Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Орликел

Міжнародна назва: Orlistat
Виробник: Аджанта Фарма Лімітед.
АТ Код: АТС А08А В01
Клінико-фармакологічна група: Засоби з периферичним механізмом дії, що застосовуються при ожирінні.
Форма випуску: Капсули

Склад

діюча речовина: оrlistat;

1 капсула містить орлістату 120 мг (у вигляді 50 % пелет);

допоміжні речовини: пелети містять: тальк, целюлоза мікрокристалічна, повідон (К 30), титану діоксид (Е 171);

желатинова капсула містить: титану діоксид (Е 171), лак діамантовий синій (Е 133), метилпарагідроксибензоат (Е 218), пропілпарагідроксибензоат (Е 216), натрію лаурилсульфат, желатин.

Показання

Тривала терапія у поєднанні з помірно гіпокалорійною дієтою у хворих на ожиріння з індексом маси тіла (ІМТ) ≥ 30 кг/м2 або пацієнтів із зайвою масою тіла (ІМТ ≥ 28 кг/м2), у тому числі тих, які мають асоційовані з ожирінням фактори ризику.

Протипоказання

Підвищена чутливість до препарату або до будь-яких інших компонентів, що містяться в капсулі. Синдром хронічної мальабсорбції, холестаз. Вагітність і період годування груддю. Дитячий вік.

Дозування

Рекомендована доза Орлістату для дорослих – по 1 капсулі 120 мг безпосередньо перед прийомом їжі, під час кожного основного прийому їди (під час їди або не пізніше, ніж через 1 годину після їди). Якщо прийом їжі пропущений або якщо їжа не містить жиру, то прийом Орлістату також можна пропустити.

Пацієнтам необхідно отримувати збалансовану, помірно гіпокалорійну дієту, яка містить приблизно 30 % калорійності у вигляді жирів. Рекомендується харчування, багате на фрукти та овочі. Добову кількість жирів, білків та вуглеводів слід розподіляти на три основні прийоми їжі.

Збільшення дози Орлікелу понад рекомендовану (120 мг 3 рази на добу) не призводить до посилення його терапевтичного ефекту. Застосування орлістату супроводжується збільшенням виділення жиру з фекаліями через 24 - 48 годин після прийому препарату. Після припинення лікування виділення жиру з фекаліями повертається до рівня перед застосуванням Орлікелу протягом 48 - 72 годин.

Немає даних щодо застосування Орлікелу у хворих із порушеннями функції нирок та/або печінки, а також у дітей віком до 18 років не проводились.

Лікування орлістатом слід припинити через 12 тижнів у випадку відсутності зниження маси тіла щонайменше на 5 % у порівнянні з початковою масою тіла.

Побічні дії

Побічні ефекти орлістату у більшості випадків з’являються з боку травного тракту і пов’язані з фармакологічною дією препарату, що перешкоджає всмоктуванню жирів їжі. До них відносяться жирні виділення з прямої кишки, виділення газів з деякою кількістю виділень, імперативні позиви на дефекацію, стеаторея, почастішання дефекації і нетримання калу. Можливість цих побічних реакцій збільшується при збільшенні кількості жиру у харчовому раціоні. Пацієнтів слід поінформувати про можливість виникнення побічних реакцій з боку травного тракту та навчити усувати їх шляхом кращого дотримання дієти, особливо щодо кількості жиру, що в ній міститься. Застосування дієти з низьким вмістом жиру зменшує вірогідність побічних дій з боку шлунково-кишкового тракту і тим самим допомагає пацієнтам контролювати і регулювати вживання жирів.

Зазвичай побічні явища з боку травного тракту помірні та минущі. Вони, як правило, з’являються на початку лікування (протягом перших 3 місяців), у більшості пацієнтів спостерігається лише один епізод.

З боку нервової системи: дуже часто – головний біль.

З боку дихальної системи: дуже часто – інфекції верхніх дихальних шляхів; часто – інфекції нижніх дихальних шляхів.

