Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Пег-Филстим

Міжнародна назва: Pegfilgrastim
Виробник: ТОВ «ФЗ «БІОФАРМА», Україна.
АТ Код: АТХ
Клінико-фармакологічна група: Імуностимулятори. Колонієстимулюючі фактори. Пегфілграстим.
Форма випуску: Розчин для ін’єкцій Основні

Склад

діюча речовина: пегфілграстим;

1 флакон (0,6 мл розчину для ін’єкцій) містить пегфілграстиму 6 мг;

1 шприц (0,6 мл розчину для ін’єкцій) містить пегфілграстиму 6 мг;

допоміжні речовини: натрію гідроксид, сорбітол (Е 420), полісорбат 20, оцтова кислота, вода для ін’єкцій.

Показання

Для зменшення тривалості нейтропенії і частоти виникнення фебрильної нейтропенії у хворих, які отримують хіміотерапію цитотоксичними препаратами з приводу злоякісних захворювань (за винятком хронічного мієлолейкозу та мієлодиспластичного синдрому).

Протипоказання

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якого допоміжного компонента препарату.

Нейтропенія при хронічному мієлолейкозі та мієлодиспластичний синдром.

Дозування

Лікування ПЕГ-Філстимом слід проводити тільки під контролем онколога та/або гематолога, які мають досвід застосування Г-КСФ.

Флакон/шприц з препаратом ПЕГ-Філстим призначений тільки для одноразового застосування. Препарат являє собою стерильний розчин без консервантів. Перед введенням розчину його слід оглянути на наявність сторонніх видимих домішок. Допускається введення тільки прозорого і безбарвного розчину. Надмірне струшування може призвести до агрегації пегфілграстиму, що робить його біологічно неактивним. Перед ін’єкцією розчин у флаконі/шприці повинен досягти кімнатної температури.

Будь-який невикористаний препарат або його залишки слід утилізувати.

Препарат вводять підшкірно у ділянку стегна, живота або плеча по 6 мг (один флакон/шприц) щонайменше через 24 год після проведення кожного циклу цитотоксичної хіміотерапії. ПЕГ - Філстим не слід застосовувати менше ніж за 14 днів до і раніше ніж через 24 год після проведення цитотоксичної хіміотерапії.

Особливі групи хворих

Порушення функції нирок: корекція дози пацієнтам з порушенням функції нирок, у тому числі з термінальною стадією ниркової недостатності, не рекомендується.

Побічні дії

Більшість побічних реакцій можуть бути викликані злоякісними пухлинами або цитотоксичною хіміотерапією. За частотою виникнення побічні реакції, зареєстровані в клінічних дослідженнях, поділяються на дуже часті ( > 10% ) і часті (> 1%, ≤ 10 %) і нечасті (≤ 1 %):

З боку кістково-м’язової системи: дуже часто – біль в кістках; часто – артралгія, міалгія, біль у спині, кінцівках і шиї.

Організм в цілому: часто – біль у грудній клітці (некардіальний), больові відчуття, біль у місці ін’єкції.

З боку нервової системи : часто – головний біль.

Алергічні реакції: анафілаксія, шкірні висипання, кропив’янка, ангіоневротичний набряк, задишка, гіпотензія, реакції в місці введення виявляли на початку введення препарату, або при його наступному введенні. При виникненні серйозних алергічних реакцій слід призначити відповідне лікування і припинити терапію ПЕГ-Філстимом.

Реакції у місці введення, включаючи еритему у місці введення (нечасто (від ≥ 1/1000 до ˂ 1/100)) та біль у місці введення (часто (від ≥ 1/100 до ˂ 1/10)), виникають при первинному або подальшому лікуванні пегфілграстимом.

Порушення дихальної системи: рідко інтерстиціальна пневмонія, набряк легень, легеневі інфільтрати і фіброз легень; деякі з них можуть призвести до дихальної недостатності або респіраторного дистрес-синдрому, наслідки яких можуть бути летальними.

Спленомегалія є нечастим безсимптомним небажаним явищем.

