Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Рифапекс

Міжнародна назва: Rifapentin
Виробник: Люпін Лімітед.
АТ Код: АТС J04A B05
Клінико-фармакологічна група: Протитуберкульозні засоби.
Форма випуску: Таблетки, вкриті оболонкою

Склад

діючі речовини: rifapentin;

1 таблетка містить рифапентину 150 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят (тип А), крохмаль прежелатинізований, натрію аскорбат, натрію лаурилсульфат, динатрію едетат, гідроксипропілцелюлоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, кальцію стеарат, гіпромелоза, поліетиленгліколь 4000, титану діоксид (Е 171), тальк, заліза оксид червоний

(E 172), емульсія симетикону.

Показання

Легенева форма туберкульозу (у комбінації принаймні з одним із протитуберкульозних препаратів, до якого чутливий збудник).

Протипоказання

Гіперчутливість до рифапентину, інших похідних рифампіцину або до інших компонентів препарату. Тяжка печінкова і ниркова недостатність; порфірія.

Дозування

Препарат призначають внутрішньо дорослим та дітям віком від 12 років. Препарат застосовують обов’язково з іншими протитуберкульозними засобами. Потрібно чітко дотримуватись режиму дозування Рифапексу та інших препаратів у складі комбінованої терапії.

Схема лікування легеневої форми туберкульозу в інтенсивній фазі: дорослим та дітям віком від 12 років рифапентин призначають по 4 таблетки (600 мг) двічі на тиждень, з інтервалом між прийомами не менше 72 годин (3 доби), протягом 2 місяців.

Схема лікування у разі продовження: призначають 1 раз на тиждень по 4 таблетки (600 мг) протягом 4 місяців у комбінації з іншими препаратами у відповідному режимі з урахуванням чутливості мікроорганізмів.

Якщо у пацієнта після обох фаз лікування у мазку мокротиння або у культурі виявляються мікобактерії або присутні резистентні організми чи пацієнт ВІЛ-позитивний, треба переглянути схему лікування.

Пацієнтам, схильним до нудоти, блювання або дискомфорту з боку шлунково-кишкового тракту, слід застосовувати препарат одночасно з їжею.

Побічні дії

Наступні реакції відмічались при застосуванні рифапентину в складі комбінованої терапії.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: піурія, протеїнурія, гематурія, інфекції сечовивідних шляхів, епізоди нетримання сечі, утворення конкрементів у сечі, дизурія, цистит, захворювання уретри, пієлонефрит, гематоліз, гемоглобінурія, інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність.

Метаболічні розлади: гіперурикемія, гіперкаліємія, гіпоглікемія, гіперглікемія, підвищення вмісту небілкового азоту, підвищення вмісту ЛДГ, гіперфосфатемія, зменшення/збільшення маси тіла, підвищення вмісту залишкового азоту сечовини, цукровий діабет, підвищення активності лужної фосфатази, гіпофосфатемія, гіперкальціємія, гіповолемія, порфірія.

З боку системи крові та лімфатичної системи: анемія, включаючи гемолітичну анемію, лімфопенія, нейтропенія, лейкопенія, лейкоцитоз, нейтрофілія, тромбоцитоз, тромбоцитопенія, поліцитемія, лімфаденопатія, лімфоцитоз, гематома, пурпура, тромбоз.

Загальні розлади: біль у спині, біль у всьому тілі, біль у грудях, травматизм, біль у животі, гарячка, слабкість, схильність до набряків, периферичні набряки, набряки ніг, обличчя, астенія, абсцеси.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: шкірні висипання, підвищене потовиділення, свербіж, акне, шкірні захворювання, макуло-папульозні висипання, екзема, виразкове ураження шкіри, кропив’янка, сухість шкіри, фурункульоз, порушення пігментації шкіри, грибковий дерматит, захворювання нігтів, еритематозні висипання, алопеція.

З боку дихальної системи та органів середостіння: кровохаркання, кашель, інфекції верхніх дихальних шляхів, бронхіт, фарингіт, носова кровотеча, задишка, плеврит, шумне дихання, пневмоторакс, пневмонія, риніт, задишка, плевральний випіт, пневмоніт, синусит, збільшення кількості харкотиння, легеневий фіброз, застій у верхніх дихальних шляхах, астма, бронхоспазм, набряк гортані, ларингіт, дихальні розлади.

