Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Рамсозол

Міжнародна назва: Rabeprazole
Виробник: Біотавія Фарм Лімітед на заводі Акумс Драгс та Фармасьютикалс Лтд.
АТ Код: АТС A02B C04
Клінико-фармакологічна група: Інгібітори протонної помпи. Рабепразол.
Форма випуску: Таблетки, вкриті оболонкою, кишковорозчинні

Склад

діюча речовина: rabeprazole;

1 таблетка містить рабепразолу натрію 20 мг;

допоміжні речовини: магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна, тальк, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію оксид легкий, маніт (Е 421), гідроксипропілцелюлоза, натрію кроскармелоза, целюлози ацетилфталат, титану діоксид (Е 171), заліза оксид червоний (Е 172), етилцелюлоза, поліетиленгліколь, діетилфталат.

Показання

  • Активна пептична виразка дванадцятипалої кишки.
  • Активна доброякісна виразка шлунка.
  • Ерозивна або виразкова гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ).
  • Довготривале лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (підтримуюча терапія ГЕРХ).
  • Симптоматичне лікування ГЕРХ від помірного до дуже тяжкого ступеня.
  • Синдром Золлінгера-Еллісона.
  • У комбінації з антибактеріальними терапевтичними схемами для ерадикації Helicobacter pylori (H. pylori) у пацієнтів з пептичною виразкою шлунка та дванадцятипалої кишки.

Протипоказання

Підвищена чутливість до рабепразолу або до інших бензимідазолів. Печінкова, ниркова або дихальна недостатність. Період вагітності і годування груддю. Дитячий вік до 18 років.

Дозування

Дорослі/пацієнти літнього віку

Активна виразка дванадцятипалої кишки і активна доброякісна виразка шлунка: рекомендована доза при цих захворюваннях становить 20 мг 1 раз на добу вранці.

Більшість пацієнтів з активною виразкою дванадцятипалої кишки одужують протягом 4 тижнів. Однак деякі пацієнти для одужання можуть потребувати ще 4 тижні лікування. Більшість пацієнтів з активною доброякісною виразкою шлунка одужують протягом 6 тижнів. Однак і в цьому випадку деякі пацієнти для одужання можуть потребувати ще 6 тижнів лікування.

Ерозивна чи виразкова гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ): рекомендована доза становить 20 мг 1 раз на добу протягом 4 - 8 тижнів.

Довготривале лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (підтримуюче лікування ГЕРХ): підтримуюча доза Рамсозолу при довготривалому лікуванні становить 10 - 20 мг 1 раз на добу (доза залежить від клінічної відповіді).

За необхідності застосування дози 10 мг слід приймати препарат в іншій лікарській формі.

Симптоматичне лікування ГЕРХ від помірного до дуже тяжкого ступеня (симптоматичне лікування ГЕРХ): 10 мг 1 раз на добу для пацієнтів без езофагіту. Якщо протягом 4 тижнів не було досягнуто контролю симптомів, пацієнта слід обстежити. Як тільки симптоми зникнуть, подальший контроль симптомів можна досягнути використанням режиму «за вимогою»: застосовувати 10 мг 1 раз на добу за потребою.

За необхідності застосування дози 10 мг слід приймати препарат в іншій лікарській формі.

Синдром Золлінгера-Еллісона: початкова доза препарату становить 60 мг на добу. За необхідності дозу підвищують до 100 мг на добу при одноразовому прийомі або приймають по 60 мг 2 рази на добу. Тривалість курсу лікування та режим дозування визначають індивідуально.

Ерадикація H. pylori: пацієнти, інфіковані H. pylori, повинні отримувати відповідну терапію для ерадикації H. pylori. Рекомендується призначення комбінації протягом 7 днів: Рамсозол по 20 мг двічі на добу + кларитроміцин по 500 мг двічі на добу і амоксицилін по 1 г двічі на добу.

За показаннями, що потребують прийому Рамсозолу лише 1 раз на добу, препарат слід приймати вранці натщесерце. Хоча час прийому чи прийом їжі не впливають на активність рабепразолу натрію, це сприяє підтримці режиму лікування.

Пацієнтів слід попередити про необхідність ковтати таблетки цілими, не розжовуючи і не ламаючи їх.

Порушення функції нирок та печінки.

