Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Протекард

Міжнародна назва: Carvedilol
Виробник: 1. ТЕВА Фармацевтікал Індастріз Лтд., Ізраїль (TEVA Pharmaceutical Industries Ltd., Israel).
АТ Код: АТС С07А G02
Клінико-фармакологічна група: Блокатори бета-адренорецепторів. Блокатори альфа- і бета-адренорецепторів.
Форма випуску: Таблетки

Склад

Діюча речовина: карведилол;

1 таблетка містить 12,5 мг або 25 мг карведилолу;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, повідон (PVP К-30), кросповідон, кремнію ангідрид колоїдний, магнію стеарат; заліза оксид червоний (Е 172) - для таблеток 12,5 мг.

Показання

Артеріальна гіпертензія.

Стабільна стенокардія.

Хронічна серцева недостатність.

Протипоказання

Гіперчутливість до карведиполу або інших компонентів препарату, артеріальна гіпотензія (систолічний тиск < 85 мм рт. ст.), метаболічний ацидоз, феохромоцитома, декомпенсована серцева недостатність, виражена брадикардія (ЧСС<50 ударів/хвилину), атріовентрикулярна блокада II та III ступеня, синоатріальна блокада, синдром слабкості синусного вузла, кардіогенний шок, хронічні обструктивні захворювання легень, бронхіальна астма, тяжкі ураження печінки, вагітність, годування груддю, дитячий вік (до 18 років).

Дозування

Таблетки слід запивати достатньою кількістю рідини.

Артеріальна гіпертензія

Рекомендована початкова доза препарату дорослим - 12,5 мг один раз на добу. За необхідності доза може бути збільшена до 25 мг - 50 мг на добу. Підвищення дози слід здійснювати через 2-4 тижні лікування. Максимальна добова доза - 50 мг на добу, один раз або два рази на добу (вранці і ввечері).

Стабільна стенокардія

Рекомендована початкова доза препарату дорослим - 12,5 мг два рази на добу (вранці і ввечері). За необхідності доза може бути збільшена до 25 мг два рази на добу (вранці і ввечері). Максимальна добова доза - 50 мг.

Хронічна серцева недостатність.

Початкова доза становить по 3,125 мг двічі на добу протягом 2 тижнів. Так як таблетку, що містить 12,5 мг карведилолу, не можна ділити, то у випадку застосування більш низьких доз необхідно обирати інший препарат карведилолу, якій містить меншу дозу діючої речовини.

Якщо лікування переноситься пацієнтом добре, дозу можна підвищувати з інтервалом не менш двох тижнів до 6,25 мг два рази на добу, потім до 12,5 мг два рази на добу та остаточно 25 мг два рази на добу. Дозу допустимо збільшувати до найвищого рівня переносимості.

Максимальна рекомендована доза становить 25 мг два рази на добу для пацієнтів з масою тіла менше 85 кг та 50 мг два рази на добу для пацієнтів з масою тіла більше 85 кг. Підвищення дози до 50 мг два рази на добу повинно проводитися під суворим наглядом лікаря. Якщо перерва в прийомі була більше 2 тижнів, лікування слід починати з дози 3,125 мг два рази на добу с поступовим підвищенням.

На початку лікування стан хворого повинен бути клінічно стабільним. Пацієнт повинен мати знижену фракцію викиду лівого шлуночка, частота серцевих скорочувань повинна бути >50 за хвилину та систолічний артеріальний тиск >85 мм. рт. ст.

Безпека і ефективність застосування препарату у дітей (до 18 років) не встановлена.

Побічні дії

Центральна і периферична нервова системи: астенія (включаючи стомлюваність, немотивовану слабкість), головний біль, запаморочення, як правило, на початку лікування. У поодиноких випадках - розлади сну, парестезії, зміни настрою.

Серцево-судинна система: брадикардія, артеріальна гіпотензія, набряки (включаючи генералізований, периферичний, набряк статевих органів, набряк нижніх кінцівок, гіперволемія), ортостатична гіпотензія, атріовентрикулярна блокада, серцева недостатність, непритомність. У поодиноких випадках - стенокардія (включаючи біль у грудях), порушення периферичного кровообігу (відчуття холоду в кінцівках, загострення симптомів переміжної кульгавості або синдрому Рейно).

Система травлення: діарея, нудота, блювання, абдомінальний біль, запор, сухість у роті, підвищення рівня печінкових трансаміназ у сироватці крові.

Метаболізм: гіперхолестеринемія, гіперглікемія, гіпоглікемія, збільшення маси тіла, зміни рівнів глюкози в крові.

