Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Пенигра

Міжнародна назва: Sildenafil
Виробник: Каділа Хелткер Лтд./Cadila Healthcare Ltd.
АТ Код: АТС G04B E03
Клінико-фармакологічна група: Засоби, що застосовуються при еректильній дисфункції. Силденафіл.
Форма випуску: Таблетки, вкриті оболонкою

Склад

діюча речовина: силденафіл;

1 таблетка містить силденафілу цитрат еквівалентно силденафілу 50 мг або 100 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кальцію фосфат, полісорбат, повідон, крохмаль кукурудзяний, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, гідроксипропілметилцелюлоза, поліетиленгліколь, тальк, титану діоксид (Е 171), заліза оксид червоний (Е 172).

Показання

Лікування порушень ерекції, що визначаються як нездатність досягти та підтримати ерекцію статевого члена, необхідну для успішного статевого акту.

Для ефективної дії препарату необхідне сексуальне збудження.

Протипоказання

Підвищена чутливість до активної речовини препарату або до будь-якого його компонента.

Силденафіл має здатність посилювати гіпотензивну дію нітратів при їх одноразовому або тривалому застосуванні, тому його спільне призначення з донорами оксиду азоту, органічними нітратами або органічними нітритами у будь-якій формі, постійно або періодично протипоказане.

Препарати, що містять силденафіл, не можна застосовувати пацієнтам з тяжкими формами серцево-судинних захворювань, такими як нестабільна стенокардія або тяжка серцева недостатність.

Прийом препарату протипоказаний пацієнтам, які втратили зір на одному оці через неартеріальну передню ішемічну оптичну нейропатію, незалежно від того, чи сталося це через попередній прийом інгібітора ФДЕ5, чи ні.

Безпека силденафілу не вивчалася у таких підгрупах пацієнтів, і тому цим пацієнтам його застосування протипоказане: пацієнти з тяжкими порушеннями функції печінки, з артеріальною гіпотензією (артеріальний тиск < 90/50 мм рт. ст.), з нещодавно перенесеним інсультом або інфарктом міокарда та відомими спадковими дегенеративними захворюваннями сітківки, такими як пігментний ретиніт (менша частина таких пацієнтів має генетичне захворювання фосфодіестераз сітківки).

Дозування

Таблетки призначені для перорального прийому. Для реалізації ефекту силденафілу необхідне сексуальне збудження.

Дорослим чоловікам віком від 18 років рекомендована доза становить 50 мг, яку приймають приблизно за 1 годину до статевого акту. Відповідно до ефективності та переносимості препарату дозу можна збільшити до 100 мг або зменшити до 25 мг*.

Максимальна рекомендована доза становить 100 мг. Препарат приймають 1 раз на добу. Активність дії препарату при застосуванні разом з їжею може виявлятися дещо пізніше.

Застосування пацієнтам з порушенням функції нирок. Пацієнтам з нирковою недостатністю легкого і середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 30-80 мл/хв) режим дозування не змінюється. Оскільки у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) кліренс силденафілу знижений, застосування препарату потрібно розпочинати з мінімальної дози 25 мг*.

Застосування пацієнтам з порушеннями функції печінки. Оскільки у пацієнтів з печінковою недостатністю кліренс силденафілу знижений, застосування препарату потрібно розпочинати з дози 25 мг*.

Застосування пацієнтам, які використовують інші види лікування. Враховуючи ступінь взаємодії у пацієнтів, котрі отримують супутню терапію ритонавіром, рекомендується не перевищувати максимальну одноразову дозу 25 мг* силденафілу протягом 48 годин. Стартову дозу 25 мг* слід рекомендувати пацієнтам, які отримують супутнє лікування інгібіторами CYP3A4 (наприклад, еритроміцин, саквінавір, кетоконазол, ітраконазол).

З метою зменшення ризику розвитку постуральної гіпотензії слід досягати стабілізації стану пацієнтів на фоні терапії α-блокаторами до застосування препаратів силденафілу. Крім того, слід розпочинати призначення препарату з найменших доз.

Застосування пацієнтам літнього віку. Для пацієнтів літнього віку зміна дозування не потрібна.

* - у разі необхідності застосування дози 25 мг використовувати силденафіл у відповідному дозуванні.

