Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Периндоприл 2Индапамид 0,625 Крка

Міжнародна назва: Perindopril and diuretics
АТ Код: ATХ C09B A04
Клінико-фармакологічна група: Комбіновані препарати інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту. Периндоприл і діуретики.
Форма випуску: Таблетки

Склад

діючі речовини: периндоприлу терт-бутиламін, індапамід;

1 таблетка містить 2 мг периндоприлу терт-бутиламіну та 0,625 мг індапаміду або 4 мг периндоприлу терт-бутиламіну та 1,25 мг індапаміду, або 8 мг периндоприлу терт-бутиламіну та 2,5 мг індапаміду;

допоміжні речовини: кальцію хлорид, гексагідрат; лактоза, моногідрат; кросповідон; целюлоза мікрокристалічна; натрію гідрокарбонат; кремнію діоксид колоїдний водний; магнію стеарат.

Показання

Есенціальна гіпертензія.

Протипоказання

Пов’язані з периндоприлом

  • Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якого іншого інгредієнта препарату, а також до інших інгібіторів АПФ.
  • Наявність ангіоневротичного набряку в анамнезі, пов’язаного з попереднім лікуванням інгібіторами АПФ.
  • Спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк.
  • Одночасне призначення з препаратами, що містять діючу речовину аліскірен, пацієнтам, хворим на цукровий діабет, або пацієнтів з нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації < 60 мл/хв/1,73 м2) .
  • Протипоказаний жінкам, що планують вагітність та вагітним.

Пов’язані з індапамідом

  • Підвищена чутливість до індапаміду, інших сульфонамідів.
  • Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв).
  • Печінкова енцефалопатія або тяжкі порушення функції печінки.
  • Гіпокаліємія.

Пов’язані з препаратом Периндоприл/індапамід

Периндоприл/індапамід, 2 мг/0,625 мг, 4 мг/1,25 мг та 8 мг/2,5 мг

  • Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату.

У зв’язку з відсутністю достатнього терапевтичного досвіду препарат Периндоприл/індапамід не слід застосовувати:

  • пацієнтам, які перебувають на діалізі;
  • пацієнтам з нелікованою декомпенсованою серцевою недостатністю.

Периндоприл/індапамід, 2 мг/0,625 мг

  • Тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв).

Периндоприл/індапамід, 4 мг/1,25 мг, Периндоприл/індапамід, 8 мг/2,5 мг

  • Тяжкі та помірні порушення функції нирок (кліренс креатиніну нижче 60 мл/хв).

Побічні дії

Низчезазначені побічні ефекти, що можуть з’явитися під час лікування, класифіковані за частотою:

дуже поширені (≥1/10), поширені (≥1/100, <1/10), непоширені (≥1/1000, <1/100), рідко поширені (≥1/10000, <1/1000), дуже рідко поширені (<1/10000), включаючи поодинокі повідомлення.

З боку системи крові та лімфатичної системи.

Дуже рідко поширені: тромбоцитопенія, лейкопенія/нейтропенія, агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія.

Про анемію повідомлялося під час лікування інгібіторами АПФ за особливих обставин (у пацієнтів з пересадженою ниркою, у пацієнтів, які проходили сеанси гемодіалізу).

З боку психіки.

Непоширені: порушення настрою або сну.

З боку нервової системи.

Поширені: головний біль, вертиго, запаморочення, парестезія.

Дуже рідко поширені: непритомність, сплутаність свідомості.

З боку органів зору.

Поширені: порушення зору.

З боку органів слуху.

Поширені: шум у вухах.

З боку судинної системи

Поширені: ортостатична або артеріальна гіпотензія.

Дуже рідкісні: інсульт може виникати внаслідок надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів з високим ризиком .

Частота невідома: васкуліт.

З боку серцевої системи

Дуже рідко поширені: аритмія, включаючи брадикардію, тремтіння передсердь, стенокардія та інфаркт міокарда внаслідок раптового зниження артеріального тиску у пацієнтів групи високого ризику, шлуночкова тахікардія типу «пірует», яка може бути летальною.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння

Поширені: про сухий кашель повідомлялося при застосуванні інгібіторів АПФ. Він характеризується своєю стійкістю та зникає при припиненні лікування. При появі цього симптому слід враховувати причину прийому ліків;

задишка.

