Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Рифабутин

Міжнародна назва: Rifabutin
Виробник: ТОВ «Фарма Лайф», Україна.
АТ Код: АТС J04A B04
Клінико-фармакологічна група: Протитуберкульозні засоби. Антибіотики.
Форма випуску: Капсули

Склад

діюча речовина: rifabutin;

склад: 1 капсула містить рифабутину 150 мг;

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, натрію лаурилсульфат, магнію стеарат.

Показання

  • Лікування інфекцій, спричинених мікобактеріями М. Tuberculosis, M. Avium complex та іншими атиповими бактеріями, чутливими до препарату.
  • Профілактика МАС-інфекцій у хворих із діагностованим пригніченням імунітету (кількість CD4-лімфоцитів не перевищує 75/мкл).
  • Для лікування локалізованих і дисемінованих форм при інфекціях, спричинених М. avium complex або іншими атиповими мікобактеріями (такими, як М. Хеnорі) у хворих з імунодефіцитом (СНІД).

Протипоказання

Підвищена чутливість до рифабутину або інших рифампіцинів в анамнезі, вагітність і період годування груддю, дитячий вік до 18 років.

Дозування

Препарат призначають перорально один раз на добу, незалежно від прийому їжі.

Дорослі:

Монотерапія. Профілактика МАС-інфекції у пацієнтів з пригніченим імунітетом: 300 мг (2 капсули) 1 раз на добу.

У комбінації з іншими препаратами:

при нетуберкульозній мікобактеріальній інфекції: 450-600 мг (3-4 капсули) 1 раз на добу протягом 6 місяців з моменту отримання негативного посіву;

при лікуванні МА-комплексу рифабутин призначають у комбінації з кларитроміцином. Доза рифабутину може бути зменшена до 300 мг 1 раз на добу після першого місяця лікування; при легеневому туберкульозі: 150 мг (одна капсула) протягом 6-9 місяців чи протягом 6 місяців з моменту отримання негативного посіву. Доза може бути збільшена до 300-450 мг (2-3 капсули) 1 раз на добу для пацієнтів, які раніше отримували протитуберкульозні препарати.

Особи літнього віку.

Доза для людей літнього віку не потребує коррекції.

Побічні дії

З огляду на той факт, що рифабутин призначають у складі терапії, часто неможливо установити причинно-наслідковий зв’язок у виникненні побічних ефектів. Необхідність припинення лікування виникала лише у поодиноких випадках.

Алергічні реакції: шкірні висипання, свербіж, гарячка, еозинофілія, анафілактичний шок, бронхоспазм.

Травний тракт: діарея, нудота, блювання, жовтяниця.

Система кровотворення: зміна складу периферичної крові (анемія, лейкопенія, тробоцитопенія).

Опорно рухова система: артралгія, міалгія.

Лабораторні показники: підвищення активності печінкових трансаміназ, гіпербілірубінемія.

Крім того, при застосуванні рифабутину відзначався оборотний увеїт різного ступеня тяжкості. Ризик виникнення цього побічного ефекту знижується, якщо рифабутин застосовують як монотерапію у дозі 300 мг для профілактики МАС-інфекцій, і підвищується, якщо рифабутин застосовують у комбінації з кларитроміцином і/ або у більш високих дозах. Вплив флуконазолу (та аналогічних сполук) у підвищені ризику розвитку увеїту не встановлено.

У деяких ВІЛ-позитивних хворих, які застосовували рифабутин для медикаментозної профілактики МА-комплексу, можуть спостерігатися відкладення на рогівці ока. Ці відкладення дрібні, майже прозорі, асимптоматичні і не порушують зір.

Передозування

Симптоми: увеїт (при застосуванні препарату у добовій дозі понад 1000 мг протягом тривалого часу), прояви гіперчутливості (еозинофілія, бронхоспазм, шок).

Лікування: симптоматичне – протишокова терапія, промивання шлунка, призначення діуретиків швидкої дії. Специфічного антидоту немає.