Побічні дії

При прийомі препарату можуть спостерігатися легкі та помірні побічні реакції, які в основному носять транзиторний характер. Частота виникнення і тяжкість побічних реакцій збільшуються при збільшенні дози.

Дуже часті побічні реакції (частота > 1/10):

з боку нервової системи: головний біль;

з боку серцево-судинної системи: вазодилатиція (припливи).

Часті побічні реакції (частота 1/100 – 1/10):

з боку нервової системи: запаморочення;

з боку органів чуття (зір): розлади зору, аномальний зір (затуманення зору, підвищена чутливість до світла), хроматопсія (помірного ступеня, транзиторна, головним чином сприйняття кольорів);

з боку серцево-судинної системи: пальпітація (відчуття серцебиття), припливи крові до обличчя;

з боку дихальної системи: закладеність носа (риніт);

з боку травного тракту: диспепсія.

При застосуванні препарату в дозах, що перевищують рекомендовані, можливе виникнення подібних небажаних ефектів, але з більшою частотою.

Нетипові та малорозповсюджені побічні реакції, зафіксовані у постмаркетинговому періоді:

з боку органів слуху та вестибулярного апарату: запаморочення, шум у вухах;

з боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи шкірні висипання;

з боку нервової системи: епілептичний напад, рецидив епілептичного нападу;

Передозування

У дослідженнях на здорових волонтерах при разових дозах до 800 мг випадки несприятливої дії були подібні до таких, що спостерігалися при нижчих дозах, але кількість випадків, ступінь їх прояву були більшими. При застосуванні дози препарату 200 мг не спостерігалося збільшення ефективності дії препарату, але відзначалося зростання небажаних ефектів, але з більшою частотою.

У разі передозуваня необхідно застосовувати стандартні підтримуючі дії. Нирковий діаліз не прискорює елімінацію препарату, оскільки силденафіл міцно зв’язується з протеїнами плазми і не виводиться з сечею.

Лікарська взаємодія

Вплив інших препаратів на силденафіл. Метаболізм силденафілу обумовлений, головним чином, цитохромом Р450 (CYP), а саме – його ізоформами ЗА4 (основний шлях) та 2С9 (другорядний шлях). Інгібітори цих ізоферментів можуть зменшувати виведення силденафілу, а індуктори – підвищити його виведення. Кліренс силденафілу зменшується при одночасному застосуванні його з інгібіторами CYРЗА4, такими як кетоназол, еритроміцин, циметидин.

Силденафіл не впливав на фармакокінетику ВІЛ-протеази саквінавіру, але одночасне застосування цих препаратів призводило до збільшення Сmax та AUC силденафілу. Сильні інгібітори CYРЗА4, такі як кетоконазол та ітраконазол можуть виявляти більш виражені ефекти.

Одночасний прийом інгібітора ВІЛ-протеази ритонавіру, який є високоспецифічним інгібітором CYРЗА4, призводив до збільшення Сmax та AUC силденафілу на 140 % і

210 % відповідно. Через 24 години концентрації силденафілу у плазмі крові перевищували звичайні в 40 разів. Це пов’язано з ритонавірзумовленими ефектами на ізоферменти Р450.

Силденафіл не впливає на фармакокінетику ритонавіру. Якщо силденафіл застосовували згідно з рекомендаціями для суб’єктів, які отримують інгібітор CYРЗА4, препарат мав добру толерантність.

Разовий прийом антациду (гідроксид магнію/гідроксид алюмінію) не впливав на біодоступність силденафілу.

Інгібітори CYP2С9 (толбутамід, варфарин), інгібітори CYP2D6 (селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трициклічні антидепресанти), тіазиди і відповідні діуретики інгібітори ангіотензин-конвертуючого ферменту і блокатори кальцієвих каналів не впливали на фармакокінетику силденафілу.

Вплив азитроміцину (500 мг на добу протягом 3 днів) на швидкість виведення та на період напівжиття силденафілу і його основних метаболітів не доведений.

Вплив силденафілу на інші препарати. Силденафіл є слабким інгібітором ізоформ цитохрому Р450, а саме – 1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 та ЗА4 (ІК50 > 150 µМ). При застосуванні його в рекомендованих дозах максимальна концентрація силденафілу у плазмі крові досягає приблизно 1 µМ, отже, малоймовірно, що силденафіл здатен змінити виведення субстратів цих ізоферментів.