Дуже рідко реєстрували випадки розриву селезінки після введення пегфілграстиму, деякі – з летальним наслідком (див. «Особливості застосування»).

Рідко відзначали гострий фебрильний дерматоз (синдром Світа) (з частотою ≥ 0,01 % і < 0,1 %). Проте в деяких випадках для розвитку синдрому Світа може мати значення основне захворювання крові.

Дуже рідко повідомлялося про випадки васкуліту шкіри (0,0038 %). Механізм розвитку васкуліту у пацієнтів, які отримують пегфілграстим, невідомий.

У деяких пацієнтів з серпоподібноклітинною анемією повідомлялося про розвиток серпоподібноклітинної кризи (див. «Особливості застосування»).

Транзиторне підвищення рівня функціональних проб печінки можливе у пацієнтів, які отримували пегфілграстим після цитотоксичної хіміотерапії. Функціональні проби печінки поверталися до початкового значення.

Гломерулонефрит було зареєстровано у пацієнтів, які отримували пегфілграстим. Симптоми зникали після зниження або відміни препарату. Рекомендовано проводити моніторинг показників сечі.

Були зареєстровані часті (від ≥ 1/100 до ˂ 1/10)) випадки лейкоцитозу ( ˃ 100 × 109/л) та тромбоцитопенії.

Оборотні, від легкого до помірного підвищення рівнів сечової кислоти і лужної фосфатази, без пов’язаних з ними клінічних ефектів, були рідкими випадками; оборотне, від легкого до помірного підвищення рівня лактатдегідрогенази без пов’язаних з ними клінічних ефектів було рідким випадком у пацієнтів, що отримують пегфілграстим після цитотоксичної хіміотерапії.

Випадки синдрому капілярного витоку були зареєстровані при застосуванні Г-КСФ в постмаркетинговому періоді. Випадки капілярного витоку, як правило, мали місце у хворих із злоякісними утвореннями, сепсисом; у хворих що приймали кілька препаратів хіміотерапії або перенесли аферез .

Діти

Досвід застосування препарату дітям обмежений. Більш висока частота серйозних побічних реакцій у дітей віком 0-5 років (92%) була відзначена у порівнянні з такою у дітей віком 6-11 років і дітей віком від 12 років відповідно (80% і 67%) та дорослими. Найбільш частою побічною реакцією були болі у кістках .

Передозування

Випадки передозування у людей не писані. Максимальна безпечна доза пегфілграстиму, яка може бути введена одноразово або багаторазово, не визначена. При підшкірному введенні одноразових доз по 300 мкг/кг маси тіла невеликій кількості здорових добровольців і пацієнтів з недрібноклітинним раком легені серйозних побічних явищ не відмічено.

При передозуванні рекомендується розглянути питання щодо проведення лейкоцитоферезу.

Лікарська взаємодія

ПЕГ-Філстим слід вводити через 24 години після введення цитотоксичних хіміотерапевтичних засобів через чутливість мієлоїдних клітин, які швидко діляться, до цитотоксичної терапії. У клінічних дослідженнях препарат безпечно застосовували за 14 днів до введення цитотоксичних хіміотерапевтичних засобів. Одночасне застосування пегфілграстиму з хіміотерапевтичними засобами у людини не вивчали. У дослідженнях на тваринах при застосуванні пегфілграстиму разом з 5-фторурацилом (5-FU) або іншими антиметаболітами відзначали посилення мієлосупресії.

Можливу взаємодію з іншими гемопоетичними факторами росту і цитокінами у клінічних дослідженнях не вивчали.

Можливість взаємодії з літієм, який також сприяє вивільненню нейтрофілів, спеціально не досліджували, тому немає підтвердження, що така взаємодія може бути шкідливою. Безпека та ефективність пегфілграстиму не вивчались у хворих, які отримують хіміотерапію, асоційовану з відстроченою мієлосупресією, наприклад, препаратами нітрозосечовини.

Специфічних досліджень взаємодії та впливу на метаболізм не проводили, однак за даними клінічних досліджень взаємодії пегфілграстиму з іншими лікарськими засобами на сьогодні не відмічено.

