Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Рамиприл Пфайзер

Міжнародна назва: Ramipril
Виробник: Ауробіндо Фарма Лтд.
АТ Код: АТС С09А А05
Клінико-фармакологічна група: Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ).
Форма випуску: Таблетки

Склад

діюча речовина: 1 таблетка містить 2,5 мг раміприлу;

допоміжні речовини: натрію гідрокарбонат, лактози моногідрат, натрію кроскармелоза, заліза оксид жовтий (Е 172), натрію стеарилфумарат, крохмаль прежелатинізований.

діюча речовина: 1 таблетка містить 5 мг раміприлу;

допоміжні речовини: натрію гідрокарбонат, лактози моногідрат, натрію кроскармелоза, заліза оксид червоний (Е 172), натрію стеарилфумарат, крохмаль прежелатинізований.

діюча речовина: 1 таблетка містить 10 мг раміприлу;

допоміжні речовини: натрію гідрокарбонат, лактози моногідрат, натрію кроскармелоза, натрію стеарилфумарат, крохмаль прежелатинізований.

Показання

  • Артеріальна гіпертензія; з метою зниження артеріального тиску як монотерапія або у комбінації з іншими гіпотензивними агентами, наприклад діуретиками та антагоністами кальцію.
  • Застійна серцева недостатність; також у комбінації з діуретиками.
  • Застійна серцева недостатність, що має місце протягом перших декількох днів після гострого інфаркту міокарда.
  • Недіабетична або діабетична явна клубочкова або початкова нефропатія.
  • Зниження ризику інфаркту міокарда, інсульту або серцево-судинної смерті у пацієнтів з підвищеним серцево-судинним ризиком унаслідок наявності вираженої ішемічної хвороби серця (з або без перенесеного інфаркту міокарда), перенесеного інсульту, хвороби периферичних судин в анамнезі або цукрового діабету з принаймні одним додатковим фактором серцево-судинного ризику (мікроальбумінурія, артеріальна гіпертензія, підвищений загальний рівень холестерину, низький рівень холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ), паління).

Протипоказання

  • Підвищена чутливість до раміприлу, будь-якої з допоміжних речовин або до інших інгібіторів АПФ.
  • Ангіоневротичний набряк в анамнезі (спадковий, ідіопатичний або пов’язаний з попереднім лікуванням інгібіторами АПФ чи антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ).
  • Двобічний стеноз ниркової артерії або стеноз артерії єдиної нирки.
  • Вагітність.
  • Період годування груддю.
  • Дитячий вік.
  • Гіпотензивні або гемодинамічно нестабільні стани.
  • Первинний гіперальдостеронізм.
  • Методи екстракорпоральної терапії, що призводять до контакту крові і негативно заряджених поверхонь, оскільки при цьому існує ризик розвитку тяжкої анафілактоїдної реакції, що іноді може призвести до тяжкого анафілактичного шоку. Таким чином, при прийомі Раміприлу Пфайзер® не можна проводити процедуру діалізу або гемофільтрації із застосуванням полі(акрилонітрилових, натрію-2-метилсульфонатних) мембран з високою ультрафільтраційною активністю (наприклад, „AN 69”) та процедуру аферезу ЛПНЩ (ліпопротеїнів низької щільності) із застосуванням декстрану сульфату.

Дозування

Для перорального застосування. Раміприл Пфайзер® рекомендовано приймати щодня, приблизно в один і той самий час незалежно від прийому їжі, оскільки їжа не впливає на біодоступність препарату. Таблетки потрібно ковтати, запиваючи рідиною, не розжовувати і не подрібнювати. Дозування визначають відповідно до ефекту і переносимості лікарського засобу конкретним хворим. Після початку лікування Раміприлом Пфайзер® може розвинутися артеріальна гіпотензія з більшою вірогідністю у пацієнтів, які одночасно приймають діуретики. Тому рекомендується звернути особливу увагу на пацієнтів з дегідратацією та/або надлишковим виведенням солі з організму.

