Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Санвал

Міжнародна назва: Zolpidem
Виробник: Лек Фармацевтична компанія д.д./Lek Pharmaceuticals d.d.
АТ Код: ATХ N05C F02
Клінико-фармакологічна група: Снодійні та заспокійливі засоби, похідні бензодіазепіну.
Форма випуску: Таблетки, вкриті плівковою оболонкою

Склад

діюча речовина: золпідему тартрат;

одна таблетка, вкрита, плівковою оболонкою, містить 5 мг або 10 мг золпідему тартрату;

допоміжні речовини:

ядро таблетки: лактози моногідрат; целюлоза мікрокристалічна; натрію крохмальгліколят (тип А); повідон; кремнію діоксид колоїдний безводний; магнію стерат;

плівкова оболонка (для дозування 5 мг): гіпромелоза; гідроксипропілцелюлоза; поліетиленгліколь; тальк; заліза оксид (Е 172); титану діоксид (Е 171); віск карнаубський;

плівкова оболонка (для дозування 10 мг): гіпромелоза; гідроксипропілцелюлоза; поліетиленгліколь; тальк; титану діоксид (Е 171); віск карнаубський.

Показання

Короткотривале лікування безсоння у дорослих у випадках, коли безсоння має тяжкий або серйозний перебіг.

Протипоказання

  • Гіперчутливість до золпідему або будь-яких інших допоміжних речовин;
  • міастенія гравіс;
  • гостра і/або тяжка дихальна недостатність;
  • синдром апное уві сні;
  • тяжка печінкова недостатність.

Дозування

Курс лікування має бути якомога коротшим. Зазвичай тривалість лікування становить від кількох днів до двох тижнів. Максимальна тривалість лікування – чотири тижні, включаючи період зниження дози. Період зниження дози визначається для пацієнта індивідуально.

В деяких випадках може потребуватися подовження максимального періоду лікування, що можливо лише за умови повторної оцінки стану пацієнта.

Препарат слід приймати, запиваючи рідиною, безпосередньо перед сном.

Дорослі

Золпідем слід приймати одноразово та не повторювати прийом протягом тієї ж ночі. Рекомендована добова доза для дорослих становить 10 мг безпосередньо перед сном.

Необхідно застосовувати найнижчу ефективну добову дозу золпідему, яка не повинна перевищувати 10 мг.

Пацієнти літнього віку

Для літніх або ослаблених пацієнтів, які можуть бути особливо чутливими до впливу золпідему, рекомендується застосування препарату у дозі 5 мг. Цю дозу можна підвищувати до 10 мг лише у разі неналежної клінічної відповіді та доброї переносимості препарату.

Порушення функції печінки

Пацієнтам з печінковою недостатністю, у яких препарат метаболізується не так швидко, як у здорових осіб, золпідем рекомендується застосовувати у дозі 5 мг. Цю дозу можна підвищувати до 10 мг лише у разі неналежної клінічної відповіді та доброї переносимості препарату.

Діти.

Золпідем не рекомендується призначати дітям та підліткам (до 18 років) у зв'язку з обмеженою кількістю даних щодо застосування препарату у цій віковій групі.

Побічні дії

Частоту виникнення побічних реакцій визначено таким чином:

дуже часті (≥1/10);

часті (≥1/100 – <1/10);

нечасті (≥1/1000 – <1/100);

рідкісні (≥1/10000 – <1/1000);

дуже рідкісні (<1/10000);

невідомо (частота не може бути встановлена з наявних даних).

Існують докази залежності побічних реакцій від дози золпідему тартрату, особливо при деяких порушеннях з боку ЦНС. Теоретично побічні реакції проявляються меншою мірою при застосуванні золпідему тартрату безпосередньо перед сном або у ліжку. Найчастіше вони виникають у літніх пацієнтів.

Інфекції та інвазії

Часті: інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції нижніх дихальних шляхів.

Порушення з боку імунної системи

Невідомо: ангіоневротичний набряк.

Психічні розлади

Часті: галюцинації, ажитація, нічні жахи.

Нечасті: сплутаність свідомості, дратівливість.

