Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Реланиум

Міжнародна назва: Diazepam
Виробник: Варшавський фармацевтичний завод Польфа АТ
АТ Код: АТХ N05B A01
Клінико-фармакологічна група: Психолептичні препарати. Анксіолітики. Похідні бензодіазепіну.
Форма випуску: Розчин для ін’єкцій

Склад

діюча речовина: діазепам;

1 мл розчину для ін’єкцій містить 5 мг діазепаму;

допоміжні речовини: пропіленгліколь, етанол 96 %, спирт бензиловий, натрію бензоат (E 211), кислота оцтова льодяна, кислота оцтова, вода для ін’єкцій.

Показання

Седація перед такими процедурами, як ендоскопія, лікування зубів, катетеризація серця та кардіоверсія.

Премедикація перед загальною анестезією.

Контроль гострих мʼязових спазмів при правці чи отруєннях.

Контроль судом; епілептичний статус.

Лікування гострих тривожно-фобічних і тривожно-депресивних станів, у тому числі алкогольного делірію.

Протипоказання

  • Підвищена чутливість до бензодіазепінів або до інших компонентів препарату;
  • міастенія (Myasthenia gravis);
  • тяжка дихальна недостатність, пригнічення дихання;
  • виражена хронічна гіперкапнія;
  • синдром нічного апное;
  • тяжка печінкова недостатність;
  • тяжка ниркова недостатність;
  • фобії і навʼязливі стани;
  • хронічні психози;
  • гострий напад глаукоми (у разі відкритокутової форми глаукоми препарат можна застосовувати при одночасному проведенні відповідного лікування);
  • закритокутова глаукома;
  • алкогольна і наркотична залежність (за винятком гострого абстинентного синдрому);
  • гостре отруєння алкоголем та седативними засобами;
  • кома, шок;
  • гостра порфірія.

Не застосовувати новонародженим і недоношеним.

Діазепам не слід застосовувати як монотерапію для лікування пацієнтів з депресією або тривожними станами, пов’язаними з депресією, через можливість розвитку суїцидальної поведінки у таких пацієнтів.

Дозування

Реланіум® можна вводити внутрішньовенно краплинно (1 мл/хвилину) або інфузійно. Діазепам слід набирати в шприц безпосередньо перед введенням.

Седація. 0,1-0,2 мг/кг маси тіла внутрішньовенно. Звичайна доза для дорослих 10-20 мг, але дозу препарату слід визначати індивідуально для кожного пацієнта.

Премедикація при оперативних втручаннях і складних діагностичних процедурах. 0,1-0,2 мг/кг маси тіла. Доза для дорослих – зазвичай від 10 до 20 мг. Дозу препарату слід визначати індивідуально для кожного пацієнта. При цьому показанні лікування діазепамом призводить до зменшення фасцикуляцій і післяопераційних міалгій, повʼязаних із застосуванням суксаметонію.

Правець. Початкова внутрішньовенна доза – від 0,1 до 0,3 мг/кг маси тіла, повторні введення можливі через 1-4 години. Можна також вводити внутрішньовенно краплинно у дозі 3-10 мг/кг маси тіла на добу. Дозу визначають залежно від інтенсивності симптомів, у дуже важких випадках дозу можна збільшувати.

Епілептичний статус. Початкова доза становить 0,15-0,25 мг/кг маси тіла внутрішньовенно, повторні введення за необхідності кожні 30-60 хвилин. Якщо показано, то можна вводити повільно шляхом краплинної інфузії (максимальна добова доза – 3 мг/кг маси тіла).

Гострі тривожно-фобічні і тривожно-депресивні стани або збудження, гострі м’язові спазми, делірій. 10 мг внутрішньовенно або внутрішньомʼязово, повторне введення препарату можливе не раніше ніж через 4 години.

Пацієнти літнього віку і ослаблені хворі. Дози слід зменшувати наполовину. На початку лікування за станом хворих слід здійснювати регулярний контроль у звʼязку з можливістю передозування у результаті кумуляції препарату, щоб своєчасно зменшити дозу або частоту введення.

Діти

Епілептичний статус, судомні стани, спричинені отруєнням і лихоманкою: внутрішньовенно або внутрішньомʼязово 0,2-0,3 мг/кг маси тіла або 1 мг із розрахунку на кожний рік життя.

Правець: дозування як у дорослих.

