Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Ранекса 1000

Міжнародна назва: Ranolazine
Виробник: Менаріні-Фон Хейден ГмбХ.
АТ Код: АТХ С01Е B18
Клінико-фармакологічна група: Інші серцеві засоби. Ранолазин.
Форма випуску: Таблетки пролонгованої дії

Склад

діюча речовина: 1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить ранолазину 500 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, сополімер метакрилової кислоти та етилакрилату (1:1), гіпромелоза, магнію стеарат, натрію гідроксид, поліетиленгліколь 3350, спирт полівініловий частково гідролізований, тальк, титану діоксид (Е 171), заліза оксид жовтий (Е 172), заліза оксид червоний (Е 172), віск карнаубський;

діюча речовина: 1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить ранолазину 1000 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, сополімер метакрилової кислоти та етилакрилату (1:1), гіпромелоза, магнію стеарат, натрію гідроксид, гліцерину триацетат, лактози моногідрат, поліетиленгліколь 3350, титану діоксид (Е 171), заліза оксид жовтий (Е 172), віск карнаубський.

Показання

Лікування стабільної стенокардії.

Протипоказання

  • Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої допоміжної речовини препарату.
  • Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну < 30 мл/хв).
  • Печінкова недостатність середнього або тяжкого ступеня.
  • Одночасне застосування потужних інгібіторів CYP3A4 (наприклад, ітраконазол, кетоконазол, вориконазол, позаконазол, інгібітори ВІЛ-протеази, кларитроміцин, телітроміцин, нефазодон).
  • Одночасне застосування антиаритмічних засобів класу Іа (наприклад, хінідин) або класу ІІІ (наприклад, дофетилід, соталол), крім аміодарону.

Дозування

Таблетки треба ковтати цілими (не подрібнюючи, не ламаючи, не розжовуючи). Лікарський засіб можна приймати під час їди або незалежно від вживання їжі.

Дорослі. Рекомендована початкова доза препарату Ранекса® становить 500 мг 2 рази на добу. Через 2-4 тижні доза за необхідності може бути збільшена до 1000 мг 2 рази на добу. Максимальна рекомендована доза становить 1000 мг 2 рази на добу. Якщо у хворого мають місце побічні реакції, спричинені застосуванням препарату (наприклад, запаморочення, нудота, блювання), то доза може бути знижена до 500 мг. Лікування припиняють, якщо побічні реакції не проходять.

Одночасне застосування з інгібіторами CYP3A4 середньої потужності (наприклад, дилтіазем, флюконазол, еритроміцин) та інгібіторами P-gp (наприклад, верапаміл, циклоспорин). Якщо хворі отримують вищезазначені препарати, рекомендується ретельний та обережний підбір дози.

Ниркова недостатність. Хворим на ниркову недостатність легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну ≥ 30-80 мл/хв) рекомендується ретельний та обережний підбір дози.

Печінкова недостатність. Хворим на печінкову недостатність легкого ступеня тяжкості рекомендується ретельний та обережний підбір дози.

Пацієнти літнього віку. Підбір дози цій категорії хворих слід проводити з обережністю через те, що у літньому віці можливе вікове зниження функції нирок, і дія ранолазину може посилитися. У хворих літнього віку відмічається підвищена частота виникнення побічних реакцій.

Низька маса тіла. Підвищена частота виникнення побічних реакцій характерна для хворих із низькою масою тіла (≤ 60 кг), тому підбір дози для цієї категорії хворих має проводитися з обережністю.

Застійна серцева недостатність (ЗСН). Підбір дози повинен проводитися з обережністю для хворих на ЗСН середнього або тяжкого ступеня тяжкості (класи NYHA III-IV).

Діти.

Не рекомендується застосовувати препарат Ранекса® дітям (до 18 років) через недостатність даних про безпеку та ефективність.

Побічні дії

Нижче наведені побічні реакції, пов’язані із застосуванням препарату, класифіковані за системами організму, класами органів та абсолютною частотою. Частоту визначали таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000).

З боку обміну речовин та харчування.

Нечасто: анорексія, зниження апетиту, дегідратація.

Рідко: гіпонатріємія.

З боку психіки.

Нечасто: тривога, безсоння, сплутаність свідомості, галюцинації.

Рідко: дезорієнтація.

З боку нервової системи.

Часто: запаморочення, головний біль.

