Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Рабирил

Міжнародна назва: Rabeprazole, combinations
Виробник: Екюмс Драгс і Фармасьютикалс ЛТД, Індія
АТ Код: АТС А02В Х20
Клінико-фармакологічна група: Засоби для лікування пептичної виразки і гастроезофагеальної рефлюксної хвороби.
Форма випуску: Капсули

Склад

діючі речовини: рабепразол, домперидон;

1 капсула містить 1 таблетку, вкриту кишковорозчинною оболонкою, що містить 20 мг рабепразолу натрію; 1 таблетку пролонгованої дії, що містить домперидону малеат еквівалентно 20 мг домперидону, та 1 таблетку, що містить домперидону малеат еквівалентно 10 мг домперидону;

допоміжні речовини:

таблетка рабепразолу 20 мг: магнію оксид легкий, маніт (Е 421), гідроксипропілцелюлоза, кросповідон, магнію стеарат, тальк очищений, натрію кроскармелоза, целюлози ацетилфталат, оболонка Instacoat, дибутилфталат, титану діоксид (Е 171), барвник оксид заліза червоний (Е 172);

таблетка домперидону 20 мг: целюлоза мікрокристалічна, повідон, барвник хіноліновий жовтий

(Е 104), кремнію діоксид колоїдний безводний, гіпромелоза, магнію стеарат;

таблетка домперидону 10 мг: целюлоза мікрокристалічна, кальцію гідрофосфат, кальцію сульфат, крохмаль кукурудзяний, кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк очищений, магнію стеарат, натрію крохмальгліколят;

нейтральні пелети: цукор, цукровий сироп, повідон, крохмаль кукурудзяний, лактоза моногідрат, гіпромелоза.

Показання

  • Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ).
  • Неерозивна рефлюксна хвороба (симптоматичне лікування ГЕРХ).
  • Диспепсія.
  • Відчуття переповнення в епігастрії, відчуття здуття шлунка, біль у верхній частині черева.
  • Відрижка, метеоризм.
  • Нудота, блювання, поєднані з кислотними пептичними порушеннями, післяопераційні нудота та блювання.

Протипоказання

Підвищена чутливість до компонентів препарату, похідних бензимідазолу. Шлунково-кишкові кровотечі, механічна кишкова непрохідність, перфорація шлунка або кишечнику, пролактинома, гіперпролактинемія. Тяжкі порушення функції печінки або нирок.

Хворим з відомим подовженням інтервалів серцевої провідності, зокрема QTc, хворим зі значними порушеннями балансу електролітів або з фоновими хворобами серця, такими як застійна серцева недостатність.

Хворим з печінковою недостатністю.

Якщо стимуляція рухової функції шлунка може бути небезпечною, наприклад, при шлунково-кишковій кровотечі, механічній непрохідності або перфорації.

Протипоказане одночасне застосування кетоконазолу, еритроміцину або інших сильнодіючих інгібіторів CYP3A4, лікарських засобів, які подовжують інтервал QT, таких як флуконазол, еритроміцин, ітраконазол, пероральний кетоконазол, посаконазол, ритонавір, саквінавір, телапревір, вориконазол, кларитроміцин, аміодарон, телітроміцин.

Рабірил протипоказаний жінкам у період вагітності або годування груддю.

Дозування

Препарат зазвичай призначають у дозі 1 капсула на добу за 15-30 хв до прийому їжі, вранці.

Максимальна тривалість лікування – 2 тижні.

Побічні дії

За повідомленнями контрольованих клінічних досліджень найчастішими побічними реакціями були головний біль, діарея, абдомінальний біль, астенія, метеоризм, висипання та сухість у роті. Побічні ефекти, що спостерігались, були здебільшого незначними, помірними і швидко минали.

Про побічні реакції, наведені нижче, повідомлялося під час клінічних досліджень та постмаркетингового періоду.

Частота визначається як: часто (> 1/100, < 1/10), нечасто (> 1/1000, < 1/100), рідко (> 1/10000,

< 1/1000), дуже рідко (< 1/10000).