З боку травного тракту: дуже часто – абдомінальний біль/дискомфорт, жирні виділення з прямої кишки, виділення газів з деякою кількістю виділень, імперативні позиви на дефекацію, стеаторея, метеоризм, рідкі випорожнення, почастішання дефекації; часто: біль чи дискомфорт у прямій кишці, м’які випорожнення, нетримання калу, здуття живота (у пацієнтів з цукровим діабетом ІІ типу дуже часто спостерігалась гіпоглікемія і часто – здуття живота. Зниження маси тіла внаслідок застосування Орлікелу супроводжується покращанням метаболічного контролю у пацієнтів з цукровим діабетом ІІ типу, що може дозволити чи потребувати зниження дози гіпоглікемічних засобів , ураження зубів, ураження ясен; ректальна кровотеча, дивертикуліт, панкреатит, холелітіаз, зв’язок яких із застосуванням препарату не встановлений (частота виникнення невідома). Описані окремі, можливо, тяжкі випадки розвитку гепатиту (причинно-наслідковий зв’язок з прийомом орлістату чи патофізіологічні механізми між гепатитом та лікуванням орлістатом не встановлені).

З боку сечовидільної системи: часто – інфекції сечових шляхів, оксалатна нефропатія.

З боку обміну речовин, метаболізму: дуже часто – гіпоглікемія.

Інфекції та інвазії: дуже часто – грип.

Організм в цілому: часто – слабкість.

З боку репродуктивної системи: часто – дисменорея.

Психічні розлади: часто – тривожний стан.

Лабораторні дослідження: дуже рідко – підвищення активності трансаміназ і лужної фосфатази. При одночасному призначенні орлістату і антикоагулянтів зареєстровані випадки зниження протромбіну, підвищення Міжнародного нормалізованого відношення (МНВ).

З боку шкіри: дуже рідко – бульозні висипання.

З боку імунної системи: рідко – гіперчутливість, яка проявлялася свербежем, висипами, кропив’янкою, ангіоневротичним набряком, бронхоспазмом та анафілаксією.

Нирки та сечовидільна система:.

При одночасному застосуванні орлістату і антиепілептичних засобів були повідомлення про судоми.

Передозування

У клінічних дослідженнях в осіб з нормальною масою тіла і хворих на ожиріння прийом разових доз 800 мг орлістату або багаторазовий прийом препарату по 400 мг 3 рази на добу протягом 15 днів не супроводжувався появою істотних небажаних явищ. Крім того, у хворих на ожиріння є досвід застосування орлістату по 240 мг 3 рази на добу протягом 6 місяців, що не супроводжувалося істотним збільшенням частоти небажаних явищ.

У випадках передозування орлістату повідомлялось або про відсутність небажаних явищ, або небажані явища не відрізнялись від тих, які спостерігалися при прийомі препарату у терапевтичних дозах.

У разі вираженого передозування орлістату рекомендується контролювати стан пацієнта протягом 24 години. Терапія симптоматична.

Лікарська взаємодія

Циклоспорин

При одночасному прийомі Орлікелу та циклоспорину відзначалося зниження плазмових концентрацій циклоспорину. Це може призвести до зниження імуносупресивної ефективності циклоспорину. Тому одночасне призначення разом з циклоспорином не рекомендується . Однак при неможливості уникнути одночасного застосування орлістату та циклоспорину рекомендують частіше визначати концентрації циклоспорину у плазмі крові після призначення орлістату та після його відміни у пацієнтів, які отримують циклоспорин. Концентрацію циклооспорину у плазмі крові необхідно моніторувати до моменту її стабілізації.

Акарбоза

При відсутності досліджень фармакокінетичної взаємодії слід уникати одночасного застосування орлістату та акарбози.

Антикоагулянти для перорального прийому

При одночасному прийомі з Орлікелом варфарину або інших антикоагулянтів необхідно моніторувати показники міжнародного нормалізованого відношення.