Побічні дії

Організм у цілому: астенія, гарячка, алергічні реакції, озноб, жар, нездужання, біль у грудях, реакції світлочутливості; рідко – ефект похмільного синдрому, грипоподібний синдром.

Інфекції та інвазії: інфекції.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості (включаючи набряк обличчя, артеріальну гіпотензію та диспное; еритема, бульозні реакції та гострі системні алергічні реакції, що зазвичай зникають після припинення лікування).

З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпертензія, інфаркт міокарда, порушення електрокардіограми, непритомність, стенокардія, прискорене серцебиття, синусна брадикардія, тахікардія, периферичний набряк; рідко – брадикардія, емболія легенів, тромбофлебіт, вазодилатація, подовження інтервалу QT і шлуночкова тахікардія.

З боку травного тракту і печінки: діарея, нудота, абдомінальний біль, блювання, відрижка, метеоризм, запор, сухість у роті, гастроентерит, ректальні крововиливи, втрата апетиту, жовчнокам’яна хвороба, стоматит, гінгівіт, холецистит, зниження апетиту, коліт, езофагіт, панкреатит, проктит; рідко – ангіохоліт, дуоденіт, кривавий пронос, шлунково-кишкові кровотечі, гепатит, гепатома, гепатаргія, збільшення печінки, збільшення слинної залози, спрага, гастрит, порушення відчуття смаку, печінкова енцефалопатія (у поодиноких випадках печінкова енцефалопатія спостерігалась у пацієнтів із цирозом).

З боку ендокринної системи: гіпертиреоз, гіпотиреоїдизм.

З боку системи кровотворення: анемія, лімфоаденопатія, екхімоз, гіпохромна анемія, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія, лейкоцитоз.

Метаболічні порушення та порушення, пов'язані з харчуванням: периферичні набряки, набряк, збільшення або зменшення маси тіла, подагра, зневоднювання; рідко – анорексія, гіпонатріємія.

З боку кістково-м’язової системи: міалгія, артрити, судоми ніг, біль у кістках, артроз, бурсит; рідко – неспецифічний біль/біль у спині, артралгія.

З боку нервової системи: безсоння, головний біль, занепокоєння, запаморочення, депресія, нервозність, сонливість, невралгія, вертиго, порушення сну, зниження лібідо, невропатія, парестезія, тремор кінцівок; рідко – панічні реакції, послаблення пам'яті, екстрапірамідний синдром, гіперкінезія, сплутаність свідомості.

З боку дихальної системи: задишка, астма, носова кровотеча, ларингіт, гикавка, гіпервентиляція; рідко – апное, гіповентиляція, кашель, фарингіт, риніт, бронхіт, синусит.

З боку шкіри: висипання, свербіж, підвищена пітливість, алопеція, еритема (бульозні реакції та гострі системні алергічні реакції, що зазвичай зникають після припинення лікування); рідко – сухість шкіри, псоріаз, шкірні виразки, мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз (ТЕН), синдром Стівенса-Джонсона.

З боку органів чуття: катаракта, амбліопія, глаукома, сухість очей, порушення зору, дзвін у вухах, запалення середнього вуха; рідко – часте миготіння, диплопія, глухота, біль в очах, дистрофія сітківки, гетеротопія.

З боку сечостатевої системи: цистит, прискорене сечовипускання, менструальний біль, біль при сечовипусканні, камені в нирках, маткова кровотеча, поліурія; рідко – гінекомастія (збільшення грудних залоз у чоловіків), гематурія, болюча ерекція, вагінальний кандидоз, менорагія, орхіт, позиви до сечовипускання, інфекції сечовивідних шляхів, інтерстиціальний нефрит.

Передозування

Немає відомостей щодо передозування препаратом. Можливе посилення симптомів побічної дії.

Лікування: при застосуванні препарату у високих дозах проводять симптоматичну та підтримуючу терапію. Специфічного антидоту немає. Рабепразол натрію добре зв'язується з білками сироватки крові, тому не виводиться при діалізі.

Лікарська взаємодія

Натрію рабепразол, як і інші інгібітори протонної помпи (ІПП), метаболізується ферментами, що входять до печінкової системи цитохрому Р450 (CYP450). Рабепразол натрію не вступає в клінічно значущі взаємодії з амоксициліном та іншими лікарськими засобами, які метаболізуються ферментами системи CYP450, такими як варфарин, фенітоїн, теофілін та діазепам.