Нечасто: загальмованість, непритомність, гіпестезія, сонливість, тремор, постуральне запаморочення.

Рідко: амнезія, помутніння свідомості, втрата свідомості, порушення координації, порушення ходи, паросмія.

З боку органів зору.

Нечасто: розмитість зору, зорові розлади, диплопія.

З боку органів слуху та рівноваги.

Нечасто: запаморочення, шум у вухах.

Рідко: зниження слуху.

З боку судинної системи.

Нечасто: припливи, артеріальна гіпотензія.

Рідко: похолодіння кінцівок, ортостатична гіпотензія.

З боку дихальної системи.

Нечасто: задишка, кашель, носові кровотечі.

Рідко: відчуття стискання у горлі.

З боку травної системи.

Часто: запори, нудота, блювання.

Нечасто: біль у животі, сухість у роті, диспепсія, метеоризм, дискомфорт у ділянці шлунка.

Рідко: панкреатит, ерозивний дуоденіт, оральна гіпестезія.

З боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини.

Нечасто: свербіж, гіпергідроз.

Рідко: ангіоневротичний набряк, алергічний дерматит, кропив’янка, холодний піт, висипання.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини.

Нечасто: біль у кінцівках, м’язові спазми, набряк суглобів.

Рідко: міастенія.

З боку нирок та сечовивідних шляхів.

Нечасто: дизурія, гематурія, хроматурія.

Рідко: гостра ниркова недостатність, затримка сечі.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз.

Рідко: еректильна дисфункція.

Системні порушення.

Часто: астенія.

Нечасто: втомлюваність, периферичні набряки.

Дані додаткових методів досліджень.

Нечасто: підвищений рівень креатиніну в крові, підвищений рівень сечовини у крові, подовження коригованого інтервалу QT, підвищення кількості тромбоцитів або білих кров’яних клітин, зниження маси тіла.

Рідко: підвищення рівня ферментів печінки у крові.

Літній вік, ниркова недостатність та низька маса тіла.

У цілому, побічні реакції виникали частіше серед хворих літнього віку та хворих з нирковою недостатністю, однак типи явищ у цих підгрупах були схожими з тими, що спостерігалися в загальній групі пацієнтів. У хворих літнього віку (³ 75 років) порівняно з більш молодими хворими (< 75 років) при застосуванні препарату частіше зустрічалися такі побічні реакції, як запор, нудота, артеріальна гіпотензія, блювання.

У хворих з нирковою недостатністю легкого або помірного ступеня тяжкості (кліренс креатиніну ³ 30-80 мл/хв) порівняно з хворими з нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну > 80 мл/хв) з урахуванням плацебо-скоригованої частоти при застосуванні препарату частіше виникали запор, запаморочення та нудота.

Як правило, тип та частота побічних реакцій, що відмічалися у хворих з низькою масою тіла (≤ 60 кг), були схожі з подібними реакціями у хворих з більш високою масою тіла (> 60 кг), однак у хворих з низькою масою тіла плацебо-скоригована частота була вищою для таких розповсюджених явищ, як нудота, блювання, артеріальна гіпотензія.

Лабораторні методи досліджень.

У здорових добровольців та у хворих, які застосовували препарат Ранекса®, було відмічене незначне оборотне підвищення рівня креатиніну сироватки крові, що не має клінічної значущості. З цим явищем не була пов’язана ниркова недостатність. Дослідження ниркової функції у здорових добровольців показало зниження кліренсу креатиніну при відсутності змін швидкості клубочкової фільтрації, що погоджується з гальмуванням ниркової канальцевої секреції креатиніну.

Постмаркетинговий досвід.

В межах постмаркетингового досвіду були повідомлення про виникнення гострої ниркової недостатності. Прийом супутніх препаратів (наприклад, інших антиангінальних лікарських засобів), а також наявність у пацієнтів цукрового діабету, серцевої недостатністі І та ІІ класу або обструктивної хвороби дихальних шляхів не мали значущого впливу на частоту побічних реакцій.

Передозування

При вивченні переносимості підвищення дози препарату, що застосовується перорально хворим на стенокардію, частота виникнення запаморочення, нудоти, блювання збільшувалася відповідно до дози. У випадку передозування за пацієнтом слід проводити ретельне спостереження; рекомендується симптоматична та підтримуюча терапія. Оскільки приблизно 62 % ранолазину зв’язується з білками плазми, повне виведення в процесі гемодіалізу малоймовірне.