Артеріальна гіпертензія

Раміприл можна застосовувати як монотерапію так і в комбінації з іншими класами антигіпертензивних медичних препаратів.

Початкова доза

Прийом Раміприлу Пфайзер® потрібно розпочинати поступово, рекомендована початкова доза становить 2,5 мг 1 раз на добу. У пацієнтів з дуже активною ренін-ангіотензин-альдостероновою системою може спостерігатися надмірне зменшення артеріального тиску після прийому першої дози. Для таких пацієнтів рекомендована початкова доза становить 1,25 мг, а початок лікування повинен проходити під медичним наглядом.

Титрування і підтримуюча доза

Дозу можна збільшувати вдвічі з інтервалом від 2-х до 4-х тижнів для поступового досягнення цільових показників артеріального тиску. Звичайна підтримуюча дозастановить 2,5 - 5 мг, максимальна допустима добова доза – 10 мг. Зазвичай прийом дози призначають 1 раз на день. Альтернативою збільшенню дози понад 5 мг Раміприлу Пфайзер® на добу може бути додаткове застосування, наприклад, діуретика або антагоніста кальцію.

Зменшення ризику інфаркту міокарда, інсульту або серцево-судинної смерті

Рекомендована початкова доза становить 2,5 мг раміприлу 1 раз на добу. Дозу збільшують поступово залежно від того, як пацієнт переносить прийом активної речовини. Рекомендовано збільшити дозу вдвічі через 1 або 2 тижні лікування та після наступних 2-х чи 3-х тижнів збільшувати до досягнення цільової підтримуючої дози 10 мг Раміприлу Пфайзер® 1 раз на добу. Застосування дози понад 10 мг раміприлу 1 раз на добу вивчалося недостатньо. Застосування пацієнтами із тяжкою нирковою недостатністю із кліренсом креатиніну <36 мл/хв досліджувалося недостатньо.

Лікування діабетичної або недіабетичної нефропатії

Рекомендована початкова доза для дорослих: 1,25 мг Раміприлу Пфайзер® 1 раз на добу. Залежно від переносимості пацієнтом препарату дозу можна збільшувати шляхом подвоєння кожні 2 тижні до підтримуючої дози, яка становить 5 мг Раміприлу Пфайзер® 1 раз на добу. Дози вище 5 мг раміприлу 1 раз на добу вивчалися недостатньо.

Застійна серцева недостатність

Для пацієнтів, стан яких стабілізовано завдяки терапії діуретиками, рекомендована початкова доза становить 1,25 мг на добу. Раміприл Пфайзер® потрібно титрувати, подвоюючи дозу кожні 1 чи 2 тижні до досягнення максимальної добової дози 10 мг. Рекомендованим є застосування 2 рази на добу. Максимальна дозволена добова доза – 10 мг Раміприлу Пфайзер®.

Лікування після інфаркту міокарда

Через 48 годин після того, як стався гострий інфаркт міокарда, клінічно та гемодинамічно стабільним пацієнтам призначають початкову дозу 2,5 мг 2 рази на добу протягом 3-х днів. Якщо доза 2,5 мг погано переноситься, то призначають прийом дози 1,25 мг двічі на день протягом 2 днів. Потім, залежно від відповіді хворого, доза може бути збільшена. Збільшувати дозу рекомендується шляхом її подвоєння через кожні 1 - 3 дні. Якщо збільшення дози до 2,5 мг двічі на добу неможливе, лікування слід відмінити. В подальшому загальну добову дозу, яку спочатку ділили на дві, можна приймати у вигляді одноразової. Максимальна дозволена добова доза – 10 мг Раміприлу Пфайзер®. Немає достатнього досвіду лікування хворих з тяжкою (NYVA ІV) серцевою недостатністю відразу після інфаркту міокарда. Якщо прийнято рішення щодо лікування таких пацієнтів раміприлом, то рекомендована початкова доза становить 1,25 мг 1 раз на добу, необхідно з особливою обережністю проводити будь-яке збільшення дози.

