Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Ондансетрон-Тева

Міжнародна назва: Ondansetron
Виробник: ПЛІВА Хрватска д.о.о.
АТ Код: АТС А04А А01
Клінико-фармакологічна група: Протиблювальні засоби і препарати, що усувають нудоту. Антагоністи 5НТ3-рецепторів серотоніну.
Форма випуску: Розчин для ін’єкцій

Склад

діюча речовина: ondansetron;

1 мл розчину містить 2 мг ондансетрону у вигляді ондансетрону гідрохлориду дигідрату;

допоміжні речовини: кислоти лимонної моногідрат; натрію цитрат; натрію хлорид; кислота хлористоводнева (при необхідності), вода для ін’єкцій.

Показання

Нудота та блювання, спричинені цитотоксичною хіміо- або променевою терапією; профілактика та лікування післяопераційної нудоти та блювання.

Протипоказання

Підвищена чутливість до компонентів препарату.

Застосування ондансетрону разом з апоморфіну гідрохлоридом протипоказане, оскільки спостерігалися випадки сильної гіпотензії та втрати свідомості під час сумісного застосування.

Дозування

Препарат можна вводити внутрішньом’язово або внутрішньовенно шляхом одноразової повільної ін’єкції або шляхом інфузії.

Нудота та блювання, спричинені цитотоксичною хіміо- або променевою терапією.

Дорослі: вибір режиму дозування залежить від тяжкості еметогенного впливу.

Еметогенна хіміотерапія та променева терапія: ондансетрон призначають у вигляді внутрішньовенного або внутрішньом’язового введення. Рекомендована доза Ондансетрон-Тева – 8 мг у вигляді повільної ін’єкції безпосередньо перед початком терапії.

Для попередження пізнього або тривалого блювання після перших 24 годин рекомендується пероральне або ректальне застосування препарату протягом 5 днів.

Високоеметогенна хіміотерапія: пацієнтам, які отримують високоеметогенну хіміотерапію, (наприклад, високі дози цисплатину), ондансетрон призначають у вигляді одноразової дози 8 мг внутрішньовенно або внутрішньом’язово безпосередньо перед початком хіміотерапії.

Дози, більші за 8 мг (до 16 мг), можна застосовувати лише у вигляді внутрішньовенної інфузії, розведені у 50–100 мл 0,9 % розчину натрію хлориду або іншого сумісного розчину для інфузій , вводиться у вигляді інфузії тривалістю не менше 15 хвилин.

Альтернативно 8 мг Ондансетрон-Тева можна вводити у вигляді повільної внутрішньовенної (не менш ніж 30 секунд) або внутрішньом’язової ін’єкції безпосередньо перед початком хіміотерапії з подальшим дворазовим внутрішньовенним або внутрішньом’язовим введенням через 2 та 4 години або постійною інфузією по 1 мг/годину протягом 24 годин.

Ефективність ондансетрону у випадку вираженої блювальної реакції при проведенні хіміотерапії можна збільшити шляхом додаткового одноразового внутрішньовенного введення 20 мг фосфорнокислої натрієвої солі дексаметазону до початку хіміотерапії.

Для попередження пізнього або тривалого блювання після перших 24 годин рекомендується пероральне або ректальне застосування препарату протягом 5 днів після терапії.

Діти та підлітки (віком від 6 місяців до 17 років).

Дозу препарату можна розрахувати за площею поверхні тіла або маси тіла дитини.

Розрахунок дози відповідно до площі поверхні тіла.

Ондансетрон вводити однократно у дозі 5 мг/м2 внутрішньовенно безпосередньо перед початком хіміотерапії. При внутрішньовенному введенні доза не має перевищувати 8 мг. Пероральне застосування можна розпочинати через 12 годин після хіміотерапії, прийом можна продовжувати до 5 днів (див. таблицю 1). Загальна добова доза не має перевищувати дозу, рекомендовану для дорослих.

Таблиця 1

Доза, розрахована за площею поверхні тіла (ППТ) дитини (віком від 6 місяців до 17 років).

 

ППТ День 1(а, б) День 2-6(б)
< 0,6 м2 5 мг/м2 внутрішньовенно + 2 мг сиропу перорально через 12 годин 2 мг сиропу перорально кожні 12 годин
≥ 0,6 м2 та < 1,2 м2 5 мг/м2 внутрішньовенно + 4 мг сиропу або таблетки перорально через 12 годин 4 мг сиропу або таблетки перорально кожні 12 годин
> 1,2 м2 5 мг/м2 або 8 мг внутрішньовенно + 8 мг сиропу або таблетки перорально через 12 годин 8 мг сиропу або таблетки перорально кожні 12 годин

а – доза для внутрішньовенного введення не має перевищувати 8 мг.