Інфекції та інвазії:

часто – інфекції.

З боку крові та лімфатичної системи:

рідко – анемія, еозинофілія, еритроцитопенія, лімфопенія, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія, лейкоцитоз.

З боку імунної системи: дуже рідко – алергічні реакції, включаючи анафілаксію, анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк, кропив’янка, гіперчутливість, включаючи набряк обличчя, артеріальну гіпотензію та диспное; еритема, бульозні реакції та гострі системні алергічні реакції,

що зазвичай зникають після припинення лікування).

З боку метаболізму:

рідко – анорексія, гіпомагніємія;

невідомо – гіпонатріємія

З боку психіки:

часто – безсоння;

нечасто – знервованість;

рідко – депресія;

дуже рідко – нервозність, роздратованість, ажитація, депресія, тривожність, зниження або відсутність лібідо.

невідомо – сплутаність свідомості.

З боку ендокринної системи: рідко – підвищення рівня пролактину.

З боку нервової системи:

дуже рідко – сухість у роті, безсоння; запаморочення, спрага, судоми, млявість, головний біль, акатазія, екстрапірамідальні розлади.

нечасто – сонливість, слабкість у кінцівках, оніміння кінцівок, гіпестезія, зниження сили стиснення кисті, порушення мовлення, дезорієнтація.

невідомо – делірій, кома.

З боку органів зору:

рідко – розлади зору.

невідомо – збільшення внутрішньоочного тиску, окулогірні кризи.

З боку серцево-судинної системи: набряк, відчуття серцебиття, порушення частоти та ритму серцевих скорочень, подовження інтервалу QT (частота невідома); дуже рідко - серйозні шлуночкові аритмії, шлуночкові аритмії по типу «torsade de pointes», раптова серцева смерть; невідомо – периферичні набряки, артеріальна гіпертензія, пальпітація

З боку дихальної системи:

часто – кашель, фарингіт, риніт;

нечасто – бронхіт, синусит, глосит.

З боку шлунково-кишкового тракту:

часто – діарея, блювання, нудота, біль у животі, запор, метеоризм, відчуття переповнення та тяжкості у шлунку, кандидоз;

нечасто – диспепсія, сухість у роті, відрижка;

рідко – гастрит, стоматит, порушення відчуття смаку; гастроінтестинальні розлади, включаючи абдомінальний біль, короткочасні кишкові спазми; регургитація, дуже рідко – сухість у роті, короткочасні кишкові спазми, діарея;

невідомо – ентерит, езофагіт, хейліт, печія, геморой.

Розлади печінки і жовчовивідних шляхів: рідко – гепатит, жовтяниця, печінкова енцефалопатія¹ (у поодиноких випадках печінкова енцефалопатія спостерігалась у пацієнтів із цирозом).

З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – висипання, еритема (бульозні реакції та гострі системні алергічні реакції, що зазвичай зникають після припинення лікування); рідко – свербіж, підвищена пітливість, бульозні реакції; дуже рідко – свербіж, висипання, мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз (ТЕН), синдром Стівенса-Джонсона; частота невідома- кропив’янка, ангіоневротичний набряк.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: рідко – галакторея, гінекомастія, аменорея, набряк молочних залоз, чутливість молочних залоз, виділення з молочних залоз, біль у ділянці молочних залоз, порушення лактації, нерегулярний менструальний цикл, аменорея;

невідомо – посилення ерекції.

З боку кістково-м’язової системи:

часто – неспецифічний біль, біль у спині;

нечасто – міальгія, артралгія, рідко: біль у ногах, астенія, судоми ніг, перелом шийки стегна, зап’ястка або хребта.

З боку нирок та сечовивідної системи:

нечасто – інфекції сечовивідних шляхів;

рідко – інтерстиціальний нефрит, затримка сечі, дизурія, часте сечовипускання.

Загальні розлади:

часто – астенія, грипоподібний синдром, нездужання;

нечасто – кон’юнктивіт, біль у грудях, озноб, жар, пірексія, спрага, алопеція.

