Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Сеган

Міжнародна назва: Selegiline
Виробник: Фармацевтичний Завод «Польфарма» С. А., Польща/
АТ Код: АТС N04В D01
Клінико-фармакологічна група: Протипаркінсонічні засоби. Інгібітори моноаміноксидази типу В.
Форма випуску: Таблетки

Склад

діюча речовина: selegiline;

1 таблетка містить 5 мг селегіліну гідрохлориду;

допоміжні речовини: людипрес (суміш лактози моногідрату, повідону КЗ0, кросповідону), магнію стеарат.

Показання

Хвороба Паркінсона або симптоматичний паркінсонізм – як монотерапія у початковій стадії хвороби або у комбінації з леводопою (у поєднанні з інгібіторами декарбоксилази або без них).

Протипоказання

Підвищена чутливість до селегіліну або до будь-якої допоміжної речовини. Екстрапірамідні симптоми (хорея Гентінгтона, спадковий первинний тремор).

Виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки у стадії загострення.

Одночасне застосування з інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та норепінефрину (венлафаксин), симпатоміметиками, інгібіторами МАО (лінезолід).

Тяжка печінкова або ниркова недостатність.

Попереднє лікування петидином або іншими опіоїдами, трициклічними антидепресантами або інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (наприклад, флуоксетин, сертралін, пароксетин).

Дерматози невідомої етіології (препарат може активувати розвиток злоякісної меланоми). У комбінації з леводопою у випадках:

  • захворювань серцево-судинної системи (артеріальна гіпертензія, тяжка форма стенокардії, тахікардія, порушення серцевого ритму);
  • психозу з вираженою деменцією;
  • гіперплазії передміхурової залози з затримкою сечі;
  • закритокутової глаукоми;
  • гіпертиреоїдизму;
  • феохромоцитоми.

Дозування

Селегілін застосовується як монотерапія на ранній стадії захворювання або у комбінації з препаратами леводопи (у поєднанні з периферичними інгібіторами декарбоксилази або без них). В обох випадках початкова доза становить 5 мг, яку слід приймати вранці. Дозу селегіліну можна збільшити до 10 мг на добу (можна приймати вранці або розділити на два прийоми).

Якщо при застосуванні препарату як допоміжної терапії до препаратів леводопи виникають побічні реакції, зумовлені леводопою, дозу останньої слід зменшити.

Печінкова недостатність.

Інформація про зміну дозування пацієнтам з печінковою недостатністю відсутня.

Ниркова недостатність.

Інформація про зміну дозування пацієнтам з нирковою недостатністю відсутня.

Побічні дії

Селегілін добре переноситься організмом при монотерапії. Сухість у роті, транзиторне підвищення рівня аланінтрансферази в сироватці крові та розлади сну відзначалися частіше, ніж у пацієнтів, які приймають плацебо. Найчастіше з небажаних ефектів відзначалася нудота у приблизно 20 % пацієнтів, які приймають селегілін.

Оскільки селегілін посилює дію леводопи, більшість небажаних ефектів (мимовільні рухи, нудота, неспокій, галюцинації, головний біль, ортостатична гіпотензія, тахіаритмія, запаморочення) є результатом підвищеної активності леводопи. Небажані ефекти, як правило, зникають при зменшенні дози леводопи.

У осіб літнього віку, які тривалий час страждають на захворювання та інші супутні хвороби, небажані ефекти селегіліну у комбінації з леводопою можуть мати серйозний і загрозливий для життя характер.

Небажані ефекти:

 

