Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Реатаз

Міжнародна назва: Atazanavir
Виробник: “Брістол-Майєрс Сквібб”, США.
АТ Код: АТС J05A Е
Клінико-фармакологічна група: Противірусні засоби прямої дії.
Форма випуску: Капсули

Склад

1 капсула містить атазанавіру сульфату у кількості, що відповідає 100 мг, 150 мг або 200 мг атазанавіру;

Показання

Лікування ВІЛ-інфікованих хворих.

Протипоказання

Підвищена чутливість до атазанавіру або будь-якої допоміжної речовини, що входить до складу препарату.

Печінкова недостатність тяжкого та середнього ступеня.

Спадкові метаболічні порушення — непереносимість галактози, дефіцит лактози та порушення всмоктування глюкози та галактози.

Вік до 18 років.

Дозування

Рішення про початок терапії приймає лікар, що має досвід лікування ВІЛ-інфекцій.

Препарат призначається дорослим для перорального застосування: 400 мг приймають один раз на день з їжею, або 300 мг у комбінації з ритонавіром 100 мг один раз на день під час їди.

При призначенні препарату РЕАТАЗ (з ритонавіром або без останнього) одночасно у комбінації з диданозином останній рекомендується приймати з їжею через 2 години після прийому препарату РЕАТАЗ.

Хворі з нирковою недостатністю: корегування дози не потрібно.

Хворі з печінковою недостатністю: хворим з печінковою недостатністю легкого ступеня препарат РЕАТАЗ слід застосовувати з обережністю.

Побічні дії

Єдиними більш-менш тяжкими і несприятливими явищами, що найчастіше відмічалися і були виявлені серед пацієнтів, які одержували РЕАТАЗ у дозі 400 мг один раз на день або в дозі 300 мг із ритонавіром 100 мг один раз на день, і здатними мати, як мінімум, можливий зв'язок з режимами прийому, до складу яких входили препарат РЕАТАЗ і один або більше НІЗТ(нуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази), були: нудота (у 23 %), головний біль (у 10%) і жовтуха (у 10%). Серед пацієнтів, що одержували РЕАТАЗ 300 мг із ритонавіром 100 мг, частота виникнення жовтухи становила 15%. Випадки жовтухи відмічалися як через кілька днів, так і через кілька місяців від початку курсу медикаментозного лікування.

Комплексна антиретровірусна терапія ВІЛ-інфікованих пов'язана з перерозподілом підшкірного жиру (ліподистрофією), у тому числі із втратою периферичного і підшкірного жиру на обличчі, збільшенням обсягу внутрішньочеревного і вісцерального жиру, гіпертрофією молочних залоз і акумуляцією жиру у верхній частині спини й у ділянці шийного відділу («бичачий горб»).

Комплексна антиретровірусна терапія пов'язана з метаболічними порушеннями, наприклад з гіпертригліцеридемією, гіперхолестеринемією, інсуліновою резистентністю, гіперглікемією і гіперлактатемією.

Повідомляється про нижченаведені побічні ефекти середньої і більшої інтенсивності, що, як мінімум, можливо пов'язані з режимами медикаментозних курсів, які включають препарат РЕАТАЗ і один або більше НІЗТ. Частота виникнення, що наводиться нижче, несприятливих реакцій визначалася з використанням таких умовних значень: «дуже часто» (<1/10), «часто» (³1/100, <1/10), «нечасто» (³1/1 000, <1/100), «рідко» (³1/10 000, <1/1 000) і «вкрай рідко» (<1/10 000).

Розлади імунної системи: інколи - алергічні реакції.

Порушення обміну речовин і харчування: частіше зустрічається ліподистрофія, інколи - анорексія, підвищений апетит, зменшення або збільшення маси тіла.

Психічні розлади: інколи - занепокоєння, депресія, порушення сну.

Розлади нервової системи: частіше зустрічаються головні болі, безсоння, периферичні неврологічні симптоми; інколи - сновидіння, що турбують, втрата пам'яті, сплутаність свідомості.

Розлади органів зору: іктеричність склер.

Шлунково-кишкові розлади: частіше зустрічається біль у черевній порожнині, діарея, диспепсія, нудота, блювання; інколи зустрічаються порушення смакових відчутів, метеоризм, гастрит, панкреатит, афтозний стоматит.

Гепатобіліарні розлади: частіше зустрічається жовтуха, інколи - гепатит.

Порушення шкірних покривів і підшкірних тканин: частіше зустрічається висип; інколи - облисіння, свербіж, кропив'янка.

Розлади опорно-рухового апарату та порушення сполучних тканин: артралгія, м'язова атрофія, міалгія.

Розлади ниркової і сечостатевої системи: інколи - гематурія, сечокам’яна хвороба, прискорене сечовипускання.

Порушення репродуктивної системи і грудних залоз: інколи - гінекомастія.

Розлади загального характеру: загальна слабкість інколи - біль у грудях, втома, пропасниця, загальне нездужання.

Передозування

Специфічного антидоту при передозуванні атазанавіру немає.

Очікуваними проявами при передозуванні препарату є жовтуха через підвищення рівня непрямого білірубіну (без інших ознак порушення функції печінки) і порушення серцевого ритму (подовження інтервалу PR).

При передозуванні препарату РЕАТАЗ треба вживати таких заходів: контроль основних фізіологічних показників та ЕКГ, промивання шлунка, провокація блювання для видалення препарату, що не всмоктався в кров, прийом активованого вугілля, спостереження за загальним станом пацієнта.

Оскільки атазанавір інтенсивно метаболізуєтся в печінці і зв'язується з білками, діаліз є неефективним для виведення препарату з організму.

Лікарська взаємодія

Атазанавір, як і ритонавір, метаболізується у печінці за участі ізоферменту Р 450 - CYP3A4, активність котрого при цьому зменшується, тому РЕАТАЗ (з ритонавіром або без нього) не можна застосовувати одночасно з іншими препаратами, що також метаболізуються за участі ферменту CYP3A4 і мають вузький терапевтичний діапазон (астемізол, терфенадин, цизаприд, пімозид, хінідин, бепридил та алкалоїди ріжка, особливо ерготамін і дигідроерготамін). Також РЕАТАЗ не слід приймати разом з препаратами, що стимулюють вироблення CYP3A4, оскільки вони можуть суттєво знижувати активність атезанавіру та сприяти розвитку резистентності до нього. До таких препаратів належать препарати звіробою (Hypericum perforatum).

Антиретровірусні засоби

Нуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази (НІЗТ)

Диданозин у таблетках помітно знижує дію атазанавіру, оскільки таблетки диданозину містять антациди, що знижують кислотність шлункового соку. Препарат РЕАТАЗ не впливає на ефективність диданозину. Тому препарати диданозину слід приймати через 2 години після прийому препарату РЕАТАЗ.

Тенофовір знижує дію атазанавіру при одночасному застосуванні.

Ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази (ННІЗТ)

Ефавіренз знижує дію атазанавіру при одночасному застосуванні.

Невірапін належить до індукторів CYP3A4 і може знижувати дію атазанавіру. Взаємодія комбінації препаратів РЕАТАЗ і ритонавір з невірапіном не вивчена, однак одночасне призначення цих препаратів не рекомендується.

Інгібітори протеази

Індинавір здатний спричинювати гіпербілірубінемію (підвищення концентрації непрямого білірубіну) шляхом інгібування уридиндифосфатглюкуронозилтрансферази. Тому одночасне застосування з препаратом РЕАТАЗ не рекомендується.

Ритонавір значно підвищує концентрацію атазанавіру (AUC (площа під кривою) приблизно в 2 рази і Cmin (мінімальна концентрація) у 7 разів у порівнянні з цими показниками при прийомі 400 мг одного атазанавіру).

Одночасне застосування комбінації препарату РЕАТАЗ і ритонавіру з іншими інгібіторами протеази не рекомендується.

Інші препарати

Антациди і препарати, що містять антациди, знижують кислотність шлункового вмісту і всмоктуваність атазанавіру. Тому РЕАТАЗ слід приймати за 2 години до або через 1 годину після прийому антацидів.

Антиаритмичні препарати (аміодарон, лідокаїн, хінідин): їх концентрація в крові може зростати при спільному застосуванні з комбінацією препаратів РЕАТАЗ і ритонавір. Одночасно приймати РЕАТАЗ з хінідином протипоказано.

Протипухлинні засоби: атазанавір інгібує уридиндифосфатглюкуронозилтрансферази і може впливати на метаболізм іринотекану, підвищуючи його токсичність.

Блокатори кальцієвих каналів: одночасний прийом бепридилу з препаратом РЕАТАЗ не рекомендується. При прийомі дилтіазему (180 мг один раз на день) з атазанавіром (400 мг один раз на день) здоровими добровольцями виникало збільшення в 2–3 рази концентрації дилтіазему і дезацетилдилтіазему без зміни фармакокінетики атазанавіру, що супроводжувалося збільшенням інтервалу PR у порівнянні з таким при лікуванні тільки атазанавіром. Спільне застосування дилтіазему і препарату РЕАТАЗ у комбінації з ринонавіром не вивчалась. Рекомендується зниження початкової дози дилтіазему на 50% з подальшим підбором дози під контролем ЕКГ. РЕАТАЗ з ритонавіром можуть підвищувати також концентрацію верапамілу, тому ці препарати слід комбінувати з обережністю.

Інгібітори HMG-СоА-редуктази (симвастатин, ловастатин, аторвастатин) значною мірою метаболізується за участі CYP3A4, і їх концентрація в крові може підвищуватися при застосуванні одночасно з комбінацією препаратів РЕАТАЗ і ритонавір. Таке сполучення не рекомендується через підвищення ризику міопатії і рабдоміолізу.

Блокатори H2-рецепторів та інгібітори протонної помпи зменшують концентрацію атазанавіру в сироватці крові, що може призвести до зниження терапевтичної активності препарату або до розвитку резистентності, тому приймати ці препарати слід порізно.

Імунодепресанти (циклоспорин, такролімус, сиролімус) у сполученні з препаратами РЕАТАЗ і ритонавір слід приймати з обережністю, тому що концентрації в крові імунодепресантів можуть підвищуватися.

Макролідні антибіотики (кларитроміцин): при застосуванні кларитроміцину (500 мг два рази на день) з атазанавіром (400 мг один раз на день) відмічено збільшення концентрації кларитроміцину в 2 рази і зменшення на 70% 14-OH-кларитроміцину, а також збільшення на 28% показника AUC атазанавіру. Зниження дози кларитромиціну може призводити до субтерапевтичних концентрацій 14-OH-кларитроміцину. Тому призначати комбінацію „кларитроміцин, атазанавір, ритонавір” слід з обережністю.

Пероральні контрацептиви (етинілестрадіол, норетіндрон) не рекомендується приймати одночасно з препаратами РЕАТАЗ і ритонавір. У присутності атазанавіру концентрації пероральних контрацептивів зростають, у присутності ритонавіру - знижуються. Спільне застосування пероральних контрацептивів з комбінацією препаратів РЕАТАЗ і ритонавір не вивчалось. Доцільно використовувати інші надійні методи контрацепції.

Рифабутин: при одночасному прийомі 400 мг атазанавіру і 150 мг рифабутину один раз на день протягом 14 днів не відмічено клінічно значущих змін Cmax і AUC атазанавіру. Корекція дози препарату РЕАТАЗ у таких випадках не потрібна. При сполученні з препаратами РЕАТАЗ і ритонавір рекомендується зниження дози рифабутину на 75% (наприклад по 150 мг через день або 3 рази на тиждень).

Рифампіцин разом з препаратом РЕАТАЗ застосовувати не слід. Рифампіцин знижує активність більшості інгібіторів протеази приблизно на 90%.

Силденафіл метаболізуєтся за участі CYP3A4. При спільному застосуванні з препаратом РЕАТАЗ можливо збільшення концентрації силденафілу і його побічних ефектів, включаючи гіпотензію, порушення зору і пріапізм.

Протигрибкові препарати групи тріазолу: при застосуванні кетоконазолу з препаратом РЕАТАЗ без ритонавіру концентрація атазанавіру підвищуються незначно. Кетоконазол і ітраконазол можуть підвищувати концентрації атазанавіру та ритонавіру. Слід дотримуватися обережності при призначенні кетоконазолу і ітраконазолу в добовій дозі вище 200 мг разом з комбінацією препаратів РЕАТАЗ і ритонавір.

Варфарин (непрямий антикоагулянт) при одночасному застосуванні з препаратом РЕАТАЗ здатний спричинювати сильну загрозливу для життя кровотечу внаслідок підвищення активності варфарину, оскільки обидва препарати метаболізуються за участі одного ізоферменту Р450 - CYP3A4.

Фармакологічні властивості

Фармакодиниміка.

Атазанавір є азапептидним інгібітором протеази ВІЛ. Ця речовина селективно інгібує вірус-специфічний процесинг вірусних Gag-Pol протеїнів у ВІЛ-інфікованих клітинах, запобігаючи утворенню зрілих віріонів та зараженню інших клітин.

Фармакокінетика

Фармакокінетичні властивості атазанавіру оцінювалися на здорових дорослих добровольцях і ВІЛ-інфікованих хворих. При цьому між двома групами істотної різниці не спостерігалося. Фармакокінетика атазанавіру характеризується нелінійним розміщенням і високою інтер- та інтрасуб’єктивною варіабельністю, що зводиться до мінімуму при прийомі з їжею. Абсорбція. Багаторазовий прийом препарату РЕАТАЗ у дозі 400 мг один раз на день одночасно з прийомом легкої їжі показав установлення піку рівноважної концентрації атазанавіру у плазмі приблизно через 2,7 години після прийому. Стійка рівновага концентрації атазанавіру досягає між 4-м та 8-м днем прийому. Вплив їжі. Прийом препарату РЕАТАЗ одночасно з їжею поліпшує його біодоступність та зменшує фармакокінетичну варіабельність. Розподіл. Атазанавір на 86% зв’язується з білками сироватки крові, ступінь зв’язання з білками не залежить від концентрації. Такою ж мірою атазанавір зв’язується з альфа-1- глікопротеїном та альбуміном. Атазанавір визначається у спинномозковій та сім’яній рідині. Метаболізм. В основному атазанавір метаболізується ферментом CYP3A4 до окислених метаболітів. Метаболіти виділюються з жовчю як у вільному, так і глюкуронізованому вигляді. Незначна частина атазанавіру метаболізується шляхом N-дезалкілування та гідролізу. Виведення. Після разового прийому дози 14С-атазанавіру 400 мг у калі і сечі визначалося відповідно 79% і 13% загальної радіоактивності. Частка незміненого лікарського засобу в калі і сечі становила відповідно близько 20% і 7%. Середній період напіввиведення атазанавіру у ВІЛ-інфікованих дорослих і добровольців становив приблизно 7 годин при прийомі атазанавіру у дозі 400 мг на день з легкою їжею.

Особливості застосування

Пацієнтів необхідно попереджати про те, що антиретровірусная терапія не запобігає ризику передачі ВІЛ через кров або під час статевих контактів, у зв'язку з чим слід дотримуватися запобіжних заходів.

У даний час недостатньо даних, щоб рекомендувати препарат у визначеній дозі пацієнтам, які раніше не лікувалися антиретровірусними засобами.

Підвищувати дозу ритонавіру в комбінації з препаратом РЕАТАЗ не рекомендується. Більш високі дози ритонавіру можуть змінювати профіль безпеки атазанавіру (наприклад спричинювати кардіотоксичну дію, гіпербілірубінемію).

Вагітність і лактація. Адекватні і контрольовані дослідження у вагітних жінок не проводились.

Застосовувати РЕАТАЗ під час вагітності слід тільки за наявності показань і тільки в тих випадках, коли потенційна користь лікування перевищує можливий ризик.

ВІЛ-інфіковані жінки повинні уникати годування груддю в зв’язку з ризиком інфікування немовля.

Вплив на показники лабораторних досліджень.

До найбільш розповсюджених відхилень, виявлених у показниках лабораторних досліджень у пацієнтів, які одержували медикаментозне лікування, до складу якого входив препарат РЕАТАЗ у сполученні з одним або більше НІЗТ (нуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази), належить: підвищення рівня білірубіну, підвищення рівня амілази, креатинінкінази, аланінамінотрансферази/сироваткової глютамінової піровиноградної трансамінази, зниження кількості нейтрофільних лейкоцитів, підвищення вмісту аспартатамінотрансферази/сироваткової глютамінової щавлевооцтової трансамінази, а також зростання рівня ліпази.

У пацієнтів, інфікованих вірусом гепатиту B і/або C, частіше, ніж у пацієнтів без цієї супутньої інфекції, відмічалося підвищення активності трансаміназ, але підвищення концентрації білірубіну, а також частота прояву гепатиту не відрізнялися від частоти їх прояву у пацієнтів без цієї супутньої інфекції.

З обережністю препарат РЕАТАЗ слід застосовувати:

  • у хворих на хронічний гепатит B або C комбінована антиретровірусна терапія підвищує ризик виникнення важкого потенційно фатального ураження печінки;
  • у пацієнтів із захворюваннями печінки, включаючи хронічний активний гепатит, частіше розвиваються порушення функції печінки під час комбінованої антиретровірусной терапії, тому за такими пацієнтами потрібне ретельне медичне спостереження. При виявленні погіршання функції печінки необхідно тимчасово припинити застосування противірусних препаратів або відмінити їх;
  • у хворих на гемофілію типу А і В при лікуванні інгібіторами протеази описані кровотечі, у тому числі спонтанні шкірні крововиливи і гемартрози. Деяким з цих пацієнтів було потрібно введення фактора VIII. Більш ніж у половини пацієнтів лікування інгібіторами протеази було продовжено або відновлено після перерви. Передбачався причинний зв'язок кровотеч з лікуванням, хоча механізм такої дії інгібіторів протеази не з'ясований. Хворі на гемофілію повинні бути попереджені про можливість таких ускладнень.

Упаковка

По 6 капсул у блістері. По 10 блістерів у картонній коробці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

ЗБЕРІГАТИ В НЕДОСТУПНОМУ ДЛЯ ДІТЕЙ МІСЦІ.

Зберігати при температурі не вище 25 °С.

Термін придатності - 2 роки.


Отзывы