б – загальна добова доза не має перевищувати дозу, рекомендовану для дорослих, тобто, 16 мг.

Розрахунок дози відповідно до маси тіла дитини.

При визначенні дози з урахуванням ваги тіла загальна добова доза є вищою, ніж при визначенні дози з урахуванням площі поверхні тіла . Ондансетрон-Тева вводять однократно у дозі 0,15 мг/кг внутрішньовенно безпосередньо перед початком хіміотерапії. При внутрішньовенному введенні доза не має перевищувати 8 мг. У перший день можна ввести ще 2 дози внутрішньовенно з інтервалом у 4 години. Пероральне застосування можна розпочинати через 12 годин після хіміотерапії, прийом можна продовжувати до 5 днів (див. таблицю 2). Загальна добова доза не має перевищувати дозу, рекомендовану для дорослих.

Таблиця 2

Доза, розрахована згідно з масою тіла дитини (віком від 6 місяців до 17 років).

 

Маса тіла День 1(а, б) День 2-6(б)
≤ 10 кг до 3 доз по 0,15 мг/кг кожні 4 години 2 мг сиропу перорально кожні 12 годин
> 10 кг до 3 доз по 0,15 мг/кг кожні 4 години 4 мг сиропу або таблетки перорально кожні 12 годин

а – доза для внутрішньовенного введення не має перевищувати 8 мг.

б – загальна добова доза не має перевищувати дозу, рекомендовану для дорослих, тобто 16 мг.

При визначенні дози з урахуванням маси тіла загальна добова доза є вищою, ніж при визначенні дози з урахуванням площі поверхні тіла .

Спосіб застосування дітям віком від 6 місяців до 17 років. Ондансетрон для ін’єкцій слід розчинити у 5 % розчині глюкози або 0,9 % розчині натрію хлориду, або в іншому сумісному розчині для інфузій , та вводити у вигляді внутрішньовенної інфузії тривалістю не менше 15 хвилин. Дані контрольованих клінічних досліджень щодо результатів застосування ондансетрону для попередження пізньої або тривалої блювальної реакції внаслідок хіміотерапії відсутні. Також немає даних контрольованих клінічних досліджень щодо результатів застосування ондансетрону у педіатричній практиці для попередження блювальної реакції внаслідок радіотерапії.

Пацієнти літнього віку: при призначенні пацієнтам віком старше 65 років коригування дози і режиму дозування та способу застосування не потрібне.

Пацієнти з порушеннями функцій нирок: коригування добової дози, режиму дозування та способу застосування не потрібне.

Пацієнти з порушеннями функцій печінки: у пацієнтів з помірними і тяжкими порушеннями функції печінки кліренс ондансетрону значно знижується та значно зростає період напіввиведення речовини з сироватки крові. При призначенні таким пацієнтам максимальна добова доза не має перевищувати 8 мг.

Пацієнти з порушенням метаболізму спартеїну/дебрисоквіну: період напівиведення ондансетрону у пацієнтів з порушенням метаболізму спартеїну і дебрисоквіну не змінюється. У таких пацієнтів повторне введення призводить до такої ж концентрації препарату, що й у хворих з неушкодженим метаболізмом. Тому зміна дозування або частоти введення не потрібна.

Післяопераційна нудота та блювання.

Дорослі: для профілактики післяопераційної нудоти та блювання рекомендована доза Ондансетрон-Тева становить 4 мг у вигляді одноразової внутрішньом’язової або повільної внутрішньовенної ін’єкції перед початком анестезії. Для лікування післяопераційних нудоти та блювання рекомендована разова доза Ондансетрон-Тева становить 4 мг у вигляді одноразової внутрішньом’язової або повільної внутрішньовенної ін’єкції.

Діти та підлітки (віком від 1 місяця до 17 років).

Для профілактики і лікування післяопераційної нудоти та блювання у дітей та підлітків при проведенні хірургічного втручання під загальною анестезією , Ондансетрон-Тева вводять у дозі 0,1 мг/кг маси тіла (максимально – до 4 мг) у вигляді повільної внутрішньовенної ін’єкції до, під час, після введення в наркоз або після операції. Дані щодо застосування ондансетрону для попередження та лікування післяопераційної нудоти та блювання у дітей віком менше 2 років є обмеженими.