З боку травного тракту: анорексія, диспепсія, печія, біль в епігастрії, метеоризм, блювання, нудота, запор, сухість у роті, діарея, геморой, гастроентерит, гастрит, езофагіт, хейліт, виразки у роті і на язику, погіршення стану зубів, панкреатит, проктит, збільшення об’єму слинних залоз, тенезми, неспецифічні шлунково-кишкові порушення, дисбактеріоз, діарея, обумовлена Clostridium difficile, псевдомембранозний коліт.

Гепатобіліарні розлади: підвищення активності АЛТ і АСТ, гепатотоксичність, гепатомегалія, гіпербілірубінемія, жовтяниця.

Інфекції: грип, туберкульозна інфекція, інші інфекції, оперізувальний лишай, інфікування паразитами і найпростішими.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, тремор, безсоння, сонливість, неспецифічні судоми, дисфонія, гіпестезія, кривошия, гіпорефлексія, менінгіт, ступор, мігрень, тривога, сплутаність свідомості, агресивність, ажитація, втомлюваність, атаксія, порушення ходи, погіршення концентрації уваги, зниження сенсорної чутливості.

З боку опорно-рухової системи: артралгія, артрит, артроз, подагра, міалгія, міозит, перелом кісток, м’язова слабкість, спазми м’язів, біль у кінцівках.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, відчуття серцебиття, перикардит, тромбофлебіт глибоких вен, артеріальна гіпертензія, синкопе, ортостатична гіпотензія, судинні порушення, вазодилатація.

З боку репродуктивної системи: порушення еректильної функції, вагініт, кровотеча з піхви, порушення менструального циклу, лейкорея, мастит грудної залози у чоловіків, захворювання простати.

З боку органів чуття: кон’юнктивіт, неспецифічні порушення слуху, середній отит, біль у вухах, зовнішній отит, перфорація барабанної перетинки, біль в очах, порушення з боку очей, втрата смакових відчуттів.

Злоякісні новоутворення: легенева карцинома, неспецифічна неоплазма, карцинома, ліпома.

Інші: зміна кольору рідких середовищ організму.

Передозування

При передозуванні можливі нудота, блювання, жовтяниця, підвищення рівня печінкових ферментів, гепатотоксичні реакції, запаморочення, порушення координації рухів, сплутаність свідомості, м’язова слабкість, гарячка, порушення дихання, зниження артеріального тиску, порушення зору, зміна рівня глюкози, свербіж або посилення проявів побічних реакцій.

Лікування.

Оскільки рифапентин виводиться нирками лише незначною мірою (до 17 %) застосування форсованого діурезу і гемодіалізу неефективне. Лікування симптоматичне. Специфічного антидоту не існує.

Лікарська взаємодія

Для подолання розвитку резистентності до рифапентину при лікуванні туберкульозу препарат призначають у комбінації з іншими протитуберкульозними засобами (ізоніазид, піразинамід, етамбутол, стрептоміцин).

Рифапентин – індуктор ізоферментів цитохрому P450, тому при одночасному застосуванні з препаратами, що метаболізуються цією ферментною системою, такими як інгібітори протеаз, інгібітори зворотної транскриптази, може викликати значне зменшення концентрації цих препаратів у плазмі крові та втрати їх терапевтичної дії.

Рифапентин здатний зменшувати ефективність гормональних контрацептивів (у період лікування пацієнти повинні застосовувати надійні засоби негормональної контрацепції).