Система кровотворення: тромбоцитопенія, лейкопенія.

Сечовидільна система: рідко у пацієнтів з дифузним захворюванням судин і/або з порушенням функції нирок можливий розвиток гострої ниркової недостатності, відхилення від норми показників функції нирок, розлади сечовипускання.

Система дихання: астма і задишка, бронхоспазм, грипоподібний синдром, закладення носа, хрипи.

Репродуктивна система: рідко - імпотенція.

Дерматологічні реакції: дерматит, посилене потовиділення, шкірні реакції (алергічна екзантема, симптоми, які нагадують червоний плоский лишай, свербіж, кропив'янка), загострення псоріазу.

Порушення з боку органа зору: розлади зору, зниження продукції слізної рідини, подразнення слизової оболонки очей.

Інші: біль у кінцівках.

Профіль побічних реакцій у хворих на хронічну серцеву недостатність та артеріальну гіпертензію, стенокардію однаковий, але частота їх менша у хворих на артеріальну гіпертензію і стенокардію.

Передозування

Симптоми

Може розвинутись артеріальна гіпотензія, брадикардія, серцева недостатність, кардіогенний шок, зупинка серця. Можуть також спостерігатися порушення дихання, бронхоспазм, блювання, порушення свідомості та генералізовані судоми.

Лікування

Протягом кількох годин після прийому препарату ефективним може бути промивання шлунка або застосування блювотних засобів. Крім загальних процедур, необхідно контролювати і коригувати основні показники стану організму, якщо необхідно, в умовах відділення інтенсивної терапії. Хворого рекомендується перевести в горизонтальне положення, ноги підняти. У разі розвитку брадикардії можна призначити атропін у дозі 0,5 - 2 мг внутрішньовенно і/або глюкагон у дозі від 1 мг до 10 мг внутрішньовенно (після чого у разі необхідності проводиться повільна внутрішньовенна інфузія із розрахунку 2 - 5 мг/год). У разі необхідності можна також підключити водій ритму серця. У разі розвитку тяжкої гіпотензії рекомендується застосування розчинів для внутрішньовенного введення. Крім того, можна вводити норепінефрин: або у вигляді внутрішньовенної ін'єкції в дозі 5 - 10 мкг, повторно - відповідно до показника кров'яного тиску, або у вигляді інфузії із розрахунку 5 мкг/хв, титруючи дозу відповідно до рівня артеріального тиску. Для купірування бронхоспазму призначають сальбутамол або інші бета-адреноміметики у вигляді аерозолю або, у разі необхідності, шляхом внутрішньовенного введення.

Якщо розвиваються судоми, рекомендується повільне внутрішньовенне введення діазепаму або клоназепаму.

У випадках тяжкої інтоксикації, коли домінують симптоми шоку, підтримуюче лікування повинно продовжуватися досить тривалий час до стабілізації стану хворого, оскільки очікується подовження періоду напіввиведення і перерозподілу карведилолу.

Лікарська взаємодія

Як і інші блокатори β-адренорецепторів, Протекард може потенціювати дію інших антигіпертензивних засобів, які застосовуються одночасно.

Бета-блокатори або препарати, які можуть вичерпати запаси катехоламінів (наприклад, резерпін і інгібітори моноаміноксидази), можуть спричинити тяжку брадикардію і артеріальну гіпотензію.

При сумісному застосуванні Протекарду з дилтіаземом спостерігалися випадки порушення атріовентрикулярної провідності (рідко з гемодинамічними порушеннями). Тому при сумісному застосуванні Протекарду з блокаторами кальцієвих канальців, такими як верапаміл або дилтіазем, і антиаритмічними препаратами І класу слід пильно контролювати ЕКГ та артеріальний тиск. Ці препарати протипоказані для внутрішньовенного приймання пацієнтам, які одночасно застосовують Протекард.

Протекард може посилювати дію інсуліну або пероральних гіпоглікемізуючих засобів. Тому рекомендується регулярний моніторинг рівня глюкози в крові. Протекард може маскувати симптоми гіпоглікемії.

При сумісному застосуванні Протекарду і дигоксину можуть підвищуватися рівні дигоксину в плазмі крові (майже на 16 %). Рекомендується посилений контроль за рівнями дигоксину в плазмі крові на початку терапії Протекардом, під час коригування дози та під час відміни Протекарду. Сумісне застосування Протекарду і серцевих глікозидів може уповільнювати АV-провідність.