Натрію рабепразол спричиняє сильне та тривале зниження продукування соляної кислоти. Таким чином, натрію рабепразол може взаємодіяти з препаратами, абсорбція яких залежить від показника рН шлункового вмісту: зниження концентрацій кетоконазолу на 33 % в плазмі і підвищення на 22 % мінімальних концентрацій дигоксину. Таким чином, окремі пацієнти, які застосовують зазначені препарати разом з рабепразолом, повинні знаходитися під наглядом для визначення необхідності коригування дози. Концентрація рабепразолу і активного метаболіту кларитроміцину в плазмі при одночасному застосуванні збільшується на 24% і 50% відповідно. Це розглядається як позитивний результат взаємодії при ерадикації H. руlori. У клінічних випробуваннях пацієнти одночасно з рабепразолом приймали за необхідністю антациди; у спеціальному дослідженні не спостерігалося взаємодії рабепразолу з антацидами, які приймають у вигляді рідини. Крім того, не виявлено значущої клінічної взаємодії рабепразолу з їжею.

Дослідження in vitro на мікросомах печінки людини показали, що натрію рабепразол метаболізується ізоферментами системи CYP450 (CYP2C9 та CYP3A). Ці дослідження дають змогу вважати, що рабепразол має низьку здатність до лікарської взаємодії; при цьому його вплив на метаболізм циклоспорину аналогічний до інших інгібіторів протонної помпи.

Одночасне застосування атазанавіру 300 мг/ритонавіру 100 мг з омепразолом (40 мг 1 раз на добу) або атазанавіру 400 мг з ланзопразолом (60 мг 1 раз на добу) у здорових добровольців призводило до значного зниження експозиції атазанавіру. Абсорбція атазанавіру залежить від рН, тому інгібітори протонної помпи, включаючи рабепразол, не слід застосовувати у комбінації з атазанавіром .

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

. Пригнічення активності ферменту Н+-К+-АТФ-ази в парієтальних клітинах шлунка призводить до блокування кінцевої стадії утворення соляної кислоти. Ця дія є дозозалежною і призводить до пригнічення як базальної, так і стимульованої секреції соляної кислоти незалежно від подразника. Рабепразол зв'язується за допомогою ковалентного зв'язку з протонною помпою парієтальних клітин, що супроводжується необоротним зниженням секреції кислоти. Кислота може виділятися тільки новоутвореними протонними помпами. Таким чином, кінетика рабепразолу у плазмі крові не має вирішального значення для антисекреторної дії: період біологічної активності рабепразолу значно перевищує період його напіввиведення з плазми. Більше клінічне значення має напівперіод функціонування протонної помпи (20 - 24 години), а не період напіввиведення рабепразолу. Максимальний рівень зниження секреції може бути отриманий у випадку, коли рабепразол досягає парієтальної клітини в момент її активації. Це може бути досягнуто внутрішньовенним інфузійним введенням рабепразолу. Завдяки цьому активізована під впливом циркадних ритмів (ацетилхолін) або після їди (гістамін і гастрин) протонна помпа відразу ж зв'язується з молекулою рабепразолу, і продукція соляної кислоти припиняється. Активна речовина препарату – рабепразол – швидко накопичується в кислому середовищі парієтальних клітин шлунка, де перетворюється в активну форму приєднанням до неї сульфенамідної групи. Взаємодіє з цистеїнами протонної помпи. Після внутрішньовенного введення дія рабепразолу розвивається протягом 1 година і досягає максимуму через 2 - 4 години. Середній кліренс при введенні внутрішньовенно дози 20 мл 283+/-98 мл/хв. Період напіввиведення дози 20 мг, введеної внутрішньовенно, становить 1,02 +/-0,63 години. Після відміни препарату секреторна активність відновлюється через 2 - 3 дні. Застосування препарату в дозі 20 мг на добу протягом 2 тижнів не впливає на функцію щитовидної залози, метаболізм вуглеводів, концентрацію в крові паратгормону, кортизолу, естрогену, тестостерону, пролактину, холецистокініну, секретину, глюкагону, ФСГ, ЛГ, СТГ, реніну, альдостерону.