Непоширені: бронхоспазм.

Дуже рідко поширені: еозинофільна пневмонія, риніт.

З боку травного тракту

Поширені: запор, сухість у роті, нудота, епігастральний біль, абдомінальний біль, розлади смаку, блювання, диспепсія, діарея.

Дуже рідко поширені: панкреатит.

З боку печінки та жовчного міхура.

Дуже рідко поширені: цитолітичний або холестатичний гепатит.

Поодинокі повідомлення: у разі печінкової недостатності можливе виникнення печінкової енцефалопатії.

З боку шкіри та підшкірних тканин

Поширені: свербіж, висипання, макулопапульозні висипання.

Непоширені: ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизової оболонки, язика, голосової щілини, гортані, кропив’янка;

реакції підвищеної чутливості, головним чином дерматологічні, у пацієнтів зі схильністю до цього; алергічні та астматичні реакції; пурпура;

можливе погіршення вже існуючого гострого дисемінованого червоного вовчака.

Дуже рідко поширені: поліморфна еритема, токсичний некроліз епідермісу, синдром Стівенса-Джонсона.

Повідомлялось про випадки реакцій фоточутливості.

З боку скелетно-м’язового апарату, сполучної та кісткової тканин.

Поширені: м'язові судоми.

З боку нирок і сечового міхура.

Непоширені: ниркова недостатність.

Дуже рідко поширені: гостра ниркова недостатність.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз.

Непоширені: імпотенція.

Загальні порушення

Поширені: астенія.

Непоширені: підвищене потовиділення.

За дослідженнями

Зниження рівня калію з гіпокаліємією, особливо у певних груп пацієнтів з підвищеним ризиком;

гіпонатріємія з гіповолемією, що спричиняють зневоднення та ортостатичну гіпотонію;

артеріальна гіпотензія;

збільшення сечової кислоти у плазмі крові та глюкози в крові протягом лікування.

Незначне збільшення сечовини та креатиніну в плазмі крові, реверсивне після припинення застосування препарату. Це найчастіше відбувається у пацієнтів зі стенозом артерій нирок, артеріальною гіпертензією, які приймають діуретики, нирковою недостатністю.

Збільшення рівня калію, зазвичай тимчасове.

Рідко поширені: підвищення рівня кальцію у плазмі крові.

Частота невідома: подовження інтервалу QT на електрокардіограмі, підвищення рівня печінкових ферментів.

Передозування

Можливе виникнення таких симптомів: артеріальна гіпотензія, нудота, блювання, судоми, запаморочення, сонливість, сплутаність свідомості, олігурія аж до анурії (внаслідок гіповолемії). Порушення водно-електролітного балансу (низькі рівні натрію, низькі рівні калію).

Лікування. Першою допомогою є швидке виведення препарату з організму шляхом промивання шлунка і/або прийому активованого вугілля з подальшим відновленням водно-електролітного балансу в медичній установі. При появі артеріальної гіпотензії пацієнту необхідно надати горизонтального положення з низьким узголів’ям. Рекомендоване лікування слід проводити внутрішньовенним введенням 0,9 % розчину натрію хлориду або застосовувати будь-який інший метод волемічного збільшення. Периндоприл можна видалити із системного кровообігу за допомогою гемодіалізу . Необхідно встановити постійний моніторинг за основними показниками життєдіяльності, концентрацією електролітів та креатиніну у сироватці крові.

Лікарська взаємодія

Спільні для периндоприлу та індапаміду

Супутнє застосування не рекомендується

При одночасному застосуванні літію з інгібіторами АПФ відзначалося оборотне збільшення концентрації літію в сироватці крові та з’являлись ознаки токсичності. Одночасне застосування тіазидних діуретиків може додатково підвищувати ризик літієвої токсичності при прийманні інгібіторів АПФ. Застосування периндоприлу з літієм не рекомендується, але якщо комбінована терапія є необхідною, потрібно проводити ретельний контроль рівня літію в сироватці крові.