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти з порушенням функції нирок

Якщо кліренс креатиніну становить від 50 до 20 мл/хв на 1,73 м2 площі поверхні тіла, зазвичай застосовується початкова добова доза для дорослих 1,25 мг Раміприлу Пфайзер®. Максимальна дозволена добова доза в цьому випадку становить 5 мг Раміприлу Пфайзер®.

Пацієнти з неповністю компенсованою нестачею рідини або солі в організмі, пацієнти з вираженою артеріальною гіпертензією, так само, як і пацієнти, для яких гіпотензивна реакція може становити особливий ризик (наприклад, з клінічно значущим стенозом коронарних судин або судин, що постачають кров у мозок): слід застосовувати зменшену початкову дозу 1,25 мг Раміприлу Пфайзер® на добу.

Пацієнти з порушенням функції печінки

Лікування Раміприлом Пфайзер® пацієнтів з печінковою недостатністю повинно розпочинатися тільки під ретельним медичним наглядом, максимальна добова доза Раміприлу Пфайзер® становить 2,5 мг.

Пацієнти, які попередньо лікувалися діуретиками.

Бажано припинити приймання діуретиків за 2 - 3 дні або, залежно від тривалості дії діуретика, ще раніше, до початку лікування Раміприлом Пфайзер®, або принаймні знизити дозу сечогінного засобу. Початкова добова доза для дорослих пацієнтів, які попередньо застосовували діуретик, зазвичай становить 1,25 мг Раміприлу Пфайзер®.

Пацієнти літнього віку

Початкові дози повинні бути нижчими, а титрування дози – більш поступовим, оскільки у літніх і немічних хворих імовірність виникнення небажаних реакцій підвищена. Початкова доза має бути низькою - 1,25 мг на добу.

Побічні дії

Частота виникнення небажаних реакцій позначалася за допомогою такої умовної шкали:

дуже часто (≥ 1/10);

часто (≥ 1/100 та < 1/10);

нечасто (≥ 1/1000 та < 1/100);

рідко (≥ 1/10 000 та < 1/1000);

дуже рідко (< 1/10 000),

невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних).

Всередині кожної групи, виокремленої за частотою, небажані реакції представлені в порядку зменшення їх серйозності.

З боку кровотворної та лімфатичної системи. Еозинофілія – нечасто. Зменшення кількості лейкоцитів (включаючи нейтропенію або агранулоцитоз), зменшення кількості еритроцитів, гемоглобіну, тромбоцитів – рідко. Ураження кісткового мозку, панцитопенія, гемолітична анемія – невідома.

З боку імунної системи. Анафілактичні або анафілактоїдні реакції, зростання рівня антинуклеарних антитіл – невідома.

Порушення обміну речовин і травлення. Зростання рівня калію в крові – часто. Анорексія, зменшення апетиту – нечасто. Зниження рівня натрію в крові – невідома.

З боку психіки. Депресивний настрій, тривожність, нервозність, невгамовність, порушення сну, включаючи безсоння – нечасто. Сплутаність свідомості – рідко. Порушення уваги – невідома.

З боку нервової системи. Головний біль, запаморочення – часто. Вертиго, парестезія, агевзія, дисгевзія – нечасто. Тремор, порушення рівноваги – рідко. Церебральна ішемія, включаючи ішемічний інсульт і транзиторні ішемічні напади, погіршення психомоторних навичок, відчуття печії, паросмія – невідома.

З боку органів зору. Порушення зору, включаючи погіршення гостроти зору – нечасто. Кон’юнктивіт – рідко.

З боку органів слуху та рівноваги. Погіршення слуху, дзвін у вухах – рідко.