Психічні розлади Часто (від ≥ 1/100 до < 1/10) Нечасто Частота невідома Розлади сну, безсоння, галюцинація, дезорієнтація, сплутаність свідомості Зміни настрою Розлад контролю імпульсу і примусу (такі як гіперсексуальність)
Порушення з боку нервової системи Часто (від ≥ 1/100 до < 1/10) Сухість у роті, рухові розлади (наприклад, дискінезія), запаморочення.
Рідко (від ≥ 1/10 000 до < 1/1 000) Занепокоєння, збудження, головний біль.
Порушення з боку серцево-судинної системи Часто Рідко (від ≥ 1/10 000 до < 1/1 000) Брадикардія Тахіаритмія, серцебиття.
Судинні порушення Часто (від ≥ 1/100 до < 1/10) Ортостатична гіпотензія.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Часто (від ≥ 1/100 до < 1/10) Нудота
Порушення з боку печінки та жовчних шляхів Часто (від ≥ 1/100 до < 1/10) Транзиторне підвищення рівня аланінтрансферази (АлАТ).
Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини Рідко (від ≥ 1/10 000 до < 1/1 000) Шкірні реакції, висипи на шкірі
Порушення з боку нирок і сечовивідних шляхів Рідко (від ≥ 1/10 000 до < 1/1 000) Частота невідома Утруднене сечовипускання Затримка сечі

При застосуванні лікарського засобу також виникають такі побічні реакції як психоз, депресія, тремор, біль у грудній клітці, спині, суглобах, горлі; вертиго, порушення зору, блювання, запор, діарея, судоми м’язів, міопатія.

При комбінації з леводопою

Гіперкенезія, атипові рухи, ажитація, сплутаність свідомості, дистонія.

Якщо при застосуванні препарату у комбінації з препаратами леводопи виникають побічні реакції, зумовлені леводопою, дозу останньої слід знизити. Отже, з початком лікування селегіліном дозу леводопи можна знизити у середньому на 30 %.

Передозування

Про випадки передозування препаратом не повідомлялося. Ефект селегіліну як селективного МАО-Б інгібітора досягається при застосуванні доз, рекомендованих для лікування хвороби Паркінсона (5-10 мг на добу), симптоми передозування селегіліну можуть нагадувати симптоми передозування неселективними інгібіторами МАО. Можна очікувати порушення з боку нервової системи і з боку серцево-судинної системи (сонливість, запаморочення, дратівливість, збудження, сильні головні болі, галюцинації, артеріальна гіпертензія/гіпотензія, судинний колапс, прискорений і нерегулярний пульс, загрудинний біль, дихальний колапс, висока температура тіла, підвищене потовиділення). Специфічний антидот невідомий. Лікування симптоматичне.

Лікарська взаємодія

Селегілін посилює дію леводопи шляхом підвищення концентрації допаміну в центральній нервовій системі, що дозволяє зменшити дозу леводопи в середньому на 10-30 %.

Препарат посилює також дію амантадину, антихолінергічних препаратів, алкоголю.

Одночасне застосування з трициклічними антидепресантами може викликати тяжкі токсичні реакції з боку центральної нервової системи, іноді з летальним наслідком. Трициклічні антидепресанти (дібензепін, дезипрамін, іміпрамін) підсилюють небажані ефекти селегіліну, що призводить до підвищення температури тіла, гіпертензії/гіпотензії, дезорієнтації та судом. Тому селегілін слід приймати не менш, ніж через 2 тижні з моменту відміни трициклічних антидепресантів. Серйозні небажані ефекти, такі як сильне потовиділення, почервоніння шкіри, атаксія, м’язове тремтіння, гіпертермія, гіпертензія/гіпотензія, напади апоплексії, серцебиття, запаморочення та порушення у психіці (збудження, галюцинації, що призводять до делірію та коми) спостерігалися у пацієнтів, які приймають комбіноване лікування селегіліном та інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (флуоксетином, флувоксаміном, сертраліном, пароксетином, венлафаксином). Механізм цих взаємодій повністю не вивчений. Інтервал між припиненням прийому цих препаратів і початком лікування селегіліном має становити не менше 5 тижнів у зв’язку з тривалим періодом напіввиведення зазначених препаратів. Лікування інгібіторами зворотного захоплення серотоніну можна розпочати через 14 днів з моменту закінчення лікування селегіліном.

Не слід приймати препарат разом із петидином та іншими анальгезуючими препаратами з групи опіоїдів (наприклад, кодеїн, бупренорфін, фентаніл, трамадол), враховуючи ймовірність появи загрозливих для життя порушень, таких як рухове збудження, висока температура тіла, артеріальна гіпертензія та судоми. Селегілін не слід приймати у комбінації з буспіроном у зв’язку з ризиком раптового підвищення артеріального тиску. Буспірон слід приймати через 10 днів після припинення прийому селегіліну.