Силденафіл посилює гіпотензивний ефект при короткочасному і тривалому застосуванні нітратів, тому одноразове або курсове застосування донорів оксиду азоту, органічних нітратів або органічних нітритів у бідь-яких формах з силденафілом протипоказане.

При застосуванні силденафілу у хворих на доброякісну гіперплазію простати одночасно з терапією α-блокатором доксазозином відзначалося додаткове зниження артеріального тиску. При одночасному застосуванні силденафілу і доксазозину у пацієнтів, стійких до доксазозин-терапії, можливі нечасті випадки симптоматичної постуральної гіпотензії. Її ознаки включали запаморочення і порушення координації при дії світла, але не втрату свідомості. Супутнє лікування силденафілом пацієнтів, що застосовують

α-адреноблокаторну терапію, може призвести до виникнення симптоматичної артеріальної гіпотензії у деяких пацієнтів.

Суттєвої взаємодії силденафілу з толбутамідом або варфарином, кожен з яких метаболізується CYP2С9, не виявлено.

Силденафіл у дозі 100 мг не змінював рівноважну фармакокінетику інгібіторів ВІЛ-протеаз саквінару та ритонавіру, які є інгібіторами CYРЗА4.

Силденафіл у дозі 50 мг не призводить до збільшення тривалості кровотечі, спричиненої ацетилсаліциловою кислотою у дозі 150 мг.

Силденафіл у дозі 50 мг не підсилював гіпотензивного ефекту алкоголю у здорових добровольців при максимальному рівні алкоголю в крові 0,08 %.

Взаємодії силденафілу та амлодипіну у хворих на артеріальну гіпертензію не відзначено.

Відсутня різниця у профілі побічних реакцій у пацієнтів, які приймають силденафіл окремо та з антигіпертензивними препаратами.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

. Силденафіл (активна речовина препарату) є селективним інгібітором цГМФ-специфічної фосфодіестерази типу 5 (ФДЕ5). Фізіологічний механізм ерекції статевого члена полягає у звільненні оксиду азоту (NO) в кавернозному тілі при сексуальній стимуляції. NO активує фермент гуанілатциклазу, що спричиняє підвищення рівня цГМФ, розслаблення гладких м’язів кавернозного тіла і посилення припливу до них крові. Завдяки тому, що силденафіл блокує ФДЕ5, рівень цГМФ у кавернозних тілах підвищується, що забезпечує розслаблення гладкої мускулатури кавернозних тіл і приплив до них крові. Силденафіл не має прямої релаксуючої дії на мускулатуру кавернозних тіл, але підсилює ефект закису азоту (NO) шляхом інгібування ФДЕ5, також силденафіл не діє при відсутності сексуального стимулювання. У здорових добровольців при одноразовому застосуванні силденафілу у дозі 100 мг не відзначалися клінічно значущі зміни на ЕКГ. Застосування силденафілу спричиняло незначне або помірне зниження артеріального тиску (АТ), що не впливало на терапевтичний ефект. Більш значне пониження АТ спостерігалося у пацієнтів, які одночасно застосовували нітрати. Порушення зору. При застосуванні силденафілу у деяких пацієнтів можливе легке мінливе порушення розрізнення кольору (синього/зеленого) через 1 годину після прийому препарату. Через 2 години ці зміни минали. Ймовірним механізмом порушення сприйняття кольорів, можливо, є пригнічення ФДЕ6, яка бере участь у процесі передачі світла в сітківці. Силденафіл не впливає на гостроту зору, контрастність сприйняття, електроретинограми, внутрішньо очний тиск або пупілометрію. Ефективність. Ефективність силденафілу, яку оцінювали стосовно здатності препарату забезпечувати настання і збереження ерекції, достатньої для проведення статевого акту, була продемонстрована та зберігалася при тривалому застосуванні препарату (один рік). При прийомі силденафілу у дозах 25 мг, 50 мг, 100 мг покращення ерекції спостерігалося у 62 %, 74 % та 82 % відповідно. Крім поліпшення еректильної функції, аналіз МІЕФ (міжнародний індекс еректильної функції) показав, що лікування силденафілом підвищує також оргазм і задоволення від статевого акту. При лікуванні силденафілом покращення відзначалося у 59 % хворих на цукровий діабет; у хворих, які перенесли радикальну простатектомію – 43 %, хворих з травмою спинного мозку – 83 %.

