Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Риспаксол

Міжнародна назва: Risperidone
Виробник: АТ «Гріндекс», Латвія.
АТ Код: АТС N05А Х08
Клінико-фармакологічна група: Антипсихотичні засоби.
Форма випуску: Таблетки, вкриті оболонкою

Склад

1 таблетка, вкрита оболонкою, містить рисперидону 1 мг, або 2 мг, або 4 мг;

допоміжні речовини: лактоза безводна, крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, віск карнаубський;

оболонка:

  • для таблеток Риспаксол® по 1 мг –Opadry ІІ White 33 G 28707 (гідроксипропілметилцелюлоза, лактози моногідрат, макрогол 3000, титану діоксид, гліцерилтриацетат);
  • для таблеток Риспаксол® по 2 мг –Opadry Orange OY-8729 (гідроксипропілметилцелюлоза, макрогол 400, титану діоксид, жовтий «сонячний захід» FCF, жовтий хіноліновий), макрогол 6000;
  • для таблеток Риспаксол® по 4 мг –Opadry AMB Green 80W21165 (заліза оксид чорний, індигокармін, лецитин сої, спирт полівініловий, жовтий хіноліновий, тальк, титану діоксид, ксантанова камедь).

Показання

Купірування гострих нападів і тривала підтримуюча терапія: - гострої і хронічної шизофренії й інших психотичних розладів із вираженою продуктивною (галюцинації, марення, порушення мислення, ворожість, підозрілість) і/або негативної (емоційна і соціальна відчуженість, притуплений афект, убогість мови) симптоматикою;

  • афективних розладів (депресії, тривоги, страху) при різних психічних захворюваннях; - поведінкових розладів у пацієнтів із деменцією при прояві симптомів агресії (вибухи гніву, фізичне насильство), порушеннях діяльності (збудження, марення) або психотичних симптомах; - розладів поведінки у підлітків з 15 років і дорослих пацієнтів зі зниженим інтелектуальним рівнем або затримкою розумового розвитку, у випадках, якщо деструктивна поведінка (агресія, імпульсивність, аутоагресія) є провідною у клінічній картині хвороби.

Для стабілізації настрою при лікуванні маній при біполярних розладах (засіб допоміжної терапії).

Протипоказання

Підвищена чутливість до рисперидону або інших компонентів препарату. Період лактації. Вік до 15 років.

Дозування

Препарат приймають внутрішньо, запиваючи невеликою кількістю води, незалежно від прийому їжі.

Шизофренія. Дорослі і підлітки старше 15 років. Риспаксол® можна приймати один або два рази на добу. Лікування варто починати з 2 мг на добу. На 2-й день дозу можна збільшити до 4 мг на добу (у деяких випадках – більш поступово). Після цього дозу можна не змінювати або коригувати в міру необхідності. Для більшості пацієнтів доза може бути встановлена в межах від 4 мг до 6 мг на добу, однак у випадку оптимальної відповідної реакції доза може бути меншою. Дози понад 10 мг на добу не виявляли більш ефективного впливу, ніж менші дози, і вони можуть спричиняти виникнення екстрапірамідних симптомів. Дози понад 10 мг на добу можуть призначатися в індивідуальних випадках, якщо очікуваний терапевтичний ефект перевищує можливий ризик виникнення екстрапірамідних порушень.

Безпека прийому доз понад 16 мг на добу не встановлена, тому такі дози призначати не можна. Літні пацієнти. Рекомендована початкова добова доза становить 0,5 мг два рази на добу. Дозу можна коригувати, починаючи з 0,5 мг 2 рази на добу і збільшувати до 1 - 2 мг 2 рази на добу. Пацієнти із захворюваннями печінки і нирок. Рекомендована початкова добова доза становить 0,5 мг 2 рази на добу. Дозу можна коригувати, починаючи з 0,5 мг 2 рази на добу і збільшуючи до 1 - 2 мг 2 рази на добу.

Максимальна добова доза препарату становить 2 - 4 мг.

Поведінкові розлади у хворих із деменцією.

Рекомендована початкова добова доза становить по 0,25 мг 2 рази на добу. Дозу при необхідності можна індивідуально збільшувати на 0,25 мг 2 рази на добу, але не частіше ніж через 24 години. Для більшості пацієнтів оптимальна доза становить 0,5 мг 2 рази на добу. Однак деяким пацієнтам показаний прийом по 1 мг 2 рази на добу. По досягненню оптимальної дози може бути рекомендований прийом препарату 1 раз на добу.

Біполярні розлади при маніях.

Рекомендована початкова добова доза становить 2 мг 1 раз на добу. При необхідності ця доза може бути збільшена на 2 мг на добу, але не частіше ніж через 24 години. Для більшості пацієнтів оптимальна доза становить 2 - 6 мг на добу.

