Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Пиминам

Міжнародна назва: Imipenem and enzyme inhibitor
Виробник: Оксфорд Лабораторіз Пвт. Лтд., Індія.
АТ Код: АТС J01D H51
Клінико-фармакологічна група: Антибактеріальні засоби для системного застосування. Іміпенем та інгібітор ферменту.

Форма випуску: Порошок для розчину для ін’єкцій

Склад

діючі речовини: іміпенем і циластатин натрію;

1 флакон містить іміпенему 500 мг і циластатину натрію еквівалентно циластатину 500 мг;

допоміжна речовина: натрію гідрокарбонат.

Показання

Полімікробні та змішані аеробно-анаеробні інфекції, первинна терапія, що передує визначенню мікроорганізму-збудника.

Інфекції, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами:

  • інфекції нижніх дихальних шляхів;
  • інфекції сечовивідних шляхів;
  • внутрішньочеревні інфекції;
  • гінекологічні інфекції;
  • інфекції кісток і суглобів;
  • інфекції шкіри та м’яких тканин.

Профілактика

Для запобігання виникненню деяких післяопераційних інфекцій у хворих, які зазнають хірургічного втручання, що супроводжується інфікуванням або його ризиком, або ж тоді, коли ці інфекції призводять до особливо тяжких наслідків.

Протипоказання

Підвищена чутливість до будь-якого із компонентів препарату.

Якщо у хворого є гіперчутливість до місцевих анестетиків амідного типу або хворий знаходиться у шоковому стані або з серцевими блокадами, забороняється застосовувати лідокаїну гідрохлорид як розчинник для приготування розчину для ін’єкцій Пімінам.

Дозування

Загальну добову дозу і спосіб введення препарату визначають у перерахуванні на іміпенем, беручи до уваги тип або ступінь тяжкості інфекції; дозу розподіляють на декілька рівних введень, враховуючи ступінь чутливості збудника(-ів), стан функції нирок і масу тіла.

Препарат застосовують для внутрішньовенних інфузій.

Лікування.

Схема дозування для дорослих з нормальною функцією нирок.

Дози, наведені в таблиці 1, призначають пацієнтам з нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну >70 мл/хв/1,73 м2) і масою тіла не менше 70 кг. Дозу слід знижувати для пацієнтів із кліренсом креатиніну £70 мл/хв/1,73 м2 (див. таблицю 2) та/або з масою тіла менше 70 кг. Зменшення дози залежно від маси тіла особливо важливо проводити для пацієнтів із значно меншою за 70 кг масою тіла та/або помірною/тяжкою формою порушення функції нирок.

Більшість інфекцій піддається лікуванню при добовій дозі 1-2 г (іміпенему), розподіленій на 3-4 введення. При лікуванні інфекцій помірного ступеня тяжкості можна також застосовувати по 1 г (іміпенему) двічі на добу. У випадку інфекцій, спричинених менш чутливими організмами, добова доза препарату Пімінам може бути збільшена до максимальної – 4 г (іміпенему) на добу або 50 мг/кг на добу, залежно від того, яка з них менша.

Кожну дозу, що не перевищує 500 мг (іміпенему) препарату Пімінам для внутрішньовенного застосування, слід вводити протягом 20-30 хв. Кожну дозу, що перевищує 500 мг (іміпенему), слід вводити протягом 40-60 хв. Якщо у пацієнта під час інфузії з’являється нудота, необхідно знизити швидкість введення препарату.

Таблиця 1

Кратність дозування для дорослих хворих з нормальною функцією нирок та масою тіла 70 кг і більше*

 

Ступінь тяжкості інфекції Доза (мг іміпенему) Проміжок часу між дозами Загальна добова доза
Інфекція легкої тяжкості 250 мг** 6 годин 1,0 г
Інфекція помірної тяжкості 500 мг 1000 мг 8 годин 12 годин 1,5 г 2,0 г
Тяжка інфекція (високочутливі штами) 500 мг 6 годин 2,0 г
Тяжка та/або із загрозою для життя інфекція, спричинена менш чутливими організмами (у першу чергу, деякими штамами P. aeruginosa) 1000 мг 1000 мг 8 годин 6 годин 3,0 г 4,0 г

* Для пацієнтів із масою тіла менше 70 кг призначену дозу слід пропорційно знижувати.

