Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Розалин

Міжнародна назва: Dorzolamide
Виробник: Рафарм А.Т.Греція/ Rafarm S.A., Greece.
АТ Код: АТХ S 01 EC 03
Клінико-фармакологічна група: Інгібітори карбоангідрази.
Форма випуску: Краплі очні, розчин

Склад

діюча речовина: дорзоламід у формі дорзоламіду гідрохлориду; 1 мл розчину містить дорзоламіду – 20 мг у формі дорзоламіду гідрохлориду – 22,26 мг;

допоміжні речовини: маніт (Е 421), натрію цитрат, гідроксіетилцелюлоза, бензалконію хлорид, натрію гідроксид , вода для ін’єкцій.

Показання

Лікування підвищеного внутрішньоочного тиску в пацієнтів з:

  • очною гіпертензією;
  • відкритокутовою глаукомою;
  • псевдоексфоліативною глаукомою;
  • як додаткова терапія при лікуванні бета-блокаторами або як монотерапія , коли лікування бета-блокаторами не було успішним або бета-блокатори протипоказані.

Протипоказання

Гіперчутливість до активної речовини препарату чи будь-якої допоміжної речовини.

Тяжке порушення функції нирок (CrCl<30 мл/хв.).

Гіперхлоремічний ацидоз.

Дозування

Якщо препарат Розалін застосовують у монотерапії, закапують по 1 краплі у хворе око (або обидва ока) три рази на добу.

У допоміжній терапії разом із бета-адренолітичними препаратами для місцевого застосування у кон’юнктивальний мішок хворого ока (очей) закапують одну краплю препарату Розалін двічі на добу.

При бажанні замінити препаратом Розалін інший місцевий протиглаукомний препарат, слід припинити лікування цим засобом та розпочати застосування препарату Розалін наступного дня.

Якщо при лікуванні застосовують декілька місцевих офтальмологічних препаратів, то їх слід застосовувати з інтервалом як мінімум 10 хвилин.

При застосуванні препарату необхідно уникати контакту крапельниці з поверхнею ока або шкіри навколо очей, інакше очні краплі можуть контамінуватися мікроорганізмами, які можуть спричинити інфекцію ока (очей). Використання контамінованого розчину може призвести до тяжкого ураження ока, що може спричинити втрату зору.

Побічні дії

Найчастіше із застосуванням дорзоламіду пов’язують такі побічні дії: гіркота в роті, печіння та поколювання у очах, нечіткість зорового сприйняття, свербіння в очах, сльозотеча, головний біль, кон’юнктивіт, блефарит, нудота, подразнення повік та відчуття слабкості і втоми. Найчастіше (приблизно у 3% пацієнтів) причиною припинення лікування препаратом Розалін були побічні дії з боку очей, передусім діагностування кон’юнктивіту після прийому препарату та реакції з боку повік. Рідко відмічалося запалення райдужної оболонки й циліарного тіла та шкірні висипання. У одному випадку діагностовано сечокам’яну хворобу.

При застосуванні препарату, що містить дорзоламід, відмічалися побічні дії з такою частотою: дуже часто ( ³ 1/10), часто (³ 1/100 до < 1/10), не дуже часто (³ 1/1 000 до < 1/100), рідко (³ 1/10 000 до < 1/1 000), дуже рідко (< 1/10 000).

Порушення нервової системи:

часто: головний біль.

рідко: парестезії, запаморочення.

порушення з боку ока: дуже часто: печіння та поколювання.

часто: поверхневий точковий кератит, сльозотеча, кон’юнктивіт, блефарит, свербіння в очах, подразнення очей, нечіткість зорового сприйняття.

не дуже часто: запалення райдужної оболонки та циліарного тіла.

рідко: подразнення, в тому числі почервоніння, біль, злипання повік, минуща короткозорість (що проходить після припинення лікування), набряк рогівки, знижена напруга очного яблука, відшарування судинної оболонки після фільтраційних заходів.

порушення дихальної системи: рідко: носова кровотеча.

порушення роботи травного тракту: часто: нудота, гіркий присмак у роті.

рідко: подразнення горла, сухість у роті.

порушення з боку шкіри та підшкірної тканини:рідко: контактне запалення шкіри.

порушення з боку нирок та сечових шляхів:рідко: сечокам’яна хвороба.

загальні порушення та стан ділянки введення: часто: астенія/втома.

рідко: гіперчутливість, суб’єктивні і об’єктивні прояви місцевих реакцій, в тому числі реакцій у межах повік, та прояви загальних алергічних реакцій, в тому числі ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, кропивниця, свербіж.

Вплив препарату на результати лабораторних досліджень:

Не зафіксовано суттєвих електролітних порушень, пов’язаних із застосуванням дорзоламіду.