Зміни лабораторних показників:.

нечасто – збільшення рівня печінкових ферментів (АЛТ, АСТ), ЛДГ, гамма-глутамілтрансферази, лужної фосфатази, загального білірубіну;

рідко – збільшення маси тіла, протеїнурія; гіпонатріємія

дуже рідко – збільшення рівня загального холестерину, тригліцеридів, азоту сечовини, підвищення рівня ТСГ, КФК, сечової кислоти, глюкози сечі, гіперамоніємія.

Оскільки гіпофіз знаходиться поза гематоенцефалічним бар’єром, домперидон може спричинити підвищення рівня пролактину. У поодиноких випадках така гіперпролактинемія може призводити до нейроендокринних побічних ефектів, таких як галакторея, гінекомастія та аменорея.

Екстрапірамідні побічні явища трапляються виключно у дорослих. Ці побічні реакції зникають спонтанно і повністю невдовзі після припинення лікування.

¹У поодиноких випадках печінкова енцефалопатія спостерігалась у пацієнтів із цирозом. Слід бути обережними при призначенні лікування препаратом Рабірил пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки .

Побічні реакції, які мають клінічне значення:

  • шок та анафілактичні реакції;
  • панцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз та гемолітична анемія;
  • фульмінантна форма гепатиту, порушення функції печінки, жовтяниця;
  • інтерстиціальна пневмонія;
  • токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівена-Джонсона, мультиформна еритема;
  • гостра ниркова недостатність, інтерстиційний нефрит;
  • гіпонатріємія;
  • рабдоміоліз.

Побічні реакції, які мають клінічне значення та властиві інгібіторам протонної помпи:

  • порушення зору;
  • ангіоневротичний набряк, бронхіальний спазм;
  • сплутаність свідомості.

Передозування

Досвід навмисного або випадкового передозування обмежений.

Максимальна досліджена доза не перевищувала 180 мг рабепразолу натрію 1 раз на день під час лікування синдрому Золлінгера-Еллісона.

Симптоми: сонливість, дезорієнтація, екстрапірамідні розлади. Лікування – відміна препарату, промивання шлунка, прийом активованого вугілля, антигістамінні препарати, симптоматична терапія. Специфічний антидот відсутній. Рабепразол добре зв'язується з білками плазми і не виводиться під час діалізу. При передозуванні необхідно проводити симптоматичне та підтримуюче лікування.

Лікарська взаємодія

Антихолінергічні препарати можуть нейтралізувати антидиспептичну дію домперидону.

Не слід приймати антацидні та антисекреторні препарати одночасно із домперидоном, оскільки вони знижують його біодоступність після прийому внутрішньо.

Домперидон метаболізується переважно за домогою CYP3A4. Супутнє застосування препаратів, що значним чином пригнічують цей фермент, може призвести до підвищення рівня домперидону у плазмі.

При одночасному пероральному застосуванні кетоконазолу або еритроміцину значним чином пригнічується пресистемний метаболізм домперидону, опосередкований CYP3A4. Прикладами сильних інгібіторів CYP3A4, з якими не рекомендовано застосовувати домперидон:

  • азольні протигрибкові препарати, такі як флуконазол*, ітраконазол, кетоконазол* і вориконазол*;
  • макролідні антибіотики, такі як кларитроміцин* і еритроміцин*;
  • інгібітори ВІЛ-протеази, такі як ампренавір, атазанавір, фосампренавір, індинавір, нелфінавір, ритонавір і саквінавір;
  • антагоністи кальцію, такі як дилтіазем і верапаміл;
  • аміодарон*;
  • амрепітант;
  • нефазодон;
  • телітроміцин*.

*пролонгують інтервал QT.

Супутнє застосування нижченаведених лікарських засобів разом з домперидоном протипоказане.