З боку серцево-судинної системи. Артеріальна гіпотензія, ортостатичне зменшення артеріального тиску, непритомність – часто. Ішемія міокарда, включаючи стенокардію або інфаркт міокарда, тахікардія, аритмія, прискорене серцебиття, периферичний набряк, припливи – нечасто. Васкулярний стеноз, гіпоперфузія, васкуліт – рідко. Синдром Рейно – невідома.

З боку дихальної системи. Непродуктивний стійкий кашель, бронхіт, синусит, дистонія – часто. Бронхоспазм, включаючи загострення астми, закладеність носа – нечасто.

З боку травної системи. Запалення, відчуття дискомфорту у животі, диспепсія, діарея, нудота, блювання – часто. Панкреатит (у виняткових випадках при застосуванні інгібіторів АПФ повідомлялося про випадки з летальними наслідками), збільшення рівня ферментів підшлункової залози, ангіоневротичний набряк тонкого кишечнику, біль у верхній частині живота, включаючи гастрит, запор, сухість у роті – нечасто. Глосит – рідко. Афтозний стоматит – невідома.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів. Зростання кількості печінкових ферментів та/або кон’югованого білірубіну – нечасто. Холестатична жовтяниця, гепатоцелюлярні порушення – рідко. Гостра печінкова недостатність, холестатичний або цитолітичний гепатит (у виняткових випадках спостерігалися летальні наслідки) – невідома.

З боку шкіри та підшкірних тканин. Висипання, зокрема макуло-папулярні – часто. Ангіоневротичний набряк; у виняткових випадках внаслідок обструкції дихальних шляхів спостерігалися летальні наслідки; свербіж, гіпергідроз – нечасто. Ексфоліативний дерматит, кропив’янка, оніхолізис – рідко. Реакції фотосенсибілізації – дуже рідко. Токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, пухирчатка, псоріаз з ускладненнями, псоріазоформний дерматит, пемфігоїдна або ліхеноїдна екзантема або енантема, алопеція – невідома.

З боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини. М’язові спазми, міалгія – часто. Артралгія – рідко.

З боку нирок та сечовидільної системи. Порушення з боку нирок, у тому числі гостра ниркова недостатність, збільшення продукції сечі, погіршення існуючої протеїнурії, збільшення рівня сечовини у крові, збільшення рівня креатиніну в крові – нечасто.

З боку репродуктивної системи та молочної залози. Тимчасова еректильна імпотенція, зменшення лібідо – нечасто. Гінекомастія – невідома.

Загальні розлади і реакції у місці застосування. Біль у грудях, стомлюваність – часто. Пірексія – нечасто. Астенія – рідко.

Передозування

Симптоми інтоксикації. Симптоми, пов’язані з передозуванням інгібіторів АПФ, можуть включати надмірне розширення периферичних судин (із вираженою артеріальною гіпотензією, шоком), брадикардію, електролітний дисбаланс та ниркову недостатність.

Лікування інтоксикації. За пацієнтом потрібно встановити ретельний нагляд. Лікування повинно бути симптоматичним і підтримуючим. Підтримуючі заходи включають первинну детоксикацію (промивання шлунка, прийом абсорбентів) і заходи з відновлення гемодинамічної стабільності, що включають застосування агоністів адренорецепторів альфа-1 або ангіотензину ІІ (ангіотензинамід). Раміприлат, активний метаболіт раміприлу, незначною мірою видаляється із загального кровообігу шляхом гемодіалізу.

Лікарська взаємодія

Комбінації, що є протипоказаними

Методи екстракорпоральної терапії, що призводять до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями, такі як діаліз або гемофільтрація із застосуванням деяких висикопроточних мембран (наприклад поліакрилонітрильних мембран) і аферез ЛПНЩ з сульфатом декстрану, оскільки існує підвищений ризик розвитку тяжких анафілактоїдних реакцій. У таких випадках необхідно вирішити питання щодо використання іншого типу мембран для діалізу або застосування іншого класу антигіпертензивних препаратів.

