Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Сартодипин

Виробник: Ципла Лтд, Індія.
АТ Код: АТС С09D
Клінико-фармакологічна група: Комбіновані препарати інгібіторів ангіотензину ІІ.
Форма випуску: Таблетки, вкриті оболонкою

Склад

1 таблетка містить амлодипіну безилату у перерахуванні на амлодипін 5 мг та калію лозартану 50 мг;

допоміжні речовини: кальцію фосфат двозаміщений, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний, тальк, магнію стеарат, гідроксипропілметилцелюлоза Е-15, поліетиленгліколь 6000, титану діоксид, тальк, триацетилгліцерин, жовтий оксид заліза.

Показання

Артеріальна гіпертензія.

Протипоказання

Гіперчутливість до компонентів препарату; артеріальна гіпотензія (менше 90 мм рт. ст.), шок, гострий інфаркт міокарда, ангіоневротичний набряк в анамнезі; вагітність і лактація.

Дозування

Внутрішньо, незалежно від прийому їжі 1 таблетку (у літніх 1/2 таблетки) 1 раз на добу, у випадку необхідності через 7 - 14 днів дозу збільшують до 2 таблеток.

Максимальна доза – 2 таблетки на добу.

Побічні дії

З боку серцево-судинної системи і крові (кровотворення, гемостаз): гіперемія шкіри обличчя, відчуття серцебиття; порушення ритму (брадикардія, шлуночкова тахікардія, тріпотіння передсердь), біль у грудній клітці, гіпотензія (у тому числі ортостатична), аритмії; анемія.

З боку нервової системи і органів чуття: стомлення, головний біль, запаморочення, сонливість, порушення сну; стомлюваність, астенія, зміна настрою, розлади пам’яті, периферичні нейропатії, парестезії, гіперестезія, мігрень, треомр, атаксія, депресія, сінкопе, дзвін у вухах, порушення смаку, зміна зору, кон’юнктивіт.

З боку сечостатевої системи: периферичні набряки (набряклість щиколоток і ступнів), збільшення частоти сечовипускання, імпотенція; імперативні позиви до сечовипускання, інфекції сечовивідних шляхів, порушення функції нирок, послаблення лібідо.

З боку органів шлунково-кишкового тракту: нудота, біль у животі, диспепсія, зміна режиму дефекації, жовтяниця, діарея, анорексія, сухість у роті, зубний біль, блювання, метеоризм, гастрит, запор.

З боку респіраторної системи: рідко – задишка.

З боку опорно-рухового апарату: судоми, артралгія, міалгія, парестезія, біль у спині, грудній клітці, ногах, плечі, коліні; артрит, фіброміалгія.

З боку шкірних покривів та алергічні реакції: висипання, свербіж, мультиформна еритема, сухість шкіри, припливи крові, фотосенсибілізація, підвищене потовиділення, алопеція, кропив’янка, ангіоневротичний набряк (у тому числі обличчя, губів, глотки та/або язика).

Інші: гіперкаліємія, пропасниця, подагра, підвищення печінкових трансаміназ і білірубіну у крові, гіперплазія ясен, гінекомастія, підвищення рівня печінкових ферментів.

Передозування

Симптоми. Гіпотензія, надмірна периферична вазодилатація, виражене і тривале зниження артеріального тиску, зміна частоти серцевих скорочень (тахікардія або брадикардія, зумовлена збудженням блукаючого нерва.

Лікування. Форсований діурез, промивання шлунка, призначення активованого вугілля, надання хворому горизонтального положення із піднятими ногами, моніторинг показників роботи серця і легенів, контроль об’єму циркулюючої крові і діурезу, симптоматична і підтримуюча терапія, внутрішньовенне введення рідин, глюконату кальцію, допаміну, мезатону. Гемодіаліз не є ефективним.

Лікарська взаємодія

Амлодипіну безилат сумісний з основними групами антигіпертензивних засобів (діуретики, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, бета-адреноблокатори), нітратами та гіпоглікемічними препаратами. Засоби для інгаляційного наркозу (похідні вуглеводнів), аміодарон, хінідин та інші антагоністи кальцію можуть посилювати дію. Нестероїдні протизапальні засоби (особливо індометацин) знижують антигіпертензивний ефект (гальмують синтез простагландинів у нирках та натрійурез).