Усі лікарські засоби, які подовжують інтервал QT:

  • антиаритмічні препарати класу ІА (наприклад, дизопірамід, хінідин, гідрохінідин);
  • антиаритмічні препарати класу ІІІ (наприклад, аміодарон, дофетилід, дронедарон, ібутилід, соталол);
  • деякі нейролептичні препарати (наприклад, галоперидол, пімозид, сертиндол);
  • деякі антидепресанти (наприклад, циталопрам, есциталопрам);
  • деякі антибіотики (наприклад, левофлоксацин, моксифлоксацин, еритроміцин, спіраміцин);
  • деякі протигрибкові препарати (наприклад, пентамідин);
  • деякі протималярійні препарати (наприклад, галофантрин, люмефантрін);
  • деякі шлунково-кишкові препарати (наприклад, цизаприд, доласетрон, прукалоприд);
  • деякі антигістамінні препарати (наприклад, мекітазин, мізоластин);
  • деякі препарати, що застосовуються при онкологічних захворюваннях (наприклад, тореміфен, вандетаніб, вінкамін);
  • деякі інші препарати (наприклад, бепридил, метадон, дифеманіл).

Одночасне застосування наступних речовин вимагає обережності.

Обережно застосовувати з препаратами, що спричиняють брадикардію і гіпокаліємію, а також з наступними макролідами, що можуть спричинити подовження інтервалу QT: азитроміцин і рокситроміцин (кларитроміцин протипоказаний, оскільки це потужний інгібітор CYP3A4).

Слід з обережністю застосовувати домперидон супутньо з потужними інгібіторами CYP3A4, які не спричиняли подовжень інтервалу QT, такими як індинавір, і за пацієнтами слід пильно наглядати на випадок появи ознак або симптомів небажаних реакцій.

Вищенаведений перелік є репрезентативним, але не є вичерпним.

Домперидон може поєднуватися з:

  • нейролептиками, дію яких він посилює;
  • дофамінергічними агоністами (бромокриптином, L-допою), небажані периферичні дії яких, такі як порушення травлення, нудоту, блювання, він пригнічує без нейтралізації основних властивостей.

Система CYP450

Рабепразол натрію метаболізується системою печінкових ферментів CYP450, а саме CYP2C19 та CYP3A4.

Дослідження виявили, що рабепразол натрію не має фармакокінетичних або клінічно значущих взаємодій з варфарином, фенітоїном, теофіліном чи діазепамом, кожен з яких метаболізується CYP450.

Взаємодії, спричинені пригніченням секреції шлункової кислоти

Рабепразол викликає сильне та тривале зниження продукування шлункової кислоти. Таким чином, рабепразол може взаємодіяти з препаратами, абсорбція яких залежить від показника рН шлункового вмісту. Одночасне застосування рабепразолу та кетоконазолу або ітраконазолу може призвести до зниження концентрації останніх у плазмі крові, а застосування з дигоксином може призвести до підвищення концентрації останнього. Таким чином, окремим пацієнтам, які застосовують зазначені препарати разом з рабепразолом, слід перебувати під наглядом для визначення необхідності коригування дози.

Антациди

Під час клінічних випробувань пацієнти одночасно з Рабірилом приймали при необхідності антациди; у ході спеціального дослідження не спостерігалося взаємодії Рабірилу з антацидами, такими як алюмінію або магнію гідроксид.

Атазанавір

Одночасне застосування атазанавіру 300 мг/ритонавіру 100 мг з омепразолом (40 мг 1 раз на добу) або атазанавіру 400 мг з ланзопразолом (60 мг 1 раз на добу) у здорових добровольців призводило до значного зниження експозиції атазанавіру. Абсорбція атазанавіру залежить від рН. Хоча дослідження не проводилися, очікуються схожі результати застосування інших інгібіторів протонної помпи. Інгібітори протонної помпи, включаючи рабепразол, не слід застосовувати у комбінації з атазанавіром .