Невідомо: неспокій, агресія, маячні ідеї, гнів, психоз, аномальна поведінка, сомнамбулізм, залежність (після припинення прийому можуть з'являтись симптоми відміни або рикошету), порушення лібідо, депресія.

Більшість з цих психічних побічних ефектів пов'язані із «парадоксальними» реакціями.

Порушення з боку нервової системи

Часті: сонливість, головний біль, запаморочення, загострення безсоння, антероградна амнезія (амнестичні ефекти можуть бути пов'язані з неадекватною поведінкою).

Невідомо: зниження рівня свідомості.

Порушення з боку органів зору

Нечасті: двоїння в очах.

Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння

Невідомо: пригнічення дихання.

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту

Часті: діарея, нудота, блювання, біль у животі.

Гепатобіліарні розлади

Невідомо: збільшення кількості ферментів печінки.

Розлади з боку шкіри та підшкірної основи

Невідомо: висипання, свербіж, кропив'янка, гіпергідроз.

Порушення з боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини

Часті: біль у спині.

Невідомо: м'язова слабкість.

Загальні порушення

Часті: втомлюваність.

Невідомо: порушення ходи, звикання до лікарського засобу, падіння (переважно у літніх пацієнтів та у випадках, коли золпідем застосовувався не за рекомендацією).

Передозування

Симптоми передозування

У разі передозування золпідему тартратом або депресантами ЦНС (у тому числі алкоголем) спостерігалися порушення свідомості від сонливості до коми, а також більш тяжкі симптоми, включаючи летальні наслідки.

Лікування при передозуванні

Необхідно проводити загальні підтримувальні заходи. За необхідності проводять промивання шлунка та внутрішньовенні інфузії. Якщо випорожнення шлунка не дало результату, хворому слід дати активоване вугілля з метою зменшення абсорбції. Необхідно контролювати діяльність дихальної та серцево-судинної системи. Необхідно відмінити прийом седативних препаратів після передозування золпідему, навіть якщо пацієнт у стані збудження.

Якщо спостерігаються серйозні симптоми, як антидот можна застосовувати флумазеніл.

При лікуванні передозування слід пам'ятати про те, що передозування могло бути спричинене кількома препаратами.

Золпідем не виводиться з організму шляхом діалізу.

Лікарська взаємодія

Алкоголь

Не рекомендується приймати препарат одночасно з алкоголем. Заспокійливий ефект може посилюватись при одночасному застосуванні з алкоголем.

Комбінація з депресантами центральної нервової системи (ЦНС)

У разі одночасного застосування з антипсихотиками (нейролептиками), снодійними засобами, анксіолітиками/заспокійливими, антидепресантами, наркотичними анальгетиками, протиепілептичними лікарськими засобами, анестетиками та заспокійливими антигістамінами може спостерігатись посилення пригнічувального ефекту на центральну нервову систему.

У зв'язку з цим сумісне застосування золпідему з цими лікарськими засобами може посилювати ефект сонливості та психомоторне порушення наступного дня, у тому числі порушення здатності керувати автотранспортом. Крім того, повідомлялось про поодинокі випадки зорових галюцинацій у пацієнтів, які приймали золпідем одночасно з антидепресантами, у тому числі бупропіоном, дезипраміном, флуоксетином, сертраліном та венлафаксином.

Не рекомендується одночасне застосування з флувоксаміном, оскільки така взаємодія може підвищувати рівень золпідему в крові.

При сумісному застосуванні наркотичних анальгетиків можливе посилення ейфорії, що може призвести до підвищення психологічної залежності.

Індуктори та інгібітори ферменту CYP450

При одночасному застосуванні з ципрофлоксацином рівень золпідему в крові може зростати, тому супутнє застосування не рекомендується.

Золпідему тартрат метаболізується за допомогою деяких печінкових ферментів цитохрому P450, основним ферментом є CYP3A4, за участю CYP1A2. Фармакодинамічний ефект золпідему знижується при його сумісному застосуванні з рифампіцином (індуктор CYP3A4).

Однак при одночасному застосуванні золпідему з ітраконазолом (інгібітором CYP3A4) його фармакокінетичні та фармакодинамічні властивості істотно не змінювалися. Клінічна значущість цих результатів невідома.

Одночасне застосування золпідему та кетоконазолу (у дозі 200 мг двічі на добу), потужного інгібітору ферменту CYP3A4, призводило до подовження періоду напіввиведення золпідему, збільшення показників площі під графіком «концентрація–час» (AUC) та зниження показників уявного загального кліренсу при порівнянні із комбінацією золпідему та плацебо. При одночасному застосуванні золпідему та кетоконазолу, показники загальної площі під графіком «концентрація–час» (AUC) зросли у 1,83 рази у порівнянні із монотерапією золпідемом. Немає потреби у корекції дози золпідему, проте пацієнтів слід попередити, що застосування золпідему одночасно з кетоконазолом може посилити снодійний ефект.

Фермент CYP3A4 відіграє головну роль у метаболізмі золпідему тартрату, тому слід враховувати можливі взаємодії з препаратами, що є субстратами або індукторами ферменту CYP3A4.

Інші лікарські засоби

При одночасному застосуванні золпідему з ранітидином, варфарином, дигоксином не спостерігалось значних фармакокінетичних взаємодій.

Фармакологічні властивості

Фізико-хімічні властивості

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 5 мг: світло-рожеві, круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 10 мг: білі або майже білі, круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з рискою на одній стороні.

Особливості застосування

Дихальна недостатність

Оскільки снодійні засоби мають здатність пригнічувати активність дихального центру, слід вжити запобіжних заходів при застосуванні золпідему пацієнтам із порушенням дихальної функції.

Порушення функції печінки

Для пацієнтів з порушенням функції печінки слід дотримуватись рекомендованого режиму дозування.

Загальні рекомендації

Перед призначенням снодійного засобу бажано встановити та усунути фактори, що зумовили розвиток безсоння. Збереження безсоння протягом 7-14 днів лікування вказує на наявність первинного психіатричного або фізичного захворювання, тому слід забезпечити регулярний огляд пацієнта.

Пацієнти літнього віку

Для літніх та ослаблених пацієнтів слід дотримуватись рекомендованого режиму дозування.

У зв'язку з підвищеним ризиком падінь пацієнтам похилого віку необхідно проявляти особливу обережність, встаючи вночі.

Психічне захворювання

Снодійні засоби, такі як золпідем, не рекомендуються як основне лікування при психічних захворюваннях.

Депресія

Не виявлено клінічної, фармакокінетичної та фармакодинамічної взаємодії золпідему із селективними інгібіторами зворотнього захоплення серотоніну (SSRIs). Як і інші заспокійливі/снодійні засоби, золпідем слід з обережністю приймати пацієнтам з симптомами депресії. Можливі суїцидальні тенденції. У зв'язку з можливістю навмисного передозування таким пацієнтам слід призначати найменшу дозу лікарського засобу, яка є ефективною. При застосуванні золпідему може бути виявлена депресія, яка існувала раніше. Безсоння може бути симптомом депресії, тому слід з'ясувати, чи має безсоння стійкий характер.

Бензодіазепіни або бензодіазепіноподібні засоби не слід застосовувати самостійно для лікування депресії або неспокійних станів, пов'язаних з депресією (у таких пацієнтів існує небезпека спровокування самогубства).

Амнезія

Бензодіазепіни та бензодіазепіноподібні засоби можуть спричинити антероградну амнезію. Це явище зазвичай спостерігається через кілька годин після прийому препарату. Для зниження ризику його розвитку пацієнти повинні мати умови для неперервного 8-годинного сну.

Сомнамбулізм і пов'язана з цим поведінка

У пацієнтів, які приймали золпідем, спостерігалися випадки ходіння уві сні та інші порушення поведінки, такі як водіння уві сні, приготування і вживання їжі, дзвінки по телефону або секс, про які пацієнт не пам’ятав. Застосування алкоголю та інших депресантів ЦНС у поєднанні з золпідемом, очевидно, збільшує ризик таких порушень, як і застосування золпідему у дозах, що перевищують максимальні рекомендовані. Пацієнтам, у яких спостерігаються подібні явища (наприклад, водіння уві сні), слід відмінити прийом золпідему у зв'язку з ризиком для пацієнта та інших людей.