Лозартан калію посилює (взаємно) ефект інших гіпотензивних засобів (бета-адреноблокаторів, симпатолітиків). Підвищує ризик гіперкаліємії при сумісному застосуванні із калійзберігаючими діуретиками і препаратами калію.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Амлодипіну безилат – селективний антагоніст кальцію з переважним впливом на судини. Зв’язується з дигідропіридиновими рецепторами, блокує кальцієві канали, інгібує трансмембранний перехід іонів кальцію усередину клітини (у більшій мірі – у гладком’язові клітини судин, ніж у кардіоміцити). Має пролонгований дозозалежний антигіпертензивний ефект. Гіпотензивна дія зумовлена розслаблюючим впливом на гладкі м’язи судин, зниженням загального периферичного опору судин. У результаті зниження навантаження на серце зменшується потреба міокарда у кисні; розширення крупних коронарних артерій і коронарних артеріол як у незмінених, так і в ішемізованих зонах серцевого м ’яза, збільшує надходження кисню в міокард. Гальмує агрегацію тромбоцитів; збільшує швидкість клубочкової фільтрації, виведення натрію і діурез. Ефект розвивається через 1 - 2 год після прийому і продовжується приблизно 24 год. Завдяки поступовому прояву дії і пролонгованому ефекту викликає плавне зниження артеріального тиску і мінімальну рефлекторну стимуляцію симпатичної нервової системи. При гіпертонічній хворобі зменшує ступінь гіпертрофії міокарда лівого шлуночка; виявляє анти атеросклеротичну і кардіопротективну дію при ішемічній хворобі серця. Не підвищує ризик смерті у пацієнтів з серцевою недостатністю (ІІІ - IV клас за NYHA), на фоні терапії дигоксином, діуретиками та інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту. Лозартан калію блокує рецептори ангіотензину ІІ (підтип АТ1) у різних тканинах, включаючи коркову речовину наднирникових залоз, мозок, нирки, печінку, гладеньку мускулатуру судин, серце і перешкоджає розвитку ефектів ангіотензину ІІ. Зменшує артеріальну вазоконстрикцію, загальний периферичний опір судин, тиск у малому колі кровообігу, знижує тиск заклинювання у легеневих судинах, гальмує вивільнення альдостерону, попереджає затримку натрію і води в організмі. Підвищує толерантність до фізичного навантаження у пацієнтів із серцевою недостатністю.

Фармакокінетика

Амлодипіну безилат всмоктується (незалежно від прийому їжі) повільно, але майже повністю. Біодоступність – 60 - 65 % (за рахунок ефекту “першого проходження” крізь печінку). Максимальна концентрація (С max ) у плазмі досягається через 7 - 8 днів. Зв’язування з білками плазми – 97 - 98%. При постійному прийомі рівноважна концентрація створюється через 7 - 8 днів. Об’єм розподілу – 20 л/кг. Проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр. Період напіввиведення (Т 1/2 ) – 35 - 38 год, рівень у плазмі через 24 год становить 2 - 12 нг/мл. Біотрансформується у печінці з утворенням неактивних метаболітів; елімінація двофазна: перша фаза – коротка, друга триває 35 - 50 год. Загальний кліренс – 0,5 л/хв. Екскретується із сечею (60% у вигляді метаболітів, 10% – у незмінному стані), з жовчю (20 - 25% у вигляді метаболітів і з грудним молоком. Т 1/2 при порушеній функції печінки та у літніх пацієнтів подовжується, при порушенні функції нирок – не змінюється. Лозартану калій швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Біодоступність невелика (приблизно 33%), оскільки при “першому проходженні” крізь печінку лозартан піддається біотрансформації шляхом карбоксилювання за участі цитохрому Р 450 2С9 та ЗА4 з утворенням основного метаболіту, в 10 - 40 разів активнішого, ніж вихідна речовина. С max досягається через 1 год (лозартан) і 3 - 4 год (активний метаболіт), з білками плазми зв’язується на 98,7% (лозартан) і на 99,8% (метаболіт), Т 1/2 становить 1,5 - 2 год і 6 - 9 год відповідно. Крім активного карбоксипохідного утворюється декілька неактивних метаболітів. Нирками екскретується приблизно 35% (з них 4% у незмінному стані і приблизно 6% у вигляді активного метаболіту), з фекаліями – приблизно 60%.

Особливості застосування

Обмеженнями до застосування амлодипіну безилату є виражений аортальний стеноз, серцева недостатність, порушення функції печінки, дитячий вік (безпека і ефективність застосування у дітей не встановлені).

Не підвищує ризик смерті у пацієнтів з серцевою недостатністю (ІІІ - IV клас за NYHA), на фоні терапії дигоксином, діуретиками та інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту.

Хворим із патологією печінки (особливо при цирозі), у тому числі в анамнезі, необхідно призначати менші дози лозартану калію. З обережністю застосовують при двобічному стенозі ниркових артерій або стенозі ниркової артерії єдиної нирки (підвищений ризик порушення функції нирок), при помірному або тяжкому порушенні функції нирок, застійній серцевій недостатності, у пацієнтів з дегідратацією (вірогідний розвиток симптоматичної гіпотензії) або гіпонатріємією.

Препарат може знижувати психічні та/або фізичні здатності, які потребуються при виконанні потенційно небезпечних завдань, таких як керування транспортними засобами або працювання зі складними механізмами.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері.

По 3 блістери у картонній пачці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

Зберігати в недоступному для дітей, захищеному від світла місці при температурі до 25 °С

Термін придатності – 2,5 роки.


Отзывы