Лікарська взаємодія

Вплив інших лікарських засобів на ранолазин.

Інгібітори CYP3A4 та P-gp.

Ранолазин є субстратом CYP3A4, тому інгібітори CYP3A4 підвищують концентрацію ранолазину в плазмі крові. З підвищенням його концентрації в плазмі може посилюватися прояв потенційних побічних реакцій, що залежать від дози (наприклад, нудота, запаморочення). Одночасне застосування кетоконазолу в дозі 200 мг двічі на добу підвищує AUC ранолазину в 3-3,9 разу. Також потужним інгібітором CYP3A4 є грейпфрутовий сік.

Дилтіазем (180-360 мг 1 раз на добу), інгібітор CYP3A4 середньої потужності, підвищує, залежно від дози, середні рівноважні концентрації ранолазину в 1,5-2,4 разу. Для хворих, які застосовують дилтіазем та інші CYP3A4 середньої потужності (наприклад, еритроміцин, флюконазол), рекомендується ретельний та обережний підбір дози препарату Ранекса®. Можливо, буде необхідно зниження дози препарату.

Ранолазин є субстратом P-gp. Інгібітори P-gp (наприклад, циклоспорин, верапаміл) підвищують концентрацію ранолазину в плазмі крові. Верапаміл (120 мг тричі на добу) підвищує рівноважні концентрації ранолазину в плазмі крові в 2,2 разу. Для хворих, які застосовують інгібітори P-gp, рекомендується обережний та ретельний підбір дози препарату Ранекса®. Можливо, буде необхідно зниження дози препарату.

Індуктори CYP3A4.

Рифампіцин (600 мг 1 раз на добу) знижує рівноважні концентрації ранолазину приблизно на 95 %. Не слід розпочинати лікування препаратом Ранекса® під час застосування індукторів CYP3A4 (наприклад, рифампіцин, фенітоїн, фенобарбітал, карбамазепін, звіробій).

Інгібітори CYP2D6.

Ранолазин частково метаболізується CYP2D6, тому інгібітори CYP2D6 можуть підвищувати концентрацію ранолазину в плазмі крові. Потужний інгібітор CYP2D6 пароксетин (20 мг 1 раз на добу) підвищує середні рівноважні концентрації ранолазину в плазмі крові приблизно в 1,2 разу (при застосуванні ранолазину по 1000 мг 2 рази на добу). Корекція дози не потрібна. При дозі ранолазину по 500 мг 2 рази на добу одночасне застосування потужного інгібітору CYP2D6 може призвести до підвищення AUC ранолазину приблизно на 62 %.

Вплив ранолазину на інші лікарські засоби.

Ранолазин є інгібітором P-gp (потужність дії від середньої до сильної) та слабким інгібітором CYP3A4, тому може підвищувати концентрації субстратів цих ферментів у плазмі крові. Може також збільшуватися розподіл лікарських засобів, що транспортуються P-gp. Наявні дані свідчать, що ранолазин є слабким інгібітором CYP2D6. Застосування ранолазину по 750 мг 2 рази на добу підвищує концентрацію метопрололу в плазмі крові в 1,8 разу, тому при їх одночасному застосуванні може посилюватися дія метопрололу або інших субстратів CYP2D6 (наприклад, пропафенону, флекаїніду; меншою мірою це стосується трициклічних антидепресантів та нейролептиків), тому може бути потрібним зниження дози цих препаратів. Потенціал стосовно пригнічення CYP2В6 не встановлений. Під час застосування ранолазину одночасно із субстратами CYP2В6 (наприклад, бупропіон, ефавіренц, циклофосфамід) рекомендується дотримуватися обережності.

Дигоксин.

Є дані про підвищення концентрації дигоксину в плазмі крові у середньому в 1,5 разу при одночасному застосуванні з препаратом Ранекса®, тому необхідно проведення моніторингу рівня дигоксину на початку та при завершенні застосування препарату Ранекса®.

Симвастатин.