Рифапентин є індуктором ізоферментів CYP3A4 і CYP2C8/9, тому при одночасному прийомі з лікарськими засобами, що метаболізуються цими ферментами, можливе посилення їх метаболізму. Індукція ізоферментів, обумовлена дією рифапентину, спостерігається протягом 4 діб після застосування першої дози і повертається до вихідного рівня через 14 днів після відміни рифапентину. Крім того, ступінь індукції ферментів рифапентину залежить від дози і частоти застосування: менш виражена активність спостерігається при пероральній дозі 600 мг з інтервалом 72 години, порівняно зі щоденним прийомом. При одночасному застосуванні з рифапентином може виникнути необхідність корекції дози наступних лікарських засобів, що метаболізуються за допомогою ізоферментів CYP3A4 та CYP2C8/9: дизопірамід, мекселетин, хінідин, токаїнід, хлорамфенікол, кларитроміцин, дапсон, доксициклін, фторхінолони (такі як ципрофлоксацин), варфарин, фенітоїн, хінін, флуконазол, ітраконазол, кетоконазол, галоперидол, фенобарбітал, діазепам, пропранолол, дилтіазем, ніфедипін, верапаміл, дигоксин, преднізон, клофібрат, гіпоглікемічні засоби, похідні сульфонілсечовини, етинілестрадіол, левоноргестрел, циклоспорин, такролімус, теофілін, метадон, силденафіл, левотироксин, амітриптилін, нортриптилін.

Фермент естераза безпосередньо здійснює перетворення рифапентину до

25-десацетилрифапентину, що слід враховувати при одночасному застосуванні з іншими лікарськими засобами, що метаболізуються ферментом естеразою. Рифапентин не викликає власного метаболізму. Рифапентин добре зв'язується з альбуміном, може виникати заміщення лікарських взаємодій.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

. Рифапентин – це антибіотик, похідне рифампіцину, що має з ним еквівалентний профіль мікробіологічної активності і є протитуберкульозним засобом першого ряду. Рифапентин чинить бактерицидну дію щодо внутрішньо- і позаклітинних мікобактерій туберкульозу, пригнічує синтез РНК бактерій шляхом утворення комплексу з бета-субодиницею ДНК-залежної РНК-полімерази, що блокує процес транскрипції РНК, не впливаючи при цьому на клітини організму людей. Спектр дії рифампіцину включає: Mycobacterium tuberculosis, Mycobacterium leprae, більшість грампозитивних мікроорганізмів (Staphilococcus spp., у тому числі полірезистентні і метицилінрезистентні, такі як Staphylococcus aureus (MRSA); Streptococcus spp.; Pneumococcus spp; Bacillus anthracis), деякі грамнегативні мікроорганізми (E. coli, Pseudomonas, Proteus і Klebsiella), а також N. meningitides, Neisseria gonorrhoae, H. influenzae, Brucella spp., Legionella pneumophila, Salmonella typhi, Chlamydia trachomatis.

Фармакокінетика

Рифапентин легко абсорбується зі шлунково-кишкового тракту. Одночасний прийом з їжею підвищує показники площі під фармакокінетичною кривою (AUC) і максимальної концентрації (Cmax) порівняно з цими ж показниками, зареєстрованими натщесерце на 43 % і 44 % відповідно. Cmax в плазмі досягається через 5-6 годин після внутрішнього застосування рифапентину в дозі 600 мг. Легко розподіляється по всіх тканинах і рідинах організму, метаболізується в печінці з утворенням активного метаболіту 25-дезацетилрифапентину. Зв’язок з білками плазми рифапентину і його метаболіту 25-дезацетилрифапентину становить 97,7 % і 93,2 % відповідно. Об’єм розподілу становить приблизно 70,2 ± 9,1л. Період напіввиведення становить від 14 до 17 годин, рифапентин виводиться з фекаліями (до 70 %) і з сечею (до 17 %).

Фізико-хімічні властивості

круглі таблетки вкриті оболонкою червоного кольору, з лінією розлому з одного боку і гладенькі – з іншого.

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

У разі розвитку побічних реакцій з боку нервової системи, таких як запаморочення, сонливість, порушення зору, слід утриматись від керування автотранспортом та роботи з іншими механізмами.

Особливості застосування

Застосування препарату при туберкульозі у вигляді монотерапії обмежене через здатність мікроорганізмів до резистентності до рифапентину.

Не слід застосовувати в якості щотижневої тривалої терапії в комбінації з ізоніазидом у

ВІЛ-серопозитивних пацієнтів із туберкульозом легень через вищий ступінь неефективності лікування з розвитком рецидиву туберкульозу в присутності рифампінрезистентних штамів.

У зв’язку з вищим ризиком рецидиву з обережністю слід застосовувати рифапентин пацієнтам із кавернозним туберкульозом легень і/або наявністю збудника в харкотинні після початкової фази терапії або при наявності двобічного ураження легень.