Пацієнти із захворюваннями печінки і нирок. Рекомендована початкова доза становить 0,5 мг 2 рази на добу. Дозу можна коригувати, починаючи з 0,5 мг 2 рази на добу, збільшуючи до 1 - 2 мг 2 рази на добу.

Розлади поведінки в пацієнтів із затримкою розумового розвитку або із домінуванням у клінічній картині деструктивних тенденцій.

Пацієнтам з масою тіла 50 кг і більше. Рекомендована початкова доза препарату становить 0,5 мг 1 раз на добу. При необхідності ця доза може бути збільшена на 0,5 мг на добу, але не частіше ніж через 24 години. Для більшості пацієнтів оптимальною дозою є 1 мг на добу. Для деяких пацієнтів найкращий прийом по 0,5 мг на добу, тоді як деяким потрібне збільшення дози до 1,5 мг на добу. Пацієнтам з масою тіла менше 50 кг. Рекомендована початкова доза препарату становить 0,25 мг 1 раз на добу. При необхідності ця доза може бути збільшена на 0,25 мг на добу, але не частіше ніж через 24 години. Для більшості пацієнтів оптимальною є доза 0,5 мг на добу. Деяким пацієнтам рекомендований прийом по 0,25 мг на добу, тоді як іншим потрібне збільшення дози до 0,75 мг на добу.

Побічні дії

З боку центральної нервової системи: безсоння, ажитація, тривога, головний біль; іноді – сонливість, стомлюваність, запаморочення, порушення концентрації уваги, порушення чіткості зору; рідко – екстрапірамідні симптоми (тремор, ригідність, гіперсалівація, брадикінезія, акатизія, гостра дистонія). У хворих на шизофренію можливі гіперволемія (або через полідипсію, або через синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону), пізня дискінезія (мимовільні ритмічні рухи переважно язику і/або обличчя), злоякісний нейролептичний синдром (гіпертермія, м’язова ригідність, нестабільність вегетативних функцій, порушення свідомості і підвищення рівня КФК), порушення терморегуляції і судомні напади.

З боку травної системи: запор, диспепсія, нудота, блювання, болі в животі, підвищення активності печінкових ферментів, сухість у роті, гіпо- або гіперсалівація, анорексія, посилення апетиту, підвищення або зниження маси тіла.

З боку серцево-судинної системи: ортостатична гіпотензія і рефлекторна тахікардія, підвищення артеріального тиску. На фоні терапії рисперидоном описаний розвиток інсультів, в основному, у літніх хворих із сприятливими факторами.

З боку системи кровотворення: нейтропенія, тромбоцитопенія.

З боку ендокринної системи: можливі галакторея, гінекомастія, порушення менструального циклу, аменорея; у поодиноких випадках – розвиток гіперглікемії або погіршення перебігу цукрового діабету.

З боку сечостатевої системи: пріапізм, порушення ерекції, порушення еякуляції, аноргазмія, нетримання сечі.

Алергічні реакції: риніт, шкірний висип, ангіоневротичний набряк.

Дерматологічні реакції: сухість шкіри, гіперпігментація, свербіж, себорея, фотосенсибілізація. Інші: артралгія.

Передозування

Симптоми: сонливість, прояви седативної дії, тахікардія, артеріальна гіпотензія, екстрапірамідні симптоми. Отримані дані дозволяють припустити широкий спектр безпеки препарату. У поодиноких випадках при передозуванні відзначалося подовження інтервалу QT.

Лікування: варто припинити застосування препарату, забезпечити вільну прохідність дихальних шляхів для забезпечення адекватного постачання киснем і вентиляції. Показано промивання шлунка (після інтубації, якщо хворий без свідомості) і призначення активованого вугілля разом із проносним. Варто негайно почати моніторинг ЕКГ для виявлення можливих порушень серцевого ритму. Специфічного антидота не існує, повинна проводитися відповідна симптоматична терапія. При артеріальній гіпотензії і судинному колапсі варто вводити внутрішньовенно інфузійні розчини і/або застосовувати симптоматичні препарати. У випадку розвитку гострих екстрапірамідних симптомів варто призначити антихолінергічні препарати. Постійне медичне спостереження і моніторинг варто продовжувати до зникнення симптомів інтоксикації.

Лікарська взаємодія

При застосуванні рисперидону із бензодіазепінами, виникає додатковий седативний ефект рисперидону.

З урахуванням того, що рисперидон чинить вплив, у першу чергу, на ЦНС, його слід застосовувати із обережністю в сполученні із іншими препаратами центральної дії і алкоголем. Риспаксол® зменшує ефективність леводопи та інших агоністов допаміну.