Жиророзчинні вітаміни

При одночасному прийомі з Орлікелом відзначалося зменшення всмоктування жиророзчинних вітамінів А, D, E, K та бета-каротину. Якщо пацієнтові рекомендовані полівітаміни, то їх слід приймати не менш ніж через 2 години після прийому Орлікелу або перед сном.

Аміодарон

При одночасному застосуванні Орлікелу та аміодарону спостерігалося незначне зниження рівня аміодарону у плазмі крові. У пацієнтів, які отримують аміодарон, клінічне значення цього явища незрозуміле, однак у деяких випадках може це мати клінічне значення. У пацієнтів, які одночасно отримують орлістат та аміодарон, рекомендується посилення клінічного та ЕГК-моніторингу.

При одночасному застосуванні орлістату і антиепілептичних засобів (вальпроат, ламотриджин) були повідомлення про виникнення конвульсій. Причинний зв’язок не встановлений, однак пацієнтів необхідно моніторувати на предмет можливих змін у частоті і/чи тяжкості конвульсій.

Гіпотиреоз, солі йоду, левотироксин

Рідко може виникати гіпотиреоз та/або бути знижений контроль гіпотиреозу. Механізм цього явища не доведений, однак може мати місце зниження всмоктування солей йоду та/або левотироксину .

Відсутність взаємодії

У фармакокінетичних дослідженнях взаємодії з амітриптиліном, аторвастатином, бігуанідами, фібратами, флуоксетином, правастатином, лозартаном, фентерміном, сибутраміном, дигоксином, фенітоїном, варфарином, оральними контрацептивами, алкоголем, ніфедипіном ГІТС (гастро-інтестинальна терапевтична система) і ніфедипіном з повільним вивільненням не відзначалося. Однак необхідно слідкувати за показниками міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) при супутній терапії орлістатом та варфарином чи іншими пероральними антикоагулянами.

Взаємодія з пероральними контрацептивами та орлістатом не була продемонстрована в дослідженнях. Проте орлістат може опосередковано знижувати доступність пероральних контрацептивів і призвести в окремих випадках до неочікуваної вагітності. У випадку важкої діареї рекомендуються додаткові методи контрацепції.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Орлістат – потужний і специфічний інгібітор шлунково-кишкових ліпаз, має тривалу дію. Його терапевтична дія здійснюється у просвіті шлунка та тонкого кишечнику і полягає в утворенні ковалентних сполук з активною сериновою ділянкою шлункової і панкреатичної ліпаз. Інактивований фермент при цьому втрачає здатність розщеплювати жири їжі, що надходять у формі тригліцеридів, і впливати на вільні жирні кислоти, які всмоктуються, та на моногліцериди. Оскільки нерозщеплені тригліцериди не всмоктуються, зменшується надходження висококалорійних компонентів їжі в організм, а це призводить до зменшення маси тіла. (Таким чином, терапевтична дія препарату здійснюється без всмоктування його в системний кровообіг). Враховуючи збільшення концентрації жиру в калових масах, дія орлістату розпочинається через 24 - 48 годин після прийому препарату. Після припинення прийому препарату вміст жиру в калі через 48 - 72 години повертається до рівня, який мав місце до початку терапії.