Премедикація при оперативних втручаннях і складних діагностичних процедурах: внутрішньовенно або внутрішньомʼязово 0,2 мг/кг маси тіла.

При лікуванні препаратом слід застосовувати найменші ефективні дози і застосовувати під ретельним спостереженням лікаря. Дані щодо ефективності та безпеки бензодіазепінів при тривалому лікуванні обмежені.

Для зменшення побічних проявів під час внутрішньовенного введення процедуру слід проводити повільно (зі швидкістю 0,5 мл розчину протягом 30 секунд) до появи сонливості у хворого, птозу і нерозбірливого мовлення, одночасно хворий має адекватно відповідати на питання лікаря.

Препарат слід вводити у вени ділянки ліктьового згину при положенні хворого лежачи на спині протягом всієї маніпуляції. При дотриманні вищезазначених рекомендацій, що стосуються внутрішньовенного введення препарату, ризик виникнення артеріальної гіпотензії або апное значно зменшується.

За винятком невідкладних станів, під час внутрішньовенного введення лікарського засобу завжди має бути присутньою друга особа, має бути доступним обладнання для проведення реанімаційних заходів. Хворим необхідно залишатися під наглядом лікаря не менше 1 години після введення препарату.

Зазвичай препарат Реланіум® не потрібно додатково розбавляти. Винятком є краплинне внутрішньовенне вливання у великому обʼємі 0,9 % розчину натрію хлориду або 5 % розчину глюкози при лікуванні правця і епілептичного статусу. Не слід розбавляти більш ніж 40 мг діазепаму (8 мл препарату) у 500 мл розчину для інфузії.

При внутрішньовенному введенні і краплинній інфузії не слід змішувати препарат з іншими лікарськими засобами з огляду на неможливість гарантувати стабільність препарату.

Внутрішньовенна інʼєкція препарату дає можливість швидше досягти ефекту та точніше підібрати дозування, ніж за допомогою повільної краплинної інфузії. Тому цей спосіб застосування препарату є переважним у лікуванні гострих станів.

Побічні дії

Тривале застосування препарату, навіть у терапевтичних дозах, може призвести до фізичної та психічної залежності. Раптове припинення лікування препаратом після тривалого його застосування призводить до виникнення синдрому відміни.

При внутрішньовенному введенні можливі гикавка, при швидкому внутрішньовенному введенні – подразнення судинної стінки і розвиток тромбофлебіту. З метою зменшення місцевих реакцій препарат слід вводити у крупні вени ділянки ліктьового згину. Необхідно уникати екстравазального потрапляння лікарського засобу.

Внутрішньомʼязове введення може викликати підвищення активності креатинфосфокінази, біль, почервоніння та спорадичну чутливість у місці введення.

Загальні порушення та ураження в місці введення. Втома, загальна слабкість, в’ялість, втрата свідомості, підвищене потовиділення, уповільнене мовлення, мʼязова слабкість, рухова загальмованість, дезорієнтація, порушення акомодації, погіршення настрою, зниження уваги, підвищений ризик падінь і переломів при застосуванні бензодіазепінів був зареєстрований у пацієнтів літнього віку; флебіт, флеботромбоз, мʼязові спазми, реакції у місці введення.

З боку серцево-судинної системи. Артеріальна гіпотензія, пригнічення кровообігу (після швидкого внутрішньовенного введення препарату), порушення серцевого ритму, серцева недостатність, брадикардія, прискорене серцебиття, в окремих випадках – зупинка серця, ортостатичний колапс.

З боку дихальної системи. Апное, зниження частоти дихання, диспное, пригнічення дихальної системи (після швидкого внутрішньовенного введення препарату), дихальна недостатність, біль у грудній клітці.

З боку нервової системи. Неспокій, збудження, ворожість, дезорієнтація, порушення зору (диплопія або нечіткість зору), сонливість, розлади сну, зниження швидкості психічних та рухових реакцій, тремор, антероградна амнезія, атаксія, запаморочення, головний біль, каталепсія, астенія, гіпорефлексія, сплутаність свідомості, вертиго, підвищення або зниження лібідо, зміна смаку.