Метаболізм та кліренс симвастатину значною мірою залежать від CYP3A4. Застосування препарату Ранекса® по 1000 мг 2 рази на добу підвищує концентрацію лактону симвастатину, симвастатинової кислоти приблизно в 2 рази. Був відзначений зв'язок між високими дозами симвастатину і розвитком рабдоміолізу. Також у рамках постмаркетингового нагляду повідомлялося про випадки рабдоміолізу у пацієнтів, що приймали препарат Ранекса® і симвастатин. Для пацієнтів, що приймають препарат Ранекса® в будь-якій дозі, доза симвастатину не повинна перевищувати 20 мг на добу.

Аторвастатин. Прийом препарату Ранекса® по 1000 мг двічі на добу підвищує Cmax і AUC аторвастатину, який приймають в дозі 80 мг один раз на добу, в 1,4 і в 1,3 разу відповідно і змінює Cmax і AUC метаболітів аторвастатину менш ніж на 35 %. При прийомі препарату Ранекса® може потребуватися обмеження дози аторвастатину і проведення належного клінічного спостереження.

Також при прийомі препарату Ранекса® може потребуватися обмеження дози інших статинів, що метаболізуються CYРЗА4 (наприклад, ловастатин).

Такролімус, циклоспорин, сиролімус, еверолімус.

Застосування ранолазину пацієнтам, які отримували такролімус (субстрат CYP3A4), призводило до підвищення концентрацій останнього в плазмі крові. У разі призначення препарату Ранекса® пацієнтам, які отримують такролімус, рекомендується контролювати концентрації такролімусу в плазмі і, при необхідності, коригувати дозу такролімусу. Такий контроль також рекомендований при застосуванні інших субстратів CYP3A4 з вузьким терапевтичним діапазоном (наприклад, циклоспорин, сиролімус, еверолімус).

Лікарські засоби, які транспортуються транспортувальником органічних катіонів 2 (OCT2). При застосуванні препарату Ранекса® в дозі 500 мг і 1000 мг два рази на добу пацієнтам із цукровим діабетом ІІ типу концентрація одночасно застосованого метформіну (1000 мг два рази на добу) у плазмі крові підвищувалася відповідно в 1,4 і в 1,8 раз. Концентрації інших OCT2 субстратів, включаючи піндолол і вареніклін, можуть бути змінені в однаковій мірі.

При одночасному застосуванні ранолазину та інших препаратів, що подовжують інтервал QTc, може виникнути фармакодинамічна взаємодія та підвищитися ризик розвитку шлункових аритмій. До таких препаратів належать деякі антигістамінні засоби (наприклад, терфенадин, астемізол, мізоластин), деякі антиаритмічні засоби (наприклад, хінідин, дизопірамід, прокаїнамід), еритроміцин та циклічні антидепресантні засоби (наприклад, іміпрамін, доксепін, амітриптилін).

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Дотепер механізм дії ранолазину значною мірою залишається невідомим. Ранолазин може чинити деяку антиангінальну дію шляхом пригнічення пізнього току іонів натрію у клітини міокарда, що знижує внутрішньоклітинне накопичення натрію, і, відповідно, зменшує надлишок внутрішньоклітинних іонів кальцію. Вважається, що ранолазин за рахунок зниження пізнього току іонів натрію зменшує внутрішньоклітинний іонний дисбаланс при ішемії. Можна очікувати, що таке зниження надлишку внутрішньоклітинного кальцію буде сприяти розслабленню міокарда і, таким чином, знижувати шлункове діастолічне напруження. Клінічним доказом гальмування пізнього натрієвого току під дією ранолазину є значне скорочення інтервалу QTc та позитивний вплив на діастолічне розслаблення в хворих із синдромом подовженого інтервалу QT. Ці ефекти препарату не залежать від зміни частоти серцевих скорочень, артеріального тиску або від розширення кровоносних судин. Вплив на гемодинаміку. Проведені клінічні дослідження засвідчили, що у хворих, які застосовували ранолазин окремо або в поєднанні з іншими антиангінальними препаратами, призначеними для лікування стенокардії, спостерігалося зменшення середньої частоти серцевих скорочень (< 2 ударів/хв) та середнього систолічного артеріального тиску (< 3 мм рт. ст.). Ефекти, що виявляються при електрокардіографії (ЕКГ). У хворих, які застосовували препарат Ранекса®, спостерігалося подовження інтервалу QTс, що залежало від дози та концентрації в плазмі крові (приблизно 6 мс при застосуванні 1000 мг 2 рази на добу), зниження амплітуди зубця Т та, у деяких випадках, двогорбі зубці Т. Вважається, що цей вплив ранолазину на характеристики ЕКГ є результатом пригнічення швидкого калієвого току випрямного каналу, що подовжує шлуночковий потенціал дії, а також пригнічення пізнього натрієвого току, що скорочує шлуночковий потенціал дії. Проведені дослідження засвідчили залежність подовження інтервалу QTc від концентрації, яка дорівнює 2,4 мс на 1000 нг/мл у плазмі крові, що приблизно дорівнює подовженню з 2 до 7 мс для діапазону концентрацій при дозі від 500 до 1000 мг ранолазину двічі на добу. Швидкість подовження була вищою у хворих з клінічно значущою печінковою недостатністю.