Фармакокінетика

Абсолютна біодоступність при внутрішньовенному введенні дози 20 мг становить близько 100 %, тобто всі молекули рабепразолу досягають парієтальних клітин. Біодоступність рабепразолу не міняється при багаторазовому введенні. Зв'язування з білками плазми становить 97 %. При багаторазовому введенні рабепразолу спостерігається лінійна фармакокінетика, тобто час напіввиведення, кліренс і об'єм розподілу рабепразолу є дозонезалежними величинами. Метаболізуєтся в печінці. Рабепразол натрію біотрансформується з утворенням основних метаболітів тіоефіру і вугільної кислоти. Інші метаболіти – сильфон, диметилтіоефір і кон’югат меркаптурової кислоти – наявні в низьких концентраціях. Період напіввиведення з сироватки крові становить близько 1 години. Приблизно 90 % дози виводиться із сечею переважно у вигляді двох метаболітів: кон’югату меркаптопурової кислоти і карбонової кислоти. Невелика частина метаболітів виводиться з калом. У пацієнтів літнього віку виведення рабепразолу дещо сповільнюється. Кумуляції рабепразолу не відзначалося. Статеві особливості. Оскільки разова доза 20 мг рабепразолу натрію відрегульована за масою тіла та зростом людини, статеві особливості не впливають на фармакокінетичні параметри. Ниркова недостатність. У пацієнтів з термінальною хронічною нирковою недостатністю, які перебувають на підтримуючому гемодіалізі (кліренс креатиніну < 5 мл/хв/1,73 м2), розподіл натрію рабепразолу був дуже подібний до такого у здорових добровольців. AUC рабепразолу натрію та Сmах для таких пацієнтів була майже на 35 % підвищена порівняно зі здоровими добровольцями. Середнє значення періоду напіврозпаду становить 0,82 години у здорових добровольців, 0,95 години – у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, та 3,6 години у постдіалізних хворих. Доза, розрахована для пацієнтів з нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі, була приблизно вдвічі більшою, ніж у здорових добровольців. Печінкова недостатність. Після одноразової дози 20 мг рабепразолу натрію у пацієнтів з помірним хронічним ураженням печінки площа під кривою «концентрація-час» (AUC) збільшена вдвічі і спостерігалось 2 - 3 разове збільшення періоду напіввиведення рабепразолу порівняно зі здоровими добровольцями. Таким чином, при щоденному прийомі в дозі 20 мг протягом 7 днів AUC має збільшуватися не менш ніж у 1,5 раза, а зміни пікових концентрацій у плазмі Сmах – до 1,2. Період напіввиведення натрію рабепразолу у пацієнтів з ураженням печінки становив 12,3 години у порівнянні з 2,1 години для здорових добровольців. Фармакодинамічна відповідь (рН-метрія шлункового вмісту) для двох груп пацієнтів була подібна за терапевтичними показниками. Пацієнти літнього віку. У пацієнтів літнього віку елімінація рабепразолу натрію досить загальмована. Після 7 днів прийому рабепразолу натрію по 20 мг на добу у осіб літнього віку AUC була приблизно двічі більшою, а Сmах збільшувалася на 60 % у порівнянні з молодими здоровими добровольцями. Однак слід відзначити відсутність ознак акумуляції рабепразолу натрію. Поліморфізм CYP2C19. При призначенні протягом 7 днів дози 20 мг рабепразолу натрію на добу у пацієнтів, які мають сповільнений метаболізм CYP2C19, рівні AUC і час напіввиведення (Т1/2) були вищі приблизно в 1,9 та 1,6 разу відповідно порівняно з такими у пацієнтів зі швидким метаболізмом; у той же час Сmах збільшувалася лише на 40 %.

Фізико-хімічні властивості

круглі, двоопуклі таблетки, вкриті кишковорозчинною оболонкою червоно-коичневого кольору.

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

У деяких пацієнтів може виникнути головний біль, сонливість або запаморочення, порушення зору, тому слід дотримуватися обережності під час керування автотранспортом або при роботі зі складними механізмами.

Використання препарату дітьми

Не застосовують.

Використання вагітними або при годуванні груддю

Не застосовують. Під час лікування препаратом слід припинити годування груддю.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері; по 1, 2 або 3 блістери в картонній упаковці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

3 роки.

Зберігати при температурі не вище 25 оС.

Зберігати в недоступному для дітей місці.