Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Силденафил-50

Міжнародна назва: Sildenafil
Виробник: Інтас Фармасьютикалс Лтд, Індія / Intas Pharmaceuticals Ltd, India.
АТ Код: АТС G04B Е0З
Клінико-фармакологічна група: Засоби, що застосовуються при еректильній дисфункції.
Форма випуску: Таблетки, вкриті плівковою оболонкою

Склад

діюча речовина: sildenafil; 1 таблетка містить силденафілу цитрат у кількості, еквівалентній силденафілу 50 або 100 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна; кальцію гідрофосфат; лактоза, моногідрат; натрію кроскармелоза; повідон; магнію стеарат; Opadry 03B 50847 блакитний; поліетиленгліколь (макрогол) 400; барвник: Brilliant Blue (E 133), індигокармін (Е 132), титану діоксид (Е 171).

Показання

Порушення ерекції.

Протипоказання

Підвищена чутливість до компонентів препарату; одночасне застосування донаторів NO або нітратів у будь-яких формах; дитячий вік до 18 років, артеріальна гіпотензія (АТ ≤ 90/50 мм рт. ст.), недавно перенесений церебральний інсульт або інфаркт міокарда, тяжкі порушення функції печінки, нестабільна стенокардія. Втрата зору на одне око при передній ішемічній оптичній нейропатії.

Дозування

Приймають внутрішньо. Для реалізації ефекту силденафілу необхідне статеве збудження. Призначають у дозі 50 мг за 1 годину до статевого акту. З урахуванням ефективності та переносимості дозу можна підвищити до 100 мг або знизити до 25 мг. Максимальна рекомендована доза становить 100 мг 1 раз на добу.

У хворих з тяжким ступенем ниркової недостатності (кліренс креатиніну - менше 30 мл/хв) або з порушеною функцією печінки початкова доза становить 25 мг. З урахуванням ефективності та переносимості дозу можна підвищити до 50 - 100 мг.

Для пацієнтів літнього віку не треба проводити корекцію дози.

Побічні дії

Препарат переноситься добре. Небажані явища зазвичай були тимчасовими і проявлялись від легкого до помірного ступеня тяжкості.

Побічні ефекти, які відмічались у 2 % пацієнтів, котрі проходили лікування силденафілом в ході клінічних випробувань включають: головний біль, гіперемія, інфекції сечостатевої системи, запаморочення, диспептичні реакції, закладеність носа (риніт), минущі порушення зору (головним чином, зміни кольоровідчуття об'єктів, а також посилення сприйняття світла й затуманення зору), діарея, висипи.

Інші побічні явища реєструвались з частотою > 2 %, але були порівняні із плацебо: інфекції дихальних шляхів, біль в попереку, грипозний синдром та артралгія.

Ці явища реєструвались у < 2 % пацієнтів в ході контролюючих клінічних випробувань; причинний зв'язок з силденафілу цитратом сумнівний.

Організм в цілому: набряк обличчя, реакція фоточутливості, шок, астенічний синдром, біль, озноб, випадкове падіння, абдомінальна біль, алергічні реакції, біль у грудній клітці, випадкові травми.

З боку серцево-судинної системи: стенокардія, АV-блокада, мігрень, непритомність, тахікардія, посилене серцебиття, артеріальна гіпотензія, міокардіальна ішемія, церебральний тромбоз, зупинка серця, серцева недостатність, аномалії на ЕКГ, кардіоміопатія, артеріальна гіпертензія.

З боку травного тракту: блювання, глосит, коліт, дисфагія, гастрит, гастроентерит, езофагіт, стоматит, гінгівіт, ректальна кровотеча, сухість у роті.

З боку системи кровотворення: анемія, лейкопенія.

Порушення метаболізму: спрага, набряки, подагра, нестабільний діабет, гіперглікемія, периферичні набряки, гіпоглікемічні реакції, гіпернатріємія.

З боку кістково-м'язової системи: артрит, артроз, міалгія, розрив сухожилля, тендосиновіт, біль у кістках, міастенія, синовіт.

З боку нервової системи: атаксія, невралгія, невропатія, парестезія, тремор, вертиго, депресивний синдром, безсоння, сонливість, аномальні сновидіння, зниження рефлексів, гіпестезія.

З боку дихальної системи: астма, диспноє, ларингіт, фарингіт, синусит, бронхіт, збільшення кількості мокротиння, посилення кашлю.

Сечо-статева система: ніктурія, збільшення кількості сечовипускання, нетримання сечі, аномальна еякуляція, випадки пріапізму, тривала ерекція (більше 4 годин), генітальний набряк та аноргазмія.

З боку органа слуху: раптова втрата слуху. Раптове зниження або втрата слуху реєструвались в ході невеликої кількості постмаркетингових та клінічних випробувань, які передбачали застосування всіх інгібіторів ФДЕ5, включаючи силденафіл.

Передозування

Симптоми: відчуття жару, запаморочення, головний біль, порушення зору, зниження артеріального тиску, нудота, блювання.