**При необхідності призначення низьких доз препарату рекомендовано застосовувати препарат у більш низькому дозуванні.

Через високу протимікробну ефективність препарату Пімінам не рекомендується перевищувати дозу 50 мг/кг на добу або 4 г на добу, залежно від того, яка з них менша. Однак хворим із кістозним фіброзом і не порушеною функцією нирок призначають препарат у дозі до 80 мг/кг на добу, розподіленій на кілька введень, за умови, що вона не перевищує 4 г на добу.

Пімінам успішно застосовують як монотерапію пацієнтам із онкологічними захворюваннями з ослабленим імунітетом при підтверджених або підозрюваних інфекціях, таких як сепсис.

Дози для дорослих із порушенням функції нирок.

Щоб визначити знижену дозу для дорослих пацієнтів із порушенням функції нирок, необхідно:

1. Обрати загальну добову дозу із таблиці 1, беручи до уваги характеристики інфекції.

2. Підібрати необхідний режим введення зниженої дози із таблиці 2, беручи до уваги обрану добову дозу із таблиці 1 та показники кліренсу креатиніну пацієнта

Тривалість проведення інфузії вказана вище у підрозділі «Схема дозування для дорослих з нормальною функцією нирок».

Таблиця 2

Схема зниження доз препарату Пімінам для внутрішньовенного введення дорослим хворим з порушенням функції нирок і масою тіла 70 кг і більше*

 

Загальна добова доза, визначена з таблиці 1 Кліренс креатиніну (мл/хв/1,73 м2)
41 - 70 21 - 40 6 - 20
1,0 г на добу 250 мг** кожні 8 годин 250 мг** кожні 12 годин 250 мг** кожні 12 годин
1,5 г на добу 250 мг** кожні 6 годин 250 мг** кожні 8 годин 250 мг** кожні 12 годин
2,0 г на добу 500 мг кожні 8 годин 250 мг** кожні 6 годин 250 мг** кожні 12 годин
3,0 г на добу 500 мг кожні 6 годин 500 мг кожні 8 годин 500 мг кожні 12 годин
4,0 г на добу 750 мг кожні 8 годин 500 мг кожні 6 годин 500 мг кожні 12 годин

* Для пацієнтів із масою тіла менше 70 кг призначену дозу слід пропорційно знижувати.

**При необхідності призначення низьких доз препарату рекомендовано застосовувати препарат у більш низькому дозуванні.

При застосуванні дози 500 мг пацієнтам із кліренсом креатиніну 6-20 мл/хв/1,73 м2 значно зростає ризик виникнення судом.

Пімінам для внутрішньовенного введення не слід призначати пацієнтам із кліренсом креатиніну £ 5 мл/хв/1,73 м2, якщо протягом найближчих 48 годин їм не проводитимуть гемодіаліз.

Гемодіаліз

Для лікування пацієнтів, у яких кліренс креатиніну £5 мл/хв/1,73 м2 і які перебувають на гемодіалізі, застосовують дози, рекомендовані пацієнтам із кліренсом креатиніну 6‑20 мл/хв/1,73 м2 (див. підрозділ «Дози для дорослих із порушенням функції нирок»).

Побічні дії

Пімінам у цілому добре переноситься. Побічні реакції рідко потребують припинення лікування і, як правило, є помірними і минущими; серйозні побічні реакції виникають рідко. Найчастіше виникають місцеві побічні реакції.

Пов’язані зі способом застосування препарату

Еритема, біль та затвердіння в місці введення препарату, тромбофлебіт.

З боку шкіри

Висипання, свербіж, кропив’янка, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, ангіоневротичний набряк, токсичний епідермальний некроліз (рідко), ексфоліативний дерматит (рідко), кандидоз, гарячка (включаючи гарячку, спричинену медикаментами), анафілактичні реакції.

З боку шлунково-кишкового тракту

Нудота, блювання, діарея, забарвлення зубів та/або язика. Як і при застосуванні майже всіх інших антибіотиків широкого спектра дії, повідомлялося про псевдомембранозний коліт.