З боку психіки. Фізична і психічна залежність, зниження емоційних реакцій, депресія, прихована депресія, емоційне оніміння, ейфорія, порушення мовлення (зокрема дизартрія), дратівливість, агресивність, марення, напади люті, нічні кошмари, галюцинації (деякі – сексуального характеру), психози, порушення поведінки, делірій і напади судом, схильність до самогубства. Довготривале застосування препарату (навіть у терапевтичних дозах) може призвести до розвитку фізичної залежності: припинення терапії може спричинити синдром відміни або феномен рикошету. Були повідомлення про зловживання бензодіазепінами .

З боку травного тракту. Нудота, ксеростомія або надмірне слиновиділення, відрижка, гикавка, запор, втрата апетиту, коліки, сухість у роті, блювання, порушення функції печінки, підвищення рівня печінкових ферментів, жовтяниця.

Зміни лабораторних показників. Підвищення активності трансаміназ і лужної фосфатази.

З боку сечовидільної системи. Нетримання або затримка сечі (спастична ішурія).

З боку опорно-рухової системи. Біль у суглобах.

З боку кровотворної системи. Лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, анемія, тромбоцитопенія, порушення морфологічного складу крові, жовтяниця.

У разі появи цих симптомів слід припинити застосування препарату.

Порушення з боку імунної системи. Алергічні реакції, включаючи, гіперемію шкіри, шкірні висипання і свербіж, шкірні реакції, бронхоспазм, ларингоспазм, кропивʼянку, анафілактичні реакції, анафілактичний шок, реакції підвищеної чутливості, у тому числі анафілактичні реакції.

З боку шкіри та підшкірної клітковини. Висипи, алергічний дерматит, кропивʼянка.

З боку обміну речовин. Повідомлялося про порушення обміну речовин, включаючи метаболічний ацидоз, збільшення величини аніонного проміжку та осмотичну гіпертонію, як наслідок токсичної дії пропіленгліколю.

Також препарат містить спирт бензиловий, що може спричинити токсичні та алергічні реакції у немовлят та дітей віком до 3 років.

Передозування

Симптоми. Різка загальмованість, надмірна сонливість, глибокий тривалий сон, ністагм, дизартрія, апное, пригнічення серцево-дихальної системи, парадоксальне збудження, брадикардія, знижена реакція на больові подразнення, порушення координації рухів, дизартрія, виражене зниження артеріального тиску, брадикардія, ригідність або клонічні посмикування кінцівок, тремор, пригнічення рефлексів, арефлексія, короткочасне порушення свідомості, що переходить у кому, можливий летальний наслідок.

Симптоми незначного передозування: сплутаність свідомості, сонливість, летаргія, порушення свідомості, зниженні рефлекси або парадоксальне пригнічення.

Лікування. За необхідності проводять симптоматичну терапію. Слід забезпечити прохідність дихальних шляхів, контролювати частоту серцевих скорочень, артеріальний тиск та температуру тіла та вжити заходів щодо підтримання діяльності дихальної та серцево-судинної систем. У разі необхідності можна контролювати перебіг артеріальної гіпотензії шляхом внутрішньовенного введення адреналіну (епінефрину). Форсований діурез, гемодіаліз, гемоперфузія неефективні. Специфічний антидот флумазеніл (внутрішньовенно) – конкурентний антагоніст бензодіазепінових рецепторів.

Пацієнти, які потребують антидотної терапії, підлягають ретельному моніторингу в стаціонарних умовах. Слід обережно застосовувати флумазеніл хворим на епілепсію, які лікуються препаратами з групи бензодіазепінів. У разі появи психотропного збудження не слід застосовувати барбітурати.

Лікарська взаємодія

Антипсихотичні засоби

Концентрація зотепіну в плазмі крові може підвищуватися. Повідомлялося про тяжку артеріальну гіпотензію, колапс, втрату свідомості, пригнічення дихання, ризик летальної зупинки дихання у декількох пацієнтів, які застосовували бензодіазепіни та клозапін. Також відмічалася підвищена секреція слини. Слід з обережністю розпочинати терапію клозапіном пацієнтам, які застосовують діазепам. Існує підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії, брадикардії та пригнічення дихання при парентеральному застосуванні бензодіазепінів та внутрішньомʼязовому введенні оланзапіну.

Оксибат натрію

Слід уникати одночасного застосування оксибату натрію (гамма-гідроксибутират, GHB) з бензодіазепінами, оскільки бензодіазепіни підвищують вплив цієї речовини.

Антибактеріальні засоби

Метаболізм діазепаму може сповільнювати ізоніазид, меншою мірою – еритроміцин. Вплив діазепаму може бути підвищеним та пролонгованим. Такі сильні печінкові індуктори, як рифампіцин, можуть підвищувати кліренс діазепаму.