Нерекомендовані комбінації

Солі калію, калійзберігаючі діуретики та інші діючі речовини, застосування яких пов’язане зі зростанням рівня калію в плазмі крові (включаючи антагоністів ангіотензину ІІ, триметоприм, такролімус, циклоспорин): може спостерігатися гіперкаліємія, тому необхідно проводити ретельний моніторинг рівня калію в сироватці крові.

Застосовувати з обережністю

Антигіпертензивні речовини (наприклад діуретики) та інші речовини, що можуть знижувати артеріальний тиск (наприклад нітрати, трициклічні антидепресанти, анестетики, баклофен, альфузозин, доксазозин, празозин, тамсулозин, теразозин): слід очікувати підвищення ризику виникнення артеріальної гіпотензії.

Симпатоміметики судинозвужувальної дії та інші речовини (наприклад ізопротеренол, добутамін, дофамін, епінефрин), що можуть зменшувати антигіпертензивну дію Раміприлу Пфайзер®: рекомендовано контролювати показники артеріального тиску.

Алопуринол, імуносупресори, кортикостероїди, прокаїнамід, цитостатики та інші речовини, що можуть змінити кількість клітин крові: збільшується імовірність гематологічних реакцій.

Солі літію: під впливом інгібіторів АПФ може зменшитися екскреція літію, що може призвести до зростання концентрації літію та збільшення токсичності. Необхідно проводити ретельний моніторинг концентрації літію.

Протидіабетичні засоби, включаючи інсулін: може спостерігатися гіпоглікемічна дія. Рекомендовано контролювати рівень глюкози в крові.

Їжа. Їжа істотно не змінює абсорбцію раміприлу.

Мати на увазі

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) та ацетилсаліцилова кислота: слід очікувати зменшення антигіпертензивного ефекту Раміприлу Пфайзер®. Окрім цього, одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗП може призвести до зростання ризику погіршення функції нирок та каліємії.

Гепарин. Можливе підвищення концентрації калію в сироватці крові.

Алкоголь. Збільшується розширення судин. Раміприл Пфайзер® може підсилювати дію алкоголю.

Сіль. Підвищене споживання солі може послаблювати антигіпертензивну дію препарату.

Метод специфічної гіпосенсибілізації. Внаслідок інгібування АПФ зростають імовірність виникнення і тяжкість анафілактичних і анафілактоїдних реакцій на отруту комах. Вважається, що такий ефект може також спостерігатися і щодо інших алергенів.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Раміприлат, активний метаболіт проліків раміприлу, пригнічує фермент дипептидилкарбоксипептидазу І (синоніми: АПФ; кіназа ІІ). У плазмі крові і тканинах цей фермент каталізує перетворення ангіотензину І в активну речовину судинозвужувальної дії ангіотензин II, а також розпад активного вазодилататора брадикініну. Зменшення утворення ангіотензину ІІ та пригнічення розпаду брадикініну призводить до розширення судин. Раміприлат призводить до зменшення секреції альдостерону, оскільки ангіотензин II також стимулює виділення альдостерону. У пацієнтів негроїдної раси (афро-карибського походження), хворих на артеріальну гіпертензію (як правило, група пацієнтів з низькою реніновою гіпертензією), середня відповідь на монотерапію інгібітором АПФ була нижчою, ніж у пацієнтів іншої расової належності. Прийом Раміприлу Пфайзер® спричиняє помітне зниження периферичного артеріального опору. Загалом нирковий плазмоток та швидкість клубочкової фільтрації не змінюються. Призначення раміприлу пацієнтам з артеріальною гіпертензією призводить до зниження артеріального тиску у положенні стоячи та лежачи, без компенсаторного зростання частоти серцевих скорочень. У більшості пацієнтів після перорального прийому одноразової дози препарату антигіпертензивна дія проявляється через 1-2 години, а максимальний ефект – через 3-6 годин та зазвичай триває 24 години. При продовженні застосування раміприлу максимальний антигіпертензивний ефект зазвичай досягається через 3-4 тижні. Встановлено, що при довгостроковій терапії антигіпертензивний ефект підтримується протягом 2 років. Раптове припинення лікування раміприлом не спричиняє швидкого надмірного підвищення артеріального тиску. Як доповнення до терапії діуретиками та лікування серцевими глікозидами, раміприл виявився ефективним для пацієнтів із серцевою недостатністю функціональних класів II-IV згідно з класифікацією Нью-Йоркської Асоціації Серця. Препарат чинить сприятливу дію на серцеву гемодинаміку (зменшення тиску наповнення лівого і правого шлуночків, зменшення загального периферичного судинного опору, збільшення серцевого викиду і покращення серцевого індексу). Він також знижує нейроендокринну активацію. Раміприл знижує ризик розвитку нефропатії в загальній групі пацієнтів та в групі пацієнтів хворих на цукровий діабет, а також частоту виникнення мікроальбумінурії. У пацієнтів з недіабетичною або діабетичною явною нефропатією раміприл знижує швидкість прогресії ниркової недостатності та настання кінцевої стадії ниркової недостатності. Раміприл з високою статистичною значущістю знижує частоту настання інфаркту міокарда, інсульту або серцево-судинної смерті. Крім того, раміприл зменшує загальну смертність.