З боку системи крові

Еозинофілія, лейкопенія, нейтропенія, включаючи агранулоцитоз, тромбоцитопенія, тромбоцитоз, зниження рівня гемоглобіну, панцитопенія і подовження протромбінового часу. У деяких пацієнтів може відмічатися пряма позитивна реакція Кумбса.

З боку гепатобіліарної системи

Підвищення рівня трансаміназ, білірубіну та/або лужної фосфатази сироватки крові; печінкова недостатність (рідко), гепатит (рідко) та фульмінантний гепатит (дуже рідко).

З боку нирок та сечовидільної системи

Олігурія/анурія, поліурія, гостра ниркова недостатність (рідко). Складно оцінити, чи впливає Пімінам на функцію нирок, оскільки одночасно існують, як правило, інші чинники, що сприяють порушенню функції нирок і розвитку азотемії.

Спостерігалось підвищення рівнів креатиніну сироватки та азоту сечовини крові. Відмічалась зміна кольору сечі. Це не становить будь-якої загрози і таку реакцію не слід плутати з гематурією.

З боку нервової системи/психіки

При застосуванні препарату Пімінам, як і інших b-лактамних антибіотиків, зустрічаються побічні прояви, такі як міоклонія, психічні розлади (включаючи галюцинації), сплутаність свідомості і судоми. Парестезії, енцефалопатія.

З боку органів чуття

Зниження слуху, спотворення смакових відчуттів.

Пацієнти із гранулоцитопенією

Спричинені застосуванням Пімінаму нудота та/або блювання виникають частіше у хворих із гранулоцитопенією, ніж без неї.

Передозування

У випадку передозування слід припинити лікування препаратом. Немає специфічної інформації щодо лікування при передозуванні препаратом. Препарат видаляється шляхом гемодіалізу. Однак ефективність цієї процедури при передозуванні не встановлена. Лікування симптоматичне.

Лікарська взаємодія

У хворих, які застосовували ганцикловір разом з препаратом Пімінам, відмічались генералізовані судоми. Ці препарати слід застосовувати сумісно тільки у випадку, коли очікувана користь від застосування препарату переважає можливий ризик.

Оскільки сумісне призначення іміпенему і циластатину з пробенецидом призводить лише до мінімального збільшення рівня іміпенему у плазмі і періоду його напіввиведення, не рекомендується їх сумісне призначення.

Іміпенем і циластатин для ін’єкцій не можна змішувати або додавати до інших антибіотиків.

Повідомлялося про зниження рівня вальпроєвої кислоти у плазмі крові при сумісному застосуванні з карбапенемами, а у деяких випадках повідомлялося про раптові судоми. При сумісному застосуванні іміпенему з вальпроєвою кислотою потрібно ретельно контролювати рівень вальпроєвої кислоти у плазмі крові.

Несумісність

Пімінам для внутрішньовенного введення хімічно не сумісний з лактатами (солями молочної кислоти) і не повинен розводитися розчинниками, до складу яких вони входять. Незважаючи на це, Пімінам можна вводити через ту ж внутрішньовенну систему, через яку здійснюють інфузію розчинів лактату.

