Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Рифамбутин

Міжнародна назва: Rifabutin
Виробник: ТОВ «ЛЮМ’ЄР ФАРМА».

Показання

Лікування інфекцій, спричинених мікобактеріями М. tuberculosis, M. avium intracellulare complex (MAC). Рифабутин також рекомендується для профілактики МАС-інфекцій у пацієнтів, які страждають на імунодепресію (кількість СD4-лімфоцитів не перевищує 200/мкл).

Протипоказання

Гіперчутливість до рифабутину або до інших рифаміцинів в анамнезі. Вагітність, період годування груддю, дитячий вік.

Дозування

Рифабутин призначають дорослим. Застосовують перорально 1 раз на добу, незалежно від вживання їжі.

Рифабутин у вигляді монотерапії для профілактики МАС-інфекцій у пацієнтів з імунодепресією призначають по 300 мг (2 капсули) на добу. Рифабутин у комбінації з іншими препаратами призначають:

  • при нетуберкульозній мікобактеріальній інфекції - по 450 - 600 мг (3 - 4 капсули) на добу протягом 6 місяців з моменту отримання негативного посіву;
  • при лікуванні МА-комплексу, коли рифабутин призначається в комбінації з кларитроміцином, доза рифабутину може бути зменшена до 300 мг 1 раз на добу після першого місяця лікування;
  • при легеневому туберкульозі: 150 мг (одна капсула) протягом 6 - 9 місяців чи протягом 6 місяців з моменту отримання негативного посіву. Доза може бути збільшена до 300–450 мг (2 – 3 капсули) 1 раз на добу для пацієнтів, які раніше отримували протитуберкульозні препарати.

Для людей літнього віку змінювати дози препарату не потрібно.

Побічні дії

З огляду на той факт, що рифабутин у дослідженнях нерідко призначають в складі комбінованої терапії, часто неможливо встановити причинно-наслідковий зв'язок у виникненні побічних ефектів. Побічніефекти, про які згадується найчастіше, і які розташовані за частотою в порядку зменшення, наступні:

  • з боку травної системи: нудота, блювання, підвищення активності печінкових ферментів, жовтяниця;
  • з боку кровотворної системи: лейкопенія, тромбоцитопенія та анемія;
  • з боку опорно-рухової системи: артралгія, міалгія.

Також можуть відмічатися пропасниця, висипання, у поодиноких випадках - інші реакції гіперчутливості (еозинофілія, бронхоспазм, шок).

Крім того, при призначенні рифабутину відмічався оборотний увеїт, ступінь тяжкості якого варіювала від легкої до значної. Ризик виникнення цього побічного ефекту знижується, якщо Рифабутин застосовують як монотерапію в дозі 300 мг для профілактики МАС-інфекцій, і підвищується, якщо рифабутин застосовують у комбінації з кларитроміцином і у вищих дозах. Можлива роль флуконазолу (та аналогічних сполук) у підвищенні ризику розвитку увеїту не встановлена. Увеїт не відзначався у пацієнтів, які одержували Рифабутин (у добових дозах 150 - 600 мг) для лікування легеневого туберкульозу в поєднанні з іншими препаратами.

У деяких ВІЛ-позитивних дітей, які отримували рифабутин як компонент медикаментозної профілактики МА-комплексу, під час огляду офтальмологом спостерігалися відкладення на рогівці ока. Ці відкладення були дрібні, майже прозорі, асимптоматичні і не порушували зір.

Передозування

Застосування препарату у добовій дозі понад 1000 мг протягом тривалого періоду часу може призвести до розвитку увеїту. Можуть виникати реакції гіперчутливості (еозинофілія, бронхоспазм, шок). Дози, вищі за 1000 мг/добу, що застосовуються протягом тривалого часу, можуть призвести до розвитку увеїту.

Лікування: промивання шлунка, призначення діуретиків швидкої дії. Показано проведення симптоматичного лікування.

При розвитку увеїту пацієнту необхідно проконсультуватися в офтальмолога і за необхідності тимчасово припинити терапію рифабутином.

Лікарська взаємодія

Рифабутин індукує активність ферментів сімейства цитохрому Р450ЗА, тому може впливати на фармакокінетику лікарських засобів, що метаболізуються цими ферментами. При одночасному призначенні з Рифабутином може виникнути необхідність у збільшенні дози таких лікарських засобів. З тієї ж самої причини при лікуванні препаратом пероральні контрацептиви можуть виявитися неефективними, тому пацієнткам краще використовувати інші засоби контрацепції. Рифабутин, призначений одночасно із зидовудином, знижує рівень останнього в плазмі крові, але це зниження не має суттєвого клінічного значення.

Рифабутин не впливає на фармакокінетику диданозину (DDI) та ізоніазиду (проте щодо ізоніазиду див. розділ «Побічні реакції»). З огляду на вищезазначене, малоймовірним є виникнення значних взаємодій з етамбутолом, теофіліном, сульфонамідами, піразинамідом і зальцитабіном (DDС). Флуконазол може підвищувати рівень Рифабутину в плазмі крові. При призначенні його з кларитроміцином також може відзначатися підвищення рівня Рифабутину в плазмі крові.'