Фармакокінетика

Всмоктування. Системна дія препарату є мінімальною. Через 8 годин після прийому препарату перорально незмінений орлістат у плазмі визначити не вдалося, а це означає, що його концентрація нижча за рівень 5 нг/моль після одноразового прийому орлістату в дозі 360 мг. Загалом після прийому терапевтичних доз виявити незмінений орлістат у плазмі вдавалося лише спорадично, при цьому концентрації його були вкрай малі (< 10 нг/мл або 0,02 мкмоль). Ознаки кумуляції були відсутні, що підтверджує мінімальне всмоктування препарату. Розподіл. Об’єм розподілу визначити не можна, оскільки препарат дуже погано всмоктується. In vitro орлістат на понад 99 % зв'язується з білками плазми (в основному з ліпопротеїнами та альбуміном). У мінімальних кількостях орлістат може проникати в еритроцити. Метаболізм. За даними, одержаними в експерименті на тваринах, метаболізм орлістату здійснюється головним чином у стінках кишечнику. Приблизно 42 % від тієї мінімальної фракції препарату, яка піддається системному всмоктуванню у хворих на ожиріння, припадає на два основних метаболіти – М1 і МЗ. Молекули М1 і МЗ мають відкрите b-лактонове кільце і дуже слабо інгібують ліпазу (відповідно у 1000 і 2500 разів менше, ніж орлістат). З урахуванням такої низької інгібуючої активності і низьких концентрацій у плазмі (у середньому 26 нг/мл і 108 нг/мл відповідно) після прийому терапевтичних доз ці метаболіти розглядаються як фармакологічно неактивні. Виведення. Основним шляхом елімінації є виведення препарату, який не всмоктався, з калом. З калом виводилося приблизно 97 % прийнятої дози препарату, причому 83 % – у вигляді незміненого орлістату. Кумулятивна ниркова екскреція усіх субстанцій, структурно пов'язаних з орлістатом, становить менше 2 % прийнятої дози. Час до повної елімінації препарату з організму (з калом і сечею) становить 3 - 5 діб. Співвідношення шляхів виведення орлістату у добровольців з нормальною і надлишковою масою тіла виявилося однаковим. Як орлістат, так і його метаболіти М1 і МЗ можуть піддаватися екскреції з жовчею. Фармакокінетика в особливих популяціях Концентрації орлістату та його метаболітів М1 та МЗ у плазмі у дітей були такі, як і у дорослих після отримання відповідної дози препарату. Кількість виділення жиру з калом становить 27 % від кількості жиру в харчовому раціоні в групі орлістату та 7 % у групі плацебо. Ефективність. Ефективність у хворих з ожирінням Клінічні дослідження продемонстрували, що орлістат знижує масу тіла більш виражено порівняно з лише дієтою. Зниження маси тіла спостерігалося протягом 2 тижнів після початку лікування і продовжувалось протягом 6 - 12 місяців, навіть в осіб, які не відповіли на застосування лише дієти. Протягом 2 років спостерігалося статистично достовірне покращання метаболічних факторів ризику, асоційованих з ожирінням. Окрім того, відзначалось суттєве зниження жирових відкладень порівняно з плацебо. Орлістат також продемонстрував ефективність у запобіганні повторному збільшенню маси тіла. При цьому приблизно у половини пацієнтів відзначалося збільшення маси тіла не більше ніж на 25 % втраченої ваги, приблизно у половини пацієнтів не відзначалося повторне збільшення маси тіла або навіть продовжувалося його зниження.

Ефективність у хворих на цукровий діабет ІІ типу Клінічні дослідження, які проводились протягом 6 - 12 місяців, продемонстрували, що у хворих на цукровий діабет ІІ типу із зайвою масою тіла або з ожирінням спостерігалося більш суттєве зниження маси тіла порівняно з лише дієтою. Зниження маси тіла відбулося в основному за рахунок зниження жирових відкладень. Незважаючи на застосування цукрознижувальних засобів, у хворих спостерігався недостатній глікемічний контроль до початку дослідження, однак при застосуванні орлістату відбулося статистично достовірне (і клінічно значуще) покращання глікемічного контролю. У хворих на цукровий діабет ІІ типу зниження маси тіла при лікуванні Ксенікалом супроводжується поліпшенням компенсації вуглеводного обміну, що може дозволити і спричинити необхідність зменшити дози пероральних цукрознижувальних препаратів, а також супроводжується зменшенням рівня інсуліну і зниженням резистентності до інсуліну. Попередження розвитку цукрового діабету ІІ типу у пацієнтів з ожирінням Клінічне дослідження, яке проводилося протягом 4 років, продемонструвало, що орлістат суттєво зменшує ризик розвитку цукрового діабету ІІ типу на 37 % порівняно з плацебо. У пацієнтів з початковим порушенням толерантності до глюкози ризик розвитку цукрового діабету зменшився на 45 %. Суттєвіше зниження маси тіла спостерігалося в групі застосування орлістату порівняно з лише дієтою і зберігалося протягом 4-річного періоду дослідження. У пацієнтів, які отримували орлістат, відбулося суттєве зниження метаболічних факторів ризику порівняно з плацебо. Ефективність у підлітків з ожирінням У клінічному дослідженні тривалістю один рік було продемонстровано, що у підлітків з підвищеним індексом маси тіла, які отримували орлістат, спостерігалося зменшення індексу маси тіла, суттєве зменшення жирових відкладень та об’єму талії і стегон, а також рівня діастолічного артеріального тиску порівняно з підлітками, які отримували плацебо.