Пацієнти літнього віку: дані щодо застосування ондансетрону для попередження та лікування післяопераційної нудоти та блювання у пацієнтів літнього віку є обмеженими.

Пацієнти з порушеннями функцій нирок: коригування добової дози, режиму дозування та способу застосування не потрібне.

Пацієнти з порушеннями функцій печінки: у пацієнтів з помірними і тяжкими порушеннями функції печінки кліренс ондансетрону значно знижується та значно зростає період напіввиведення речовини з сироватки крові. При призначенні таким пацієнтам максимальна добова доза не має перевищувати 8 мг.

Пацієнти з порушеннями метаболізму спартеїну/дебрисоквіну: період напіввиведення ондансетрону у пацієнтів із порушеннями метаболізму спартеїну/дебрисоквіну не змінюється. Отже, при повторному введенні препарату таким пацієнтам показники рівня впливу діючої речовини не відрізняються від таких при введенні пацієнтам без зазначеного порушення. Коригування добової дози або режиму застосування не потрібне.

Побічні дії

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості негайного типу, іноді тяжкі, включаючи анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілактичний шок, свербіж, шкірні висипання, кропив'янка.

З боку нервової системи: головний біль, спостерігалися судоми, рухові порушення, у тому числі екстрапірамідні реакції, такі як дистонічні реакції, окулогіричний криз та дискінезія без вірогідних свідчень стійких клінічних наслідків, запаморочення у період швидкого внутрішньовенного введення, яке у більшості випадків може бути попереджено або усунуто шляхом збільшення тривалості інфузії, порушення ходи, хорея, міоклонус, невгамовність, протрузія язика, диплопія, парестезія.

З боку органів зору: транзиторні порушення зору (наприклад, нечіткий зір) у період внутрішньовенного введення, транзиторна сліпота, переважно під час внутрішньовенного введення. У більшості випадків, що спостерігалися, сліпота проходила протягом 20 хвилин. Більшість пацієнтів одержували хіміотерапевтичні препарати, включаючи цисплатин. У деяких випадках причиною транзиторної сліпоти були явища з боку кори головного мозку.

З боку серцево-судинної системи: відчуття тепла або припливи крові, аритмія, біль та дискомфорт у грудях, що супроводжується або не супроводжується депресією сегмента ST, брадикардія, артеріальна гіпотензія, подовження інтервалу QT (включаючи тремтіння/мерехтіння шлуночків (torsade de pointеs)), екстрасистоли, тахікардія, включаючи шлуночкову та надшлуночкову тахікардію, фібриляцію передсердь, відчуття серцебиття, синкопе, зміни ЕКГ.

З боку органів грудного і медіастинального відділів: гикавка.

З боку шлунково-кишкового тракту: запор.

З боку гепатобіліарної системи: безсимптомне підвищення показників функцій печінки*.

*Ці явища часто спостерігалися у пацієнтів на фоні проведення хіміотерапії із застосуванням цисплатину.

Повідомлялося про випадки печінкової недостатності у хворих на рак, які отримували супутнє лікування, включаючи потенційно гепатотоксичну хіміотерапію та антибіотики.

Системні порушення та порушення у місці введення: підвищення температури тіла, біль, почервоніння, печіння в місці введення, гіпокаліємія.

У педіатричній практиці.

Профіль побічних явищ, що спостерігалися у дітей та підлітків, відповідає профілю, визначеному для дорослих пацієнтів.

Передозування

Симптоми та ознаки.

Даних щодо передозування ондансетрону недостатньо. У кількох пацієнтів, які застосували завищені дози препарату спостерігалися порушення зору, запор високого ступеня тяжкості, гіпотензія та вазовагальні епізоди, що супроводжувалися транзиторною AV-блокадою ІІ ступеня. У всіх випадках ці явища повністю минали.

Ондансетрон подовжує інтервал QT у дозозалежній формі. У випадку передозування рекомендується проведення ЕКГ-моніторингу.

Лікування.

Специфічного антидоту ондансетрону не існує, тому у всіх випадках підозри на передозування слід застосовувати відповідну симптоматичну або підтримуючу терапію.

Застосування препаратів іпекакуани для лікування передозування ондансетрону не рекомендується, у зв'язку з неефективністю препарату, зумовленою противоблювальною дією самого ондансетрону.