Клозапін знижує кліренс рисперидону. При одночасному застосуванні рисперидону і карбамазепіну відзначалося зниження концентрації активної антипсихотичної фракції рисперидону в плазмі. Аналогічні ефекти можуть спостерігатися при використанні інших індукторів печінкових ферментів. При одночасному застосуванні із рисперидоном фенотіазини, трициклічні антидепресанти і деякі β-адреноблокатори можуть підвищувати концентрації рисперидону в плазмі, однак це не впливає на концентрацію активної антипсихотичної фракції. При одночасному застосуванні з рисперидоном флуоксетин може підвищувати концентрацію рисперидону в плазмі, однак, концентрацію активної антипсихотичної фракції меншою мірою. При застосуванні рисперидону разом з іншими препаратами, що зв’язуються з білками плазми значною мірою, клінічно вираженого витиснення якого-небудь препарату з білкової фракції плазми не спостерігається. Антигіпертензивні препарати посилюють вираженість зниження артеріального тиску на фоні прийому рисперидону.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Антипсихотичний засіб (нейролептик), похідний бензизоксазолу; виявляє також седативну, протиблювотну і гіпотермічну дію. Рисперидон є моноамінергічним антагоністом вибірної дії. Має високу тропність до серотонін 5-НТ2 і дофамінергічних D2-рецепторів. Рисперидон зв’язується із α1-адренергічними рецепторами, має меншу афінність із H1-гістаміновими рецепторами і α2-адренергічними рецепторами. Рисперидон не зв’язується із холінергічними рецепторами. Антипсихотична дія обумовлена блокадою дофамінергічних D2-рецепторів мезолімбічної і мезокортикальної систем. Седативна дія обумовлена блокадою адренорецепторів ретикулярної формації стовбура головного мозку; протиблювотна дія – блокадою дофамінергічних D2-рецепторів тригерної зони блювотного центру; гіпотермічна дія – блокадою дофамінергічних рецепторів гіпоталамуса. Незважаючи на те, що рисперидон є потужним D2-антагоністом, що, як відомо, пригнічує продуктивну симптоматику (марення, галюцинації, агресивність), автоматизм, він меншою мірою, ніж класичні нейролептики, пригнічує моторну активність і індукує каталепсію. Збалансований центральний антагонізм до серотоніну і дофаміну сприяє зменшенню ризику виникнення екстрапірамідної симптоматики і розширює терапевтичні можливості при негативних і афективних симптомах шизофренії. Може індукувати залежне від дози збільшення концентрації пролактину в плазмі.

Фармакокінетика

Після прийому внутрішньо рисперидон повністю абсорбується (не залежно від прийому їжи), максимальна концентрація в плазмі крові досягається в межах 1 - 2 годин. Рисперидон частково метаболізується в системі CYP 2D6 з утворенням 9-гідроксирисперидону, що має аналогічну рисперидону фармакологічну дію. Рисперидон і 9-гідроксирисперидон складають активну антипсихотичну фракцію. Іншим шляхом метаболізму рисперидону є N-дезалкілування. Після прийому внутрішньо у хворих із психозом період напівелімінації рисперидону в плазмі становить 3 години. Період напівелімінації 9-гідроксирисперидону й активної антипсихотичної фракції становить 24 години. Стабільний рівень рисперидону в організмі у більшості пацієнтів досягається протягом 1 дня. Стабільний рівень 9-гідроксирисперидону досягається протягом 4 - 5 днів. Концентрація рисперидону в плазмі пропорційна дозі (у діапазоні терапевтичних доз). Рисперидон швидко розподіляється в організмі. Об’єм розподілу становить 1 - 2 л/кг. У плазмі крові рисперидон зв’язується із альбуміном і α1-глікопротеїдом. Зв’язування рисперидону із білками плазми крові становить 88%, 9-гідроксирисперидону – 77%. Через 1 тиждень прийому 70% виводиться із сечею, 14% – з калом. У сечі сумарний вміст рисперидону і 9-гідроксирисперидону становить 35 - 45%. Інша кількість припадає на неактивні метаболіти. У пацієнтів літнього віку після одноразового прийому препарату внутрішньо спостерігалися підвищені концентрації активної фракції в плазмі крові до 30%, у хворих з печінковою недостатністю – до 60%, також спостерігався знижений кліренс антипсихотичної фракції. Наявність печінкової недостатності не впливає на вміст концентрації рисперидону в плазмі крові, у таких хворих середня кількість вільної фракції в плазмі була на 35% вище. Фармакокінетика рисперидону, 9-гідроксирисперидону і фармакокінетика активної фракцій однакова як у дорослих, так і у підлітків старше 15 років.