Пімінам для ін’єкцій не дозволяється змішувати з іншими антибіотиками.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Пімінам показаний для лікування змішаних інфекцій, спричинених чутливими до препарату штамами аеробних та анаеробних бактерій. Пімінам виявив свою ефективність при лікуванні багатьох інфекцій, спричинених аеробними та анаеробними грампозитивними та грамнегативними бактеріями, стійкими до цефалоспоринів, у тому числі й до цефазоліну, цефоперазону, цефалотину, цефокситину, цефотаксиму, моксалактаму, цефамандолу, цефтазидиму і цефтріаксону. Велика кількість інфекцій, зумовлених стійкими до аміноглікозидів (гентаміцину, амікацину, тобраміцину) та/або пеніцилінів (ампіциліну, карбеніциліну, пеніциліну-G, тикарциліну, піперациліну, азлоциліну, мезлоциліну) збудниками, також піддається лікуванню препаратом Пімінам. Пімінам не показаний для лікування менінгіту. Пімінам складається з двох компонентів: іміпенему, першого представника нового класу b-лактамних антибіотиків – тієнаміцинів, і циластатину натрію, особливого інгібітору ферменту, що блокує метаболізм іміпенему в нирках та істотно підвищує концентрацію незміненого іміпенему в сечовивідних шляхах. Вагове співвідношення іміпенему й циластатину натрію в препараті Пімінам становить 1:1. Пімінам є потужним інгібітором синтезу клітинної стінки бактерії і чинить бактерицидну дію щодо широкого спектра грампозитивних і грамнегативних, аеробних і анаеробних патогенних мікроорганізмів. Спектр активності препарату Пімінам охоплює Pseudomonas aeruginosa, Staphylococcus aureus, Enterococcus faecalis та Bacteroides fragilis. Пімінам стійкий до руйнування b-лактамазами бактерій, за рахунок чого він ефективний проти великої кількості мікроорганізмів, таких як Pseudomonas aeruginosa, види Serratia та Enterobacter, які є від природи стійкими до більшості b-лактамних антибіотиків. Антибактеріальний спектр препарату Пімінам ширший, ніж будь-якого іншого з уже відомих антибіотиків, і охоплює всі клінічно важливі патогенні мікроорганізми. Мікроорганізми, щодо яких Пімінам зазвичай ефективний in vitro. Грамнегативні аеробні бактерії: види Achromobacter, види Acinetobacter (раніше Mima-Herellea), Aeromonas hydrophila, види Alcaligenes, Bordetella bronchicanis, Bordetella bronchiseptica, Bordetella pertussis, Brucella melitensis, види Campylobacter, види Capnocytophaga, види Citrobacter: Citrobacter diversus, Citrobacter freundii; Eikenella corrodens, види Enterobacter: Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter cloacae; Escherichia coli, Gardnerella vaginalis, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae (включаючи b-лактамазопродукуючі штами), Haemophilus parainfluenzae, Hafnia alvei, види Klebsiella: Klebsiella oxytoca, Klebsiella ozaenae, Klebsiella pneumoniae; види Moraxella, Morganella morganii (раніше Proteus morganii), Neisseria gonorrhoeae (включаючи пеніциліназопродукуючі штами), Neisseria meningitidis, види Pasteurella: Pasteurella multocida; Plesiomonas shigelloides, види Proteus: Proteus mirabilis, Proteus vulgaris; види Providencia: Providencia alcalifaciens, Providencia rettgeri (раніше Proteus rettgeri), Providencia stuartii; види Pseudomonas*: Pseudomonas fluorescens, Pseudomonas putida, Pseudomonas aeruginosa; види Salmonella: Salmonella typhi; види Serratia: Serratia proteamaculans (раніше Serratia liquefaciens), Serratia marcescens; види Shigella, види Yersinia (раніше Pasteurella): Yersinia enterocolitica, Yersinia pseudotuberculosis. *Xanthomas maltophilia (раніше Pseudomonas maltophilia) та штами Pseudomonas cepacia в цілому нечутливі щодо препарату Пімінам. Грампозитивні аеробні бактерії: види Bacillus, Enterococcus faecalis, Erysipelothrix rhusiopathiae, Listeria monocytogenes, види Nocardia, види Pediococcus, Staphylococcus aureus (включаючи пеніциліназопродукуючі штами), Staphylococcus epidermidis (включаючи пеніциліназопродукуючі штами), Staphylococcus saprophyticus, Streptococcus agalactiae, Streptococcus групи С, Streptococcus групи G, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Viridans Streptococci (включаючи α та γ-гемолітичні штами). Enterococcus faecium та деякі стійкі до метициліну стафілококи нечутливі до препарату Пімінам. Грамнегативні анаеробні бактерії: види Bacteroides: Bacteroides distasonis, Bacteroides fragilis, Bacteroides ovalus, Bacteroides thelaiotaomicron, Bacteroides uniformis, Bacteroides vulgatus; Bilophila wadsworthia, види Fusobacterium: Fusobacterium necrophorum, Fusobacterium nucleatum; Porphyromonas asaccharolytica (раніше Bacteroides asaccharolyticus), Prevotella bivia (раніше Bacteroides bivius), Prevotella disiens (раніше Bacteroides disiens), Prevotella intermedia (раніше Bacteroides intermedius), Prevotella melaninogenica (раніше Bacteroides melaninogenicus), Veilonella spp. Грампозитивні анаеробні бактерії: види Actinomyces, види Bifidobacterium, види Clostridium: Clostridium perfringens; види Eubacterium, види Lactoballus, види Mobiluncus, Microaerophilic streptococcus, види Peptococcus, види Peptostreptococcus, види Propionibacterium (включаючи P. acnes). Інші: Mycobacterium fortuitum, Mycobacterium smegmatis. Випробування in vitro свідчать, що іміпенем діє синергічно з аміноглікозидами відносно деяких ізолятів Pseudomonas aeruginosa.