Несумісність

Препарат несумісний з розчином натрію хлориду.

Фізико-хімічні властивості

: прозорий, безбарвний розчин.

Особливості застосування

Обмежені дані свідчать, що ефективність пегфілграстиму і філграстиму однакова щодо часу одужання при тяжкій нейтропенії у пацієнтів з гострим мієлолейкозом de novo. Однак слід дотримуватись обережності при лікуванні пегфілграстимом пацієнтів з гострим мієлолейкозом de novo, оскільки не встановлені віддалені наслідки такої терапії.

Гранулоцитарний колонієстимулюючий фактор (Г-КСФ) може сприяти зростанню мієлоїдних та деяких немієлоїдних клітин de novo.

Препарат не слід застосовувати при мієлодиспластичних синдромах, хронічному мієлолейкозі, вторинному гострому мієлолейкозі, оскільки безпеку та ефективність препарату за таких умов не вивчали. Слід особливо ретельно проводити диференційну діагностику бласттрансформації при хронічному і гострому мієлолейкозі.

Безпека та ефективність пегфілграстиму для хворих, які отримували високодозову хіміотерапію, не вивчалися.

У рідкісних випадках (> 0,01 % і < 0,1 %) після введення Г-КСФ повідомлялося про побічні ефекти з боку легень, зокрема про інтерстиціальну пневмонію. У пацієнтів з легеневими інфільтратами або пневмонією в анамнезі підвищений ризик розвитку побічних ефектів з боку легень.

Кашель, лихоманка і задишка у поєднанні з рентгенологічними інфільтративними змінами, погіршенням функції легень і збільшенням кількості нейтрофілів можуть бути ознаками респіраторного дистрес-синдрому у дорослих (РДС). У таких випадках, на розсуд лікаря, препарат слід відмінити і призначити відповідне лікування.

Часто реєстрували безсимптомні випадки спленомегалії і окремі випадки розриву селезінки після застосування пегфілграстиму, деякі – з летальним наслідком. Слід ретельно контролювати розміри селезінки (за допомогою УЗД). Діагноз розриву селезінки слід запідозрити у донорів та/або хворих зі скаргами на біль у верхній лівій частині живота або у верхній частині лівого плеча.

Лікування пегфілграстимом не запобігає розвитку тромбоцитопенії та анемії при проведенні мієлосупресивної хіміотерапії в повній дозі, тому рекомендується регулярно визначати кількість тромбоцитів і гематокрит.

Розвиток серпоподібноклітинної кризи асоціюється з терапією пегфілграстимом у пацієнтів з серпоподібноклітинною анемією. Лікарям слід здійснювати ретельне спостереження при застосуванні ПЕГ-Філстиму пацієнтам з серпоподібноклітинною анемією, проводити моніторинг відповідних клінічних параметрів і лабораторних показників і пам’ятати про можливий зв’язок між застосуванням ПЕГ-Філстиму, спленомегалією і вазооклюзійним кризом.

Лейкоцитоз 100·109/л або вище, спостерігався менше ніж у 1% хворих, які отримували пегфілграстим. Не повідомлялося про побічні явища, безпосередньо пов’язані з таким лейкоцитозом. Таке збільшення числа лейкоцитів є тимчасовим і, як правило, фіксується через 24 - 48 год після введення пегфілграстиму і збігається з його фармакодинамічними ефектами. Проте з огляду на клінічний ефект та можливу появу лейкоцитозу протягом лікування потрібно регулярно визначати число лейкоцитів. Якщо кількість лейкоцитів перевищить 50*109 /л, пегфілграстим рекомендовано негайно відмінити.

Безпеку та ефективність пегфілграстиму при мобілізації стовбурових клітин крові у хворих або здорових донорів належним чином не оцінювали.

Підвищена гематопоетична активність кісткового мозку у відповідь на терапію факторами росту призводить до транзиторних позитивних змін при візуалізації кісток, що слід враховувати при інтерпретації результатів.