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Рифабутин є напівсинтетичним антибіотиком широкого спектра дії, що належить до групи ансаміцинів. Препарат має високу активність щодо кислотостійких бактерій, включаючи атипові та полірезистентні мікроорганізми. Рифабутин іп vitrо виявляє високу активність щодо лабораторних штамів і клінічно виділених культур М. tuberculosis. Від 30 % до 50 % штамів М. tuberculosis, резистентних до рифампіцину, чутливі до рифабутину (тобто існує неповна перехресна резистентність між цими антибіотиками). Активність рифабутину іп vivо при інфікуванні М. tuberculosis була в 10 разів вищою за активність рифампіцину, що відповідає даним, отриманим іп vitrо. Встановлено, що рифабутин активний щодо нетуберкульозних (атипових) бактерій, включаючи M. Avium intracellulare complex (MAC). При інфекціях, спричинених МАС або іншими атиповими мікобактеріями (такими, як М. xenori), рифабутин ефективний для лікування як локалізованих, так і дисемінованих форм захворювання у пацієнтів з імунодефіцитом. Рифабутин виявляв ефективність як при вперше діагностованому туберкульозі легенів, так і при полірезистентному хронічному туберкульозі, спричиненому рифампіцинрезистентними штамами М. tuberculosis.

Фармакокінетика

Рифабутин швидко абсорбується у шлунково-кишковому тракті. Максимальна концентрація препарату в плазмі (С m ах ) досягається приблизно через 2 - 4 години після прийому внутрішньо. Рівень препарату в плазмі крові підтримується вище мінімальної інгібуючої концентрації (МІК) для М. tuberculosis до 30 годин з моменту прийому. При одноразовому прийомі 300 мг, 450 мг і 600 мг препарату фармакокінетика рифабутину носить лінійний характер, при цьому С m ах визначається в діапазоні 0,4 - 0,7 мкг/мл. Рифабутин широко розподіляється в тканинах і органах організму людини, за винятком головного мозку. Зокрема, концентрація рифабутину в легеневій тканині через 24 години після прийому у 5 - 10 разів перевищувала концентрацію препарату в плазмі крові. Спроможність рифабутину проникати всередину клітин дуже висока, на що вказують співвідношення внутрішньоклітинної та позаклітинної концентрацій, які дорівнюють 9 : 1 для нейтрофілів і 15 : 1 - для моноцитів. Висока внутрішньоклітинна концентрація відіграє, мабуть, ключову роль у забезпеченні високої активності препарату проти таких внутрішньоклітинних патогенних мікроорганізмів, якими є мікобактерії. З організму людини рифабутин та його метаболіти виводяться переважно із сечею. Період напіввиведення становить приблизно 35 - 40 годин.

Фізико-хімічні властивості

тверді желатинові капсули розміром «0» з корпусом та кришечкою червоно-коричневого кольору, вміст капсули - порошок або пресована маса червоно-фіолетового кольору.

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

Повідомлень щодо впливу на здатність керувати автомобілем і роботу з механізмами немає.

Особливості застосування

Рифабутин може забарвлювати сечу, шкіру і виділення в червонувато-оранжевий колір.

Пацієнтам, які приймають рифабутин, не слід носити контактні лінзи (лінзи, особливо м’які, можуть забарвлюватися).

Рифабутин слід з обережністю застосовувати при лікуванні хворих з тяжкою нирковою недостатністю. Незначні та помірні порушення функції нирок не потребують корекції дози. Тяжкі порушення функції нирок (якщо кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв) потребують зниження дози на 50 %.

При незначних порушеннях функції печінки дозу препарату можна не змінювати. При тяжкій печінковій недостатності препарат застосовують з обережністю та зменшують дозу.

Під час лікування рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів, тромбоцитів і активність печінкових ферментів.

При призначенні Рифабутину одночасно з кларитроміцином добова доза Рифабутину повинна бути зменшена до 300 мг у зв’язку зі зростанням концентрації Рифабутину в плазмі . Через можливість розвитку увеїту пацієнти повинні перебувати під особливим спостереженням, коли Рифабутин призначається одночасно з кларитроміцином (та іншими макролідами) або флуконазолом (та аналогічними сполуками). При розвитку увеїту пацієнт повинен бути проконсультований офтальмологом, і, за необхідності, терапія Рифабутином має бути тимчасово припинена .

Відповідно до узвичаєних принципів лікування мікобактеріальних інфекцій Рифабутин завжди повинен призначатися у комбінації з іншими антимікобактеріальними препаратами, що не належать до групи рифаміцину.

Мальабсорбція. Зменшення кислотності середовища шлунка, що спричинено прогресуванням ВІЛ-інфекції, може спричиняти мальабсорбцію деяких препаратів, які застосовуються для лікування ВІЛ-позитивних пацієнтів (наприклад, рифампіцин, ізоніазид). Вивчення рівня сироваткової концентрації медикаментів у хворих на СНІД з різною тяжкістю цього захворювання (на основі кількості CD4-лімфоцитів) показало, що всмоктування Рифабутину не зменшується при прогресуванні ВІЛ-інфекції.

Використання препарату дітьми

Рифабутин протипоказано застосовувати для лікування дітей у зв'язку з недостатнім клінічним досвідом.

Використання вагітними або при годуванні груддю

Рифабутин протипоказано призначати вагітним і жінкам, які годують груддю.

Упаковка

По 500 капсул у пластикових банках.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

3 роки з дати виготовлення «in bulk».

Зберігати в сухому, захищеному від світла, недоступному для дітей місці, при температурі не вище 25 ºС.


Комментарии: