Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Ранитидин

Міжнародна назва: Ranitidine
Виробник: "Елегант Індія".
АТ Код: АТС A02B A02
Клінико-фармакологічна група: Засоби, які застосовуються для лікування пептичної виразки та гастроезофагеальної рефлюксної хвороби. Антагоністи Н2-рецепторів.

Форма випуску: Розчин для ін’єкцій

Склад

1 мл розчину містить ранітидину гідрохлорид, що еквівалентно 25 мг ранітидину;

допоміжні речовини: фенол, динатрію гідрофосфат дигідрат, калію гідрофосфат, вода для ін’єкцій.

Показання

§ Лікування у дорослих загострень пептичної виразки шлунка і дванадцятипалої кишки (в разі відсутності Helicobacter pylori), у тому числі виразок, пов’язаних з прийомом нестероїдних протизапальних засобів;

§ профілактика кровотеч із виразок шлунково-кишкового тракту (ШКТ);

§ гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ);

§ синдром Золлінгера-Еллісона;

§ профілактика аспірації шлункового соку у хворих у період премедикації перед оперативними втручаннями;

§ невиразкова диспепсія.

Протипоказання

Підвищена чутливість до компонентів препарату, вагітність, період годування груддю, дитячий вік до 18 років.

Дозування

Дорослим застосовують внутрішньом’язово або внутрішньовенно.

Внутрішньом’язово: по 50 мг (2 мл) кожні 6 - 8 годин.

Внутрішньовенно: по 50 мг (2 мл) кожні 6-8 годин. Вміст ампули (50 мг) розводять 0,9 % розчином хлориду натрію або 5 % розчином декстрози для ін’єкцій до отримання загального об’єму 20 мл і вводять протягом 5 хв. У разі необхідності роблять повторні ін’єкції кожні 6 - 8 годин.

Внутрішньовенно: краплинно вводять зі швидкістю 25 мг/годину протягом 2 годин. У разі необхідності введення повторюють через 6-8 годин.

Для профілактики кровотеч із верхніх ділянок ШКТ у тяжкохворих пацієнтів з виразковою хворобою шлунка і дванадцятипалої кишки перевагу слід віддавати внутрішньовенному повільному введенню ранітидину дорослим у початковій дозі 50 мг з наступним внутрішньовенним вливанням зі швидкістю 0,125-0,25 мг/кг за годину. Препарат застосовують парентерально доти, доки ін’єкції можна буде замінити пероральним прийомом препарату.

Дорослим пацієнтам з ризиком розвитку кислотної аспірації Ранітидин вводять у дозі 50 мг внутрішньом’язово або внутрішньовенно, повільно, за 45 - 60 хв до загальної анестезії.

Побічні дії

З боку серцево-судинної системи: в поодиноких випадках при внутрішньовенному введенні - атріовентрикулярна блокада, асистолія, брадикардія.

З боку травного тракту: рідко – діарея, запор; в поодиноких випадках – гепатити, зміни показників печінкових проб, гострий панкреатит.

З боку центральної нервової системи: рідко – головний біль, запаморочення, відчуття втоми, нечіткість зору; в поодиноких випадках - втрата свідомості, галюцинації (у тяжкохворих).

З боку системи кровотворення: рідко – тромбоцитопенія; при довготривалому застосуванні у високих дозах – лейкопенія.

Порушення метаболізму: рідко – незначне підвищення креатиніну в сироватці крові на початку лікування.

З боку ендокринної системи: при довготривалому застосуванні у високих дозах можливі збільшення вмісту пролактину, гінекомастія, аменорея, імпотенція, зниження лібідо.

Алергічні реакції: рідко – шкірні висипи, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок, бронхоспазм, артеріальна гіпотензія.

Інші: рідко – рецидивуючий паротит; у поодиноких випадках – випадання волосся, артралгія, міалгія.

Передозування

Специфічні симптоми передозування не описані. При передозуванні можливе підсилення побічної дії. За необхідності проводять симптоматичну терапію.

Лікарська взаємодія

При одночасному застосуванні Ранітидину з прокаїнамідом можливе зниження виведення останнього нирками, що призводить до підвищення концентрації прокаїнаміду в плазмі крові.

У зв’язку з тим, що Ранітидин є слабким інгібітором мікросомальних ферментів печінки, можлива його взаємодія з гліпізидом, глібуридом, метопрололом, теофіліном, варфарином.

При одночасному застосуванні з Ранітидином може посилюватися дія непрямих антикоагулянтів. Збільшується ризик розвитку атаксії при одночасному застосуванні Ранітидину з фенітоїном.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Блокатор гістамінових Н 2 -рецепторів. Пригнічує базальну і стимулюючу гістаміном, гастрином і ацетилхоліном секрецію соляної кислоти. Сприяє підвищенню рН шлункового вмісту і знижує активність пепсину.

Фармакокінетика

Після внутрішньом’язового введення швидко і майже повністю всмоктується з місця ін’єкції. Максимальна концентрація досягається через 15 хв. З білками плазми крові зв’язується 15 % активної речовини. Об’єм розподілу – 1,4 л/кг. Період напіввиведення становить 2-3 години. Майже 30 % прийнятої дози виводиться з сечею в незміненому вигляді. Швидкість виведення знижується при порушенні функції нирок або печінки. Ранітидин виділяється з грудним молоком.

Особливості застосування

З обережністю призначають пацієнтам з порушенням функції нирок. Перед початком лікування необхідно виключити наявність злоякісного захворювання стравоходу, шлунка або дванадцятипалої кишки. При довготривалому лікуванні ослаблених хворих в умовах стресу можливі бактеріальні ураження шлунка з подальшим поширенням інфекції. Рекомендується призначати Ранітидин сумісно з антибіотиками (амоксицилін, кларитроміцин, тетрациклін), ефективними щодо Helicobacter pylori. Різке припинення терапії Ранітидином небажане через небезпеку рецидиву виразкової хвороби. Іноді швидке внутрішньовенне введення ін’єкції Ранітидину може спричинити брадикардію, особливо у хворих зі схильністю до порушень серцевого ритму.

Не рекомендується призначати препарат пацієнтам із гострою порфірією в анамнезі. При застосуванні Ранітидину можливі необ’єктивні дані лабораторних досліджень: підвищення рівня креатиніну, активність гама-глутамілтранспептидази і трансамінази печінки.

Упаковка

Розчин для ін’єкцій по 2 мл (25 мг/мл) № 10 в ампулах.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

Зберігати в захищеному від світла місці при температурі від 8 до 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Термін придатності - 2 роки.


Отзывы