Метотрексат

Повідомлення про побічні реакції, опубліковані дані популяційних фармакокінетичних досліджень та ретроспективні аналізи припускають, що одночасне застосування метотрексату та інгібіторів протонної помпи (переважно за високих доз) може призвести до збільшення рівнів метотрексату та/або його метаболіту гідроксиметотрексату у сироватці крові. Хоча жодних формальних досліджень не проводилося.

Клопідогрель

Одночасне застосування клопідогрелю та рабепразолу здоровими добровольцями не мало клінічно важливого впливу на концентрації активного метаболіту клопідогрелю. Корекція дози не потрібна.

Їжа

Дослідження показали, що вживання їжі з низьким вмістом жирів не впливає на абсорбцію рабепразолу натрію. Прийом рабепразолу натрію з жирною їжею може затримати абсорбцію на

4 години і більше, проте максимальна концентрація та рівень абсорбції залишаються незмінними.

Циклоспорин

Дослідження in vitro виявили, що рабепразол натрію інгібує метаболізм циклоспорину. Цей рівень інгібування аналогічний рівню інгібування омепразолом.

Лікарські засоби не рекомендовані для одночасного застосування з Рабірилом

 

Лікарський засіб Ознаки взаємодії Механізм та фактори ризику
Атазанавіру сульфат Терапевтична дія атазанавіру може зменшитися Завдяки своїй антисекреторній дії Рабірил підвищує рН шлунка, зменшує розчинність атазанавіру сульфату і тим самим знижує його концентрацію у плазмі крові

Лікарські засоби, які слід призначати з обережністю

 

Лікарський засіб Ознаки взаємодії Механізм та фактори ризику
Дигоксин Метилдигоксин Рівень концентрації дигоксину та метилдигоксину у крові може збільшитися Завдяки свої антисекреторній дії Рабірил може збільшувати рН шлунка, що призводить до прискореної абсорбції дигоксину та метилдигоксину
Ітраконазол Гефітиніб Рівень концентрації ітраконазолу та гефітинібу у крові може зменшитися Завдяки своїй антисекреторній дії з Рабірил датний збільшувати рН шлунка, що призводить до інгібування абсорбції ітраконазолу та гефітинібу
Антациди, що містять алюмінію гідроксид/магнію гідроксид Концентрація рабепразолу може знижуватися при одночасному застосуванні з антацидами.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Рабепразол – противиразковий засіб. Механізм дії його пов’язаний з пригніченням ферменту Н+/К+-АТФази в парієтальних клітинах шлунка. Цю ферментну систему вважають кислотним (протонним) насосом, тому рабепразол відноситься до інгібіторів протонного насоса шлунка, що блокує фінальну стадію утворення соляної кислоти. Ця дія є дозозалежною і спричинює пригнічення як базальної, так і стимульованої секреції соляної кислоти, незалежно від природи подразника. Домперидон – стимулятор моторики шлунково-кишкового тракту. Антагоніст допамінових (Д2) рецепторів, що спричинює усунення інгібуючого впливу допаміну на моторну функцію ШКТ. Подовжує перистальтичні скорочення антрального відділу шлунка і дванадцятиперсної кишки, прискорює вивільнення шлунка, підвищує тонус нижнього сфінктера стравоходу. Не впливає на шлункову секрецію. Протиблювотна дія зумовлена поєднанням гастрокінетичного ефекту і антигонізму до рецепторів допаміну в тригерній зоні хеморецепторів, розташованих за гематоенцефалічним бар’єром. Усуває гикавку та нудоту.