Лікарська взаємодія

Сумісність з розчинами для внутрішньовенного введення. Ондансетрон-Тева, розчин для ін’єкцій, слід розводити лише у рекомендованих розчинах для внутрішньовенних інфузій: натрію хлориду 0,9 %, глюкози 5 %, манітолу 10 %, розчині Рінгера, калію хлориду 0,3 % та натрію хлориду 0,9 %, калію хлориду 0,3 % та глюкози 5 %. Вважається, що ондансетрон зберігає стабільність при використанні поліетиленових та скляних флаконів. Доведена стабільність розчину ондансетрону, розведеного 0,9 % хлоридом натрію та 5 % глюкозою, у поліпропіленових шприцах. Вважається, що ондансетрон, розчин для ін’єкцій, при розведенні в інших рекомендованих сумісних розчинах для в/в інфузій також зберігає стабільність у шприцах з поліпропілену.

Сумісність з іншими лікарськими препаратами.

Ондансетрон можна вводити шляхом внутрішньовенної інфузії зі швидкістю 1 мг/год, із застосуванням, наприклад, мішка для інфузій або шприцевого насоса для інфузій. Препарат у вигляді інфузійного розчину при концентрації ондансетрону 16-160 мкг/мл (наприклад, 8 мг/500 мл або 8 мг/50 мл відповідно) можна вводити через Y-подібний катетер сумісно с такими препаратами:

  • цисплатин у концентрації до 0,48 мг/мл (наприклад, 240 мг/500 мл) при введенні протягом від 1 до 8 годин;
  • 5-фторурацил у концентрації до 0,8 мг/мл (наприклад, 2,4 г в 3 л або 400 мг в 500 мл) при введенні зі швидкістю не більше 20 мл/год (500 мл протягом 24 годин). При концентрації 5-фторурацилу понад 0,8 мг/мл можливе осадження ондансетрону. Розчин 5-фторурацилу для інфузії може містити не більше 0,045 % магнію хлориду разом з іншими сумісними компонентами;
  • карбоплатин у концентрації від 0,18 мг/мл до 9,9 мг/мл (наприклад, від 90 мг в 500 мл до 990 мг в 100 мл) при введенні протягом 10-60 хвилин;
  • етопозид у концентрації від 0,14 мг/мл до 0,25 мг/мл (наприклад, від 72 мг у 500 мл до 250 мг у 1 л) при введенні протягом 30-60 хвилин;
  • цефтазидим у дозі від 250 мг до 2000 мг, розведений водою для ін’єкцій (наприклад, 250 мг у 2,5 мл або 2 г цефтазидіму у 10 мл), у вигляді внутрішньовенної болюсной ін'єкції тривалістю приблизно 5 хвилин;
  • циклофосфамід у дозі від 100 мг до 1 г, розведений водою для ін’єкцій (100 мг циклофосфаміду на 5 мл) у вигляді внутрішньовенної болюсной ін'єкції тривалістю приблизно 5 хвилин;
  • доксорубіцин у дозі від 10 до 100 мг, розведений водою для ін’єкцій (10 мг доксорубіцину на 5 мл) у вигляді внутрішньовенної болюсной ін'єкції тривалістю приблизно 5 хвилин;
  • дексаметазон у дозі 20 мг можна вводити у вигляді повільної внутрішньовенної ін’єкції тривалістю 2-5 хвилин через Y-подібний катетер, який забезпечує надходження 8 або 32 мг ондансетрону, розчиненого у 50-100 мл сумісного розчину для інфузій протягом приблизно 15 хвилин. Сумісність дексаметазону у вигляді фосфатної солі натрію та ондансетрону було доведено, що обґрунтовує можливість їх одночасного введення через одну крапельницю, і це забезпечує концентрацію у лінії введення 32 мкг–2,5 мг/мл дексаметазону фосфат натрію та 8 мкг – 1 мг/мл ондансетрону.

Свідчення про активацію або інгібування у присутності ондансетрону метаболічного перетворення інших препаратів, що часто застосовують у поєднанні з ондансетроном, відсутні. Результати цілеспрямованих досліджень свідчать про відсутність взаємодій ондансетрону з алкоголем, темазепамом, фуросемідом, алфентанілом, трамадолом, морфієм, тіопенталом або пропофолом.

Метаболічне перетворення ондансетрону здійснюється рядом ферментів системи цитохрому печінки Р450: CYP3A4, CYP2D6 і CYP1A2. У зв'язку з наявністю великої кількості різних ферментів, які забезпечують метаболічне перетворення ондансетрону, інгібування або зниження активності одного з ферментів (наприклад, у випадку генетично зумовленої недостатності ферменту CYP2D6) зазвичай компенсується іншими ферментами і не викликає або викликає лише незначні зміни у показниках виведення ондансетрону, які не потребують коригування режиму дозування.