Лікарська взаємодія

Препарат індукує ферменти сімейства цитохрому Р-450 ІІІА і тим самим може впливати на фармакокінетику лікарських засобів, що метаболізуються цими ферментами. Тому при одночасному застосуванні з рифабутином може виникнути необхідність у збільшенні дози таких лікарських засобів. Фармакокінетичні дослідження показали, що одночасне призначення препаратів, що пригнічують діяльність цитохрому Р-450 ІІІА, може спричинити збільшення рівня циркулюючого рифабутину. В таблиці 1 наведено інформацію про взаємодію рифабутину з деякими препаратами. Хоча рифабутин та рифампіцин мають подібну структуру, їх

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

. Механізм дії Рифабутину полягає у пригніченні ДНК-залежної РНК-полімерази у чутливих штамах прокаріотичних організмів (Escherichia coli та Bacillus subtilis), але не діє на клітини ссавців. Препарат пригнічує включення тимідину в ДНК рифампіцин-резистентних M. Tuberculosis. Це свідчить про те, що препарат пригнічує також і синтез ДНК, чим можна пояснити його активність проти рифампіцин-резистентних організмів. Рифабутин in vitro виявляв високу активність відносно лабораторних штамів і клінічно виділених культур M.tuberculosis. Дослідження in vitro показали, що значна частина штамів M.tuberculosis, що мають резистентність до рифампіцину, є чутливими до рифабутину. Це вказує на неповну перехресну резистентність між двома цими антибіотиками. Активність рифабутину in vivo в разі експериментальної інфекції M.tuberculosis була в 10 разів вища за активність рифампіцину. Рифабутин активний також відносно нетуберкульозних (атипових) бактерій, включаючи M. Avium-intracellulare (MAC) як in vitro, так і in vivo у мишей з індукованим імунодефіцитом. Спектр рифабутину включає грампозитивні і грамнегативні бактерії.

Фармакокінетика

. При застосуванні всередину рифабутин швидко абсорбується, максимальна концентрація препарату в плазмі (С max ) досягається приблизно через 2-4 години. Рівень препарату у плазмі підтримується вище мінімальної інгібуючої концентрації (МІК) для M.tuberculosis протягом 30 годин від моменту прийому. При одноразовому прийомі 300, 450 і 600 мг препарату фармакокінетика рифабутину мала лінійний характер, при цьому С max визначається в діапазоні 0,4-0,7 мкг/мл. Рифабутин добре розподіляється у різних органах, рідинах і тканинах організму, за винятком мозку. Зокрема, концентрація рифабутину в легеневій тканині, жовчному міхурі та стінці кишки людини через 24 години після прийому у 5 – 10 разів перевищувала концентрацію препарату у плазмі крові. Здатність рифабутину проникати всередину клітин дуже висока, на що вказує співвідношення внутрішньоклітинної до позаклітинної концентрації, що дорівнює у людини 9 (для нейтрофілів) і 15 (для моноцитів). Висока внутрішньоклітинна концентрація відіграє, очевидно, ключову роль у забезпеченні високої ефективності рифабутину проти внутрішньоклітинних патогенів, таких як мікобактерії. Рифабутин та його метаболіти виводяться в основному з сечею. Період напіввиведення рифабутину у людини становить приблизно 35-40 годин.

Фізико-хімічні властивості

Взаємодія рифабутину з деякими медикаментами:

Зидовудин, диданозин, індинавір, саквінавір, флуконазол, дапсон, сульфаметоксазол-триметоприм, азитроміцин, етамбутол, ізоніазид, піразинамід, метадон, такролім, теофілін – взаємодія не має істотного клінічного значення.

Делавірдин. Рифабутин не рекомендований для лікуванняу пацієнтів, яким призначено делавірдину мезилат по 400 мг кожні 8 годин.

Ритонавір. У присутності ритонавіру збільшується ризик виникнення побічних ефектів, у тому числі увеїту. Якщо існує необхідність призначення інгібіторів протеаз одночасно з Мікобутином, слід вибрати інший препарат, а не ритонавір.