Фармакокінетика

Після перорального прийому раміприл швидко всмоктується зі ШКТ: максимальна концентрація раміприлу в плазмі крові досягається протягом однієї години. Ступінь абсорбції раміприлу становить не менше 56 %, а наявність їжі у ШКТ істотно не впливає на це значення. Біодоступність активного метаболіту раміприлату після перорального прийому доз раміприлу по 2,5 мг і 5 мг становить 45 %. Максимальна концентрація раміприлату у плазмі, єдиного активного метаболіту раміприлу, досягається через 2-4 години після прийому раміприлу. Рівноважна концентрація раміприлату у плазмі після прийому звичайної дози раміприлу 1 раз на добу досягається приблизно на 4 добу. Зв’язування з білками плазми становить близько 73 % для раміприлу і близько 56 % – для раміприлату. Раміприл майже повністю перетворюється на раміприлат та дикетопіперазиновий ефір, дикетопіперазинову кислоту та глюкуроніди раміприлу та раміприлату. Метаболіти виводяться переважно нирками. Концентрації раміприлату у плазмі знижуються поліфазним чином. Завдяки тому, що раміприлат здатний утворювати насичені зв’язки з АПФ та повільно дисоціювати з ензиму, він демонструє тривалу кінцеву фазу виведення навіть при дуже низьких концентраціях у плазмі. Після багаторазового прийому дози раміприлу 1 раз на добу ефективний період напіввиведення становить 13-17 годин для дози 5-10 мг і є більш тривалим для нижчих доз – 1,25-2,5 мг. Ця різниця пов’язана з ємністю насичення ензиму, що зв’язує раміприлат. Після перорального прийому одноразової дози раміприл та його метаболіт у грудному молоці не визначаються. Однак ефект багаторазових доз невідомий. Пацієнти з порушенням функції нирок. У пацієнтів з порушенням функції нирок зменшується виведення нирками раміприлату, і нирковий кліренс раміприлату пропорційно залежить від кліренсу креатиніну. Це призводить до збільшення концентрації раміприлату у плазмі і більш повільного її зниження порівняно з відповідними показниками в осіб, які мають нормальну функцію нирок. Пацієнти з порушенням функції печінки. У пацієнтів з порушенням функції печінки завдяки зменшеній активності печінкових естераз метаболізм раміприлу та раміприлату більш повільний, тому рівень раміприлу у плазмі у таких пацієнтів підвищений. Однак максимальна концентрація раміприлату у цих пацієнтів не відрізняється від концентрації, що спостерігається в осіб з нормальною функцією печінки.