Супутнє застосування, що потребує особливого спостереження

Баклофен: посилення антигіпертензивної дії. Необхідно проводити моніторинг артеріального тиску та функції нирок, за необхідності слід скоригувати дозування.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП)

Прийом НПЗП (зокрема ацетилсаліцилової кислоти в режимах протизапального дозування, інгібіторів циклооксигенази-2 та неселективних НПЗП) може спричинити зниження антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ. Крім того, НПЗП та інгібітори АПФ додатково підвищують рівень калію в сироватці крові, що може призвести до погіршення функції нирок, включаючи можливість гострої ниркової недостатності, особливо в пацієнтів з порушеною функцією нирок. Комбінацію слід приймати з обережністю, особливо це стосується пацієнтів літнього віку. Пацієнтів слід забезпечити адекватною кількістю рідини; необхідно розглянути питання щодо моніторингу функції нирок після початку супутньої терапії, а також періодичного контролю надалі.

Супутнє застосування, що потребує спостереження

Іміпрамінподібні антидепресанти (трициклічні препарати), нейролептики: посилення гіпотензивної дії та збільшення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії (додатковий ефект).

Кортикостероїди, тетракозактид: зменшення гіпотензивної дії (затримка солі та води під впливом кортикостероїдів).

Інші антигіпертензивні засоби: застосування інших антигіпертензивних лікарських засобів з комбінацією периндоприл/індапамід може призвести до додаткового ефекту зниження артеріального тиску.

Пов’язані з периндоприлом

Супутнє застосування не рекомендується

Калійзберігаючі діуретики (спіронолактон, триамтерен – один або в комбінації), калієві добавки або сольові замінники, що містять калій: інгібітори АПФ зменшують спричинену діуретиками втрату калію. Калійзберігаючі діуретики, наприклад, спіронолактон, триамтерен або амілорид, або сольові замінники, що містять калій, можуть призвести до значного збільшення рівня калію в сироватці крові (навіть летального). Якщо одночасне застосування показане через наявність гіпокаліємії, препарати слід застосовувати з обережністю і часто контролювати рівень калію в крові та проводити електрокардіограму.

Супутнє застосування, що потребує особливого спостереження

Протидіабетичні препарати (інсулін, гіпоглікемічні сульфонаміди, у тому числі з каптоприлом та еналаприлом).

Застосування інгібіторів АПФ може збільшити гіпоглікемічний ефект у пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають інсулін чи гіпоглікемічні сульфонаміди. Гіпоглікемічні епізоди є дуже рідкісними (покращання переносимості глюкози з подальшим зниженням потреби інсуліну).

Супутнє застосування, що потребує спостереження

Алопуринол, цитостатики або імуносупресанти, системні кортикостероїди (системне застосування) або прокаїнамід: супутнє введення цих препаратів та інгібіторів АПФ може призвести до підвищення ризику виникнення лейкопенії.

Анестетики: інгібітори АПФ можуть посилити гіпотензивні ефекти певних анестетиків.

Діуретики (тіазидні або петльові діуретики): попереднє застосування високих доз діуретиків може спричинити зменшення об’єму рідини та ризик артеріальної гіпотензії після початку терапії периндоприлом.

Золото: при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ, включаючи периндоприл, та ін’єкційних препаратів золота (натрію ауротіомалат) рідко можуть виникнути реакції, подібні до тих, що виникають при застосуванні нітратів (почервоніння обличчя, нудота, блювання та артеріальна гіпотензія).

Пов’язані з індапамідом

Супутнє застосування, що потребує особливого спостереження

Препарати, що викликають шлуночкову тахікардію типу “пірует”: через ризик гіпокаліємії індапамід слід застосовувати з обережністю при супутньому прийомі лікарських засобів, що викликають шлуночкову тахікардію типу “пірует”, таких як: антиаритмічні засоби класу Ia (хінідин, гідрохінін, дизопірамід); антиаритмічні засоби класу III (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід, бретиліум); деякі нейролептики (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифторперазин), бензаміди (амісульприд, сульприд, сультоприд, тіаприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол), інші нейролептики (пімозид); інші речовини, такі як бепридил, цисаприд, дифеманіл, еритроміцин IV, галофантрин, мізоластин, пентамідин, спарфлоксацин, моксифлоксацин, вінкамін IV, метадон, астемізол, терфенадин. Потрібно запобігати низькому рівню калію та за необхідності коригувати його: здійснювати моніторинг QT-інтервалу.

