площа під кривою «концентрація-час» (AUC) для монтелукасту знижувалася приблизно на 40 %. Оскільки монтелукаст метаболізуєтся СYР ЗА4, 2C8 і 2C9, необхідно бути обережним, особливо щодо дітей, якщо монтелукаст призначають одночасно з індукторами СYР ЗА4, 2C8 і 2C9, наприклад з фенітоїном, фенобарбіталом і рифампіцином.

Дослідження in vitro показали, що монтелукаст є потужним інгібітором CYP 2C8. Проте дані клінічного дослідження взаємодії лікарських засобів, що включають монтелукаст і розиглітазон (маркерний субстрат; препарат, що метаболізується за допомогою CYP 2C8), показали, що монтелукаст не є інгібітором CYP 2C8 in vivo. Таким чином, монтелукаст не впливає значною мірою на метаболізм препаратів, що метаболізуються за допомогою цього ферменту (наприклад паклітакселу, розиглітазону та репаглініду).

Під час досліджень in vitro було встановлено, що монтелукаст є субстратом CYP 2C8 і меншою мірою 2C9 та 3A4. У ході клінічного дослідження взаємодії лікарських засобів із застосуванням монтелукасту і гемфіброзилу (інгібітору CYP2C8 і 2С9) гемфіброзил підвищував системну експозицію монтелукасту в 4,4 раза. При одночасному застосуванні з гемфіброзилом або іншими потужними інгібіторами CYP 2C8 корекція дози монтелукасту не потрібна, але лікар повинен враховувати підвищений ризик виникнення побічних реакцій.

За результатами досліджень in vitro, не очікується виникнення клінічно важливих взаємодій з менш потужними інгібіторами CYP2C8 (наприклад з триметопримом). Одночасне застосування монтелукасту з ітраконазолом, сильним інгібітором CYP 3A4, не призводило до істотного підвищення системної експозиції монтелукасту.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Цистеїніллейкотрієни (LTC4, LTD4, LTE4) є потужними ейкозаноїдами запалення, що виділяються різними клітинами, у тому числі опасистими клітинами та еозинофілами. Ці важливі проастматичні медіатори зв’язуються з цистеїніллейкотрієновими рецепторами (CysLT), присутніми в дихальних шляхах людини, і викликають такі реакції, як бронхоспазм, секреція слизу, посилення проникності судин і збільшення кількості еозинофілів. Монтелукаст при пероральному застосуванні є активною сполукою, яка з високою вибірковістю і спорідненістю зв’язується з CysLT1-рецепторами. Під час 12-тижневого плацебо-контрольованого дослідження за участю педіатричних пацієнтів віком від 2 до 5 років монтелукаст (4 мг один раз на день) призвів до покращення параметрів контролю астми порівняно з плацебо незалежно від супутньої терапії контролюючими препаратами (кортикостероїдами для інгаляцій/в небулайзерах або натрію кромоглікатом для інгаляцій/в небулайзерах). 60 % пацієнтів не отримували іншої контролюючої терапії. Монтелукаст покращував денні симптоми (включаючи кашель, хрипи, утруднення дихання і обмеження активності) і нічні симптоми порівняно з плацебо. Монтелукаст також знижував частоту використання β-агоністів за потребою і невідкладного застосування кортикостероїдів при погіршенні перебігу астми порівняно з плацебо. Пацієнти, які застосовували монтелукаст, мали більшу кількість днів без проявів астми, ніж пацієнти, які отримували плацебо. Терапевтичний ефект досягався після прийому першої дози. У ході 12-місячного плацебо-контрольованого дослідження за участю дітей віком від 2 до 5 років з астмою легкого ступеня та епізодичними загостреннями монтелукаст у дозі 4 мг 1 раз на добу достовірно (p≤0,001) зменшував річну частоту епізодів загострення (ЕЗ) астми порівняно з плацебо (1,66 ЕЗ та 2,34 ЕЗ відповідно) [ЕЗ визначені як ≥3 послідовних днів з денними симптомами, що вимагають застосування β-агоністів або кортикостероїдів (пероральних або інгаляційних) або госпіталізації для лікування астми]. Відсоток зниження річного показника ЕЗ склав 31,9 %, з 95 % ДІ 16,9, 44,1. Під час плацебо-контрольованого дослідження за участю дітей віком від 6 місяців до 5 років з інтермітуючою (але не персистуючою) астмою лікування монтелукастом тривало впродовж 12 місяців за схемою 4 мг 1 раз на добу або 12-денними курсами з початком кожного курсу при виникненні епізоду інтермітуючих симптомів. Не спостерігалося вираженої відмінності у пацієнтів, які отримували лікування монтелукастом у дозі 4 мг, та тими, хто отримував плацебо, відносно кількості епізодів астми, що переходять в напад астми (визначений як епізод астми, що вимагає позапланового відвідування лікаря, пункту невідкладної допомоги або лікарні; чи лікування із застосуванням пероральних, внутрішньовенних або внутрішньом’язових кортикостероїдів).