Фармакокінетика

У здорових добровольців внутрішньовенна інфузія препарату Пімінам у дозі 500 мг протягом 20 хв призводила до пікових рівнів у плазмі іміпенему від 21 до 58 мкг/мл. Період напіввиведення іміпенему із плазми крові становив одну годину. Приблизно 70 % застосованого антибіотика виявляли в інтактному вигляді у сечі протягом 10 годин, і подальшого виведення препарату з сечею не спостерігалось. При застосуванні препарату Пімінам за схемою кожні 6 годин не спостерігалось накопичення іміпенему в плазмі або сечі у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Сумісне застосування препарату Пімінам і пробенециду призводило до мінімального підвищення рівнів у плазмі і напіввиведення іміпенему із плазми крові. При застосуванні окремо іміпенем метаболізується в нирках дегідропептидазою-І. Індивідуальне відновлення в сечі було в діапазоні від 5 до 40 %, в середньому у кількох дослідженнях – 15-20 %. Зв’язування іміпенему з протеїнами сироватки крові людини становить приблизно 20 %. Циластатин – специфічний інгібітор ензиму дегідропептидази-І, він ефективно пригнічує метаболізм іміпенему, тому супутнє застосування іміпенему і циластатину дає змогу досягнути терапевтичних антибактеріальних рівнів іміпенему в сечі і плазмі. Пікові рівні в плазмі циластатину після 20-хвилинної внутрішньовенної інфузії препарату Пімінам у дозі 500 мг знаходилися в діапазоні від 21 до 55 мкг/мл. Період напіввиведення циластатину із плазми крові становить приблизно одну годину. Приблизно 70-80 % дози циластатину протягом 10 годин після застосування Пімінаму виводиться у незміненому вигляді з сечею. Після цього циластатин не виявлявся в сечі. Приблизно 10 % виявляли у вигляді метаболіту N-ацетилу, який чинить пригнічувальну дію щодо дегідропептидази, порівняну з такою материнського препарату. Сумісне застосування препарату Пімінам і пробенециду призводило до збільшення удвічі рівня в плазмі і періоду напіввиведення циластатину, але не мало впливу на виведення з сечею циластатину. Зв’язування циластатину з білками сироватки крові людини становить приблизно 40 %.

Фізико-хімічні властивості

аморфний порошок від білого до світло-жовтого кольору.

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

З огляду на ризик виникнення таких побічних явищ, як міоклонія, галюцинації, сплутаність свідомості і судоми, слід уникати керування автотранспортом та роботи з іншими механізмами при застосуванні препарату.

Особливості застосування

На сьогодні існує недостатньо даних щодо застосування препарату пацієнтам, які перебувають на перитонеальному діалізі, тому не рекомендується застосовувати його для лікування цієї категорії пацієнтів.

Рівні креатиніну та азоту сечовини крові можуть недостатньо точно відображати стан функції нирок у осіб літнього віку. У таких пацієнтів для належного підбору дози пропонується визначати кліренс креатиніну.

Профілактика.

Дози для дорослих.

Для профілактики післяопераційних інфекцій дорослим слід вводити внутрішньовенно 1000 мг препарату Пімінам під час вступної анестезії і 1000 мг – через 3 години. У випадку хірургічного втручання з високим ступенем ризику (наприклад при операції на ободовій чи прямій кишці) можна призначати дві додаткові дози по 500 мг через 8 та 16 годин після першої.

