Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Пемнат

Міжнародна назва: Pemetrexed

Дозування

Пемнат необхідно застосовувати під контролем кваліфікованого спеціаліста з досвідом лікування протипухлинними препаратами.

Злоякісна плевральна мезотеліома

Застосування препарату у комбінації із цисплатином

Дорослі: рекомендована доза пеметрекседу становить 500 мг/м2 у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом 10 хвилин у перший день кожного 21-денного циклу.

Цисплатин вводять в дозі 75 мг/м2 у вигляді інфузії протягом 2 годин на фоні гідратації (відповідно до інструкції для застосування цисплатина) приблизно через 30 хвилин після введення Пемнату в перший день кожного 21-денного циклу.

Недрібноклітинний рак легенів (NSCLC)

Застосування у монотерапії

Дорослі: рекомендована доза пеметрекседу становить 500 мг/м2 у вигляді 10-хвилинної внутрішньовенної інфузії в перший день кожного 21-денного циклу.

Режим премедикації

У пацієнтів, які не отримували попередню терапію кортикостероїдами, відмічалися висипи на шкірі. Попередня терапія дексаметазоном (або його еквівалентом) знижує частоту та тяжкість шкірних реакцій. У клінічних дослідах дексаметазон застосовувався у дозі 4 мг перорально двічі на день за день до призначення пеметрекседу, в день його призначення та наступного дня після його введення.

Для зменшення токсичності пацієнти повинні щоденно застосовувати низькі дози фолієвої кислоти або мультивітаміни, які містять фолієву кислоту. Протягом семиденного періоду перед першою дозою пеметрекседу необхідно прийняти не менше 5 добових доз фолієвої кислоти, прийом фолієвої кислоти повинен продовжуватися протягом усього курсу терапії та 21 дня після введення останньої дози пеметрекседу. Пацієнти також повинні отримувати вітамін В12 внутрішньом’язово один раз на день протягом тижня перед першою дозою пеметрекседу та кожні 3 цикли після цього. Наступні ін’єкції вітаміну В12 можна проводити в день введення пеметрекседу. У клінічних дослідах використовувалася доза фолієвої кислоти, яка дорівнює 350–1000 мкг, а доза вітаміну В12 дорівнювала 1000 мкг. Зазвичай слід застосовувати фолієву кислоту у дозі 400 мкг.

Особливості застосування

Підготовка для внутрішньовенної інфузії

1. Користуйтеся відповідною асептичною технікою під час розчинення та подальшого розведення пеметрекседу для внутрішньовенної інфузії.

2. Розрахуйте дозу та необхідну кількість флаконів пеметрекседу. Кожен флакон містить 500 мг пеметрекседу. Флакон містить надлишок пеметрекседу для забезпечення необхідного об’єму.

3. Перед введенням розведіть вміст 500 мг флакона за допомогою 20 мл 0,9 % розчину натрію хлориду для ін’єкцій (без консервантів) для отримання розчину, який містить 25 мг/мл пеметрекседу. Обережно струсіть кожен флакон до повного розведення порошку. НЕОБХІДНЕ ПОДАЛЬШЕ РОЗЧИНЕННЯ.

4. Необхідний об’єм розведеного розчину пеметрекседу далі повинен бути розведений до 100 мл за допомогою 0,9 % розчину натрію хлориду (без консервантів) і вводитися внутрішньовенно протягом 10 хвилин.

5. Препарати для внутрішньовенного введення необхідно перевіряти візуально для виявлення твердих часток і знебарвлення перед введенням.

6. Оскільки пеметрексед і рекомендований розчинник не містять протимікробних консервантів, розведений розчин і розчин для інфузій повинні використовуватися негайно.

Хімічна та фізична стабільність розведеного розчину та розчину для інфузій пеметрекседу спостерігалася протягом 24 годин після розчинення оригінального флакона за умови зберігання при контрольованій кімнатній температурі 15–30 °C. Невикористаний препарат підлягає знищенню.

Лабораторний моніторинг і рекомендації щодо зниження дози

Моніторинг: у пацієнтів, які отримують Пемнат, перед кожною дозою рекомендовано перевіряти загальний аналіз крові та кількість тромбоцитів.

Для оцінки функції печінки та нирок необхідно періодично проводити біохімічні аналізи крові.

Абсолютна кількість нейтрофілів (ANC) повинна становити ³1500 клітин/мм3, а тромбоцитів – ³100 000 клітин/мм3 перед запланованим проведенням будь-якого циклу.