Ітраконазол. Потенційна загроза розвитку увеїту.

Кларитроміцин. Дозу рифабутину необхідно зменшити.

Пероральні контрацептиви. Бажано призначати інші методи контрацепції.

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

Не впливає.

Особливості застосування

Рифабутин може забарвлювати сечу, шкіру і виділення (мокротиння) в червонувато-оранжевий колір. Пацієнтам, які приймають препарат, не слід носити контактні лінзи (лінзи, особливо м’які, можуть забарвлюватися). У разі незначних порушень функції печінки і нирок дозу можна не змінювати. Застосовувати з обережністю у випадку тяжкої печінкової недостатності. Незначні і помірні порушення функції нирок не потребують корекції дози. Тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв.) потребують зниження дози на 50 %.

Під час лікування рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів, тромбоцитів і активність печінкових ферментів.

При застосуванні рифабутину в комплексному лікуванні разом з кларитроміцином добову дозу препарату необхідно зменшити до 300 мг у зв’язку з підвищенням концентрації препарату в плазмі. Також при такому комплексному застосуванні (у тому числі іншими макролідами) чи/або флюконазолом (чи аналогічними сполуками) ризик виникнення увеїту знижується, якщо препарат застосовується у якості монотерапії в дозі 300 мг для профілактики МАС-інфекції і підвищується при комбінованому застосуванні з кларитроміцином і при підвищенні дози. Можлива роль флюконазолу (та аналогічних сполук) у підвищенні ризику розвитку увеїту не встановлена. Увеїт не відзначався у пацієнтів, які отримували препарат у дозі 150 – 600 мг/добу для лікування легеневого туберкульозу в поєднанні з іншими препаратами. Але, враховуючи можливість виникнення увеїту, пацієнти, яким призначено рифабутин у поєднанні з кларитроміцином, флюконазолом та /або аналогічними сполуками, повинні перебувати під постійним наглядом лікаря. У випадку підозри на увеїт пацієнт повинен пройти обстеження у офтальмолога. За необхідності застосування рифабутину тимчасово припиняють або проводять заміну препарату.

Мальабсорбція. Зменшення кислотності середовища шлунка, спричинене прогресуванням ВІЛ-інфекції, може змінювати всмоктування інших лікарських засобів, що застосовуються для лікування ВІЛ-позитивних пацієнтів (наприклад, рифампіцин, ізоніазид), але не впливає на ступінь всмоктування рифабутину.

Враховуючи, що при застосуванні всіх антибактеріальних засобів може спостерігатися діарея різного ступеня тяжкості (від помірного до тяжкого фатального коліту), асоційована з Clostridium difficile (СДАД), можна передбачити її виникнення і при застосуванні рифабутину. Оскільки застосування антибактеріальній препаратів приводить до зміни нормальної мікрофлори ободової кишки, що призводить до надмірного розмоноження C. difficile, підвищення концентрацції продукованих токсинів А и В, що, в свою чергу, є причиною СДАД. Стійкі (рефрактерні) до антимікробної терапії гіпертоксичні штами C. difficile спричиняють посилення тяжкості стану пацієнтів, підвищення смертності або застосування екстренних заходів (проведення колектомії). Тому, у випадку виникнення діареї при затосуванні рифабутину, необхідно розглядяти можливість розвитку СДАД. З метою попередження виникнення тяжких ускладень, необхідно проводити постійний контроль за пацієнтами як під час лікування препаратом, так і протягом 2 місяців після завершення терапії.

Використання препарату дітьми

Не застосовують.

Використання вагітними або при годуванні груддю

Не застосовують у період вагітності. При необхідності застосування препарату годування груддю припиняють.

Упаковка

Капсули, по 150 мг; по 10 капсул у блістері, № 30 (10хЗ) у пачці або № 2000 (10х200) у коробці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

3 роки.

Зберігати в сухому місті при температурі від 15 0С до 25 0С.