Передозування

Дані стосовно наслідків передозування препарату у людей обмежені. Спостерігалась поява таких симптомів: після прийому препарату перорально – сонливість; після місцевого застосування: нудота, запаморочення, головний біль, відчуття втоми, нетипові сни та дисфагія. При передозуванні необхідно застосовувати симптоматичну та підтримувальну терапію. Можлива поява електролітних порушень, розвиток астенії та симптомів з боку ЦНС. Необхідно перевірити концентрацію електролітів (зокрема калію) у сироватці та визначити рівень pH крові.

Лікарська взаємодія

Не проводилися ґрунтовні дослідження взаємодії дорзоламіду з іншими препаратами. У клінічних дослідженнях не підтверджено взаємодії під час одночасного застосування дорзоламіду з тимололом та бетаксололом у формі очних крапель, препаратами загальної дії: інгібіторами АПФ, БМКК, діуретиками та нестероїдними протизапальними препаратами, в тому числі ацетилсаліциловою кислотою, а також з гормональними засобами (наприклад, естрогенами, інсуліном, тироксином).

Можлива взаємодія між дорзоламідом та препаратами, що звужують зіницю, а також агоністами адренорецептора під час лікування глаукоми не вивчена.

Фармакологічні властивості

Дорзоламід містить дорзоламіду гідрохлорид, що активно гальмує людську карбоангідразу II. Після місцевого застосування у очі дорзоламід знижує збільшений внутрішньоочний тиск, незалежно від того, чи він пов'язаний з глаукомою. Дорзоламід зменшує внутрішньоочний тиск, не викликаючи побічної дії, такої як нічна сліпота та акомодаційний спазм. На відміну від бета-адренолітичних препаратів місцевого застосування дорзоламід незначним чином впливає або не впливає взагалі на роботу серця та артеріальний тиск.

Доведено, що додавання препарату Розалін до місцевого бета-адренолітичного препарату призводить до більш ефективного зниження внутрішньоочного тиску. Схожа дія спостерігалася у випадку застосування бета-адренолітичних препаратів та пероральних інгібіторів карбоангідрази.

Фармакодинаміка

Ефективність дорзоламіду, який застосовували хворим з глаукомою або очною гіпертонією у монотерапії тричі на добу (первинний внутрішньоочний тиск ≥ 23 мм рт.ст.) або двічі на добу як додатковий препарат у лікуванні бета-адренолітиком у формі очних крапель (первинний внутрішньоочний тиск ≥ 22 мм рт.ст), була підтверджена у клінічних дослідженнях. Під час застосування як у монотерапії, так і додатково препарат знижував внутрішньоочний тиск протягом усього дня та цей ефект зберігався протягом довготривалого застосування. Ефективність препарату після довготривалого застосування в монотерапії була схожа на ефективність бетаксололу й лише незначно менша, ніж ефективність тимололу. При застосуванні дорзоламіду як додаткового препарату в бета-адренолітичній терапії у формі очних крапель відмічалося додаткове зниження внутрішньоочного тиску, як під час застосування пілокарпіну 2% чотири рази на добу.

Фармакокінетика

Абсорбція Місцеве застосування дорзоламіду гідрохлориду створює умови для безпосередньої дії препарату на око після застосування невеликої дози, що забезпечує набагато меншу загальну експозицію препарату. Тому зниження внутрішньоочного тиску не супроводжують порушення кислотно-лужного балансу та порушення рівня електролітів, характерні для пероральних інгібіторів карбоангідрази. Після місцевого застосування дорзоламід потрапляє у загальний кровообіг. Після довготривалого застосування дорзоламід акумулюється у еритроцитах у зв’язку з селективним поєднанням з ізоферментом карбоангідрази II, а концентрація вільного препарату у плазмі крові залишається дуже низькою. Єдиний метаболіт препарату – це N-деетило-дорзоламід, який гальмує карбоангідразу II повільніше, ніж дорзоламід, але гальмує також ізофермент з меншою активністю (карбоангідразу I). Цей метаболіт акумулюється також у еритроцитах, у яких він поєднується передусім з карбоангідразою I. Виведення. Дорзоламід поєднується із білком плазми (близько 33%). Дорзоламід та його метаболіт виводяться передусім із сечею у незміненому вигляді. Після закінчення прийому препарату відбувається нелінійне зниження концентрації дорзоламіду в еритроцитах. Спочатку відбувається швидке зниження концентрації препарату, після чого наступає фаза більш повільного виведення з періодом напіввиведення близько 4 місяців. Після перорального застосування дорзоламіду з метою симуляції максимальної системної експозиції, яка можлива після довготривалого місцевого застосування дорзоламіду, стану рівноваги досягнуто протягом 13 тижнів. У стані рівноваги у плазмі не виявлено присутності вільного препарату або його метаболіту. Схожі фармакологічні результати спостерігалися після довготривалого місцевого застосування дорзоламіду. Фармакокінетика у різних груп пацієнтів У деяких пацієнтів похилого віку із порушеннями функції нирок (приблизний кліренс креатиніну 30-60 мл/хв. ) спостерігалася вища концентрація метаболіту дорзоламіду в еритроцитах. Не виявлено суттєвої різниці стосовно загальмування активності карбоангідрази та клінічно значущих загальних побічних дій, які можна з цим пов’язувати.