Противірусні засоби

Слід уникати одночасного застосування ампренавіру та ритонавіру, оскільки вони здатні знижувати кліренс бензодіазепінів та потенціювати їх ефекти, а також підвищувати ризик надмірного седативного ефекту та пригнічення дихання.

Протигрибкові препарати

Вплив діазепаму може бути підвищений на фоні одночасного застосування азольних фунгіцидів: вориконазолу, кетоконазолу та флуконазолу, – які пригнічують печінкові ізоферменти CYP2C19, CYP2C9 та CYP3A4, та меншою мірою на фоні застосування потужного інгібітору CYP3A4 ітраконазолу.

Антигіпертензивні засоби

Одночасне застосування діазепаму з антигіпертензивними засобами може призвести до посилення гіпотензивного ефекту. Посилення седативного ефекту можливе при сумісному застосуванні з альфа-блокаторами або моксонідином.

Депресанти центральної нервової системи

Одночасне застосування діазепаму з іншими депресантами центральної нервової системи, включаючи інші протисудомні засоби, анксіолітичні засоби/снодійні засоби, седативні антигістамінні препарати, алкоголь, нейролептичні засоби, антидепресанти, знеболювальні засоби та анестетики, може призвести до посилення седативного ефекту або пригнічення діяльності дихальної або серцево-судинної системи.

Протисудомні засоби

Концентрацію фенітоїну в плазмі діазепам може як підвищувати, так і знижувати. Слід спостерігати за станом пацієнтів щодо розвитку токсичної дії фенітоїну. Фенітоїн та карбамазепін можуть знижувати концентрацію діазепаму в плазмі крові. Одночасне застосування барбітуратів може призвести до посилення седативного ефекту або пригнічення дихання. Одночасне застосування натрію вальпроату може підвищувати концентрацію діазепаму в плазмі крові, а також посилювати седативний ефект.

Антидепресанти

Концентрація деяких бензодіазепінів в плазмі крові підвищується після прийому флувоксаміну. Одночасне застосування селективних антагоністів рецепторів серотоніну або трициклічних антидепресантів може знижувати увагу та психомоторну реакцію, а також негативно впливати на здатність виконувати складні завдання (наприклад керування автотранспортом).

Алкоголь

Седативні ефекти діазепаму можуть посилюватися при застосуванні цього засобу одночасно з алкоголем. Це негативно впливає на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботу з іншими механізмами.

Лікарські засоби, що знижують кислотність шлункового соку

Циметидин, омепразол та езомепразол можуть пригнічувати метаболізм діазепаму, що призводить до підвищення концентрації останніх в плазмі крові.

Дисульфірам

Дисульфірам може пригнічувати метаболізм діазепаму, що призводить до підвищення седативного ефекту.

Леводопа

Бензодіазепіни можуть антагонізувати ефект леводопи.

Теофілін

Теофілін може зменшувати ефект бензодіазепінів.

Релаксанти скелетної мускулатури

Одночасне застосування баклофену або тизанідину та діазепаму може призвести до посилення седативного ефекту.

Несумісність

Не слід змішувати з іншими лікарськими засобами в одному шприці або розчинах для інфузій, інакше неможливо гарантувати стабільність препарату.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Реланіум® – транквілізатор бензодіазепінового ряду. Чинить анксіолітичну, седативну, протисудомну, центральну міорелаксуючу дію, підвищує поріг больової чутливості, регулює нейровегетативні реакції. Механізм дії зумовлений взаємодією з бензодіазепіновими рецепторами в лімбічній системі, таламусі, гіпоталамусі та вставних нейронах бічних рогів спинного мозку. Сприяє відкриттю каналів для входу іонів хлору в цитоплазматичні мембрани, спричиняє гіперполяризацію і гальмування міжнейронної передачі у відповідних відділах центральної нервової системи.