Лікування. У разі передозування проводять стандартне симптоматичне лікування. Застосування діалізу не збільшує кліренс силденафілу, оскільки останній активно зв'язується з білками плазми й не виводиться з сечею.

Лікарська взаємодія

Безпека та ефективність застосування препарату у комбінації з іншими засобами, призначеними для лікування порушень ерекції, не вивчалися, тому подібні комбінації застосовувати не рекомендується.

Одночасне призначення силденафілу та ритонавіру, високоспецифічного інгібітору Р-450, не рекомендується. Одночасний прийом інгібітору протеаз ВІЛ ритонавіру на стадії рівноважної концентрації (500 мг 2 рази на добу) з силденафілом (100 мг одноразово) призводить до 300 % підвищення (у 4 рази) максимальної концентрації силденафілу в плазмі крові та 1000 % (в 11 разів) збільшення AUC силденафілу.

Циметидин у дозі 800 мг, що є неспецифічним інгібітором CYP3A4, при одночасному прийомі з препаратом спричиняв підвищення концентрації силденафілу в плазмі крові на 56 % у здорових добровольців. Популяційний фармакокінетичний аналіз результатів клінічного дослідження показав зниження кліренсу силденафілу при одночасному застосуванні інгібіторів CYP3A4 (таких як кетоконазол, еритроміцин, циметидин).

Одноразовий прийом антациду (магнію/алюмінію гідроксиду) не впливав на біодоступність препарату.

За даними популяційного фармакокінетичного аналізу інгібітори CYP2C9 (толбутамід, варфарин), CYP2D6 (селективні інгібітори зворотного нейронального захоплення серотоніну, трициклічні антидепресанти), тіазиди й тіазидоподібні діуретики, петльові та калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи кальцію, блокатори b-адренорецепторів та індуктори метаболізму CYP450 (рифампіцин, барбітурати) не впливали на фармакокінетику силденафілу. Препарат є слабким інгібітором ізоферментів цитохрому Р-450 - 1А2, 2С9, 2С'І9, 2D6, 2Е1 та ЗА4 (ІC50 >150 мкмоль). При застосуванні силденафілу у рекомендованих дозах максимальна концентрація його у плазмі крові становить майже 1 мкмоль, тому малоймовірно, що силденафіл здатний впливати на кліренс субстратів цих ізоферментів.

Ознак істотної взаємодії з толбутамідом у дозі 250 мг або варфарином у дозі 40 мг, які метаболізуються CYP2C9, не виявлено.

Препарат (50 мг) не посилював гіпотензивної дії алкоголю у здорових добровольців при максимальному рівні алкоголю в крові в середньому 80 мг/дл. У хворих на артеріальну гіпертензію ознак взаємодії препарату (100 мг) з амлодипіном не виявлено. Середнє додаткове зниження артеріального тиску у положенні лежачи (систолічного - на 8 мм рт. ст., діастолічного - на 7 мм рт. ст.) було подібним до такого при прийомі однієї таблетки препарату у здорових добровольців. Дані про безпеку застосування свідчать про відсутність відмінностей у характері побічних ефектів у хворих, які застосовували препарат разом з антигіпертензивними препаратами і без них.

Силденафіл підвищує гіпотензивний ефект нітратів. Застосування його з нітратами та донаторами NО протипоказане.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Силденафіл є потужним і селективним інгібітором цГМФ-специфічної фосфодіестерази типу 5 (ФДК 5), яка забезпечує розпад цГМФ у кавернозному тілі. Силденафіл чинить периферичну еректильну дію. Силденафіл не чинить прямої розслаблюючої дії на ізольоване кавернозне тіло, однак посилює релаксуючу дію NO у тканині кавернозного тіла. При активації шляху NO/цГМФ, що спостерігається при сексуальному збудженні, пригнічення ФДЕ 5 під впливом силденафілу призводить до підвищення рівня цГМФ у кавернозному тілі. Через це для досягнення сприятливого фармакологічного ефекту препарату необхідна адекватна сексуальна стимуляція.

При одноразовому прийомі внутрішньо в дозах до 100 мг у здорових добровольців препарат не спричиняв клінічно значущих змін ЕКГ. Максимальне зниження систолічного артеріального тиску, у положенні лежачи, при застосуванні препарату внутрішньо в дозі 100 мг становило в середньому 8,4 мм рт. ст. Відповідне зниження діастолічного артеріального тиску у положенні лежачи, становило 5,5 мм рт. ст. Зниження артеріального тиску пояснюється вазодилатуючим ефектом силденафілу за рахунок підвищення рівня цГМФ у гладеньких м'язах судин.