Рекомендації до дозування

Корекція дози перед початком наступного циклу повинна ґрунтуватися на найменших значеннях (nadir) гематологічних показників або на максимальній негематологічній токсичності після попереднього циклу терапії. Лікування можна припинити з урахуванням достатнього часу для відновлення. Після відновлення пацієнти повинні отримувати терапію відповідно до рекомендацій у таблицях 1–3, які відповідають застосуванню Пемнату як монотерапії або у комбінації з цисплатином.

Таблиця 1.

 

Модифікація дозування для пеметрекседу (комбінована або монотерапія) та цисплатину. Гематологічна токсичність
Найменше значення ANC < 500/мм3 та найменше значення тромбоцитів ³ 50 000/мм3 75 % від попередньої дози (для обох препаратів)
Найменше значення тромбоцитів £ 50 000/мм3 без урахування найменшого значення ANC 50 % від попередньої дози (для обох препаратів)

У разі виникнення у пацієнта ознак негематологічної токсичності (виключаючи нейротоксичність) ³ 3 ступеня (за винятком 3-го ступеня підвищення трансаміназ) введення пеметрекседу необхідно припинити до досягнення більш низьких значень або таких, які б відповідали вихідним перед початком терапії у даного пацієнта. Продовжувати терапію необхідно відповідно до рекомендацій таблиці 2.

Таблиця 2.

 

Модифікація дозування для пеметрекседу (комбінована або монотерапія) та цисплатину. Негематологічна токсичність a,b
Доза пеметрекседу (мг/м2) Доза цисплатину (мг/м2)
Будь-яка токсичність ступеня 3C або 4, окрім мукозиту 75 % від попередньої дози 75 % від попередньої дози
Будь-яка діарея, яка потребує госпіталізації (незалежно від ступеня) або діарея 3-го або 4-го ступеня 75 % від попередньої дози 75 % від попередньої дози
Мукозит 3-го або 4-го ступеня 50 % від попередньої дози 100 % від попередньої дози

aNCI Критерії загальної токсичності (CTC).

bОкрім нейротоксичності.

cВиключаючи підйом трансаміназ 3-го ступеня.

У випадку нейротоксичності рекомендована корекція доз пеметрекседу та цисплатину наведена в таблиці 3. При нейротоксичності 3-го або 4-го ступеня терапія повинна бути припинена.

Таблиця 3.

 

Модифікація дозування для пеметрекседу (комбінована або монотерапія) та цисплатину. Нейротоксичність
Ступінь CTC Доза пеметрекседу (мг/м2) Доза цисплатину (мг/м2)
0-1 100 % від попередньої дози 100 % від попередньої дози
2 100 % від попередньої дози 50 % від попередньої дози

Терапія Пемнатом повинна бути припинена, якщо у пацієнта спостерігається будь-яка гематологічна або негематологічна токсичність 3-го або 4-го ступеня після зниження 2 доз (за винятком підйому трансаміназ 3-го ступеня), або негайно припинена, якщо спостерігається нейротоксичність 3-го або 4-го ступеня.

Пацієнти літнього віку

У клінічних дослідах не було жодних свідчень про те, що пацієнти віком 65 років і старше мають більш високий ризик розвитку побічних ефектів, аніж пацієнти віком до 65 років. Відсутня необхідність у зниженні доз, окрім рекомендованих для всіх пацієнтів.

Діти

Пеметрексед не рекомендований для застосування в дитячій практиці, оскільки його ефективність і безпека у цій групі пацієнтів не визначені.

Пацієнти з порушенням функції нирок

У клінічних дослідах не було необхідності коригувати дози для пацієнтів із кліренсом креатиніну не нижче за 45 мл/хв, окрім рекомендованих для всіх пацієнтів. Кількість хворих із кліренсом креатиніну нижче 45 мл/хв була недостатньою для вироблення рекомендацій щодо дозування окремо для цієї групи пацієнтів. Хоча пацієнти, в яких кліренс креатиніну <45 мл/хв (при використанні стандартної формули Кокрофта та Гальта або GFR, визначеного методом плазмового кліренсу Tc99m-DPTA), не повинні застосовувати пеметрексед.

Пацієнти з порушеннями функції печінки

Пеметрексед незначною мірою метаболізується печінкою. Однак пацієнти з такими порушеннями функції печінки, як підвищення білірубіну в > 1,5 раза від верхнього ліміту норми (ULN) або трансаміназ > 3 рази від ULN (відсутні метастази печінки), або > 5 разів від ULN (наявність метастазів печінки), спеціально не спостерігалися.