Фармакокінетика

Після перорального застосування препарату Ранекса® максимальна концентрація ранолазину в плазмі крові, як правило, спостерігається через 2-6 годин. При застосуванні 2 рази на добу рівноважний стан, як правило, досягається протягом 3 діб. Всмоктування. Середня абсолютна біодоступність ранолазину після перорального застосування таблеток з негайним вивільненням становить 35-50 %, з високим ступенем індивідуальної варіантності. Дія препарату Ранекса® посилюється залежно від дози. При підвищенні дози від 500 до 1000 мг два рази на добу спостерігається 2,5-3-разове підвищення AUC у рівноважному стані. Час вживання їжі не впливав на швидкість та повноту всмоктування. Розподіл. Приблизно 62 % ранолазину зв’язується з білками плазми крові. Середній об’єм розподілу в рівноважному стані (Vss) становить приблизно 180 л. Виведення. Ранолазин виводиться головним чином метаболічним шляхом. Менше 5 % дози виділяється із сечею і калом у незміненому вигляді. Після перорального застосування одноразової дози 500 мг міченого радіоактивним вуглецем [14C] ранолазину здоровою особою 73 % радіоактивності визначається в сечі та 25 % у калі. Кліренс ранолазину залежить від дози, знижуючись при її підвищенні. Період напіввиведення становить приблизно2-3 години після внутрішньовенного введення. Термінальний період напіввиведення у рівноважному стані після перорального застосування ранолазину становить приблизно 7 годин, що обумовлено обмеженням швидкості виведення швидкою абсорбцією. Біотрансформація. Ранолазин зазнає швидкої та масштабної метаболізації. У молодих здорових дорослих після одноразового перорального застосування 500 мг [14C]‑ранолазину приблизно 13 % радіоактивності виявляється у плазмі. Велика кількість метаболітів була виявлена у плазмі крові людини (47 метаболітів), сечі (> 100 метаболітів) та калі (25 метаболітів). Було визначено 14 основних метаболічних шляхів, серед яких О-деметилювання та N-деалкілування є найважливішими. Дослідження, проведені in vitro з використанням мікросом людської печінки, засвідчили, що ранолазин метаболізується головним чином CYРЗА4, а також CYP2D6. При застосуванні 500 мг ранолазину 2 рази на добу у людей з недостатньою активністю CYP2D6 показник AUC перевищує аналогічну величину у людей з нормальною активністю CYP2D6 на 62 %. Відповідна різниця для дози 1000 мг двічі на добу становила 25 %. Особливі групи пацієнтів. Вплив статі. Стать не має ніякого клінічного значення на фармакокінетичні параметри. Пацієнти літнього віку. Літній вік також не має ніякого клінічного впливу на фармакокінетичні параметри, однак у хворих літнього віку може спостерігатися посилена дія ранолазину через вікове зниження функції нирок. Маса тіла. В осіб з масою тіла 40 кг вплив ранолазину приблизно в 1,4 разу більше, ніж у осіб з масою тіла 70 кг. Застійна серцева недостатність (ЗСН). ЗСН (класи NYHA III-IV) призводить до підвищення концентрації ранолазину в плазмі крові приблизно в 1,3 разу. Ниркова недостатність. Проведені дослідження засвідчили, що у хворих з легкою, помірною або тяжкою нирковою недостатністю показник AUC був у середньому в 1,7-2 рази вище, ніж в осіб з нормальною функцією нирок. Також була відмічена значна індивідуальна варіантність величини AUC у осіб з нирковою недостатністю. AUC метаболітів підвищується при зниженні функції нирок. Під час досліджень було виявлено підвищення впливу ранолазину в 1,2 разу у хворих з помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 40 мл/хв) та в 1,3-1,8 разу у хворих з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 10-30 мл/хв). Печінкова недостатність. Досвід застосування ранолазину у хворих з тяжкою печінковою недостатністю відсутній. У хворих з печінковою недостатністю легкого ступеня тяжкості величина AUC ранолазину не змінюється, а у хворих з печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості величина AUC підвищується в 1,8 разу. У таких хворих було більш виражене збільшення інтервалу QT.