Особливості застосування

Слід дотримуватися обережності при призначенні Риспаксолу®:

  • пацієнтам із захворюваннями серцево-судинної системи (у тому числі при хронічній серцевій недостатності, перенесеному інфаркті міокарда, порушеннях провідності); - пацієнтам при зневоднюванні;
  • пацієнтам із гіповолемією;
  • пацієнтам із порушенням мозкового кровообігу;
  • пацієнтам із хворобою Паркінсону;
  • пацієнтам при наявності судом (у тому числі в анамнезі);
  • пацієнтам із тяжкою нирковою або печінковою недостатністю;
  • пацієнтам, які зловживають лікарськими засобами або пацієнтам з лікарською залежністю; - пацієнтам при станах, що сприяють розвитку тахікардії типу «пірует» (брадикардія, порушення електролітного балансу, що супроводжує прийом лікарських засобів, котрі подовжують інтервал QT); - пацієнтам при пухлинах мозку;
  • пацієнтам із кишковою непрохідністю;
  • пацієнтам у випадках гострого передозування ліками;
  • пацієнтам при синдромі Рейє (тому що протиблювотний ефект рисперидону можуть маскувати симптоми цих станів).

У літніх пацієнтів (старше 67 років) зі слабоумством при лікуванні атипічними антипсихотичними засобами, включаючи рисперидон, спостерігалися більш високі показники смертності в порівнянні із плацебо. Зазначено, що ризик збільшується в 1,6 - 1,7 раза При шизофренії на початку лікування рисперидоном рекомендується поступово скасувати попередню терапію, якщо це клінічно виправдано. При цьому, якщо пацієнти переводяться з терапії депо формами антипсихотичних препаратів, то терапію рисперидоном рекомендовано починати замість наступної запланованої ін’єкції. Періодично слід оцінювати необхідність у продовженні поточної терапії антипаркінсонічними препаратами.

У зв’язку з α-адреноблокуючею дією рисперидону може виникати ортостатична гіпотензія, особливо в період початкового підбору дози. При виникненні артеріальної гіпотензії варто розглянути питання про зниження дози.

У пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи, а також при зневоднюванні, гіповолемії або цереброваскулярних порушеннях, дозу варто збільшувати поступово.

Є повідомлення про те, що виникнення екстрапірамідних симптомів є фактором ризику для розвитку пізньої дискінезії. Риспаксол® рідше викликає появу екстрапірамідних симптомів, ніж класичні нейролептики. Якщо виникають ознаки і симптоми пізньої дискінезії, варто розглянути питання про скасування всіх антипсихотичних препаратів.

У випадку розвитку злоякісного нейролептичного синдрому, що характеризується гіпертермією, м’язовою ригідністю, нестабільністю вегетативних функцій, порушеннями свідомості і підвищенням рівня креатинфосфокінази (КФК), необхідно відмінити всі антипсихотичні препарати, включаючи рисперидон.

При відміні карбамазепіну й інших індукторів печінкових ферментів доза рисперидону повинна бути знижена.

Пацієнтам у період лікування рисперидоном варто рекомендувати утриматися від переїдання у зв’язку з можливістю збільшення маси тіла.

У поодиноких випадках при застосуванні рисперидону спостерігається гіперглікемія або загострення наявного цукрового діабету. Пацієнти із цукровим діабетом або ризиком розвитку цукрового діабету повинні перебувати під відповідним клінічним спостереженням, у тому числі проходити тест на глюкозу.

Використання в педіатрії. Дані про безпеку й ефективність застосування рисперидону у підлітків молодше 15 років і дітей відсутні, тому призначення препарату даній категорії пацієнтів не рекомендується. Тривалий прийом рисперидону у підлітків повинний проводитися під постійним контролем лікаря.

При призначенні препарату хворим із підвищеною чутливістю до лактози варто враховувати вміст лактози (72,5 мг у кожній таблетці, вкритою оболонкою, що містить 1 мг рисперидону; 145 мг у кожній таблетці, вкритою оболонкою, що містить 2 мг рисперидону; 290 мг у кожній таблетці, вкритою оболонкою, що містить 4 мг рисперидону).

Застосування рисперидону в період вагітності і лактації. Безпека застосування рисперидону у період вагітності не вивчена. Тому застосування препарату можливе у випадку, якщо очікувана користь терапії для матері перевершує потенційний ризик для плода.

Рисперидон і 9-гідроксирисперидон виділяється із молоком матері. При необхідності застосування рисперидону в період годування груддю, слід припинити годувати дитину грудним молоком.

Застосування рисперидону при керуванні транспортом і роботі з технікою. Риспаксол® впливає на швидкість реакцій, яка необхідна при активній діяльності. Тому не слід керувати автомобілем або обслуговувати механізми, доки не виявлена індивідуальна переносимість препарату.

Упаковка

По 10 таблеток, вкритих оболонкою у блістері; по 2 або 6 блістерів у картонній пачці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

Зберігати в захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С. Зберігати в оригінальній упаковці. Зберігати в недоступному для дітей місці!

Термін придатності – 2 роки.


Отзывы