Фармакокінетика

Абсорбція Гранули по 4 мг біоеквівалентні таблеткам жувальним по 4 мг при прийомі дорослими пацієнтами натще. У пацієнтів дитячого віку від 6 місяців до 2 років Cmax досягається через 2 години після прийому 4 мг засобу у вигляді гранул. Рівень Cmax майже вдвічі вищий, ніж у дорослих пацієнтів, які отримують таблетки 10 мг. Одночасний прийом яблучного пюре або звичайної їжі з високим вмістом жирів та засобу у вигляді гранул не виявляло клінічно значущого впливу на фармакокінетику монтелукасту, про що свідчить AUC (1225,7 проти 1223,1 нг·год/мл з яблучним пюре або без нього відповідно та 1191,8 проти 1148,5 нг·год/мл зі звичайною їжею з високим вмістом жирів або без неї відповідно). Розподіл Понад 99 % монтелукасту зв’язується з білками плазми. Об’єм розподілу в рівноважному стані для монтелукасту в середньому становить 8 - 11 літрів. Під час досліджень на пацюках міченого радіоактивним ізотопом монтелукасту проходження через гематоенцефалічний бар’єр було мінімальним. Крім того, концентрація міченої радіоактивним ізотопом речовини через 24 години після введення дози у всіх інших тканинах також виявилася мінімальною. Метаболізм Монтелукаст активно метаболізується. Під час досліджень із застосуванням терапевтичних доз концентрації метаболітів монтелукасту у рівноважному стані плазми крові в дорослих і пацієнтів дитячого віку не визначаються. Цитохром Р450 2С8 є основним ферментом у метаболізмі монтелукасту. Крім того, цитохроми CYP 3A4 і 2С9 відіграють незначну роль у метаболізмі монтелукасту, хоча ітраконазол (інгібітор CYP ЗА4) не змінював фармакокінетичні показники монтелукасту у здорових добровольців, які отримували 10 мг монтелукасту на добу. Згідно з результатами досліджень in vitro з використанням мікросом печінки людини, терапевтичні плазмові концентрації монтелукасту не пригнічують цитохроми Р450 ЗА4, 2С9, 1А2, 2А6, 2С19 і 2D6. Участь метаболітів у терапевтичній дії монтелукасту є мінімальною. Виведення Кліренс монтелукасту із плазми крові у здорових дорослих добровольців у середньому становить 45 мл/хв. Після перорального прийому монтелукасту, міченого ізотопом, 86 % виводиться з калом протягом 5 днів і менше 0,2 % – із сечею. У сукупності з біодоступністю монтелукасту при пероральному застосуванні цей факт вказує, що монтелукаст і його метаболіти майже повністю виводяться з жовчю. Характеристики різних груп пацієнтів. Для пацієнтів із порушенням функції печінки легкого і середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. Дослідження за участю пацієнтів з порушенням функції нирок не проводилися. Оскільки монтелукаст і його метаболіти виводяться з жовчю, корекція дози для пацієнтів з порушенням функції нирок не вважається необхідною. Даних про характер фармакокінетики монтелукасту у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня (понад 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) немає. При прийомі великих доз монтелукасту (що в 20 та 60 разів перевищували дозу, рекомендовану для дорослих) спостерігалося зниження концентрації теофіліну в плазмі крові. Цей ефект не спостерігається при прийомі рекомендованої дози 10 мг один раз на добу.

Фізико-хімічні властивості

білі гранули.

Особливості застосування

Діагноз персистуюча астма у дуже маленьких дітей (віком від 6 місяців до 2 років) має бути встановлений педіатром чи пульмонологом.

Пацієнтів необхідно попередити, що Сингуляр® для перорального застосування ніколи не застосовують для лікування гострих нападів астми, а також про те, що вони повинні завжди мати при собі відповідний препарат екстреної допомоги. При гострому нападі слід застосовувати інгаляційні β-агоністи короткої дії. Пацієнти повинні якнайшвидше проконсультуватися з лікарем, якщо вони потребують більшої кількості β-агоніста короткої дії, ніж зазвичай.

Не слід різко замінювати монтелукастом терапію інгаляційними або пероральними кортикостероїдними препаратами.

Немає даних, які підтверджують, що дозу пероральних кортикостероїдів можна зменшити при одночасному застосуванні монтелукасту.

Повідомлялося про виникнення психоневрологічних явищ у пацієнтів, які приймають Сингуляр® . Оскільки на ці явища можуть впливати інші фактори, невідомо, чи пов’язані ці явища із застосування препарату Сингуляр®. Лікарі повинні обговорити ці небажані явища зі своїми пацієнтами та/або їх доглядальниками. Пацієнтам та/або доглядальникам слід дати вказівки про те, щоб вони повідомляли свого лікаря про виникнення таких змін.

У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують протиастматичні засоби, в тому числі монтелукаст, спостерігалася системна еозинофілія, інколи разом з клінічними проявами васкуліту, так званий синдром Чарг-Страуса, лікування якого проводиться за допомогою системної кортикостероїдної терапії. Такі випадки зазвичай (але не завжди) були пов’язані зі зменшенням дози або відміною кортикостероїдного препарату. Імовірність того, що антагоністи лейкотрієнових рецепторів можуть бути пов’язані з появою синдрому Чарг-Страуса, неможливо спростувати або підтвердити. Лікарі повинні пам’ятати про можливість виникнення у пацієнтів еозинофілії, васкулітного висипання, погіршання легеневої симптоматики, ускладнення з боку серця та/або нейропатії. Пацієнтів, у яких виникли такі симптоми, слід повторно обстежити і переглянути їх схему лікування.

Лікування монтелукастом не дозволяє пацієнтам з аспіринзалежною астмою застосовувати аспірин чи інші нестероїдні протизапальні препарати.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Дану лікарську форму застосовують дітям віком від 6 місяців до 5 років.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Дану лікарську форму застосовують дітям віком від 6 місяців до 5 років.

Упаковка

По 500 мг гранул у саше, по 28 саше в картонній коробці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

2 роки.

Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25º С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.