Фармакокінетика

. У межах рекомендованого діапазону доз фармакокінетика силденафілу є пропорційною до дози. Препарат видаляється з організму переважно шляхом біотрансформації у печінці (в основному за участі цитохрому Р450 ЗА4) з утворенням активного метаболіту із властивостями, подібними до силденафілу. Силденафілу цитрат швидко абсорбується після перорального застосування з біодоступністю, яка дорівнює майже 40 %. Його фармакокінетика є дозопропорційною у межах рекомендованого діапазону доз. Максимум концентрацій у плазмі досягається протягом 30-120 хвилин (у середньому 60 хвилин) після перорального застосування натще. Коли силденафілу цитрат приймається з жирною їжею, ступінь абсорбції знижується, тому для досягнення максимальної концентрації у плазмі крові необхідно в середньому на 60 хвилин більше часу. Середній об'єм розподілу у стані рівноваги для силденафілу дорівнює 105 л. Він метаболізується головним чином ізоферментами печінки CYP3A4 (основний шлях) та CYP2C9, перетворюється у печінці на активний метаболіт N-десметилсилденафіл з властивостями, подібними до силденафілу. Концентрація цього метаболіту у плазмі крові приблизно 40 % від такої, що спостерігалася для силденафілу, таким чином цей метаболіт становить майже 20 % фармакологічної дії силденафілу. Силденафіл, як і його головний циклічний метаболіт, приблизно на 96 % зв’язуються з протеїнами плазми. Силденафіл і зазначений метаболіт мають період напіврозпаду 4 години. Загальний кліренс силденафілу дорівнює 41 л/год, період напіввиведення – 3-5 годин. Силденафіл виводиться у вигляді метаболітів переважно з калом (приблизно 80 % дози, яка приймається перорально) і меншою мірою – із сечею (приблизно 13 % дози, яка приймається перорально). У пацієнтів літнього віку (старше 65 років) відзначалося зниження показників кліренсу силденафілу, а концентрації силденафілу та його активного метаболіту були приблизно на 40 % вищим, ніж у здорових пацієнтів молодшого віку. У пацієнтів з тяжкою (кліренс креатиніну ≤30 мл/хв) недостатністю функції нирок кліренс силденафілу знижувався, що призводило до збільшення показника площі під кривою «концентрація-час» (AUC) на 100 % та підвищення максимальної концентрації в крові на 88 % у порівнянні з такими у пацієнтів без порушень функції нирок. У пацієнтів з легким і помірно вираженим цирозом печінки кліренс силденафілу знижувався, що призводило до збільшення показника AUC (на 84 %) та підвищення максимальної концентрації в плазмі крові (на 47 %) у порівнянні з такими у пацієнтів без печінкової недостатності. Фармакокінетика силденафілу у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (Чайлд-П’ю С) не досліджувалася.

Фізико-хімічні властивості

світло-рожевого кольору ромбоподібної форми двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, з логотипом «Z» з одного боку і тисненням «50» (на таблетках по 50 мг) або «100» (на таблетках по 100 мг) з іншого боку. Таблетки не мають фізичних дефектів.

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

Дослідження впливу препарату на здатність керувати автомобілем та працювати з механізмами не проводилася.

Пацієнтів необхідно попередити про можливість виникнення таких реакцій на прийом препарату як запаморочення та порушення зору. Пацієнти повинні знати свою реакцію на прийом препарату, перш ніж керувати автомобілем або працювати з механізмами.

Особливості застосування

з боку травного тракту: нудота, блювання, сухість у роті;

з боку органа зору: біль в очах, почервоніння очей, розлади з боку кон’юнктиви, розлади сльозовиділення, інші розлади з боку органів зору;

з боку репродуктивної системи: пролонгована ерекція та/або пріапізм;

з боку шкіри та підшкірної тканини: Синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз;

загальні розлади та реакції у місці введення: біль у грудях, підвищена стомлюваність.

Використання препарату дітьми

Препарат протипоказаний дітям до 18 років.

Використання вагітними або при годуванні груддю

Препарат не призначений для застосування жінкам.

Упаковка

По 1 або 4 таблетки по 50 мг або 100 мг у блістері. По 1 блістеру у картонній коробці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

3 роки.

При температурі не вище 25°С в оригінальній упаковці у недоступному для дітей місці.