З обережністю слід застосовувати однансетрон разом з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT та/або спричиняють порушення електролітного балансу.

Апоморфін

Застосування ондансетрону разом з апоморфіну гідрохлоридом протипоказане, оскільки спостерігалися випадки сильної гіпотензії та втрати свідомості під час сумісного застосування.

Трамадол.

Результати ряду обмежених досліджень свідчать про те, що ондансетрон може знижувати знеболювальну дію трамадолу.

Фенітоїн, карбамазепін та рифампіцин.

У пацієнтів, які одержують сильнодіючі препарати-активатори ферменту CYP3A4 (наприклад, фенітоїн, карбамазепін та ріфампіцин), відзначене підвищення показників виведення ондансетрону при пероральному застосуванні і підвищенні концентрації ондансетрону в крові.

Застосування ондансетрону у комбінації з препаратами, що викликають подовження тривалості інтервалу QT, може призводити до додаткового підвищення інтервалу QT. Одночасне застосування ондансетрону з препаратами кардіотоксичної дії (наприклад, антрациклінами) підвищує ризик виникнення аритмії .

Несумісність

Не спостерігалася.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Ондансетрон є сильнодіючим високоселективним антагоністом 5-НТ3 (серотонінових) рецепторів. Точний механізм дії препарату, що забезпечує контроль нудоти та блювання, є невідомим. Хіміотерапевтичні препарати та/або променева терапія можуть викликати підвищення рівня серотоніну внаслідок подразнення слизової оболонки шлунка і тонкого кишечнику, що, у свою чергу, шляхом активації вагусних аферентних волокон, які містять рецептори 5-НТ3, викликає блювальний рефлекс. Подразнення вагусних аферентних волокон може призвести до підвищення рівня серотоніну і в area postrema, що знаходиться в нижній частині четвертого шлуночка мозку, що також сприяє виникненню блювання внаслідок стимуляції розташованих там рецепторів 5-НТ3. Таким чином, дія ондансетрону у профілактики та лікуванні нудоти та блювання, спричинених цитотоксичною хіміотерапією та променевої терапією, імовірно, зумовлена антагонізмом до рецепторів 5-НТ3, розташованих на нейронах як периферичної, так і центральної нервової системи. Очевидно, на цьому механізмі дії базується попередження і лікування післяопераційного і викликаного цитостатичною терапією блювання та нудоти. Механізм дії, що попереджає післяопераційне блювання та нудоту, невідомий, однак можливо, що шляхи їх збудження є спільними із нудотою та блювання унаслідок цитотоксичного впливу. Препарат не зменшує психомоторної активності пацієнта і не чинить седативного ефекту. Ондансетрон не змінює концентрацію пролактину у плазмі крові. Вплив ондансетрону при блюванні, викликаному наркотичними речовинами, не визначено.

Фармакокінетика

Кінетичні характеристики ондансетрону при парентеральному введенні подібні, період напіввиведення складає близько 3 годин, а об’єм розподілу у стані рівноважної концентрації становить 140 л. Однакові показники системного впливу спостерігаються при в/м та в/в введенні ондансетрону. При п’яти-хвилинній внутрішньовенній інфузії 4 мг ондансетрону пікова концентрація у плазмі крові сягає, приблизно 65 нг/мл. При внутрішньом’язовому введенні ондансетрону пікова концентрація у плазмі крові, яка дорівнює приблизно 25 нг/мл, досягається протягом 10 хвилин після ін’єкції. Зв’язування з білками плазми – 70-76 %. Виведення ондансетрону з системної циркуляції забезпечується переважно шляхом метаболічного перетворення у печінці за участю багатьох ферментів. Із сечею у незмінному вигляді виводиться менше 5 % абсорбованої дози. Відсутність ферменту CYP2D6 (дебрисоквіну поліморфізм) не впливає на фармакокінетичні характеристики ондансетрону. Фармакокінетичні характеристики ондансетрону не змінюються при багаторазовому застосуванні. У пацієнтів із порушеннями функцій нирок (кліренс креатиніну – 15-60 мл/хв) як показники системного виведення, так і об’єму розподілу при в/в введенні ондансетрону знижуються, що призводить до незначного, клінічно не вірогідного підвищення показника напіввиведення (5,4 години). Результати дослідження пацієнтів із порушенням функцій нирок високого ступеня тяжкості, які потребують регулярного гемодіалізу (визначення проводилось у перервах між процедурами гемодіалізу) свідчать про те, що фармакокінетичні показники ондансетрону при в/в введенні істотно не змінюються. У пацієнтів із порушеннями функцій печінки високого ступеня тяжкості при внутрішньовенному або внутрішньом’язовому введенні системне виведення ондансетрону значно знижується та зростає тривалість періоду напіввиведення (15-32 години).