Гіперчутливість

У пацієнтів, які вперше або систематично отримували пегфілграстим, були виявлені реакції гіперчутливості, включаючи анафілактоїдні реакції. Необхідно остаточно припинити застосування пегфілграстиму пацієнтам з клінічно значущою гіперчутливістю.

ПЕГ-Філстим не потрібно застосувати пацієнтам з гіперчутливістю до філграстиму або пегфілграстиму в анамнезі. Якщо виникає серйозна алергічна реакція, потрібно розпочати відповідну терапію із суворим контролем стану пацієнта протягом декількох днів.

Імуногенність.

Як і при застосуванні всіх терапевтичних білків, існує ймовірність розвитку імуногенності. Розвиток антитіл проти пегфілграстиму, як правило, слабкий. Зв’язування антитіл очікувано відбувається з усіма біопрепаратами; однак на сьогодні антитіла не були пов’язані з нейтралізуючою активністю.

Ковпачок голки попередньо наповненого шприца може містити сухий натуральний каучук (похідна латексу), що може викликати алергічні реакції.

ПЕГ-Філстим містить сорбіт. Пацієнтам зі спадковою непереносимістю фруктози не слід приймати цей препарат.

ПЕГ-Філстим містить менше 1 ммоль (2Змг) натрію на дозу 6 мг, тобто, по суті, вільний від натрію.

Для того, щоб краще відстежувати ефективність та переносимість Г-КСФ, торгова назва препарату повинна бути чітко нанесена на медичну карту пацієнта.

Порушення функції нирок:

Гломерулонефрит

Гломерулонефрит спостерігався у пацієнтів, які отримували філграстим та пегфілграстим. Як правило, випадки гломерулонефриту зникають після зниження дози або відміни філграстиму і пегфілграстиму. Рекомендується проведення аналізу сечі.

Синдром капілярного витоку

Синдром капілярного витоку спостерігався після введення Г-СКФ і характеризується гіпотонією, гіпоальбумінемією, набряком і згущенням крові. Пацієнти, у яких розвиваються симптоми синдрому капілярного витоку, повинні перебувати під ретельним контролем і отримувати стандартне симптоматичне лікування, у т.ч. у разі необхідності – інтенсивну терапію .

Утилізація невикористаного препарату та препарату, термін придатності якого закінчився: необхідно звести до мінімуму потрапляння препарату в навколишнє середовище; препарат не слід викидати у стічні води і побутові відходи.

Застосування у період вагітності та годування груддю.

Немає відповідних даних щодо застосування пегфілграстиму вагітним. У дослідженнях на тваринах було виявлено репродуктивну токсичність. Потенційний ризик для людини невідомий. Пегфілграстим не слід застосовувати вагітним, якщо для цього немає очевидної необхідності. Немає клінічного досвіду застосування препарату жінкам, які годують груддю. Тому застосовувати пегфілграстим в період годування груддю не рекомендується.

Фертильність.

Пегфілграстим не впливає на репродуктивну функцію або фертильність у тварин при кумулятивному дозуванні, у 6-9 разів вищому від рекомендованого для людини.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Клінічні дослідження впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами або іншими механізмами не проводилися.

Використання препарату дітьми

Безпека та ефективність ПЕГ-Філстиму для дітей не встановлені.

Упаковка

По 0,6 мл (6 мг) у шприці, 1 шприц у блістері, по 1 блістеру в картонній пачці.

По 0,6 мл (6 мг) у флаконах. По 1 флакону у блістері, по 1 блістеру в картонній пачці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

2 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від дії світла при температурі від 2 до 8 °C.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Не заморожувати. Одноразовий випадковий вплив температур нижче 0 °C протягом одноразового періоду менше 24 год не виявляє негативного впливу на стабільність пегфілграстиму.

Препарат можна зберігати при кімнатній температурі (не вище 30 °C) протягом максимального одноразового періоду не більше 72 год. Препарат, який перебував під впливом кімнатної температури більше 72 год, використовувати не слід.


Отзывы