Фармакокінетика

Після внутрішньом’язового введення препарат абсорбується неповністю і нерівномірно, максимальна концентрація досягається через 60 хв. Після внутрішньовенного введення у дорослих максимальна концентрація досягається через 15 хв і залежить від дози. Швидко розподіляється у тканинах органів, передусім у головному мозку і печінці, проходить через гематоенцефалічний і плацентарний барʼєри, проникає також у грудне молоко. Біотрансформується в печінці з утворенням активних метаболітів: N-диметилдіазепаму (50 %), темазепаму, оксазепаму. N-диметилдіазепам кумулює в головному мозку, забезпечуючи тривалу і виражену протисудомну дію. Гідроксильовані і диметильовані метаболіти діазепаму з глюкуроновою і жовчними кислотами виводяться в основному нирками. Діазепам належить до транквілізаторів тривалої дії, період напіввиведення при внутрішньовенному введенні становить 32 години, період напіввиведення N-диметилдіазепаму – 50-100 годин, повний нирковий кліренс – 20-33 мл/хв. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках. Період напіввиведення діазепаму може збільшуватися у новонароджених, хворих літнього віку і пацієнтів із захворюванням печінки. У пацієнтів із нирковою недостатністю період напіввиведення діазепаму не змінюється. Внутрішньомʼязове введення препарату може призвести до збільшення активності креатинфосфокінази у сироватці крові, максимальна концентрація якої відзначається через 12-24 години після інʼєкції, що слід враховувати при діагностиці інфаркту міокарда. Всмоктування препарату при внутрішньомʼязовому введенні може змінюватися, особливо при введенні у сідничні мʼязи. Тому цей шлях введення можна застосовувати тільки у разі неможливості перорального або внутрішньовенного введення.

Фізико-хімічні властивості

безбарвна або жовто-зеленого кольору прозора рідина.

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

Пацієнтам в період лікування не можна керувати автотранспортом або працювати з механічними пристроями, виконувати роботу, що потребує особливої уваги та швидкої реакції. Заспокоєння, амнезія, порушення концентрації уваги та слабкість мʼязів негативно впливають на здатність керувати транспортом і обслуговувати механічне обладнання.

У разі недостатнього сну і вживання алкоголю під час лікування вірогідність порушення уваги збільшується.

Слід попередити хворого про заборону керувати транспортними засобами і обслуговувати механічні обладнання впродовж 3 діб після закінчення лікування препаратом.

Особливості застосування

Препарат застосовують тільки у лікувальних установах, де гарантовано у разі потреби проведення невідкладних реанімаційних заходів.

Хворим з органічними порушеннями центральної нервової системи слід зменшити початкову дозу препарату в два рази, внутрішньовенне введення таким хворим потрібно проводити особливо обережно, оскільки високі дози препарату можуть спричиняти сомноленцію та втрату свідомості.

При лікуванні епілептичного статусу слід враховувати можливість поновлення судом. Потрібна особлива обережність при призначенні Реланіуму® пацієнтам, які тривалий час отримували антигіпертензивні препарати центральної дії, β-блокатори, антикоагулянти, серцеві глікозиди.

При тривожно-фобічних або тривожно-депресивних станах не рекомендується застосовувати діазепам як монотерапію, враховуючи можливі спроби самогубства.

Під час лікування бензодіазепінами може розвинутися залежність Великий ризик виникнення наркоманії у пацієнтів, які лікувалися тривалий час і (або) застосовували великі дози, особливо у пацієнтів, схильних до зловживання спиртними напоями або лікарськими засобами. Можливе виникнення фізичної залежності від бензодіазепінів.

У тяжких випадках – дереалізація (розлад сприйняття навколишнього світу), деперсоналізація, оніміння та поколювання у кінцівках, підвищена чутливість до шуму та фізичному контакту, світлобоязнь, галюцинації або епілептичні напади. Можуть зʼявитися втрата відчуття реальності або втрата свідомості, парестезія. При тривалому внутрішньовенному застосуванні препарату не слід раптово припиняти лікування, необхідно поступово зменшувати дозу.

Відновлення симптомів безсоння і тривоги. Різке припинення лікування діазепамом може спровокувати виникнення феномену рикошету, який проявляється загостренням стану з подальшою швидкою редукцією симптомів (зміни настрою, тривога або порушення сну, неспокій, головний та мʼязовий біль, фобія, підвищена тривожність, збудження, напруженість, руховий неспокій, сплутаність свідомості і дратівливість). Щоб запобігти виникненню феномену рикошету/синдрому відміни, рекомендується поступове зниження дози препарату.