Не слід одночасно приймати з симпатоміметиками (наприклад, ефедрином) у зв’язку з можливим виникненням гіпертонічного кризу.

Комбінація селегіліну з неспецифічними інгібіторами МАО може призвести до тяжкої гіпотензії.

Переносимість лікарських препаратів не була порушена, якщо селегілін застосовувати одночасно з моклобемідом (інгібітор МАО-О). Однак при одночасному застосуванні цих препаратів показник чутливості до тираміну може зрости до 8-9 (при застосуванні тільки селегіліну становив 1, а для моклобеміду ̶ 2-3). Враховуючи, що поява гіпертензії, викликаної тираміном, малоймовірна при одночасному застосуванні селегіліну та моклобеміду, рекомендується дотримуватися запобіжних заходів у вигляді обмеження прийому їжі, багатої на тирамін.

Пероральні протизаплідні засоби можуть збільшувати біодоступність селегіліну, тому при одночасному застосуванні пероральних контрацептивів і селегіліну слід дотримуватися запобіжних заходів.

Селегілін посилює дію катехоламінів (допаміну, епінефрину, норепінефрину).

Слід з обережністю та під ретельним контролем застосувавати селегілін з лікарськими засобами дигіталісу та антикоагулянтами.

Взаємодія з їжею.

На відміну від традиційних інгібіторів ферментів МАО, що пригнічують як МАО-А, так і МАО-В, селегілін є специфічним інгібітором МАО-В. При застосуванні селегіліну у рекомендованих дозах після вживання їжі з низьким вмістом тираміну, не спостерігалося гіпертензивної реакції (так званного «сирного ефекту» - «cheese-effect» ).Тому у даному випадку немає необхідності дотримуватися дієти. Однак при комбінації селегіліну та традиційних інгібіторів МАО або інгібіторів МАО-А рекомендується суворо дотримуватися дієти (уникати їжі з великою кількістю тираміну – зрілий сир і продукти, що містять дріжджі).

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Селегілін є селективним і незворотним інгібітором МАО-Б, ферменту, який бере участь у метаболізмі допаміну в центральній нервовій системі. Селегілін пригнічує також зворотне захоплення допаміну у нервових закінченнях і діє на пресинаптичні допамінергічні рецептори. Інгібуюча дія селегіліну на ензим МАО-Б збільшує рівень допаміну, а введений разом із леводопою - підвищує допамінергічну активність. Можливо, діє також за допомогою інших механізмів, зокрема метаболітів, включаючи лівоповоротні ізомери амфетаміну та метамфетіміну. Селегілін посилює та подовжує дію леводопи. Клінічні дослідження подвійним сліпим методом доводять, що селегілін при монотерапії у ранній фазі Паркінсона відтерміновує необхідність початку терапії леводопою (порівнянно з пацієнтами, які лікувалися плацебо). Комбінована терапія допомагає зменшити дозування леводопи в середньому на 30 %. Селегілін, що вживається у терапевтичних дозах, не викликає, завдяки селективній дії, на відміну від неселективних інгібіторів МАО, небажаних ефектів після прийому тираміну, що міститься у їжі. У більш високих дозах селегілін не чинить селективної інгібуючої дії на МАО-Б і пригнічує МАО-А.