Фізико-хімічні властивості

тверді желатинові капсули блакитного кольору, що містять сферичні пелети від білого до майже білого кольору

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

Не впливає.

Особливості застосування

У клінічних дослідженнях у більшості хворих концентрації вітамінів А, D, E, K та бета-каротину протягом 4 повних років терапії орлістатом залишалися в межах норми. Для забезпечення адекватного надходження усіх поживних речовин можна призначити полівітаміни.

У клінічних дослідженнях зниження маси тіла при застосуванні Орлікелу було менш вираженим у пацієнтів з цукровим діабетом ІІ типу, ніж у пацієнтів без діабету. Під час застосування орлістату необхідно моніторувати лікування протидіабетичними лікарськими засобами.

Одночасне призначення разом з циклоспорином не рекомендується .

Хворим слід рекомендувати дотримуватись порад з дієтичного харчування.

Можливість виникнення побічних реакцій з боку травного тракту може збільшуватися, якщо Орлікел приймають разом з продуктами, багатими на жири (наприклад, 2000 ккал/добу, з них понад 30 % у вигляді жирів, що дорівнює приблизно 67 г жиру). Добову кількість жирів слід розподіляти на три основні прийоми. При вживанні їжі з високим вмістом жиру під час лікування орлістатом вірогідність виникнення побічних реакцій з боку травного тракту може збільшуватися.

При застосуванні Орлікелу є повідомлення про випадки ректальної кровотечі. При виникненні тяжких та/або постійних симптомів рекомендується подальше обстеження.

Рекомендується застосування додаткового методу контрацепції для попередження можливої неефективності пероральної контрацепції, яка може виникнути у випадку важкої діареї.

Необхідно слідкувати за показниками коагуляції у пацієнтів, які одночасно отримують пероральні антикоагулянти .

Застосування орлістату у пацієнтів з хронічними захворюваннями нирок і/чи зменшенням об’єму міжклітинної рідини може супроводжуватись гіпероксалурією та оксалатною нефропатією.

Рідко може виникати гіпотиреоз та/або бути знижений контроль гіпотиреозу. Механізм цього явища недоведений, однак може мати місце зниження всмоктування солей йоду і/чи левотироксину .

У пацієнтів з епілепсією орлістат може дисбалансувати протисудомну терапію шляхом зменшення всмоктування протиепілептичних засобів, що може призвести до виникнення судом .

У фармакокінетичному дослідженні пероральне застосування аміодарону під час лікування орлістатом призводило до зниження системного впливу аміодарону та дизетиламіодарону на 25 - 30 %. У зв’язку з тим, що фармакокінетика аміодарону є комплексною, клінічне значення цього феномену незрозуміле. Ефект від початку терапії орлістатом у пацієнтів, які вже отримують терапію аміодароном, не вивчався. Потенційно можливе зниження клінічної ефективності аміодарону.

Використання препарату дітьми

Не застосовують.

Використання вагітними або при годуванні груддю

Не застосовують.

Упаковка

По 7 капсул у блістері; по 3 блістери в картонній упаковці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

2 роки.

Зберігати при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.