Препарати, що знижують рівень калію, амфотерицин B (внутрішньовенне введення), системні глюкокортикоїди та мінералокортикоїди (системне введення), тетракозактид, стимулювальні проносні засоби: підвищується ризик гіпокаліємії (адитивна дія). Слід перевіряти рівень калію в плазмі та у разі необхідності коригувати його; особлива обережність потрібна під час застосування глікозидів дигіталісу. Не слід застосовувати проносні препарати, що стимулюють перистальтику.

Серцеві глікозиди: існує ризик посилення токсичної дії серцевих глікозидів. Необхідно проводити моніторинг калію плазми та ЕКГ-контроль.

Супутнє застосування, що потребує спостереження

Метформін: при функціональній нирковій недостатності, пов’язаній із застосуванням діуретиків, особливо петльових, збільшується ризик виникнення молочнокислого ацидозу внаслідок застосування метформіну. Не слід застосовувати метформін при рівні креатиніну у плазмі крові вище 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків і 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок.

Йодоконтрастні засоби: у разі дегідратації, пов’язаної із застосуванням діуретиків при застосуванні йодоконтрастних засобів, особливо у високих дозах, збільшується ризик розвитку гострої ниркової недостатності. Необхідно відновити водний баланс до призначення йодоконтрастних засобів.

Солі кальцію: ризик гіперкальціємії внаслідок зниження виведення кальцію нирками.