Фізико-хімічні властивості

таблетки по 2,5 мг: плоскі таблетки без оболонки з фаскою, овальної форми, від жовтуватого до жовтого кольору, з одного боку мають тиснення «Н» і «18» та риску між ними, з іншого боку – риску. Таблетку можна розділити на рівні дози;

таблетки по 5 мг: плоскі таблетки без оболонки з фаскою, овальної форми, світло рожевого кольору, мармурові, з одного боку мають тиснення: «Н» і «19» та риску між ними, з іншого боку – риску.. Таблетку можна розділити на рівні дози;

таблетки по 10 мг: плоскі таблетки без оболонки з фаскою, овальної форми, від білого до майже білого кольору, з одного боку мають тиснення «Н» і «20» та риску між ними, з іншого боку – риску. Таблетку можна розділити на рівні дози.

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

Деякі побічні ефекти (наприклад нудота, запаморочення) можуть погіршити увагу і швидкість психомоторних реакції у пацієнта.

Особливості застосування

Початкова стадія лікування пацієнтів з підвищеним ризиком виникнення артеріальної гіпотензії потребує спеціального медичного нагляду.

До цієї групи належать:

  • ;пацієнти з транзиторною або стійкою серцевою недостатністю після інфаркту міокарда;
  • ;пацієнти з ризиком виникнення кардіальної або церебральної ішемії у випадку гострої гіпотензії;
  • ;пацієнти з підвищеною активністю ренін-ангіотензин-альдостеронової системи.

У пацієнтів з дуже активною ренін-ангіотензин-альдостероновою системою існує ризик різкого надмірного падіння артеріального тиску і погіршення функції нирок внаслідок інгібування АПФ, особливо якщо інгібітор АПФ або супутньо призначений діуретик прийняті вперше або при першому підвищенні дози.

Пацієнтам, у яких очікується значна активація ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, необхідно встановити медичний нагляд, у тому числі моніторинг артеріального тиску.

До цієї групи належать пацієнти:

  • з тяжкою артеріальною гіпертензією;
  • з декомпенсованою застійною серцевою недостатністю;
  • з гемодинамічно значущим утрудненням притоку та відтоку лівого шлуночка (наприклад стенозом аортального або мітрального клапана);
  • з однобічним стенозом ниркової артерії другої функціонуючої нирки;
  • у яких існує або може розвинутися втрата рідини або солі (включаючи пацієнтів, які приймають діуретики);
  • з цирозом печінки та/або асцитом;
  • які перенесли серйозні операції, або протягом проведення анестезії речовинами, що спричиняють артеріальну гіпотензію.

Перед початком лікування рекомендовано скоригувати стани дегідратації, гіповолемії або надмірної втрати солей (однак у пацієнтів із серцевою недостатністю можливість проведення подібних коригуючих заходів потрібно ретельно зважити стосовно ризику виникнення об’ємного перенавантаження).

Рекомендовано за можливості за добу до хірургічного втручання припинити лікування раміприлом.

Перед початком, під час лікування та при проведенні корекції дози, перш за все у перші тижні лікування, необхідно оцінювати функцію нирок. Особливо ретельний контроль необхідний за пацієнтами з порушенням функції нирок. Існує ризик погіршення ниркової функції, насамперед у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю або після трансплантації нирки.

Повідомлялося про виникнення ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, включаючи раміприл. При виникненні ангіоневротичного набряку потрібно негайно відмінити Раміприл Пфайзер® і терміново вжити заходів невідкладної допомоги. Пацієнт повинен знаходитися під наглядом щонайменше 12-24 години і може бути виписаний тільки після повного зникнення симптомів. Також повідомлялося про виникнення кишкового ангіоневротичного набряку. У таких пацієнтів спостерігався абдомінальний біль (з або без нудоти або блювання).