Активність силденафілу in vitro щодо ФДЕ 5 у 10 - 10000 разів перевищує його активність порівняно з іншими ізоформами фосфодіестерази (ФДЕ за типами 1, 2, 3, 4 та 6). Зокрема, активність силденафілу щодо ФДЕ 5 у 4000 раз перевищує його активність щодо ФДЕ 3 - цАМФ-специфічної фосфодіестерази, яка регулює скорочувальну активність міокарда. У деяких пацієнтів через 1 годину після прийому препарату в дозі 100 мг виявлено легке, минуще порушення кольоросприйняття (синього/зеленого) за допомогою тесту Frаnsworth-Munsell 100; через 2 години після прийому препарату це порушення минало. Припускають, що механізмом такого порушення зору є пригнічення ФДЕ 6, яка бере участь у процесі передачі світла в сітківці. Результати дослідження in vitro свідчать, що ефект силденафілу на ФДЕ 6 у 10 разів поступається його активності щодо ФДЕ 5. Препарат не впливає на гостроту зору і контрастність сприйняття.

Фармакокінетика

Силденафіл метаболізується переважно під впливом CYP3A4 (основний шлях) та CYP2C9 (неосновний шлях) мікросомольних ізоферментів печінки. Основний циркулюючий метаболіт утворюється внаслідок N-десметилювання силденафілу. За селективністю дії на ФДЕ метаболіт можна порівняти з силденафілом, а його активність щодо ФДЕ 5 становить приблизно 50 % активності власне препарату. Концентрація метаболіту у плазмі крові становить приблизно 40 % від такої у силденафілі. N-десметилметаболіт піддається подальшому метаболізму; термінальний період його напіввиведення - приблизно 4 години. Загальний кліренс силденафілу з організму дорівнює 41 л/год, а термінальний період напіввиведення – 3 - 5 годин. Після прийому внутрішньо силденафіл виводиться у вигляді метаболітів переважно з калом (майже 80 % введеної дози) і меншою мірою - з сечею (приблизно 13 % уведеної дози).

У здорових добровольців віком 65 років і старше кліренс силденафілу знижений, а концентрація вільної лікарської речовини у плазмі крові приблизно на 40 % перевищує рівень його у здорових добровольців молодшого віку (18 - 45 років). Проте, аналіз даних про безпечність показав, що вік не впливає на частоту негативних побічних ефектів.

В осіб з легкою (кліренс креатиніну - 50 - 80 мл/хв) та помірною (кліренс креатиніну - 30 - 49 мл/хв) нирковою недостатністю фармакокінетика силденафілу після одноразового прийому внутрішньо у дозі 50 мг не змінювалася. В осіб з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну <30 мл/хв) кліренс силденафілу знижувався, що призводило до збільшення AUC (площа під кривою) (100 %) та максимальної концентрації (88 %) у плазмі крові порівняно з такими у здорових добровольців.

Фізико-хімічні властивості

таблетка темно-блакитного кольору, ромбоподібної форми, вкрита плівковою оболонкою, з розподільчою рискою з одного боку.

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

Оскільки під час клінічних випробувань силденафілу спостерігалися запаморочення та порушення зору, не слід керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами до з'ясування індивідуальної реакції на препарат.

Особливості застосування

Для діагностики порушень ерекції, визначення їхніх можливих причин та вибору адекватного лікування необхідно зібрати повний медичний анамнез і провести ретельне фізичне обстеження пацієнта. Сексуальна активність становить певний ризик за наявності захворювань серцево-судинної системи. Через це перед початком лікування з приводу порушень ерекції необхідне кардіологічне обстеження хворого. Після широкого впровадження препарату в практику надійшли повідомлення про тяжкі порушення з боку серцево-судинної системи, які включали: стенокардію, інфаркт міокарда, раптову коронарну смерть, шлуночкові аритмії, геморагічний інсульт, минущу ішемію, артеріальну гіпер- або гіпотензію. Вказані випадки переважно розвивалися під час або відразу після сексуальної активності. У більшості пацієнтів спостерігалися фактори ризику розвитку захворювань серцево-судинної системи.

Препарати, призначені для лікування порушень ерекції, з обережністю застосовують хворим з анатомічною деформацією статевого члена, наприклад, при ангуляції, кавернозному фіброзі (хвороба Пейроні) та в осіб із захворюваннями, що сприяють розвитку пріапізму (серпоподібно-клітинна анемія, множинна мієлома або лейкоз).

Відомості про застосування препарату при пептичній виразці та геморагічному діатезі відсутні, через що препарат хворим з такою патологією призначають з обережністю.

У невеликої кількості хворих зі спадковим пігментним ретинітом відмічено спадкові порушення фосфодіестераз сітківки. Відомості про застосування препарату у хворих з пігментним ретинітом відсутні, тому препарат їм слід застосовувати з обережністю.

Препарати, призначені для лікування порушень ерекції, не слід призначати чоловікам, для яких сексуальна активність не бажана (тяжкі захворювання серцево-судинної системи).

З обережністю слід застосовувати препарат при артеріальній гіпотензії, захворюваннях нирок та печінки.

Використання препарату дітьми

Не застосовують дітям віком до 18 років.

Використання вагітними або при годуванні груддю

Препарат не призначений для застосування жінкам.

Упаковка

По 4 таблетки у блістері; по 1 блістеру в картонній коробці з маркуванням російською мовою.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

2 роки.

Зберігати у сухому місці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.