Фармакокінетика

. Рабепразол. Антисекреторний ефект виявляється протягом 1 години після приймання внутрішньо дози 20 мг. Максимальне зниження рН середовища шлунка відбувається через 2-4 години після приймання першої дози. Стабільний антисекреторний ефект настає через 3 дні після початку лікування. Швидко і повністю всмоктується у травному тракті. Рабепразол руйнується під дією соляної кислоти, тому його застосовують у кишковорозчинній лікарській формі. Біодоступність становить майже 52 % внаслідок первинного проходження через печінку. Біодоступність рабепразолу не підвищується при багаторазовому прийманні. Прийом їжі та час прийому препарату протягом доби не впливає на абсорбцію рабепразолу. Зв’язування з білками плазми крові становить 97 %. Період напіввиведення – 0,7-1,5 години, сумарний кліренс – 283 +/– 98 мл/хв. У пацієнтів з печінковою недостатністю в термальній стадії, які перебувають на гемодіалізі, розподіл рабепразолу не відрізняється від такого у здорових добровольців, тоді як AUC натрію рабепразолу і його концентрація в крові у таких пацієнтів майже на 35 % вище, ніж у здорових добровольців. Метаболізується в печінці за участю ферментів системи цитохрому Р450. Майже 90 % рабепразолу виводиться з сечею переважно у вигляді метаболітів. Решта виводиться з калом. У пацієнтів літнього віку виведення рабепразолу трохи уповільнено. Після 7 діб прийому рабепразолу в дозі 20 мг/добу у пацієнтів літнього віку AUC приблизно вдвічі вище, а максимальна концентрація в плазмі крові вище на 60 %, ніж у здорових добровольців молодого віку. Домперидон. Швидко і майже повністю всмоктується при пероральному прийомі натще у травному тракті. Метаболізується інтенсивно в стінці кишечнику і печінці, тому має низьку біодоступність – приблизно 15 %. Приймання їжі і зниження кислотності шлункового соку уповільнює всмоктування домперидону. Максимальна концентрація в крові досягається через 60 хв після прийому. Зв’язування з білками плазми крові становить 91-93 %. Практично не проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр. Проникає в грудне молоко, де його концентрація становить приблизно ¼ від його концентрації в плазмі крові. Біотрансформується шляхом гідроксилювання і N-дезалкілування. Період напіввиведення становить 7-9 годин, при вираженій печінковій недостатності збільшується. Виводиться з організму з калом (66 %) і сечею (33 %), в тому числі і в незміненому вигляді – 7-10 % і 0,4-1 % відповідно.

Фізико-хімічні властивості

червоно/білі тверді желатинові капсули розміром 1 містять:

червоновато-коричневу круглу двоопуклу таблетку, вкриту кишковорозчинною оболонкою (таблетка рабепразолу 20 мг);

жовту круглу двоопуклу таблетку без оболонки пролонгованої дії (таблетка домперидону 20 мг);

білу круглу двоопуклу таблетку без оболонки (таблетка домперидону 10 мг),

а також наповнювач – білі дрібні пелети.

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

Під час лікування може бути порушена здатність керувати транспортними засобами та працювати зі складними механізмами.

Особливості застосування

Слід дотримуватися обережності при призначенні Рабірилу пацієнтам з відомою гіперчутливістю до компонентів препарату.

Покращення симптоматики після застосування препарату може спостерігатися і при наявності злоякісного новоутворення шлунка, тому перед початком терапії необхідно виключити цю патологію.

З обережністю необхідно призначати пацієнтам літнього віку; таким хворим потрібен постійний медичний нагляд.

Застосування з кетоконазолом. У дослідженнях взаємодії з пероральною формою кетоконазолу відзначалось подовження QT-інтервалу. Хоча значення цього дослідження чітко не встановлено, слід обрати альтернативне лікування, якщо показана протигрибкова терапія кетоконазолом.

Капсулі Рабірил містять лактозу, тому препарат не слід застосувати пацієнтам з непереносимістю лактози, галактоземією та мальабсорбцією глюкози/галактози.

Слід враховувати наступну інформацію стосовно ризику розвитку ускладнень серцево-судинних захворювань, зумовлених лікарськими засобами, що містять домперидон.

  • Деякі епідеміологічні дослідження показали, що домперидон може асоціюватись з підвищеним ризиком серйозних шлуночкових аритмій або раптової серцевої смерті.
  • Ризик серйозних шлуночкових аритмій або раптової серцевої смерті може бути вищим у пацієнтів віком понад 60 років або при пероральному застосуванні доз препарату більше 30 мг на добу. Тому слід з обережністю застосовувати домперидон у пацієнтів літнього віку. Пацієнтам віком старше 60 років перед прийомом домперидону слід проконсультуватися з лікарем.
  • Домперидон повинен призначатись дорослим та дітям у найнижчій ефективній дозі.