Тривалість лікування. Тривалість лікування повинна бути якомога коротшою залежно від показань, але не повинна перевищувати при безсонні 4 тижнів, станах тривоги – 8-12 тижнів, включаючи період поступового зниження дози препарату. Тривалість лікування збільшують тільки після ретельної оцінки стану пацієнта. Пацієнтів слід проінформувати про початок і тривалість лікування і пояснити необхідність поступового зменшення дози. Крім того, пацієнта слід попередити про можливе виникнення абстинентного синдрому. У разі застосування бензодіазепінів короткої дії симптоми синдрому відміни можуть виникнути між прийомами препарату, особливо якщо доза висока. Через ризик розвитку абстинентного синдрому не рекомендується при лікуванні змінювати бензодіазепіни з короткою тривалістю дії.

У разі тривалого лікування діазепамом показані періодичні дослідження крові (морфологічний аналіз з мазком) і функціональні проби печінки.

Толерантність.

Регулярне застосування бензодіазепінів або препаратів подібної дії, зокрема діазепаму, впродовж кількох тижнів може призвести до зменшення ефективності їх дії.

Амнезія. Слід мати на увазі, що бензодіазепіни можуть спричиняти антероградну амнезію. Антероградна амнезія може проявлятися при застосуванні терапевтичних доз, ризик зростає при прийомі більш високих доз. Амнестичні ефекти можуть бути повʼязані з неадекватною поведінкою.

Через кілька годин після застосування препарату може виникнути амнезія. З метою зменшення ризику амнезії хворим потрібно забезпечити умови для безперервного сну від 7 до 8 годин.

Особливі групи пацієнтів. Препарат слід застосовувати з великою обережністю пацієнтам літнього віку (віком від 65 років) у звʼязку з можливим збільшенням побічних дій, що стосуються, головним чином, розладів орієнтації і координації рухів (падіння, травми). Пацієнтам літнього віку та ослабленим хворим необхідне зниження дози. У звʼязку з міорелаксуючим ефектом існує ризик падінь і переломів у пацієнтів цієї групи. Особливо обережно слід вводити внутрішньовенно діазепам при лікуванні пацієнтів літнього віку, які перебувають у тяжкому стані, та пацієнтів із серцевою або дихальною недостатністю, враховуючи можливість появи апное і (або) зупинки серця, оскільки встановлено, що бензодіазепіни пригнічують дихальний центр. Одночасне застосування діазепаму з барбітуратами, алкоголем або іншими речовинами з депресивною дією на центральну нервову систему підвищує ризик пригнічення дихального центру та винекнення апное. У таких випадках слід забезпечити наявність реанімаційного обладнання, включаючи обладнання для штучної вентиляції легень.

Бензодіазепіни можуть затримувати психологічне одужання пацієнтів від симптомокомплексу, спричиненого тяжкою втратою близької людини.

Не рекомендується застосовувати бензодіазепіни і подібні препарати пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю та органічними ураженнями печінки, оскільки дані препарати можуть прискорювати розвиток печінкової енцефалопатії. Пацієнтам із хронічними захворюваннями печінки дози слід зменшувати.

1 мл препарату містить 100 мг етанолу, що слід враховувати при призначенні Реланіуму® дітям і дорослим пацієнтам з групи ризику (пацієнти із захворюванням печінки або хворі на епілепсію).

Під час лікування діазепамом і ще 3 дні потому не можна вживати ніяких спиртних напоїв.

Одночасне застосування алкоголю/депресантів центральної нервової системи (ЦНС).

Під час лікування діазепамом не можна вживати алкоголь та/або інші депресанти ЦНС. Така комбінація посилює клінічні ефекти бензодіазепінів, включаючи тяжкий седативний ефект, клінічно повʼязаний із лікуванням дихальної та/або серцево-судинної депресії.

Діазепам не рекомендується призначати пацієнтам, залежним від застосування депресантів ЦНС або алкоголю, за винятком періоду загострення абстинентного синдрому.

Препарат містить пропіленгліколь, що може спричинити симптоми, схожі з такими, що виникають при зловживанні алкоголю.

При лікуванні пацієнтів із порушенням функцій нирок від слабкого до помірного ступеня слід дотримуватися звичайних застережних заходів. При тяжкій нирковій недостатності препарат застосовувати не рекомендується. Максимальна доза для пацієнтів із порушенням функції нирок, а також тим, хто знаходиться на діалізі тривалий час, становить 15 мг на добу.

Не рекомендується застосовувати бензодіазепіни і подібні препарати пацієнтам із психозами. Застосування при депресії.