При інгібуванні АПФ збільшується імовірність виникнення і ступінь тяжкості анафілактичних і анафілактоїдних реакцій на отруту комах та інші алергени. Перед проведенням десенсибілізації потрібно розглянути питання щодо тимчасового припинення лікування Раміприлом Пфайзер®.

У деяких пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, включаючи Раміприл Пфайзер®, спостерігається гіперкаліємія. До групи ризику належать: пацієнти з нирковою недостатністю, пацієнти літнього віку (> 70 років), пацієнти з неконтрольованим цукровим діабетом або ті, які додатково застосовують солі калію, калійзберігаючі діуретики та інші активні субстанції, що підвищують рівень калію в плазмі крові, або ті, у яких спостерігаються такі стани, як дегідратація, гостра серцева декомпенсація, метаболічний ацидоз. Якщо одночасне застосування вищезгаданих речовин є необхідним, рекомендується проводити регулярний моніторинг рівня калію в сироватці крові.

Про випадки нейтропенії/агранулоцитозу, а також тромбоцитопенії та анемії повідомлялося рідко, також повідомлялося про пригнічення кісткового мозку. Рекомендовано контролювати кількість лейкоцитів з метою виявлення можливої лейкопенії. Більш часто проводити моніторинг рекомендовано на початку лікування або пацієнтам з порушенням функції нирок, супутніми колагеновими захворюваннями (наприклад червоним вовчаком або склеродермією) або пацієнтам, які одночасно застосовують інші лікарські засоби, що можуть спричинити зміни в картині крові.

Інгібітори АПФ з більш високою частотою спричиняють ангіоневротичний набряк у представників негроїдної раси, ніж у представників інших рас. Як і інші інгібітори АПФ, раміприл може бути менш ефективним для зменшення артеріального тиску у представників негроїдної раси, ніж у представників інших рас, можливо, завдяки більш поширеному серед групи пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією стану, що характеризується низьким рівнем реніну.

Повідомлялося про випадки кашлю, який був спричинений застосуванням інгібіторів АПФ. У типових випадках він був охарактеризований як непродуктивний, стійкий і зникаючий після припинення лікування. Під час диференційної діагностики випадків кашлю необхідно брати до уваги, що кашель може бути спричинений лікуванням інгібіторами АПФ.

Раміприл Пфайзер® містить лактози моногідрат. Пацієнти з рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, з уродженою лактазною недостатністю Лаппа або глюкозо-галактозною мальабсорбцією не повинні застосовувати цей лікарський засіб.

Використання препарату дітьми

Через відсутність достатнього клінічного досвіду Раміприл Пфайзер® не можна призначати дітям.

Використання вагітними або при годуванні груддю

Вагітність. Застосування Раміприлу Пфайзер® протипоказане протягом вагітності. Таким чином, перед початком прийому препарату жінок дітородного віку слід обстежити для виключення можливої вагітності. Під час прийому Раміприлу Пфайзер® жінки дітородного віку повинні користуватися надійними засобами контрацепції. Якщо жінка бажає завагітніти, слід припинити застосування препарату та замінити його іншим лікарським засобом (за винятком інгібіторів АПФ). Якщо лікування інгібіторами АПФ не можна припинити, слід запобігати вагітності. У випадку, коли під час лікування Раміприлом Пфайзер® підтверджено вагітність, слід якнайшвидше перейти (під наглядом лікаря) на альтернативний терапевтичний засіб, який становить менший ризик для плода (за винятком інгібіторів АПФ).

Період годування груддю. Застосування Раміприлу Пфайзер® під час годування груддю протипоказане.

Упаковка

Таблетки по 2,5 мг: по 10 таблеток у блістері, по 3 блістери у пачці з картону.

Таблетки по 5 мг: по 10 таблеток у блістері, по 3 блістери у пачці з картону.

Таблетки по 10 мг: по 10 таблеток у блістері, по 3 блістери у пачці з картону.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

2 роки.

Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °C.