Якщо планується перервати комбіновану терапію Протекардом і клонідином, першим слід відмінити Протекард за декілька днів до початку поступового зниження дози клонідину. Індуктори мікросомальних печінкових оксидаз (рифампіцин) знижують концентрацію карведилолу в плазмі, а інгібітори мікросомальних печінкових оксидаз (циметидин) її підвищують, тому при сумісному призначенні цих препаратів слід дотримуватись обережності.

Особливу увагу слід приділяти під час наркозу синергічній негативній інотропній дії Протекарду та анестетиків.

Рекомендується контролювати концентрації циклоспорину на початку терапії Протекардом і, за необхідності, коригувати дозу циклоспорину.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Карведилол належить до неселективних бета-адреноблокаторів із судинорозширювальними властивостями, має антиоксидантну активність. Співвідношення α1- та β-блокуючої активності становить 1:100. Судинорозширювальна дія опосередкована, головним чином, блокуванням α1-адренорецепторів. Карведилол знижує загальний периферичний опір завдяки судинорозширювальній дії і пригнічує активність ренін-ангіотензин-альдостеронової системи шляхом блокування β-адренорецепторів. Активність реніну плазми при цьому знижується без затримки виведення рідини. Карведилол не виявляє внутрішньої симпатоміметичної активності і подібно до пропранололу, чинить мембраностабілізуючу дію. Карведилол є рацемічною сумішшю двох стереоізомерів. S(-)енантіомер блокує β-адренорецептори; і навпаки, обидва енантіомери таким же чином пригнічують активність α1-адренорецепторів. Карведилол є потужним антиоксидантом, поглиначем вільних кисневих радикалів і антипроліферативним засобом. Властивості карведилолу та його метаболітів було продемонстровано у ході досліджень на тваринах in vitro і in vivo та на різних видах людських клітин in vitro. У хворих на артеріальну гіпертензію зниження артеріального тиску не супроводжується посиленням загального периферичного опору, не знижується периферичний кровотік (на відміну від бета-адреноблокаторів). Частота серцевих скорочень знижується незначною мірою. Не впливає на функцію нирок. Не виявляє несприятливої дії на обмін ліпідів та глюкози, не впливає на рівень електролітів в плазмі крові, не змінює периферичного кровотоку. У хворих зі стабільною стенокардією карведилол чинить протиішемічну та антиангінальну дію, яка зберігається при тривалому застосуванні. Карведилол зменшує перед- і постнавантаження, збільшує фракцію викиду лівого шлуночка. Не виявляє істотної несприятливої дії на обмін ліпідів та глюкози, не впливає на рівень електролітів в плазмі крові.

Фармакокінетика

Абсолютна біодоступність карведилолу у людини становить приблизно 25 %. Біодоступність є стереоселективною, 30 % припадає на R-форму і 15 % на S-форму. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається приблизно через 1 годину після перорального прийому і має лінійну залежність від прийнятої дози. Прийом їжі не впливає на біодоступність, але збільшує час досягнення максимальної концентрації в крові. Карведилол є високо ліпофільною сполукою, приблизно 98 - 99 % зв’язується з білками плазми. Об’єм розподілу становить приблизно 2 л/кг і збільшується у хворих на цироз печінки. Ефект «першого проходження через печінку» після перорального прийому становить приблизно 60 – 75 %. Карведилол інтенсивно метаболізується в печінці шляхом утворення глюкуронідів. Диметилювання і гідроксилювання фенільного кільця призводять до утворення 3 активних метаболітів із бета-адреноблокуючою активністю. Середній період напіввиведення карведилолу – 6 - 10 годин. Кліренс плазми крові – близько 590 мл/хв. Виводиться переважно з жовчю та калом. Незначна частина дози виводиться нирками у вигляді метаболітів. Фармакокінетичні параметри карведилолу залежать від віку; плазмові рівні карведилолу приблизно на 50 % вищі в осіб літнього віку, порівняно з молодими особами. У ході дослідження у пацієнтів з цирозом печінки, біодоступність карведилолу була в 4 рази більша, а максимальна концентрація в плазмі у 5 разів вища, ніж у здорових осіб. Оскільки карведилол, головним чином, виводиться з калом, істотне накопичення його у пацієнтів з порушенням функції нирок малоймовірне. У пацієнтів з порушенням функції печінки біодоступність зростає до 80 % внаслідок зменшення ефекту "першого проходження."

Фізико-хімічні властивості

таблетки 12,5 мг: плямисті, світло-цегляно-червоного кольору, круглі, плоскі таблетки з насічкою з одного боку, з іншого боку - тиснення "CVL" у верхній частині таблетки і "ТЗ" - у нижній частині таблетки;

таблетки 25 мг: білі або майже білі, круглі, плоскі таблетки з насічкою з одного боку, з іншого боку - тиснення "CVL" у верхній частині таблетки і "Т4" - у нижній частині таблетки.