Інші психічні і «парадоксальні» реакції

При застосуванні бензодіазепіну або подібних препаратів можуть спостерігатись такі реакції, як неспокій, загострення безсоння, ажитація, дратівливість, агресивність, марення, напади гніву, нічні кошмари, галюцинації, психози, нетипова поведінка та інші впливи на поведінку. При виникненні таких реакцій застосування препарату слід припинити. Ці реакції найімовірніші у літніх пацієнтів.

Звикання

Внаслідок багаторазового застосування протягом кількох тижнів снодійний ефект бензодіазепінів короткотривалої дії та подібних до них препаратів може послаблюватись.

Залежність

Застосування бензодіазепінів або подібних препаратів, таких як золпідем, може призвести до розвитку фізичної або психологічної залежності від цих препаратів. Ризик розвитку залежності зростає з підвищенням дози та подовженням тривалості лікування. Він також вищий у пацієнтів із психічними порушеннями, алкогольною і/або наркотичною залежністю в анамнезі. При застосуванні снодійних засобів такі пацієнти потребують ретельного медичного нагляду.

При розвиненій фізичній залежності раптове припинення прийому препарату призведе до синдрому відміни, що супроводжується головним болем, болем у м'язах, тривогою та напруженням, неспокоєм, безсонням, сплутаністю свідомості та дратівливістю. В тяжких випадках можливі такі симптоми: втрата відчуття реальності, розлади особистості, гіперакузія, затерплість і поколювання у кінцівках, гіперчутливість до світла, шуму та фізичного контакту, галюцинації або епілептичні судоми.

Рикошетне безсоння

Це транзиторний синдром, при якому симптоми, які спричинили необхідність лікування бензодіазепінами або подібними препаратами, можуть повертатись у більш агресивній формі після відміни терапії снодійними засобами. Цей стан може супроводжуватись іншими реакціями, у тому числі змінами настрою, відчуттям неспокою та невгамовністю.

Оскільки ризик появи симптомів відміни/ феномен рикошету найймовірніший після раптового припинення терапії, рекомендується знижувати дозу поступово.

Важливо поінформувати пацієнта про можливість повернення симптомів з метою зменшення занепокоєння через ці симптоми.

Є повідомлення, що при застосуванні бензодіазепінів та бензодіазепінподібних препаратів короткотривалої дії феномен відміни може мати виражений характер під час інтервалу між прийомом доз, особливо високих.

Психомоторне порушення наступного дня

Ризик розвитку психомоторного порушення наступного дня після прийому, у тому числі порушення здатності керувати автотранспортом, зростає у таких випадках:

  • застосування золпідему менш ніж за 8 годин до виконання дій, які вимагають розумової активності;
  • прийом дози, що перевищує рекомендовану;
  • одночасне застосування золпідему з іншими депресантами ЦНС або іншими лікарськими засобами, що підвищують рівень золпідему в крові, алкоголем або забороненими лікарськими засобами.

Золпідем слід приймати одноразово безпосередньо перед сном і не повторювати прийом протягом тієї ж ночі.

Тривалість лікування

Курс лікування має бути якомога коротшим і не повинен перевищувати 4 тижні, включаючи період зниження дози. Подовження періоду терапії можливе лише після повторної оцінки стану пацієнта.

На початку лікування пацієнта важливо попередити про те, що тривалість лікування буде обмеженою.

Золпідем необхідно з особливою обережністю призначати хворим із алкогольною і/або наркотичною залежністю в анамнезі.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Дані щодо застосування золпідему тартрату вагітним жінкам відсутні або дуже обмежені. Слід уникати застосування золпідему тартрату під час вагітності, особливо під час першого триместру вагітності.

Призначаючи препарат жінці репродуктивного віку, її слід попередити про необхідність припинення прийому препарату та інформування лікаря у разі, якщо вона планує завагітніти або підозрює вагітність.

У разі застосовування золпідему в кінці вагітності або під час пологів у новонародженого можуть спостерігатися викликані фармакологічною дією препарату гіпотермія, артеріальна гіпотензія, помірне пригнічення функції дихання. При застосуванні золпідему тартрату одночасно з іншими депресантами ЦНС в кінці вагітності спостерігалося тяжке пригнічення дихання у новонароджених.