Бензодіазепіни не слід застосовувати як монотерапію для лікування депресій або тривожних станів. У цих пацієнтів можуть зʼявлятися суїцидальні схильності. У звʼязку з можливістю умисного передозування цим пацієнтам слід призначати бензодіазепіни і подібні препарати, наскільки це можливо, у найменших дозах.

Пацієнтам із симптомами ендогенної депресії або тривожності, повʼязаної з депресією, лікар повинен призначити декілька препаратів одночасно. Застосування препарату пацієнтам із депресією може спричинити посилення симптомів депресії, зокрема суїцидальних думок.

Бензодіазепіни і подібні препарати необхідно з великою обережністю застосовувати пацієнтам із лікарською і наркотичною залежністю в анамнезі. Таким пацієнтам під час лікування діазепамом слід знаходитися під суворим контролем, оскільки вони входять до групи ризику розвитку звикання і психічної залежності.

Діазепам необхідно з обережністю застосовувати пацієнтам із порфірією. Застосування діазепаму може спричинити посилення симптомів цієї хвороби.

При застосуванні бензодіазепінів, особливо у дітей і пацієнтів літнього віку, були описані парадоксальні реакції, такі як рухове збудження, агресивність, марення, напади злості, нічні кошмари, галюцинації, психози, неадекватна поведінка та інші порушення сприйняття. У разі виникнення таких симптомів необхідно припинити прийом лікарського засобу.

Бензодіазепіни не рекомендується застосовувати для лікування первинних психотичних розладів.

Не допускається змішування в одному шприці або крапельниці розчину Реланіуму® з іншими препаратами через можливість його адсорбції на стінках, необхідно уникати потрапляння препарату в артерію і екстравазальний простір.

Використання препарату дітьми

Дітям не застосовують даний лікарський засіб без нагальної потреби, при цьому тривалість лікування має бути мінімальною. Безпека застосування дітям віком до 6 місяців не встановлена.

Під час застосування бензодіазепінів при лікуванні дітей можливі парадоксальні реакції: руховий неспокій, збудження, дратівливість, агресивність, марення, напад агресії, нічні кошмари, галюцинації, психози та інші порушення поведінки. У разі появи цих симптомів слід припинити застосування препарату.

Оскільки препарат містить бензиловий спирт, його не слід застосовувати новонародженим і недоношеним дітям.

В ампулі міститься 30 мг бензилового спирту, який може викликати отруєння і псевдоанафілактичні реакції у грудних дітей та дітей віком до 3 років.

1 мл препарату містить 100 мг етанолу, тому це слід враховувати при призначенні препарату дітям.

Внаслідок вмісту натрію бензоату препарат збільшує ризик виникнення жовтяниці у новонароджених.

Використання вагітними або при годуванні груддю

Вагітність.

Дані щодо застосування діазепаму вагітним жінкам є обмеженими. Тому не рекомендується застосовувати препарат у період вагітності.

Якщо препарат призначають жінкам репродуктивного віку, вони мають повідомити лікаря про припинення лікування, якщо вони завагітніли або підозрюють, що вагітні.

Якщо необхідне виконання невідкладних медичних заходів із застосуванням високих доз діазепаму в останній триместр вагітності або під час пологів, можливий такий вплив на новонародженого як переохолодження, гіпотонія (вроджена аміотонія), порушення ритму серця, слабкий смоктальний рефлекс і помірна депресія дихання, що повʼязано з фармакологічною дією діазепаму.

Крім того, у немовлят, матері, яких лікувалися бензодіазепінами протягом тривалого періоду часу на останніх стадіях вагітності, може розвинутися фізична залежність та існує ризик розвитку симптомів синдрому відміни в післяпологовому періоді.

Діазепам слід призначати вагітним, тільки коли користь від застосування перевищує ризики.

Період годування груддю.

Діазепам проникає у грудне молоко, тому за необхідності лікування цим препаратом слід припинити годування груддю.

Упаковка

По 2 мл розчину в ампулі з оранжевого нейтрального скла (над місцем розлому ампули є біла або червона точка та обідок червоного кольору); по 5 ампул у контурній чарунковій упаковці. По 1 або 2, або 10 контурних чарункових упаковок у картонній коробці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

5 років.

Термін використання після розведення препарату − 6 годин.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 оС. Не заморожувати.

Зберігати у недоступному для дітей місці.