Співвідношення ризику та користі домперидону залишається сприятливим.

Серцево-судинні ефекти. Домперидон був пов'язаний з пролонгацією інтервалу QT на ЕКГ. Під час постмаркетингового спостереження спостерігалися дуже рідкісні випадки пролонгації QT та тріпотіння-мерехтіння шлуночків у пацієнтів, які приймали домперидон. Ці повідомлення включали інформацію про пацієнтів з іншими несприйнятливими чинниками ризику, електролітними порушеннями та супутньою терапією, які можуть бути сприяючими факторами.

Відповідно до керівництва ICH—E14, було проведено дослідження з ретельним вивченням інтервалу QT у здорових осіб. Подовження інтервалу QT, яке спостерігали у дослідженні при застосуванні домперидону, згідно з рекомендованим режимом дозування у звичайних терапевтичних дозах (по 10 або 20 мг 4 рази на добу), не має клінічного значення.

Застереження. Домперидон слід з обережністю застосовувати пацієнтам з легким порушенням функції печінки та/або нирок.

Через підвищений ризик шлуночкової аритмії домперидон протипоказано застосовувати пацієнтам із подовженням інтервалів серцевої провідності, зокрема QTc, пацієнтам зі значними порушеннями балансу електролітів (гіпокаліємією, гіперкаліємією, гіпомагніємією) або брадикардією, або пацієнтам із фоновими хворобами серця, такими як застійна серцева недостатність. Відомо, що порушення балансу електролітів (гіпокаліємія, гіперкаліємія, гіпомагніємія) та брадикардія є станами, що підвищують проаритмогенний ризик.

У випадку появи ознак чи симптомів, що можуть бути пов’язані із серцевою аритмією, застосування домперидону потрібно припинити, а пацієнту слід негайно проконсультуватися із лікарем.

Порушення функції нирок. Період напіввиведення домперидону при тяжкому порушенні функції нирок подовжений. При тривалому застосуванні частоту дозування домперидону слід зменшити до одного або двох разів на добу залежно від тяжкості порушення. Також може виникнути потреба в зниженні дози.

Ризик перехресної гіперчутливості з іншими інгібіторами протонної помпи або заміщеними бензимідазолами не виключається.

Пацієнтів слід попередити, що таблетки Рабірил не можна розжовувати або дрібнити, а треба ковтати цілими.

Рабірил не рекомендується застосовувати дітям, оскільки немає досвіду застосування цій категорії пацієнтів.

Відзначались постмаркетингові повідомлення про патологічні зміни крові (тромбоцитопенія та нейтропенія). У більшості випадків іншої етіології не знаходили; зміни крові були неускладнені та зникали після припинення застосування рабепразолу.

Існують повідомлення, що відхилення печінкових ферментів від норми спостерігались як у ході клінічних досліджень, так і під час постмаркетингового періоду. У більшості випадків іншої етіології не знаходили; порушення були неускладнені та зникали після припинення застосування рабепразолу.

У ході спеціального дослідження у пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції печінки не спостерігалося значної різниці частоти побічних ефектів при прийомі Рабірилу

порівняно з такою у контрольній групі відповідної статі та віку. Лікарю слід дотримуватися обережності при призначенні препарату Рабірил на ранніх стадіях терапії пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки, оскільки відсутні клінічні дані щодо застосування препарату пацієнтам цієї групи.

Під час лікування Рабірилом рекомендується періодично проводити гематологічні та біохімічні тестування.

Одночасне застосування атазанавіру та Рабірил не рекомендується .

Лікування інгібіторами протонної помпи, включаючи Рабірил, може підвищувати ризик виникнення шлунково-кишкових інфекцій, таких як Salmonella, Campylobacter та Clostridium difficile .

Ризик переломів.