Фізико-хімічні властивості

злегка опалесціюючий, майже безбарвний, ледь в’язкий розчин. Кольоровість: не має перевищувати еталон В9. Опалесценція: не має перевищувати еталонну суспензію І.

Особливості застосування

Не досліджувалося застосування дорзоламіду пацієнтам з недостатністю печінки, тому рекомендується обережність під час лікування таких пацієнтів.

При лікуванні пацієнтів з гострою закритокутовою глаукомою існує необхідність окрім препаратів, що знижують внутрішньоочний тиск, застосувати також інші терапевтичні заходи. Не досліджувалося застосування дорзоламіду пацієнтам з цим діагнозом.

Дорзоламід є сульфаніламідом, який окрім місцевої дії піддається також системній абсорбції до загального кровообігу. Тому ті ж побічні явища, що з’являються після загального застосування сульфаніламідів, можуть з’явитися також після місцевого застосування. У випадку діагностування тяжких побічних явищ або симптомів гіперчутливості слід припинити прийом препарату.

Лікування із застосуванням пероральних форм інгібіторів карбоангідрази пов’язують з появою каменів у сечових шляхах внаслідок водно-електролітних порушень, зокрема в пацієнтів з нирковокам’яною хворобою в анамнезі. Хоча у разі застосування дорзоламіду не спостерігалася поява водно-електролітних порушень, але були зафіксовані рідкісні випадки уретеролітіазу. Оскільки дорзоламід – це інгібітор карбоангідрази місцевої дії, який всмоктується до загального кровообігу, пацієнти з нирковокам’яною хворобою в анамнезі належать до групи підвищеного ризику появи уретеролітіазу в зв’язку із застосуванням дорзоламіду.

У клінічних дослідженнях під час довготривалого застосування дорзоламіду спостерігалися місцеві прояви побічної дії, передусім кон’юнктивіт та подразнення повік. Деякі з цих реакцій протікали як алергічні реакції, які проходили після закінчення прийому препарату. У цих ситуаціях слід розглянути необхідність припинення лікування дорзоламідом.

Можливе посилення загальної дії під час застосування інгібіторів карбоангідрази пацієнтами, які одночасно приймають інгібітор карбоангідрази перорально та дорзоламід. Одночасне застосування дорзоламіду та пероральний прийом інгібіторів карбоангідрази не досліджувалось і не рекомендується.

В пацієнтів із раніше діагностованими хронічними дефектами рогівки та (або) із внутрішньочними операціями в анамнезі під час застосування дорзоламіду спостерігались набряки рогівки та необоротна декомпенсація рогівки. Таким хворим дорзоламід місцево слід застосовувати з обережністю.

Під час прийому засобів, що гальмують вироблення водянистої рідини після фільтраційних заходів, спостерігалися випадки відшарування судинної оболонки.

Розалін містить консервант – бензалконію хлорид, який може призвести до подразнення очей. Контактні лінзи слід зняти перед застосуванням препарату та вдягнути не раніше, ніж через 15 хвилин після закапування. Бензалконію хлорид може призвести до втрати м’якими контактними лінзами кольору.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або

роботі з іншими механізмами.

У деяких пацієнтів, що приймають дорзоламід, можлива побічна дія у вигляді запаморочень, порушень зору, які можуть впливати на здатність керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами.

Використання препарату дітьми

Дані про застосування очних крапель дітям обмежені, тому препарат не застосовують дітям.

Використання вагітними або при годуванні груддю

Вагітність. Не проводилися відповідні контрольовані дослідження застосування препарату вагітним жінкам. Не слід застосовувати дорзоламід під час вагітності.

Період годування груддю. Невідомо, чи дорзоламід потрапляє у грудне молоко. Дорзоламід не слід застосовувати під час грудного вигодовування.

Упаковка

По 5 мл у флаконі на 5 мл з крапельницею та білою кришечкою у картонній коробці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

2 роки.

Термін придатності після першого використання – 4 тижні.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі нижче 25 ºС. Зберігати у недоступному для дітей місці.