У новонародженої дитини, мати якої застосовувала бензодіазепін або подібні препарати під час останнього періоду вагітності, можливий розвиток фізичної залежності та синдрому відміни.

Лактація

Золпідему тартрат у невеликих кількостях проникає у грудне молоко. У зв'язку з цим золпідему тартрат не рекомендується призначати жінкам, що годують груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Золпідем чинить значний вплив на здатність керувати автотранспортними засобами та управляти механізмами.

Водіїв та операторів механізмів слід попередити про ризик появи сонливості, сповільнення реакції, запаморочення, нечіткості зору, зниження концентрації уваги та порушення здатності керувати автотранспортом наступного ранку після прийому препарату.

З метою зниження ризику рекомендується щонайменше 8 годин відпочинку після прийому золпідему та перед керуванням автотранспортом, роботою з механізмами або на висоті.

При застосуванні золпідему в терапевтичних дозах повідомлялось про порушення здатності керувати автотранспортом та такі стани, як водіння уві сні. Крім того, застосування золпідему одночасно з алкоголем та іншими депресантами ЦНС збільшує ризик появи таких станів.

Слід порекомендувати пацієнтам утриматись від вживання алкоголю та прийому інших психоактивних речовин під час терапії золпідемом.

Використання препарату дітьми

Безпека та ефективність золпідему для дітей (до 18 років) не вивчалась. Рандомізоване плацебо-контрольоване дослідження у 201 дитини віком від 6 до 17 років з безсонням, асоційованим з синдромом дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ) не виявили ефективності золпідему у дозі 0,25 мг/кг/добу (максимум 10 мг/добу) у порівнянні із плацебо. При лікуванні золпідемом такі побічні реакції, як психічні розлади та порушення з боку нервової системи, виникали частіше у порівнянні з плацебо та включали запаморочення (23,5% проти 1,5%), головний біль (12,5% проти 9,2%), та галюцинації (7,4% проти 0%).

Фармакокінетика.

Абсорбція

Золпідем характеризується швидким всмоктуванням і настанням снодійного ефекту. Біодоступність після перорального прийому становить 70%. У межах терапевтичного дозового діапазону препарат демонструє лінійну кінетику. Терапевтичний рівень у плазмі крові знаходиться в межах від 80 до 200 нг/мл. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 0,5-3 години після прийому.

Розподіл

Об’єм розподілу у дорослих становить 0,54 л/кг, а в осіб літнього віку він знижується до 0,34 л/кг.

Зв'язування з білками плазми досягає 92%. Метаболізм при первинному проходженні через печінку досягає приблизно 35%. Ступінь зв'язування з білками плазми крові при повторних прийомах препарату не змінюється, що свідчить про відсутність конкуренції між золпідему тартратом і його метаболітами за місця зв'язування.

Виведення

Період напіввиведення препарату короткий, в середньому його тривалість становить 2,4 години, а тривалість дії – до 6 годин.

Всі метаболіти золпідему фармакологічно неактивні і виводяться із сечею (56%) та калом (37%).

У ході клінічних досліджень встановлено, що золпідему тартрат не виводиться з організму при проведенні діалізу.

Особливі групи пацієнтів

У пацієнтів з нирковою недостатністю відзначено помірне зниження кліренсу препарату (незалежно від проведення діалізу). Всі інші фармакокінетичні параметри залишаються незмінними.

У осіб літнього віку та хворих з печінковою недостатністю біодоступність золпідему підвищується. У таких пацієнтів кліренс знижений, а період напіввиведення значно сповільнений (близько 10 годин).

У пацієнтів, хворих на цироз печінки, було відзначено збільшення у 5 разів показників площі під графіком «концентрація–час» (AUC) та збільшення у 3 рази тривалості періоду напіввиведення.

Упаковка

1 блістер, який містить 2 або 10 таблеток, вкритих плівковою оболонкою, або 2 блістери по 14 таблеток, вкритих плівковою оболонкою, в картонній коробці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

3 роки.

Зберігати при температурі не вище 25 ºС.

Зберігати в недоступному для дітей місці.