Недостатньо даних, на основі яких можна було б рекомендувати дозування для профілактичного застосування препарату Пімінам пацієнтам із кліренсом креатиніну £ 70 мл/хв/1,73 м2.

Лікування.

Дози для дітей (віком від 3 місяців).

Для дітей рекомендована така схема дозування:

  • дітям з масою тіла більше 40 кг застосовують такі ж дози, як і для дорослих;
  • дітям з масою тіла менше 40 кг застосовують 15 мг/кг з 6-годинними інтервалами.

Загальна добова доза не повинна перевищувати 2 г.

Не рекомендується застосовувати препарат дітям віком до 3 місяців або з порушеною функцією нирок (креатинін сироватки крові > 2 мг/дл) через недостатню кількість клінічних даних.

Пімінам не рекомендується застосовувати для лікування менінгіту. При підозрі на менінгіт слід призначати відповідні антибіотики.

Пімінам можна застосовувати для лікування сепсису у дітей за умови відсутності у них підозри на менінгіт.

Приготування розчину для внутрішньовенного введення.

Пімінам випускається у вигляді стерильного порошку у флаконах, що містять 500 мг еквіваленту іміпенему і 500 мг еквіваленту циластатину.

До складу препарату Пімінам як буфер входить гідрокарбонат натрію, який забезпечує отримання розчину з рН від 6,5 до 8,5. Ці зміни рН не мають істотного значення, якщо розчини готують і зберігають згідно з наведеними вказівками. У препараті Пімінам (500 мг) міститься 37,5 мг натрію (1,6 мЕкв).

Стерильний порошок Пімінам слід розводити так, як це зазначено у таблиці 3. Отриманий розчин слід струшувати до утворення прозорої рідини. Відмінності кольору розчину, від безбарвного до жовтого, не впливають на активність препарату.

Таблиця 3

Приготування розчину препарату Пімінам для внутрішньовенного введення

 

Доза препарату Пімінам (мг іміпенему) Потрібний об’єм розчинника (мл) Приблизна середня концентрація препарату Пімінам (мг/мл іміпенему)
500 100 5

Приготування розчину препарату Пімінам у флаконах об’ємом 20 мл.

Вміст флакона має бути суспендований та доведений до 100 мл відповідним розчином для інфузій.

Рекомендується додати приблизно 10 мл відповідного розчину для інфузій (розчинники: ізотонічний розчин хлориду натрію; 5 % або 10 % водний розчин глюкози; 5 % глюкози і 0,9 % NaCl; 5 % глюкози і 0,45 % NaCl; 5 % глюкози і 0,225 % NaCl; 5 % глюкози і 0,15 % KCl; манітол 5 % і 10 %) у флакон. Добре струсити та перенести суспензію, що утворилася, до ємності з розчином для інфузій.

ПОПЕРЕДЖЕННЯ: СУСПЕНЗІЯ НЕ Є ГОТОВИМ РОЗЧИНОМ ДЛЯ ІНФУЗІЙ.

Повторити процедуру, додавши знову 10 мл розчину для інфузій для того, щоб увесь вміст флакона перейшов до розчину для інфузій. Довести об’єм суміші до 100 мл. Суміш, що утворилася, потрібно струшувати, доки вона не стане прозорою.

Розчини зберігають при кімнатній температурі (25 °С) протягом 4 годин або при температурі не вище 4 °С протягом 24 годин.

Використання препарату дітьми

Оскільки недостатньо клінічних даних, не рекомендовано застосовувати Пімінам дітям віком до 3 місяців та дітям із порушенням функції нирок (креатинін сироватки > 2 мг/дл).

Використання вагітними або при годуванні груддю

Вагітність.

Застосування препарату для лікування вагітних належним чином не вивчене, тому призначати його під час вагітності можна тільки у разі, якщо очікувана користь для матері перевищує можливий ризик для плода.

Період годування груддю.

Іміпенем був виявлений у грудному молоці. У разі необхідності застосування препарату годування груддю слід припинити.

Упаковка

Порошок у скляному флаконі з гумовою кришечкою, покритою захисним ковпачком «flipp-off»; по 1 флакону в картонній пачці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

2 роки.

Зберігати в сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 ˚С. Зберігати в недоступному для дітей місці.