Циклоспорин: ризик підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові без будь-яких змін рівнів циклоспорину в кровообігу, навіть за відсутності зменшення об’єму рідини/солі.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Периндоприл/індапамід – це комбінація периндоприлу терт-бутиламінової солі, інгібітору ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) та індапаміду, сульфонамідного діуретика. Його фармакологічна дія зумовлена властивостями кожного компонента (периндоприлу та індапаміду) та їх адитивним синергізмом. Фармакологічний механізм дії Пов’язаний з препаратом Периндоприл/індапамід Периндоприл/індапамід характеризується додатковим посиленням антигіпертензивної дії обох компонентів. Пов’язаний з периндоприлом Периндоприл є інгібітором АПФ, що перетворює ангіотензин I в ангіотензин II, судинозвужувальну речовину; крім того, фермент стимулює секрецію альдостерону адреналовою системою, а також спричиняє розпад вазодилататорного агента брадикініну з утворенням неактивного гептапептиду. Це призводить до зниження секреції альдостерону, підвищення активності реніну в плазмі крові, оскільки альдостерон більше не викликає негативної реакції у відповідь; до зменшення периферичного опору судин завдяки дії на судини м’язів і нирок без затримання солі та води або рефлекторної тахікардії при постійному лікуванні. Периндоприл також чинить антигіпертензивну дію у пацієнтів з низьким і нормальним рівнем реніну у плазмі. Периндоприл діє через свій активний метаболіт – периндоприлат. Інші метаболіти є неактивними. Периндоприл зменшує навантаження на серце внаслідок вазодилататорного ефекту на вени, який, можливо, спричинений змінами у метаболізмі простагландинів (зниження переднавантаження); внаслідок зниження загальної периферичної резистентності (зниження післянавантаження). У дослідженнях, проведених за участю пацієнтів із серцевою недостатністю, спостерігалося зниження тиску наповнення лівого та правого шлуночків; зниження загального опору периферичних судин; збільшення серцевого викиду та нормалізація серцевого індексу; збільшення регіонального кровообігу у м’язах. Значно покращуються показники тестів із фізичним навантаженням. Пов’язаний з індапамідом Індапамід – це похідне сульфонаміду з кільцем індолу, фармакологічно споріднений з тіазидними діуретиками. Індапамід зменшує реабсорбцію натрію у кортикальному сегменті. Він підвищує виділення натрію i хлору в сечу, меншою мірою – виділення калію i магнію, таким чином, призводить до збільшення діурезу та антигіпертензивної дії. Характеристика антигіпертензивної дії Пов’язана з препаратом Периндоприл/індапамід У хворих на артеріальну гіпертензію незалежно від віку препарат виявляє залежний від дози антигіпертензивний вплив на діастолічний та систолічний артеріальний тиск у положенні пацієнта лежачи або стоячи. Цей антигіпертензивний ефект триває 24 години. Зниження артеріального тиску досягається менше ніж за 1 місяць без тахіфілаксії; припинення лікування не призводить до збільшення артеріального тиску. Протягом клінічних досліджень супутній прийом периндоприлу та індапаміду спричиняв антигіпертензивні ефекти синергічної природи порівняно з застосуванням кожного компонента окремо. Вплив низькодозової комбінації препарату Периндоприл/індапамід, 2 мг/0,625 мг, на серцево-судинну захворюваність та летальність не вивчався. Пов’язана з периндоприлом Периндоприл виявляє активність при слабкій, помірній та тяжкій артеріальній гіпертензії. Він знижує систолічний та діастолічний артеріальний тиск як у положенні пацієнта лежачи, так і в положенні стоячи. Максимальний гіпотензивний ефект досягається через 4-6 годин після одноразового прийому препарату і триває протягом не менше 24 годин; остаточний ефект становить приблизно 80 %. У пацієнтів із оборотною реакцією стабілізація артеріального тиску відбувається у середньому протягом 1 місяця лікування і підтримується без появи тахіфілаксії. Припинення лікування не супроводжується синдромом відміни. Периндоприл має судинорозширювальні властивості та покращує еластичність великих артерій, коригує структурні зміни в артеріях та зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Додаткова терапія тіазидним діуретиком призводить до додаткового синергізму. Комбінація інгібітора АПФ та тіазиду зменшує ризик гіпокаліємії, спричиненої діуретиком, порівняно з застосуванням одного компонента. Пов’язана з індапамідом Індапамід як монотерапія має антигіпертензивний ефект, що триває 24 години. Це відбувається при дозах, за яких діуретичний ефект є слабким. Його антигіпертензивна дія пов’язана із покращенням еластичності артерій та зменшенням резистентності артеріол і загального периферичного опору судин. Індапамід знижує гіпертрофію лівого шлуночка. При перевищенні рекомендованої дози терапевтичний ефект тіазидів та тіазидоподібних діуретиків не збільшується, тоді як кількість небажаних явищ зростає. Якщо лікування є недостатньо ефективним, підвищувати дозу не рекомендується. Більше того, було доведено, що при короткочасному, середньому та довгостроковому лікуванні пацієнтів з артеріальною гіпертензією індапамід:
  • не має жодного впливу на метаболізм жирів: тригліцеридів, холестерину ліпопротеїнів низької щільності та холестерину ліпопротеїнів високої щільності;
  • не має жодного впливу на метаболізм вуглеводів, навіть у пацієнтів з артеріальної гіпертензією хворих на цукровий діабет.

Фармакокінетика

Пов’язана з препаратом Периндоприл/індапамід Супутній прийом периндоприлу та індапаміду не змінює їх фармакокінетичні властивості порівняно з прийомом окремих складових. Пов’язана з периндоприлом: Після перорального прийому периндоприл швидко всмоктується у травному тракті, максимальна концентрація у плазмі крові досягається протягом 1 години. Період напіввиведення периндоприлу з плазми крові становить 1 годину. Периндоприл є пропрепаратом. 27 % від загальної кількості периндоприлу, що всмоктався, перетворюється на активний метаболіт периндоприлат. Крім цього, утворюється ще п’ять неактивних метаболітів. Максимальна концентрація периндоприлату у плазмі крові досягається протягом 3-4 годин. Оскільки наявність їжі у шлунку призводить до зниження перетворення периндоприлу на периндоприлат і тому – до зменшення біодоступності, периндоприл слід застосовувати перорально як разову добову дозу вранці перед прийомом їжі. Був продемонстрований лінійний взаємозв’язок між дозою периндоприлу та його експозицією у плазмі крові. Об’єм розподілу незв’язаного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг. Зв’язування з білками незначне (з АПФ зв’язується менше 20 % периндоприлату), але залежить від концентрації. Периндоприлат виводиться із сечею, а період напіввиведення незв’язаної фракції становить приблизно 17 годин, стабільний стан досягається протягом 4 днів. У хворих літнього віку та пацієнтів із серцевою або нирковою недостатністю знижується виведення периндоприлату. При порушенні функції нирок рекомендується змінювати дозу залежно від ступеня порушення (кліренс креатиніну). Периндоприлат виводиться із кровообігу шляхом діалізу, його кліренс становить 70 мл/хв. При цирозі печінки змінюється кінетика периндоприлу, при цьому печінковий кліренс початкової молекули зменшується наполовину, проте кількість утвореного периндоприлату не змінюється, тому при цьому захворюванні дозу препарату можна не змінювати. Пов’язана з індапамідом Індапамід вивільнюється швидко і майже повністю всмоктується у травному тракті. Максимальна концентрація індапаміду в сироватці крові досягається приблизно через 1 годину після прийому препарату. Зв’язування індапаміду з білками плазми крові становить 79 %. Період напіввиведення із плазми крові становить від 14 до 24 годин (у середньому 18 годин). Регулярний прийом препарату не призводить до накопичення індапаміду. 70 % індапаміду виводиться здебільшого нирками та 22 % - разом з калом у вигляді неактивних метаболітів. Фармакокінетичні параметри препарату не змінюються у пацієнтів з порушенням функції нирок.

Фізико-хімічні властивості

: таблетки 2 мг/0,625 мг: круглі, дещо двоопуклі таблетки від білого до майже білого кольору зі скошеними краями та вигравіюваною короткою лінією з одного боку; таблетки 4 мг/1,25 мг: круглі, дещо двоопуклі таблетки від білого до майже білого кольору зі скошеними краями та насічкою з одного боку; таблетки 8 мг/2,5 мг: круглі, дещо двоопуклі таблетки від білого до майже білого кольору з насічкою з одного боку.

Особливі вказівки

Спільні для периндоприлу та індапаміду

У 2 % пацієнтів, які приймали таблетки препарату Периндоприл/індапамід, 2 мг/0,625 мг, виникала гіпокаліємія (рівень калію < 3,4 ммоль/л).

У 4 % пацієнтів, які приймали таблетки препарату Периндоприл/індапамід, 4 мг/1,25 мг, виникала гіпокаліємія (рівень калію < 3,4 ммоль/л).

У 6 % пацієнтів, які приймали таблетки препарату Периндоприл/індапамід, 8 мг/2,5 мг, виникала гіпокаліємія (рівень калію < 3,4 ммоль/л).

Для препарату Периндоприл/індапамід, 2 мг/0,625 мг, у низькій дозі не було виявлено жодного значного зменшення побічних реакцій порівняно із застосуванням найменших ефективних доз окремих монокомпонентів, за винятком гіпокаліємії. Не можна виключати підвищену частоту появи ідіосинкратичних реакцій, якщо пацієнт одночасно піддається впливу двох нових для нього антигіпертензивних препаратів. Щоб мінімізувати ризик, потрибен ретельний контроль за станом пацієнта.

Літій.

Одночасний прийом літію та комбінацій периндоприлу/індапаміду зазвичай не рекомендований.

Пов’язані з периндоприлом

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостероновой системи (РААС)

Одночасне застосування інгібіторів АПФ та блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену супроводжувалося підвищенням частоти виникнення артеріальної гіпотензії, втрати свідомості, гіперкаліємії та погіршенням функції нирок (в тому числі гострої ниркової недостатності). Подвійна блокада РААС через комбіноване використання інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену, таким чином, не рекомендується.

Але при необхідності може бути застосована в індивідуальних випадках та під ретельним контролем функції нирок, рівня калію та артеріального тиску.

Не слід одночасно застосувати інгібітори АПФ та блокатори рецепторів ангіотензину ІІ пацієнтам з діабетичною нефропатією.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері; по 3 або 9 блістерів у картонній коробці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

3 роки.

Зберігати при температурі не вище 30 °С в оригінальній упаковці для захисту від дії вологи.

Зберігати в недоступному для дітей місці.


Отзывы