Фізико-хімічні властивості

  • ; таблетки по 500 мг: світло-оранжеві, вкриті плівковою оболонкою, опуклі з обох боків таблетки овальної форми, з тисненням «500» з одного боку, інший бік гладкий;
  • ;таблетки по 1000 мг: блідо-жовті, вкриті плівковою оболонкою, опуклі з обох боків таблетки овальної форми, з тисненням «1000» з одного боку, інший бік гладкий.

Особливості застосування

Слід бути обережним при застосуванні або підвищенні дози ранолазину хворим, у яких можливе посилення його дії, при таких станах:

  • одночасне застосування інгібіторів CYP3A4 помірної сили дії;
  • одночасне застосування інгібіторів P-gp;
  • печінкова недостатність легкого ступеня;
  • ниркова недостатність легкої або середньої тяжкості (кліренс креатиніну 30-80 мл/хв);
  • літній вік хворого;
  • низька маса тіла (≤ 60 кг);
  • ЗСН середнього або тяжкого ступеня тяжкості (класи NYHA III-IV).

У хворих, які мають кілька зазначених вище факторів, можна очікувати додаткове посилення дії. Можливо виникнення побічних реакцій, що залежать від дози. При застосуванні ранолазину у хворих з поєднанням кількох зазначених вище факторів повинен проводитися частий моніторинг побічних реакцій, а за необхідності дозу ранолазину слід знизити або припинити його застосування.

Ризик посилення дії ранолазину, що призводить до збільшення частоти побічних реакцій у зазначених вище групах, підвищується у хворих з недостатньою активністю CYP2D6 (хворі зі сповільненим метаболізмом) порівняно з хворими з потужною активністю CYP2D6 (хворі з прискореним метаболізмом). Вищезазначені застереження розроблені з урахуванням можливого ризику для хворих зі сповільненим метаболізмом CYP2D6 та мають враховуватися у випадку, коли статус метаболізму CYP2D6 невідомий. Для хворих з прискореним метаболізмом CYP2D6 такі застереження мають менше значення. Хворим, для яких визначений (наприклад, шляхом генотипування) або був раніше відомий прискорений статус метаболізму CYP2D6, ранолазин можна застосовувати з обережністю у випадку, коли хворий має комбінацію кількох зазначених вище факторів ризику.

Подовження інтервалу QT.

Треба бути обережним при лікуванні хворих із синдромом вродженого подовження інтервалу QT в анамнезі або зі спадковим подовженням інтервалу QT в родинному анамнезі чи з відомим набутим подовженням інтервалу QT, а також хворих, які отримують лікування препаратами, що впливають на тривалість інтервалу QTс .

Ниркова недостатність.

Ниркова функція знижується з віком, тому важливо проводити її регулярну перевірку під час застосування ранолазину.

Лактоза. Цей препарат містить лактозу, тому його не слід застосовувати хворим із рідкісною вродженою непереносимістю галактози, лактазною недостатністю або порушенням абсорбції глюкози та галактози.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Необхідні дані про застосування ранолазину у вагітних відсутні, а даних, які були отримані в результаті дослідів на тваринах, недостатньо для оцінки впливу на вагітність та розвиток ембріона. Потенційний ризик для людини невідомий. Препарат Ранекса® не слід застосовувати під час вагітності, за винятком крайньої необхідності.

Невідомо, чи ранолазин проникає у молоко матері. Виведення ранолазину в материнське молоко не вивчалося на тваринах, тому препарат Ранекса® не слід застосовувати жінкам у період годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Ранолазин може спричинювати запаморочення, розмитість зору, двоїння в очах, сплутаність свідомості, порушення координації та галюцинації, що може негативно вплинути на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері; по 6 блістерів у картонній коробці; по 15 або 20 таблеток у блістері, по 4 або 3 блістери у картонній коробці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

5 років.

Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Спеціальні умови зберігання не вимагаються. Зберігати в недоступному для дітей місці.