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

Пацієнти, які приймають Протекард, повинні утримуватись від керування автомобілем та інших видів діяльності, пов'язаних з необхідністю високої концентрації уваги та швидких психомоторних реакцій, якщо вони відчувають запаморочення або подібні симптоми. Особливо це слід враховувати на початку терапії, а також при збільшенні дози Протекарду в процесі лікування. Під час лікування Протекардом не слід вживати алкоголь.

Особливості застосування

У хворих із хронічною серцевою недостатністю може відзначатися посилення симптомів або затримка рідини. Якщо такі симптоми з'являються, дозу діуретика слід коригувати, а дозу Протекарду слід залишити незмінною до стабілізації стану пацієнта. Іноді може знадобитися зниження дози Протекарду або тимчасова його відміна.

З обережністю призначають Протекард пацієнтам, хворим на артеріальну гіпертензію, які застосовують дигоксин, діуретики і/або АПФ-інгібітори з приводу хронічної серцевої недостатності, оскільки і дигоксин і карведилол можуть уповільнювати серцеву провідність. Як і інші блокатори бета-адренорецепторів, Протекард може маскувати симптоми гострої гіпоглікемії та ускладнювати контроль за рівнем глюкози в крові у пацієнтів з цукровим діабетом. Слід дотримуватись обережності при призначенні препарату цим хворим, контролювати рівень глюкози в крові і, за необхідності, коригувати дозу цукрознижувальних препаратів.

У хворих із серцевою недостатністю, початковий систолічний артеріальний тиск у яких становить менше 100 мм рт. ст., або які мають супутні захворювання - ішемічну хворобу серця, ураження периферичних судин або порушення функції нирок, слід частіше перевіряти стан сечовидільної системи, оскільки лікування може вплинути на функцію нирок. Якщо відмічається пригнічення функції нирок, дозу Протекарду слід знизити або лікування припинити.

Особи, які користуються контактними лінзами, повинні бути попереджені про можливість зменшення сльозовиділення.

У хворих на серцево-судинні захворювання лікування слід поступово припиняти (протягом 1-2 тижнів), враховуючи синдром «відміни», оскільки карведилол є блокатором бета-адренорецепторів.

З обережністю слід призначати Протекард пацієнтам із порушеннями периферичного артеріального кровообігу, оскільки карведилол може спричинити посилення порушень периферичного кровотоку. У хворих із захворюваннями периферичних судин можливе посилення синдрому Рейно.

Як і інші β-блокатори, карведилол може маскувати симптоми тиреотоксикозу. Дозу препарату необхідно знизити, якщо у хворого відмічається брадикардія (частота серцевих скорочень менше 55 за хвилину).

Слід дотримуватись обережності при застосуванні препарату хворим із вираженими реакціями гіперчутливості в анамнезі, а також у пацієнтів, які проходять курс десенсибілізації, оскільки карведилол може посилити чутливість до алергенів і вираженість анафілактичних реакцій. Хворим, у яких раніше при лікуванні b-блокаторами виникав або загострювався псоріаз, препарат можна призначати лише після ретельної оцінки можливої користі і ризику. Досвіду застосування карведилолу при феохромоцитомі немає, тому слід дотримуватися обережності при призначенні Протекарду хворим з підозрою на феохромоцитому. Клінічний досвід застосування карведилолу у хворих на стенокардію Принцметала відсутній.

Пацієнтам із обструктивними захворюваннями легенів та бронхоспастичним компонентом, які не приймають пероральних або інгаляційних протиастматичних препаратів Протекард можна призначати лише у тому випадку, коли можливі переваги від його застосування перевищують потенційний ризик. На початку прийому та при збільшенні дози Протекарду стан таких пацієнтів слід пильно контролювати. При появі початкових ознак бронхоспазму дозу Протекарду необхідно знизити.

Використання препарату дітьми

Препарат не призначають дітям віком до 18 років через відсутність клінічного досвіду.

Використання вагітними або при годуванні груддю

Відповідний досвід застосування Протекарду у вагітних жінок відсутній. Тому застосування препарату у період вагітності не рекомендується.

Невідомо, чи потрапляє карведилол в грудне молоко людини. Тому під час лікування Протекардом не рекомендується годувати дитину груддю.

Упаковка

По 30 таблеток у блістерах.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

2 роки.

Зберігати при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей місці.