Інгібітори протонної помпи, особливо при застосуванні високих доз та протягом тривалого часу (більше 1 року), можуть підвищувати ризик переломів стегна, зап’ястка та хребців, переважно у пацієнтів літнього віку або у пацієнтів з наявними іншими факторами ризику. Обсерваційні дослідження припускають, що інгібітори протонної помпи можуть підвищувати загальний ризик переломів на 10-40 %. Також ризик може бути підвищеним через інші фактори. Пацієнтам з ризиком остеопорозу слід проходити відповідне лікування та приймати вітамін D та кальцій.

Гіпомагніємія.

Про випадки тяжкої гіпомагніємії повідомлялося у пацієнтів, які приймали інгібітори протонної помпи протягом щонайменше 3 місяців, та, у більшості випадків, протягом року. Можуть виникнути серйозні прояви гіпомагніємії, такі як слабкість, тетанія, делірій, судоми, запаморочення та вентрикулярна аритмія. У більшості пацієнтів гіпомагніємія зникала після припинення застосування інгібіторів протонної помпи та замісної терапії препаратами магнію.

Пацієнтам при тривалому одночасному лікуванні з дигоксином чи препаратами, які призводять до гіпомагніємії (наприклад з діуретиками), потрібно моніторувати рівень магнію у крові до початку та періодично протягом лікування.

Функція щитовидної залози

У ході досліджень на тваринах спостерігалось збільшення маси щитовидної залози та підвищення рівнів тироксину у крові. Рекомендується слідкувати за функцією щитовидної залози під час лікування Рабірилом.

Особливості проведення дихальних тестів

Результати С-уреазних дихальних тестів можуть бути хибнонегативними під час прийому інгібіторів протонної помпи, таких як рабепразол, та антибіотиків, таких як амоксицилін, кларитроміцин та метронідазол. Тому для визначення наявності Helicobacter pylori дихальні тести слід проводити не раніше ніж через 4 тижні після закінчення лікування такими препаратами.

Лікування неерозивної рефлюксної хвороби показане пацієнтам, які мають повторювані рефлюкс симптоми, зокрема печію та кислотний рефлюкс (близько двох разів на тиждень). Застосування Рабірилу може приховувати симптоми злоякісної пухлини (наприклад раку шлунка чи кишечнику) та інші захворювання шлунково-кишкового тракту. Тому слід виключити наявність даних захворювань перед призначенням Рабірилу. Пацієнтів, які проходять тривалий курс лікування (особливо тих, хто лікується більше 1 року), слід регулярно обстежувати.

За умови призначення Рабірилу пацієнту з рефлюксною хворобою без ерозій лікарю слід засвідчити ефективність лікування після 2 тижнів застосування препарату. Якщо симптоми не зникли, є ймовірність, що рефлюксна хвороба не є причиною їх виникнення. В такому випадку лікар повинен застосувати інший метод лікування.

Якщо Рабірил призначають з метою ерадикації Helicobacter pylori, важливо звернути увагу на протипоказання, особливості застосування, клінічно значимі побічні реакції та інші застереження, вказані в Інструкції для медичного застосування інших лікарських засобів, які застосовують з метою ерадикації.

Літературні дані припускають, що одночасне застосування інгібіторів протонної помпи та метотрексату (переважно у високих дозах) може підвищити рівень метотрексату та/або його метаболітів у сироватці крові, що може призвести до метотрексат-залежної токсичності. За необхідності застосування високих доз метотрексату слід розглянути питання про припинення лікування інгібіторами протонної помпи.

Використання препарату дітьми

Не рекомендується призначати препарат дітям, оскільки на сьогодні немає достатнього досвіду застосування Рабірилу пацієнтам цієї вікової групи.

Використання вагітними або при годуванні груддю

Не застосовують.

Упаковка

По 10 капсул у блістері. По 1 блістеру в пачці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

3 роки.

Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Зберігати при температурі не вище 30 0С в оригінальній упаковці. Зберігати у недоступному для дітей місці.