Фізико-хімічні властивості

прозорий безбарвний розчин.

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

За результатами психомоторних тестів, ондансетрон не впливає на швидкість реакції та не чинить заспокійливої дії, проте при застосуванні препарату слід враховувати можливість виникнення побічних реакцій з боку нервової системи.

Особливості застосування

У деяких пацієнтів з гіперчутливістю до інших високоселективних антагоністів рецепторів 5-НТ3 відзначалася реакція гіперчутливості на ондансетрон.

Ондансетрон у дозозалежній формі подовжує інтервал QT. Також повідомлялося про випадки тремтіннямерехтіння шлуночків (torsade de pointеs) при застосуванні ондансетрону.

Слід уникати застосування ондансетрону пацієнтам з вродженим синдромом подовження інтервалу QT. Препарат слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які мають або у яких може розвинутись подовження інтервалу QT, включаючи пацієнтів із порушеннями електролітного балансу, брадиаритміями або пацієнтів, які лікуються іншими препаратами, що можуть спричинити подовження інтервалу QT або порушення електролітного балансу.

Перед початком лікування слід скорегувати гіпокаліємію та гіпомагніємію.

У випадку виникнення явищ з боку органів дихання рекомендоване симптоматичне лікування, лікарям варто звертати на них особливу увагу, тому що вони можуть бути передвісниками реакцій підвищеної чутливості.

Ондансетрон збільшує час проходження через товсту кишку, тому за хворими з ознаками підгострої непрохідності кишечнику після застосування препарату потрібне особливе спостереження.

При застосуванні ондансетрону для запобігання нудоти та блювання при проведенні аденотонзилектомії він може маскувати приховану кровотечу. У зв'язку з цим рекомендоване ретельне спостереження за пацієнтами при застосуванні ондансетрону.

У педіатричній практиці.

У випадках комбінованого застосування у педіатричній практиці ондансетрону та хіміотерапевтичних препаратів гепатотоксичної дії слід забезпечити ретельний моніторинг функцій печінки. Ондансетрон не показаний для попередження та лікування післяопераційної нудоти та блювання у дітей при проведенні внутрішньочеревних хірургічних операцій.

Попередження нудоти та блювання при хіміотерапії.

У випадку визначення дози у мг/кг та введенні трьох доз з інтервалом в 4 години загальна добова доза є вищою, ніж при однократному введенні дози 5 мг/м2, з подальшим застосуванням препарату у формі для перорального прийому. Клінічні дослідження для порівняння ефективності цих двох різних режимів дозування не проводились. Порівняння результатів різних досліджень свідчить про однакову ефективність обох режимів дозування .

Інфузійний розчин готують безпосередньо перед застосуванням. У разі необхідності він може зберігатися протягом 24 годин при температурі 2–8 °С при звичайній освітленості. Під час проведення інфузії захист від світла непотрібний; розведений ін’єкційний розчин зберігає свою стабільність як мінімум протягом 24 годин при природному освітленні.

Стерилізувати ампули в автоклаві заборонено.

Використання препарату дітьми

Дітям віком старше 6 місяців ондансетрон призначають для профілактики та лікування нудоти та блювання, спричинених цитотоксичною хіміо- або променевою терапією; дітям віком старше 1 місяця − для профілактики та лікування післяопераційної нудоти та блювання при проведенні хірургічного втручання під загальною анестезією . Дані щодо застосування ондансетрону для профілактики та лікування післяопераційної нудоти та блювання у дітей віком менше 2 років є обмеженими.

Використання вагітними або при годуванні груддю

Оскільки достатніх досліджень безпеки застосування ондансетрону у період вагітності не проводили, тому призначення препарату вагітним не рекомендується.

Ондансетрон проникає у грудне молоко, тому під час застосування препарату необхідно припинити годування груддю.

Упаковка

По 2 мл або 4 мл в ампулі, по 5 ампул у блістері; по 1 блістеру в картонній коробці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

3 роки.

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці для захисту від світла

та недоступному для дітей місці.