У ВІЛ-серопозитивних пацієнтів, які отримують терапію рифапентином у тривалій фазі лікування, відмічається вища частота рецидиву туберкульозу. Факторами ризику рецидивів являється наявність, разом з ураженням легень, і позалегеневого туберкульозу, низький рівень CD4-клітин, застосування протигрибкових засобів, похідних азолу, та молодший вік пацієнтів.

Частіший режим дозування повинен застосовуватись у ВІЛ-інфікованих пацієнтів (а саме, базуючись на результатах клінічних досліджень, по закінченні інтенсивної фази не рекомендується переходити на дозування 1 раз на тиждень у таких пацієнтів).

На початку лікування можливе тимчасове підвищення рівня печінкових ферментів або гіпербілірубінемія, які мають минущий характер, проте рифапентин може токсично впливати на печінку, тому кожні 2-4 тижні необхідно проводити контроль рівня печінкових трансаміназ та білірубіну в крові. При необхідності призначення препарату пацієнтам з патологією печінкової функції помірної та середньої тяжкості вони повинні перебувати під постійним наглядом лікаря з обов’язковим моніторингом показників функції печінки. При виникненні ознак гепатоцелюлярних ушкоджень застосування препарату слід негайно відмінити. Під час лікування препаратом заборонено вживати алкогольні напої через можливість посилення токсичного впливу на печінку.

Під час лікування препаратом можливе оранжево-червоне забарвлення сечі, а також мокротиння, слини, сліз, фекалій, спричинене препаратом, що не має клінічного значення. Контактні лінзи або зубні протези можуть постійно забарвлюватись.

При тривалому застосуванні препарату слід також систематично контролювати загальний аналіз крові з визначенням кількості тромбоцитів (не менше 1 разу на місяць), забезпечити спостереження офтальмолога.

Оскільки рифапентин є індуктором цитохромів P450, він може прискорювати метаболізм лікарських засобів, включаючи такі як інгібітори протеаз та інгібітори зворотних транскриптаз, що метаболізуються цими ферментами, може призводити до зниження їх концентрації в крові і втрати їх терапевтичної дії (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

При застосуванні майже всіх антибактеріальних засобів, включаючи рифапентин, повідомлялося про випадки виникнення діареї, пов’язаної з Clostridium difficile, у діапазоні від слабкої діареї до коліту з летальним наслідком. Лікування антибактеріальними засобами змінює нормальну флору товстого кишечнику, що призводить до надмірного росту C difficile.

C. difficile продукують токсини А і В, які сприяють розвитку діареї, пов’язаної з Clostridium difficile.

Штами C. difficile, що продукують гіпертоксин, підвищують рівень захворюваності та смертності, оскільки ці інфекції можуть бути стійкими до антибактеріальної терапії і можуть стати причиною колектомії.

Можливість розвитку діареї, пов’язаної з Clostridium difficile, слід брати до уваги в усіх пацієнтів з діареєю, що виникла після застосування антибіотиків. Необхідно уважно аналізувати анамнез, оскільки повідомлялося, що пов’язана з Clostridium difficile діарея може розвинутися через 2 місяці після прийому антибактеріальних препаратів. При підозрі чи виникненні псевдомембранозного коліту застосування рифапентину слід негайно припинити і призначити симптоматичну терапію.

Рифапентин володіє властивостями індуктора ферментів, включаючи індукцію синтетази дельта-амінолевулінової кислоти. Повідомлялося про ізольовані випадки загострення порфірії.

Використання препарату дітьми

Протипоказаний дітям віком до 12 років.

Використання вагітними або при годуванні груддю

Достатніх і добре контрольованих досліджень у вагітних жінок не проводилося. Не рекомендується призначати препарат у період вагітності або годування груддю за винятком випадків, коли очікуваний позитивний ефект для матері перевищує можливий ризик від застосування препарату для плода чи немовляти.

Дані щодо проникнення препарату у грудне молоко відсутні. При необхідності застосування препарату в період лактації, слід припинити годування груддю.

Упаковка

По 8 таблеток у стрипі, по 4 стрипи в картонній упаковці.

По 500 або по 1000 таблеток у пластикових банках.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

2 роки.

Зберігати в сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.


Отзывы