Фармакокінетика

Селегілін дуже швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту, максимальна концентрація досягається через 30 хвилин після прийому всередину. Біодоступність селегіліну низька і становить зазвичай 10 %, хоча спостерігалися значні індивідуальні відмінності. Біологічна доступність селегіліну збільшується в 3-4 рази, якщо його використовують під час прийому їжі. Селегілін є ліпофільною речовиною зі слабкою лужною реакцією. Він швидко проникає у тканини організму, також у головний мозок. 75-85 % селегіліну зв'язується з білками плазми крові. Після прийому всередину селегілін швидко біотрансформується (ймовірно, у тонкому кишечнику та печінці) до N-диметилселегіліну, який є інгібітором МАО-Б, як і лівоповоротним ізомером амфетаміну та метамфетаміну. Найбільша концентрація цих метаболітів у плазмі в 4-20 разів вища, ніж максимальна концентрація селегіліну. При багатократному прийомі концентрація метаболітів селегіліну приблизно вдвічі більша, ніж після разової дози. Концентрація похідних амфетаміну є значно нижчою, ніж концентрації, які могли б викликати істотний клінічний вплив. Гальмуючий ефект на активність ензимів МАО-Б настає після разової дози 10 мг і продовжується протягом 24 годин. У зв’язку з безповоротністю процесу інгібування МАО-Б селегіліном, відновлення активності МАО-Б після припинення прийому селегіліну настає через період, який залежить від швидкості синтезу ензиматичного білка. Після однократної дози період напіввиведення становить приблизно 2 години, але в рівноважному стані збільшується до 10 годин. Період напіввиведення метаболітів селегіліну становить 20 годин. Метаболіти селегіліну виводяться в основному із сечею; приблизно 15 % виводиться з калом.

Фізико-хімічні властивості

круглі, білого кольору двоопуклі таблетки.

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

Слід утриматись від керування транспортними засобами та роботи з іншими механізми, якщо з’являються небажані ефекти, які можуть впливати на психофізичну активність (наприклад: запаморочення, галюцинації, дезорієнтація).

Особливості застосування

Селегілін у комбінації з леводопою особливо показаний пацієнтам, стан яких змінюється у зв’язку з лікуванням препаратами леводопи у максимальних дозах (виникнення флуктуацій як ефект завершення дії дози). Поєднання селегіліну і леводопи недоцільне для пацієнтів із незалежними від дози змінами у відповідь на лікування.

Слід дотримуватися особливої ​​обережності пацієнтам із:

  • нестабільною артеріальною гіпертензією;
  • порушеннями серцевого ритму;
  • тяжкою формою стенокардії;
  • психозами;
  • виразковою хворобою в анамнезі.

Для осіб з нирковою або печінковою недостатністю дози препарату слід відповідно зменшити.

Не слід перевищувати рекомендованої добової дози 10 мг, враховуючи можливість появи небажаних ефектів, наприклад, неконтрольованого підвищення артеріального тиску після прийому їжі з багатим вмістом амінокислоти тираміну (цвілеві сири, вино, пиво, ікра). Застосування препарату у добових дозах понад 10 г може призвести до втрати вибіркового гальмування МАО-Б і тоді можлива поява небажаних ефектів, як і лікарських взаємодій, типових для неселективних інгібіторів МАО.

При одночасному застосуванні з інгібіторами МАО-А (або неселективними інгібіторами МАО) може з’явитися гіпотензія, яка іноді може мати блискавичний характер.

У пацієнтів, які приймають інгібітори МАО, необхідно виявляти обережність при проведенні загального знеболювання у хірургічній практиці. Повідомлялося про розлад контролю імпульсів і компульсивний потяг, такі як патологічний потяг до азартних ігор, підвищене лібідо та гіперсексуальність, булімія, марнотратство та інші компульсивні або повторювані дії у пацієнтів з хворобою Паркінсона, протягом терапії агоністами допаміну або іншими допамінергічними препаратами, наприклад, селегіліном.

Лікарський препарат містить лактозу, тому його не слід застосовувати пацієнтам з рідкою спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази (Лаппа) або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози.

Слід уникати одночасного застосування селегіліну з алкоголем.

Використання препарату дітьми

Інформація щодо досліджень застосування препарату дітям відсутня, тому препарат не застосовують цій категорії пацієнтів.

Використання вагітними або при годуванні груддю

Немає достатніх даних щодо безпеки застосування селегіліну гідрохлориду вагітним жінкам, також відсутні дані щодо проникнення селегіліну у грудне молоко, тому Сеган не можна застосовувати у період вагітності або годування груддю.

Упаковка

По 20 таблеток у блістері, по 3 блістери у картонній коробці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

3 роки.

Зберігати в сухому, захищеному від світла місці при температурі нижче 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.


Отзывы